И посла́ ца́рь Ассирі́йскъ рапса́ка от лахи́са во Иерусали́мъ ко царю́ езекі́и съ си́лою вели́кою, и ста́ у водова́жды купѣ́ли вы́шнiя на пути́ села́ кнафе́ова {бѣли́лнича}.

И изы́де къ нему́ Елiаки́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и сомна́съ книго́чiй, и Иоа́хъ сы́нъ Аса́фовъ памятопи́сецъ.

И рече́ и́мъ рапса́къ: рцы́те езекі́и: сiя́ глаго́летъ ца́рь вели́кiй, ца́рь Ассирі́йскъ: на что́ упова́еши?

еда́ совѣ́томъ и словесы́ у́стными би́тва быва́етъ? и ны́нѣ на кого́ упова́еши, я́ко не покаря́ешися мнѣ́?

се́, упова́еши на же́злъ тро́стянъ сокруше́нный се́й, на Еги́петъ, на него́же а́ще опре́тся му́жъ, вни́детъ въ ру́ку его́ и прободе́тъ ю́: та́ко е́сть фарао́нъ ца́рь Еги́петскiй, и вси́ упова́ющiи на него́:

а́ще же глаго́лете, на Го́спода Бо́га на́шего упова́емъ: не се́й ли е́сть, его́же разори́ езекі́а высо́кая и тре́бища его́, и заповѣ́да Иу́дѣ и Иерусали́му: предъ олтаре́мъ си́мъ поклони́теся?

ны́нѣ соедини́теся господи́ну моему́ царю́ Ассирі́йску, и да́мъ ва́мъ двѣ́ ты́сящы ко́ней, а́ще мо́жете да́ти всѣда́ющыя на ни́хъ:

и ка́ко мо́жете отврати́ти лице́ воево́ды еди́наго? раби́ су́ть, и́же упова́ютъ на Еги́птянъ, на ко́ней и вса́дниковъ:

и ны́нѣ еда́ безъ Го́спода прiидо́хомъ на страну́ сiю́, воева́ти на ню́? Госпо́дь рече́ ко мнѣ́: взы́ди на зе́млю сiю́ и погуби́ ю́.

И рече́ къ нему́ Елiаки́мъ и сомна́съ книго́чiй и Иоа́хъ: глаго́ли къ рабо́мъ твои́мъ Си́рски, разумѣ́емъ бо мы́, а не глаго́ли къ на́мъ Иуде́йски: и вску́ю глаго́леши во у́шы человѣ́комъ сѣдя́щымъ на стѣнѣ́?

И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: еда́ ко господи́ну ва́шему, или́ къ ва́мъ посла́ мя господи́нъ мо́й глаго́лати словеса́ сiя́? не къ человѣ́комъ ли сѣдя́щымъ на огра́дѣ, да ядя́тъ моты́ла и пiю́тъ мо́чь съ ва́ми вку́пѣ?

И ста́ рапса́къ, и возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ Иуде́йски и рече́: слы́шите словеса́ царя́ вели́каго, царя́ Ассирі́йска:

сiя́ глаго́летъ ца́рь: да не прельща́етъ ва́съ езекі́а словесы́, не мо́жетъ изба́вити ва́съ:

и да не глаго́летъ ва́мъ езекі́а, я́ко изба́витъ вы́ Бо́гъ, и не преда́стся гра́дъ се́й въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:

не слу́шайте езекі́и: сiя́ глаго́летъ ца́рь Ассирі́йскiй: а́ще хо́щете благослове́ни бы́ти, изыди́те ко мнѣ́ и яди́те кі́йждо виногра́дъ сво́й и смо́кви, и пі́йте от пото́ка ва́шего,

до́ндеже прiиду́ и поиму́ вы́ въ зе́млю, я́же а́ки ва́ша земля́, земля́ пшени́цы и вина́ и хлѣ́бовъ и виногра́довъ:

да не прельща́етъ ва́съ езекі́а, глаго́ля: Бо́гъ ва́шъ изба́витъ вы́: еда́ изба́виша бо́зи язы́честiи, кі́йждо страну́ свою́ от руки́ царя́ Ассирі́йска?

гдѣ́ е́сть бо́гъ Ема́ѳовъ и Арфа́ѳовъ? и гдѣ́ бо́гъ гра́да Сепфари́ма? еда́ возмого́ша изба́вити самарі́ю от руки́ моея́?

кто́ от бого́въ всѣ́хъ язы́ковъ си́хъ, и́же изба́ви зе́млю свою́ от руки́ моея́, я́ко изба́витъ Бо́гъ Иерусали́ма от руки́ моея́?

И умолко́ша, и никто́же отвѣща́ ему́ словесе́, повелѣ́нiя ра́ди царе́ва, да никто́же отвѣща́етъ.

И вни́де Елiаки́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и сомна́съ книго́чiй си́лы, и Иоа́хъ сы́нъ Аса́фовъ памятопи́сецъ ко езекі́и въ расте́рзаныхъ ри́захъ и повѣ́даша ему́ словеса́ рапса́кова.

Украинский (Огієнко)

І сталося, чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

І послав асирійський цар великого чашника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим військом, і він став при водоводі горішнього ставу, на битій дорозі поля Валюшників.

І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.

І сказав їм великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?

Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни?
На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?

Ось ти надіявся опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її.
Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього!

А коли ти скажеш мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсовував пагірки його та жертівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися?

А тепер увійди но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.

І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана?
А ти собі надіявся на Єгипет ради колесниць та верхівців!

Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його?
Господь сказав був мені: Піди на той край та й знищ його!

І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори до нас по-юдейському в голос при тих людях, що на мурі.

І сказав великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе?
Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?

І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: Послухайте слів великого царя, царя асирійського!

Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас!

І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.

Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,

аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників.

Щоб не намовив вас Єзекія, говорячи: Господь порятує нас!
Чи врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

Де боги Хамату та Арпаду?
Де боги Сефарваїму?
І чи врятували вони Самарію від моєї руки?

Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?

І мовчали вони, і не відповіли ані слова, бо це був наказ царя, що сказав Не відповідайте йому!

І прийшов Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.

Таджикский

Языки

ДАР соли чордаҳуми подшоҳ Ҳизқиё воқеъ шуд, ки Санҳериб, подшоҳи Ашшур, бар ҳамаи шаҳрҳои истеҳкомдори Яҳудо ҳуҷум оварда, онҳоро забт намуд.

Ва подшоҳи Ашшур Рабшоқеро аз Локиш ба Ерусалим назди подшоҳ Ҳизқиё бо лашкари азиме фиристод, ва Ӯ назди ҷӯи ҳавзи боло, дар роҳи саҳрои козар истод.

Ва Илёқим ибни Ҳилқиё, ки нозири боргоҳ буд, ва Шебнои мирзо ва Юоҳ ибни Ософи вақоеънавис назди ӯ берун омаданд.

Ва Рабшоқе ба онҳо гуфт: «Ба Ҳизқиё бигӯед: ́Подшоҳи бузург, подшоҳи Ашшур чунин мегӯяд: ин чӣ таваккалест, ки бар он таваккал кардаӣ?

Ман мегӯям: оё ин ҳама суханони ботил ба ҷои машварат ва қуввати ҷанг аст? Пас кист, ки бар вай таваккал карда, ба ман осӣ шудаӣ?

Инак, бар ин асои найи нимшикаста, яъне бар Миср таваккал мекунӣ, ки агар касе бар он такя кунад, ба дасташ халида, онро захмдор месозад; чунин аст фиръавн, подшоҳи Миср, барои ҳамаи онҳое ки бар ӯ таваккал мекунанд.

Ва агар ба ман гӯӣ, ки бар Парвардигор Худои мо таваккал мекунем, – Ӯ оё ҳамон нест, ки минбарҳо ва қурбонгоҳҳояшро Ҳизқиё аз миён бардошта, ба Яҳудия ва Ерусалим гуфтааст: фақат пеши ин қурбонгоҳ саҷда намоед?

Ва акнун, лутфан, бо хоҷаи ман, подшоҳи Ашшур, шарт бибанд, ва ман ду ҳазор асп ба ту хоҳам дод, агар ту барои худ саворонро бар онҳо тавонӣ ба даст оварӣ.

Пас, чӣ гуна ту мехоҳӣ рӯи пошо, яъне яке аз хурдтарин бандагони хоҷаи маро баргардонӣ, ва бар Миср барои аробаҳо ва саворон таваккал намоӣ?

Ва оё ман алҳол бе изни Парвардигор бар ин замин ҳуҷум овардаам, то ки онро хароб кунам? Парвардигор ба ман гуфтааст: бар ин замин ҳуҷум овар ва онро хароб кун!́»

Ва Илёқим ва Шебно ва Юоҳ ба Рабшоқе гуфтанд: «Бо бандагони худ ба забони арамӣ гуфтугузор кун, зеро ки онро мефаҳмем; ва бо мо ба забони яҳудӣ дар гӯши қавме ки бар ҳисор мебошанд, гуфтугузор накун».

Ва Рабшоқе гуфт: «Оё хоҷаи ман маро фақат назди хоҷаи ту ва назди ту фиристодааст, то ки ин суханонро бигӯям? Не, назди ин мардум низ фиристодааст, ки бар ҳисор нишастаанд, ва ҳамчун шумо наҷосати худро хоҳанд хӯрд ва пешоби худро хоҳанд нӯшид».

Ва Рабшоқе бархост ва бо овози баланд ба забони яҳудӣ фарёд зада, гуфт: «Суханони подшоҳи бузург, подшоҳи Ашшурро бишнавед!

Подшоҳ чунин мегӯяд: ́Бигзор Ҳизқиё шуморо фирефта накунад, зеро ки ӯ наметавонад шуморо раҳо намояд;

Ва бигзор Ҳизқиё шуморо ба Парвардигор умедвор карда, нагӯяд, ки Парвардигор моро ба яқин раҳо хоҳад намуд, ва ин шаҳр ба дасти подшоҳи Ашшур таслим нахоҳад шуд.

Ба Ҳизқиё гӯш надиҳед, зеро ки подшоҳи Ашшур чунин мегӯяд: бо ман мусолиҳа намоед ва пеши ман берун оед; ва ҳар яке меваи токи худро, ва ҳар яке анҷири худро хоҳед хӯрд, ва ҳар яке аз оби чоҳи худ хоҳед нӯшид,

То вақте ки ман биёям ва шуморо гирифта, ба замине монанди замини худатон, ба замини ғалла ва шарбат, ба замини нон ва токзор бибарам.

Мабодо Ҳизқиё шуморо фирефта карда, гӯяд: Парвардигор моро раҳо хоҳад намуд! Оё худоёни халқҳо, ҳар яке замини худро, аз дасти подшоҳи Ашшур раҳо кардаанд?

Худоёни Ҳамот ва Арпод куҷоянд? Худоёни Сефарвоим куҷоянд? Ва оё Сомарияро аз дасти ман раҳо кардаанд?

Аз ҳамаи худоёни ин заминҳо кист, ки замини худро аз дасти ман раҳо карда бошад? Пас наход ки Парвардигор Ерусалимро аз дасти ман метавонад раҳо кунад?́»

Валекин онҳо хомӯш монда, ба ҷавоби вай сухане нагуфтанд, зеро подшоҳ амр фармуда гуфта буд, ки «ба вай ҷавоб надиҳед».

Ва Илёқим ибни Ҳилқиё, ки нозири боргоҳ буд, ва Шебнои мирзо, ва Юоҳ ибни Ософи вақоеънавис бо ҷомаҳои чокзада назди Ҳизқиё омаданд, ва суханони Рабшоқеро ба ӯ гуфтанд.