Скрыть
55:9
55:12
Церковнославянский (рус)
Жа́ждущiи, иди́те на во́ду, и ели́цы не и́мате сребра́, ше́дше купи́те, и яди́те [и пі́йте] безъ сребра́ и цѣны́ вино́ и ту́къ.
Вску́ю цѣните́ сребро́ не въ хлѣ́бы, и тру́дъ ва́шъ не въ сы́тость? Послу́шайте мене́, и снѣ́сте блага́я, и наслади́т­ся во благи́хъ душа́ ва́ша.
Внемли́те уши́ма ва́шима и послѣ́дуйте путе́мъ мо­и́мъ: послу́шайте мене́, и жива́ бу́детъ во благи́хъ душа́ ва́ша, и завѣща́ю ва́мъ завѣ́тъ вѣ́ченъ, преподо́бная дави́дова вѣ́рная.
Се́, свидѣ́тел­ст­во во язы́цѣхъ да́хъ его́, кня́зя и повели́теля язы́комъ.
Се́, язы́цы, и́же не вѣ́дяху тебе́, при­­зову́тъ тя́, и лю́дiе, и́же не позна́ша тебе́, ко тебѣ́ при­­бѣ́гнутъ ра́ди Го́спода Бо́га тво­его́, свята́го Изра́илева, я́ко просла́ви тя́.
Взыщи́те Го́спода, и внегда́ обрѣсти́ ва́мъ того́, при­­зови́те: егда́ же при­­бли́жит­ся къ ва́мъ,
да оста́витъ нечести́вый пути́ своя́, и му́жъ беззако́ненъ совѣ́ты своя́, и да обрати́т­ся ко Го́споду, и поми́лованъ бу́детъ, я́ко попремно́гу оста́витъ грѣ́хи ва́шя.
Не су́ть бо совѣ́ти мо­и́ я́коже совѣ́ти ва́ши, ниже́ я́коже путiе́ ва́ши путiе́ мо­и́, глаго́летъ Госпо́дь.
Но я́коже от­сто­и́тъ не́бо от­ земли́, та́ко от­сто­и́тъ пу́ть мо́й от­ путі́й ва́шихъ, и помышле́нiя ва́ша от­ мы́сли мо­ея́.
Я́коже бо а́ще сни́детъ до́ждь или́ снѣ́гъ съ небесе́, и не воз­врати́т­ся, до́ндеже напо­и́тъ зе́млю, и роди́тъ, и прозя́бнетъ, и да́стъ сѣ́мя сѣ́ющему и хлѣ́бъ въ снѣ́дь:
та́ко бу́детъ глаго́лъ мо́й, и́же а́ще изы́детъ изъ у́стъ мо­и́хъ, не воз­врати́т­ся ко мнѣ́ то́щь, до́ндеже соверши́тъ [вся́], ели́ка восхотѣ́хъ, и поспѣшу́ пути́ твоя́ и за́повѣди моя́.
Со весе́лiемъ бо изы́дете и съ ра́достiю научите́ся: го́ры бо и хо́лми воз­ска́чутъ жду́ще ва́съ съ ра́достiю, и вся́ древеса́ се́лная воспле́щутъ вѣ́твьми:
и вмѣ́сто дра́чiя взы́детъ кипари́съ, и вмѣ́сто кропи́вы взы́детъ мирси́на: и бу́детъ Госпо́дь во и́мя и во зна́менiе вѣ́чное, и не оскудѣ́етъ.
Арабский (Arabic Van Dyke)
«أَيُّهَا الْعِطَاشُ جَمِيعًا هَلُمُّوا إِلَى الْمِيَاهِ، وَالَّذِي لَيْسَ لَهُ فِضَّةٌ تَعَالَوْا اشْتَرُوا وَكُلُوا. هَلُمُّوا اشْتَرُوا بِلاَ فِضَّةٍ وَبِلاَ ثَمَنٍ خَمْرًا وَلَبَنًا.
لِمَاذَا تَزِنُونَ فِضَّةً لِغَيْرِ خُبْزٍ، وَتَعَبَكُمْ لِغَيْرِ شَبَعٍ؟ اسْتَمِعُوا لِي اسْتِمَاعًا وَكُلُوا الطَّيِّبَ، وَلْتَتَلَذَّذْ بِالدَّسَمِ أَنْفُسُكُمْ.
أَمِيلُوا آذَانَكُمْ وَهَلُمُّوا إِلَيَّ. اسْمَعُوا فَتَحْيَا أَنْفُسُكُمْ. وَأَقْطَعَ لَكُمْ عَهْدًا أَبَدِيًّا، مَرَاحِمَ دَاوُدَ الصَّادِقَةَ.
هُوَذَا قَدْ جَعَلْتُهُ شَارِعًا لِلشُّعُوبِ، رَئِيسًا وَمُوصِيًا لِلشُّعُوبِ.
هَا أُمَّةٌ لاَ تَعْرِفُهَا تَدْعُوهَا، وَأُمَّةٌ لَمْ تَعْرِفْكَ تَرْكُضُ إِلَيْكَ، مِنْ أَجْلِ الرَّبِّ إِلهِكَ وَقُدُّوسِ إِسْرَائِيلَ لأَنَّهُ قَدْ مَجَّدَكَ».
اُطْلُبُوا الرَّبَّ مَا دَامَ يُوجَدُ. ادْعُوهُ وَهُوَ قَرِيبٌ.
لِيَتْرُكِ الشِّرِّيرُ طَرِيقَهُ، وَرَجُلُ الإِثْمِ أَفْكَارَهُ، وَلْيَتُبْ إِلَى الرَّبِّ فَيَرْحَمَهُ، وَإِلَى إِلهِنَا لأَنَّهُ يُكْثِرُ الْغُفْرَانَ.
«لأَنَّ أَفْكَارِي لَيْسَتْ أَفْكَارَكُمْ، وَلاَ طُرُقُكُمْ طُرُقِي، يَقُولُ الرَّبُّ.
لأَنَّهُ كَمَا عَلَتِ السَّمَاوَاتُ عَنِ الأَرْضِ، هكَذَا عَلَتْ طُرُقِي عَنْ طُرُقِكُمْ وَأَفْكَارِي عَنْ أَفْكَارِكُمْ.
لأَنَّهُ كَمَا يَنْزِلُ الْمَطَرُ وَالثَّلْجُ مِنَ السَّمَاءِ وَلاَ يَرْجِعَانِ إِلَى هُنَاكَ، بَلْ يُرْوِيَانِ الأَرْضَ وَيَجْعَلاَنِهَا تَلِدُ وَتُنْبِتُ وَتُعْطِي زَرْعًا لِلزَّارِعِ وَخُبْزًا لِلآكِلِ،
هكَذَا تَكُونُ كَلِمَتِي الَّتِي تَخْرُجُ مِنْ فَمِي. لاَ تَرْجعُ إِلَيَّ فَارِغَةً، بَلْ تَعْمَلُ مَا سُرِرْتُ بِهِ وَتَنْجَحُ فِي مَا أَرْسَلْتُهَا لَهُ.
لأَنَّكُمْ بِفَرَحٍ تَخْرُجُونَ وَبِسَلاَمٍ تُحْضَرُونَ. الْجِبَالُ وَالآكَامُ تُشِيدُ أَمَامَكُمْ تَرَنُّمًا، وَكُلُّ شَجَرِ الْحَقْلِ تُصَفِّقُ بِالأَيَادِي.
عِوَضًا عَنِ الشَّوْكِ يَنْبُتُ سَرْوٌ، وَعِوَضًا عَنِ الْقَرِيسِ يَطْلَعُ آسٌ. وَيَكُونُ لِلرَّبِّ اسْمًا، عَلاَمَةً أَبَدِيَّةً لاَ تَنْقَطِعُ».
«ЭЙ ҳамаи ташнагон, сӯи обҳо биёед! Ва эй онҳое ки нуқра надоред, биёед, бихаред, ва бихӯред! Ва омада, бе нуқра ва бе баҳо шароб ва шир бихаред!
Чаро нуқраро барои он чи нон нест, ва меҳнати худро барои он чи сер намекунад, сарф менамоед? Маро бодиққат бишнавед, ва чизҳои хубро бихӯред, то ки ҷони шумо аз фаровонӣ лаззат барад.
Гӯши худро хам карда, назди Ман биёед; бишнавед, то ки ҷони шумо зинда шавад; ва Ман ба шумо паймони ҷовидонӣ, яъне марҳаматҳои боэътимоди Довудро хоҳам бахшид.
Инак, Ман Ӯро шоҳиде барои умматҳо, пешво ва ҳокими қабилаҳо гардонидаам.
Инак, халқеро, ки ту намешинохтӣ, даъват хоҳӣ намуд, ва халқе ки туро намешинохтанд, сӯи ту хоҳанд давид, ба хотири Парвардигор Худои ту ва Поки Исроил, зеро ки Ӯ туро шавкат бахшидааст.
Парвардигорро толиб бошед, вақте ки Ӯ ёфт мешавад; Ӯро бихонед, вақте ки Ӯ наздик аст.
Бигзор шарир роҳи худро, ва шахси бадкор фикрҳои худро тарк карда, сӯи Парвардигор баргардад, ва Ӯ ба вай раҳм хоҳад кард; ва сӯи Худои мо баргардад, зеро ки Ӯ бисёр меомурзад.
Зеро ки фикрҳои Ман фикрҳои шумо нест, ва роҳҳои шумо роҳҳои Ман нест, – мегӯяд Парвардигор.
Зеро, чунон ки осмон аз замин баланд аст, ончунон роҳҳои Ман аз роҳҳои шумо, ва фикрҳои Ман аз фикрҳои шумо баланд аст.
Зеро, чунон ки борон ва барф аз осмон меборад ва ба он ҷо барнамегардад, балки заминро сероб карда, онро ҳосилхез ва сабзу хуррам мегардонад, ва ба зироаткор тухм ва ба нонхӯр нон мебахшад,
Ончунон каломе ки аз даҳони Ман мебарояд, хоҳад буд: вай сӯи Ман бенатиҷа нахоҳад баргашт, балки он чиро, ки Ман хостаам, ба ҷо хоҳад овард, ва ба иҷрои он чи, ки барояш вайро фиристодаам, муваффақ хоҳад шуд.
Зеро ки шумо бо хурсандӣ берун хоҳед рафт, ва бо осоиштагӣ гуселонида хоҳед шуд; кӯҳҳо ва теппаҳо пеши шумо бо овози баланд тараннум хоҳанд кард, ва ҳамаи дарахтони саҳро қарсак хоҳанд зад.
Ба ҷои хорбӯтта сарв хоҳад рӯид, ва ба ҷои газна ос хоҳад рӯид; ва ин барои Парвардигор ҷалоле, аломати ҷовидонии нобуднопазире хоҳад буд».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible