Скрыть
64:7
64:11
Церковнославянский (рус)
А́ще от­ве́рзеши небо, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры и раста́ютъ,
я́ко та́етъ во́скъ от­ лица́ огня́, и попали́тъ о́гнь супоста́ты, и явле́но бу́детъ и́мя твое́ въ сопроти́вныхъ тво­и́хъ: от­ лица́ тво­его́ язы́цы воз­мяту́т­ся:
егда́ сотвори́ши сла́вная, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры.
От вѣ́ка не слы́шахомъ, ниже́ о́чи на́ши ви́дѣша Бо́га, ра́звѣ тебе́, и дѣла́ твоя́, я́же сотвори́ши жду́щымъ ми́лости.
Ми́лость бо сря́щетъ творя́щихъ пра́вду, и пути́ твоя́ помяну́т­ся: се́, ты́ разгнѣ́вал­ся еси́, и мы́ согрѣши́хомъ.
Сего́ ра́ди заблуди́хомъ и бы́хомъ я́ко нечи́сти вси́ мы́, я́коже по́ртъ нечи́стыя вся́ пра́вда на́ша, и от­падо́хомъ я́ко ли́­ст­вiе беззако́нiй ра́ди на́шихъ: та́ко вѣ́тръ восхи́титъ на́съ.
И нѣ́сть при­­зыва́яй и́мя твое́ и помяну́вый удержа́ти тя́: я́ко от­врати́лъ еси́ лице́ твое́ от­ на́съ и пре́далъ ны́ еси́ беззако́нiй ра́ди на́шихъ.
И ны́нѣ, Го́споди, Оте́цъ на́шъ еси́ ты́, мы́ же бре́нiе, дѣла́ руку́ твое́ю вси́:
не прогнѣ́вайся на ны́ зѣло́ и не помяни́ во вре́мя беззако́нiй на́шихъ, и ны́нѣ при́зри, я́ко лю́дiе тво­и́ вси́ мы́.
Гра́дъ святи́лища тво­его́ бы́сть пу́стъ, Сiо́нъ я́коже пусты́ня бы́сть, Иерусали́мъ на прокля́тiе:
до́мъ святы́й на́шъ и сла́ва, ю́же благослови́ша отцы́ на́ши, бы́сть огне́мъ пожже́нъ, и вся́ сла́вная на́ша ку́пно падо́ша.
И от­ всѣ́хъ си́хъ терпѣ́лъ еси́, Го́споди, и молча́лъ, и смири́лъ еси́ ны́ зѣло́.
Греческий [Greek (Koine)]
ἐὰν ἀνοίξῃς τὸν οὐρανόν τρόμος λήμψ­σε­ται ἀπο­̀ σοῦ ὄρη καὶ τακήσον­ται
1ὡς κηρὸς ἀπο­̀ πυρὸς τήκεται καὶ κατα­καύσει πῦρ τοὺς ὑπεναν­τίους καὶ φανερὸν ἔσται τὸ ὄνομα κυρίου ἐν τοῖς ὑπεναν­τίοις ἀπο­̀ προ­σώπου σου ἔθνη ταραχθήσον­ται
2ὅταν ποιῇς τὰ ἔνδοξα τρόμος λήμψ­σε­ται ἀπο­̀ σοῦ ὄρη
3ἀπο­̀ τοῦ αἰῶνος οὐκ ἠκούσαμεν οὐδὲ οἱ ὀφθαλμοὶ ἡμῶν εἶδον θεὸν πλη­̀ν σοῦ καὶ τὰ ἔργα σου ἃ ποιήσεις τοῖς ὑπο­μέ­νουσιν ἔλεον
4συν­αν­τή­σε­ται γὰρ τοῖς ποι­οῦσιν τὸ δίκαιον καὶ τῶν ὁδῶν σου μνησθήσον­ται ἰδοὺ σὺ ὠργίσθης καὶ ἡμεῖς ἡμάρτομεν δια­̀ τοῦτο ἐπλανήθημεν
5καὶ ἐγενήθημεν ὡς ἀκάθαρτοι πάν­τες ἡμεῖς ὡς ῥάκος ἀπο­καθημένης πᾶσα ἡ δικαιοσύνη ἡμῶν καὶ ἐξερρύημεν ὡς φύλλα δια­̀ τὰς ἀνομίας ἡμῶν οὕτως ἄνεμος οἴσει ἡμᾶς
6καὶ οὐκ ἔστιν ὁ ἐπι­καλού­με­νος τὸ ὄνομά σου καὶ ὁ μνησθεὶς ἀν­τιλαβέσθαι σου ὅτι ἀπέστρεψας τὸ προ­́σωπόν σου ἀφ᾿ ἡμῶν καὶ παρέδωκας ἡμᾶς δια­̀ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν
7καὶ νῦν κύριε πατὴρ ἡμῶν σύ ἡμεῖς δὲ πηλὸς ἔργον τῶν χειρῶν σου πάν­τες
8μὴ ὀργίζου ἡμῖν σφόδρα καὶ μὴ ἐν καιρῷ μνησθῇς ἁμαρτιῶν ἡμῶν καὶ νῦν ἐπι­́βλεψον ὅτι λαός σου πάν­τες ἡμεῖς
9πόλις τοῦ ἁγίου σου ἐγενήθη ἔρημος Σιων ὡς ἔρημος ἐγενήθη Ιερουσαλημ εἰς κατα­́ραν
10ὁ οἶκος τὸ ἅγιον ἡμῶν καὶ ἡ δόξα ἣν ηὐλόγησαν οἱ πατέρες ἡμῶν ἐγενήθη πυρίκαυστος καὶ πάν­τα τὰ ἔνδοξα συν­έπεσεν
11καὶ ἐπι­̀ πᾶσι τούτοις ἀνέσχου κύριε καὶ ἐσιώπησας καὶ ἐταπείνωσας ἡμᾶς σφόδρα
Еврейский
1כִּקְדֹחַ אֵשׁ הֲמָסִים, מַיִם תִּבְעֶה־אֵשׁ, לְהוֹדִיעַ שִׁמְךָ לְצָרֶיךָ; מִפָּנֶיךָ גּוֹיִם יִרְגָּזוּ׃
2בַּעֲשׂוֹתְךָ נוֹרָאוֹת לֹא נְקַוֶּה; יָרַדְתָּ מִפָּנֶיךָ הָרִים נָזֹלּוּ׃
3וּמֵעוֹלָם לֹא־שָׁמְעוּ לֹא הֶאֱזִינוּ; עַיִן לֹא־רָאָתָה, אֱלֹהִים זוּלָתְךָ, יַעֲשֶׂה לִמְחַכֵּה־לוֹ׃
4פָּגַעְתָּ אֶת־שָׂשׂ וְעֹשֵׂה צֶדֶק, בִּדְרָכֶיךָ יִזְכְּרוּךָ; הֵן־אַתָּה קָצַפְתָּ וַנֶּחֱטָא, בָּהֶם עוֹלָם וְנִוָּשֵׁעַ׃
5וַנְּהִי כַטָּמֵא כֻּלָּנוּ, וּכְבֶגֶד עִדִּים כָּל־צִדְקֹתֵינוּ; וַנָּבֶל כֶּעָלֶה כֻּלָּנוּ, וַעֲוֹנֵנוּ כָּרוּחַ יִשָּׂאֻנוּ׃
6וְאֵין־קוֹרֵא בְשִׁמְךָ, מִתְעוֹרֵר לְהַחֲזִיק בָּךְ; כִּי־הִסְתַּרְתָּ פָנֶיךָ מִמֶּנּוּ, וַתְּמוּגֵנוּ בְּיַד־עֲוֹנֵנוּ׃
7וְעַתָּה יְהוָה אָבִינוּ אָתָּה; אֲנַחְנוּ הַחֹמֶר וְאַתָּה יֹצְרֵנוּ, וּמַעֲשֵׂה יָדְךָ כֻּלָּנוּ׃
8אַל־תִּקְצֹף יְהוָה עַד־מְאֹד, וְאַל־לָעַד תִּזְכֹּר עָוֹן; הֵן הַבֶּט־נָא עַמְּךָ כֻלָּנוּ׃
9עָרֵי קָדְשְׁךָ הָיוּ מִדְבָּר; צִיּוֹן מִדְבָּר הָיָתָה, יְרוּשָׁלִַם שְׁמָמָה׃
10בֵּית קָדְשֵׁנוּ וְתִפְאַרְתֵּנוּ, אֲשֶׁר הִלְלוּךָ אֲבֹתֵינוּ, הָיָה לִשְׂרֵפַת אֵשׁ; וְכָל־מַחֲמַדֵּינוּ הָיָה לְחָרְבָּה׃
11הַעַל־אֵלֶּה תִתְאַפַּק יְהוָה; תֶּחֱשֶׁה וּתְעַנֵּנוּ עַד־מְאֹד׃ ס
КОШКИ Ту осмонро дарронда, нузул менамудӣ! Кӯҳҳо аз ҳузури Ту гудохта мешуд,
Мисли он ки хасу хошок аз оташ аланга мезанад, ва об аз оташ ба ҷӯш меояд, – нузул намо, то ки номи Худро ба душманони Худ машҳур созӣ, ва халқҳо аз дидори Ту ба ларза оянд.
Вақте ки Ту корномаҳои аҷоибе ки мо чашми интизор надоштем, ба ҷо оварда, нузул менамудӣ, кӯҳҳо аз ҳузури Ту гудохта мешуд.
Ва ҳаргиз нашнидаанд, ва гӯш накардаанд, ва чашм Худоеро ғайр аз Ту надидааст, ки барои умедворонаш чунин амал карда бошад.
Ту бо онҳое ки шодмонанд, ва адолатро ба амал меоваранд, ва дар роҳҳои Ту Туро зикр менамоянд, бо хушӣ мулоқот мекунӣ; лекин Ту ба ғазаб омадаӣ, чунки мо гуноҳ кардаем, ва муддати зиёде дар он ғӯтидаем, – ва оё метавонем наҷот ёбем?
Ва ҳамаамон мисли палиде гардидаем, ва тамоми адолати мо мисли либоси чиркин аст; ва ҳамаамон мисли барг пажмурда шудаем, ва гуноҳҳоямон мисли боде моро бардошта мебарад.
Ва касе нест, ки номи Туро бихонад, ва бедор шуда, Туро пайравӣ намояд, зеро ки Ту рӯи Худро аз мо пинҳон кардаӣ, ва моро гузоштаӣ, ки аз гуноҳҳои худ нобуд шавем.
Ва акнун, эй Парвардигор, Ту Падари мо ҳастӣ; мо гил ҳастем, ва Ту – кӯзагари мо, ва ҳамаамон амали дастҳои Ту мебошем.
Парвардигоро! Бениҳоят дар ғазаб нашав, ва гуноҳро то абад дар хотир нигоҳ надор; лутфан назар андоз, ки ҳамаамон қавми Ту ҳастем,
Шаҳрҳои поки Ту биёбон шудааст; Сион биёбон, ва Ерусалим харобазор гардидааст.
Хонаи қудси мо ва ҷалоли мо, ки падарони мо дар он Туро ҳамду сано мехонданд, тӯъмаи оташ гардидааст, ва ҳар он чи барои мо азиз буд, харобазор шудааст.
Оё баъд аз ҳамаи ин, эй Парвардигор, боз худдорӣ менамоӣ? Ва хомӯш монда, моро бениҳоят хорузор мекунӣ?

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible