Скрыть
37:2
37:4
37:5
37:6
37:7
37:8
37:10
37:11
37:12
37:15
37:17
37:18
37:19
37:22
37:23
37:26
37:29
37:30
37:34
37:37
Церковнославянский (рус)
И бы́сть егда́ услы́ша ца́рь езекі́а, растерза́ ри́зы и облече́ся во вре́тище и вни́де во хра́мъ Госпо́день:
и посла́ Елiаки́ма домостро­и́теля, и со́мну книго́чiя, и старѣ́йшины жре́чески оболче́ны во вре́тища ко Иса́iи проро́ку сы́ну Амо́сову.
И реко́ша ему́: сiя́ глаго́летъ езекі́а: де́нь печа́ли и укори́зны и обличе́нiя и гнѣ́ва дне́шнiй де́нь, поне́же прiи́де болѣ́знь ражда́ющей, крѣ́пости же не имѣ́етъ роди́ти:
да услы́шитъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й словеса́ рапса́кова, я́же посла́ ца́рь Ассирі́йскiй, господи́нъ его́, укаря́ти Бо́га жива́го и поноси́ти словесы́, я́же слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и да помо́лишися ко Го́сподеви Бо́гу тво­ему́ о оста́в­шихся си́хъ.
И прiидо́ша о́троцы царя́ езекі́и ко Иса́iи.
И рече́ и́мъ Иса́iа: си́це рцы́те ко господи́ну ва́­шему: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от­ слове́съ, я́же еси́ слы́шалъ, и́миже укори́ша мя́ послы́ царя́ Ассирі́йска:
се́, а́зъ вложу́ въ него́ ду́хъ, и услы́шавъ вѣ́сть воз­врати́т­ся во страну́ свою́ и паде́тъ мече́мъ на сво­е́й земли́.
И воз­врати́ся рапса́къ и обрѣ́те царя́ Ассирі́йскаго облежа́ща ловну́: и услы́ша ца́рь Ассирі́йскъ, я́ко отъи́де от­ лахи́са,
и изы́де Ѳарака́ ца́рь еѳiо́пскiй во­ева́ти на́нь: и услы́шавъ воз­врати́ся и посла́ послы́ ко езекі́и, глаго́ля:
си́це рцы́те езекі́и царю́ Иуде́йску: да не прельща́етъ Бо́гъ тво́й тебе́, на него́же упова́я еси́, глаго́ля, я́ко не преда́ст­ся Иерусали́мъ въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:
или́ не слы́шалъ еси́ ты́, что́ сотвори́ша ца́рiе Ассирі́йстiи, ка́ко всю́ зе́млю погуби́ша, и ты́ ли изба́вишися?
еда́ изба́виша си́хъ бо́зи язы́честiи, и́хже погуби́ша отцы́ мо­и́, гоза́нъ и Харра́нъ и расе́мъ, и́же су́ть во странѣ́ Ѳеема́ѳи?
гдѣ́ су́ть ца́рiе Ема́ѳовы, и гдѣ́ Арфа́ѳовы, и гдѣ́ гра́да епфаруе́ма, Анагуга́на?
И взя́ езекі́а кни́гу от­ посло́въ и прочте́ ю́, и вни́де во хра́мъ Госпо́день и от­ве́рзе ю́ предъ Го́сподемъ.
И помоли́ся езекі́а ко Го́сподеви, глаго́ля:
Го́споди Савао́ѳъ, Бо́же Изра́илевъ, сѣдя́й на херуви́мѣхъ, ты́ еси́ Бо́гъ еди́нъ Ца́рь вся́каго ца́р­ст­ва вселе́н­ныя, ты́ сотвори́лъ еси́ не́бо и зе́млю:
при­­клони́, Го́споди, у́хо твое́, услы́ши, Го́споди, от­ве́рзи, Го́споди, о́чи тво­и́, при́зри, Го́споди, и ви́ждь и слы́ши вся́ словеса́ сен­нахири́мля, я́же посла́ укаря́ти Бо́га жива́го:
по­и́стин­нѣ бо, Го́споди, пу́сту сотвори́ша ца́рiе Ассирі́йстiи всю́ зе́млю и страны́ и́хъ,
и вверго́ша кумíры и́хъ во о́гнь, не бѣ́ша бо бо́зи, но дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ, древа́ и ка́менiе, и погуби́ша я́:
ны́нѣ же, Го́споди Бо́же на́шъ, спаси́ ны от­ руки́ и́хъ, да увѣ́дятъ вся́ ца́р­ст­вiя земна́я, я́ко ты́ еси́ [Госпо́дь] Бо́гъ еди́нъ.
И по́сланъ бы́сть Иса́iа сы́нъ Амо́совъ ко езекі́и и рече́ ему́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́л­ся еси́ ко мнѣ́ о сен­нахири́мѣ цари́ Ассирі́йстѣмъ.
Сiе́ сло́во, е́же глаго́ла о не́мъ Бо́гъ: поху́ли тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца дщи́ Сiо́ня, на тя́ главо́ю покива́ дщи́ Иерусали́мля:
кого́ укори́лъ и разгнѣ́валъ еси́? или́ къ кому́ воз­вы́силъ еси́ гла́съ тво́й, и не воз­дви́глъ еси́ на высоту́ оче́съ тво­и́хъ? ко свято́му Изра́илеву!
я́ко посла́ми укори́лъ еси́ Го́спода, ты́ бо ре́клъ еси́: мно́же­с­т­вомъ колесни́цъ а́зъ взыдо́хъ на высоту́ го́ръ и на послѣ́дняя Лива́на, и посѣко́хъ высоту́ ке́дра его́ и добро́ту кипари́сову, и внидо́хъ въ высоту́ ча́сти дубра́вныя
и положи́хъ мо́стъ, и опустоши́хъ во́ды и все́ собра́нiе водно́­е:
не слы́шалъ ли еси́ издре́вле си́хъ, я́же а́зъ сотвори́хъ? от­ дре́внихъ дні́й совѣща́хъ, ны́нѣ же показа́хъ опустоши́ти язы́ки въ тверды́нехъ и живу́щыя во тве́рдыхъ градѣ́хъ:
опусти́хъ ру́цѣ, и изсхо́ша и бы́ша а́ки су́хо сѣ́но на кро́вѣхъ и а́ки тро́скотъ:
ны́нѣ же поко́й тво́й и исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й а́зъ вѣ́мъ,
я́рость же твоя́, е́юже разгнѣ́вал­ся еси́, и огорче́нiе твое́ взы́де ко мнѣ́, и вложу́ брозду́ въ но́здри твоя́ и узду́ во уста́ твоя́, и воз­вращу́ тя путе́мъ, и́мже еси́ при­­ше́лъ.
Сiе́ же тебѣ́ зна́менiе: я́ждь сего́ лѣ́та, е́же еси́ всѣ́ялъ, а во второ́е лѣ́то, е́же от­ себе́ расте́тъ: а въ тре́тiе насѣ́яв­ше по́жнете и насадите́ виногра́ды и снѣ́сте плоды́ и́хъ:
и бу́дутъ оста́в­шiи во Иуде́и, прорастя́тъ коре́нiе до́лу и сотворя́тъ въ ве́рхъ пло́дъ,
я́ко от­ Иерусали́ма бу́дутъ оста́в­шiися и спа́сшiися от­ горы́ Сiо́ни: ре́вность Го́спода Савао́ѳа сотвори́тъ сiя́.
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь на царя́ Ассирі́йска: не вни́детъ въ се́й гра́дъ, ниже́ пу́ститъ на́нь стрѣлу́, ниже́ воз­ложи́тъ на́нь щита́, ниже́ огради́тъ о́крестъ его́ огражде́нiя:
но путе́мъ, и́мже прiи́де, тѣ́мже воз­врати́т­ся, и во гра́дъ се́й не вни́детъ. Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь:
защищу́ гра́дъ се́й, е́же спасти́ его́ мене́ ра́ди и ра́ди дави́да раба́ мо­его́.
И изы́де а́нгелъ Госпо́день и изби́ от­ полка́ Ассирі́йска сто́ о́смьдесятъ пя́ть ты́сящъ. И воста́в­ше зау́тра, обрѣто́ша вся́ тѣлеса́ ме́ртва.
И отъи́де воз­вра́щься сен­нахири́мъ ца́рь Ассирі́йскiй и всели́ся во Ниневі́и.
И внегда́ покланя́тися ему́ въ дому́ насара́ху отече­с­т­вонача́лнику сво­ему́, Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове его́ уби́ста его́ мечьми́, са́ми же убѣжа́ста во Арме́нiю. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ἐγένετο ἐν τῷ ἀκοῦσαι τὸν βασιλέα Εζεκιαν ἔσχισεν τὰ ἱμάτια καὶ σάκκον περιεβάλετο καὶ ἀνέβη εἰς τὸν οἶκον κυρίου
καὶ ἀπέστειλεν Ελιακιμ τὸν οἰκονόμον καὶ Σομναν τὸν γραμματέα καὶ τοὺς πρεσβυτέρους τῶν ἱερέων περιβεβλη­μέ­νους σάκκους προ­̀ς Ησαιαν υἱὸν Αμως τὸν προ­φήτην
καὶ εἶπαν αὐτῷ τάδε λέγει Εζεκιας ἡμέρα θλίψεως καὶ ὀνειδισμοῦ καὶ ἐλεγμοῦ καὶ ὀργῆς ἡ σήμερον ἡμέρα ὅτι ἥκει ἡ ὠδὶν τῇ τικτούσῃ ἰσχὺν δὲ οὐκ ἔχει τοῦ τεκεῖν
εἰσακούσαι κύριος ὁ θεός σου τοὺς λόγους Рαψακου οὓς ἀπέστειλεν βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων ὀνειδίζειν θεὸν ζῶν­τα καὶ ὀνειδίζειν λόγους οὓς ἤκουσεν κύριος ὁ θεός σου καὶ δεηθήσῃ προ­̀ς κύριον τὸν θεόν σου περὶ τῶν κατα­λελειμμένων τούτων
καὶ ἦλθον οἱ παῖδες τοῦ βασιλέως προ­̀ς Ησαιαν
καὶ εἶπεν αὐτοῖς Ησαιας οὕτως ἐρεῖτε προ­̀ς τὸν κύριον ὑμῶν τάδε λέγει κύριος μὴ φοβηθῇς ἀπο­̀ τῶν λόγων ὧν ἤκουσας οὓς ὠνείδισάν με οἱ πρέσβεις βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
ἰδοὺ ἐγὼ ἐμβαλῶ εἰς αὐτὸν πνεῦμα καὶ ἀκούσας ἀγγελίαν ἀπο­στραφή­σε­ται εἰς τὴν χώραν αὐτοῦ καὶ πεσεῖται μαχαίρᾳ ἐν τῇ γῇ αὐτοῦ
καὶ ἀπέστρεψεν Рαψακης καὶ κατέλαβεν πολιορκοῦν­τα τὸν βασιλέα Λομναν καὶ ἤκουσεν βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων ὅτι
ἐξῆλθεν Θαρακα βασιλεὺς Αἰθιόπων πολιορκῆσαι αὐτόν καὶ ἀκούσας ἀπέστρεψεν καὶ ἀπέστειλεν ἀγγέλους προ­̀ς Εζεκιαν λέγων
οὕτως ἐρεῖτε Εζεκια βασιλεῖ τῆς Ιουδαίας μή σε ἀπατάτω ὁ θεός σου ἐφ᾿ ᾧ πεποιθὼς εἶ ἐπ᾿ αὐτῷ λέγων οὐ μὴ παρα­δοθῇ Ιερουσαλημ εἰς χεῖρας βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
ἢ οὐκ ἤκουσας ἃ ἐποίησαν βασιλεῖς ᾿Ασ­συρίων πᾶσαν τὴν γῆν ὡς ἀπώλεσαν
μὴ ἐρρύσαν­το αὐτοὺς οἱ θεοὶ τῶν ἐθνῶν οὓς οἱ πατέρες μου ἀπώλεσαν τήν τε Γωζαν καὶ Χαρραν καὶ Рαφες αἵ εἰσιν ἐν χώρᾳ Θεμαδ
ποῦ εἰσιν οἱ βασιλεῖς Αιμαθ καὶ Αρφαθ καὶ πόλεως Σεπφαριμ Αναγ Ουγαυα
καὶ ἔλαβεν Εζεκιας τὸ βιβλίον παρα­̀ τῶν ἀγγέλων καὶ ἤνοιξεν αὐτὸ ἐναν­τίον κυρίου
καὶ προ­σεύξατο Εζεκιας προ­̀ς κύριον λέγων
κύριε σαβαωθ ὁ θεὸς Ισραηλ ὁ καθή­με­νος ἐπι­̀ τῶν χερουβιν σὺ θεὸς μόνος εἶ πάσης βασιλείας τῆς οἰκουμένης σὺ ἐποίησας τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν
εἰσάκουσον κύριε εἴσβλεψον κύριε καὶ ἰδὲ τοὺς λόγους οὓς ἀπέστειλεν Σενναχηριμ ὀνειδίζειν θεὸν ζῶν­τα
ἐπ᾿ ἀληθείας γὰρ ἠρήμωσαν βασιλεῖς ᾿Ασ­συρίων τὴν οἰκουμένην ὅλην καὶ τὴν χώραν αὐτῶν
καὶ ἐνέβαλον τὰ εἴδωλα αὐτῶν εἰς τὸ πῦρ οὐ γὰρ θεοὶ ἦσαν ἀλλὰ ἔργα χειρῶν ἀνθρώπων ξύλα καὶ λίθοι καὶ ἀπώλεσαν αὐτούς
σὺ δέ κύριε ὁ θεὸς ἡμῶν σῶσον ἡμᾶς ἐκ χειρὸς αὐτῶν ἵνα γνῷ πᾶσα βασιλεία τῆς γῆς ὅτι σὺ εἶ ὁ θεὸς μόνος
καὶ ἀπεστάλη Ησαιας υἱὸς Αμως προ­̀ς Εζεκιαν καὶ εἶπεν αὐτῷ τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ ἤκουσα ἃ προ­σηύξω προ­́ς με περὶ Σενναχηριμ βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
οὗτος ὁ λόγος ὃν ἐλάλησεν περὶ αὐτοῦ ὁ θεός ἐφαύλισέν σε καὶ ἐμυκτήρισέν σε παρθένος θυγάτηρ Σιων ἐπι­̀ σοὶ κεφαλὴν ἐκίνησεν θυγάτηρ Ιερουσαλημ
τίνα ὠνείδισας καὶ παρώξυν­ας ἢ προ­̀ς τίνα ὕψωσας τὴν φωνήν σου καὶ οὐκ ἦρας εἰς ὕψος τοὺς ὀφθαλμούς σου εἰς τὸν ἅγιον τοῦ Ισραηλ
ὅτι δι᾿ ἀγγέλων ὠνείδισας κύριον σὺ γὰρ εἶπας τῷ πλή­θει τῶν ἁρμάτων ἐγὼ ἀνέβην εἰς ὕψος ὀρέων καὶ εἰς τὰ ἔσχατα τοῦ Λιβάνου καὶ ἔκοψα τὸ ὕψος τῆς κέδρου αὐτοῦ καὶ τὸ κάλλος τῆς κυπαρίσ­σου καὶ εἰσῆλθον εἰς ὕψος μέρους τοῦ δρυμοῦ
καὶ ἔθηκα γέφυραν καὶ ἠρήμωσα ὕδατα καὶ πᾶσαν συν­αγωγὴν ὕδα­τος
οὐ ταῦτα ἤκουσας πάλαι ἃ ἐγὼ ἐποίησα ἐξ ἀρχαίων ἡμερῶν συν­έταξα νῦν δὲ ἐπέδειξα ἐξερημῶσαι ἔθνη ἐν ὀχυροῖς καὶ ἐνοικοῦν­τας ἐν πόλεσιν ὀχυραῖς
ἀνῆκα τὰς χεῖρας καὶ ἐξηράνθησαν καὶ ἐγένον­το ὡς χόρτος ξηρὸς ἐπι­̀ δωμάτων καὶ ὡς ἄγρωστις
νῦν δὲ τὴν ἀνάπαυσίν σου καὶ τὴν ἔξοδόν σου καὶ τὴν εἴσοδόν σου ἐγὼ ἐπι­́σταμαι
ὁ δὲ θυμός σου ὃν ἐθυμώθης καὶ ἡ πικρία σου ἀνέβη προ­́ς με καὶ ἐμβαλῶ φιμὸν εἰς τὴν ῥῖνά σου καὶ χαλινὸν εἰς τὰ χείλη σου καὶ ἀπο­στρέψω σε τῇ ὁδῷ ᾗ ἦλθες ἐν αὐτῇ
τοῦτο δέ σοι τὸ σημεῖον φάγε τοῦτον τὸν ἐνιαυτὸν ἃ ἔσπαρκας τῷ δὲ ἐνιαυτῷ τῷ δευτέρῳ τὸ κατα­́λειμμα τῷ δὲ τρίτῳ σπείραν­τες ἀμήσατε καὶ φυτεύ­σατε ἀμπελῶνας καὶ φάγεσθε τὸν καρπὸν αὐτῶν
καὶ ἔσον­ται οἱ κατα­λελειμ­μέ­νοι ἐν τῇ Ιουδαίᾳ φυήσουσιν ῥίζαν κάτω καὶ ποιήσουσιν σπέρμα ἄνω
ὅτι ἐξ Ιερουσαλημ ἐξελεύ­σον­ται οἱ κατα­λελειμ­μέ­νοι καὶ οἱ σῳζόμενοι ἐξ ὄρους Σιων ὁ ζῆλος κυρίου σαβαωθ ποιήσει ταῦτα
δια­̀ τοῦτο οὕτως λέγει κύριος ἐπι­̀ βασιλέα ᾿Ασ­συρίων οὐ μὴ εἰσέλθῃ εἰς τὴν πόλιν ταύτην οὐδὲ μὴ βάλῃ ἐπ᾿ αὐτὴν βέλος οὐδὲ μὴ ἐπι­βάλῃ ἐπ᾿ αὐτὴν θυρεὸν οὐδὲ μὴ κυκλώσῃ ἐπ᾿ αὐτὴν χάρακα
ἀλλὰ τῇ ὁδῷ ᾗ ἦλθεν ἐν αὐτῇ ἀπο­στραφή­σε­ται τάδε λέγει κύριος
ὑπερασπιῶ ὑπὲρ τῆς πόλεως ταύτης τοῦ σῶσαι αὐτὴν δι᾿ ἐμὲ καὶ δια­̀ Δαυιδ τὸν παῖδά μου
καὶ ἐξῆλθεν ἄγγελος κυρίου καὶ ἀνεῖλεν ἐκ τῆς παρεμβολῆς τῶν ᾿Ασ­συρίων ἑκατὸν ὀγδοήκον­τα πέν­τε χιλιάδας καὶ ἐξαναστάν­τες τὸ πρωὶ εὗρον πάν­τα τὰ σώματα νεκρά
καὶ ἀπο­στραφεὶς ἀπῆλθεν βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων καὶ ᾤκησεν ἐν Νινευη
καὶ ἐν τῷ αὐτὸν προ­σκυνεῖν ἐν τῷ οἴκῳ Νασαραχ τὸν παταχρον αὐτοῦ Αδραμελεχ καὶ Σαρασαρ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ ἐπάταξαν αὐτὸν μαχαίραις αὐτοὶ δὲ διεσώθησαν εἰς ᾿Αρμενίαν καὶ ἐβασίλευσεν Ασορδαν ὁ υἱὸς αὐτοῦ ἀν­τ᾿ αὐτοῦ
ВА воқеъ шуд, ки чун подшоҳ Ҳизқиё инро шунид, либоси худро чок зад, ва палос пӯшид, ва ба хонаи Парвардигор даромад.
Ва Илёқими нозири боргоҳ ва Шебнои мирзо ва коҳинони пиронсолро, ки палос пӯшида буданд, назди набӣ, Ишаъё ибни Омӯс, фиристод.
Ва онҳо ба вай гуфтанд: «Ҳизқиё чунин мегӯяд: ́Имрӯз рӯзи тангӣ ва ҷазо ва таҳқир аст, зеро ки кӯдакон ба дами валодат расидаанд, вале қуввати зоидан нест.
Шояд, Парвардигор, Худои ту, суханони Рабшоқеро, ки хоҷааш подшоҳи Ашшур ӯро барои таҳқир кардани Худои Ҳай фиристодааст, бишнавад ва ӯро аз барои суханоне ки Парвардигор, Худои ту, шунидааст, ҷазо диҳад; пас, барои ин бақияе ки вуҷуд доранд, дуое бигӯй́».
Ва бандагони подшоҳ Ҳизқиё назди Ишаъё омаданд.
Ва Ишаъё ба онҳо гуфт: «Ба хоҷаи худ чунин бигӯед: ́Парвардигор чунин мегӯяд: аз суханоне ки шунидаӣ, ки навкарони подшоҳи Ашшур Маро бо онҳо дашном додаанд, натарс.
Инак, рӯҳе бар ӯ мефиристам, ва ӯ овозае шунида, ба замини худ хоҳад баргашт, ва ӯро дар заминаш бо дами шамшер нобуд хоҳам кард́».
Ва Рабшоқе баргашт, ва подшоҳи Ашшурро дар вазъияте ёфт, ки бо Либно ҷанг мекард, зеро шунида буд, ки аз Локиш ақиб рафтааст.
Ва ӯ дар бораи Тирҳоқо, подшоҳи Ҳабаш, хабаре шунид, ки яъне: «Берун омадааст, то ки бо ту ҷанг кунад»; ва чун шунид, элчиён назди Ҳизқиё фиристода, гуфт:
«Ба Ҳизқиё, подшоҳи Яҳудия, чунин бигӯед: ́Бигзор Худоят туро фирефта накунад, ки ту ба Ӯ таваккал намуда мегӯӣ: Ерусалим ба дасти подшоҳи Ашшур таслим нахоҳад шуд.
Инак, ту шунидаӣ, ки подшоҳони Ашшур бо ҳамаи кишварҳо чиҳо кардаанд, то ки сокинонашонро нобуд намоянд; ва оё ту раҳо хоҳӣ шуд?
Оё худоёни халқҳое ки падарони ман несту нобуд кардаанд, онҳоро, яъне: Ҷӯзон ва Ҳорон ва Расаф ва банӣ Аданро, ки дар Талассор буданд, раҳоӣ доданд?
Подшоҳи Ҳамот ва подшоҳи Арпод ва подшоҳи шаҳри Сефарвоим, Ҳенаъ ва Ивво куҷоянд?́»
Ва Ҳизқиё номаро аз дасти элчиён гирифт, ва онро хонд, ва ба хонаи Парвардигор даромад, ва онро ба ҳузури Парвардигор густаронид.
Ва Ҳизқиё назди Парвардигор дуо хонда, гуфт:
«Эй Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил, ки бар каррубиён нишастаӣ! Туӣ, ки бар ҳамаи мамлакатҳои замин Худои ягона ҳастӣ; Ту осмон ва заминро офаридаӣ.
Гӯши Худро, эй Парвардигор, хам карда, бишнав; чашмони Худро, эй Парвардигор, кушода, бубин; ва ҳамаи суханони Санҳерибро, ки барои таҳқир кардани Худои Ҳай фиристодааст, бишнав.
Парвардигоро! Дуруст аст, ки подшоҳони Ашшур ҳамаи кишварҳо ва замини худашонро хароб кардаанд,
Ва худоёни онҳоро дар оташ андохтаанд, зеро ки онҳо Худо набуданд, балки маснӯи дастҳои одам, ва чӯб ва санг буданд, бинобар ин онҳоро несту нобуд кардаанд.
Ва акнун, эй Парвардигор Худои мо, моро аз дасти вай наҷот деҳ, то ҳамаи мамлакатҳои замин бидонанд, ки Ту Парвардигори ягона ҳастӣ».
Ва Ишаъё ибни Омӯс назди Ҳизқиё кас фиристода, гуфт: «Парвардигор, Худои Исроил, чунин мегӯяд: азбаски назди Ман дар бораи Санҳериб, подшоҳи Ашшур, дуо гуфтӣ,
Чунин аст сухане ки Парвардигор дар бораи вай гуфтааст: духтари бокираи Сион аз ту нафрат намуда, туро тамасхур кардааст, ва духтари Ерусалим аз қафои ту сар ҷунбонидааст!
Киро ту таҳқир намудаӣ ва дашном додаӣ? Ва дар ҳаққи кӣ овоз баланд кардаӣ ва чашмони худро боло бардоштаӣ? Дар ҳаққи Поки Исроил?!
Ба воситаи бандагони худ Парвардигорро таҳқир намуда, гуфтаӣ: ́Бо анбӯҳи аробаҳои худ ман ба қуллаи кӯҳҳо, бар ақсои Лубнон баромадаам, ва арзҳои болобаланд ва сарвҳои гузини онро буридаам, ва ба қуллаи баландтарини он, ба боғистони ҳосилхези он расидаам;
Ва ман чоҳ канда, об нӯшидаам; ва бо кафи пойҳои худ ҳамаи наҳрҳои Мисрро хушк хоҳам кард́.
Оё ту нашнидаӣ, ки Ман аз замони пеш инро қарор додаам, аз қадимулайём инро пешбинӣ намудаам, ва ҳоло инро тавре ба амал овардаам, ки ту шаҳрҳои истеҳкомдорро валангор карда, ба харобазор табдил медиҳӣ?
Ва сокинони онҳо камқувват, ҳаросон ва хиҷил шудаанд: онҳо мисли алафи саҳро ва майсаи навхез, ва сазбаи болои бомҳо, ва мисли киштзоре ки пеш аз хӯша бастанаш хушк шуда бошад, гардидаанд.
Вале Ман нишастани туро, ва баромадани туро, ва даромадани туро медонам; ва адоватеро, ки ба Ман дорӣ.
Азбаски адовате ки ба Ман дорӣ, ва лоуболии ту ба гӯши Ман расидааст, бинобар ин маҳори Худро ба бинии ту, ва ҷилави Худро ба даҳони ту хоҳам зад, ва туро бо роҳе ки омадаӣ, хоҳам баргардонид.
Ва аломат барои ту, эй Ҳизқиё, чунин аст: имсол ғаллаи худрӯй хоҳед хӯрд, ва дар соли дуюм – он чи аз он бирӯяд; вале дар соли сеюм кишт кунед ва дарав намоед, ва токҳо шинонед ва меваи онҳоро бихӯред.
Ва растагорони хонадони Яҳудо, ки боқӣ мондаанд, аз нав дар поён реша хоҳанд давонид, ва дар боло мева хоҳанд овард,
Зеро ки бақия аз Ерусалим, ва растагорон аз кӯҳи Сион ба вуҷуд хоҳанд омад. Рашки Парвардигори лашкарҳо инро ба амал хоҳад овард.
Бинобар ин Парвардигор дар бораи подшоҳи Ашшур чунин мегӯяд: вай ба ин шаҳр ворид нахоҳад шуд, ва ба он ҷо тир нахоҳад андохт, ва назди он бо силар нахоҳад омад, ва дар муқобили он хокрез барпо нахоҳад кард.
Бо кадом роҳе ки омадааст, бо ҳамон хоҳад баргашт, валекин ба ин шаҳр ворид нахоҳад шуд, – мегӯяд Парвардигор.
Ва Ман ин шаҳрро ҳимоят хоҳам кард, то ки онро ба хотири Худам ва ба хотири бандаи Худ Довуд наҷот диҳам».
Ва фариштаи Парвардигор берун омада, дар ӯрдуи Ашшур саду ҳаштоду панҷ ҳазор нафарро зарба зад; ва субҳидам бархостанд, ва инак, ҳамаашон ҷасадҳои мурда буданд.
Ва Санҳериб, подшоҳи Ашшур, ақиб нишаста, раҳсипор шуд, ва бозгашта, дар Нинве сукунат кард.
Ва воқеъ шуд, ки чун ӯ дар хонаи Нисрӯк, худои худ, саҷда мекард, писаронаш Адрмалик ва Шаросир ӯро бо шамшер куштанд, ва худашон ба замини Аророт гурехтанд; ва писараш Асарҳадӯн ба ҷои ӯ подшоҳ шуд.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible