Скрыть
46:2
46:3
46:8
46:12
46:13
Глава 47 
47:5
47:11
47:12
47:13
47:15
Церковнославянский (рус)
Паде́ ви́лъ, сокруши́ся даго́нъ, бы́ша вая́нiя и́хъ во звѣ́ри и ско́ты: но́сите я́ свя́зана я́ко бре́мя тружда́ющемуся и разслабѣ́в­шу,
и а́лчущу и не могу́щу вку́пѣ, и́же не воз­мо́гутъ спасти́ся от­ ра́ти, са́ми же плѣне́ни при­­ведо́шася.
Послу́шайте мене́, до́ме Иа́ковль и ве́сь оста́нокъ Изра́илевъ, носи́мiи от­ чре́ва и наказу́емiи от­ дѣ́тска да́же до ста́рости:
а́зъ е́смь, и до́ндеже состарѣ́етеся, а́зъ е́смь, а́зъ терплю́ ва́мъ, а́зъ сотвори́хъ и а́зъ понесу́, а́зъ подъиму́ и спасу́ вы.
Кому́ мя́ уподо́бисте? ви́дите, ухи́трите, заблужда́ющiи,
слага́ющiи зла́то изъ мѣ́ха, и сребро́ вѣ́сомъ поставля́ютъ въ мѣ́рилѣ, и нае́мше зла́таря сотвори́ша рукотворе́н­ная, и прекло́ншеся покланя́ют­ся и́мъ:
воз­дви́жутъ я́ на ра́мѣхъ и хо́дятъ: а́ще же положа́тъ я́ на мѣ́стѣ сво­е́мъ, ту́ лежа́тъ, ниже́ подви́жут­ся: и и́же а́ще возопiе́тъ къ ни́мъ, не услы́шатъ, от­ бѣ́дъ не спасу́тъ его́.
Помяни́те сiя́ и воз­стени́те, пока́йтеся, прельсти́в­шiися, обрати́теся се́рдцемъ
и помяни́те пе́рвая от­ вѣ́ка, я́ко а́зъ е́смь Бо́гъ, и нѣ́сть еще́ ра́звѣ мене́:
воз­вѣща́яй пе́рвѣе послѣ́дняя, пре́жде не́же бы́ти и́мъ, и а́бiе сбы́шася: и реко́хъ: ве́сь совѣ́тъ мо́й ста́нетъ, и вся́, ели́ка совѣща́хъ, сотворю́.
Призыва́яй от­ восто́къ пти́цу, и от­ земли́ издале́ча, о ни́хже совѣща́хъ: реко́хъ и при­­ведо́хъ, созда́хъ и сотвори́хъ, при­­ведо́хъ и́ и благопоспѣши́хъ пу́ть его́.
Послу́шайте мене́, погу́бльшiи се́рдце, су́щiи дале́че от­ пра́вды:
при­­бли́жихъ пра́вду мою́, и не удали́т­ся, и спасе́нiе, е́же от­ мене́, не уме́длю: да́хъ въ Сiо́нѣ спасе́нiе Изра́илю во прославле́нiе.
Сни́ди, ся́ди на земли́, дѣ́во, дщи́ Вавило́ня, вни́ди во тму́ {По ины́мъ: ся́ди на зе́млю.}, дщи́ Халде́йска, я́ко не при­­ложи́ши ксему́ прозыва́тися мягка́ и ю́на.
Возми́ же́рновы, мели́ муку́, от­кры́й покрыва́ло твое́, от­кры́й сѣди́ны, воз­сучи́ го́лени, прейди́ рѣ́ки:
от­кры́ет­ся сту́дъ тво́й, явя́т­ся укори́зны твоя́, пра́ведное от­ тебе́ воз­му́, ктому́ не преда́мъ человѣ́комъ.
Рече́ изба́вивый тя́ Госпо́дь Савао́ѳъ, и́мя ему́ святы́й Изра́илевъ:
ся́ди умиле́на, вни́ди во тму́, дщи́ Халде́йска, ксему́ не прозове́шися крѣ́пость ца́р­ст­ва.
Разгнѣ́вахся на лю́ди моя́, оскверни́ла еси́ наслѣ́дiе мое́: а́зъ вда́хъ я́ въ ру́ку твою́, ты́ же не дала́ и́мъ ми́лости, ста́рчiй яре́мъ отягчи́ла еси́ зѣло́
и рекла́ еси́: въ вѣ́къ бу́ду влады́чица: не помы́слила еси́ си́хъ въ се́рдцы тво­е́мъ, ниже́ помяну́ла еси́ послѣ́днихъ:
ны́нѣ же слы́ши сiе́, ю́ная, сѣдя́щая, упова́ющая, глаго́лющая въ се́рдцы сво­е́мъ: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я, не ся́ду вдово́ю и не позна́ю сирот­ст­ва́.
Ны́нѣ же прiи́дутъ на тя́ два́ сiя́ внеза́пу во еди́нъ де́нь, безча́дiе и вдов­ст­во́ внеза́пу прiи́детъ на тя́, въ волше́б­ст­вѣ тво­е́мъ и въ крѣ́пости волхво́въ тво­и́хъ зѣло́,
въ надѣ́янiи зло́бы тво­ея́: ты́ бо рекла́ еси́: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я: увѣ́ждь, я́ко смышле́нiе си́хъ и блуже́нiе твое́ бу́детъ тебѣ́ сра́мъ: и рекла́ еси́ се́рдцемъ сво­и́мъ: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я.
И прiи́детъ на тя́ па́губа, и не увѣ́си, про́пасть, и впаде́ши въ ню́: и прiи́детъ на тя́ печа́ль, и не воз­мо́жеши чиста́ бы́ти: и прiи́детъ на тя́ внеза́пу па́губа, и не увѣ́си.
Ста́ни ны́нѣ се́ волхвы́ тво­и́ми и со мно́гими ча́ры тво­и́ми, и́мже научи́лася еси́ изъ ю́ности тво­ея́, а́ще воз­мо́гутъ ти́ помощи́.
Утруди́лася еси́ въ совѣ́тѣхъ тво­и́хъ: да ста́нутъ ны́нѣ и спасу́тъ тя́ звѣздоче́тцы небесе́, смотря́ющiи звѣ́здъ, да воз­вѣстя́тъ ти́, что́ и́мать на тя́ прiити́.
Се́, вси́ я́ко хвра́стiе огне́мъ погоря́тъ и не изъи́мутъ души́ сво­ея́ изъ пла́мене, поне́же и́маши у́глiе о́гнен­ное, ся́ди на ни́хъ.
Сі́и бу́дутъ тебѣ́ по́мощь: труди́лася еси́ въ преложе́нiи от­ ю́ности, человѣ́къ са́мъ въ себѣ́ прельсти́ся, тебѣ́ же не бу́детъ спасе́нiя.
Украинский (Огієнко)
Бел упав на коліна, зігнувся Нево, стали ідоли їхні для звірини й худоби.
Те, що колись ви носили, накладене, мов той тягар на худобу помучену.
Зігнулися й разом упали вони на коліна;
не могли врятувати тягара, і самі до полону пішли…
Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби,
і Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!
До кого Мене ви вподобите та прирівняєте, до кого подібним Мене ви учините, щоб схожому бути?
Ті, що золото сиплють з киси, срібло ж важать вагою, винаймлюють золотаря, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоняються,
носять його на плечі, підіймають його, і ставлять його на місці його.
І стоїть, і з місця свого він не рухається;
коли ж хто до нього кричить, то він не відповість, і не врятує його від недолі.
Пам́ятайте про це та змужнійте, візьміть це на розум, провинники!
Пам́ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я,
що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню,
що хижого птаха зо сходу прикликую, з краю далекого мужа Своєї поради!
Так, Я сказав те й спроваджу, що Я задумав був теє зроблю!
Почуйте Мене, твердосерді, далекі від справедливости!
Я Свою справедливість наблизив, вона недалеко, а спасіння Моє не припізниться, і дам на Сіоні спасіння, дам Ізраїлеві Свою велич!
Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону!
Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв!
Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!
Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,
і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться!
Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!
Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.
Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!
Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою.
Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,
та й сказала: Навіки я панею буду!
І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець…
А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто!
Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!
Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!…
Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене!
Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!
І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш…
Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!
Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!
Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум́я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум́я, щоб сидіти біля нього…
Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!
Немецкий (GNB)
Gott Bel geht in die Knie,
Gott Nebo sinkt um;
ihre Bilder werden weggeschleppt
auf dem Rücken des Lastviehs.
Ihr Leute von Babylon,
eure Götter sind aufgeladen,
das Vieh schleppt sich müde daran!
Die Götter sind umgesunken,
sind in die Knie gegangen;
sie können die eigene Last nicht retten,
müssen selber in die Gefangenschaft!
»Hört, Volk Israel, der ganze Rest, der von den Nachkommen Jakobs übrig geblieben ist«, sagt der HERR. »Ich habe euch getragen, seit es euch gibt; ihr seid mir aufgeladen, seit ihr aus dem Mutterleib kamt.
Und ich bleibe derselbe in alle Zukunft! Bis ihr alt und grau werdet, bin ich es, der euch schleppt. Ich habe es bisher getan und ich werde es auch künftig tun. Ich bin es, der euch trägt und schleppt und rettet!
Mit wem wollt ihr mich vergleichen? Gibt es irgendjemand, den ihr mit mir auf eine Stufe stellen könnt?
Da schütten sie Gold und Silber aus ihrem Beutel, sie wiegen es ab und beauftragen den Goldschmied, dass er ihnen einen Gott daraus macht. Vor dem werfen sie sich nieder,
sie heben ihn auf ihre Schultern, sie tragen ihn feierlich umher, sie setzen ihn wieder auf seinen Platz – und da steht er dann und rührt sich nicht. Wenn jemand um Hilfe zu ihm ruft, antwortet er nicht; er rettet keinen aus der Not.
Macht euch das einmal klar und nehmt es euch zu Herzen! Kommt endlich zur Besinnung!«
»Denkt an das, was ich früher getan habe!«, sagt der HERR. »Ich allein bin Gott und sonst keiner, niemand ist mir gleich.
Ich kündige an, was geschehen wird, lange bevor es eintrifft. Und das sage ich euch: Wenn ich etwas plane, dann wird es auch ausgeführt. Alles, was ich mir vornehme, das tue ich auch.
Ich rufe jetzt den Adler aus dem Osten, den Mann aus fernem Land, der meinen Plan ausführen wird. Ich habe es angekündigt und es wird eintreffen; es ist schon im Gang, ich führe es herbei.
Hört her, ihr Starrsinnigen! Ihr habt alle Hoffnung aufgegeben, weil ihr weit und breit keine Hilfe seht.
Aber von mir kommt eure Rettung, sie ist ganz nahe; meine Hilfe lässt nicht auf sich warten. Auf dem Zionsberg gebe ich euch einen neuen Anfang und Israel mache ich zu meinem Schmuckstück!«
Der HERR sagt:

»Steig von deinem Thron herunter,
Babylon, du stolze Jungfrau!
In den Staub musst du dich setzen,
niemand wird dich fortan nennen
́die verwöhnte zarte Damé.

Sklavenarbeit wird dein Los sein:
Bück dich nieder, dreh den Mühlstein.
Weg den Schleier, weg die Schleppe!
Raff das Kleid hoch, geh durch Pfützen!
Jeder sehe deine Blöße,
offenbar sei deine Schande.
Ich, der HERR, will jetzt vergelten,
niemand soll mich daran hindern.«
Ja, der HERR ist unser Retter,
ihm gehorchen alle Mächte,
er ist unser heiliger Gott.
»Hör, was ich, der HERR, dir sage:
Babylon, du musst ins Dunkel,
einsam in der Stille sitzen,
niemand wird dich künftig nennen
́Herrin vieler Königreiché.
Auf mein Volk war ich sehr zornig,
gab mein Land dem Feinde preis,
lieferte mein Volk dir aus.
Doch du hattest kein Erbarmen;
auch die hochbetagten Alten
hast du mitleidlos geschunden.
Und du sagtest: ́Ewig leb ich,
ewig bleibe ich die Herrin!́
Dachtest nicht, was deine Taten
dir am Ende bringen würden.
Üppig lebst du, Wohlstand liebst du,
wiegst dich stets in Sicherheit.
Ja, du sagst: ́Ich bin die Größte!
Neben mir kommt keiner auf.
Niemals werd ich Witwe sein,
ohne Zahl sind meine Kinder!́
Doch an einem Tag verlierst du,
was bis jetzt dein Ruhm und Stolz ist:
Du verlierst den Mann, die Kinder,
einsam, schutzlos stehst du da.
Nichts kann dich davor bewahren,
Zaubersprüche helfen nicht.
Doch du denkst noch: ́Ungestraft
bleiben meine bösen Taten;
es gibt keinen, der sie sieht.́

Durch dein Wissen, deine Weisheit
ließt du dich zum Stolz verleiten,
sagtest: ́Ja, ich bin die Größte!
Neben mir kommt keiner auf!́

Doch schon naht sich dir das Unglück!
Eh du dessen dich versiehst,
stürzt du plötzlich ins Verderben.
Du hast es nicht kommen sehen
und du kannst ihm nicht entrinnen,
nicht durch Zauber, nicht durch Opfer.
Stell dich hin, brauch deine Künste,
mit Beschwörungen versuch es!
Darin bist du ja geübt,
schon seit deiner Jugendzeit!
Sieh, ob sie dir helfen können,
um das Unheil abzuwenden!
Hast du dich nicht stets bemüht,
von den Sternen Rat zu holen?
Ruf doch deine Himmelsdeuter,
die dir Horoskope stellen!
Ob sie dich wohl retten können?
Wie den Stoppeln geht es ihnen,
die im Nu das Feuer frisst:
Keiner kann sein Leben retten,
wenn der Feuersturm hereinbricht.
Das ist dann kein Lagerfeuer,
dran man sich die Hände wärmt,
nichts für eine traute Runde!
Wahrlich, schöne Stützen sind sie,
dieses ganze Händlervolk!
Seit der frühen Jugendzeit
hast du viel für sie getan.
Aber jetzt stehst du allein da:
Einer wie der andere taumelt
seines Weges – fort, nach Hause!
Da ist niemand, der dir hilft.«
Народы носят своих богов, но Израиль поддерживаем Господом.
Пал Вил, низвергся Нево́; истуканы их – на скоте и вьючных животных; ваша ноша сделалась бременем для усталых животных.
Низверглись, пали вместе; не могли защитить носивших, и сами пошли в плен.
Послушайте меня, дом Иаковлев и весь остаток дома Израилева, принятые Мною от чрева, носимые Мною от утробы матерней:
и до старости вашей Я Тот же буду, и до седины вашей Я же буду носить вас; Я создал и буду носить, поддерживать и охранять вас.
Кому уподобите Меня, и с кем сравните, и с кем сличите, чтобы мы были сходны?
Высыпают золото из кошелька и весят серебро на весах, и нанимают серебряника, чтобы он сделал из него бога; кланяются ему и повергаются перед ним;
поднимают его на плечи, несут его и ставят его на свое место; он стоит, с места своего не двигается; кричат к нему, – он не отвечает, не спасает от беды.
Вспомните это и покажите себя мужами; примите это, отступники, к сердцу;
вспомните прежде бывшее, от начала века, ибо Я Бог, и нет иного Бога, и нет подобного Мне.
Я возвещаю от начала, что будет в конце, и от древних времен то, что еще не сделалось, говорю: Мой совет состоится, и все, что Мне угодно, Я сделаю.
Я воззвал орла от востока, из дальней страны, исполнителя определения Моего. Я сказал, и приведу это в исполнение; предначертал, и сделаю.
Послушайте Меня, жестокие сердцем, далекие от правды:
Я приблизил правду Мою, она не далеко, и спасение Мое не замедлит; и дам Сиону спасение, Израилю славу Мою.
1 Дочь Вавилона будет унижена; 10 «ты надеялась на злодейство твое … придет на тебя бедствие». Волшебства и чародейства не спасут.
Сойди и сядь на прах, девица, дочь Вавилона; сиди на земле: престола нет, дочь Халдеев, и вперед не будут называть тебя нежною и роскошною.
Возьми жернова и мели муку; сними покрывало твое, подбери подол, открой голени, переходи через реки:
откроется нагота твоя, и даже виден будет стыд твой. Совершу мщение и не пощажу никого.
Искупитель наш – Господь Саваоф имя Ему, Святый Израилев.
Сиди молча и уйди в темноту, дочь Халдеев: ибо вперед не будут называть тебя госпожею царств.
Я прогневался на народ Мой, уничижил наследие Мое и предал их в руки твои; а ты не оказала им милосердия, на старца налагала крайне тяжкое иго твое.
И ты говорила: «вечно буду госпожею», а не представляла того в уме твоем, не помышляла, что будет после.
Но ныне выслушай это, изнеженная, живущая беспечно, говорящая в сердце своем: «я, – и другой подобной мне нет; не буду сидеть вдовою и не буду знать потери детей».
Но внезапно, в один день, придет к тебе то и другое, потеря детей и вдовство; в полной мере придут они на тебя, несмотря на множество чародейств твоих и на великую силу волшебств твоих.
Ибо ты надеялась на злодейство твое, говорила: «никто не видит меня». Мудрость твоя и знание твое – они сбили тебя с пути; и ты говорила в сердце твоем: «я, и никто кроме меня».
И придет на тебя бедствие: ты не узнаешь, откуда оно поднимется; и нападет на тебя беда, которой ты не в силах будешь отвратить, и внезапно придет на тебя пагуба, о которой ты и не думаешь.
Оставайся же с твоими волшебствами и со множеством чародейств твоих, которыми ты занималась от юности твоей: может быть, пособишь себе, может быть, устоишь.
Ты утомлена множеством советов твоих; пусть же выступят наблюдатели небес и звездочеты и предвещатели по новолуниям, и спасут тебя от того, что должно приключиться тебе.
Вот они, как солома: огонь сожег их, – не избавили души своей от пламени; не осталось угля, чтобы погреться, ни огня, чтобы посидеть перед ним.
Такими стали для тебя те, с которыми ты трудилась, с которыми вела торговлю от юности твоей. Каждый побрел в свою сторону; никто не спасает тебя.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible