Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
54:2
54:5
см.:Лк.1:31-32;
54:11
54:12
см.:Откр.21:12;
54:14
54:15
54:16
Возвесели́ся, непло́ды, неражда́ющая, возгласи́ и возопі́й, нечревоболѣ́вшая, я́ко мно́га ча́да пусты́я па́че, не́жели иму́щiя му́жа.
Рече́ бо Госпо́дь: разшири́ мѣ́сто ку́щи твоея́ и покро́вовъ твои́хъ, водрузи́, не пощади́, продолжи́ у́жя твоя́ и ко́лiе твое́ укрѣпи́,
еще́ на де́сно и на лѣ́во простри́: и сѣ́мя твое́ язы́ки наслѣ́дитъ, и гра́ды опустѣ́вшыя насели́ши.
Не бо́йся, я́ко посра́млена еси́, ниже́ устыди́ся, я́ко укоре́на еси́: поне́же срамоту́ вѣ́чную забу́деши и укори́зны вдовства́ твоего́ не помяне́ши ктому́.
Я́ко Госпо́дь творя́й тя́, Госпо́дь Савао́ѳъ и́мя ему́: и изба́вивый тя́, святы́й Бо́гъ Изра́илевъ, все́й земли́ прозове́тся.
Не я́ко жену́ оста́влену и малоду́шну призва́ тя Госпо́дь, ниже́ я́ко жену́ изъ ю́ности возненави́дѣну, рече́ Бо́гъ тво́й.
На вре́мя ма́ло оста́вихъ тя́, а съ ми́лостiю вели́кою поми́лую тя́:
во я́рости ма́лѣ отврати́хъ лице́ мое́ от тебе́, но ми́лостiю вѣ́чною поми́лую тя́, рече́ изба́вивый тя́ Госпо́дь.
От воды́, я́же при но́и, сiе́ ми́ е́сть, я́коже кля́хся ему́ во вре́мя о́но на зе́млю, не разгнѣ́ватися о тебѣ́ ктому́, ниже́ во преще́нiи твое́мъ
го́ры преста́вити, и хо́лми твои́ не предви́гнутся: та́ко ниже́, я́же от мене́ къ тебѣ́, ми́лость оскудѣ́етъ, ниже́ завѣ́тъ ми́ра твоего́ преста́вится: рече́ бо ми́лостивъ къ тебѣ́ Госпо́дь.
Смире́нная и коле́блемая не имѣ́ла еси́ утѣше́нiя: се́, а́зъ уготовля́ю тебѣ́ а́нѳраксъ ка́мень тво́й и на основа́нiе твое́ сапфи́ръ:
и положу́ забра́ла твоя́ Иа́списъ, и врата́ твоя́ ка́менiе криста́лла, и огражде́нiе твое́ ка́менiе избра́нное,
и вся́ сы́ны твоя́ науче́ны Бо́гомъ, и во мно́зѣ ми́рѣ ча́да твоя́.
И пра́вдою возгради́шися: удали́ся от непра́веднаго, и не убои́шися, и тре́петъ не прибли́жится тебѣ́.
Се́, прише́лцы прiи́дутъ къ тебѣ́ мно́ю и вселя́тся у тебе́ и къ тебѣ́ прибѣ́гнутъ.
Се́, а́зъ созда́хъ тя́, не я́коже кузне́цъ раздува́яй у́глiе и износя́ сосу́дъ на дѣ́ло: а́зъ же созда́хъ тя́ не на па́губу, е́же истли́ти.
Вся́къ сосу́дъ содѣ́ланъ на тя́ не благопоспѣшу́, и вся́къ гла́съ, и́же на тя́ воста́нетъ на прю́, одолѣ́еши и́мъ всѣ́мъ: пови́ннiи же твои́ бу́дутъ въ не́мъ. Е́сть наслѣ́дiе служа́щымъ Го́сподеви, и вы́ бу́дете мнѣ́ пра́ведни, глаго́летъ Госпо́дь.
Возвеселись, неплодная, нерождающая, возгласи и воскликни, не болевшая родами, ибо у оставленной более детей, нежели у имеющей мужа.
Ибо Господь сказал: распространи место шатра твоего и покровов твоих, укрепи, не жалей, пусти длиннее верви твои и колья твои утверди.
Еще направо и налево протяни: и потомство твое овладеет народами и опустевшие города заселишь.
Не бойся, что ты посрамлена, и не стыдись, что ты опозорена, ибо забудешь посрамление вечное и не вспомнишь более бесславия вдовства твоего.
Ибо Господь — Творец твой, Господь Саваоф — имя Ему, и Искупитель твой Святый Бог Израилев, (Богом) всей земли будет называться Он.
Господь призвал тебя, не как жену оставленную и малодушную и не как жену, возненавиденную с юности, сказал Бог твой.
На малое время Я оставил тебя, но великою милостью помилую тебя.
В малом гневе Я отвратил лицо Мое от тебя, но милостью вечною помилую тебя, сказал избавивший тебя Господь.
После воды, бывшей при Ное, Мною определено, как Я клялся ему в то время «более не гневаться на землю за тебя», (так и) в угрозе тебе (клянусь):
Горы не переставлять и холмов твоих не передвигать. Итак, милость Моя к тебе не оскудеет, и завет мира с тобою не нарушится, ибо сказал милостивый к тебе Господь.
Смиренная и колеблемая! Ты не имела утешения, вот Я приготовляю тебе камень твой — анфракс и в основание твое — сапфир.
И сделаю из яшмы зубцы твои, и ворота твои из кристального камня, и ограду твою из драгоценных камней,
И всех сынов твоих — наученными Богом, и в великом мире (будут) чада твои.
И правдою ты будешь ограждена: удаляйся от неправедного, и не убоишься, и трепет не приблизится к тебе.
Вот, ради Меня придут к тебе пришельцы и поселятся у тебя и к тебе прибегнут.
Вот, Я создал тебя, не как кузнец, раздувающий угли и выделывающий сосуд для употребления, а Я создал тебя не на пагубу, для истребления.
Всякое орудие, приготовленное против тебя, сделаю неуспешным, и всякий голос, который появится против тебя на суде, — все их превозможешь: окажутся на нем виновными пред тобою. Таково наследие служащим Господу, и вы будете предо Мною праведны, говорит Господь.
Exsulta, sterilis, quae non peperisti, laetare, gaude, quae non parturisti, quoniam multi sunt filii desertae magis quam filii nuptae, dicit Dominus.
Dilata locum tentorii tui et pelles tabernaculorum tuorum extende, ne parcas; longos fac funiculos tuos et clavos tuos consolida.
Ad dexteram enim et ad laevam penetrabis, et semen tuum hereditabit gentes, quae civitates desertas inhabitabunt.
Noli timere, quia non confunderis, neque erubescas, quia non te pudebit; nam confusionis adulescentiae tuae oblivisceris et opprobrii viduitatis tuae non recordaberis amplius.
Qui enim fecit te, erit sponsus tuus, Dominus exercituum nomen eius; et redemptor tuus Sanctus Israel, Deus omnis terrae vocabitur.
Quia ut mulierem derelictam et maerentem spiritu vocavit te Dominus, et uxorem ab adulescentia abiectam dixit Deus tuus.
Ad punctum in modico dereliqui te et in miserationibus magnis congregabo te.
In momento indignationis abscondi faciem meam parumper a te et in misericordia sempiterna misertus sum tui, dixit redemptor tuus Dominus.
Sicut in diebus Noe istud mihi est, cui iuravi, ne inducerem aquas Noe ultra supra terram; sic iuravi, ut non irascar tibi et non increpem te.
Montes enim recedent, et colles movebuntur, misericordia autem mea non recedet a te, et foedus pacis meae non movebitur, dixit miserator tuus Dominus.
Paupercula, tempestate convulsa absque ulla consolatione, ecce ego sternam super carbunculos lapides tuos et fundabo te in sapphiris;
et ponam iaspidem propugnacula tua et portas tuas in lapides pretiosos et omnes terminos tuos in lapides desiderabiles.
Universi filii tui erunt discipuli Domini, et magna erit pax filiis tuis;
in iustitia fundaberis. Procul eris ab oppressione, quia non timebis, et a pavore, quia non appropinquabit tibi.
Ecce, si impetus fiet, non erit ex me; qui impetum fecerit in te, cadet contra te.
Ecce, ego creavi fabrum sufflantem in igne prunas et proferentem vas in opus suum; et ego creavi etiam vastatorem ad disperdendum.
Omne vas, quod fictum est contra te, frustra erit. Et omnem linguam insurgentem tibi in iudicio confutabis: haec est hereditas servorum Domini et iustitia eorum ex me, dicit Dominus.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
«Шод бош, эй безурёт, ки назоидаӣ; тараннум намо ва хурсандӣ бикун, ки дарди зоиш накашидаӣ; зеро писарони зане ки матрук аст, назар ба зани шавҳардор зиёдтаранд, – мегӯяд Парвардигор.
Ҷои хаймаи худро васеътар бикун, то ки пардаҳои масканҳоят паҳн шавад; дареғ надор: танобҳоятро дароз карда, мехҳоятро маҳкамтар бизан.
Зеро ки ту ба тарафи рост ва чап паҳн хоҳӣ шуд, ва насли ту халқҳоро тасарруф хоҳанд намуд ва шаҳрҳои харобаро маскун хоҳанд кард.
Натарс, зеро ки хиҷил нахоҳӣ шуд; ва ошуфта нашав, зеро ки бадном нахоҳӣ гардид, чунки хиҷолати ҷавонии худро фаромӯш хоҳӣ кард, ва бадномии бевагии худро дигар ба ёд нахоҳӣ овард.
Зеро ки Офаринандаи ту шавҳари туст, ки номи Ӯ Парвардигори лашкарҳост; ва Поки Исроил Раҳокунандаи туст; Ӯ Худои тамоми замин хонда хоҳад шуд.
Зеро ки Парвардигор туро мисли завҷаи матрук ва афтодарӯҳе даъват менамояд, ва мисли завҷаи айёми ҷавонӣ, ки мардуд буд, – мегӯяд Худои ту.
Ба андак муддате Ман туро тарк кардаам, ва бо марҳамати бузурге туро фароҳам хоҳам овард.
Дар оташи ғазаб рӯи Худро як лаҳза аз ту пинҳон доштаам, ва бо эҳсони абадӣ ба ту раҳм хоҳам кард, – мегӯяд Парвардигори Раҳокунандаи ту.
Зеро ки ин дар назари Ман мисли обҳои Нӯҳ аст: чунон ки Ман қасам хӯрдаам, ки обҳои Нӯҳ дигар бар замин ҷорӣ нахоҳад шуд, ончунон Ман қасам хӯрдаам, ки бар ту ғазаб накунам ва туро мазаммат нанамоям.
Зеро ки кӯҳҳо аз ҷои худ дур хоҳад шуд, ва теппаҳо футур хоҳад рафт, вале эҳсони Ман аз ту дур нахоҳад шуд, ва паймони сулҳу осоиштагии Ман футур нахоҳад рафт, – мегӯяд Парвардигоре ки ба ту раҳм мекунад.
Эй шӯрбахт, ки дар изтироб афтодаӣ ва тасаллӣ наёфтаӣ! Инак, Ман сангҳои туро бар сурма хоҳам ниҳод, ва бунёди туро бар ёқути кабуд.
Ва кунгураҳои туро аз ёқути руммонӣ, ва дарвозаҳои туро аз сангҳои баҳрамон, ва тамоми девори туро аз сангҳои гаронбаҳо хоҳам сохт.
Ва ҳамаи писарони ту аз Парвардигор таълим хоҳанд ёфт, ва писарони туро осоиштагии бузурге хоҳад буд.
Бар адолат асос хоҳӣ ёфт; аз ситам дур хоҳӣ буд, зеро ки нахоҳӣ тарсид, ва аз даҳшат, – зеро ки он ба ту наздик нахоҳад шуд.
Агар барои ҷанг ҷамъ шаванд, аз ҷониби Ман нахоҳад буд. Ҳар кӣ бар зидди ту ҷамъ шудааст, пеши ту фурӯ хоҳад ғалтид.
Инак, Ман оҳангареро офаридаам, ки вай ангиштро дар оташ дам медиҳад, ва олате барои кори худ месозад; ва Ман низ вайронкорро барои хароб кардан офаридаам.
Ҳар олате ки бар зидди ту сохта шавад, муваффақият нахоҳад ёфт; ва ҳар забонеро, ки бар зидди ту ба мурофиа бархезад, айбдор хоҳӣ кард. Ин аст насибаи бандагони Парвардигор, ва сафед кардани онҳо аз ҷониби Ман аст», – мегӯяд Парвардигор.