И серафи́ми стоя́ху о́крестъ его́, ше́сть кри́лъ еди́ному и ше́сть кри́лъ друго́му: и двѣма́ у́бо покрыва́ху ли́ца своя́, двѣма́ же покрыва́ху но́ги своя́ и двѣма́ лета́ху.

И взыва́ху дру́гъ ко дру́гу и глаго́лаху: свя́тъ, свя́тъ, свя́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ: испо́лнь вся́ земля́ сла́вы его́.

И взя́ся наддве́рiе от гла́са, и́мже вопiя́ху, и до́мъ напо́лнися ды́ма.

И реко́хъ: о, окая́нный а́зъ, я́ко умили́хся, я́ко человѣ́къ сы́й и нечи́сты устнѣ́ имы́й, посредѣ́ люді́й нечи́стыя устнѣ́ иму́щихъ а́зъ живу́: и Царя́ Го́спода Савао́ѳа ви́дѣхъ очи́ма мои́ма.

И по́сланъ бы́сть ко мнѣ́ еди́нъ от серафи́мовъ, и въ руцѣ́ свое́й имя́ше у́гль горя́щь, его́же клеща́ми взя́тъ от олтаря́,

и прикосну́ся устна́мъ мои́мъ и рече́: се́, прикосну́ся сiе́ устна́мъ твои́мъ, и отъи́метъ беззако́нiя твоя́ и грѣхи́ твоя́ очи́ститъ.

И слы́шахъ гла́съ Го́спода глаго́люща: кого́ послю́, и кто́ по́йдетъ къ лю́демъ си́мъ? И реко́хъ: се́, а́зъ е́смь, посли́ мя́.

И рече́: иди́ и рцы́ лю́демъ си́мъ: слу́хомъ услы́шите, и не уразумѣ́ете: и ви́дяще у́зрите, и не уви́дите:

одебелѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма свои́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ и обратя́тся, и исцѣлю́ я́.

И реко́хъ: доко́лѣ, Го́споди? И рече́: до́ндеже опустѣ́ютъ гра́ди, от е́же ненаселе́нымъ бы́ти, и до́мы, от е́же не бы́ти человѣ́комъ, и земля́ оста́нется пуста́.

И посе́мъ продолжи́тъ Бо́гъ человѣ́ки, и умно́жатся оста́вльшiися на земли́.

И еще́ на не́й е́сть десяти́на, и па́ки бу́детъ въ расхище́нiе я́коже тереви́нѳъ и я́ко же́лудь, егда́ испаде́тъ изъ плю́ски своея́: сѣ́мя свято стоя́нiе его́.

Украинский (Огієнко)

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений!
Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?
А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.

Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

І сказав я: Аж доки, о Господи?
А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім…

І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі…

І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде…
Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

In anno, quo mortuus est rex Ozias, vidi Dominum edentem super solium excelsum et elevatum; et fimbriae eius replebant templum.

Seraphim stabant iuxta eum; sex alae uni et sex alae alteri: duabus velabat faciem suam et duabus velabat pedes suos et duabus volabat.

Et clamabat alter ad alterum et dicebat: «Sanctus, Sanctus, Sanctus Dominus exercituum; plena est omnis terra gloria eius».

Et commota sunt superliminaria cardinum a voce clamantis, et domus repleta est fumo.

Et dixi: «Vae mihi, quia perii! Quia vir pollutus labiis ego sum et in medio populi polluta labia habentis ego habito et regem, Dominum exercituum, vidi oculis meis».

Et volavit ad me unus de seraphim, et in manu eius calculus, quem forcipe tulerat de altari,

et tetigit os meum et dixit: «Ecce tetigit hoc labia tua, et auferetur iniquitas tua, et peccatum tuum mundabitur».

Et audivi vocem Domini dicentis: «Quem mittam? Et quis ibit nobis?». Et dixi: «Ecce ego, mitte me».

Et dixit: «Vade, et dices populo huic: "Audientes audite et nolite intellegere, et videntes videte et nolite cognoscere".

Pingue redde cor populi huius et aures eius aggrava et oculos eius excaeca, ne forte videat oculis suis et auribus suis audiat et corde suo intellegat et convertatur et sanetur».

Et dixi: «Usquequo, Domine?». Et dixit: «Donec desolentur civitates absque habitatore, et domus sine homine, et terra relinquatur deserta».

Et longe adducet Dominus homines, et magna erit desolatio in medio terrae;

et adhuc in ea decimatio, et rursus excisioni tradetur sicut terebinthus et sicut quercus, in quibus deiectis manebit aliquid stabile. Semen sanctum erit id quod steterit in ea.