Скрыть
59:6
59:13
59:15
59:18
Церковнославянский (рус)
Еда́ не мо́жетъ рука́ Госпо́дня спасти́? или́ отягчи́лъ е́сть слу́хъ сво́й, е́же не услы́шати?
Но грѣси́ ва́ши разлуча́ютъ между́ ва́ми и между́ Бо́гомъ, и грѣ́хъ ра́ди ва́шихъ от­врати́ лице́ свое́ от­ ва́съ, е́же не поми́ловати.
Ру́цѣ во ва́ши оскверне́нѣ кро́вiю, и пе́рсты ва́ши во грѣсѣ́хъ, устнѣ́ же ва́ши воз­глаго́лаша беззако́нiе, и язы́къ ва́шъ непра́вдѣ по­уча́ет­ся.
Никто́же глаго́летъ пра́вды, ниже́ е́сть су́дъ и́стиненъ: упова́ютъ на су́етная и глаго́лютъ тще́тная, я́ко зачина́ютъ тру́дъ и ражда́ютъ беззако́нiе.
Я́ица а́спидска разби́ша и поста́въ паучи́н­ный тку́тъ, и хотя́й от­ я́ицъ и́хъ я́сти, разби́въ за́портокъ [его́], обрѣ́те и въ не́мъ васили́ска.
Поста́въ и́хъ не бу́детъ на ри́зу, и не оде́ждут­ся от­ дѣ́лъ сво­и́хъ: дѣла́ бо и́хъ дѣла́ беззако́нiя.
Но́зѣ же и́хъ на зло́ теку́тъ, ско́ри пролiя́ти кро́вь, и мы́сли и́хъ мы́сли о убі́й­ст­вахъ: сокруше́нiе и бѣ́дность во путе́хъ и́хъ,
и пути́ ми́рнаго не позна́ша, и нѣ́сть суда́ во путе́хъ и́хъ: стези́ бо и́хъ развраще́ны, по ни́хже хо́дятъ, и не вѣ́дятъ ми́ра.
Того́ ра́ди от­ступи́ от­ ни́хъ су́дъ, и не пости́гнетъ и́хъ пра́вда: жду́щымъ и́мъ свѣ́та, бы́сть и́мъ тма́, жду́ще зари́ во мра́цѣ ходи́ша.
Ося́жутъ я́ко слѣпі́и стѣ́ну, я́ко су́ще безъ оче́съ осяза́ти бу́дутъ, и паду́т­ся въ полу́дни я́ко въ полу́нощи, я́ко умира́юще воз­стену́тъ
я́ко медвѣ́дь, и я́ко го́лубь вку́пѣ по́йдутъ. Жда́хомъ суда́, и нѣ́сть, спасе́нiе дале́че от­ступи́ от­ на́съ.
Мно́го бо беззако́нiе на́­ше предъ тобо́ю, и грѣси́ на́ши проти́ву ста́ша на́мъ: беззако́нiя бо на́ша въ на́съ, и непра́вды на́шя уразумѣ́хомъ:
нече́­ст­вовахомъ и солга́хомъ и от­ступи́хомъ от­ послѣ́дованiя Бо́га на́­шего: глаго́лахомъ непра́вду и не покори́хомся, во утро́бѣ зача́хомъ и по­учи́хомся от­ се́рдца на́­шего словесе́мъ непра́веднымъ:
и оста́вихомъ созади́ су́дъ, и пра́вда дале́че от­ступи́ от­ на́съ: я́ко изнемо́же во путе́хъ и́хъ и́стина, и пра́вымъ [путе́мъ] не воз­мого́ша прейти́:
и и́стина взя́ся, и преста́виша у́мъ сво́й е́же смы́слити. И ви́дѣ Госпо́дь и негодова́, я́ко не бя́ше суда́:
и ви́дѣ, и не бя́ше му́жа, и помы́сли, и не бя́ше избавля́ющаго: и мсти́ и́мъ мы́шцею сво­е́ю, и поми́лованiемъ утверди́.
И одѣ́яся пра́вдою я́ко щито́мъ, и воз­ложи́ шле́мъ спасе́нiя на главу́, и облече́ся въ ри́зу от­мще́нiя, и оде́ждею сво­е́ю:
я́ко воз­дава́яй воз­дая́нiе укори́зну супоста́томъ.
И убоя́т­ся, и́же от­ за́падъ, и́мене Госпо́дня, и и́же от­ восто́къ со́лнца, и́мене его́ сла́внаго: прiи́детъ бо я́ко рѣка́ наси́льная гнѣ́въ от­ Го́спода, прiи́детъ со я́ростiю.
И прiи́детъ Сiо́на ра́ди избавля́яй, и от­врати́тъ нече́стiе от­ Иа́кова.
И се́й и́мъ и́же от­ мене́ завѣ́тъ, рече́ Госпо́дь: Ду́хъ мо́й, и́же е́сть въ тебѣ́, и глаго́лы, я́же а́зъ да́хъ во уста́ твоя́, не оскудѣ́ютъ от­ у́стъ тво­и́хъ и от­ у́стъ сѣ́мене тво­его́: рече́ бо Госпо́дь от­ны́нѣ и во вѣ́къ.
Рус. (Юнгеров)
Ужели не может рука Господня спасти? Или ухо Его отяжелело, чтобы слышать?
Но грехи ваши производят разделение между вами и Богом, и за грехи ваши Он отвратил Лицо Свое от вас, чтобы не помиловать.
Ибо руки ваши осквернены кровию и персты ваши — во грехах, уста ваши говорят беззаконие и язык ваш поучается неправде.
Никто не говорит правды, нет истинного суда, надеются на тщетное, говорят пустое, ибо зачинают беду и рождают беззаконие.
Разбили яйца аспидов и ткут паутинный стан, и желающий поесть их яиц, разбив скорлупу (его), находит и в нем василиска.
Ткань их не годна на одежду, и они не оденутся своим произведением, ибо дела их — беззаконные дела.
Ноги их спешат на зло, быстры на пролитие крови, и мысли их — мысли об убийстве, опустошение и пагуба на путях их.
И пути мира они не знают, и нет суда на путях их, ибо пути их, по коим они ходят, развращены, и они не знают мира.
Посему удалился от них суд и не достигает их правда: они ждут света, а у них тьма, ожидают зари и ходят во мраке.
Будут осязать, как слепые, стену, и как невидящие глазами будут осязать и падать в полдень, как в полночь; как умирающие будут стонать.
Как медведь и как голубь будут ходить вместе. Мы ждали суда, и нет; спасение далеко отступило от нас.
Ибо велико беззаконие наше пред Тобою и грехи наши противостоят нам, ибо беззакония наши с нами и неправды наши мы знаем.
Мы поступали нечестиво и солгали и отступили от пути Бога нашего, говорили неправду и не повиновались, внутри зачинали и поучались от сердца нашего словам неправедным.
И оставили позади суд, и правда далеко отступила от нас, ибо изнемогла на путях их истина, и прямым (путем) не могут они ходить.
И не стало истины, и прекратилось разумное понимание, и увидел Господь, и неугодно Ему было, что не было суда.
И видел, что нет мужа, и помыслил, что нет избавителя; и отмстил за них мышцею Своею и милостью Своею утвердил.
И оделся правдою, как бронею, и возложил на голову шлем спасения и облекся в ризу мщения и в одежду Свою,
Как воздающий позор в воздаяние противникам Своим.
И убоятся живущие на западе имени Господня и на восходе солнца славного имени Его, ибо придет, как бурная река, гнев Господа, придет с яростью.
И придет Избавитель ради Сиона и отвратит нечестие от Иакова.
И сей им от Меня завет, сказал Господь: Дух Мой, который на тебе, и слова, которые Я дал в уста твои, не иссякнут из уст твоих и из уст семени твоего, (ибо) сказал Господь, отныне и во веки.
Греческий [Greek (Koine)]
μὴ οὐκ ἰσχύει ἡ χεὶρ κυρίου τοῦ σῶσαι ἢ ἐβάρυνεν τὸ οὖς αὐτοῦ τοῦ μὴ εἰσακοῦσαι
ἀλλὰ τὰ ἁμαρτήματα ὑμῶν διιστῶσιν ἀνὰ μέσον ὑμῶν καὶ τοῦ θεοῦ καὶ δια­̀ τὰς ἁμαρτίας ὑμῶν ἀπέστρεψεν τὸ προ­́σωπον αὐτοῦ ἀφ᾿ ὑμῶν τοῦ μὴ ἐλεῆσαι
αἱ γὰρ χεῖρες ὑμῶν μεμολυμμέναι αἵματι καὶ οἱ δάκτυλοι ὑμῶν ἐν ἁμαρτίαις τὰ δὲ χείλη ὑμῶν ἐλάλησεν ἀνομίαν καὶ ἡ γλῶσ­σα ὑμῶν ἀδικίαν μελετᾷ
οὐδεὶς λαλεῖ δίκαια οὐδὲ ἔστιν κρίσις ἀληθινή πεποίθασιν ἐπι­̀ ματαίοις καὶ λαλοῦσιν κενά ὅτι κύουσιν πόνον καὶ τίκτουσιν ἀνομίαν
ᾠὰ ἀσπίδων ἔρρηξαν καὶ ἱστὸν ἀράχνης ὑφαίνουσιν καὶ ὁ μέλλων τῶν ᾠῶν αὐτῶν φαγεῖν συν­τρίψας οὔριον εὗρεν καὶ ἐν αὐτῷ βασιλίσκος
ὁ ἱστὸς αὐτῶν οὐκ ἔσται εἰς ἱμάτιον οὐδὲ μὴ περιβάλων­ται ἀπο­̀ τῶν ἔργων αὐτῶν τὰ γὰρ ἔργα αὐτῶν ἔργα ἀνομίας
οἱ δὲ πόδες αὐτῶν ἐπι­̀ πονηρίαν τρέχουσιν ταχινοὶ ἐκχέαι αἷμα καὶ οἱ δια­λογισμοὶ αὐτῶν δια­λογισμοὶ ἀφρόνων σύν­τριμμα καὶ ταλαιπωρία ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν
καὶ ὁδὸν εἰρήνης οὐκ οἴδασιν καὶ οὐκ ἔστιν κρίσις ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν αἱ γὰρ τρίβοι αὐτῶν διεστραμμέναι ἃς διοδεύ­ουσιν καὶ οὐκ οἴδασιν εἰρήνην
δια­̀ τοῦτο ἀπέστη ἡ κρίσις ἀπ᾿ αὐτῶν καὶ οὐ μὴ κατα­λάβῃ αὐτοὺς δικαιοσύνη ὑπομεινάν­των αὐτῶν φῶς ἐγένετο αὐτοῖς σκότος μείναν­τες αὐγὴν ἐν ἀωρίᾳ περιεπάτησαν
ψηλαφήσουσιν ὡς τυφλοὶ τοῖχον καὶ ὡς οὐχ ὑπαρχόν­των ὀφθαλμῶν ψηλαφήσουσιν καὶ πεσοῦν­ται ἐν μεσημβρίᾳ ὡς ἐν μεσονυκτίῳ ὡς ἀπο­θνῄσκον­τες στενάξουσιν
ὡς ἄρκος καὶ ὡς περιστερὰ ἅμα πορεύ­σον­ται ἀνεμείναμεν κρίσιν καὶ οὐκ ἔστιν σωτηρία μακρὰν ἀφέστηκεν ἀφ᾿ ἡμῶν
πολλὴ γὰρ ἡμῶν ἡ ἀνομία ἐναν­τίον σου καὶ αἱ ἁμαρτίαι ἡμῶν ἀν­τέστησαν ἡμῖν αἱ γὰρ ἀνομίαι ἡμῶν ἐν ἡμῖν καὶ τὰ ἀδικήματα ἡμῶν ἔγνωμεν
ἠσεβήσαμεν καὶ ἐψευσάμεθα καὶ ἀπέστημεν ἀπο­̀ ὄπισθεν τοῦ θεοῦ ἡμῶν ἐλαλήσαμεν ἄδικα καὶ ἠπειθήσαμεν ἐκύομεν καὶ ἐμελετήσαμεν ἀπο­̀ καρδίας ἡμῶν λόγους ἀδίκους
καὶ ἀπεστήσαμεν ὀπίσω τὴν κρίσιν καὶ ἡ δικαιοσύνη μακρὰν ἀφέστηκεν ὅτι κατα­ναλώθη ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν ἡ ἀλήθεια καὶ δι᾿ εὐθείας οὐκ ἠδύναν­το διελθεῖν
καὶ ἡ ἀλήθεια ἦρται καὶ μετέστησαν τὴν δια­́νοιαν τοῦ συνιέναι καὶ εἶδεν κύριος καὶ οὐκ ἤρεσεν αὐτῷ ὅτι οὐκ ἦν κρίσις
καὶ εἶδεν καὶ οὐκ ἦν ἀνήρ καὶ κατενόησεν καὶ οὐκ ἦν ὁ ἀν­τιλημψό­με­νος καὶ ἠμύνατο αὐτοὺς τῷ βραχίονι αὐτοῦ καὶ τῇ ἐλεημοσύνῃ ἐστηρίσατο
καὶ ἐνεδύσατο δικαιοσύνην ὡς θώρακα καὶ περιέθετο περικεφαλαίαν σωτηρίου ἐπι­̀ τῆς κεφαλῆς καὶ περιεβάλετο ἱμάτιον ἐκδικήσεως καὶ τὸ περιβόλαιον
ὡς ἀν­ταποδώσων ἀν­ταπόδοσιν ὄνειδος τοῖς ὑπεναν­τίοις
καὶ φοβηθήσον­ται οἱ ἀπο­̀ δυσμῶν τὸ ὄνομα κυρίου καὶ οἱ ἀπ᾿ ἀνατολῶν ἡλίου τὸ ὄνομα τὸ ἔνδοξον ἥξει γὰρ ὡς ποταμὸς βίαιος ἡ ὀργὴ παρα­̀ κυρίου ἥξει μετὰ θυμοῦ
καὶ ἥξει ἕνεκεν Σιων ὁ ῥυό­με­νος καὶ ἀπο­στρέψει ἀσεβείας ἀπο­̀ Ιακωβ
καὶ αὕτη αὐτοῖς ἡ παρ᾿ ἐμοῦ δια­θήκη εἶπεν κύριος τὸ πνεῦμα τὸ ἐμόν ὅ ἐστιν ἐπι­̀ σοί καὶ τὰ ῥήματα ἃ ἔδωκα εἰς τὸ στόμα σου οὐ μὴ ἐκλίπῃ ἐκ τοῦ στόματός σου καὶ ἐκ τοῦ στόμα­τος τοῦ σπέρματός σου εἶπεν γὰρ κύριος ἀπο­̀ τοῦ νῦν καὶ εἰς τὸν αἰῶνα
Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,
бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув,
бо ваші долоні заплямлені кров́ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!
Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!
Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з́їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде…
Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства…
Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!
Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.
Тому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість!
чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо!
Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі;
спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!…
Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно…
Бо помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх!
Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві…
І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти,
і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований…
І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!
І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника…
Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його,
і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем!
Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату.
І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене,
і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.
А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible