Скрыть
5:3
5:4
5:9
5:10
5:13
5:16
5:27
Церковнославянский (рус)
Воспою́ ны́нѣ воз­лю́блен­ному пѣ́снь воз­лю́блен­наго мо­его́ виногра́ду мо­ему́: виногра́дъ бы́сть воз­лю́блен­ному въ ро́зѣ, на мѣ́стѣ ту́чнѣ:
и огражде́нiемъ огради́хъ и окопа́хъ, и насади́хъ ло́зу избра́н­ну, и созда́хъ сто́лпъ посредѣ́ его́, и предточи́лiе ископа́хъ въ не́мъ, и жда́хъ, да сотвори́тъ гро́здiе, и сотвори́ те́рнiе.
И ны́нѣ, живу́щiи во Иерусали́мѣ и человѣ́че Иу́динъ, суди́те между́ мно́ю и виногра́домъ мо­и́мъ.
Что́ сотворю́ еще́ виногра́ду мо­ему́, и не сотвори́хъ ему́? зане́же жда́хъ, да сотвори́тъ гро́здiе, сотвори́ же те́рнiе.
Ны́нѣ у́бо воз­вѣщу́ ва́мъ, что́ а́зъ сотворю́ виногра́ду мо­ему́: от­иму́ огражде́нiе его́, и бу́детъ въ разграбле́нiе: и разорю́ стѣ́ну его́, и бу́детъ въ попра́нiе.
И оста́влю виногра́дъ мо́й, и ктому́ не обрѣ́жет­ся, ниже́ покопа́ет­ся, и взы́детъ на не́мъ, я́коже на ляди́нѣ, те́рнiе: и облако́мъ заповѣ́мъ, е́же не одожди́ти на него́ дождя́.
Виногра́дъ бо Го́спода Савао́ѳа, до́мъ Изра́илевъ е́сть, и человѣ́къ Иу́динъ но́вый са́дъ воз­лю́блен­ный: жда́хъ, да сотвори́тъ су́дъ, сотвори́ же беззако́нiе, и не пра́вду, но во́пль.
Го́ре совокупля́ющымъ до́мъ къ до́му и село́ къ селу́ при­­ближа́ющымъ, да бли́жнему от­и́мутъ что́: еда́ вселите́ся еди́ни на земли́?
Услы́шашася бо во ушесѣ́хъ Го́спода Савао́ѳа сiя́: а́ще бо бу́дутъ до́мове мно́зи, въ запустѣ́нiе бу́дутъ вели́цыи и до́брiи, и не бу́дутъ живу́щiи въ ни́хъ:
идѣ́же бо воз­орю́тъ де́сять супру́гъ воло́въ, сотвори́тъ корча́гъ еди́нъ, и сѣ́яй Артава́съ ше́сть сотвори́тъ мѣ́ры три́.
Го́ре востаю́щымъ зау́тра и Сике́ръ гоня́щымъ, жду́щымъ ве́чера: вино́ бо сожже́тъ я́:
со гу́сльми бо и пѣвни́цами, и тимпа́ны и свирѣ́льми вино́ пiю́тъ, на дѣла́ же Госпо́дня не взира́ютъ и дѣ́лъ руку́ его́ не помышля́ютъ.
У́бо плѣне́ни бы́ша лю́дiе мо­и́, за е́же не вѣ́дѣти и́мъ Го́спода, и мно́же­с­т­во бы́сть ме́ртвыхъ гла́да ра́ди и жа́жди водны́я.
И разшири́ а́дъ ду́шу свою́ и разве́рзе уста́ своя́, е́же не преста́ти: и сни́дутъ сла́внiи и вели́цыи и бога́тiи и губи́телiе и́хъ и веселя́йся въ не́мъ:
и смири́т­ся человѣ́къ, и обезче́стит­ся му́жъ, и о́чи высокогля́да­ю­щiи смиря́т­ся.
И воз­несе́т­ся Госпо́дь Савао́ѳъ въ судѣ́, и Бо́гъ святы́й просла́вит­ся въ пра́вдѣ:
и упасу́т­ся расхище́н­нiи я́ко юнцы́, и пусты́ни плѣне́н­ныхъ а́гнцы поядя́тъ.
Го́ре при­­влача́ющымъ грѣхи́ я́ко у́жемъ до́лгимъ, и я́ко и́га ю́нична реме́немъ беззако́нiя своя́,
глаго́лющымъ: ско́ро да при­­бли́жат­ся, я́же сотвори́тъ, да ви́димъ, и да прiи́детъ совѣ́тъ свята́го Изра́илева, да разумѣ́емъ.
Го́ре глаго́лющымъ лука́вое до́брое, и до́брое лука́вое, полага́ющымъ тму́ свѣ́тъ, и свѣ́тъ тму́, полага́ющымъ го́рькое сла́дкое, и сла́дкое го́рькое.
Го́ре, и́же му́дри въ себѣ́ сами́хъ и предъ собо́ю разу́мни.
Го́ре крѣ́пкимъ ва́шымъ, вино́ пiю́щымъ, и вельмо́жамъ ра­ст­воря́ющымъ Сике́ръ,
оправда́ющымъ нечести́ва даро́въ ра́ди, и е́же е́сть пра́ведное пра́веднаго взе́млющымъ от­ него́.
Сего́ ра́ди я́коже сгори́тъ тро́сть от­ у́глiя о́гнен­наго и сожже́т­ся от­ пла́мене разгорѣ́в­шагося, ко́рень и́хъ я́ко пе́рсть бу́детъ, и цвѣ́тъ и́хъ я́ко пра́хъ взы́детъ: не восхотѣ́ша бо зако́на Го́спода Савао́ѳа, но сло́во свята́го Изра́илева раздражи́ша.
И воз­ъяри́ся гнѣ́вомъ Госпо́дь Савао́ѳъ на лю́ди своя́, и наложи́ ру́ку свою́ на ни́хъ, и порази́ и́хъ: и раздражи́шася го́ры, и бы́ша тру́пи и́хъ я́ко гно́й посредѣ́ пути́. И во всѣ́хъ си́хъ не от­врати́ся я́рость его́, но еще́ рука́ его́ высока́.
Воздви́гнетъ у́бо зна́менiе во язы́цѣхъ су́щихъ дале́че и позви́ждетъ и́мъ от­ коне́цъ земли́, и се́, ско́ро ле́гцѣ гряду́тъ:
не вза́лчутъ, ни утрудя́т­ся, ни воз­дре́млютъ, ни поспя́тъ, ни распоя́шутъ по́ясовъ сво­и́хъ от­ чре́слъ сво­и́хъ, ниже́ расто́ргнут­ся реме́ни сапого́въ и́хъ:
и́хже стрѣ́лы остры́ су́ть, и лу́цы и́хъ напряже́ни: копы́та ко́ней и́хъ я́ко тве́рдъ ка́мень вмѣни́шася, коле́са колесни́цъ и́хъ я́ко бу́ря.
Яря́т­ся я́ко льво́ве, и предста́ша я́ко льви́чища: и и́метъ, и возопiе́тъ я́ко звѣ́рь, и изве́ржетъ, и не бу́детъ отъ­е́млющаго и́хъ.
И возопiе́тъ и́хъ ра́ди въ то́й де́нь, я́ко шу́мъ мо́ря волну́ющася: и воз­зря́тъ на зе́млю, и се́, тма́ же́стока въ недо­умѣ́нiи и́хъ.
Украинский (Огієнко)
Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника!
На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.
І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!
Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:
що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому?
Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?
А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,
зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!
Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець.
Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк…
Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!
В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.
Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.
Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п́янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!
І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.
Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення…
Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.
І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,
а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!
І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.
Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,
та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!
Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!
Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!
Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п́янкого напою,
що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього…
Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум́я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!
Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!
І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,
немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся!
Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.
Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані.
Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.
Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!
І на нього ревітиме він того дня, як те море реве…
І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її…
Cantabo dilecto meo canticum amici mei de vinea sua: Vinea facta est dilecto meo in colle pingui;
et saepivit eam et lapides elegit ex illa et plantavit in ea vites electas et aedificavit turrim in medio eius et torcular exstruxit in ea; et exspectavit, ut faceret uvas, et fecit labruscas.
Nunc ergo, habitator Ierusalem et vir Iudae, iudicate inter me et vineam meam.
Quid est quod debui ultra facere vineae meae et non feci ei? Cur exspectavi, ut faceret uvas, et fecit labruscas?
Et nunc ostendam vobis quid ego faciam vineae meae: auferam saepem eius, et erit in direptionem; diruam maceriam eius, et erit in conculcationem.
Et ponam eam desertam: non putabitur et non fodietur, et ascendent vepres et spinae; et nubibus mandabo, ne pluant super eam imbrem.
Vinea enim Domini exercituum domus Israel est, et vir Iudae germen eius delectabile; et exspectavi, ut faceret iudicium, et ecce iniquitas, et iustitiam, et ecce nequitia.
Vae, qui coniungunt domum ad domum et agrum agro copulant usque ad terminum loci! Numquid habitabitis vos soli in medio terrae?
In auribus meis iuravit Dominus exercituum: «Certe domus multae desertae erunt, grandes et pulchrae absque habitatore».
Decem enim iugera vinearum facient lagunculam unam, et triginta modii sementis facient modios tres.
Vae, qui consurgunt mane ad ebrietatem sectandam et ad potandum usque ad vesperam, ut vinum inflammet eos!
Cithara et lyra et tympanum et tibia et vinum in conviviis eorum, et opus Domini non respiciunt, nec opera manuum eius considerant.
Propterea captivus ductus est populus meus, quia non habuit scientiam, et nobiles eius interierunt fame, et multitudo eius siti exaruit.
Propterea dilatavit infernus fauces suas et aperuit os suum absque ullo termino; et descendunt fortes Ierusalem, et populus eius, et sublimes et tripudiantes in ea.
Et incurvabitur homo, et humiliabitur vir, et oculi sublimium deprimentur;
et exaltabitur Dominus exercituum in iudicio, et Deus sanctus sanctificabitur in iustitia,
et pascentur agni iuxta ordinem suum velut in prato suo, et alieni comedent in ruinis pinguium.
Vae, qui trahunt iniquitatem in funiculis vanitatis et quasi vinculum plaustri peccatum!
Qui dicunt: «Festinet et cito veniat opus eius, ut videamus; et appropiet et veniat consilium Sancti Israel, et sciemus illud!».
Vae, qui dicunt malum bonum et bonum malum, ponentes tenebras in lucem et lucem in tenebras, ponentes amarum in dulce et dulce in amarum!
Vae, qui sapientes sunt in oculis suis et coram ipsis prudentes!
Vae, qui potentes sunt ad bibendum vinum, et viri fortes ad miscendam ebrietatem!
Qui absolvunt impium pro muneribus et iustitiam iusti auferunt ab eo!
Propter hoc, sicut devorat stipulam lingua ignis, et palea flamma consumitur, sic radix eorum quasi tabes erit, et flos eorum sicut putredo ascendet; abiecerunt enim legem Domini exercituum et eloquium Sancti Israel blasphemaverunt.
Ideo exarsit furor Domini in populum suum, et extendit manum suam super eum et percussit eum, et conturbati sunt montes; et facta sunt morticina eorum quasi stercus in medio platearum. In his omnibus non est aversus furor eius, sed adhuc manus eius extenta.
Et levabit signum nationibus procul; et sibilabit ad eum de finibus terrae; et ecce festinus velociter veniet.
Non est deficiens neque laborans in eo, non dormitabit neque dormiet; neque solvetur cingulum renum eius, nec rumpetur corrigia calceamenti eius.
Sagittae eius acutae, et omnes arcus eius extenti; ungulae equorum eius ut silex reputantur, et rotae eius quasi impetus tempestatis.
Rugitus eius ut leonis: rugiet ut catuli leonum et frendet; et arripiet praedam et in tuto collocabit, et non erit qui eruat.
Et sonabit super eum in die illa sicut sonitus maris. Aspiciet in terram: et ecce tenebrae tribulationis, et lux obtenebrata est in caligine eius.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible