Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Исаии

 
  • А́ще от­ве́рзеши небо, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры и раста́ютъ,
  • я́ко та́етъ во́скъ от­ лица́ огня́, и попали́тъ о́гнь супоста́ты, и явле́но бу́детъ и́мя твое́ въ сопроти́вныхъ тво­и́хъ: от­ лица́ тво­его́ язы́цы воз­мяту́т­ся:
  • егда́ сотвори́ши сла́вная, тре́петъ прiи́мутъ от­ тебе́ го́ры.
  • От вѣ́ка не слы́шахомъ, ниже́ о́чи на́ши ви́дѣша Бо́га, ра́звѣ тебе́, и дѣла́ твоя́, я́же сотвори́ши жду́щымъ ми́лости.
  • Ми́лость бо сря́щетъ творя́щихъ пра́вду, и пути́ твоя́ помяну́т­ся: се́, ты́ разгнѣ́вал­ся еси́, и мы́ согрѣши́хомъ.
  • Сего́ ра́ди заблуди́хомъ и бы́хомъ я́ко нечи́сти вси́ мы́, я́коже по́ртъ нечи́стыя вся́ пра́вда на́ша, и от­падо́хомъ я́ко ли́­ст­вiе беззако́нiй ра́ди на́шихъ: та́ко вѣ́тръ восхи́титъ на́съ.
  • И нѣ́сть при­­зыва́яй и́мя твое́ и помяну́вый удержа́ти тя́: я́ко от­врати́лъ еси́ лице́ твое́ от­ на́съ и пре́далъ ны́ еси́ беззако́нiй ра́ди на́шихъ.
  • И ны́нѣ, Го́споди, Оте́цъ на́шъ еси́ ты́, мы́ же бре́нiе, дѣла́ руку́ твое́ю вси́:
  • не прогнѣ́вайся на ны́ зѣло́ и не помяни́ во вре́мя беззако́нiй на́шихъ, и ны́нѣ при́зри, я́ко лю́дiе тво­и́ вси́ мы́.
  • Гра́дъ святи́лища тво­его́ бы́сть пу́стъ, Сiо́нъ я́коже пусты́ня бы́сть, Иерусали́мъ на прокля́тiе:
  • до́мъ святы́й на́шъ и сла́ва, ю́же благослови́ша отцы́ на́ши, бы́сть огне́мъ пожже́нъ, и вся́ сла́вная на́ша ку́пно падо́ша.
  • И от­ всѣ́хъ си́хъ терпѣ́лъ еси́, Го́споди, и молча́лъ, и смири́лъ еси́ ны́ зѣло́.
  • О, если бы Ты расторг небеса и сошел! горы растаяли бы от лица Твоего,
  • как от плавящего огня, как от кипятящего воду, чтобы имя Твое сделать известным врагам Твоим; от лица Твоего содрогнулись бы народы.
  • Когда Ты совершал страшные дела, нами неожиданные, и нисходил, – горы таяли от лица Твоего.
  • Ибо от века не слыхали, не внимали ухом, и никакой глаз не видал другого бога, кроме Тебя, который столько сделал бы для надеющихся на него.
  • Ты милостиво встречал радующегося и делающего правду, поминающего Тебя на путях Твоих. Но вот, Ты прогневался, потому что мы издавна грешили; и как же мы будем спасены?
  • Все мы сделались – как нечистый, и вся праведность наша – как запачканная одежда; и все мы поблекли, как лист, и беззакония наши, как ветер, уносят нас.
  • И нет призывающего имя Твое, который положил бы крепко держаться за Тебя; поэтому Ты сокрыл от нас лице Твое и оставил нас погибать от беззаконий наших.
  • Но ныне, Господи, Ты – Отец наш; мы – глина, а Ты – образователь наш, и все мы – дело руки Твоей.
  • Не гневайся, Господи, без меры, и не вечно помни беззаконие. Воззри же: мы все народ Твой.
  • Города святыни Твоей сделались пустынею; пустынею стал Сион; Иерусалим опустошен.
  • Дом освящения нашего и славы нашей, где отцы наши прославляли Тебя, сожжен огнем, и все драгоценности наши разграблены.
  • После этого будешь ли еще удерживаться, Господи, будешь ли молчать и карать нас без меры?
  •  ¡Si rasgaras los cielos y descendieras
    y ante tu presencia se derritieran los montes,
  • como fuego abrasador de fundiciones,
    fuego que hace hervir las aguas!
    Así harías notorio tu nombre a tus enemigos
    y las naciones temblarían ante tu presencia.
  • Cuando, haciendo cosas terribles
    cuales nunca hubiéramos esperado,
    descendiste, se derritieron los montes delante de ti.
  • Nunca nadie oyó,
    nunca oídos percibieron ni ojo vio
    un Dios fuera de ti, que hiciera algo
    por aquel que en él espera.
  • Saliste al encuentro del que con alegría practicaba la justicia,
    de quienes se acordaban de ti según tus caminos.
    Pero tú te enojaste porque pecamos,
    porque en los pecados hemos perseverado largo tiempo.
    ¿Podremos acaso ser salvos?,
  • pues todos nosotros somos como cosa impura,
    todas nuestras justicias como trapo de inmundicia.
    Todos nosotros caímos como las hojas
    y nuestras maldades nos llevaron como el viento.
  • ¡Nadie hay que invoque tu nombre,
    que se despierte para apoyarse en ti!
    Por eso escondiste de nosotros tu rostro
    y nos dejaste marchitar en poder de nuestras maldades.
  • Ahora bien, Jehová, tú eres nuestro padre;
    nosotros somos el barro y tú el alfarero.
    Así que obra de tus manos somos todos nosotros.
  • No te enojes sobremanera, Jehová,
    ni tengas perpetua memoria de la iniquidad.
    ¡Míranos ahora, pues pueblo tuyo somos todos nosotros!
  • Tus santas ciudades están desiertas,
    Sión es un desierto,
    Jerusalén una desolación.
  • La casa de nuestro santuario y de nuestro renombre,
    en la cual te alabaron nuestros padres,
    fue consumida por el fuego.
    ¡Todas nuestras cosas preciosas
    han sido destruidas!
  • ¿Te quedarás quieto, Jehová, ante estas cosas?
    ¿Callarás y nos afligirás sobremanera?


  • О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,
  • як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім́я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!
  • Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!
  • І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!
  • Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам́ятають про Тебе.
    Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
  • І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в́янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас…
  • І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти…
  • Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
  • Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам́ятай повсякчасно провини!
    Тож споглянь, ми народ Твій усі!
  • Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим…
  • Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало…
  • Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи?
    Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?