Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: ка́я кни́га отпуще́нiя ма́тере ва́шея, е́юже отпусти́хъ ю́? или́ ко́ему заимода́вцу прода́хъ вы́? се́, грѣхми́ ва́шими прода́стеся, и беззако́нiй ра́ди ва́шихъ отпусти́хъ ма́терь ва́шу.

Что́ я́ко прiидо́хъ, и не бя́ше человѣ́ка? зва́хъ, и не бѣ́ послу́шающаго? еда́ не мо́жетъ рука́ моя́ изба́вити, или́ не могу́ изъя́ти? се́, запреще́нiемъ мои́мъ опустошу́ мо́ре и положу́ рѣ́ки пу́сты, и и́зсхнутъ ры́бы и́хъ не су́щей водѣ́ и у́мрутъ жа́ждею:

облеку́ не́бо во тму́ и положу́ а́ки вре́тище оде́жду его́.

Госпо́дь Госпо́дь дае́тъ мнѣ́ язы́къ науче́нiя, е́же разумѣ́ти, егда́ подоба́етъ рещи́ сло́во: положи́ мя у́тро у́тро, приложи́ ми у́хо, е́же слы́шати,

и наказа́нiе Госпо́дне отверза́етъ у́шы мои́: а́зъ же не проти́влюся, ни противоглаго́лю.

Плещы́ мои́ вда́хъ на ра́ны и лани́тѣ мои́ на зауше́нiя, лица́ же моего́ не отврати́хъ от студа́ заплева́нiй,

и Госпо́дь Госпо́дь помо́щникъ ми́ бы́сть: сего́ ра́ди не усрами́хся, но положи́хъ лице́ свое́ а́ки тве́рдый ка́мень и разумѣ́хъ, я́ко не постыжду́ся:

зане́ приближа́ется оправда́вый мя́. Кто́ пря́йся со мно́ю? да сопротивоста́нетъ мнѣ́ ку́пно. И кто́ судя́йся со мно́ю? да прибли́жится ко мнѣ́.

Се́, Госпо́дь Госпо́дь помо́жетъ ми́: кто́ озло́битъ мя́? Се́, вси́ вы́ я́ко ри́за обетша́ете, и я́ко мо́лiе изъя́стъ вы́.

Кто́ въ ва́съ боя́йся Го́спода? да послу́шаетъ гла́са о́трока его́. Ходя́щiи во тмѣ́, и нѣ́сть и́мъ свѣ́та, надѣ́йтеся на и́мя Госпо́дне и утверди́теся о Бо́зѣ.

Се́, вси́ вы́ о́гнь раждиза́ете укрѣпля́ете пла́мень: ходи́те свѣ́томъ огня́ ва́шего и пла́менемъ, его́же разжего́сте. Мене́ ра́ди бы́ша сiя́ ва́мъ, въ печа́ли у́спнете.

Греческий [Greek (Koine)]

οὕτως λέγει κύριος ποῖον τὸ βιβλίον τοῦ ἀποστασίου τῆς μητρὸς ὑμῶν ᾧ ἐξαπέστειλα αὐτήν ἢ τίνι ὑπόχρεῳ πέπρακα ὑμᾶς ἰδοὺ ταῖς ἁμαρτίαις ὑμῶν ἐπράθητε καὶ ταῖς ἀνομίαις ὑμῶν ἐξαπέστειλα τὴν μητέρα ὑμῶν

τί ὅτι ἦλθον καὶ οὐκ ἦν ἄνθρωπος ἐκάλεσα καὶ οὐκ ἦν ὁ ὑπακούων μὴ οὐκ ἰσχύει ἡ χείρ μου τοῦ ῥύσασθαι ἢ οὐκ ἰσχύω τοῦ ἐξελέσθαι ἰδοὺ τῇ ἀπειλῇ μου ἐξερημώσω τὴν θάλασσαν καὶ θήσω ποταμοὺς ἐρήμους καὶ ξηρανθήσονται οἱ ἰχθύες αὐτῶν ἀπὸ τοῦ μὴ εἶναι ὕδωρ καὶ ἀποθανοῦνται ἐν δίψει

καὶ ἐνδύσω τὸν οὐρανὸν σκότος καὶ θήσω ὡς σάκκον τὸ περιβόλαιον αὐτοῦ

κύριος δίδωσίν μοι γλῶσσαν παιδείας τοῦ γνῶναι ἐν καιρῷ ἡνίκα δεῖ εἰπεῖν λόγον ἔθηκέν μοι πρωί προσέθηκέν μοι ὠτίον ἀκούειν

καὶ ἡ παιδεία κυρίου ἀνοίγει μου τὰ ὦτα ἐγὼ δὲ οὐκ ἀπειθῶ οὐδὲ ἀντιλέγω

τὸν νῶτόν μου δέδωκα εἰς μάστιγας τὰς δὲ σιαγόνας μου εἰς ῥαπίσματα τὸ δὲ πρόσωπόν μου οὐκ ἀπέστρεψα ἀπὸ αἰσχύνης ἐμπτυσμάτων

καὶ κύριος βοηθός μου ἐγενήθη διὰ τοῦτο οὐκ ἐνετράπην ἀλλὰ ἔθηκα τὸ πρόσωπόν μου ὡς στερεὰν πέτραν καὶ ἔγνων ὅτι οὐ μὴ αἰσχυνθῶ

ὅτι ἐγγίζει ὁ δικαιώσας με τίς ὁ κρινόμενός μοι ἀντιστήτω μοι ἅμα καὶ τίς ὁ κρινόμενός μοι ἐγγισάτω μοι

ἰδοὺ κύριος βοηθεῖ μοι τίς κακώσει με ἰδοὺ πάντες ὑμεῖς ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσεσθε καὶ ὡς σὴς καταφάγεται ὑμᾶς

τίς ἐν ὑμῖν ὁ φοβούμενος τὸν κύριον ἀκουσάτω τῆς φωνῆς τοῦ παιδὸς αὐτοῦ οἱ πορευόμενοι ἐν σκότει οὐκ ἔστιν αὐτοῖς φῶς πεποίθατε ἐπὶ τῷ ὀνόματι κυρίου καὶ ἀντιστηρίσασθε ἐπὶ τῷ θεῷ

ἰδοὺ πάντες ὑμεῖς πῦρ καίετε καὶ κατισχύετε φλόγα πορεύεσθε τῷ φωτὶ τοῦ πυρὸς ὑμῶν καὶ τῇ φλογί ᾗ ἐξεκαύσατε δι᾿ ἐμὲ ἐγένετο ταῦτα ὑμῖν ἐν λύπῃ κοιμηθήσεσθε

Украинский (Огієнко)

Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив?
Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав?
Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.

Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу?
Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили?
Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.

Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.

Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.

Підставив Я спину Свою тим, хто б́є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.

Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.

Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю?
Станьмо разом, хто Мій супротивник?
Хай до Мене підійде!

Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим?

Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає?
Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім́я, і хай на Бога свого опирається!

Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили!
З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Haec dicit Dominus: «Ubinam est liber repudii matris vestrae, quo dimisi eam? Aut quis est creditor meus, cui vendidi vos? Ecce in iniquitatibus vestris venditi estis, et in sceleribus vestris dimissa est mater vestra.

Cur veni, et non erat vir, vocavi, et non erat qui responderet? Numquid abbreviata est manus mea, ut non possim redimere? Aut non est in me virtus ad liberandum? Ecce in increpatione mea exsiccabo mare, ponam flumina in siccum; computrescent pisces sine aqua et morientur in siti.

Induam caelos luctu et saccum ponam operimentum eorum».

Dominus Deus dedit mihi linguam eruditam, ut sciam sustentare eum, qui lassus est, verbo; excitat mane, mane excitat mihi aurem, ut audiam quasi discipulus.

Dominus Deus aperuit mihi aurem; ego autem non rebellavi, retrorsum non abii.

Dorsum meum dedi percutientibus et genas meas vellentibus: faciem meam non averti ab increpationibus et sputis.

Dominus Deus auxiliator meus; ideo non sum confusus, ideo posui faciem meam ut petram durissimam et scio quoniam non confundar.

Iuxta est qui iustificat me; quis contradicet mihi? Stemus simul. Quis est adversarius meus? Accedat ad me.

Ecce Dominus Deus auxiliator meus; quis est qui condemnet me? Ecce omnes quasi vestimentum conterentur, tinea comedet eos.

Quis ex vobis timet Dominum, audiens vocem servi sui? Qui ambulavit in tenebris, et non est lumen ei, speret in nomine Domini et innitatur super Deum suum.

Ecce vos omnes, qui accenditis ignem, accincti sagittis, ambulate in lumine ignis vestri et in sagittis, quas succendistis. De manu mea factum est hoc vobis; in doloribus recumbetis.