Скрыть
43:3
43:6
43:12
43:14
43:17
43:20
43:21
43:23
43:26
43:27
43:28
Церковнославянский (рус)
И ны́нѣ си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ сотвори́вый тя́, Иа́кове, и созда́вый тя́, Изра́илю: не бо́йся, я́ко изба́вихъ тя́, прозва́хъ тя́ и́менемъ тво­и́мъ: мо́й еси́ ты́.
И а́ще прехо́диши сквоз­ѣ́ во́ду, съ тобо́ю е́смь, и рѣ́ки не покры́ютъ тебе́: и а́ще сквоз­ѣ́ о́гнь про́йдеши, не сожже́шися, и пла́мень не опали́тъ тебе́,
я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, святы́й Изра́илевъ, спаса́яй тя́: сотвори́хъ премѣ́ну твою́ Еги́петъ и еѳiо́пiю, и со­и́ну за тя́.
Отне́лиже че́стенъ бы́лъ еси́ предо мно́ю, просла́вил­ся еси́, и а́зъ тя́ воз­люби́хъ, и да́мъ человѣ́ки за тебе́ и кня́зи за главу́ твою́.
Не бо́йся, я́ко съ тобо́ю е́смь: от­ восто́къ при­­веду́ сѣ́мя твое́ и от­ за́падъ соберу́ тя:
реку́ сѣ́веру: при­­веди́: и Ли́ву: не воз­браня́й, при­­веди́ сы́ны моя́ от­ земли́ да́льнiя и дще́ри моя́ от­ кра́евъ земны́хъ,
всѣ́хъ, ели́цы нарица́ют­ся и́менемъ мо­и́мъ: во сла́вѣ бо мо­е́й устро́ихъ его́ и созда́хъ его́ и сотвори́хъ и́.
И изведо́хъ лю́ди слѣ́пы, и о́чи су́ть та́кожде слѣ́пы, и глу́си у́шы иму́щiи.
Вси́ язы́цы собра́шася вку́пѣ, и соберу́т­ся кня́зи от­ ни́хъ. Кто́ воз­вѣсти́тъ сiя́? или́ я́же испе́рва кто́ воз­вѣсти́тъ ва́мъ? да при­­веду́тъ свидѣ́тели своя́ и оправдя́т­ся, и да услы́шатъ и да реку́тъ и́стину.
Бу́дите ми́ свидѣ́телiе, и а́зъ свидѣ́тель, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ, и о́трокъ мо́й, его́же избра́хъ, да увѣ́сте и вѣ́руете ми́ и уразумѣ́ете, я́ко а́зъ е́смь: пре́жде мене́ не бы́сть и́нъ Бо́гъ, и по мнѣ́ не бу́детъ.
А́зъ Бо́гъ, и нѣ́сть ра́звѣ мене́ спаса́яй.
А́зъ воз­вѣсти́хъ и спасо́хъ, укори́хъ, и не бѣ́ въ ва́съ чужді́й: вы́ мнѣ́ свидѣ́телiе, и а́зъ свидѣ́тель, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ,
еще́ от­ нача́ла, и нѣ́сть изъима́яй от­ руку́ мое́ю: сотворю́, и кто́ от­врати́тъ е́?
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ, избавля́яй ва́съ, святы́й Изра́илевъ: ва́съ ра́ди послю́ въ Вавило́нъ и воз­дви́гну вся́ бѣжа́щыя, и халде́е въ корабле́хъ свя́жут­ся.
А́зъ Госпо́дь Бо́гъ святы́й ва́шъ, показа́вый Изра́иля царя́ ва́­шего.
Си́це глаго́летъ Госпо́дь, дая́й пу́ть по мо́рю и по водѣ́ си́льнѣ стезю́:
изводя́й колесни́цы и ко́ни и наро́дъ си́ленъ: но успо́ша и не воста́нутъ, угасо́ша а́ки ле́нъ угаше́нъ.
Не помина́йте пе́рвыхъ, и ве́тхихъ не помышля́йте,
се́, а́зъ творю́ но́вая, я́же ны́нѣ воз­сiя́ютъ, и увѣ́сте я́: и сотворю́ въ пусты́ни пу́ть и въ безво́днѣй рѣ́ки.
Возблагословя́тъ мя́ звѣ́рiе се́лнiи, Си́рини и дще́ри стру́ѳовы: я́ко да́хъ въ пусты́ни во́ду и рѣ́ки въ безво́днѣй, напо­и́ти ро́дъ мо́й избра́н­ный,
лю́ди моя́, я́же снабдѣ́хъ, добродѣ́тели моя́ повѣ́дати.
Не ны́нѣ при­­зва́хъ тебе́, Иа́кове, ниже́ труди́тися сотвори́хъ тя́, Изра́илю.
Не при­­не́слъ еси́ мнѣ́ ове́цъ тво­и́хъ всесожже́нiя тво­его́, ни въ же́ртвахъ тво­и́хъ просла́вилъ мя́ еси́, не порабо́тихъ тя́ въ же́ртвахъ, ниже́ утружде́на сотвори́хъ тя́ въ Лива́нѣ:
не купи́лъ еси́ мнѣ́ на сребро́ ѳимiа́ма, ниже́ ту́ка тре́бъ тво­и́хъ воз­жела́хъ, но во грѣсѣ́хъ тво­и́хъ ста́лъ еси́ предо мно́ю и въ непра́вдахъ тво­и́хъ.
А́зъ е́смь, а́зъ е́смь заглажда́яй беззако́нiя твоя́ мене́ ра́ди и грѣхи́ твоя́, и не помяну́.
Ты́ же помяни́, и да су́димся: глаго́ли ты́ беззако́нiя твоя́ пре́жде, да оправди́шися.
Отцы́ ва́ши пе́рвiи согрѣши́ша, и кня́зи ва́ши беззако́н­новаша на мя́.
И оскверни́ша кня́зи свята́я моя́, и да́хъ погуби́ти Иа́кова и Изра́иля во укори́зну.
Еврейский
וְעַתָּה כֹּה־אָמַר יְהוָה בֹּרַאֲךָ יַעֲקֹב, וְיֹצֶרְךָ יִשְׂרָאֵל; אַל־תִּירָא כִּי גְאַלְתִּיךָ, קָרָאתִי בְשִׁמְךָ לִי־אָתָּה׃
כִּי־תַעֲבֹר בַּמַּיִם אִתְּךָ־אָנִי, וּבַנְּהָרוֹת לֹא יִשְׁטְפוּךָ; כִּי־תֵלֵךְ בְּמוֹ־אֵשׁ לֹא תִכָּוֶה, וְלֶהָבָה לֹא תִבְעַר־בָּךְ׃
כִּי, אֲנִי יְהוָה אֱלֹהֶיךָ, קְדוֹשׁ יִשְׂרָאֵל מוֹשִׁיעֶךָ; נָתַתִּי כָפְרְךָ מִצְרַיִם, כּוּשׁ וּסְבָא תַּחְתֶּיךָ׃
מֵאֲשֶׁר יָקַרְתָּ בְעֵינַי נִכְבַּדְתָּ וַאֲנִי אֲהַבְתִּיךָ; וְאֶתֵּן אָדָם תַּחְתֶּיךָ, וּלְאֻמִּים תַּחַת נַפְשֶׁךָ׃
אַל־תִּירָא כִּי אִתְּךָ־אָנִי; מִמִּזְרָח אָבִיא זַרְעֶךָ, וּמִמַּעֲרָב אֲקַבְּצֶךָּ׃
אֹמַר לַצָּפוֹן תֵּנִי, וּלְתֵימָן אַל־תִּכְלָאִי; הָבִיאִי בָנַי מֵרָחוֹק, וּבְנוֹתַי מִקְצֵה הָאָרֶץ׃
כֹּל הַנִּקְרָא בִשְׁמִי, וְלִכְבוֹדִי בְּרָאתִיו; יְצַרְתִּיו אַף־עֲשִׂיתִיו׃
הוֹצִיא עַם־עִוֵּר וְעֵינַיִם יֵשׁ; וְחֵרְשִׁים וְאָזְנַיִם לָמוֹ׃
כָּל־הַגּוֹיִם נִקְבְּצוּ יַחְדָּו, וְיֵאָסְפוּ לְאֻמִּים, מִי בָהֶם יַגִּיד זֹאת, וְרִאשֹׁנוֹת יַשְׁמִיעֻנוּ; יִתְּנוּ עֵדֵיהֶם וְיִצְדָּקוּ, וְיִשְׁמְעוּ וְיֹאמְרוּ אֱמֶת׃
אַתֶּם עֵדַי נְאֻם־יְהוָה, וְעַבְדִּי אֲשֶׁר בָּחָרְתִּי; לְמַעַן תֵּדְעוּ וְתַאֲמִינוּ לִי וְתָבִינוּ כִּי־אֲנִי הוּא, לְפָנַי לֹא־נוֹצַר אֵל, וְאַחֲרַי לֹא יִהְיֶה׃ ס
אָנֹכִי אָנֹכִי יְהוָה; וְאֵין מִבַּלְעָדַי מוֹשִׁיעַ׃
אָנֹכִי הִגַּדְתִּי וְהוֹשַׁעְתִּי וְהִשְׁמַעְתִּי, וְאֵין בָּכֶם זָר; וְאַתֶּם עֵדַי נְאֻם־יְהוָה וַאֲנִי־אֵל׃
גַּם־מִיּוֹם אֲנִי הוּא, וְאֵין מִיָּדִי מַצִּיל; אֶפְעַל וּמִי יְשִׁיבֶנָּה׃ ס
כֹּה־אָמַר יְהוָה גֹּאַלְכֶם קְדוֹשׁ יִשְׂרָאֵל; לְמַעַנְכֶם שִׁלַּחְתִּי בָבֶלָה, וְהוֹרַדְתִּי בָרִיחִים כֻּלָּם, וְכַשְׂדִּים בָּאֳנִיּוֹת רִנָּתָם׃
אֲנִי יְהוָה קְדוֹשְׁכֶם; בּוֹרֵא יִשְׂרָאֵל מַלְכְּכֶם׃ ס
כֹּה אָמַר יְהוָה, הַנּוֹתֵן בַּיָּם דָּרֶךְ; וּבְמַיִם עַזִּים נְתִיבָה׃
הַמּוֹצִיא רֶכֶב־וָסוּס חַיִל וְעִזּוּז; יַחְדָּו יִשְׁכְּבוּ בַּל־יָקוּמוּ, דָּעֲכוּ כַּפִּשְׁתָּה כָבוּ׃
אַל־תִּזְכְּרוּ רִאשֹׁנוֹת; וְקַדְמֹנִיּוֹת אַל־תִּתְבֹּנָנוּ׃
הִנְנִי עֹשֶׂה חֲדָשָׁה עַתָּה תִצְמָח, הֲלוֹא תֵדָעוּהָ; אַף אָשִׂים בַּמִּדְבָּר דֶּרֶךְ, בִּישִׁמוֹן נְהָרוֹת׃
תְּכַבְּדֵנִי חַיַּת הַשָּׂדֶה, תַּנִּים וּבְנוֹת יַעֲנָה; כִּי־נָתַתִּי בַמִּדְבָּר מַיִם, נְהָרוֹת בִּישִׁימֹן, לְהַשְׁקוֹת עַמִּי בְחִירִי׃
עַם־זוּ יָצַרְתִּי לִי, תְּהִלָּתִי יְסַפֵּרוּ׃ ס
וְלֹא־אֹתִי קָרָאתָ יַעֲקֹב; כִּי־יָגַעְתָּ בִּי יִשְׂרָאֵל׃
לֹא־הֵבֵיאתָ לִּי שֵׂה עֹלֹתֶיךָ, וּזְבָחֶיךָ לֹא כִבַּדְתָּנִי; לֹא הֶעֱבַדְתִּיךָ בְּמִנְחָה, וְלֹא הוֹגַעְתִּיךָ בִּלְבוֹנָה׃
לֹא־קָנִיתָ לִּי בַכֶּסֶף קָנֶה, וְחֵלֶב זְבָחֶיךָ לֹא הִרְוִיתָנִי; אַךְ, הֶעֱבַדְתַּנִי בְּחַטֹּאותֶיךָ, הוֹגַעְתַּנִי בַּעֲוֹנֹתֶיךָ׃ ס
אָנֹכִי אָנֹכִי הוּא מֹחֶה פְשָׁעֶיךָ לְמַעֲנִי; וְחַטֹּאתֶיךָ לֹא אֶזְכֹּר׃
הַזְכִּירֵנִי נִשָּׁפְטָה יָחַד; סַפֵּר אַתָּה לְמַעַן תִּצְדָּק׃
אָבִיךָ הָרִאשׁוֹן חָטָא; וּמְלִיצֶיךָ פָּשְׁעוּ בִי׃
וַאֲחַלֵּל שָׂרֵי קֹדֶשׁ; וְאֶתְּנָה לַחֵרֶם יַעֲקֹב, וְיִשְׂרָאֵל לְגִדּוּפִים׃ ס
Арабский (Arabic Van Dyke)
والآن هكذا يقول الرب خالقك يا يعقوب وجابلك يا اسرائيل . لا تخف لاني فديتك. دعوتك باسمك. انت لي.
اذا اجتزت في المياه فانا معك وفي الانهار فلا تغمرك. اذا مشيت في النار فلا تلدع واللهيب لا يحرقك.
لاني انا الرب الهك قدوس اسرائيل مخلّصك. جعلت مصر فديتك كوش وسبا عوضك.
اذ صرت عزيزا في عينيّ مكرما وانا قد احببتك اعطي اناسا عوضك وشعوبا عوض نفسك.
لا تخف فاني معك. من المشرق آتي بنسلك ومن المغرب اجمعك.
اقول للشمال اعط وللجنوب لا تمنع. أيت ببني من بعيد وببناتي من اقصى الارض.
بكل من دعي باسمي ولمجدي خلقته وجبلته وصنعته.
اخرج الشعب الاعمى وله عيون والاصم وله آذان
اجتمعوا يا كل الامم معا ولتلتئم القبائل. من منهم يخبر بهذا ويعلمنا بالاوليات. ليقدموا شهودهم ويتبرروا. او ليسمعوا فيقولوا صدق.
انتم شهودي يقول الرب وعبدي الذي اخترته لكي تعرفوا وتؤمنوا بي وتفهموا اني انا هو. قبلي لم يصور اله وبعدي لا يكون.
انا انا الرب وليس غيري مخلص.
انا اخبرت وخلّصت واعلمت وليس بينكم غريب. وانتم شهودي يقول الرب وانا الله.
ايضا من اليوم انا هو ولا منقذ من يدي. افعل ومن يرد
هكذا يقول الرب فاديكم قدوس اسرائيل. لاجلكم ارسلت الى بابل والقيت المغاليق كلها والكلدانيين في سفن ترنمهم.
انا الرب قدوسكم خالق اسرائيل ملككم.
هكذا يقول الرب الجاعل في البحر طريقا وفي المياه القوية مسلكا
المخرج المركبة والفرس الجيش والعزّ. يضطجعون معا ولا يقومون. قد خمدوا. كفتيلة انطفأوا
لا تذكروا الاوليات. والقديمات لا تتأملوا بها.
هانذا صانع أمرا جديدا. الآن ينبت. ألا تعرفونه. اجعل في البرية طريقا في القفر انهارا.
يمجدني حيوان الصحراء الذئاب وبنات النعام لاني جعلت في البرية ماء انهارا في القفر لاسقي شعبي مختاري.
هذا الشعب جبلته لنفسي. يحدث بتسبيحي
وانت لم تدعني يا يعقوب حتى تتعب من اجلي يا اسرائيل.
لم تحضر لي شاة محرقتك وبذبائحك لم تكرمني. لم استخدمك بتقدمة ولا اتعبتك بلبان.
لم تشتر لي بفضة قصبا وبشحم ذبائحك لم تروني. لكن استخدمتني بخطاياك واتعبتني بآثامك.
انا انا هو الماحي ذنوبك لاجل نفسي وخطاياك لا اذكرها
ذكّرني فنتحاكم معا. حدّث لكي تتبرر.
ابوك الاول اخطأ ووسطاؤك عصوا عليّ.
فدنست رؤساء القدس ودفعت يعقوب الى اللعن واسرائيل الى الشتائم
ВАЛЕ акнун Парвардигор, ки туро, эй Яъқуб, офардидааст, ва туро, эй Исроил, ба вуҷуд овардааст, чунин мегӯяд: «Натарс, зеро ки Ман туро раҳонидаам, туро ба номи ту хондаам; ту аз они Ман ҳастӣ.
Вақте ки аз обҳо бигзарӣ, Ман бо ту хоҳам буд, ва аз наҳрҳо бигзарӣ, онҳо туро ғарқ нахоҳад кард; вақте ки аз миёни оташ қадамгузор шавӣ, нахоҳӣ сӯхт, ва аланга туро нахоҳад сӯзонид,
Зеро ки Ман Парвардигор Худои ту, Поки Исроил, Наҷотдиҳандаи ту ҳастам; Мисрро барои ту фидия додаам, Ҳабаш ва Саборо – дар ивази ту.
Азбаски ту дар назари Ман азиз ва гаронбаҳо ҳастӣ, ва Ман туро дӯст доштаам, бинобар ин мардуми дигарро дар ивази ту, ва қабилаҳоро дар бадали ҷони ту хоҳам дод.
Натарс, зеро ки Ман бо ту ҳастам; насли туро аз шарқ хоҳам овард, ва туро аз ғарб ҷамъ хоҳам кард.
Ба шимол хоҳам гуфт: бидеҳ; ва ба ҷануб: монеъ нашав; писарони Маро аз дурдаст, ва духтарони Маро аз ақсои замин биёр,
Яъне ҳар киро, ки ба номи Ман номида шудааст, ва Ман ӯро барои ҷалоли Худ офаридаам, ӯро ба вуҷуд овардаам ва ӯро сохтаам».
Қавмеро берун ор, ки кӯр ҳастанд, гарчанде ки чашм доранд, ва кар ҳастанд, гарчанде ки гӯш доранд.
Бигзор ҳамаи халқҳо бо ҳам фароҳам оянд, ва қабилаҳо ҷамъ шаванд. Кист аз миёни онҳо, ки инро баён намояд, ва паёмҳои пешинаро ба мо бирасонад? Бигзор шоҳидони худро биёранд, то ки худро сафед кунанд, ва ё он шоҳидон бишнаванд ва бигӯянд: «Ҳақ асту рост!»
«Аммо шумо, – мегӯяд Парвардигор, – ва бандаи Ман, ки ӯро баргузидаам, шоҳидони Ман мебошед, то шумо бидонед ва ба Ман имон оваред ва дарк намоед, ки ин Ман ҳастам, ва пеш аз Ман Худое набуд, ва баъд аз Ман нахоҳад буд.
Ман, Ман Парвардигор ҳастам, ва ғайр аз Ман Наҷотдиҳандае нест.
Ман пешакӣ гуфтаам, ва наҷот додаам, ва паём расонидаам, ва дар миёни шумо Худои дигаре нест; ва шумо шоҳидони Ман мебошед, – мегӯяд Парвардигор, – ва Ман Худо ҳастам!
Аз имрӯз низ Ман ҳамонам, ва касе нест, ки аз дасти Ман раҳо кунад: Ман амал хоҳам кард, ва кист, ки инро ботил намояд?»
Парвардигор, ки Раҳокунандаи шумо ва Поки Исроил аст, чунин мегӯяд: «Ба хотири шумо Ман ба Бобил фиристодам, ва ҳамаи онҳоро ҳамчун гурезаҳо фурӯд овардам, ва калдониёнро дар киштиҳое ки мояи ваҷди онҳо буд.
Ман Парвардигор Поки шумо ҳастам, Офаринандаи Исроил ва Подшоҳи шумо».
Чунин мегӯяд Парвардигор, ки Ӯ роҳе дар баҳр, ва ҷоддае дар обҳои азим кушодааст;
Аробаҳо ва аспон, лашкар ва қувватро берун овардааст, то ки якҷоя хобида, дигар нахезанд; ва онҳо торафт беҳол гардида, мисли пилтаи катонӣ хомӯш шуданд.
«Аммо вақоеи пешинаро ба хотир наоваред, ва ба мӯъҷизоти қадимӣ диққат надиҳед.
Инак, Ман чизи наве месозам, ки он алҳол ба зуҳур меояд. Магар аз он воқиф нестед? Ба яқин, роҳе дар бодия, ва наҳрҳо дар биёбон ба вуҷуд хоҳам овард.
Ҳайвоноти саҳро, шағолон ва шутурмурғон Маро мадҳ хоҳанд кард, зеро ки Ман об дар бодия, ва наҳрҳо дар биёбон ба вуҷуд овардаам, то ки қавми баргузидаи Худро сероб намоям,
Ки ин қавмро Ман барои Худ ба миён овардаам, то ҳамду санои Маро бихонанд.
Вале ту, эй Яъқуб, Маро нахондӣ, ва ту, эй Исроил, аз ибодати Ман ба танг омадӣ:
Барраҳои қурбонии сӯхтании худро барои Ман наовардӣ, ва бо забҳҳои худ Маро ҷалол надодӣ. Ман туро бо ҳадияҳо ба заҳмат наандохтам, ва бо лебӯно ба ту гаронӣ накардам.
Ту барои Ман ба нуқра найи атрогин нахаридӣ, ва бо чарбуи забҳҳои худ Маро сер накардӣ, балки бо хатоҳои худ Маро заҳмат додӣ, ва бо гуноҳҳои худ ба Ман гаронӣ кардӣ.
Ман, Ман ҳамонам, ки гуноҳҳои туро ба хотири Худам нобуд менамоям, ва хатоҳои туро ба ёд нахоҳам овард.
Маро хотиррасон намо; бо ҳамдигар муҳокима хоҳем кард; далелҳои худро биёр, то ки сафед шавӣ.
Падари аввалини ту гуноҳ кард, ва шафоатгарони ту ба Ман осӣ шуданд.
Бинобар ин Ман сарварони қудсро аз қудсият маҳрум намудам, ва Яъқубро ба ҳалокат, ва Исроилро ба таҳқир маҳкум кардам».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible