Си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ сотвори́вый тя́ и созда́вый тя́ изъ утро́бы: еще́ помо́жетъ ти́: не бо́йся, ра́бе мо́й Иа́кове, и возлю́бленный Изра́илю, его́же избра́хъ.

Я́ко а́зъ да́мъ во́ду въ жа́жду ходя́щымъ въ безво́днѣй, наложу́ Ду́хъ мо́й на сѣ́мя твое́ и благослове́нiя моя́ на ча́да твоя́,

и прозя́бнутъ а́ки трава́ посредѣ́ воды́ и я́ко ве́рба при водѣ́ теку́щей.

Се́й рече́тъ: Бо́жiй е́смь: и се́й возопiе́тъ о и́мени Иа́ковли, и другі́й напи́шетъ руко́ю свое́ю: Бо́жiй е́смь: и о и́мени Изра́илевѣ возопiе́тъ.

Си́це глаго́летъ Бо́гъ Ца́рь Изра́илевъ, и избавле́й его́ Бо́гъ Савао́ѳъ: а́зъ пе́рвый и а́зъ по си́хъ, кромѣ́ мене́ нѣ́сть Бо́га:

кто́ я́коже а́зъ? да ста́нетъ и да призове́тъ, и да возвѣсти́тъ и да угото́витъ ми́, отне́лѣже сотвори́хъ человѣ́ка во вѣ́къ, и гряду́щая пре́жде не́же прiити́ и́мъ, да возвѣстя́тъ ва́мъ.

Не укрыва́йтеся, ниже́ заблужда́йте: не испе́рва ли внуши́сте, и возвѣсти́хъ ва́мъ? свидѣ́телiе вы́ есте́, а́ще е́сть Бо́гъ ра́звѣ мене́.

И не послу́шаша тогда́ созида́ющiи, и вая́ющiи вси́ тще́тни, творя́щiи жела́нiя своя́, я́же не упо́льзуютъ и́хъ:

но посра́мятся вси́ созида́ющiи бо́га и вая́ющiи вси́ неполе́зная.

И вси́, отню́дуже бы́ша, изсхо́ша: и глусі́и от человѣ́къ да соберу́тся вси́ и да ста́нутъ вку́пѣ, и да посра́мятся и устыдя́тся вку́пѣ.

Я́ко наостри́ древодѣ́латель сѣ́чиво, тесло́ю содѣ́ла о́ное, и све́рдломъ соста́ви е́, и дла́томъ издолбе́ е́, и содѣ́ла е́ крѣ́постiю мы́шцы своея́: и вза́лчетъ, и изнемо́жетъ, и не напiе́тся воды́.

И избра́въ древодѣ́ля дре́во, поста́ви е́ въ мѣ́ру, и кле́емъ состро́и е́, и сотвори́ е́ а́ки о́бразъ му́жескъ и а́ки красоту́ человѣ́чу, поста́вити е́ въ дому́.

Посѣче́ дре́во въ дубра́вѣ, е́же насади́ Госпо́дь, со́сну, и до́ждь возрасти́,

да бу́детъ человѣ́комъ на жже́нiе: и взя́въ от него́, согрѣ́ся, и изже́гше я́, испеко́ша и́ми хлѣ́бы, изъ оста́вшаго же сотвори́ша бо́ги и покланя́ются и́мъ: сотвори́ е́ изва́янное, и прекланя́ется и́мъ.

По́лъ его́ сожже́ огне́мъ, и по́лъ его́ сожже́ на у́глiе, и испече́ въ ни́хъ хлѣ́бы, и на ни́хъ испече́ мя́со, и яде́, и насы́тися, и согрѣ́вся рече́: сла́дко мнѣ́, я́ко согрѣ́хся и ви́дѣхъ о́гнь.

Изъ оста́вшаго же сотвори́ бо́га изва́янна, прекланя́ется ему́ и покланя́ется, и мо́лится ему́ глаго́ля: изба́ви мя́, я́ко бо́гъ мо́й еси́ ты́.

Не увѣ́даша смы́слити, я́ко отемнѣ́ша о́чи и́хъ, е́же ви́дѣти и разумѣ́ти се́рдцемъ свои́мъ.

И не помы́сли въ души́ свое́й, ни увѣ́дѣ смышле́нiемъ, я́ко по́лъ его́ сожже́ огне́мъ, и испече́ на у́глiехъ его́ хлѣ́бы, и испе́къ мяса́ снѣде́, и оста́вшее его́ въ ме́рзость сотвори́, и покланя́ются ему́.

Увѣ́ждь, я́ко пе́пелъ е́сть се́рдце и́хъ, и прельща́ются, и ни еди́нъ мо́жетъ души́ своея́ изба́вити: ви́дите, не рцы́те, я́ко лжа́ въ десни́цѣ мое́й.

Помяни́ сiя́, Иа́кове и Изра́илю, я́ко ра́бъ мо́й еси́ ты́, сотвори́хъ тя́ раба́ моего́, и ты́, Изра́илю, не забыва́й мене́.

Се́ бо, отъя́хъ я́ко о́блакъ беззако́нiя твоя́ и я́ко примра́къ грѣхи́ твоя́: обрати́ся ко мнѣ́, и изба́влю тя́.

Возвесели́теся, небеса́, я́ко поми́лова Бо́гъ Изра́иля: воструби́те, основа́нiя земна́я, возопі́йте, го́ры, весе́лiе, хо́лми и вся́ древеса́, я́же на ни́хъ: я́ко изба́ви Бо́гъ Иа́кова, и Изра́иль просла́вится.

Си́це глаго́летъ Госпо́дь избавля́яй тя́ и созда́вый тя́ от чре́ва: а́зъ Госпо́дь соверша́яй вся́, распростро́хъ не́бо еди́нъ и утверди́хъ зе́млю.

Кто́ и́нъ разсы́плетъ зна́менiя чревоволше́бниковъ и волшбы́ от се́рдца, отвраща́яй му́дрыя вспя́ть и совѣ́ты и́хъ обуя́яй,

и уставля́я глаго́лъ раба́ своего́, и совѣ́тъ вѣ́стниковъ свои́хъ и́стиненъ творя́й? глаго́ляй Иерусали́му: насели́шися: и градо́мъ иуде́йскимъ: возградите́ся, и пусты́ни его́ просiя́ютъ,

глаго́ляй бе́зднѣ: опустѣ́еши, и рѣ́ки твоя́ изсушу́,

глаго́ляй ки́ру смы́слити, и вся́ во́ли моя́ сотвори́тъ: глаго́ляй Иерусали́му: возгради́шися, и хра́мъ святы́й мо́й осную́.

Украинский (Огієнко)

А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я вибрав.

Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав!

Бо виллю Я воду на спрагнене, а текучі потоки на суходіл, виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх,

і будуть вони виростати, немов між травою, немов ті тополі при водних потоках!

Цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йменням Ізраїля.

Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!

І хто зветься, як Я?
Хай розкаже про те, й хай звістить те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє.

Не бійтеся та не лякайтесь!
Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив?
А ви свідки Мої!
Чи є Бог, окрім Мене?
І Скелі немає, не знаю ні жодної!

Всі, що роблять бовванів, марнота вони, і їхні улюбленці не помагають, а свідками того самі: не бачать вони та не знають, щоб застидатись!

Хто бога зробив та ідола вилив, що він не помагає?

Тож друзі його посоромлені будуть усі, майстрі ж вони тільки з людей.
Хай вони всі зберуться та стануть: вони полякаються та посоромляться разом!

Коваль тне з заліза сокиру, і в горючім вугіллі працює, і формує божка молотками та робить його своїм сильним раменом, а при тім той голодний й безсилий, не п́є води й мучиться…

А тесля витягує шнура, визначує штифтом його, того ідола, гемблями робить його та окреслює циркулем це, і робить його на подобу людини, як розкішний зразок чоловіка, щоб у домі поставити.

Настинає кедрин він собі, і візьме граба й дуба, і міцне собі викохає між лісними деревами, ясен посадить, а дощик вирощує.

І стане людині оце все на паливо, і візьме частину із того й зогріється, теж підпалить в печі й спече хліб.
Також виробить бога й йому поклоняється, ідолом зробить його, і перед ним на коліна впадає.

Половину його він попалить в огні, на половині його варить м́ясо та їсть, печеню пече й насичається, також гріється та приговорює: Як добре, нагрівся, відчув я огонь…

А останок його він за бога вчинив, за боввана свого, перед ним на коліна впадає та кланяється, йому молиться й каже: Рятуй же мене, бо ти бог мій!

Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти!

І не покладе він до серця свого, і немає знання ані розуму, щоб проказати: Половину його попалив я в огні, і на вугіллі його я пік хліб, смажив м́ясо та їв.
А решту його за огиду вчиню, буду кланятися дерев́яній колоді?

Він годується попелом!
Звело його серце обманене, і він не врятує своєї душі, та не скаже: Хіба не брехня у правиці моїй?

Пам́ятай про це, Якове та Ізраїлю, бо ти раб Мій!
Я тебе вформував був для Себе рабом, Мій Ізраїлю, ти не будеш забутий у Мене!

Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!

Радійте, небеса, бо Господь це зробив;
викликуйте радісно, глибини землі;
втішайтеся співом, о гори та лісе, та в нім всяке дерево, бо Господь викупив Якова, і прославивсь в Ізраїлі!

Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, хто при тім був зо Мною?

Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум,

Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: Ти будеш заселений!
а юдейським містам: Забудовані будете ви, а руїни його відбудую!

Хто глибіні проказує: Висохни, а річки твої Я повисушую,

Хто до Кіра говорить: Мій пастирю, і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: Збудований будеш!
а храмові: Будеш закладений!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Et nunc audi, Iacob serve meus, et Israel, quem elegi.

Haec dicit Dominus, qui fecit te et formavit te ab utero, auxiliator tuus: «Noli timere, serve meus Iacob, et dilecte, quem elegi.

Effundam enim aquas super terram sitientem et fluenta super aridam; effundam spiritum meum super semen tuum et benedictionem meam super stirpem tuam:

et germinabunt inter herbas quasi salices iuxta praeterfluentes aquas.

Iste dicet: "Domini ego sum", et ille vocabit se nomine Iacob; et hic scribet manu sua: "Domino", et inscribetur nomine Israel».

Haec dicit Dominus, rex Israel et redemptor eius, Dominus exercituum: «Ego primus et ego novissimus, et absque me non est Deus.

Quis similis mei? Conclamet et annuntiet et exponat mihi, ex quo constitui populum antiquum; ventura et, quae futura sunt, annuntiet nobis.

Nolite timere neque conturbemini; nonne ex tunc audire te feci et annuntiavi? Vos estis testes mei. Numquid est Deus absque me aut Petra, quam ego non noverim?».

Plastae idoli omnes nihil sunt, et pretiosa eorum non proderunt eis; testes eorum non vident neque intellegunt, ut confundantur.

Quis formavit deum et sculptile conflavit lucrum non quaerens?

Ecce omnes participes eius confundentur; fabri enim sunt ex hominibus: conveniant omnes, stent; pavebunt, confundentur simul.

Faber ferrarius securim operatur in prunis et in malleis format illam et polit eam in brachio fortitudinis suae; esurit et deficit, non bibit aquam et lassescit.

Artifex lignarius extendit normam, describit illud stilo, operatur illud scalpellis et circino describit illud quasi imaginem viri, quasi speciosum hominem, qui resideat in domo.

Succidit sibi cedros et arripit ilicem et quercum, quae steterat inter ligna saltus; plantavit pinum, quam pluvia nutrivit.

Homini facta sunt ad comburendum; sumit ex eis, ut calefaciat, et succendit et coquit panes. De reliquo autem operatur deum et adorat; facit sculptile et curvatur ante illud.

Medium eius comburit igne et medio eius carnes assat, manducat assaturam et saturatur et calefit et dicit: «Vah, calefactus sum, vidi focum».

Reliquum autem eius deum fecit, sculptile sibi; curvatur ante illud et adorat illud et obsecrat dicens: «Libera me, quia deus meus es tu».

Nescierunt neque intellexerunt; nam clausit oculos eorum, ne videant et ne intellegant corde suo.

Non recogitant in corde suo, scientia et intellegentia carent, ut dicant: «Medietatem eius combussi igne et coxi super carbones eius panes, coxi carnes et comedi et de reliquo eius abominationem faciam; ante truncum ligni procidam?».

Cinere vescitur; cor insipiens decepit eum, et non liberabit animam suam neque dicet: «Nonne mendacium est in dextera mea?».

Memento horum, Iacob, et Israel, quoniam servus meus es tu; formavi te, servus meus es tu, Israel, non decipies me.

Delevi ut nubem iniquitates tuas et quasi nebulam peccata tua; revertere ad me, quoniam redemi te.

Exsultate, caeli, quoniam hoc fecit Dominus; iubilate, fundamenta terrae, resonate, montes, laudationem, saltus et omne lignum eius, quoniam redemit Dominus Iacob et in Israel glorificabitur.

Haec dicit Dominus, redemptor tuus et formator tuus ex utero: «Ego sum Dominus, qui feci omnia, extendi caelos solus, expandi terram; et quis mecum?

Qui irrita facio signa divinorum et hariolos stultos reddo; compello sapientes retrorsum et scientiam eorum vanam facio;

qui suscito verbum servi mei et consilium nuntiorum meorum compleo. Qui dico Ierusalem: "Habitaberis" et civitatibus Iudae: "Aedificabimini" et deserta eius suscitabo;

qui dico profundo: "Desolare, et flumina tua arefaciam";

qui dico de Cyro: "Pastor meus est et omnem voluntatem meam complebit"; qui dico Ierusalem: "Aedificaberis", et templo: "Fundaberis"».