Сни́ди, ся́ди на земли́, дѣ́во, дщи́ Вавило́ня, вни́ди во тму́ {По ины́мъ: ся́ди на зе́млю.}, дщи́ Халде́йска, я́ко не приложи́ши ксему́ прозыва́тися мягка́ и ю́на.

Возми́ же́рновы, мели́ муку́, откры́й покрыва́ло твое́, откры́й сѣди́ны, возсучи́ го́лени, прейди́ рѣ́ки:

откры́ется сту́дъ тво́й, явя́тся укори́зны твоя́, пра́ведное от тебе́ возму́, ктому́ не преда́мъ человѣ́комъ.

Рече́ изба́вивый тя́ Госпо́дь Савао́ѳъ, и́мя ему́ святы́й Изра́илевъ:

ся́ди умиле́на, вни́ди во тму́, дщи́ Халде́йска, ксему́ не прозове́шися крѣ́пость ца́рства.

Разгнѣ́вахся на лю́ди моя́, оскверни́ла еси́ наслѣ́дiе мое́: а́зъ вда́хъ я́ въ ру́ку твою́, ты́ же не дала́ и́мъ ми́лости, ста́рчiй яре́мъ отягчи́ла еси́ зѣло́

и рекла́ еси́: въ вѣ́къ бу́ду влады́чица: не помы́слила еси́ си́хъ въ се́рдцы твое́мъ, ниже́ помяну́ла еси́ послѣ́днихъ:

ны́нѣ же слы́ши сiе́, ю́ная, сѣдя́щая, упова́ющая, глаго́лющая въ се́рдцы свое́мъ: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я, не ся́ду вдово́ю и не позна́ю сиротства́.

Ны́нѣ же прiи́дутъ на тя́ два́ сiя́ внеза́пу во еди́нъ де́нь, безча́дiе и вдовство́ внеза́пу прiи́детъ на тя́, въ волше́бствѣ твое́мъ и въ крѣ́пости волхво́въ твои́хъ зѣло́,

въ надѣ́янiи зло́бы твоея́: ты́ бо рекла́ еси́: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я: увѣ́ждь, я́ко смышле́нiе си́хъ и блуже́нiе твое́ бу́детъ тебѣ́ сра́мъ: и рекла́ еси́ се́рдцемъ свои́мъ: а́зъ е́смь, и нѣ́сть ины́я.

И прiи́детъ на тя́ па́губа, и не увѣ́си, про́пасть, и впаде́ши въ ню́: и прiи́детъ на тя́ печа́ль, и не возмо́жеши чиста́ бы́ти: и прiи́детъ на тя́ внеза́пу па́губа, и не увѣ́си.

Ста́ни ны́нѣ се́ волхвы́ твои́ми и со мно́гими ча́ры твои́ми, и́мже научи́лася еси́ изъ ю́ности твоея́, а́ще возмо́гутъ ти́ помощи́.

Утруди́лася еси́ въ совѣ́тѣхъ твои́хъ: да ста́нутъ ны́нѣ и спасу́тъ тя́ звѣздоче́тцы небесе́, смотря́ющiи звѣ́здъ, да возвѣстя́тъ ти́, что́ и́мать на тя́ прiити́.

Се́, вси́ я́ко хвра́стiе огне́мъ погоря́тъ и не изъи́мутъ души́ своея́ изъ пла́мене, поне́же и́маши у́глiе о́гненное, ся́ди на ни́хъ.

Сі́и бу́дутъ тебѣ́ по́мощь: труди́лася еси́ въ преложе́нiи от ю́ности, человѣ́къ са́мъ въ себѣ́ прельсти́ся, тебѣ́ же не бу́детъ спасе́нiя.

Украинский (Огієнко)

Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону!
Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв!
Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!

Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,

і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться!
Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!

Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.

Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою.
Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,

та й сказала: Навіки я панею буду!
І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець…

А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто!
Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!

Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!…

Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене!
Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!

І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш…

Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!

Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!

Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум́я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум́я, щоб сидіти біля нього…

Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

Немецкий (GNB)

Языки

Der HERR sagt:

»Steig von deinem Thron herunter,
Babylon, du stolze Jungfrau!
In den Staub musst du dich setzen,
niemand wird dich fortan nennen
́die verwöhnte zarte Damé.

Sklavenarbeit wird dein Los sein:
Bück dich nieder, dreh den Mühlstein.
Weg den Schleier, weg die Schleppe!
Raff das Kleid hoch, geh durch Pfützen!

Jeder sehe deine Blöße,
offenbar sei deine Schande.
Ich, der HERR, will jetzt vergelten,
niemand soll mich daran hindern.«

Ja, der HERR ist unser Retter,
ihm gehorchen alle Mächte,
er ist unser heiliger Gott.

»Hör, was ich, der HERR, dir sage:
Babylon, du musst ins Dunkel,
einsam in der Stille sitzen,
niemand wird dich künftig nennen
́Herrin vieler Königreiché.

Auf mein Volk war ich sehr zornig,
gab mein Land dem Feinde preis,
lieferte mein Volk dir aus.
Doch du hattest kein Erbarmen;
auch die hochbetagten Alten
hast du mitleidlos geschunden.

Und du sagtest: ́Ewig leb ich,
ewig bleibe ich die Herrin!́
Dachtest nicht, was deine Taten
dir am Ende bringen würden.

Üppig lebst du, Wohlstand liebst du,
wiegst dich stets in Sicherheit.
Ja, du sagst: ́Ich bin die Größte!
Neben mir kommt keiner auf.
Niemals werd ich Witwe sein,
ohne Zahl sind meine Kinder!́

Doch an einem Tag verlierst du,
was bis jetzt dein Ruhm und Stolz ist:
Du verlierst den Mann, die Kinder,
einsam, schutzlos stehst du da.
Nichts kann dich davor bewahren,
Zaubersprüche helfen nicht.

Doch du denkst noch: ́Ungestraft
bleiben meine bösen Taten;
es gibt keinen, der sie sieht.́

Durch dein Wissen, deine Weisheit
ließt du dich zum Stolz verleiten,
sagtest: ́Ja, ich bin die Größte!
Neben mir kommt keiner auf!́

Doch schon naht sich dir das Unglück!
Eh du dessen dich versiehst,
stürzt du plötzlich ins Verderben.
Du hast es nicht kommen sehen
und du kannst ihm nicht entrinnen,
nicht durch Zauber, nicht durch Opfer.

Stell dich hin, brauch deine Künste,
mit Beschwörungen versuch es!
Darin bist du ja geübt,
schon seit deiner Jugendzeit!
Sieh, ob sie dir helfen können,
um das Unheil abzuwenden!

Hast du dich nicht stets bemüht,
von den Sternen Rat zu holen?
Ruf doch deine Himmelsdeuter,
die dir Horoskope stellen!
Ob sie dich wohl retten können?

Wie den Stoppeln geht es ihnen,
die im Nu das Feuer frisst:
Keiner kann sein Leben retten,
wenn der Feuersturm hereinbricht.
Das ist dann kein Lagerfeuer,
dran man sich die Hände wärmt,
nichts für eine traute Runde!

Wahrlich, schöne Stützen sind sie,
dieses ganze Händlervolk!
Seit der frühen Jugendzeit
hast du viel für sie getan.
Aber jetzt stehst du allein da:
Einer wie der andere taumelt
seines Weges – fort, nach Hause!
Da ist niemand, der dir hilft.«