So I said: «Woe is me, for I am undone! Because I am a man of unclean lips, And I dwell in the midst of a people of unclean lips; For my eyes have seen the King, The LORD of hosts.»

Then one of the seraphim flew to me, having in his hand a live coal which he had taken with the tongs from the altar.

And he touched my mouth with it, and said: «Behold, this has touched your lips; Your iniquity is taken away, And your sin purged.»

Also I heard the voice of the Lord, saying: «Whom shall I send, And who will go for Us?» Then I said, «Here am I! Send me.»

And He said, «Go, and tell this people: «Keep on hearing, but do not understand; Keep on seeing, but do not perceive.́

«Make the heart of this people dull, And their ears heavy, And shut their eyes; Lest they see with their eyes, And hear with their ears, And understand with their heart, And return and be healed.»

Then I said, «Lord, how long?» And He answered: «Until the cities are laid waste and without inhabitant, The houses are without a man, The land is utterly desolate,

The LORD has removed men far away, And the forsaken places are many in the midst of the land.

But yet a tenth will be in it, And will return and be for consuming, As a terebinth tree or as an oak, Whose stump remains when it is cut down. So the holy seed shall be its stump.»

Церковнославянский (рус)

И бы́сть въ лѣ́то, въ не́же у́мре Озі́а ца́рь, ви́дѣхъ Го́спода сѣдя́ща на престо́лѣ высо́цѣ и превознесе́ннѣ, и испо́лнь до́мъ сла́вы его́.

И серафи́ми стоя́ху о́крестъ его́, ше́сть кри́лъ еди́ному и ше́сть кри́лъ друго́му: и двѣма́ у́бо покрыва́ху ли́ца своя́, двѣма́ же покрыва́ху но́ги своя́ и двѣма́ лета́ху.

И взыва́ху дру́гъ ко дру́гу и глаго́лаху: свя́тъ, свя́тъ, свя́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ: испо́лнь вся́ земля́ сла́вы его́.

И взя́ся наддве́рiе от гла́са, и́мже вопiя́ху, и до́мъ напо́лнися ды́ма.

И реко́хъ: о, окая́нный а́зъ, я́ко умили́хся, я́ко человѣ́къ сы́й и нечи́сты устнѣ́ имы́й, посредѣ́ люді́й нечи́стыя устнѣ́ иму́щихъ а́зъ живу́: и Царя́ Го́спода Савао́ѳа ви́дѣхъ очи́ма мои́ма.

И по́сланъ бы́сть ко мнѣ́ еди́нъ от серафи́мовъ, и въ руцѣ́ свое́й имя́ше у́гль горя́щь, его́же клеща́ми взя́тъ от олтаря́,

и прикосну́ся устна́мъ мои́мъ и рече́: се́, прикосну́ся сiе́ устна́мъ твои́мъ, и отъи́метъ беззако́нiя твоя́ и грѣхи́ твоя́ очи́ститъ.

И слы́шахъ гла́съ Го́спода глаго́люща: кого́ послю́, и кто́ по́йдетъ къ лю́демъ си́мъ? И реко́хъ: се́, а́зъ е́смь, посли́ мя́.

И рече́: иди́ и рцы́ лю́демъ си́мъ: слу́хомъ услы́шите, и не уразумѣ́ете: и ви́дяще у́зрите, и не уви́дите:

одебелѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма свои́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ и обратя́тся, и исцѣлю́ я́.

И реко́хъ: доко́лѣ, Го́споди? И рече́: до́ндеже опустѣ́ютъ гра́ди, от е́же ненаселе́нымъ бы́ти, и до́мы, от е́же не бы́ти человѣ́комъ, и земля́ оста́нется пуста́.

И посе́мъ продолжи́тъ Бо́гъ человѣ́ки, и умно́жатся оста́вльшiися на земли́.

И еще́ на не́й е́сть десяти́на, и па́ки бу́детъ въ расхище́нiе я́коже тереви́нѳъ и я́ко же́лудь, егда́ испаде́тъ изъ плю́ски своея́: сѣ́мя свято стоя́нiе его́.

Украинский (Огієнко)

Языки

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений!
Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?
А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.

Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

І сказав я: Аж доки, о Господи?
А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім…

І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі…

І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде…
Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!