Скрыть
42:2
42:4
42:9
42:11
42:12
42:15
42:22
42:23
42:24
Церковнославянский (рус)
Иа́ковъ о́трокъ мо́й, воспрiиму́ и́: Изра́иль избра́н­ный мо́й, прiя́тъ его́ душа́ моя́, да́хъ Ду́хъ мо́й на́нь, су́дъ язы́комъ воз­вѣсти́тъ:
не возопiе́тъ, ниже́ осла́битъ, ниже́ услы́шит­ся внѣ́ гла́съ его́:
тро́сти сокруше́ны не сотре́тъ и льна́ куря́щася не угаси́тъ, но во и́стину изнесе́тъ су́дъ:
воз­сiя́етъ и не поту́хнетъ, до́ндеже положи́тъ на земли́ су́дъ, и на и́мя его́ язы́цы упова́ти и́мутъ.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ, сотвори́вый не́бо и водрузи́вый е́, утвержде́й зе́млю и я́же на не́й, и дая́й дыха́нiе лю́демъ, и́же на не́й, и ду́хъ ходя́щымъ на не́й:
а́зъ Госпо́дь Бо́гъ при­­зва́хъ тя́ въ пра́вдѣ, и удержу́ за ру́ку твою́ и укрѣплю́ тя: и да́хъ тя́ въ завѣ́тъ ро́да Изра́илева, во свѣ́тъ язы́ковъ,
от­ве́рсти о́чи слѣпы́хъ, извести́ от­ у́зъ свя́зан­ныя и изъ до́му темни́цы и сѣдя́щыя во тмѣ́.
А́зъ Госпо́дь Бо́гъ, сiе́ мое́ е́сть и́мя, сла́вы мо­ея́ ино́му не да́мъ, ниже́ добродѣ́телей мо­и́хъ истука́н­нымъ.
Я́же изъ нача́ла, се́, прiидо́ша, и но́вая, я́же а́зъ воз­вѣщу́, и пре́жде не́же воз­вѣсти́ти, яви́шася ва́мъ.
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву: нача́л­ст­во его́, просла́вите и́мя его́ от­ коне́цъ земли́, сходя́щiи въ мо́ре и пла́ва­ю­щiи по нему́, о́строви и живу́щiи на ни́хъ.
Возвесели́ся, пусты́не, и ве́си ея́, при­­дво́рiя, и живу́щiи въ Кида́рѣ: воз­веселя́т­ся живу́щiи на ка́мени, от­ кра́я го́ръ возопiю́тъ,
дадя́тъ Бо́гу сла́ву, добродѣ́тели его́ во о́стровѣхъ воз­вѣстя́тъ.
Госпо́дь Бо́гъ си́лъ изы́детъ и сокруши́тъ ра́ть, воз­дви́гнетъ рве́нiе и возопiе́тъ на враги́ своя́ со крѣ́постiю.
Молча́хъ, еда́ и всегда́ умолчу́ и потерплю́? Терпѣ́хъ я́ко ражда́ющая, истреблю́ и изсушу́ вку́пѣ,
опустошу́ го́ры и хо́лмы, и вся́ку траву́ и́хъ изсушу́, и положу́ рѣ́ки во о́стровы, и лу́ги изсушу́:
и наведу́ слѣпы́я на пу́ть, его́же не ви́дѣша, и по стезя́мъ, и́хже не зна́ша, ходи́ти сотворю́ и́мъ: сотворю́ и́мъ тму́ во свѣ́тъ и стро́потная въ пра́вая: сiя́ глаго́лы сотворю́, и не оста́влю и́хъ.
Ті́и же воз­врати́шася вспя́ть: посрами́теся стыдѣ́нiемъ, упова́ющiи на изва́ян­ная, глаго́лющiи слiя́н­нымъ: вы́ есте́ бо́зи на́ши.
Глусі́и, услы́шите, и слѣпі́и, прозри́те ви́дѣти.
И кто́ слѣ́пъ, ра́звѣ раби́ мо­и́? и глу́си, ра́звѣ владѣ́ющiи и́ми? и ослѣпо́ша раби́ Бо́жiи.
Ви́дѣсте мно́гажды, и не сохрани́сте: от­ве́рсты у́шы [иму́ще], и не слы́шасте.
Госпо́дь Бо́гъ восхотѣ́, да оправди́т­ся и воз­вели́читъ хвалу́.
И ви́дѣхъ, и бы́ша лю́дiе расхище́ни и разгра́блени: пругло́ бо въ ло́жахъ вездѣ́, и въ домѣ́хъ вку́пѣ, идѣ́же скры́ша я́, бы́ша въ плѣ́нъ: и не бы́сть изъима́яй разграбле́нiя и не бѣ́ глаго́лющаго: от­да́ждь.
Кто́ въ ва́съ, и́же внуши́тъ сiя́? и услы́шитъ во гряду́щая.
Кто́ даде́ на разграбле́нiе Иа́кова, и Изра́иля плѣня́ющымъ его́? не Бо́гъ ли, ему́же согрѣши́ша и не восхотѣ́ша въ путе́хъ его́ ходи́ти, ни слу́шати зако́на его́?
И наведе́ на ня́ гнѣ́въ я́рости сво­ея́, и укрѣпи́ся на ня́ ра́ть, и паля́щiи и́хъ о́крестъ, и не увѣ́дѣша кі́йждо и́хъ, ниже́ положи́ша на умѣ́.
Украинский (Огієнко)
Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя.
Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.
Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.
Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.
Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в́язня з в́язниці, а з темниці тих мешканців темряви!
Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.
Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.
Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу!
Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!
Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар!
Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!
Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!
Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!
Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля!
буду тяжко зідхати й хапати повітря!
Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!
І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину.
Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!
Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!
Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!
Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його?
Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа?
Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув.
Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.
Але він народ попустошений та поплюндрований;
усі вони по печерах пов́язані та по в́язницях поховані;
стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!
Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає?
Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам?
Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали?
І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!
1 «Вот, Отрок Мой … на закон Его будут уповать острова». 5 «Я, Господь, призвал Тебя в правду … во свет для язычников». «Пойте Господу новую песнь … мрак сделаю светом пред ними». 18 «Кто так слеп, как раб Мой» …?
Вот, Отрок Мой, Которого Я держу за руку, избранный Мой, к Которому благоволит душа Моя. Положу дух Мой на Него, и возвестит народам суд;
не возопиет и не возвысит голоса Своего, и не даст услышать его на улицах;
трости надломленной не переломит, и льна курящегося не угасит; будет производить суд по истине;
не ослабеет и не изнеможет, доколе на земле не утвердит суда, и на закон Его будут уповать острова*. //*По переводу 70-ти: на имя Его будут уповать народы.
Так говорит Господь Бог, сотворивший небеса и пространство их, распростерший землю с произведениями ее, дающий дыхание народу на ней и дух ходящим по ней.
Я, Господь, призвал Тебя в правду, и буду держать Тебя за руку и хранить Тебя, и поставлю Тебя в завет для народа, во свет для язычников,
чтобы открыть глаза слепых, чтобы узников вывести из заключения и сидящих во тьме – из темницы.
Я Господь, это – Мое имя, и не дам славы Моей иному и хвалы Моей истуканам.
Вот, предсказанное прежде сбылось, и новое Я возвещу; прежде нежели оно произойдет, Я возвещу вам.
Пойте Господу новую песнь, хвалу Ему от концов земли, вы, плавающие по морю, и всё, наполняющее его, острова и живущие на них.
Да возвысит голос пустыня и города ее, селения, где обитает Кидар; да торжествуют живущие на скалах, да возглашают с вершин гор.
Да воздадут Господу славу, и хвалу Его да возвестят на островах.
Господь выйдет, как исполин, как муж браней возбудит ревность; воззовет и поднимет воинский крик, и покажет Себя сильным против врагов Своих.
Долго молчал Я, терпел, удерживался; теперь буду кричать, как рождающая, буду разрушать и поглощать всё;
опустошу горы и холмы, и всю траву их иссушу; и реки сделаю островами, и осушу озера;
и поведу слепых дорогою, которой они не знают, неизвестными путями буду вести их; мрак сделаю светом пред ними, и кривые пути – прямыми: вот что Я сделаю для них и не оставлю их.
Тогда обратятся вспять и великим стыдом покроются надеющиеся на идолов, говорящие истуканам: «вы наши боги».
Слушайте, глухие, и смотрите, слепые, чтобы видеть.
Кто так слеп, как раб Мой, и глух, как вестник Мой, Мною посланный? Кто так слеп, как возлюбленный, так слеп, как раб Господа?
Ты видел многое, но не замечал; уши были открыты, но не слышал.
Господу угодно было, ради правды Своей, возвеличить и прославить закон.
Но это народ разоренный и разграбленный; все они связаны в подземельях и сокрыты в темницах; сделались добычею, и нет избавителя; ограблены, и никто не говорит: «отдай назад!»
Кто из вас приклонил к этому ухо, вникнул и выслушал это для будущего?
Кто предал Иакова на разорение и Израиля грабителям? не Господь ли, против Которого мы грешили? Не хотели они ходить путями Его и не слушали закона Его.
И Он излил на них ярость гнева Своего и лютость войны: она окружила их пламенем со всех сторон, но они не примечали; и горела у них, но они не уразумели этого сердцем.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible