Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Исаии

 
  • Обновля́йтеся ко мнѣ́, о́строви, кня́зи бо измѣня́тъ крѣ́пость: да при­­бли́жат­ся и да глаго́лютъ вку́пѣ, тогда́ су́дъ да воз­вѣща́ютъ.
  • Кто́ воз­ста́ви от­ восто́къ пра́вду, при­­зва́ ю́ къ нога́мъ сво­и́мъ, и по́йдетъ? да́стъ предъ язы́ки, и цари́ ужаси́тъ: и пове́ржетъ на зе́млю мечы́ и́хъ, и а́ки сте́блiе от­ве́ржени лу́цы и́хъ,
  • и прожене́тъ я́, и про́йдетъ съ ми́ромъ пу́ть но́гъ его́.
  • Кто́ содѣ́ла и сотвори́ сiя́? при­­зва́ ю́ при­­зыва́яй ю́ от­ нача́ла родо́въ. А́зъ Бо́гъ пе́рвый, и въ гряду́щая а́зъ е́смь.
  • Ви́дѣша язы́цы и убоя́шася, концы́ земні́и при­­бли́жишася и прiидо́ша вку́пѣ.
  • Судя́й кі́йждо бли́жнему, и бра́ту помощи́, и рече́тъ:
  • превоз­мо́же му́жъ древодѣ́латель, и кова́чь бiя́й мла́томъ, вку́пѣ прокова́яй: овогда́ у́бо рече́тъ: спая́нiе добро́ е́сть, утверди́ша я́ гвоз­дьми́, положа́тъ я́, и не подви́гнут­ся.
  • Ты́ же, Изра́илю, ра́бе мо́й, Иа́кове, его́же избра́хъ, сѣ́мя Авраа́мле, его́же воз­люби́хъ,
  • его́же поя́хъ от­ коне́цъ земли́, и от­ стра́жбъ ея́ при­­зва́хъ тя́, и реко́хъ ти́: ра́бъ мо́й еси́, избра́хъ тя́, и не оста́вихъ тебе́:
  • не бо́йся, съ тобо́ю бо е́смь, не прельща́ю: а́зъ бо е́смь Бо́гъ тво́й, укрѣпи́вый тя́, и помого́хъ ти́, и утверди́хъ тя́ десни́цею мо­е́ю пра́ведною:
  • се́, постыдя́т­ся и посра́мят­ся вси́ сопротивля́ющiися тебѣ́, бу́дутъ бо я́ко не су́щiи, и поги́бнутъ вси́ сопе́рницы тво­и́:
  • взы́щеши и́хъ, и не обря́щеши человѣ́ковъ, и́же поруга́ют­ся тебѣ́: бу́дутъ бо а́ки не бы́в­шiи и не бу́дутъ ра́ту­ю­щiи тебе́.
  • Я́ко а́зъ Бо́гъ тво́й держа́й десни́цу твою́, глаго́ляй тебѣ́:
  • не бо́йся, Иа́кове, ма́лый Изра́илю, а́зъ помого́хъ ти́, глаго́летъ Бо́гъ тво́й, избавля́яй тя́ святы́й Изра́илевъ:
  • се́, сотвори́хъ тя́ а́ки коле́са колесни́чная но́вая, стира́ющая а́ки пила́, и сотре́ши го́ры, и истончи́ши хо́лмы, и а́ки пра́хъ положи́ши,
  • и извѣ́еши, и вѣ́тръ во́зметъ я́, и бу́ря развѣ́етъ я́: ты́ же воз­весели́шися во святы́хъ Изра́илевыхъ.
  • И воз­ра́дуют­ся убо́зiи и неиму́щiи: по­и́щутъ бо воды́, и не бу́детъ, язы́къ и́хъ от­ жа́жди и́зсше. А́зъ Госпо́дь Бо́гъ, а́зъ услы́шу и́хъ, Бо́гъ Изра́илевъ, и не оста́влю и́хъ,
  • но от­ве́рзу на гора́хъ рѣ́ки и среди́ по́ля исто́чники, сотворю́ пусты́ню въ лу́ги водны́я и жа́ждущую зе́млю въ водоте́чы,
  • положу́ въ безво́дную зе́млю ке́дръ и сме́рчiе, и мирси́ну и кипари́съ и топо́лю:
  • да у́зрятъ и уразумѣ́ютъ, и помы́слятъ и увѣ́дятъ вку́пѣ, я́ко рука́ Госпо́дня сотвори́ сiя́ вся́, и святы́й Изра́илевъ показа́.
  • Приближа́ет­ся су́дъ ва́шъ, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: при­­бли́жишася совѣ́ти ва́ши, глаго́летъ Ца́рь Иа́ковль.
  • Да при­­бли́жат­ся и воз­вѣстя́тъ ва́мъ, я́же сбу́дут­ся, или́ я́же пре́жде бы́ша, рцы́те: и при­­ста́вимъ у́мъ и уразумѣ́емъ, что́ послѣ́дняя и бу́дущая: рцы́те на́мъ,
  • воз­вѣсти́те на́мъ гряду́щая на послѣ́докъ, и увѣ́мы, я́ко бо́зи есте́: бла́го сотвори́те и зло́ сотвори́те, и почуди́мся и у́зримъ вку́пѣ.
  • Я́ко от­ку́ду есте́ вы́, и от­ку́ду дѣ́ло ва́­ше? от­ земли́ ме́рзость избра́ша ва́съ.
  • А́зъ же воз­ста́вихъ, и́же от­ сѣ́вера и и́же от­ восто́къ со́лнечныхъ, прозову́т­ся и́менемъ мо­и́мъ: да прiи́дутъ кня́зи, и я́ко бре́нiе скуде́льника и я́ко скуде́льникъ то́пчущь бре́нiе, та́ко попра́ни бу́дете.
  • Кто́ бо воз­вѣсти́тъ, я́же испе́рва, да увѣ́мы, я́же напреди́, и рече́мъ, я́ко и́стин­на су́ть? нѣ́сть предглаго́лющаго, ни слы́шащаго слове́съ ва́шихъ.
  • Нача́ло Сiо́ну да́мъ и Иерусали́ма утѣ́шу на пути́.
  • От язы́къ бо, се́, ни еди́нъ: и от­ куми́ръ и́хъ нѣ́сть воз­вѣща́яй. И а́ще вопрошу́ и́хъ, от­ку́ду есте́, не от­вѣща́ютъ ми́.
  • Су́ть бо творя́щiи ва́съ и всу́е прельща́ющiи ва́съ.
  • Умолкните предо Мною, острова, и народы да обновят свои силы; пусть они приблизятся и скажут: «станем вместе на суд».
  • Кто воздвиг от востока мужа правды, призвал его следовать за собою, предал ему народы и покорил царей? Он обратил их мечом его в прах, луком его в солому, разносимую ветром.
  • Он гонит их, идет спокойно дорогою, по которой никогда не ходил ногами своими.
  • Кто сделал и совершил это? Тот, Кто от начала вызывает роды; Я – Господь первый, и в последних – Я Тот же.
  • Увидели острова и ужаснулись, концы земли затрепетали. Они сблизились и сошлись;
  • каждый помогает своему товарищу и говорит своему брату: «крепись!»
  • Кузнец ободряет плавильщика, разглаживающий листы молотом – кующего на наковальне, говоря о спайке: «хороша»; и укрепляет гвоздями, чтобы было твердо.
  • А ты, Израиль, раб Мой, Иаков, которого Я избрал, семя Авраама, друга Моего, –
  • ты, которого Я взял от концов земли и призвал от краев ее, и сказал тебе: «ты Мой раб, Я избрал тебя и не отвергну тебя»:
  • не бойся, ибо Я с тобою; не смущайся, ибо Я Бог твой; Я укреплю тебя, и помогу тебе, и поддержу тебя десницею правды Моей.
  • Вот, в стыде и посрамлении останутся все, раздраженные против тебя; будут как ничто и погибнут препирающиеся с тобою.
  • Будешь искать их, и не найдешь их, враждующих против тебя; борющиеся с тобою будут как ничто, совершенно ничто;
  • ибо Я Господь, Бог твой; держу тебя за правую руку твою, говорю тебе: «не бойся, Я помогаю тебе».
  • Не бойся, червь Иаков, малолюдный Израиль, – Я помогаю тебе, говорит Господь и Искупитель твой, Святый Израилев.
  • Вот, Я сделал тебя острым молотилом, новым, зубчатым; ты будешь молотить и растирать горы, и холмы сделаешь, как мякину.
  • Ты будешь веять их, и ветер разнесет их, и вихрь развеет их; а ты возрадуешься о Господе, будешь хвалиться Святым Израилевым.
  • Бедные и нищие ищут воды, и нет ее; язык их сохнет от жажды: Я, Господь, услышу их, Я, Бог Израилев, не оставлю их.
  • Открою на горах реки и среди долин источники; пустыню сделаю озером и сухую землю – источниками воды;
  • посажу в пустыне кедр, ситтим и мирту и маслину; насажу в степи кипарис, явор и бук вместе,
  • чтобы увидели и познали, и рассмотрели и уразумели, что рука Господня соделала это, и Святый Израилев сотворил сие.
  • Представьте дело ваше, говорит Господь; приведите ваши доказательства, говорит Царь Иакова.
  • Пусть они представят и скажут нам, что произойдет; пусть возвестят что-либо прежде, нежели оно произошло, и мы вникнем умом своим и узнаем, как оно кончилось, или пусть предвозвестят нам о будущем.
  • Скажите, что произойдет в будущем, и мы будем знать, что вы боги, или сделайте что-нибудь, доброе ли, худое ли, чтобы мы изумились и вместе с вами увидели.
  • Но вы ничто, и дело ваше ничтожно; мерзость тот, кто избирает вас.
  • Я воздвиг его от севера, и он придет; от восхода солнца будет призывать имя Мое и попирать владык, как грязь, и топтать, как горшечник глину.
  • Кто возвестил об этом изначала, чтобы нам знать, и задолго пред тем, чтобы нам можно было сказать: «правда»? Но никто не сказал, никто не возвестил, никто не слыхал слов ваших.
  • Я первый сказал Сиону: «вот оно!» и дал Иерусалиму благовестника.
  • Итак Я смотрел, и не было никого, и между ними не нашлось советника, чтоб Я мог спросить их, и они дали ответ.
  • Вот, все они ничто, ничтожны и дела их; ветер и пустота истуканы их.
  •  Escuchadme, costas,
    y esfuércense los pueblos;
    acérquense, y entonces hablen;
    vengamos juntos a juicio.
  • ¿Quién despertó del oriente al justo,
    lo llamó para que lo siguiera,
    entregó delante de él naciones
    y le hizo enseñorearse de reyes?
    ¿Quién los volvió con su espada como polvo,
    como paja arrebatada por su arco?
  • Los siguió, pasó en paz
    por camino por donde sus pies nunca habían entrado.
  • ¿Quién hizo y realizó esto?
    ¿Quién llama las generaciones desde el principio?
    Yo Jehová, soy el primero,
    y yo mismo seré con los últimos.
  • Las costas vieron y tuvieron temor;
    los confines de la tierra se espantaron;
    se congregaron y vinieron.
  • Cada cual ayuda a su vecino
    y dice a su hermano: «¡Esfuérzate!»
  • El carpintero anima al platero
    y el que alisa con martillo al que bate en el yunque,
    diciéndole: «¡Bien está la soldadura!»
    Y luego lo afirman con clavos
    para que no se mueva.

  • Pero tú, Israel, siervo mío eres;
    tú, Jacob, a quien yo escogí,
    descendencia de Abraham, mi amigo.
  • Porque te tomé de los confines de la tierra,
    de tierras lejanas te llamé
    y te dije: «Mi siervo eres tú;
    te escogí y no te deseché.
  • No temas, porque yo estoy contigo;
    no desmayes, porque yo soy tu Dios
    que te esfuerzo;
    siempre te ayudaré,
    siempre te sustentaré con la diestra de mi justicia.
  • He aquí que todos los que se enojan contra ti
    serán avergonzados y confundidos;
    serán como nada y perecerán
    los que contienden contigo.
  • Buscarás a los que tienen contienda contigo
    y no los hallarás;
    serán como nada, como cosa que no existe,
    aquellos que te hacen la guerra.
  • Porque yo Jehová soy tu Dios,
    quien te sostiene de tu mano derecha
    y te dice: “No temas, yo te ayudo.”

  • »¡No temas, gusanito de Jacob;
    vosotros, los poquitos de Israel!
    Yo soy tu socorro,
    dice Jehová;
    el Santo de Israel es tu Redentor.
  • He aquí que yo te he puesto por trillo,
    por trillo nuevo, lleno de dientes;
    trillarás montes y los molerás,
    y collados reducirás a tamo.
  • Los aventarás y se los llevará el viento;
    los esparcirá el torbellino;
    pero tú te regocijarás en Jehová,
    te gloriarás en el Santo de Israel.

  • »Los afligidos y necesitados buscan las aguas,
    pero no las encuentran;
    seca está de sed su lengua.
    Yo, Jehová, los oiré;
    yo, el Dios de Israel, no los desampararé.
  • En las alturas abriré ríos
    y fuentes en medio de los valles;
    abriré en el desierto estanques de aguas
    y manantiales de aguas en la tierra seca.
  • Haré crecer en la estepa cedros,
    acacias, arrayanes y olivos;
    pondré en la tierra árida cipreses,
    olmos y bojes juntamente,
  • para que vean y conozcan,
    y adviertan y entiendan todos
    que la mano de Jehová hace esto,
    que el Santo de Israel lo ha creado.»

  • «Alegad por vuestra causa», dice Jehová;
    «presentad vuestras pruebas», dice el Rey de Jacob.
  • Que se acerquen y nos anuncien
    lo que ha de venir:
    que nos digan lo que ha pasado
    desde el principio
    y pondremos nuestro corazón en ello;
    y sepamos también su final.
    ¡Hacednos entender lo que ha de venir!
  • Dadnos noticias de lo que ha de ser después,
    para que sepamos que vosotros sois dioses.
    A lo menos haced algo, sea bueno o malo,
    para que tengamos algo que contar
    y, al propio tiempo, nos maravillemos.
  • He aquí que vosotros sois nada,
    y vuestras obras, vanidad;
    abominación es el que os escoge.

  • Del norte levanté a uno, y vendrá;
    de donde nace el sol invocará mi nombre,
    y pisoteará príncipes como a lodo,
    como pisa el barro el alfarero.
  • ¿Quién lo anunció desde el principio,
    para que lo sepamos;
    o de tiempo atrás, para que digamos: «Es justo»?
    Cierto, no hay quien lo anuncie;
    sí, no hay quien lo enseñe.
    Ciertamente, no hay quien oiga vuestras palabras.
  • Yo soy el primero que he enseñado estas cosas a Sión,
    y a Jerusalén daré un mensajero de alegres noticias.
  • Miré, pero no había ninguno;
    les pregunté por estas cosas,
    pero ningún consejero hubo;
    les pregunté, pero no respondieron palabra.
  • He aquí, todos son vanidad
    y sus obras no son nada.
    ¡Viento y vanidad son sus imágenes fundidas!


  • 众 海 岛 阿 , 当 在 我 面 前 静 默 , 众 民 当 从 新 得 力 , 都 要 近 前 来 才 可 以 说 话 。 我 们 可 以 彼 此 辩 论 。
  • 谁 从 东 方 兴 起 一 人 , 凭 公 义 召 他 来 到 脚 前 呢 。 耶 和 华 将 列 国 交 给 他 , 使 他 管 辖 君 王 , 把 他 们 如 灰 尘 交 与 他 的 刀 , 如 风 吹 的 碎 秸 交 与 他 的 弓 。
  • 他 追 赶 他 们 , 走 他 所 未 走 的 道 , 坦 然 前 行 。
  • 谁 行 作 成 就 这 事 , 从 起 初 宣 召 历 代 呢 , 就 是 我 耶 和 华 , 我 是 首 先 的 。 也 与 末 后 的 同 在 。
  • 海 岛 看 见 就 都 害 怕 , 地 极 也 都 战 兢 , 就 近 前 来 。
  • 他 们 各 人 帮 助 邻 舍 , 各 人 对 弟 兄 说 , 壮 胆 吧 。
  • 木 匠 勉 励 银 匠 , 用 槌 打 光 的 勉 励 打 砧 的 , 论 焊 工 说 , 焊 得 好 。 又 用 钉 子 钉 稳 , 免 得 偶 像 动 摇 。
  • 惟 你 以 色 列 我 的 仆 人 , 雅 各 我 所 拣 选 的 , 我 朋 籽 亚 伯 拉 罕 的 后 裔 ,
  • 你 是 我 从 地 极 所 领 ( 原 文 作 抓 ) 来 的 , 从 地 角 所 召 来 的 , 且 对 你 说 , 你 是 我 的 仆 人 , 我 拣 选 你 并 不 弃 绝 你 。
  • 你 不 要 害 怕 , 因 为 我 与 你 同 在 。 不 要 惊 惶 , 因 为 我 是 你 的 神 。 我 必 坚 固 你 , 我 必 帮 助 你 , 我 必 用 我 公 义 的 右 手 扶 持 你 。
  • 凡 向 你 发 怒 的 , 必 都 抱 愧 蒙 羞 。 与 你 相 争 的 , 必 如 无 有 , 并 要 灭 亡 。
  • 与 你 争 竞 的 , 你 要 找 他 们 也 找 不 着 。 与 你 争 战 的 , 必 如 无 有 , 成 为 虚 无 。
  • 因 为 我 耶 和 华 你 的 神 , 必 搀 扶 你 的 右 手 , 对 你 说 , 不 要 害 怕 , 我 必 帮 助 你 。
  • 你 这 虫 雅 各 , 和 你 们 以 色 列 人 , 不 要 害 怕 。 耶 和 华 说 , 我 必 帮 助 你 。 你 的 救 赎 主 , 就 是 以 色 列 的 圣 者 。
  • 看 哪 , 我 已 使 你 成 为 有 快 齿 打 粮 的 新 器 具 , 你 要 把 山 岭 打 得 粉 碎 , 使 冈 陵 如 同 糠 ? ? 。
  • 你 要 把 他 簸 扬 风 要 吹 去 , 旋 风 要 把 他 刮 散 。 你 倒 要 以 耶 和 华 为 喜 乐 , 以 以 色 列 的 圣 者 为 夸 耀 。
  • 困 苦 穷 乏 人 寻 求 水 却 没 有 , 他 们 因 口 渴 , 舌 头 乾 燥 。 我 耶 和 华 必 应 允 他 们 , 我 以 色 列 的 神 必 不 离 弃 他 们 。
  • 我 要 在 净 光 的 高 处 开 江 河 , 在 谷 中 开 泉 源 , 我 要 使 沙 漠 变 为 水 池 , 使 乾 地 变 为 涌 泉 。
  • 我 要 在 旷 野 种 上 香 柏 树 , 皂 荚 树 , 番 石 榴 树 , 和 野 橄 榄 树 。 我 在 沙 漠 要 把 松 树 , 杉 树 , 并 黄 杨 树 , 一 同 栽 植 。
  • 好 叫 人 看 见 , 知 道 , 思 想 , 明 白 , 这 是 耶 和 华 的 手 所 作 的 , 是 以 色 列 的 圣 者 所 造 的 。
  • 耶 和 华 对 假 神 说 , 你 们 要 呈 上 你 们 的 案 件 , 雅 各 的 君 说 , 你 们 要 声 明 你 们 确 实 的 理 由 。
  • 可 以 声 明 , 指 示 我 们 将 来 必 遇 的 事 , 说 明 先 前 的 是 什 么 事 , 好 叫 我 们 思 索 , 得 知 事 的 结 局 , 或 者 把 将 来 的 事 指 示 我 们 。
  • 要 说 明 后 来 的 事 , 好 叫 我 们 知 道 你 们 是 神 , 你 们 或 降 福 , 或 降 祸 , 使 我 们 惊 奇 , 一 同 观 看 。
  • 看 哪 , 你 们 属 乎 虚 无 , 你 们 的 作 为 也 属 乎 虚 无 。 那 选 择 你 们 的 是 可 憎 恶 的 。
  • 我 从 北 方 兴 起 一 人 , 他 是 求 告 我 名 的 , 从 日 出 之 地 而 来 。 他 必 临 到 掌 权 的 , 好 像 临 到 灰 泥 , 彷 佛 窑 匠 踹 泥 一 样 。
  • 谁 从 起 初 指 明 这 事 , 使 我 们 知 道 呢 。 谁 从 先 前 说 明 , 使 我 们 说 , 他 不 错 呢 。 谁 也 没 有 指 明 , 谁 也 没 有 说 明 。 谁 也 没 有 听 见 你 们 的 话 。
  • 我 首 先 对 锡 安 说 , 看 哪 , 我 要 将 一 位 报 好 信 息 的 赐 给 耶 路 撒 冷 。
  • 我 看 的 时 候 并 没 有 人 , 我 问 的 时 候 他 们 中 间 也 没 有 谋 士 , 可 以 回 答 一 句 。
  • 看 哪 , 他 们 和 他 们 的 工 作 , 都 是 虚 空 , 且 是 虚 无 。 他 们 所 铸 的 偶 像 都 是 风 , 都 是 虚 的 。
  • ЭЙ ҷазираҳо, ба ҳузури Ман хомӯш монед; ва бигзор қабилаҳо қуввати тоза пайдо кунанд ва наздик омада, гӯянд: якҷоя муҳокима хоҳем кард.
  • Кист, ки шахсеро аз шарқ барангехтааст, ки вай дар ҳар қадамаш ба зафар дучор меояд? Кист, ки халқҳоро пеши вай таслим намудааст, ва подшоҳонро фурӯд овардааст? Вай онҳоро бо дами шамшери худ мисли ғуборе мегардонад ва бо камони худ мисли коҳрезае ки пароканда мешавад.
  • Вай онҳоро таъқиб намуда, аз роҳе ки ҳаргиз пои худро намондааст, ба саломатӣ мегузарад.
  • Кист, ки инро иҷро кардааст ва ба амал овардааст? – Ӯ, ки наслҳоро аз азал даъват намудааст! Ман, ки Парвардигор ҳастам, аввалинам, ва бо охиринҳо Ман ҳамон хоҳам буд.
  • Ҷазираҳо дидаанд ва ҳаросон шудаанд, ақсои замин ба ларза афтодаанд, онҳо наздик омада, муттаҳид гардидаанд.
  • Яке ба дигаре мадад мекунад ва ба бародари худ мегӯяд: «Қавидил бош!»
  • Ва рехтагар – заргарро, чакушзани сайқалгар сандонкӯбро тақвият медиҳад ва дар бораи кафшер мегӯяд: «Хуб аст», ва онро бо мехҳо мустаҳкам мекунад, то ки поянда бошад.
  • Валекин ту, эй бандаи Ман Исроил, ва эй Яъқуб, ки туро баргузидаам, ва эй насли дӯсти Ман Иброҳим,
  • Ки туро аз ақсои замин гирифтаам, ва туро аз канорҳои он даъват намудаам, ва ба ту гуфтаам: «Ту бандаи Ман ҳастӣ, Ман туро баргузидаам», ва туро тарк накардаам,
  • Натарс, зеро ки Ман бо ту ҳастам; наларз, зеро ки Ман Худои ту ҳастам: Ман туро тақвият хоҳам намуд, ва туро ёварӣ хоҳам дод, ва туро бо ямини адолати Худ дастгирӣ хоҳам кард.
  • Инак, ҳамаи онҳое ки бар ту ғазаб доранд, хиҷил ва расво хоҳанд шуд, ва онҳое ки бо ту ҷидол мекунанд, нест шуда, беному нишон хоҳанд рафт;
  • Онҳоеро, ки бо ту талош менамоянд, чустуҷӯ карда, нахоҳӣ ёфт, ва онҳое ки бо ту ҷанг мекунанд, несту нобуд хоҳанд шуд,
  • Зеро Ман, ки Парвардигор Худои ту ҳастам, ямини туро гирифта, ба ту мегӯям: «Натарс, Ман туро ёварӣ хоҳам дод».
  • Натарс, эй кирми Яъқуб, эй бақияи камшумори Исроил! Ман туро ёварӣ хоҳам дод, – мегӯяд Парвардигор, – ва Поки Исроил туро хоҳад раҳонид.
  • Инак, Ман туро ғаллакӯбаки тези нави дандонадоре гардонидаам: ту кӯҳҳоро кӯфта, гардгард хоҳӣ кард, ва теппаҳоро мисли коҳ реза хоҳӣ сохт;
  • Онҳоро бод хоҳӣ дод, ва бод онҳоро хоҳад бардошт, ва тундбод онҳоро пароканда хоҳад кард; ва ту аз Парвардигор ба ваҷд хоҳӣ омад, аз Поки Исроил фахр хоҳӣ кард.
  • Бенавоён ва мискинон об металабанд, вале нест: Забонашон аз ташнагӣ хушк мешавад. Ман, ки Парвардигор ҳастам, онҳоро иҷобат хоҳам намуд. Ман, ки Худои Исроил ҳастам, онҳоро тарк нахоҳам кард.
  • Бар теппаҳои беоб наҳрҳо, ва дар миёни водиҳо чашмаҳо хоҳам кушод: биёбонро ба кӯли об, ва замини хушкидаро ба чашмаҳои об табдил хоҳам дод.
  • Дар биёбон арз, ақоқиё, ос ва зайтуни ёбоӣ хоҳам шинонид; дар саҳро сарв, коҷ ва шамшодро якҷоя хоҳам рӯёнид,
  • То мардум бубинанд, ва бидонанд, ва диққат диҳанд ва якҷоя фаҳм кунанд, ки дасти Парвардигор инро ба амал овардааст, ва Поки Исроил инро офаридааст.
  • Даъвои худро арз намоед, – мегӯяд Парвардигор. Далелҳои қатъии худро пешниҳод кунед, – мегӯяд Подшоҳи Яъқуб.
  • Бигзор бутҳо он чиро, ки рӯй хоҳад дод, ба мо пешниҳод карда, баён намоянд; вақоеи пешина чист? – бигӯед, ва мо фикр ронда, оқибати онро хоҳем донист; ё ки вақоеи ояндаро ба мо пешгӯӣ намоед.
  • Он чиро, ки баъд аз ин ба вуқӯъ хоҳад омад, баён кунед, ва мо хоҳем донист, ки шумо худо ҳастед; ягон кори неке ё баде бикунед, то ки мабҳут шавем ва якҷоя бубинем.
  • Аммо шумо ночиз ҳастед, ва амали шумо ҳеҷу пуч аст, ва ҳар кӣ шуморо ихтиёр кунад, зишт аст.
  • Ман шахсеро аз шимол барангехтам, ва ӯ хоҳад омад, аз самти тулӯи офтоб номи Маро хоҳад хонд, ва миронро мисли лойе лагадкӯб хоҳад кард, ва монанди кӯзагаре хоҳад буд, ки гилро поймол мекунад.
  • Кист, ки аз ибтидо гуфтааст, то мо бидонем, ва пешакӣ хабар додааст, то мо бигӯем: «Ҳақ асту рост»? Аммо ҳеҷ кас нагуфтааст, ҳеҷ кас хабар надодааст, ҳеҷ кас суханони шуморо нашнидааст.
  • Аввалин Ман ба Сион гуфтам: «Инак инҳо!», ва ба Ерусалим мубашшире бахшидам.
  • Ва Ман назар андохтам, ва касе нест, ва аз байни онҳо мушовире нест, то ки Ман ба онҳо савол диҳам, ва онҳо ҷавоб гардонанд.
  • Инак, ҳамаи онҳо ночизанд, аъмолашон низ ночиз аст; бутҳои фулуззии онҳо ҳеҷу пуч аст.