Кто́ се́й прише́дый от Едо́ма, червле́ны ри́зы его́ от Восо́ра, се́й красе́нъ во у́твари, зѣло́ съ крѣ́постiю? А́зъ глаго́лю пра́вду и су́дъ спасе́нiя.

Почто́ червле́ны ри́зы твоя́ и оде́жды твоя́ я́ко от истопта́нiя точи́ла?

Испо́лненъ истопта́нiя, и от язы́къ нѣ́сть му́жа со мно́ю: и попра́хъ я́ я́ростiю мое́ю, и сотро́хъ я́ я́ко пе́рсть, и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю и вся́ ри́зы моя́ омочи́хъ:

де́нь бо воздая́нiя прiи́де на ни́хъ, и лѣ́то избавле́нiя приспѣ́:

и воззрѣ́хъ, и не бѣ́ помо́щника: и помы́слихъ, и никто́же заступи́: и изба́ви я́ мы́шца моя́, и я́рость моя́ наста́:

и попра́хъ я́ гнѣ́вомъ мои́мъ и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю.

Ми́лость Госпо́дню помяну́хъ, добродѣ́тели Госпо́дни во всѣ́хъ, и́миже на́мъ воздае́тъ: Госпо́дь, судiя́ бла́гъ до́му Изра́илеву, наво́дитъ на́мъ по ми́лости свое́й и по мно́жеству пра́вды своея́.

И рече́: не лю́дiе ли мои́? ча́да, и не отве́ргнутся. И бы́сть и́мъ во спасе́нiе от вся́кiя ско́рби и́хъ.

Не хода́тай, ниже́ а́нгелъ, но са́мъ Госпо́дь спасе́ и́хъ, зане́ лю́битъ и́хъ и щади́тъ и́хъ: са́мъ изба́ви и́хъ и воспрiя́тъ и́хъ и вознесе́ и́хъ во вся́ дни́ вѣ́ка.

Ті́и же не покори́шася и разгнѣ́ваша Ду́ха свята́го его́, и обрати́ся и́мъ на вражду́, и то́й воева́ на ня́.

И помяну́ дни́ вѣ́чныя: гдѣ́ возведы́й от земли́ {Въ нѣ́к.: от мо́ря.} па́стыря ове́цъ свои́хъ? гдѣ́ е́сть вложи́вый въ ни́хъ Ду́ха свята́го?

Возве́дшая десни́цею Моисе́а, мы́шца сла́вы его́ раздѣли́ во́ду предъ лице́мъ его́ сотвори́ти ему́ и́мя вѣ́чно,

проведе́ и́хъ сквозѣ́ бе́здну, я́коже коня́ сквозѣ́ пусты́ню, и не утруди́шася,

и я́ко скоты́ по по́лю, и сни́де Ду́хъ от Го́спода и наста́ви и́хъ: та́ко прове́лъ еси́ лю́ди твоя́ сотвори́ти тебѣ́ самому́ и́мя сла́вно.

Обрати́ся, Го́споди, от небесе́ и ви́ждь от до́му свята́го твоего́ и сла́вы твоея́: гдѣ́ е́сть ре́вность твоя́ и крѣ́пость твоя́? гдѣ́ е́сть мно́жество ми́лости твоея́ и щедро́тъ твои́хъ, я́ко терпѣ́лъ еси́ на́мъ?

Ты́ бо еси́ Оте́цъ на́шъ, поне́же Авраа́мъ не увѣ́дѣ на́съ, и Изра́иль не позна́ на́съ, но ты́, Го́споди, Оте́цъ на́шъ, изба́ви ны́, испе́рва и́мя твое́ на на́съ е́сть.

Что́ уклони́лъ еси́ на́съ, Го́споди, от пути́ твоего́? и ожесточи́лъ еси́ сердца́ на́ша, е́же не боя́тися тебе́? Обрати́ся ра́ди ра́бъ твои́хъ, ра́ди племе́нъ достоя́нiя твоего́,

да [поне́] ма́ло наслѣ́димъ горы́ святы́я твоея́. Проти́вницы на́ши попра́ша святы́ню твою́:

бы́хомъ я́ко испе́рва, егда́ не владѣ́лъ еси́ на́ми, ниже́ бѣ́ нарѣче́но и́мя твое́ на на́съ.

Украинский (Огієнко)

Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри?
Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде?
Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!

Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?

Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого!
І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої…

Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!

Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!

І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!

Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.

В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав.
Любов́ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.

Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них…

Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї?
Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім́я?

Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?

Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім́я!

Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини?
Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?

Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає!
Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім́я Твоє: наш Викупитель!

Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе?
Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!

Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

«Quis est iste, qui venit de Edom, tinctis vestibus de Bosra? Iste formosus in stola sua, gradiens in multitudine fortitudinis suae». «Sum ego, qui loquor iustitiam, potens ad salvandum».

«Quare ergo rubrum est indumentum tuum, et vestimenta tua sicut calcantis in torculari?».

«Torcular calcavi solus, et de gentibus non erat vir mecum; calcavi eos in furore meo et conculcavi eos in ira mea. Et aspersus est sanguis eorum super vestimenta mea, et omnia indumenta mea inquinavi.

Dies enim ultionis in corde meo, annus redemptionis meae venit.

Circumspexi, et non erat auxiliator, miratus sum, et non fuit qui adiuvaret; et salvavit mihi brachium meum, et indignatio mea ipsa auxiliata est mihi.

Et conculcavi populos in furore meo et contrivi eos in indignatione mea et effudi in terram sanguinem eorum».

Miserationum Domini recordabor, laudum Domini super omnibus, quae reddidit nobis Dominus, et super multitudinem bonorum domui Israel, quae largitus est eis secundum misericordias suas et secundum multitudinem miserationum suarum.

Et dixit: «Verumtamen populus meus est, filii, qui non deludent»; et factus est eis salvator.

In omni tribulatione eorum non legatus neque angelus, sed ipse salvavit eos. In dilectione sua et in indulgentia sua ipse redemit eos et sustulit eos et portavit eos cunctis diebus saeculi.

Ipsi autem ad iracundiam provocaverunt et afflixerunt spiritum sanctitatis eius; et conversus est eis in inimicum et ipse debellavit eos.

Et recordatus est dierum antiquorum, Moysi et populi sui. Ubi est qui eduxit eos de mari cum pastore gregis sui? Ubi est qui posuit in medio eius spiritum sanctitatis suae?

Qui adduxit ad dexteram Moysi brachium maiestatis suae, qui scidit aquas ante eos, ut faceret sibi nomen sempiternum,

qui deduxit eos per abyssos quasi equum per desertum, et non impingebant?

Sicut armentum, quod descendit per vallem, spiritus Domini fecit eos quiescere; sic conduxisti populum tuum, ut faceres tibi nomen gloriae.

Attende de caelo et vide de habitaculo sancto tuo et gloriae tuae; ubi est zelus tuus et fortitudo tua? Commotio viscerum tuorum et misericordiae tuae super me continuerunt se.

Tu enim pater noster. Abraham enim nescit nos, et Israel ignorat nos; tu, Domine, pater noster, redemptor noster: a saeculo nomen tuum.

Quare errare nos fecisti, Domine, de viis tuis, indurasti cor nostrum, ne timeremus te? Convertere propter servos tuos, tribus hereditatis tuae.

Brevi tempore hereditaverunt populum sanctum tuum, hostes nostri conculcaverunt sanctuarium tuum.

Facti sumus a saeculo, cum non dominareris nostri, neque invocaretur nomen tuum super nos. Utinam dirumperes caelos et descenderes! A facie tua montes defluerent.