Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: ка́я кни́га отпуще́нiя ма́тере ва́шея, е́юже отпусти́хъ ю́? или́ ко́ему заимода́вцу прода́хъ вы́? се́, грѣхми́ ва́шими прода́стеся, и беззако́нiй ра́ди ва́шихъ отпусти́хъ ма́терь ва́шу.

Что́ я́ко прiидо́хъ, и не бя́ше человѣ́ка? зва́хъ, и не бѣ́ послу́шающаго? еда́ не мо́жетъ рука́ моя́ изба́вити, или́ не могу́ изъя́ти? се́, запреще́нiемъ мои́мъ опустошу́ мо́ре и положу́ рѣ́ки пу́сты, и и́зсхнутъ ры́бы и́хъ не су́щей водѣ́ и у́мрутъ жа́ждею:

облеку́ не́бо во тму́ и положу́ а́ки вре́тище оде́жду его́.

Госпо́дь Госпо́дь дае́тъ мнѣ́ язы́къ науче́нiя, е́же разумѣ́ти, егда́ подоба́етъ рещи́ сло́во: положи́ мя у́тро у́тро, приложи́ ми у́хо, е́же слы́шати,

и наказа́нiе Госпо́дне отверза́етъ у́шы мои́: а́зъ же не проти́влюся, ни противоглаго́лю.

Плещы́ мои́ вда́хъ на ра́ны и лани́тѣ мои́ на зауше́нiя, лица́ же моего́ не отврати́хъ от студа́ заплева́нiй,

и Госпо́дь Госпо́дь помо́щникъ ми́ бы́сть: сего́ ра́ди не усрами́хся, но положи́хъ лице́ свое́ а́ки тве́рдый ка́мень и разумѣ́хъ, я́ко не постыжду́ся:

зане́ приближа́ется оправда́вый мя́. Кто́ пря́йся со мно́ю? да сопротивоста́нетъ мнѣ́ ку́пно. И кто́ судя́йся со мно́ю? да прибли́жится ко мнѣ́.

Се́, Госпо́дь Госпо́дь помо́жетъ ми́: кто́ озло́битъ мя́? Се́, вси́ вы́ я́ко ри́за обетша́ете, и я́ко мо́лiе изъя́стъ вы́.

Кто́ въ ва́съ боя́йся Го́спода? да послу́шаетъ гла́са о́трока его́. Ходя́щiи во тмѣ́, и нѣ́сть и́мъ свѣ́та, надѣ́йтеся на и́мя Госпо́дне и утверди́теся о Бо́зѣ.

Се́, вси́ вы́ о́гнь раждиза́ете укрѣпля́ете пла́мень: ходи́те свѣ́томъ огня́ ва́шего и пла́менемъ, его́же разжего́сте. Мене́ ра́ди бы́ша сiя́ ва́мъ, въ печа́ли у́спнете.

Украинский (Огієнко)

Так говорить Господь: Де вашої матері лист розводовий, з яким Я її відпустив?
Або хто є з Моїх боргувальників, якому Я вас був продав?
Тож за ваші провини ви продані, і за ваші гріхи ваша мати відпущена.

Чому то нікого немає, коли Я приходжу, і не відповідає ніхто, коли кличу?
Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупляти, і хіба рятувати нема в Мені сили?
Таж докором Своїм Я висушую море, обертаю ріки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із прагнення!

Небеса зодягаю Я в темряву, і покриттям їхнім верету чиню.

Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.

Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.

Підставив Я спину Свою тим, хто б́є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.

Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.

Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю?
Станьмо разом, хто Мій супротивник?
Хай до Мене підійде!

Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим?

Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає?
Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім́я, і хай на Бога свого опирається!

Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили!
З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: «أَيْنَ كِتَابُ طَلاَقِ أُمِّكُمُ الَّتِي طَلَّقْتُهَا، أَوْ مَنْ هُوَ مِنْ غُرَمَائِي الَّذِي بِعْتُهُ إِيَّاكُمْ؟ هُوَذَا مِنْ أَجْلِ آثَامِكُمْ قَدْ بُعْتُمْ، وَمِنْ أَجْلِ ذُنُوبِكُمْ طُلِّقَتْ أُمُّكُمْ.

لِمَاذَا جِئْتُ وَلَيْسَ إِنْسَانٌ، نَادَيْتُ وَلَيْسَ مُجِيبٌ؟ هَلْ قَصَرَتْ يَدِي عَنِ الْفِدَاءِ؟ وَهَلْ لَيْسَ فِيَّ قُدْرَةٌ لِلإِنْقَاذِ؟ هُوَذَا بِزَجْرَتِي أُنَشِّفُ الْبَحْرَ. أَجْعَلُ الأَنْهَارَ قَفْرًا. يُنْتِنُ سَمَكُهَا مِنْ عَدَمِ الْمَاءِ، وَيَمُوتُ بِالْعَطَشِ.

أُلْبِسُ السَّمَاوَاتِ ظَلاَمًا، وَأَجْعَلُ الْمِسْحَ غِطَاءَهَا».

أَعْطَانِي السَّيِّدُ الرَّبُّ لِسَانَ الْمُتَعَلِّمِينَ لأَعْرِفَ أَنْ أُغِيثَ الْمُعْيِيَ بِكَلِمَةٍ. يُوقِظُ كُلَّ صَبَاحٍ لِي أُذُنًا، لأَسْمَعَ كَالْمُتَعَلِّمِينَ.

السَّيِّدُ الرَّبُّ فَتَحَ لِي أُذُنًا وَأَنَا لَمْ أُعَانِدْ. إِلَى الْوَرَاءِ لَمْ أَرْتَدَّ.

بَذَلْتُ ظَهْرِي لِلضَّارِبِينَ، وَخَدَّيَّ لِلنَّاتِفِينَ. وَجْهِي لَمْ أَسْتُرْ عَنِ الْعَارِ وَالْبَصْقِ.

وَالسَّيِّدُ الرَّبُّ يُعِينُنِي، لِذلِكَ لاَ أَخْجَلُ. لِذلِكَ جَعَلْتُ وَجْهِي كَالصَّوَّانِ وَعَرَفْتُ أَنِّي لاَ أَخْزَى.

قَرِيبٌ هُوَ الَّذِي يُبَرِّرُنِي. مَنْ يُخَاصِمُنِي؟ لِنَتَوَاقَفْ! مَنْ هُوَ صَاحِبُ دَعْوَى مَعِي؟ لِيَتَقَدَّمْ إِلَيَّ!

هُوَذَا السَّيِّدُ الرَّبُّ يُعِينُنِي. مَنْ هُوَ الَّذِي يَحْكُمُ عَلَيَّ؟ هُوَذَا كُلُّهُمْ كَالثَّوْبِ يَبْلَوْنَ. يَأْكُلُهُمُ الْعُثُّ.

مَنْ مِنْكُمْ خَائِفُ الرَّبِّ، سَامِعٌ لِصَوْتِ عَبْدِهِ؟ مَنِ الَّذِي يَسْلُكُ فِي الظُّلُمَاتِ وَلاَ نُورَ لَهُ؟ فَلْيَتَّكِلْ عَلَى اسْمِ الرَّبِّ وَيَسْتَنِدْ إِلَى إِلهِهِ.

يَا هؤُلاَءِ جَمِيعُكُمُ، الْقَادِحِينَ نَارًا، الْمُتَنَطِّقِينَ بِشَرَارٍ، اسْلُكُوا بِنُورِ نَارِكُمْ وَبِالشَّرَارِ الَّذِي أَوْقَدْتُمُوهُ. مِنْ يَدِي صَارَ لَكُمْ هذَا. فِي الْوَجَعِ تَضْطَجِعُونَ.