Скрыть
49:4
49:5
49:12
49:17
49:19
49:20
Церковнославянский (рус)
Послу́шайте мене́, о́строви, и внемли́те, язы́цы. Вре́менемъ мно́гимъ стоя́ти бу́детъ, глаго́летъ Госпо́дь: от­ чре́ва ма́тере мо­ея́ нарече́ и́мя мое́,
и положи́ уста́ моя́ я́ко ме́чь о́стръ, и подъ кро́вомъ руки́ сво­ея́ скры́ мя́: положи́ мя́ я́ко стрѣлу́ избра́н­ну, и въ ту́лѣ сво­е́мъ скры́ мя́,
и рече́ ми́: ра́бъ мо́й еси́ ты́, Изра́илю, и въ тебѣ́ просла́влюся.
А́зъ же реко́хъ: вотще́ труди́хся, всу́е и ни во что́ да́хъ крѣ́пость мою́: сего́ ра́ди су́дъ мо́й предъ Го́сподемъ и тру́дъ мо́й предъ Бо́гомъ мо­и́мъ.
И ны́нѣ та́ко глаго́летъ Госпо́дь, созда́вый мя́ от­ чре́ва раба́ себѣ́, е́же собра́ти Иа́кова къ нему́ и Изра́иля: соберу́ся и просла́влюся предъ Го́сподемъ, и Бо́гъ мо́й бу́детъ мнѣ́ крѣ́пость.
И рече́ ми: ве́лiе ти́ е́сть, е́же назва́тися тебѣ́ рабо́мъ мо­и́мъ, е́же воз­ста́вити племена́ Иа́ковля и разсѣ́янiе Изра́илево обрати́ти: се́, да́хъ тя́ въ завѣ́тъ ро́да, во свѣ́тъ язы́комъ, е́же бы́ти тебѣ́ во спасе́нiе да́же до послѣ́днихъ земли́.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь, изба́вивый тя́ Бо́гъ Изра́илевъ: освяти́те уничижа́ющаго ду́шу свою́, гнуша́емаго от­ язы́къ рабо́въ кня́жескихъ: ца́рiе у́зрятъ его́, и воста́нутъ кня́зи и покло́нят­ся ему́ Го́спода ра́ди, я́ко вѣ́ренъ е́сть святы́й Изра́илевъ, и избра́хъ тя́.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: во вре́мя прiя́тно послу́шахъ тебе́ и въ де́нь спасе́нiя помого́хъ ти́, и сотвори́хъ тя́ и да́хъ тя́ въ завѣ́тъ вѣ́чный язы́ковъ, е́же устро́ити зе́млю и наслѣ́дити наслѣ́дiя пусты́ни,
глаго́люща су́щымъ во у́захъ: изыди́те, и су́щымъ во тмѣ́: от­кры́йтеся. На всѣ́хъ путе́хъ пасти́ся бу́дутъ, и на всѣ́хъ стезя́хъ па́жить и́хъ:
не вза́лчутъ, ниже́ вжа́ждутъ, ниже́ порази́тъ и́хъ зно́й, ниже́ со́лнце, но ми́луяй и́хъ утѣ́шитъ и́хъ и сквоз­ѣ́ исто́чники водны́я проведе́тъ и́хъ.
И положу́ вся́ку го́ру въ пу́ть и вся́ку стезю́ въ па́­ст­ву и́мъ.
Се́, сі́и издале́ча прiи́дутъ, сі́и от­ сѣ́вера и от­ мо́ря, ині́и же от­ земли́ пе́рсскiя.
Ра́дуйтеся, небеса́, и весели́ся, земле́, да от­ры́гнутъ го́ры весе́лiе и хо́лми пра́вду, я́ко поми́лова Бо́гъ лю́ди своя́ и смире́н­ныя люді́й сво­и́хъ утѣ́ши.
Рече́ же Сiо́нъ: оста́ви мя́ Госпо́дь, и Бо́гъ забы́ мя.
Еда́ забу́детъ жена́ отроча́ свое́, е́же не поми́ловати исча́дiя чре́ва сво­его́? а́ще же и забу́детъ си́хъ жена́, но а́зъ не забу́ду тебе́, глаго́летъ Госпо́дь.
Се́, на рука́хъ мо­и́хъ написа́хъ стѣ́ны твоя́, и предо мно́ю еси́ при́сно,
и вско́рѣ воз­гради́шися, от­ ни́хже разори́л­ся еси́, и опустоши́в­шiи тя́ изы́дутъ изъ тебе́.
Возведи́ о́крестъ о́чи тво­и́ и ви́ждь вся́, се́, собра́шася и прiидо́ша къ тебѣ́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Госпо́дь: я́ко всѣ́ми и́ми а́ки въ красоту́ облече́шися и обложи́ши себе́ и́ми я́ко у́тварiю невѣ́ста.
Поне́же пуста́я твоя́ и разсы́паная и па́дшая ны́нѣ утѣснѣ́ютъ от­ обита́ющихъ, и удаля́т­ся от­ тебе́ поглоща́ющiи тя́.
Реку́тъ бо во у́шы тво­и́ сы́нове тво­и́, и́хже бы́лъ погуби́лъ еси́: тѣ́сно ми́ мѣ́сто, сотвори́ ми мѣ́сто, да вселю́ся.
И рече́ши въ се́рдцы сво­е́мъ: кто́ мнѣ́ породи́ си́хъ? а́зъ же безча́дна и вдова́, си́хъ же кто́ воспита́ мнѣ́? а́зъ же оста́хся еди́на, сі́и же мнѣ́ гдѣ́ бы́ша?
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Госпо́дь: се́, воз­двиза́ю на язы́ки ру́ку мою́ и на о́стровы воз­дви́гну зна́менiе мое́, и при­­веду́тъ сы́ны твоя́ въ ло́нѣ и дще́ри твоя́ на плеща́хъ во́змутъ.
И бу́дутъ ца́рiе корми́телiе тво­и́, и княги́ни и́хъ корми́лицы твоя́: до лица́ земли́ покло́нят­ся тебѣ́ и пра́хъ но́гъ тво­и́хъ обли́жутъ, и увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ, и не посра́мят­ся терпя́щiи мя́.
Еда́ во́зметъ кто́ от­ исполи́на коры́сти? и а́ще кто́ плѣни́тъ непра́веднѣ, спасе́тлися?
Зане́ та́ко глаго́летъ Госпо́дь: а́ще кто́ плѣни́тъ исполи́на, во́зметъ коры́сти: взе́мляй же от­ крѣ́пкаго спасе́т­ся: а́зъ же прю́ твою́ разсужду́ и а́зъ сы́ны твоя́ изба́влю:
и оскорби́в­шiи тебе́ снѣдя́тъ пло́ть свою́ и испiю́тъ я́ко вино́ но́во кро́вь свою́, и упiю́т­ся: и увѣ́сть вся́ка пло́ть, я́ко а́зъ Госпо́дь изба́вивый тя́ и заступа́яй крѣ́пость Иа́ковлю.
Рус. (Юнгеров)
Послушайте Меня, острова, и внимайте, народы: долгое время пройдет, говорит Господь; от чрева матери Моей нарек имя Мое.
И сделал уста Мои, как острый меч, и под кровом руки Своей сокрыл Меня, соделал Меня как бы стрелой наилучшей и в колчане Своем сокрыл Меня.
И сказал Мне: Ты — раб Мой, Израиль, и в тебе Я прославлюсь.
А Я сказал: тщетно Я трудился, напрасно и ни на что употребил силу Свою. Посему право Мое у Господа и труд Мой — пред Богом Моим.
И ныне так говорит Господь, соделавший Меня из чрева рабом Своим, чтобы собрать Иакова и Израиля к Нему. Соберусь и прославлюсь пред Господом, и Бог мой будет моею силою.
И сказал Мне: великое для Тебя — назваться рабом Моим, чтобы восстановить колена Иакова и возвратить рассеянного Израиля. Вот Я дал Тебя в завет рода, во свет для народов, чтобы быть Тебе спасением до краев земли.
Так говорит Господь, избавивший тебя, Бог Израилев: почтите святым Уничижающего душу Свою, Презираемого народами — рабами князей. Цари увидят Его, и владыки встанут и поклонятся Ему ради Господа, ибо верен Святой Израилев, и Я избрал Тебя.
Так говорит Господь: во время благоприятное Я услышал Тебя, и в день спасения помог Тебе, и создал Тебя, и дал Тебя в завет вечный народов, чтобы устроить землю и даровать наследникам опустошенные наследия,
Сказать узникам: выходите, и тем, которые во тьме: откройтесь. На всех путях они будут пастись, и на всех дорогах пастбище их.
Не будут терпеть голода и жажды, ни поразит их зной, ни солнце, но Милующий утешит их и чрез водные источники проведет их.
И сделаю всякую гору путем и всякую дорогу — пастбищем для них.
Вот одни придут издалека, одни с севера и от моря, другие — от земли Персской.
Радуйтесь, небеса, и веселись, земля, пусть возгласят горы веселие и холмы — правду, ибо помиловал Бог народ Свой и смиренных из народа Своего утешил.
А Сион говорил: оставил меня Господь, и Бог забыл меня.
Ужели забудет женщина дитя свое и не пожалеет детей чрева своего? Но если бы и забыла их женщина, то Я не забуду тебя, говорит Господь.
Вот Я на руках Моих написал стены твои, и ты всегда предо Мною.
И ты вскоре восстановлен будешь теми, кем был разрушен, и опустошители твои уйдут от тебя.
Подними глаза твои и вокруг посмотри на всех: вот собрались и пришли к тебе. Живу Я, говорит Господь: всеми ими, как украшением, оденешься и нарядишься ими, как невеста убором.
Ибо пустыни твои и развалины и павшие (здания) теперь будут тесны для жителей, и поглощающие тебя удалятся от тебя.
Ибо скажут вслух тебе сыновья твои, коих ты погубил было: тесно мне место, дай мне место, где бы я мог поселиться.
И скажешь в сердце своем: кто мне родил их? А я бездетна и вдова, кто же мне воспитал их? Я оставалась одинока, где же они были у меня?
Так говорит Господь, Господь: вот Я поднимаю к народам руку Мою, и подниму на островах знамя Мое, и принесут сыновей твоих на руках и дочерей твоих на плечи возьмут.
И будут цари питателями твоими и царицы их — кормилицами твоими; до лица земли поклонятся тебе и будут лизать прах ног твоих, и узнаешь, что Я Господь Бог, и не постыдятся надеющиеся на Меня.
Кто возьмет у исполина добычу? И если кто неправедно возьмет в плен, спасется ли?
Ибо так говорит Господь: если кто возьмет в плен исполина, то овладеет (его) добычею, берущий же от сильного спасется. А Я разберу твое дело, и Я избавлю твоих сыновей.
И притеснители твои будут есть плоть свою и пить кровь свою, как новое вино, и опьянеют, и узнает всякая плоть, что Я Господь, избавивший тебя и заменяющий силу Иакова.
Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї.
І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене.
І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь!
І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.
Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний.
І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.
І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!
Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе.
Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,
щоб в́язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З́явіться!
При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.
Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.
І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.
Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.
Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув…
Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї?
Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!
Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.
Синове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.
Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе!
Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв́яжешся ними, немов наречена.
Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.
Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!
І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила?
І хто виховав їх?
Я зосталась сама, а ці, звідки вони?
Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах.
І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх.
Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!
Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде?
Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу.
І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров́ю, немов би вином молодим…
І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible