И бы́сть во дни́ Аха́за сы́на Иоаѳа́мля, сы́на Озі́и, царя́ Иу́дина, взы́де раси́нъ ца́рь Ара́мль, и факе́й сы́нъ ромелі́евъ, ца́рь Изра́илевъ, на Иерусали́мъ, воева́ти на него́, и не возмого́ша разори́ти его́.

И возвѣсти́ся въ дому́ дави́довѣ, глаго́ля: совѣща́ся Ара́мъ со Ефре́момъ, и ужасе́ся душа́ его́ и душа́ люді́й его́, я́коже въ дубра́вѣ дре́во вѣ́тромъ восколе́блется.

И рече́ Госпо́дь ко Иса́iи: изы́ди во срѣ́тенiе Аха́зу ты́ и оста́выйся Иасу́въ сы́нъ тво́й, къ купѣ́ли го́рняго пути́ села́ бѣли́лнича,

и рече́ши ему́: блюди́, е́же молча́ти, и не бо́йся, ниже́ душа́ твоя́ да изнемо́жетъ от двою́ дре́ву главе́нь дымя́щихся си́хъ: егда́ бо гнѣ́въ я́рости моея́ бу́детъ, па́ки исцѣлю́.

Сы́нъ же Ара́мль и сы́нъ ромелі́евъ я́ко совѣща́ста совѣ́тъ лука́вый на тя́, глаго́люще:

взы́демъ во Иуде́ю, и собесѣ́довавше съ ни́ми отврати́мъ я́ къ на́мъ и воцари́мъ въ не́й сы́на тавеи́лева:

сiя́ же глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: не пребу́детъ совѣ́тъ се́й, ниже́ сбу́дется,

но глава́ Ара́му Дама́скъ, и глава́ Дама́ску раси́нъ: но еще́ шестьдеся́тъ и пя́ть лѣ́тъ, оскудѣ́етъ ца́рство Ефре́мово от люді́й,

глава́ же Ефре́мови соморо́нъ, и глава́ соморо́ну сы́нъ ромелі́евъ: и а́ще не увѣ́рите, ниже́ и́мате разумѣ́ти.

И приложи́ Госпо́дь глаго́лати ко Аха́зу, рекі́й:

проси́ себѣ́ зна́менiя от Го́спода Бо́га твоего́ во глубину́, или́ въ высоту́.

И рече́ Аха́зъ: не и́мамъ проси́ти, ниже́ искушу́ Го́спода.

И рече́ [Иса́iа]: слы́шите у́бо, до́ме дави́довъ: еда́ ма́ло ва́мъ е́сть тру́дъ дая́ти человѣ́комъ, и ка́ко даете́ Го́сподеви тру́дъ?

Сего́ ра́ди да́стъ Госпо́дь са́мъ ва́мъ зна́менiе: се́, Дѣ́ва во чре́вѣ зачне́тъ и роди́тъ Сы́на, и нарече́ши и́мя ему́ Емману́илъ:

ма́сло и ме́дъ снѣ́сть, пре́жде не́же разумѣ́ти ему́ изво́лити зла́я, или́ избра́ти благо́е:

зане́ пре́жде не́же разумѣ́ти отроча́ти благо́е или́ зло́е, отри́нетъ лука́вое, е́же избра́ти благо́е, и оста́вится земля́, ея́же ты́ бои́шися, от лица́ дву́хъ царе́й.

Но наведе́тъ Госпо́дь на тя́ и на лю́ди твоя́ и на до́мъ отца́ твоего́ дни́, и́же еще́ не пришли́, от дне́ въ о́ньже отъя́ Ефре́ма от Иу́ды, царя́ Ассирі́йска.

И бу́детъ въ то́й де́нь, позви́ждетъ Госпо́дь му́хамъ, я́же владѣ́ютъ ча́стiю рѣки́ Еги́петскiя, и пчелѣ́, я́же е́сть во странѣ́ Ассирі́йстѣй:

и прiи́дутъ вси́ и почі́ютъ въ де́брехъ страны́ и въ пеще́рахъ ка́менныхъ, и во верте́пѣхъ и во вся́цѣй разсѣ́линѣ и во вся́цѣмъ дре́вѣ.

Въ де́нь о́ный обрі́етъ Госпо́дь бри́твою ная́тою объ ону́ страну́ рѣки́ царя́ Ассирі́йска, главу́ и власы́ но́гъ, и браду́ отъи́метъ.

И бу́детъ въ то́й де́нь, корми́ти бу́детъ человѣ́къ ю́ницу от воло́въ и двѣ́ о́вцѣ:

и бу́детъ от мно́жества творе́нiя мле́чнаго, ма́сло и ме́дъ снѣ́сть вся́къ оста́выйся на земли́.

И бу́детъ въ то́й де́нь, вся́ко мѣ́сто, идѣ́же а́ще бу́детъ ты́сяща ло́зъ виногра́да, по ты́сящи Си́кль, въ ляди́ну бу́детъ и въ те́рнiе:

со стрѣло́ю и лу́комъ вни́дутъ та́мо, я́ко ляди́ною и те́рнiемъ бу́детъ вся́ земля́:

и вся́ка гора́ оре́мая возоре́тся, не на́йдетъ та́мо стра́хъ: бу́детъ от ляди́ны и от те́рнiя па́ству овца́мъ и въ попра́нiе волу́.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ ἐγένετο ἐν ταῖς ἡμέραις Αχαζ τοῦ Ιωαθαμ τοῦ υἱοῦ Οζιου βασιλέως Ιουδα ἀνέβη Рαασσων βασιλεὺς Αραμ καὶ Φακεε υἱὸς Рομελιου βασιλεὺς Ισραηλ ἐπὶ Ιερουσαλημ πολεμῆσαι αὐτὴν καὶ οὐκ ἠδυνήθησαν πολιορκῆσαι αὐτήν

καὶ ἀνηγγέλη εἰς τὸν οἶκον Δαυιδ λέγοντες συνεφώνησεν Αραμ πρὸς τὸν Εφραιμ καὶ ἐξέστη ἡ ψυχὴ αὐτοῦ καὶ ἡ ψυχὴ τοῦ λαοῦ αὐτοῦ ὃν τρόπον ὅταν ἐν δρυμῷ ξύλον ὑπὸ πνεύματος σαλευθῇ

καὶ εἶπεν κύριος πρὸς Ησαιαν ἔξελθε εἰς συνάντησιν Αχαζ σὺ καὶ ὁ καταλειφθεὶς Ιασουβ ὁ υἱός σου πρὸς τὴν κολυμβήθραν τῆς ἄνω ὁδοῦ τοῦ ἀγροῦ τοῦ γναφέως

καὶ ἐρεῖς αὐτῷ φύλαξαι τοῦ ἡσυχάσαι καὶ μὴ φοβοῦ μηδὲ ἡ ψυχή σου ἀσθενείτω ἀπὸ τῶν δύο ξύλων τῶν δαλῶν τῶν καπνιζομένων τούτων ὅταν γὰρ ὀργὴ τοῦ θυμοῦ μου γένηται πάλιν ἰάσομαι

καὶ ὁ υἱὸς τοῦ Αραμ καὶ ὁ υἱὸς τοῦ Рομελιου ὅτι ἐβουλεύσαντο βουλὴν πονηρὰν περὶ σοῦ λέγοντες

ἀναβησόμεθα εἰς τὴν Ιουδαίαν καὶ συλλαλήσαντες αὐτοῖς ἀποστρέψομεν αὐτοὺς πρὸς ἡμᾶς καὶ βασιλεύσομεν αὐτῆς τὸν υἱὸν Ταβεηλ

τάδε λέγει κύριος σαβαωθ οὐ μὴ ἐμμείνῃ ἡ βουλὴ αὕτη οὐδὲ ἔσται

ἀλλ᾿ ἡ κεφαλὴ Αραμ Δαμασκός ἀλλ᾿ ἔτι ἑξήκοντα καὶ πέντε ἐτῶν ἐκλείψει ἡ βασιλεία Εφραιμ ἀπὸ λαοῦ

καὶ ἡ κεφαλὴ Εφραιμ Σομορων καὶ ἡ κεφαλὴ Σομορων υἱὸς τοῦ Рομελιου καὶ ἐὰν μὴ πιστεύσητε οὐδὲ μὴ συνῆτε

καὶ προσέθετο κύριος λαλῆσαι τῷ Αχαζ λέγων

αἴτησαι σεαυτῷ σημεῖον παρὰ κυρίου θεοῦ σου εἰς βάθος ἢ εἰς ὕψος

καὶ εἶπεν Αχαζ οὐ μὴ αἰτήσω οὐδ᾿ οὐ μὴ πειράσω κύριον

καὶ εἶπεν ἀκούσατε δή οἶκος Δαυιδ μὴ μικρὸν ὑμῖν ἀγῶνα παρέχειν ἀνθρώποις καὶ πῶς κυρίῳ παρέχετε ἀγῶνα

διὰ τοῦτο δώσει κύριος αὐτὸς ὑμῖν σημεῖον ἰδοὺ ἡ παρθένος ἐν γαστρὶ ἕξει καὶ τέξεται υἱόν καὶ καλέσεις τὸ ὄνομα αὐτοῦ Εμμανουηλ

βούτυρον καὶ μέλι φάγεται πρὶν ἢ γνῶναι αὐτὸν ἢ προελέσθαι πονηρὰ ἐκλέξεται τὸ ἀγαθόν

διότι πρὶν ἢ γνῶναι τὸ παιδίον ἀγαθὸν ἢ κακὸν ἀπειθεῖ πονηρίᾳ τοῦ ἐκλέξασθαι τὸ ἀγαθόν καὶ καταλειφθήσεται ἡ γῆ ἣν σὺ φοβῇ ἀπὸ προσώπου τῶν δύο βασιλέων

ἀλλὰ ἐπάξει ὁ θεὸς ἐπὶ σὲ καὶ ἐπὶ τὸν λαόν σου καὶ ἐπὶ τὸν οἶκον τοῦ πατρός σου ἡμέρας αἳ οὔπω ἥκασιν ἀφ᾿ ἧς ἡμέρας ἀφεῖλεν Εφραιμ ἀπὸ Ιουδα τὸν βασιλέα τῶν ᾿Ασσυρίων

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ συριεῖ κύριος μυίαις ὃ κυριεύει μέρους ποταμοῦ Αἰγύπτου καὶ τῇ μελίσσῃ ἥ ἐστιν ἐν χώρᾳ ᾿Ασσυρίων

καὶ ἐλεύσονται πάντες καὶ ἀναπαύσονται ἐν ταῖς φάραγξι τῆς χώρας καὶ ἐν ταῖς τρώγλαις τῶν πετρῶν καὶ εἰς τὰ σπήλαια καὶ εἰς πᾶσαν ῥαγάδα καὶ ἐν παντὶ ξύλῳ

ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ξυρήσει κύριος τῷ ξυρῷ τῷ μεγάλῳ καὶ μεμεθυσμένῳ ὅ ἐστιν πέραν τοῦ ποταμοῦ βασιλέως ᾿Ασσυρίων τὴν κεφαλὴν καὶ τὰς τρίχας τῶν ποδῶν καὶ τὸν πώγωνα ἀφελεῖ

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ θρέψει ἄνθρωπος δάμαλιν βοῶν καὶ δύο πρόβατα

καὶ ἔσται ἀπὸ τοῦ πλεῖστον ποιεῖν γάλα βούτυρον καὶ μέλι φάγεται πᾶς ὁ καταλειφθεὶς ἐπὶ τῆς γῆς

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ πᾶς τόπος οὗ ἐὰν ὦσιν χίλιαι ἄμπελοι χιλίων σίκλων εἰς χέρσον ἔσονται καὶ εἰς ἄκανθαν

μετὰ βέλους καὶ τοξεύματος εἰσελεύσονται ἐκεῖ ὅτι χέρσος καὶ ἄκανθα ἔσται πᾶσα ἡ γῆ

καὶ πᾶν ὄρος ἀροτριώμενον ἀροτριαθήσεται καὶ οὐ μὴ ἐπέλθῃ ἐκεῖ φόβος ἔσται γὰρ ἀπὸ τῆς χέρσου καὶ ἀκάνθης εἰς βόσκημα προβάτου καὶ εἰς καταπάτημα βοός

Украинский (Огієнко)

І сталося за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну на нього, та не міг звоювати його.

І сповіщено Давидів дім, і сказано: Став табором Арам у землі Єфремовій.
І захиталося серце його й серце народу його, як хитаються лісові дерева від вітру!

І сказав Господь до Ісаї: Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу Поля-Валюшників.

І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м́якне через два залишки тих димлячих головешок, від полум́я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,

за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи:

Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобудемо для себе, і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина.

Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде!

Бо голова Араму Дамаск, а голова Дамаску Рецін, та ще шістдесят і п́ять літ, і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом!

А голова Єфрему Самарія, а голова Самарії син Ремаліїн.
Якщо ви не повірите, то не встоїте.

І Господь далі говорив до Ахаза й казав:

Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!

А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.

І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?

Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім́я Йому: Еммануїл.

Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати.

Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.

Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського.

І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї,

і вони прилетять, та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних, і в усіх терновиннях, та на луках усіх…

Дня того оголить Господь немов бритвою, найнятою по тім боці ріки, царем асирійським, голову та волосся ніг, забере також бороду.

І буде дня того, що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної,

то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі.

І буде дня того: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла, стане терниною та будяком!

Зо стрілами й з луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля…

А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятись тернини й будяччя, і стануться місцем вони, куди волів посилатимуть, і топтатимуть вівці його…

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Et factum est in diebus Achaz filii Ioatham filii Oziae regis Iu dae, ascendit Rasin rex Syriae et Phacee filius Romeliae rex Israel in Ierusalem ad proeliandum contra eam; et non potuerunt debellare eam.

Et nuntiaverunt domui David dicentes: «Requievit Syria super Ephraim». Et commotum est cor eius et cor populi eius, sicut moventur ligna silvarum a facie venti.

Et dixit Dominus ad Isaiam: «Egredere in occursum Achaz, tu et Seariasub (id est Reliquiae revertentur) filius tuus, ad extremum aquaeductus piscinae superioris in viam agri fullonis;

et dices ad eum: Vide, ut sileas; noli timere, et cor tuum ne formidet a duabus caudis titionum fumigantium istorum, ob ardorem irae Rasin et Syriae et filii Romeliae,

eo quod consilium malum inierit contra te Syria, Ephraim et filius Romeliae dicentes:

"Ascendamus ad Iudam et terrorem iniciamus ei et avellamus eum ad nos et ponamus regem in medio eius filium Tabeel"».

Haec dicit Dominus Deus: «Non stabit et non erit!

Caput enim Syriae Damascus, et caput Damasci Rasin; et adhuc sexaginta et quinque anni et desinet Ephraim esse populus;

et caput Ephraim Samaria, et caput Samariae filius Romeliae. Si non credideritis, non permanebitis».

Et adiecit Dominus loqui ad Achaz dicens:

«Pete tibi signum a Domino Deo tuo in profundum inferni sive in excelsum supra».

Et dixit Achaz: «Non petam et non tentabo Dominum».

Et dixit: «Audite ergo, domus David; numquid parum vobis est molestos esse hominibus, quia molesti estis et Deo meo?

Propter hoc dabit Dominus ipse vobis signum. Ecce, virgo concipiet et pariet filium et vocabit nomen eius Emmanuel;

butyrum et mel comedet, ut ipse sciat reprobare malum et eligere bonum.

Quia antequam sciat puer reprobare malum et eligere bonum, desolabitur terra, cuius tu formidas duos reges;

adducet Dominus super te et super populum tuum et super domum patris tui dies, qui non venerunt a diebus separationis Ephraim a Iuda, regem Assyriorum».

Et erit in die illa: sibilabit Dominus muscae, quae est in extremo fluminum Aegypti, et api, quae est in terra Assur;

et venient et requiescent omnes in vallibus praeruptis et in cavernis petrarum et in omnibus frutetis et in omnibus pascuis.

In die illa radet Dominus in novacula conducta e regione trans flumen C in rege Assyriorum C caput et pilos pedum et barbam quoque abradet.

Et erit in die illa: nutriet homo vitulam et duas oves

et prae ubertate lactis comedet butyrum; butyrum enim et mel manducabit omnis, qui relictus fuerit in medio terrae.

Et erit in die illa: omnis locus, ubi fuerint mille vites mille argenteis, spinae et vepres erunt.

Cum sagittis et arcu ingredientur illuc, vepres enim et spinae erit universa terra.

Et in omnes montes, qui in sarculo sarriebantur, nemo veniet prae terrore spinarum et veprium, et erit in pascua bovis et in conculcationem pecoris.