Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Исаии

 
  • А́ще от­ве́рзеши небо, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры и раста́ютъ,
  • я́ко та́етъ во́скъ от­ лица́ огня́, и попали́тъ о́гнь супоста́ты, и явле́но бу́детъ и́мя твое́ въ сопроти́вныхъ тво­и́хъ: от­ лица́ тво­его́ язы́цы воз­мяту́т­ся:
  • егда́ сотвори́ши сла́вная, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры.
  • От вѣ́ка не слы́шахомъ, ниже́ о́чи на́ши ви́дѣша Бо́га, ра́звѣ тебе́, и дѣла́ твоя́, я́же сотвори́ши жду́щымъ ми́лости.
  • Ми́лость бо сря́щетъ творя́щихъ пра́вду, и пути́ твоя́ помяну́т­ся: се́, ты́ разгнѣ́вал­ся еси́, и мы́ согрѣши́хомъ.
  • Сего́ ра́ди заблуди́хомъ и бы́хомъ я́ко нечи́сти вси́ мы́, я́коже по́ртъ нечи́стыя вся́ пра́вда на́ша, и от­падо́хомъ я́ко ли́­ст­вiе беззако́нiй ра́ди на́шихъ: та́ко вѣ́тръ восхи́титъ на́съ.
  • И нѣ́сть при­­зыва́яй и́мя твое́ и помяну́вый удержа́ти тя́: я́ко от­врати́лъ еси́ лице́ твое́ от­ на́съ и пре́далъ ны́ еси́ беззако́нiй ра́ди на́шихъ.
  • И ны́нѣ, Го́споди, Оте́цъ на́шъ еси́ ты́, мы́ же бре́нiе, дѣла́ руку́ твое́ю вси́:
  • не прогнѣ́вайся на ны́ зѣло́ и не помяни́ во вре́мя беззако́нiй на́шихъ, и ны́нѣ при́зри, я́ко лю́дiе тво­и́ вси́ мы́.
  • Гра́дъ святи́лища тво­его́ бы́сть пу́стъ, Сiо́нъ я́коже пусты́ня бы́сть, Иерусали́мъ на прокля́тiе:
  • до́мъ святы́й на́шъ и сла́ва, ю́же благослови́ша отцы́ на́ши, бы́сть огне́мъ пожже́нъ, и вся́ сла́вная на́ша ку́пно падо́ша.
  • И от­ всѣ́хъ си́хъ терпѣ́лъ еси́, Го́споди, и молча́лъ, и смири́лъ еси́ ны́ зѣло́.
  • О, если бы Ты расторг небеса и сошел! горы растаяли бы от лица Твоего,
  • как от плавящего огня, как от кипятящего воду, чтобы имя Твое сделать известным врагам Твоим; от лица Твоего содрогнулись бы народы.
  • Когда Ты совершал страшные дела, нами неожиданные, и нисходил, – горы таяли от лица Твоего.
  • Ибо от века не слыхали, не внимали ухом, и никакой глаз не видал другого бога, кроме Тебя, который столько сделал бы для надеющихся на него.
  • Ты милостиво встречал радующегося и делающего правду, поминающего Тебя на путях Твоих. Но вот, Ты прогневался, потому что мы издавна грешили; и как же мы будем спасены?
  • Все мы сделались – как нечистый, и вся праведность наша – как запачканная одежда; и все мы поблекли, как лист, и беззакония наши, как ветер, уносят нас.
  • И нет призывающего имя Твое, который положил бы крепко держаться за Тебя; поэтому Ты сокрыл от нас лице Твое и оставил нас погибать от беззаконий наших.
  • Но ныне, Господи, Ты – Отец наш; мы – глина, а Ты – образователь наш, и все мы – дело руки Твоей.
  • Не гневайся, Господи, без меры, и не вечно помни беззаконие. Воззри же: мы все народ Твой.
  • Города святыни Твоей сделались пустынею; пустынею стал Сион; Иерусалим опустошен.
  • Дом освящения нашего и славы нашей, где отцы наши прославляли Тебя, сожжен огнем, и все драгоценности наши разграблены.
  • После этого будешь ли еще удерживаться, Господи, будешь ли молчать и карать нас без меры?
  • Sicut ignis succendit sarmenta, aquam ebullire facit ignis, ut notum facias nomen tuum inimicis tuis, a facie tua gentes turbentur,
  • cum feceris mirabilia, quae non sperabamus. Descendisti, et a facie tua montes defluxerunt.
  • A saeculo non audierunt, neque aures perceperunt; oculus non vidit Deum, absque te, qui operaretur pro sperantibus in eum.
  • Occurris laetanti, facienti iustitiam et his, qui in viis tuis recordantur tui. Ecce tu iratus es, et peccavimus; in ipsis a saeculo nos salvabimur.
  • Et facti sumus ut immundus omnes nos, et quasi pannus inquinatus universae iustitiae nostrae; et marcuimus quasi folium universi, et iniquitates nostrae quasi ventus abstulerunt nos.
  • Non est qui invocet nomen tuum, qui consurgat et adhaereat tibi, quia abscondisti faciem tuam a nobis et dissolvisti nos in manu iniquitatis nostrae.
  • Et nunc, Domine, pater noster es tu, nos vero lutum; et fictor noster tu, et opera manuum tuarum omnes nos.
  • Ne irascaris, Domine, nimis et ne ultra memineris iniquitatis; ecce, respice: populus tuus omnes nos.
  • Urbes sanctitatis tuae factae sunt in desertum, Sion deserta facta est, Ierusalem desolata est.
  • Domus sanctitatis nostrae et gloriae nostrae, ubi laudaverunt te patres nostri, facta est in exustionem ignis, et omnia desiderabilia nostra versa sunt in ruinas.
  • Numquid super his continebis te, Domine, tacebis et affliges nos vehementer?
  • ليتك تشق السموات وتنزل من حضرتك تتزلزل الجبال.

  • كما تشعل النار الهشيم وتجعل النار المياه تغلي لتعرف اعداءك اسمك لترتعد الامم من حضرتك.

  • حين صنعت مخاوف لم ننتظرها نزلت تزلزلت الجبال من حضرتك.

  • ومنذ الازل لم يسمعوا ولم يصغوا لم تر عين الها غيرك يصنع لمن ينتظره.

  • تلاقي الفرح الصانع البر. الذين يذكرونك في طرقك. ها انت سخطت اذ اخطأنا. هي الى الابد فنخلص.

  • وقد صرنا كلنا كنجس وكثوب عدة كل اعمال برنا وقد ذبلنا كورقة وآثامنا كريح تحملنا

  • وليس من يدعو باسمك او ينتبه ليتمسك بك لانك حجبت وجهك عنا واذبتنا بسبب آثامنا

  • والآن يا رب انت ابونا. نحن الطين وانت جابلنا وكلنا عمل يديك

  • لا تسخط كل السخط يا رب ولا تذكر الاثم الى الابد. ها انظر. شعبك كلنا.

  • مدن قدسك صارت برية. صهيون صارت برية واورشليم موحشة.

  • بيت قدسنا وجمالنا حيث سبحك آباؤنا قد صار حريق نار وكل مشتهياتنا صارت خرابا.

  • ألأجل هذه تتجلد يا رب. أتسكت وتذلنا كل الذل

  • О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,
  • як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім́я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!
  • Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!
  • І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!
  • Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам́ятають про Тебе.
    Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
  • І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в́янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас…
  • І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти…
  • Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
  • Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам́ятай повсякчасно провини!
    Тож споглянь, ми народ Твій усі!
  • Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим…
  • Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало…
  • Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи?
    Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?