Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
52:2
52:3
см.:1Пет.1:18-19;
52:6
Воста́ни, воста́ни, Сiо́не, облецы́ся во крѣ́пость твою́, Сiо́не, и ты́ облецы́ся во сла́ву твою́, Иерусали́ме, гра́де святы́й, ктому́ не приложи́тъ проити́ сквозѣ́ тя́ необрѣ́занный и нечи́стый.
Истряси́ пра́хъ и воста́ни, ся́ди, Иерусали́ме, совлецы́ у́зу вы́и твоея́, плѣне́ная дщи́ Сiо́ня.
Я́ко сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: ту́не про́дани бы́сте, и не сребро́мъ изба́витеся.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: во Еги́петъ снидо́ша лю́дiе мои́ пре́жде, е́же прише́лцемъ бы́ти та́мо, и во Ассирі́ю ну́ждею отведо́шася.
И ны́нѣ что́ здѣ́ есте́? сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: я́ко взя́шася лю́дiе мои́ ту́не, чуди́теся и пла́читеся. Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: ва́съ ра́ди при́сно и́мя мое́ ху́лится во язы́цѣхъ.
Сего́ ра́ди позна́ютъ лю́дiе мои́ и́мя мое́ въ то́й де́нь, я́ко а́зъ е́смь са́мъ глаго́ляй, ту́ е́смь.
Ко́ль красны́ на гора́хъ но́ги благовѣству́ющихъ ми́ръ, благовѣству́ющихъ блага́я, я́ко слы́шано сотворю́ спасе́нiе твое́, глаго́ля: Сiо́не, воцари́тся Бо́гъ тво́й.
Я́ко гла́съ храня́щихъ тя́ вознесе́ся, и гла́сомъ вку́пѣ возра́дуются: я́ко о́чи ко очесе́мъ воззря́тъ, егда́ поми́луетъ Госпо́дь Сiо́на.
Да отры́гнутъ весе́лiе вку́пѣ пусты́ни Иерусали́мскiя, я́ко поми́лова Госпо́дь люді́й свои́хъ и изба́ви Иерусали́ма:
и откры́етъ Госпо́дь мы́шцу свою́ святу́ю предъ всѣ́ми язы́ки, и у́зрятъ вси́ концы́ земли́ спасе́нiе, е́же от Бо́га на́шего.
Отступи́те, отступи́те, изыди́те отсю́ду и нечистотѣ́ не прикаса́йтеся, изыди́те от среды́ его́, отлучи́теся, нося́щiи сосу́ды Госпо́дни:
я́ко не съ мяте́жемъ изы́дете, ниже́ убѣжа́нiемъ по́йдете: по́йдетъ бо предъ ва́ми Госпо́дь, и собира́яй вы́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ.
Се́, уразумѣ́етъ о́трокъ мо́й и вознесе́тся и просла́вится зѣло́.
Я́коже ужа́снутся о тебѣ́ мно́зи, та́ко обезсла́вится от человѣ́къ ви́дъ тво́й, и сла́ва твоя́ от сыно́въ человѣ́ческихъ.
Та́ко удивя́тся язы́цы мно́зи о не́мъ, и заградя́тъ ца́рiе уста́ своя́: я́ко, и́мже не возвѣсти́ся о не́мъ, у́зрятъ, и и́же не слы́шаша, уразумѣ́ютъ.
ἐξεγείρου ἐξεγείρου Σιων ἔνδυσαι τὴν ἰσχύν σου Σιων καὶ ἔνδυσαι τὴν δόξαν σου Ιερουσαλημ πόλις ἡ ἁγία οὐκέτι προστεθήσεται διελθεῖν διὰ σοῦ ἀπερίτμητος καὶ ἀκάθαρτος
ἐκτίναξαι τὸν χοῦν καὶ ἀνάστηθι κάθισον Ιερουσαλημ ἔκδυσαι τὸν δεσμὸν τοῦ τραχήλου σου ἡ αἰχμάλωτος θυγάτηρ Σιων
ὅτι τάδε λέγει κύριος δωρεὰν ἐπράθητε καὶ οὐ μετὰ ἀργυρίου λυτρωθήσεσθε
οὕτως λέγει κύριος εἰς Αἴγυπτον κατέβη ὁ λαός μου τὸ πρότερον παροικῆσαι ἐκεῖ καὶ εἰς ᾿Ασσυρίους βίᾳ ἤχθησαν
καὶ νῦν τί ὧδέ ἐστε τάδε λέγει κύριος ὅτι ἐλήμφθη ὁ λαός μου δωρεάν θαυμάζετε καὶ ὀλολύζετε τάδε λέγει κύριος δι᾿ ὑμᾶς διὰ παντὸς τὸ ὄνομά μου βλασφημεῖται ἐν τοῖς ἔθνεσιν
διὰ τοῦτο γνώσεται ὁ λαός μου τὸ ὄνομά μου ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ὅτι ἐγώ εἰμι αὐτὸς ὁ λαλῶν πάρειμι
ὡς ὥρα ἐπὶ τῶν ὀρέων ὡς πόδες εὐαγγελιζομένου ἀκοὴν εἰρήνης ὡς εὐαγγελιζόμενος ἀγαθά ὅτι ἀκουστὴν ποιήσω τὴν σωτηρίαν σου λέγων Σιων βασιλεύσει σου ὁ θεός
ὅτι φωνὴ τῶν φυλασσόντων σε ὑψώθη καὶ τῇ φωνῇ ἅμα εὐφρανθήσονται ὅτι ὀφθαλμοὶ πρὸς ὀφθαλμοὺς ὄψονται ἡνίκα ἂν ἐλεήσῃ κύριος τὴν Σιων
ῥηξάτω εὐφροσύνην ἅμα τὰ ἔρημα Ιερουσαλημ ὅτι ἠλέησεν κύριος αὐτὴν καὶ ἐρρύσατο Ιερουσαλημ
καὶ ἀποκαλύψει κύριος τὸν βραχίονα αὐτοῦ τὸν ἅγιον ἐνώπιον πάντων τῶν ἐθνῶν καὶ ὄψονται πάντα τὰ ἄκρα τῆς γῆς τὴν σωτηρίαν τὴν παρὰ τοῦ θεοῦ
ἀπόστητε ἀπόστητε ἐξέλθατε ἐκεῖθεν καὶ ἀκαθάρτου μὴ ἅπτεσθε ἐξέλθατε ἐκ μέσου αὐτῆς ἀφορίσθητε οἱ φέροντες τὰ σκεύη κυρίου
ὅτι οὐ μετὰ ταραχῆς ἐξελεύσεσθε οὐδὲ φυγῇ πορεύσεσθε πορεύσεται γὰρ πρότερος ὑμῶν κύριος καὶ ὁ ἐπισυνάγων ὑμᾶς κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ
ἰδοὺ συνήσει ὁ παῖς μου καὶ ὑψωθήσεται καὶ δοξασθήσεται σφόδρα
ὃν τρόπον ἐκστήσονται ἐπὶ σὲ πολλοί οὕτως ἀδοξήσει ἀπὸ ἀνθρώπων τὸ εἶδός σου καὶ ἡ δόξα σου ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων
οὕτως θαυμάσονται ἔθνη πολλὰ ἐπ᾿ αὐτῷ καὶ συνέξουσιν βασιλεῖς τὸ στόμα αὐτῶν ὅτι οἷς οὐκ ἀνηγγέλη περὶ αὐτοῦ ὄψονται καὶ οἳ οὐκ ἀκηκόασιν συνήσουσιν
עוּרִי עוּרִי לִבְשִׁי עֻזֵּךְ צִיּוֹן; לִבְשִׁי בִּגְדֵי תִפְאַרְתֵּךְ, יְרוּשָׁלִַם עִיר הַקֹּדֶשׁ, כִּי לֹא יוֹסִיף יָבֹא־בָךְ עוֹד עָרֵל וְטָמֵא׃
הִתְנַעֲרִי מֵעָפָר קוּמִי שְּׁבִי יְרוּשָׁלִָם; הִתְפַּתְּחוּ (הִתְפַּתְּחִי) מוֹסְרֵי צַוָּארֵךְ, שְׁבִיָּה בַּת־צִיּוֹן׃ ס
כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, חִנָּם נִמְכַּרְתֶּם; וְלֹא בְכֶסֶף תִּגָּאֵלוּ׃
כִּי כֹה אָמַר אֲדֹנָי יְהוִה, מִצְרַיִם יָרַד־עַמִּי בָרִאשֹׁנָה לָגוּר שָׁם; וְאַשּׁוּר בְּאֶפֶס עֲשָׁקוֹ׃
וְעַתָּה מִי־ (מַה־) לִּי־פֹה נְאֻם־יְהוָה, כִּי־לֻקַּח עַמִּי חִנָּם; מֹשְׁלוֹ (מֹשְׁלָיו) יְהֵילִילוּ נְאֻם־יְהוָה, וְתָמִיד כָּל־הַיּוֹם שְׁמִי מִנֹּאָץ׃
לָכֵן יֵדַע עַמִּי שְׁמִי; לָכֵן בַּיּוֹם הַהוּא, כִּי־אֲנִי־הוּא הַמְדַבֵּר הִנֵּנִי׃
מַה־נָּאווּ עַל־הֶהָרִים רַגְלֵי מְבַשֵּׂר, מַשְׁמִיעַ שָׁלוֹם מְבַשֵּׂר טוֹב מַשְׁמִיעַ יְשׁוּעָה; אֹמֵר לְצִיּוֹן מָלַךְ אֱלֹהָיִךְ׃
קוֹל צֹפַיִךְ נָשְׂאוּ קוֹל יַחְדָּו יְרַנֵּנוּ; כִּי עַיִן בְּעַיִן יִרְאוּ, בְּשׁוּב יְהוָה צִיּוֹן׃
פִּצְחוּ רַנְּנוּ יַחְדָּו, חָרְבוֹת יְרוּשָׁלִָם; כִּי־נִחַם יְהוָה עַמּוֹ, גָּאַל יְרוּשָׁלִָם׃
חָשַׂף יְהוָה אֶת־זְרוֹעַ קָדְשׁוֹ, לְעֵינֵי כָּל־הַגּוֹיִם; וְרָאוּ כָּל־אַפְסֵי־אָרֶץ, אֵת יְשׁוּעַת אֱלֹהֵינוּ׃ ס
סוּרוּ סוּרוּ צְאוּ מִשָּׁם, טָמֵא אַל־תִּגָּעוּ; צְאוּ מִתּוֹכָהּ, הִבָּרוּ נֹשְׂאֵי כְּלֵי יְהוָה׃
כִּי לֹא בְחִפָּזוֹן תֵּצֵאוּ, וּבִמְנוּסָה לֹא תֵלֵכוּן; כִּי־הֹלֵךְ לִפְנֵיכֶם יְהוָה, וּמְאַסִּפְכֶם אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃ ס
הִנֵּה יַשְׂכִּיל עַבְדִּי; יָרוּם וְנִשָּׂא וְגָבַהּ מְאֹד׃
כַּאֲשֶׁר שָׁמְמוּ עָלֶיךָ רַבִּים, כֵּן־מִשְׁחַת מֵאִישׁ מַרְאֵהוּ; וְתֹאֲרוֹ מִבְּנֵי אָדָם׃
כֵּן יַזֶּה גּוֹיִם רַבִּים, עָלָיו יִקְפְּצוּ מְלָכִים פִּיהֶם; כִּי אֲשֶׁר לֹא־סֻפַּר לָהֶם רָאוּ, וַאֲשֶׁר לֹא־שָׁמְעוּ הִתְבּוֹנָנוּ׃
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
БЕДОР шав, эй Сион, бедор шав, ва ҷомаи қудрати худро дар бар кун! Либоси шавкати худро бипӯш, эй Ерусалим, эй шаҳри пок! Зеро ки номахтун ва палид дигар вориди ту нахоҳад шуд.
Худро аз хок биафшон, бархоста, бинишин, эй Ерусалим! Завлонаҳоро аз гардани худ бикшо, эй духтари асиршудаи Сион!
Зеро ки Парвардигор чунин мегӯяд: «Муфт фурӯхта шудаед, ва бе нуқра раҳо хоҳед шуд».
Зеро ки Парвардигор Худо чунин мегӯяд: «Қавми Ман Дар ибтидо ба Миср фурӯд омадаанд, то ки дар он ҷо сукунат кунанд, ва пас аз он Ашшур беҳуда бар онҳо ситам кардааст.
Ва акнун Маро дар ин ҷо чӣ мақсуд аст, – мегӯяд Парвардигор, – дар сурате ки қавми Ман муфт гирифта шудаанд? Ҳокимонашон онҳоро ба дод меоваранд, – мегӯяд Парвардигор, – ва ҳамеша, ҳар рӯз номи Ман хор дошта мешавад.
Бинобар ин қавми Ман номи Маро хоҳанд шинохт; бинобар ин дар он рӯз хоҳанд донист, ки Ман ҳамон ҳастам, ки мегӯяд: ́Инак, Ман ҳозирам!́»
Чӣ гуна зебост бар кӯҳҳо пойҳои мубашшир, ки аз сулҳу осоиштагӣ башорат медиҳад, аз некӣ башорат медиҳад, наҷотро эълон мекунад, ба Сион мегӯяд: «Худои ту салтанат меронад!»
Овози дидбонони туст, ки овоз баланд карда, якҷоя тараннум менамоянд, зеро бо чашмони худ мебинанд, ки Парвардигор ба Сион бармегардад.
Бо шодӣ овоз баланд карда, якҷоя тараннум намоед, эй харобаҳои Ерусалим! Зеро ки Парвардигор қавми Худро тасаллӣ дода, Ерусалимро раҳо кардааст.
Парвардигор бозуи поки Худро пеши назари ҳамаи халқҳо бараҳна кардааст, ва тамоми ақсои замин наҷоти Худои моро хоҳанд дид.
Дур шавед, дур шавед, аз он ҷо берун оед! Ба чизи нопок нарасед! Аз миёни он берун равед, худро тоза кунед, эй онҳое ки зарфҳои Парвардигорро мебардоред!
Зеро ки шитобон берун нахоҳед рафт, ва гурезон равона нахоҳед шуд, зеро ки пешопеши шумо Парвардигор хоҳад рафт, ва соқаи шумо Худои Исроил хоҳад буд.
Инак, бандаи Ман комёб хоҳад гардид, олиқадр ва болодаст ва ниҳоятдараҷа баланд хоҳад шуд.
Чунон ки бисёр касон аз Ту дар ҳайрат монда буданд, – зеро ки намуди Ӯ аз ҳар шахс, ва симои Ӯ аз банӣ одам бештар маиб шуда буд! –
Ончунон Ӯ халқҳои зиёдро дар ҳайрат хоҳад андохт; подшоҳон пеши Ӯ даҳони худро хоҳанд баст, зеро он чиро, ки ба онҳо ҳикоят карда нашуда буд, хоҳанд дид, ва он чиро, ки нашнида буданд, хоҳанд фаҳмид.