Yet they seek Me daily, And delight to know My ways, As a nation that did righteousness, And did not forsake the ordinance of their God. They ask of Me the ordinances of justice; They take delight in approaching God.

«Why have we fasted,́ they say, «and You have not seen? Why have we afflicted our souls, and You take no notice?́ «In fact, in the day of your fast you find pleasure, And exploit all your laborers.

Indeed you fast for strife and debate, And to strike with the fist of wickedness. You will not fast as you do this day, To make your voice heard on high.

Is it a fast that I have chosen, A day for a man to afflict his soul? Is it to bow down his head like a bulrush, And to spread out sackcloth and ashes? Would you call this a fast, And an acceptable day to the LORD?

«Is this not the fast that I have chosen: To loose the bonds of wickedness, To undo the heavy burdens, To let the oppressed go free, And that you break every yoke?

Is it not to share your bread with the hungry, And that you bring to your house the poor who are cast out; When you see the naked, that you cover him, And not hide yourself from your own flesh?

Then your light shall break forth like the morning, Your healing shall spring forth speedily, And your righteousness shall go before you; The glory of the LORD shall be your rear guard.

Then you shall call, and the LORD will answer; You shall cry, and He will say, «Here I am.́ «If you take away the yoke from your midst, The pointing of the finger, and speaking wickedness,

If you extend your soul to the hungry And satisfy the afflicted soul, Then your light shall dawn in the darkness, And your darkness shall be as the noonday.

The LORD will guide you continually, And satisfy your soul in drought, And strengthen your bones; You shall be like a watered garden, And like a spring of water, whose waters do not fail.

Those from among you Shall build the old waste places; You shall raise up the foundations of many generations; And you shall be called the Repairer of the Breach, The Restorer of Streets to Dwell In.

«If you turn away your foot from the Sabbath, From doing your pleasure on My holy day, And call the Sabbath a delight, The holy day of the LORD honorable, And shall honor Him, not doing your own ways, Nor finding your own pleasure, Nor speaking your own words,

Then you shall delight yourself in the LORD; And I will cause you to ride on the high hills of the earth, And feed you with the heritage of Jacob your father. The mouth of the LORD has spoken.»

Церковнославянский (рус)

Возопі́й крѣ́постiю и не пощади́: я́ко трубу́ возвы́си гла́съ тво́й и возвѣсти́ лю́демъ мои́мъ грѣхи́ и́хъ и до́му Иа́ковлю беззако́нiя и́хъ.

Мене́ де́нь от дне́ и́щутъ и разумѣ́ти пути́ моя́ жела́ютъ, я́ко лю́дiе пра́вду сотвори́вшiи и суда́ Бо́га своего́ не оста́вившiи: про́сятъ ны́нѣ у мене́ суда́ пра́ведна и прибли́житися ко Го́споду жела́ютъ, глаго́люще:

что́ я́ко пости́хомся, и не уви́дѣлъ еси́? смири́хомъ ду́шы на́шя, и не увѣ́дѣлъ еси́? Во дни́ бо поще́нiй ва́шихъ обрѣта́ете во́ли ва́шя, и вся́ подру́чныя ва́шя томите́:

а́ще въ судѣ́хъ и сва́рѣхъ постите́ся и бiе́те пястьми́ смире́ннаго, вску́ю мнѣ́ постите́ся я́коже дне́сь, е́же услы́шану бы́ти съ во́племъ гла́су ва́шему?

Не сицева́го поста́ а́зъ избра́хъ, и дне́, е́же смири́ти человѣ́ку ду́шу свою́: ниже́ а́ще сляче́ши я́ко се́рпъ вы́ю твою́, и вре́тище и пе́пелъ посте́леши, ниже́ та́ко нарече́те по́стъ прiя́тенъ.

Не такова́го [бо] поста́ а́зъ избра́хъ, глаго́летъ Госпо́дь: но разрѣша́й вся́къ соу́зъ непра́вды, разруша́й обдолже́нiя наси́льныхъ писа́нiй, отпусти́ сокруше́нныя во свобо́ду и вся́кое писа́нiе непра́ведное раздери́:

раздробля́й а́лчущымъ хлѣ́бъ тво́й и ни́щыя безкро́вныя введи́ въ до́мъ тво́й: а́ще ви́диши на́га, одѣ́й, и от сво́йственныхъ пле́мене твоего́ не пре́зри.

Тогда́ разве́рзется ра́но свѣ́тъ тво́й, и исцѣле́нiя твоя́ ско́ро возсiя́ютъ, и предъи́детъ предъ тобо́ю пра́вда твоя́, и сла́ва Бо́жiя объи́метъ тя́.

Тогда́ воззове́ши, и Бо́гъ услы́шитъ тя́, и еще́ глаго́лющу ти́, рече́тъ: се́, прiидо́хъ. А́ще отъи́меши от себе́ соу́зъ и рукобiе́нiе и глаго́лъ ропта́нiя

и да́си а́лчущему хлѣ́бъ от души́ твоея́ и ду́шу смире́нную насы́тиши, тогда́ возсiя́етъ во тмѣ́ свѣ́тъ тво́й, и тма́ твоя́ бу́детъ я́ко полу́дне,

и бу́детъ Бо́гъ тво́й съ тобо́ю при́сно: и насы́тишися, я́коже жела́етъ душа́ твоя́, и ко́сти твоя́ утучнѣ́ютъ, и бу́дутъ я́ко вертогра́дъ напое́нъ, и я́ко исто́чникъ, ему́же не оскудѣ́ вода́: и ко́сти твоя́ прозя́бнутъ я́ко трава́, и разботѣ́ютъ, и наслѣ́дятъ ро́ды родо́въ.

И сози́ждутся пусты́ни твоя́ вѣ́чныя, и бу́дутъ основа́нiя твоя́ вѣ́чная родо́мъ родо́въ: и прозове́шися зда́тель огра́дъ, и стези́ твоя́ посредѣ́ упоко́иши.

А́ще отврати́ши но́гу твою́ от суббо́тъ, е́же не твори́ти хотѣ́нiй твои́хъ въ де́нь святы́й, и прозове́ши суббо́ты сла́достны, свя́ты богови твоему́: не воздви́гнеши ноги́ своея́ на дѣ́ло, ниже́ возглаго́леши словесе́ во гнѣ́вѣ изъ у́стъ твои́хъ,

и бу́деши упова́я на Го́спода, и возведе́тъ тя́ на благоты́ земны́я, и ухлѣ́битъ тя́ наслѣ́дiемъ Иа́кова отца́ твоего́: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сiя́.

Украинский (Огієнко)

Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об́яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!

Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає.
Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:

Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?
Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!

Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно…
Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!

Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл?
Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв́язати кайдани безбожности, пута ярма розв́язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?

Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити?
Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?

Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!

Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!
Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,

і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,

і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!

І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!

Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,

тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!

Немецкий (GNB)

Языки

Der HERR sagt: »Rufe, so laut du kannst! Lass deine Stimme erschallen wie eine Posaune! Halte meinem Volk, den Nachkommen Jakobs, ihr Unrecht und ihre Vergehen vor!

Sie fragen mich Tag für Tag, warum ich sie solche Wege führe. Wie ein Volk, das sich an das Recht hält und meine Gebote befolgt, fordern sie von mir, dass ich zu ihrer Rettung eingreife, und wünschen sich, dass ich ihnen nahe bin.

́Was für einen Sinn hat eś, jammern sie, ́dass wir Fasttage abhalten und deinetwegen Entbehrungen auf uns nehmen? Du beachtest es ja gar nicht!́

Darauf sage ich, der HERR: Seht doch, was ihr an euren Fasttagen tut! Ihr geht euren Geschäften nach und beutet eure Arbeiter aus.

Ihr fastet zwar, aber ihr seid zugleich streitsüchtig und schlagt sofort mit der Faust drein. Darum kann euer Gebet nicht zu mir gelangen.

Ist das vielleicht ein Fasttag, wie ich ihn liebe, wenn ihr auf Essen und Trinken verzichtet, euren Kopf hängen lasst und euch im Sack in die Asche setzt? Nennt ihr das ein Fasten, das mir gefällt?

Nein, ein Fasten, wie ich es haben will, sieht anders aus! Löst die Fesseln der Gefangenen, nehmt das drückende Joch von ihrem Hals, gebt den Misshandelten die Freiheit und macht jeder Unterdrückung ein Ende!

Ladet die Hungernden an euren Tisch, nehmt die Obdachlosen in euer Haus auf, gebt denen, die in Lumpen herumlaufen, etwas zum Anziehen und helft allen in eurem Volk, die Hilfe brauchen!

Dann strahlt euer Glück auf wie die Sonne am Morgen und eure Wunden heilen schnell; eure guten Taten gehen euch voran und meine Herrlichkeit folgt euch als starker Schutz.

Dann werdet ihr zu mir rufen und ich werde euch antworten; wenn ihr um Hilfe schreit, werde ich sagen: ́Hier bin ich!́

Wenn ihr aufhört, andere zu unterdrücken, mit dem Finger spöttisch auf sie zu zeigen und schlecht über sie zu reden,

wenn ihr den Hungernden zu essen gebt und euch den Notleidenden zuwendet, dann wird eure Dunkelheit hell werden, rings um euch her wird das Licht strahlen wie am Mittag.

Ich, der HERR, werde euch immer und überall führen, auch im dürren Land werde ich euch satt machen und euch meine Kraft geben. Ihr werdet wie ein Garten sein, der immer genug Wasser hat, und wie eine Quelle, die niemals versiegt.

Was seit langer Zeit in Trümmern liegt, werdet ihr wieder aufbauen; auf den alten Fundamenten werdet ihr alles von neuem errichten. Man wird euch das Volk nennen, das die Lücken in den Stadtmauern schließt und die Stadt wieder bewohnbar macht.«

Der HERR sagt: »Achtet den Sabbat als einen heiligen Tag, der mir gehört! Entehrt ihn nicht dadurch, dass ihr euren Beschäftigungen nachgeht. Entweiht ihn nicht durch Reisen oder durch Arbeit oder irgendwelche Geschäfte. Betrachtet ihn nicht als eine Last, sondern als einen Anlass zur Freude!

Dann werde ich selbst die Quelle eurer Freude sein. Über alle Hindernisse lasse ich euch triumphieren und ihr könnt den Ertrag des Landes genießen, das ich eurem Stammvater Jakob gegeben habe.«

Der HERR hat das gesagt.