Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
57:6
57:8
57:10
57:17
57:18
см.:Втор.32:39;
57:20
Ви́дите, ка́ко пра́ведный поги́бе, и никто́же не прiе́млетъ се́рдцемъ, и му́жiе пра́веднiи взе́млются, и никто́же разумѣ́етъ: от лица́ бо непра́вды взя́ся пра́ведный.
Бу́детъ съ ми́ромъ погребе́нiе его́, взя́ся от среды́.
Вы́ же прiиди́те сѣ́мо, сы́нове беззако́ннiи, сѣ́мя прелюбодѣ́евъ и блудни́цы:
въ че́мъ услажда́стеся и на кого́ отверзо́сте уста́ ва́ша? и на кого́ изсу́нусте язы́къ ва́шъ? не вы́ ли есте́ ча́да па́губы, сѣ́мя беззако́нно,
моля́щiися кумíромъ подъ дре́вiемъ ча́стымъ, закала́юще ча́да своя́ въ де́брехъ посредѣ́ ка́менiя?
То́ твоя́ ча́сть, се́й тво́й жре́бiй, и тѣ́мъ пролiя́лъ еси́ возлiя́нiя, и тѣ́мъ прине́слъ еси́ же́ртвы: от си́хъ у́бо не разгнѣ́ваюся ли?
На горѣ́ высо́цѣ и превознесе́ннѣ, та́мо твое́ ло́же, и та́мо возне́слъ еси́ тре́бы твоя́:
и за подво́ями две́рiй твои́хъ положи́лъ еси́ па́мять твою́: мы́слилъ еси́, я́ко а́ще от мене́ отступи́ши, бо́лѣе нѣ́что возъимѣ́еши: возлюби́лъ еси́ спя́щыя съ тобо́ю,
и умно́жилъ еси́ блуже́нiе твое́ съ ни́ми, и мно́ги сотвори́лъ, и́же дале́че от тебе́, и посла́лъ еси́ послы́ за предѣ́лы твоя́, и смири́лся еси́ да́же до а́да.
Мно́гими путьми́ твои́ми труди́лся еси́, и не ре́клъ еси́: преста́ну крѣпя́щься, я́ко сотвори́лъ еси́ сiя́, сего́ ра́ди не помоли́лся ми́ еси́ ты́.
Кого́ благопоче́тъ убоя́лся еси́, и солга́лъ ми́, и не помяну́лъ еси́ мене́, ниже́ прiя́лъ мя́ еси́ во у́мъ, ниже́ въ се́рдце твое́? и а́зъ тя́ ви́дя, презира́ю, и не убоя́лся еси́ мене́.
И а́зъ возвѣщу́ пра́вду твою́ и зло́бы твоя́, я́же не успѣ́ютъ тебѣ́:
егда́ возопiе́ши, да изба́вятъ тя́ во печа́лехъ твои́хъ: сiя́ бо вся́ вѣ́тръ во́зметъ, и отнесе́тъ бу́ря: а держа́щiися мене́ стя́жутъ зе́млю и наслѣ́дятъ го́ру святу́ю мою́.
И реку́тъ: очи́стите предъ лице́мъ его́ пути́ и отими́те претыка́нiя от пути́ люді́й мои́хъ.
Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь вы́шнiй, и́же живе́тъ во высо́кихъ во вѣ́къ, святы́й во святы́хъ и́мя ему́, вы́шнiй, во святы́хъ почива́яй, и малоду́шнымъ дая́й долготерпѣ́нiе и дая́й живо́тъ сокруше́нымъ се́рдцемъ:
не во вѣ́къ отмщу́ ва́мъ, ни всегда́ гнѣ́ватися бу́ду на вы́: Ду́хъ бо от мене́ изы́детъ, и вся́кое дыха́нiе а́зъ сотвори́хъ.
За грѣ́хъ ма́ло что́ опеча́лихъ его́ и порази́хъ его́ и отврати́хъ лице́ мое́ от него́: и опеча́лися и по́йде дря́хлъ во путе́хъ свои́хъ.
Пути́ его́ ви́дѣхъ и исцѣли́хъ его́, и утѣ́шихъ его́ и да́хъ ему́ утѣше́нiе и́стинно,
ми́ръ на ми́ръ дале́че и бли́зъ су́щымъ: и рече́ Госпо́дь: исцѣлю́ я́.
Непра́веднiи же возволну́ются и почи́ти не возмо́гутъ.
Нѣ́сть ра́доватися нечести́вымъ, рече́ Госпо́дь Бо́гъ.
ἴδετε ὡς ὁ δίκαιος ἀπώλετο καὶ οὐδεὶς ἐκδέχεται τῇ καρδίᾳ καὶ ἄνδρες δίκαιοι αἴρονται καὶ οὐδεὶς κατανοεῖ ἀπὸ γὰρ προσώπου ἀδικίας ἦρται ὁ δίκαιος
ἔσται ἐν εἰρήνῃ ἡ ταφὴ αὐτοῦ ἦρται ἐκ τοῦ μέσου
ὑμεῖς δὲ προσαγάγετε ὧδε υἱοὶ ἄνομοι σπέρμα μοιχῶν καὶ πόρνης
ἐν τίνι ἐνετρυφήσατε καὶ ἐπὶ τίνα ἠνοίξατε τὸ στόμα ὑμῶν καὶ ἐπὶ τίνα ἐχαλάσατε τὴν γλῶσσαν ὑμῶν οὐχ ὑμεῖς ἐστε τέκνα ἀπωλείας σπέρμα ἄνομον
οἱ παρακαλοῦντες ἐπὶ τὰ εἴδωλα ὑπὸ δένδρα δασέα σφάζοντες τὰ τέκνα αὐτῶν ἐν ταῖς φάραγξιν ἀνὰ μέσον τῶν πετρῶν
ἐκείνη σου ἡ μερίς οὗτός σου ὁ κλῆρος κἀκείνοις ἐξέχεας σπονδὰς κἀκείνοις ἀνήνεγκας θυσίας ἐπὶ τούτοις οὖν οὐκ ὀργισθήσομαι
ἐπ᾿ ὄρος ὑψηλὸν καὶ μετέωρον ἐκεῖ σου ἡ κοίτη κἀκεῖ ἀνεβίβασας θυσίας
καὶ ὀπίσω τῶν σταθμῶν τῆς θύρας σου ἔθηκας μνημόσυνά σου ᾤου ὅτι ἐὰν ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀποστῇς πλεῖόν τι ἕξεις ἠγάπησας τοὺς κοιμωμένους μετὰ σοῦ
καὶ ἐπλήθυνας τὴν πορνείαν σου μετ᾿ αὐτῶν καὶ πολλοὺς ἐποίησας τοὺς μακρὰν ἀπὸ σοῦ καὶ ἀπέστειλας πρέσβεις ὑπὲρ τὰ ὅριά σου καὶ ἀπέστρεψας καὶ ἐταπεινώθης ἕως ᾅδου
ταῖς πολυοδίαις σου ἐκοπίασας καὶ οὐκ εἶπας παύσομαι ἐνισχύουσα ὅτι ἔπραξας ταῦτα διὰ τοῦτο οὐ κατεδεήθης μου
σύ τίνα εὐλαβηθεῖσα ἐφοβήθης καὶ ἐψεύσω με καὶ οὐκ ἐμνήσθης μου οὐδὲ ἔλαβές με εἰς τὴν διάνοιαν οὐδὲ εἰς τὴν καρδίαν σου κἀγώ σε ἰδὼν παρορῶ καὶ ἐμὲ οὐκ ἐφοβήθης
κἀγὼ ἀπαγγελῶ τὴν δικαιοσύνην μου καὶ τὰ κακά σου ἃ οὐκ ὠφελήσουσίν σε
ὅταν ἀναβοήσῃς ἐξελέσθωσάν σε ἐν τῇ θλίψει σου τούτους γὰρ πάντας ἄνεμος λήμψσεται καὶ ἀποίσει καταιγίς οἱ δὲ ἀντεχόμενοί μου κτήσονται γῆν καὶ κληρονομήσουσιν τὸ ὄρος τὸ ἅγιόν μου
καὶ ἐροῦσιν καθαρίσατε ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ ὁδοὺς καὶ ἄρατε σκῶλα ἀπὸ τῆς ὁδοῦ τοῦ λαοῦ μου
τάδε λέγει κύριος ὁ ὕψιστος ὁ ἐν ὑψηλοῖς κατοικῶν τὸν αἰῶνα ἅγιος ἐν ἁγίοις ὄνομα αὐτῷ κύριος ὕψιστος ἐν ἁγίοις ἀναπαυόμενος καὶ ὀλιγοψύχοις διδοὺς μακροθυμίαν καὶ διδοὺς ζωὴν τοῖς συντετριμμένοις τὴν καρδίαν
οὐκ εἰς τὸν αἰῶνα ἐκδικήσω ὑμᾶς οὐδὲ διὰ παντὸς ὀργισθήσομαι ὑμῖν πνεῦμα γὰρ παρ᾿ ἐμοῦ ἐξελεύσεται καὶ πνοὴν πᾶσαν ἐγὼ ἐποίησα
δι᾿ ἁμαρτίαν βραχύ τι ἐλύπησα αὐτὸν καὶ ἐπάταξα αὐτὸν καὶ ἀπέστρεψα τὸ πρόσωπόν μου ἀπ᾿ αὐτοῦ καὶ ἐλυπήθη καὶ ἐπορεύθη στυγνὸς ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ
τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ ἑώρακα καὶ ἰασάμην αὐτὸν καὶ παρεκάλεσα αὐτὸν καὶ ἔδωκα αὐτῷ παράκλησιν ἀληθινήν
εἰρήνην ἐπ᾿ εἰρήνην τοῖς μακρὰν καὶ τοῖς ἐγγὺς οὖσιν καὶ εἶπεν κύριος ἰάσομαι αὐτούς
οἱ δὲ ἄδικοι οὕτως κλυδωνισθήσονται καὶ ἀναπαύσασθαι οὐ δυνήσονται
οὐκ ἔστιν χαίρειν τοῖς ἀσεβέσιν εἶπεν κύριος ὁ θεός
Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!
Він відходить із миром;
на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.
на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.
Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці,
над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика?
Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,
Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,
ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами?
У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя!
І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила!
Чи цим Я заспокоєний буду?
І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила!
Чи цим Я заспокоєний буду?
На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.
І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам́ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.
І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої;
і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.
і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.
Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь!
Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.
Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.
І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму?
Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?
Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?
Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!
Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків.
Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих;
хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!
Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих;
хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!
І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого!
Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!
Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.
Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.
Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.
Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому!
говорить Господь, і вздоровлю його.
говорить Господь, і вздоровлю його.
А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.
Для безбожних спокою немає, говорить Господь!
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Кончина праведника. 3 Сыновья чародейки, идолопоклонники, неверные осуждены. 15 «Высокий и Превознесенный, вечно Живущий» живет с сокрушенными и смиренными. «Мир дальнему и ближнему».
Праведник умирает, и никто не принимает этого к сердцу; и мужи благочестивые восхищаются от земли, и никто не помыслит, что праведник восхищается от зла.
Он отходит к миру; ходящие прямым путем будут покоиться на ложах своих.
Но приблизьтесь сюда вы, сыновья чародейки, семя прелюбодея и блудницы!
Над кем вы глумитесь? против кого расширяете рот, высовываете язык? не дети ли вы преступления, семя лжи,
разжигаемые похотью к идолам под каждым ветвистым деревом, заколающие детей при ручьях, между расселинами скал?
В гладких камнях ручьев доля твоя; они, они жребий твой; им ты делаешь возлияние и приносишь жертвы: могу ли Я быть доволен этим?
На высокой и выдающейся горе ты ставишь ложе твое и туда восходишь приносить жертву.
За дверью также и за косяками ставишь памяти твои; ибо, отвратившись от Меня, ты обнажаешься и восходишь; распространяешь ложе твое и договариваешься с теми из них, с которыми любишь лежать, высматриваешь место.
Ты ходила также к царю с благовонною мастью и умножила масти твои, и далеко посылала послов твоих, и унижалась до преисподней.
От долгого пути твоего утомлялась, но не говорила: «надежда потеряна!»; все еще находила живость в руке твоей, и потому не чувствовала ослабления.
Кого же ты испугалась и устрашилась, что сделалась неверною и Меня перестала помнить и хранить в твоем сердце? не оттого ли, что Я молчал, и притом долго, ты перестала бояться Меня?
Я покажу правду твою и дела твои, – и они будут не в пользу тебе.
Когда ты будешь вопить, спасет ли тебя сборище твое? – всех их унесет ветер, развеет дуновение; а надеющийся на Меня наследует землю и будет владеть святою горою Моею.
И сказал: поднимайте, поднимайте, ровняйте путь, убирайте преграду с пути народа Моего.
Ибо так говорит Высокий и Превознесенный, вечно Живущий, – Святый имя Его: Я живу на высоте небес и во святилище, и также с сокрушенными и смиренными духом, чтобы оживлять дух смиренных и оживлять сердца сокрушенных.
Ибо не вечно буду Я вести тяжбу и не до конца гневаться; иначе изнеможет предо Мною дух и всякое дыхание, Мною сотворенное.
За грех корыстолюбия его Я гневался и поражал его, скрывал лице и негодовал; но он, отвратившись, пошел по пути своего сердца.
Я видел пути его, и исцелю его, и буду водить его и утешать его и сетующих его.
Я исполню слово: мир, мир дальнему и ближнему, говорит Господь, и исцелю его.
А нечестивые – как море взволнованное, которое не может успокоиться и которого во́ды выбрасывают ил и грязь.
Нет мира нечестивым, говорит Бог мой.