Мене́ де́нь от дне́ и́щутъ и разумѣ́ти пути́ моя́ жела́ютъ, я́ко лю́дiе пра́вду сотвори́вшiи и суда́ Бо́га своего́ не оста́вившiи: про́сятъ ны́нѣ у мене́ суда́ пра́ведна и прибли́житися ко Го́споду жела́ютъ, глаго́люще:

что́ я́ко пости́хомся, и не уви́дѣлъ еси́? смири́хомъ ду́шы на́шя, и не увѣ́дѣлъ еси́? Во дни́ бо поще́нiй ва́шихъ обрѣта́ете во́ли ва́шя, и вся́ подру́чныя ва́шя томите́:

а́ще въ судѣ́хъ и сва́рѣхъ постите́ся и бiе́те пястьми́ смире́ннаго, вску́ю мнѣ́ постите́ся я́коже дне́сь, е́же услы́шану бы́ти съ во́племъ гла́су ва́шему?

Не сицева́го поста́ а́зъ избра́хъ, и дне́, е́же смири́ти человѣ́ку ду́шу свою́: ниже́ а́ще сляче́ши я́ко се́рпъ вы́ю твою́, и вре́тище и пе́пелъ посте́леши, ниже́ та́ко нарече́те по́стъ прiя́тенъ.

Не такова́го [бо] поста́ а́зъ избра́хъ, глаго́летъ Госпо́дь: но разрѣша́й вся́къ соу́зъ непра́вды, разруша́й обдолже́нiя наси́льныхъ писа́нiй, отпусти́ сокруше́нныя во свобо́ду и вся́кое писа́нiе непра́ведное раздери́:

раздробля́й а́лчущымъ хлѣ́бъ тво́й и ни́щыя безкро́вныя введи́ въ до́мъ тво́й: а́ще ви́диши на́га, одѣ́й, и от сво́йственныхъ пле́мене твоего́ не пре́зри.

Тогда́ разве́рзется ра́но свѣ́тъ тво́й, и исцѣле́нiя твоя́ ско́ро возсiя́ютъ, и предъи́детъ предъ тобо́ю пра́вда твоя́, и сла́ва Бо́жiя объи́метъ тя́.

Тогда́ воззове́ши, и Бо́гъ услы́шитъ тя́, и еще́ глаго́лющу ти́, рече́тъ: се́, прiидо́хъ. А́ще отъи́меши от себе́ соу́зъ и рукобiе́нiе и глаго́лъ ропта́нiя

и да́си а́лчущему хлѣ́бъ от души́ твоея́ и ду́шу смире́нную насы́тиши, тогда́ возсiя́етъ во тмѣ́ свѣ́тъ тво́й, и тма́ твоя́ бу́детъ я́ко полу́дне,

и бу́детъ Бо́гъ тво́й съ тобо́ю при́сно: и насы́тишися, я́коже жела́етъ душа́ твоя́, и ко́сти твоя́ утучнѣ́ютъ, и бу́дутъ я́ко вертогра́дъ напое́нъ, и я́ко исто́чникъ, ему́же не оскудѣ́ вода́: и ко́сти твоя́ прозя́бнутъ я́ко трава́, и разботѣ́ютъ, и наслѣ́дятъ ро́ды родо́въ.

И сози́ждутся пусты́ни твоя́ вѣ́чныя, и бу́дутъ основа́нiя твоя́ вѣ́чная родо́мъ родо́въ: и прозове́шися зда́тель огра́дъ, и стези́ твоя́ посредѣ́ упоко́иши.

А́ще отврати́ши но́гу твою́ от суббо́тъ, е́же не твори́ти хотѣ́нiй твои́хъ въ де́нь святы́й, и прозове́ши суббо́ты сла́достны, свя́ты богови твоему́: не воздви́гнеши ноги́ своея́ на дѣ́ло, ниже́ возглаго́леши словесе́ во гнѣ́вѣ изъ у́стъ твои́хъ,

и бу́деши упова́я на Го́спода, и возведе́тъ тя́ на благоты́ земны́я, и ухлѣ́битъ тя́ наслѣ́дiемъ Иа́кова отца́ твоего́: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сiя́.

Украинский (Огієнко)

Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об́яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!

Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає.
Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:

Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?
Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!

Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно…
Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл?
Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв́язати кайдани безбожности, пута ярма розв́язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?

Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити?
Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!

Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!
Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,

і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,

і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!

І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,

тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Clama fortiter, ne cesses; quasi tuba exalta vocem tuam et annuntia populo meo scelera eorum et domui Iacob peccata eorum.

Me etenim de die in diem quaerunt et scire vias meas volunt, quasi gens, quae iustitiam fecerit et iudicium Dei sui non dereliquerit. Rogant me iudicia iustitiae, appropinquare Deum volunt.

«Quare ieiunavimus, et non aspexisti, humiliavimus animam nostram, et nescisti?». Ecce, in die ieiunii vestri agitis negotia et omnes operarios vestros opprimitis.

Ecce, ad lites et contentiones ieiunatis et percutitis pugno impie. Nolite ieiunare sicut hodie, ut audiatur in excelso clamor vester.

Numquid tale est ieiunium, quod elegi, dies, quo homo affligit animam suam? Numquid contorquere quasi iuncum caput suum et saccum et cinerem sternere? Numquid istud vocabis ieiunium et diem acceptabilem Domino?

Nonne hoc est ieiunium, quod elegi: dissolvere vincula iniqua, solvere funes iugi, dimittere eos, qui confracti sunt, liberos, et omne iugum dirumpere?

Nonne frangere esurienti panem tuum, et egenos, vagos inducere in domum? Cum videris nudum, operi eum et carnem tuam ne despexeris.

Tunc erumpet quasi aurora lumen tuum, et sanatio tua citius orietur; et anteibit faciem tuam iustitia tua, et gloria Domini colliget te.

Tunc invocabis, et Dominus exaudiet; clamabis, et dicet: «Ecce adsum». Si abstuleris de medio tui iugum et desieris extendere digitum et loqui iniquitatem;

si effuderis esurienti animam tuam et animam afflictam satiaveris, orietur in tenebris lux tua, et caligo tua erit sicut meridies.

Et te ducet Dominus semper, et satiabit in locis aridis animam tuam et ossa tua firmabit; et eris quasi hortus irriguus et sicut fons aquarum, cuius non deficient aquae.

Et reaedificabit gens tua ruinas antiquas; fundamenta generationis et generationis suscitabis: et vocaberis restitutor ruinarum, instaurator viarum, ut habitentur.

Si averteris a sabbato pedem tuum, facere negotia tua in die sancto meo, et vocaveris sabbatum delicias et diem Domino sacrum gloriosum; et glorificaveris eum relinquens vias tuas et negotia tua et sermones tuos,

tunc delectaberis super Domino; et vehi te faciam super altitudines terrae et cibabo te hereditate Iacob patris tui. Os enim Domini locutum est.