И реко́ша ему́: сiя́ глаго́летъ езекі́а: де́нь печа́ли и укори́зны и обличе́нiя и гнѣ́ва дне́шнiй де́нь, поне́же прiи́де болѣ́знь ражда́ющей, крѣ́пости же не имѣ́етъ роди́ти:

да услы́шитъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й словеса́ рапса́кова, я́же посла́ ца́рь Ассирі́йскiй, господи́нъ его́, укаря́ти Бо́га жива́го и поноси́ти словесы́, я́же слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и да помо́лишися ко Го́сподеви Бо́гу твоему́ о оста́вшихся си́хъ.

И прiидо́ша о́троцы царя́ езекі́и ко Иса́iи.

И рече́ и́мъ Иса́iа: си́це рцы́те ко господи́ну ва́шему: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от слове́съ, я́же еси́ слы́шалъ, и́миже укори́ша мя́ послы́ царя́ Ассирі́йска:

се́, а́зъ вложу́ въ него́ ду́хъ, и услы́шавъ вѣ́сть возврати́тся во страну́ свою́ и паде́тъ мече́мъ на свое́й земли́.

И возврати́ся рапса́къ и обрѣ́те царя́ Ассирі́йскаго облежа́ща ловну́: и услы́ша ца́рь Ассирі́йскъ, я́ко отъи́де от лахи́са,

и изы́де Ѳарака́ ца́рь еѳiо́пскiй воева́ти на́нь: и услы́шавъ возврати́ся и посла́ послы́ ко езекі́и, глаго́ля:

си́це рцы́те езекі́и царю́ Иуде́йску: да не прельща́етъ Бо́гъ тво́й тебе́, на него́же упова́я еси́, глаго́ля, я́ко не преда́стся Иерусали́мъ въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:

или́ не слы́шалъ еси́ ты́, что́ сотвори́ша ца́рiе Ассирі́йстiи, ка́ко всю́ зе́млю погуби́ша, и ты́ ли изба́вишися?

еда́ изба́виша си́хъ бо́зи язы́честiи, и́хже погуби́ша отцы́ мои́, гоза́нъ и Харра́нъ и расе́мъ, и́же су́ть во странѣ́ Ѳеема́ѳи?

гдѣ́ су́ть ца́рiе Ема́ѳовы, и гдѣ́ Арфа́ѳовы, и гдѣ́ гра́да епфаруе́ма, Анагуга́на?

И взя́ езекі́а кни́гу от посло́въ и прочте́ ю́, и вни́де во хра́мъ Госпо́день и отве́рзе ю́ предъ Го́сподемъ.

И помоли́ся езекі́а ко Го́сподеви, глаго́ля:

Го́споди Савао́ѳъ, Бо́же Изра́илевъ, сѣдя́й на херуви́мѣхъ, ты́ еси́ Бо́гъ еди́нъ Ца́рь вся́каго ца́рства вселе́нныя, ты́ сотвори́лъ еси́ не́бо и зе́млю:

приклони́, Го́споди, у́хо твое́, услы́ши, Го́споди, отве́рзи, Го́споди, о́чи твои́, при́зри, Го́споди, и ви́ждь и слы́ши вся́ словеса́ сеннахири́мля, я́же посла́ укаря́ти Бо́га жива́го:

пои́стиннѣ бо, Го́споди, пу́сту сотвори́ша ца́рiе Ассирі́йстiи всю́ зе́млю и страны́ и́хъ,

и вверго́ша кумíры и́хъ во о́гнь, не бѣ́ша бо бо́зи, но дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ, древа́ и ка́менiе, и погуби́ша я́:

ны́нѣ же, Го́споди Бо́же на́шъ, спаси́ ны от руки́ и́хъ, да увѣ́дятъ вся́ ца́рствiя земна́я, я́ко ты́ еси́ [Госпо́дь] Бо́гъ еди́нъ.

И по́сланъ бы́сть Иса́iа сы́нъ Амо́совъ ко езекі́и и рече́ ему́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́лся еси́ ко мнѣ́ о сеннахири́мѣ цари́ Ассирі́йстѣмъ.

Сiе́ сло́во, е́же глаго́ла о не́мъ Бо́гъ: поху́ли тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца дщи́ Сiо́ня, на тя́ главо́ю покива́ дщи́ Иерусали́мля:

кого́ укори́лъ и разгнѣ́валъ еси́? или́ къ кому́ возвы́силъ еси́ гла́съ тво́й, и не воздви́глъ еси́ на высоту́ оче́съ твои́хъ? ко свято́му Изра́илеву!

я́ко посла́ми укори́лъ еси́ Го́спода, ты́ бо ре́клъ еси́: мно́жествомъ колесни́цъ а́зъ взыдо́хъ на высоту́ го́ръ и на послѣ́дняя Лива́на, и посѣко́хъ высоту́ ке́дра его́ и добро́ту кипари́сову, и внидо́хъ въ высоту́ ча́сти дубра́вныя

и положи́хъ мо́стъ, и опустоши́хъ во́ды и все́ собра́нiе водно́е:

не слы́шалъ ли еси́ издре́вле си́хъ, я́же а́зъ сотвори́хъ? от дре́внихъ дні́й совѣща́хъ, ны́нѣ же показа́хъ опустоши́ти язы́ки въ тверды́нехъ и живу́щыя во тве́рдыхъ градѣ́хъ:

опусти́хъ ру́цѣ, и изсхо́ша и бы́ша а́ки су́хо сѣ́но на кро́вѣхъ и а́ки тро́скотъ:

ны́нѣ же поко́й тво́й и исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й а́зъ вѣ́мъ,

я́рость же твоя́, е́юже разгнѣ́вался еси́, и огорче́нiе твое́ взы́де ко мнѣ́, и вложу́ брозду́ въ но́здри твоя́ и узду́ во уста́ твоя́, и возвращу́ тя путе́мъ, и́мже еси́ прише́лъ.

Сiе́ же тебѣ́ зна́менiе: я́ждь сего́ лѣ́та, е́же еси́ всѣ́ялъ, а во второ́е лѣ́то, е́же от себе́ расте́тъ: а въ тре́тiе насѣ́явше по́жнете и насадите́ виногра́ды и снѣ́сте плоды́ и́хъ:

и бу́дутъ оста́вшiи во Иуде́и, прорастя́тъ коре́нiе до́лу и сотворя́тъ въ ве́рхъ пло́дъ,

я́ко от Иерусали́ма бу́дутъ оста́вшiися и спа́сшiися от горы́ Сiо́ни: ре́вность Го́спода Савао́ѳа сотвори́тъ сiя́.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь на царя́ Ассирі́йска: не вни́детъ въ се́й гра́дъ, ниже́ пу́ститъ на́нь стрѣлу́, ниже́ возложи́тъ на́нь щита́, ниже́ огради́тъ о́крестъ его́ огражде́нiя:

но путе́мъ, и́мже прiи́де, тѣ́мже возврати́тся, и во гра́дъ се́й не вни́детъ. Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь:

защищу́ гра́дъ се́й, е́же спасти́ его́ мене́ ра́ди и ра́ди дави́да раба́ моего́.

И изы́де а́нгелъ Госпо́день и изби́ от полка́ Ассирі́йска сто́ о́смьдесятъ пя́ть ты́сящъ. И воста́вше зау́тра, обрѣто́ша вся́ тѣлеса́ ме́ртва.

И отъи́де возвра́щься сеннахири́мъ ца́рь Ассирі́йскiй и всели́ся во Ниневі́и.

И внегда́ покланя́тися ему́ въ дому́ насара́ху отечествонача́лнику своему́, Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове его́ уби́ста его́ мечьми́, са́ми же убѣжа́ста во Арме́нiю. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ ἐγένετο ἐν τῷ ἀκοῦσαι τὸν βασιλέα Εζεκιαν ἔσχισεν τὰ ἱμάτια καὶ σάκκον περιεβάλετο καὶ ἀνέβη εἰς τὸν οἶκον κυρίου

καὶ ἀπέστειλεν Ελιακιμ τὸν οἰκονόμον καὶ Σομναν τὸν γραμματέα καὶ τοὺς πρεσβυτέρους τῶν ἱερέων περιβεβλημένους σάκκους πρὸς Ησαιαν υἱὸν Αμως τὸν προφήτην

καὶ εἶπαν αὐτῷ τάδε λέγει Εζεκιας ἡμέρα θλίψεως καὶ ὀνειδισμοῦ καὶ ἐλεγμοῦ καὶ ὀργῆς ἡ σήμερον ἡμέρα ὅτι ἥκει ἡ ὠδὶν τῇ τικτούσῃ ἰσχὺν δὲ οὐκ ἔχει τοῦ τεκεῖν

εἰσακούσαι κύριος ὁ θεός σου τοὺς λόγους Рαψακου οὓς ἀπέστειλεν βασιλεὺς ᾿Ασσυρίων ὀνειδίζειν θεὸν ζῶντα καὶ ὀνειδίζειν λόγους οὓς ἤκουσεν κύριος ὁ θεός σου καὶ δεηθήσῃ πρὸς κύριον τὸν θεόν σου περὶ τῶν καταλελειμμένων τούτων

καὶ ἦλθον οἱ παῖδες τοῦ βασιλέως πρὸς Ησαιαν

καὶ εἶπεν αὐτοῖς Ησαιας οὕτως ἐρεῖτε πρὸς τὸν κύριον ὑμῶν τάδε λέγει κύριος μὴ φοβηθῇς ἀπὸ τῶν λόγων ὧν ἤκουσας οὓς ὠνείδισάν με οἱ πρέσβεις βασιλέως ᾿Ασσυρίων

ἰδοὺ ἐγὼ ἐμβαλῶ εἰς αὐτὸν πνεῦμα καὶ ἀκούσας ἀγγελίαν ἀποστραφήσεται εἰς τὴν χώραν αὐτοῦ καὶ πεσεῖται μαχαίρᾳ ἐν τῇ γῇ αὐτοῦ

καὶ ἀπέστρεψεν Рαψακης καὶ κατέλαβεν πολιορκοῦντα τὸν βασιλέα Λομναν καὶ ἤκουσεν βασιλεὺς ᾿Ασσυρίων ὅτι

ἐξῆλθεν Θαρακα βασιλεὺς Αἰθιόπων πολιορκῆσαι αὐτόν καὶ ἀκούσας ἀπέστρεψεν καὶ ἀπέστειλεν ἀγγέλους πρὸς Εζεκιαν λέγων

οὕτως ἐρεῖτε Εζεκια βασιλεῖ τῆς Ιουδαίας μή σε ἀπατάτω ὁ θεός σου ἐφ᾿ ᾧ πεποιθὼς εἶ ἐπ᾿ αὐτῷ λέγων οὐ μὴ παραδοθῇ Ιερουσαλημ εἰς χεῖρας βασιλέως ᾿Ασσυρίων

ἢ οὐκ ἤκουσας ἃ ἐποίησαν βασιλεῖς ᾿Ασσυρίων πᾶσαν τὴν γῆν ὡς ἀπώλεσαν

μὴ ἐρρύσαντο αὐτοὺς οἱ θεοὶ τῶν ἐθνῶν οὓς οἱ πατέρες μου ἀπώλεσαν τήν τε Γωζαν καὶ Χαρραν καὶ Рαφες αἵ εἰσιν ἐν χώρᾳ Θεμαδ

ποῦ εἰσιν οἱ βασιλεῖς Αιμαθ καὶ Αρφαθ καὶ πόλεως Σεπφαριμ Αναγ Ουγαυα

καὶ ἔλαβεν Εζεκιας τὸ βιβλίον παρὰ τῶν ἀγγέλων καὶ ἤνοιξεν αὐτὸ ἐναντίον κυρίου

καὶ προσεύξατο Εζεκιας πρὸς κύριον λέγων

κύριε σαβαωθ ὁ θεὸς Ισραηλ ὁ καθήμενος ἐπὶ τῶν χερουβιν σὺ θεὸς μόνος εἶ πάσης βασιλείας τῆς οἰκουμένης σὺ ἐποίησας τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν

εἰσάκουσον κύριε εἴσβλεψον κύριε καὶ ἰδὲ τοὺς λόγους οὓς ἀπέστειλεν Σενναχηριμ ὀνειδίζειν θεὸν ζῶντα

ἐπ᾿ ἀληθείας γὰρ ἠρήμωσαν βασιλεῖς ᾿Ασσυρίων τὴν οἰκουμένην ὅλην καὶ τὴν χώραν αὐτῶν

καὶ ἐνέβαλον τὰ εἴδωλα αὐτῶν εἰς τὸ πῦρ οὐ γὰρ θεοὶ ἦσαν ἀλλὰ ἔργα χειρῶν ἀνθρώπων ξύλα καὶ λίθοι καὶ ἀπώλεσαν αὐτούς

σὺ δέ κύριε ὁ θεὸς ἡμῶν σῶσον ἡμᾶς ἐκ χειρὸς αὐτῶν ἵνα γνῷ πᾶσα βασιλεία τῆς γῆς ὅτι σὺ εἶ ὁ θεὸς μόνος

καὶ ἀπεστάλη Ησαιας υἱὸς Αμως πρὸς Εζεκιαν καὶ εἶπεν αὐτῷ τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ ἤκουσα ἃ προσηύξω πρός με περὶ Σενναχηριμ βασιλέως ᾿Ασσυρίων

οὗτος ὁ λόγος ὃν ἐλάλησεν περὶ αὐτοῦ ὁ θεός ἐφαύλισέν σε καὶ ἐμυκτήρισέν σε παρθένος θυγάτηρ Σιων ἐπὶ σοὶ κεφαλὴν ἐκίνησεν θυγάτηρ Ιερουσαλημ

τίνα ὠνείδισας καὶ παρώξυνας ἢ πρὸς τίνα ὕψωσας τὴν φωνήν σου καὶ οὐκ ἦρας εἰς ὕψος τοὺς ὀφθαλμούς σου εἰς τὸν ἅγιον τοῦ Ισραηλ

ὅτι δι᾿ ἀγγέλων ὠνείδισας κύριον σὺ γὰρ εἶπας τῷ πλήθει τῶν ἁρμάτων ἐγὼ ἀνέβην εἰς ὕψος ὀρέων καὶ εἰς τὰ ἔσχατα τοῦ Λιβάνου καὶ ἔκοψα τὸ ὕψος τῆς κέδρου αὐτοῦ καὶ τὸ κάλλος τῆς κυπαρίσσου καὶ εἰσῆλθον εἰς ὕψος μέρους τοῦ δρυμοῦ

καὶ ἔθηκα γέφυραν καὶ ἠρήμωσα ὕδατα καὶ πᾶσαν συναγωγὴν ὕδατος

οὐ ταῦτα ἤκουσας πάλαι ἃ ἐγὼ ἐποίησα ἐξ ἀρχαίων ἡμερῶν συνέταξα νῦν δὲ ἐπέδειξα ἐξερημῶσαι ἔθνη ἐν ὀχυροῖς καὶ ἐνοικοῦντας ἐν πόλεσιν ὀχυραῖς

ἀνῆκα τὰς χεῖρας καὶ ἐξηράνθησαν καὶ ἐγένοντο ὡς χόρτος ξηρὸς ἐπὶ δωμάτων καὶ ὡς ἄγρωστις

νῦν δὲ τὴν ἀνάπαυσίν σου καὶ τὴν ἔξοδόν σου καὶ τὴν εἴσοδόν σου ἐγὼ ἐπίσταμαι

ὁ δὲ θυμός σου ὃν ἐθυμώθης καὶ ἡ πικρία σου ἀνέβη πρός με καὶ ἐμβαλῶ φιμὸν εἰς τὴν ῥῖνά σου καὶ χαλινὸν εἰς τὰ χείλη σου καὶ ἀποστρέψω σε τῇ ὁδῷ ᾗ ἦλθες ἐν αὐτῇ

τοῦτο δέ σοι τὸ σημεῖον φάγε τοῦτον τὸν ἐνιαυτὸν ἃ ἔσπαρκας τῷ δὲ ἐνιαυτῷ τῷ δευτέρῳ τὸ κατάλειμμα τῷ δὲ τρίτῳ σπείραντες ἀμήσατε καὶ φυτεύσατε ἀμπελῶνας καὶ φάγεσθε τὸν καρπὸν αὐτῶν

καὶ ἔσονται οἱ καταλελειμμένοι ἐν τῇ Ιουδαίᾳ φυήσουσιν ῥίζαν κάτω καὶ ποιήσουσιν σπέρμα ἄνω

ὅτι ἐξ Ιερουσαλημ ἐξελεύσονται οἱ καταλελειμμένοι καὶ οἱ σῳζόμενοι ἐξ ὄρους Σιων ὁ ζῆλος κυρίου σαβαωθ ποιήσει ταῦτα

διὰ τοῦτο οὕτως λέγει κύριος ἐπὶ βασιλέα ᾿Ασσυρίων οὐ μὴ εἰσέλθῃ εἰς τὴν πόλιν ταύτην οὐδὲ μὴ βάλῃ ἐπ᾿ αὐτὴν βέλος οὐδὲ μὴ ἐπιβάλῃ ἐπ᾿ αὐτὴν θυρεὸν οὐδὲ μὴ κυκλώσῃ ἐπ᾿ αὐτὴν χάρακα

ἀλλὰ τῇ ὁδῷ ᾗ ἦλθεν ἐν αὐτῇ ἀποστραφήσεται τάδε λέγει κύριος

ὑπερασπιῶ ὑπὲρ τῆς πόλεως ταύτης τοῦ σῶσαι αὐτὴν δι᾿ ἐμὲ καὶ διὰ Δαυιδ τὸν παῖδά μου

καὶ ἐξῆλθεν ἄγγελος κυρίου καὶ ἀνεῖλεν ἐκ τῆς παρεμβολῆς τῶν ᾿Ασσυρίων ἑκατὸν ὀγδοήκοντα πέντε χιλιάδας καὶ ἐξαναστάντες τὸ πρωὶ εὗρον πάντα τὰ σώματα νεκρά

καὶ ἀποστραφεὶς ἀπῆλθεν βασιλεὺς ᾿Ασσυρίων καὶ ᾤκησεν ἐν Νινευη

καὶ ἐν τῷ αὐτὸν προσκυνεῖν ἐν τῷ οἴκῳ Νασαραχ τὸν παταχρον αὐτοῦ Αδραμελεχ καὶ Σαρασαρ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ ἐπάταξαν αὐτὸν μαχαίραις αὐτοὶ δὲ διεσώθησαν εἰς ᾿Αρμενίαν καὶ ἐβασίλευσεν Ασορδαν ὁ υἱὸς αὐτοῦ ἀντ᾿ αὐτοῦ

Еврейский

וַיְהִי, כִּשְׁמֹעַ הַמֶּלֶךְ חִזְקִיָּהוּ, וַיִּקְרַע אֶת־בְּגָדָיו; וַיִּתְכַּס בַּשָּׂק, וַיָּבֹא בֵּית יְהוָה׃

וַיִּשְׁלַח אֶת־אֶלְיָקִים אֲשֶׁר־עַל־הַבַּיִת וְאֵת שֶׁבְנָא הַסּוֹפֵר, וְאֵת זִקְנֵי הַכֹּהֲנִים, מִתְכַּסִּים בַּשַּׂקִּים; אֶל־יְשַׁעְיָהוּ בֶן־אָמוֹץ הַנָּבִיא׃

וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו, כֹּה אָמַר חִזְקִיָּהוּ, יוֹם־צָרָה וְתוֹכֵחָה וּנְאָצָה הַיּוֹם הַזֶּה; כִּי בָאוּ בָנִים עַד־מַשְׁבֵּר, וְכֹחַ אַיִן לְלֵדָה׃

אוּלַי יִשְׁמַע יְהוָה אֱלֹהֶיךָ אֵת דִּבְרֵי רַב־שָׁקֵה, אֲשֶׁר שְׁלָחוֹ מֶלֶךְ־אַשּׁוּר אֲדֹנָיו לְחָרֵף אֱלֹהִים חַי, וְהוֹכִיחַ בַּדְּבָרִים, אֲשֶׁר שָׁמַע יְהוָה אֱלֹהֶיךָ; וְנָשָׂאתָ תְפִלָּה, בְּעַד הַשְּׁאֵרִית הַנִּמְצָאָה׃

וַיָּבֹאוּ, עַבְדֵי הַמֶּלֶךְ חִזְקִיָּהוּ אֶל־יְשַׁעְיָהוּ׃

וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם יְשַׁעְיָהוּ, כֹּה תֹאמְרוּן אֶל־אֲדֹנֵיכֶם; כֹּה אָמַר יְהוָה, אַל־תִּירָא מִפְּנֵי הַדְּבָרִים אֲשֶׁר שָׁמַעְתָּ, אֲשֶׁר גִּדְּפוּ נַעֲרֵי מֶלֶךְ־אַשּׁוּר אוֹתִי׃

הִנְנִי נוֹתֵן בּוֹ רוּחַ, וְשָׁמַע שְׁמוּעָה וְשָׁב אֶל־אַרְצוֹ; וְהִפַּלְתִּיו בַּחֶרֶב בְּאַרְצוֹ׃

וַיָּשָׁב רַב־שָׁקֵה, וַיִּמְצָא אֶת־מֶלֶךְ אַשּׁוּר, נִלְחָם עַל־לִבְנָה; כִּי שָׁמַע, כִּי נָסַע מִלָּכִישׁ׃

וַיִּשְׁמַע, עַל־תִּרְהָקָה מֶלֶךְ־כּוּשׁ לֵאמֹר, יָצָא לְהִלָּחֵם אִתָּךְ; וַיִּשְׁמַע וַיִּשְׁלַח מַלְאָכִים, אֶל־חִזְקִיָּהוּ לֵאמֹר׃

כֹּה תֹאמְרוּן, אֶל־חִזְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה לֵאמֹר, אַל־יַשִּׁאֲךָ אֱלֹהֶיךָ, אֲשֶׁר אַתָּה בּוֹטֵחַ בּוֹ לֵאמֹר; לֹא תִנָּתֵן יְרוּשָׁלִַם, בְּיַד מֶלֶךְ אַשּׁוּר׃

הִנֵּה אַתָּה שָׁמַעְתָּ, אֲשֶׁר עָשׂוּ מַלְכֵי אַשּׁוּר לְכָל־הָאֲרָצוֹת לְהַחֲרִימָם; וְאַתָּה תִּנָּצֵל׃

הַהִצִּילוּ אוֹתָם אֱלֹהֵי הַגּוֹיִם אֲשֶׁר הִשְׁחִיתוּ אֲבוֹתַי, אֶת־גּוֹזָן וְאֶת־חָרָן; וְרֶצֶף וּבְנֵי־עֶדֶן אֲשֶׁר בִּתְלַשָּׂר׃

אַיֵּה מֶלֶךְ־חֲמָת וּמֶלֶךְ אַרְפָּד, וּמֶלֶךְ לָעִיר סְפַרְוָיִם; הֵנַע וְעִוָּה׃

וַיִּקַּח חִזְקִיָּהוּ אֶת־הַסְּפָרִים מִיַּד הַמַּלְאָכִים וַיִּקְרָאֵהוּ; וַיַּעַל בֵּית יְהוָה, וַיִּפְרְשֵׂהוּ חִזְקִיָּהוּ לִפְנֵי יְהוָה׃

וַיִּתְפַּלֵּל חִזְקִיָּהוּ, אֶל־יְהוָה לֵאמֹר׃

יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל יֹשֵׁב הַכְּרֻבִים, אַתָּה־הוּא הָאֱלֹהִים לְבַדְּךָ, לְכֹל מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ; אַתָּה עָשִׂיתָ, אֶת־הַשָּׁמַיִם וְאֶת־הָאָרֶץ׃

הַטֵּה יְהוָה אָזְנְךָ וּשְׁמָע, פְּקַח יְהוָה עֵינֶךָ וּרְאֵה; וּשְׁמַע, אֵת כָּל־דִּבְרֵי סַנְחֵרִיב, אֲשֶׁר שָׁלַח, לְחָרֵף אֱלֹהִים חָי׃

אָמְנָם יְהוָה; הֶחֱרִיבוּ מַלְכֵי אַשּׁוּר אֶת־כָּל־הָאֲרָצוֹת וְאֶת־אַרְצָם׃

וְנָתֹן אֶת־אֱלֹהֵיהֶם בָּאֵשׁ; כִּי לֹא אֱלֹהִים הֵמָּה, כִּי אִם־מַעֲשֵׂה יְדֵי־אָדָם עֵץ וָאֶבֶן וַיְאַבְּדוּם׃

וְעַתָּה יְהוָה אֱלֹהֵינוּ, הוֹשִׁיעֵנוּ מִיָדוֹ; וְיֵדְעוּ כָּל־מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ, כִּי־אַתָּה יְהוָה לְבַדֶּךָ׃

וַיִּשְׁלַח יְשַׁעְיָהוּ בֶן־אָמוֹץ, אֶל־חִזְקִיָּהוּ לֵאמֹר; כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, אֲשֶׁר הִתְפַּלַּלְתָּ אֵלַי, אֶל־סַנְחֵרִיב מֶלֶךְ אַשּׁוּר׃

זֶה הַדָּבָר, אֲשֶׁר־דִּבֶּר יְהוָה עָלָיו; בָּזָה לְךָ לָעֲגָה לְךָ, בְּתוּלַת בַּת־צִיּוֹן, אַחֲרֶיךָ רֹאשׁ הֵנִיעָה, בַּת יְרוּשָׁלִָם׃

אֶת־מִי חֵרַפְתָּ וְגִדַּפְתָּ, וְעַל־מִי הֲרִימוֹתָה קּוֹל; וַתִּשָּׂא מָרוֹם עֵינֶיךָ אֶל־קְדוֹשׁ יִשְׂרָאֵל׃

בְּיַד עֲבָדֶיךָ חֵרַפְתָּ אֲדֹנָי, וַתֹּאמֶר, בְּרֹב רִכְבִּי אֲנִי עָלִיתִי מְרוֹם הָרִים יַרְכְּתֵי לְבָנוֹן; וְאֶכְרֹת קוֹמַת אֲרָזָיו מִבְחַר בְּרֹשָׁיו, וְאָבוֹא מְרוֹם קִצּוֹ, יַעַר כַּרְמִלּוֹ׃

אֲנִי קַרְתִּי וְשָׁתִיתִי מָיִם; וְאַחְרִב בְּכַף־פְּעָמַי, כֹּל יְאֹרֵי מָצוֹר׃

הֲלוֹא־שָׁמַעְתָּ לְמֵרָחוֹק אוֹתָהּ עָשִׂיתִי, מִימֵי קֶדֶם וִיצַרְתִּיהָ; עַתָּה הֲבֵאתִיהָ, וּתְהִי, לְהַשְׁאוֹת גַּלִּים נִצִּים עָרִים בְּצֻרוֹת׃

וְיֹשְׁבֵיהֶן קִצְרֵי־יָד, חַתּוּ וָבֹשׁוּ; הָיוּ עֵשֶׂב שָׂדֶה וִירַק דֶּשֶׁא, חֲצִיר גַּגּוֹת, וּשְׁדֵמָה לִפְנֵי קָמָה׃

וְשִׁבְתְּךָ וְצֵאתְךָ וּבוֹאֲךָ יָדָעְתִּי; וְאֵת הִתְרַגֶּזְךָ אֵלָי׃

יַעַן הִתְרַגֶּזְךָ אֵלַי, וְשַׁאֲנַנְךָ עָלָה בְאָזְנָי; וְשַׂמְתִּי חַחִי בְּאַפֶּךָ, וּמִתְגִּי בִּשְׂפָתֶיךָ, וַהֲשִׁיבֹתִיךָ, בַּדֶּרֶךְ אֲשֶׁר־בָּאתָ בָּהּ׃

וְזֶה־לְּךָ הָאוֹת, אָכוֹל הַשָּׁנָה סָפִיחַ, וּבַשָּׁנָה הַשֵּׁנִית שָׁחִיס; וּבַשָּׁנָה הַשְּׁלִישִׁית, זִרְעוּ וְקִצְרוּ וְנִטְעוּ כְרָמִים וְאָכוֹל (וְאִכְלוּ) פִרְיָם׃

וְיָסְפָה פְּלֵיטַת בֵּית־יְהוּדָה הַנִּשְׁאָרָה שֹׁרֶשׁ לְמָטָּה; וְעָשָׂה פְרִי לְמָעְלָה׃

כִּי מִירוּשָׁלִַם תֵּצֵא שְׁאֵרִית, וּפְלֵיטָה מֵהַר צִיּוֹן; קִנְאַת יְהוָה צְבָאוֹת תַּעֲשֶׂה־זֹּאת׃ ס

לָכֵן, כֹּה־אָמַר יְהוָה אֶל־מֶלֶךְ אַשּׁוּר, לֹא יָבוֹא אֶל־הָעִיר הַזֹּאת, וְלֹא־יוֹרֶה שָׁם חֵץ; וְלֹא־יְקַדְּמֶנָּה מָגֵן, וְלֹא־יִשְׁפֹּךְ עֳלֶיהָ סֹלְלָה׃

בַּדֶּרֶךְ אֲשֶׁר־בָּא בָּהּ יָשׁוּב; וְאֶל־הָעִיר הַזֹּאת לֹא יָבוֹא נְאֻם־יְהוָה׃

וְגַנּוֹתִי עַל־הָעִיר הַזֹּאת לְהוֹשִׁיעָהּ; לְמַעֲנִי, וּלְמַעַן דָּוִד עַבְדִּי׃ ס

וַיֵּצֵא מַלְאַךְ יְהוָה, וַיַּכֶּה בְּמַחֲנֵה אַשּׁוּר, מֵאָה וּשְׁמֹנִים וַחֲמִשָּׁה אָלֶף; וַיַּשְׁכִּימוּ בַבֹּקֶר, וְהִנֵּה כֻלָּם פְּגָרִים מֵתִים׃

וַיִּסַּע וַיֵּלֶךְ, וַיָּשָׁב סַנְחֵרִיב מֶלֶךְ־אַשּׁוּר; וַיֵּשֶׁב בְּנִינְוֵה׃

וַיְהִי הוּא מִשְׁתַּחֲוֶה בֵּית נִסְרֹךְ אֱלֹהָיו, וְאַדְרַמֶּלֶךְ וְשַׂרְאֶצֶר בָּנָיו הִכֻּהוּ בַחֶרֶב, וְהֵמָּה נִמְלְטוּ אֶרֶץ אֲרָרָט; וַיִּמְלֹךְ אֵסַר־חַדֹּן בְּנוֹ תַּחְתָּיו׃ ס

Украинский (Огієнко)

Языки

І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому…

І послав він Еліякима, керівника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги!
Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!

Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться…

І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

І сказав їм Ісая Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю.
І Я вражу його мечем у його краї!

І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Він вийшов воювати з тобою!
І почув він, і послав послів до Єзекії, говорячи:

Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.

Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

Чи їх урятували боги тих народів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім.
І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.

І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах!
Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!

Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй!
Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

Справді, Господи, асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї.

І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі?
На Святого Ізраїлевого!

Через рабів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Лівану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і зберусь на вершок його височини, в гущину його саду,

я копаю та п́ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!

Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив?
Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх.

А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло…

І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.

За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!

А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.

Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки з гори Сіон.
Ревність Господа Саваота зробить це.

Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле.

Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!

І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!

І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п́ять тисяч.
І повставали рано вранці, аж ось усі тіла мертві…

А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії.

І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар́ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат…
А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.