Скрыть
3:2
3:6
3:8
3:12
3:14
3:17
3:18
3:19
3:20
3:21
3:22
3:23
3:24
3:26
Церковнославянский (рус)
Се́, Влады́ка Госпо́дь Савао́ѳъ отъ­и́метъ от­ Иерусали́ма и от­ Иуде́и крѣ́пкаго и крѣ́пкую, крѣ́пость хлѣ́ба и крѣ́пость воды́,
исполи́на и крѣ́пкаго, и человѣ́ка ра́тника и судiю́, и проро́ка и смотрели́ваго, и ста́рца
и пятьдесятонача́лника, и ди́внаго совѣ́тника и прему́драго архите́ктона и разу́мнаго послу́шателя.
И поста́влю ю́ношы кня́зи и́хъ, и руга́телiе госпо́д­ст­вовати бу́дутъ и́ми.
И напа́дати и́мутъ лю́дiе, человѣ́къ на человѣ́ка, и человѣ́къ на бли́жняго сво­его́: при­­рази́т­ся отроча́ къ ста́рцу, и безче́стный къ честно́му.
Я́ко и́мет­ся человѣ́къ бра́та сво­его́, или́ дома́шняго отца́ сво­его́, глаго́ля: ри́зу и́маши, началово́ждь на́мъ бу́ди, и бра́шно мое́ подъ тобо́ю да бу́детъ.
И от­вѣща́въ въ де́нь о́ный рече́тъ: не бу́ду тво́й началово́ждь, нѣ́сть бо въ дому́ мо­е́мъ ни хлѣ́ба, ни ри́зы: не бу́ду началово́ждь лю́демъ си́мъ.
Я́ко оста́вленъ бы́сть Иерусали́мъ, и Иуде́а паде́, и язы́къ и́хъ со беззако́нiемъ, не покаря́ющься Го́сподеви.
Сего́ ра́ди ны́нѣ смири́ся сла́ва и́хъ, и сту́дъ лица́ и́хъ проти́ву ста́ и́мъ: грѣ́хъ же сво́й я́ко Cодо́мскiй воз­вѣсти́ша и яви́ша. Го́ре души́ и́хъ, зане́ умы́слиша совѣ́тъ лука́вый на себе́ сами́хъ,
ре́кше: свя́жемъ пра́веднаго, я́ко непотре́бенъ на́мъ е́сть. У́бо плоды́ дѣ́лъ сво­и́хъ снѣдя́тъ.
Го́ре беззако́н­ному: лука́вая бо при­­ключа́т­ся ему́ по дѣло́мъ руку́ его́.
Лю́дiе мо­и́, при­­ста́вницы ва́ши пожина́ютъ ва́съ, и истяза́ющiи облада́ютъ ва́ми: лю́дiе мо­и́, блажа́щiи ва́съ льстя́тъ вы́ и стези́ но́гъ ва́шихъ воз­муща́ютъ.
Но ны́нѣ устро́ит­ся Госпо́дь на су́дъ и поста́витъ на су́дъ лю́ди своя́:
са́мъ Госпо́дь на су́дъ прiи́детъ со старѣ́йшины люді́й и со кня́зи и́хъ. Вы́ же почто́ запали́сте виногра́дъ мо́й, и разграбле́нiе убо́гаго въ домѣ́хъ ва́шихъ?
почто́ вы́ оби́дите люді́й мо­и́хъ и лице́ убо́гихъ посрамля́ете? глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ.
Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: поне́же воз­несо́шася дще́ри Сiо́ни и ходи́ша высо́кою вы́ею и помиза́нiемъ оче́съ и ступа́нiемъ но́гъ, ку́пно ри́зы влеку́шыя [по до́лу] и нога́ма ку́пно игра́ющыя:
и смири́тъ Госпо́дь нача́лныя дще́ри Сiо́ни, и Госпо́дь от­кры́етъ срамоту́ и́хъ.
Въ де́нь о́нъ, и отъ­и́метъ Госпо́дь сла́ву ри́зъ и́хъ и красоты́ и́хъ, и вплете́нiя злата́я [на главѣ́] и тре́сны ри́зныя, и лу́ницы гри́вен­ныя
и срачи́цы то́нкiя, и красоту́ лица́ и́хъ и состро­е́нiе красы́ сла́вныя, и о́бручи и пе́рстни, и мони́ста и запя́стiя и худо́жныя усеря́зи,
и багряни́цы и пребагря́ная, и у́тварь хра́мную
и свѣ́тлая лако́нская, и виссо́ны и синеты́, и червлени́цы
и виссо́нъ со зла́томъ и синето́ю преты́каны, и тончи́цы преи́маны зла́томъ:
и бу́детъ вмѣ́сто вони́ до́брыя смра́дъ, и вмѣ́сто по́яса у́жемъ препоя́шешися, и вмѣ́сто украше́нiя злата́го, е́же на главѣ́, плѣ́шь имѣ́ти бу́деши дѣ́лъ тво­и́хъ ра́ди, и вмѣ́сто ри́зы багря́ныя препоя́шешися вре́тищемъ:
и сы́нъ тво́й добрѣ́йшiй, его́же лю́биши, мече́мъ паде́тъ, и крѣ́пцыи ва́ши мече́мъ паду́тъ и смиря́т­ся:
и воспла́чут­ся храни́лища у́тварей ва́шихъ, и оста́нешися еди́на и о зе́млю уда́рена бу́деши.
Украинский (Огієнко)
Бо Господь ось, Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору: усяку підпору від хліба, і всяку підпору води,
лицаря та вояка, суддю та пророка, і чарівника та старого,
п́ятдесятника та родовитого, і радника, і в мистецтві премудрого, і в закляттях умілого,
і за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними!
І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього!
Повстане хлопчак на старого, а легковажений на поважаного…
Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця!
Того дня він підійме свій голос та й скаже: Не буду я рани обв́язувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні одягу, не настановляйте мене за правителя люду!
Бо рухнув Єрусалим, і впала Юдея, бо їхній язик та їхній чин проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави…
Проти них свідчить вираз лиця їхнього, а гріх свій вони виявляють, немов той Содом, не перечать.
Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!
Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо вони споживуть плід учинків своїх.
Та горе безбожному, зле, бо йому буде зроблений чин його рук!
Народ Мій, дітиська його утискають, а жінки мають гору над ним…
Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!
Господь став на прю, і стоїть, щоб судити народи.
Господь іде на суд, щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його: Ви виноградника знищили, грабунок з убогого в ваших домах!
Що це сталося вам, що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих?
Так говорить Господь, Бог Саваот.
І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх,
тому вчинить Господь тім́я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!…
Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці,
сережки, нараменники, і серпанки,
і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски,
персні, і сережки носові,
чудові убрання, і окриття, і намітки та торби,
дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала.
І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!
Попадають мужі твої від меча, а лицарство твоє на війні,
і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка…
Немецкий (GNB)
Der HERR, der Herrscher über die ganze Welt, nimmt den Bewohnern von Jerusalem und Juda alles weg, worauf sie sich stützen und ihr Vertrauen setzen. Er nimmt ihnen jeden Vorrat an Brot und Wasser weg,
er nimmt ihnen Vorkämpfer und Krieger, Richter, Propheten und Wahrsager, Sippenoberhäupter,
Offiziere, Hofleute und Berater, Zauberer und Beschwörer.
Er gibt ihnen unreife Burschen als Herrscher, die mit Willkür regieren.
Dann fällt einer über den anderen her, jeder übervorteilt jeden. Junge rebellieren gegen die Alten, Nichtsnutze gegen geachtete Männer.
Die Männer in einer Sippe werden sich allesamt an einen unter ihnen klammern und sagen: »Du hast noch etwas anzuziehen. Sei du unser Anführer, bring Ordnung in dieses Chaos!«
Doch der wird sich wehren und sagen: »Ich bin doch kein Wunderdoktor! In meinem Haus ist nichts, weder Nahrung noch Kleidung. Ich lasse mich nicht zum Anführer machen!«
Ja, Jerusalem stürzt ins Chaos und Juda bricht zusammen; denn mit Wort und Tat beleidigen sie den HERRN, sie widersetzen sich öffentlich dem mächtigen Gott.
Ihr eigenes Verhalten klagt sie an: Sie sind parteiisch und bringen die Schutzlosen um ihr Recht. Wie die Leute von Sodom erzählen sie ohne jede Hemmung von ihren Verbrechen. Das Unglück, das sie nun trifft, haben sie sich selber zuzuschreiben!
Denkt daran: Denen, die Gott gehorchen, geht es gut; sie dürfen den Ertrag ihrer Arbeit genießen.
Doch wehe denen, die Gott missachten: Ihre Taten fallen auf sie selbst zurück!
»Du mein armes Volk«, sagt der HERR, »Ausbeuter herrschen über dich, Wucherer saugen dich aus. Deine Führer verführen dich, sie zeigen dir den falschen Weg.«
Der HERR steht auf, um Gericht zu halten und seinem Volk Recht zu verschaffen.
Er macht den Ratgebern und Führern seines Volkes den Prozess. »Ihr habt meinen Weinberg geplündert«, klagt er sie an. »Eure Häuser habt ihr vollgestopft mit dem, was ihr den Armen weggenommen habt.
Mit welchem Recht unterdrückt ihr mein Volk und nutzt die Wehrlosen aus?« Das sagt der HERR, der Herrscher über die ganze Welt.
Der HERR sagt: »Seht doch, wie hochnäsig sie sind, die Frauen Jerusalems! Sie recken ihre geschmückten Hälse, werfen aufreizende Blicke nach allen Seiten und trippeln mit zierlichen Schritten, damit ihre Fußspangen klirren.
Deshalb werde ich ihnen den Kopf entblößen und sie öffentlich der Schande preisgeben.«
Der Tag kommt, an dem der HERR ihnen allen Schmuck wegnehmen wird: die Fußspangen, die Sonnen und Halbmonde, die sie um den Hals tragen,
Ohrgehänge, Armbänder und Schleier,
Kopfputz, Fußkettchen und Brustbänder, Parfümfläschchen und Amulette,
Fingerringe und Nasenringe,
Festkleider, Mäntel, Umschlagtücher, Täschchen
und Spiegel, feinste Leinenhemden, Kopftücher und Halstücher.
Dann bekommen sie statt des Wohlgeruchs den Gestank von Fäulnis, statt des Gürtels einen Strick, statt kunstvoll geflochtener Haarpracht eine Glatze, statt des Festkleids einen zerlumpten Sack, statt der Schönheit die Schande eines Brandmals.
Jerusalem, deine Männer, sogar die stärksten und besten, werden im Krieg erschlagen.
Deine Tore werden widerhallen von Totenklagen; du wirst einer Frau gleichen, die ihre Kinder verloren hat und einsam am Boden sitzt.
ЗЕРО, инак Парвардигор, Парвардигори лашкарҳо, мадад ва такягоҳро аз Ерусалим ва Яҳудо дур хоҳад кард: ҳар мадади нон ва ҳар мадади обро;
Паҳлавон ва марди ҷангӣ, довар ва набӣ, ва соҳир ва муршидро;
Мирипанҷоҳ ва шариф, ва мушовир, ва ҳунарвар ва азоимхонро.
Ва амрадонро бар онҳо ба сарварӣ хоҳам дод, ва кӯдакон бар онҳо ҳукмронӣ хоҳанд кард.
Ва қавм гирифтори зулм хоҳанд шуд: ҳар кас аз дасти каси дигар, ва ҳар кас аз дасти ёри худ; амрад ба пир, ва пастфитрат ба олиҷаноб густохӣ хоҳад кард.
Вақте ки касе дар хонаи падараш ба бародари худ часпида, бигӯяд: «Ту либосе дорӣ, пас ҳокими мо шав, ва ин бесарусомонӣ зери дасти ту бошад», –
Вай дар он рӯз овози худро баланд карда, хоҳад гуфт: «Ман наметовонам чорасоз шавам, зеро ки дар хонаи ман на ноне ҳаст, на либосе; маро ҳокими қавм таъин накунед».
Ба ин минвол Ерусалим бесару сомон шудааст, ва Яҳудо фурӯ ғалтидааст, зеро ки забони онҳо ва аъмоли онҳо бар зидди Парвардигор аст, то ки чашмони ҷалоли Ӯро ба хашм оваранд.
Ифодаи рӯйҳои онҳо бар зидди худашон гувоҳӣ медиҳад, ва онҳо дар бораи гуноҳи худ мисли мардуми Садӯм ошкоро сухан меронанд, ва онро пинҳон намедоранд. Вой бар ҷони онҳо! Зеро ки худашон ба сари худ бадӣ меоваранд.
Ба одил бигӯед, ки ӯ некӣ хоҳад дид, зеро ки аз самараи аъмоли худ хоҳад хӯрд.
Вой бар ҳоли шарир, ки вай бадӣ хоҳад дид, зеро ки мукофоти амали дастҳои вай ба вай дода хоҳад шуд.
Бар қавми ман кӯдакон зулм мекунанд, ва занон бар вай салтанат меронанд. Эй қавми ман! Роҳбаронат туро дар иштибоҳ меандозанд, ва самти роҳҳои туро вайрон кардаанд.
Парвардигор барои додгарӣ бархостааст, ва рост истодааст, то ки қавмҳоро доварӣ намояд.
Парвардигор бо пирони қавми Худ ва бо мирони он ба мурофиа хоҳад омад: «Шумо токзорро оташ задаед, ва он чи аз бенаво ғорат карда шудааст, дар хонаҳои шумост.
Шумо чӣ ҳақ доред, ки қавми Маро мазлум созед, ва рӯйҳои бенавоёнро поймол кунед?» – мегӯяд Парвардигор, Парвардигори лашкарҳо.
Ва Парвардигор гуфт: «Азбаски духтарони Сион мағрур шудаанд, ва гардан барафрохта роҳ мераванд, ва бо ғамзаҳои чашм ба васваса меандозанд, бо ишваю ноз мехироманд, ва зангӯлачаҳои халхолҳоро бар пойҳошон ҷарангос мезанонанд,
Бинобар ин Парвардигор фарқи сари духтарони Сионро кал хоҳад кард, ва Парвардигор аврати онҳоро бараҳна хоҳад намуд».
Дар он рӯз Парвардигор зебу зинати халхолҳо, ва пешонабандҳо, ва тавқҳоро нест хоҳад кард;
Ва гӯшвораҳо, ва дастпонаҳо, ва рӯйбандҳоро;
Ва афсарҳо, ва занҷирҳо, ва камарбандҳо, ва атрдонҳо, ва тӯморҳоро;
Ва ангуштаринҳо, ва ҳалқаҳои биниро;
Ва камзӯлҳо, ва ҷомаҳо, ва рӯймолҳо, ва ҳамёнҳоро;
Ва оинаҳо, ва пероҳанҳо, ва дасторҳо, ва ҳиҷобҳоро.
Ва дар ивази роиҳаи атр тааффуни рим хоҳад буд; ва дар ивази камарбанд – арғамчин; ва дар ивази гесӯи пурпечу хам – калӣ; ва дар ивази либоси фарох – фӯтае аз палос; ва дар ивази зебоӣ – тамға.
Мардони ту ба шамшер, ва баҳодурони ту дар ҷанг хоҳанд афтод.
Ва дарвозаҳои он нола хоҳад кард ва мотам хоҳад гирифт, ва он тиҳӣ гардида, бар замин хоҳад нишаст.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible