Сiе́ пре́жде испі́й, ско́ро твори́, страно́ Завуло́ня и земле́ Нефѳали́мля, и про́чiи при мо́ри живу́щiи, и объ ону́ страну́ Иорда́на, Галиле́а язы́ковъ.

Лю́дiе ходя́щiи во тмѣ́ ви́дѣша свѣ́тъ ве́лiй: живу́щiи во странѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, свѣ́тъ возсiя́етъ на вы́.

Мно́жайшiи лю́дiе, я́же изве́лъ еси́, въ весе́лiи твое́мъ: и возвеселя́тся предъ тобо́ю, я́коже веселя́щiися въ жа́тву, и я́коже веселя́тся дѣля́щiи коры́сти.

Зане́ отъя́тся яре́мъ лежа́й на ни́хъ, и же́злъ, и́же на вы́и и́хъ: же́злъ бо истязу́ющихъ разсы́па Госпо́дь, я́коже въ де́нь, и́же на Мадiа́ма.

Я́ко вся́кую оде́жду со́бранну ле́стiю и ри́зу съ примире́нiемъ отдаду́тъ, и восхотя́тъ, да бы́ша огне́мъ сожже́ны бы́ли.

Я́ко отроча́ роди́ся на́мъ, Сы́нъ, и даде́ся на́мъ, его́же нача́лство бы́сть на ра́мѣ его́: и нарица́ется и́мя его́: вели́ка совѣ́та а́нгелъ, чу́денъ, совѣ́тникъ, Бо́гъ крѣ́пкiй, властели́нъ, кня́зь ми́ра, Оте́цъ бу́дущаго вѣ́ка: приведу́ бо ми́ръ на кня́зи, ми́ръ и здра́вiе ему́.

И ве́лiе нача́лство его́, и ми́ра его́ нѣ́сть предѣ́ла на престо́лѣ Дави́довѣ и на ца́рствѣ его́, испра́вити е́ и заступи́ти его́ въ судѣ́ и пра́вдѣ, отны́нѣ и до вѣ́ка: ре́вность Го́спода Савао́ѳа сотвори́тъ сiя́.

Сме́рть {Евр.: сло́во.} посла́ Госпо́дь на Иа́кова, и прiи́де на Изра́иля:

и уразумѣ́ютъ вси́ лю́дiе Ефре́мовы и живу́щiи въ самарі́и, въ досажде́нiи и высо́цѣмъ се́рдцы глаго́люще:

пли́нѳы падо́ша, но прiиди́те, изсѣче́мъ ка́менiе и посѣче́мъ черни́чiе и ке́дры, и сози́ждемъ себѣ́ сто́лпъ.

И разруши́тъ Бо́гъ востаю́щыя на го́ру Сiо́ню, и враги́ его́ разсы́плетъ:

сирі́ю от восто́къ со́лнца и е́ллины от за́пада со́лнца, пояда́ющыя Изра́иля всѣ́ми усты́. Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость его́, но еще́ рука́ его́ высока́.

И лю́дiе не обрати́шася, до́ндеже я́звени бы́ша, и Го́спода не взыска́ша.

И отъя́тъ Госпо́дь от Изра́иля главу́ и о́шибъ, вели́ка и ма́ла, во еди́нъ де́нь:

ста́рца и чудя́щихся ли́цамъ, сiе́ нача́ло: и проро́ка уча́ща беззако́нная, се́й о́шибъ.

И бу́дутъ блажа́щiи люді́й си́хъ льстя́ше, и льстя́тъ, я́ко да поглотя́тъ я́.

Сего́ ра́ди о ю́ношахъ и́хъ не возвесели́тся Госпо́дь, и сиро́тъ и́хъ и вдови́цъ и́хъ не поми́луетъ: я́ко вси́ беззако́ннiи и лука́вiи, и вся́кая уста́ глаго́лютъ непра́вду. Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость его́, но еще́ рука́ его́ высока́.

И разгори́тся я́ко о́гнь беззако́нiе, и я́ко тро́скотъ сухі́й пояде́нъ бу́детъ огне́мъ, и разгори́тся въ ча́щахъ дубра́вныхъ и поя́стъ, я́же о́крестъ холмо́въ вся́.

За я́рость гнѣ́ва Госпо́дня сгорѣ́ вся́ земля́, и бу́дутъ лю́дiе я́ко огне́мъ пожже́ни: человѣ́къ бра́та своего́ не поми́луетъ,

но уклони́тся на де́сно, я́ко вза́лчетъ, и снѣ́сть от шу́iихъ, и не насы́тится человѣ́къ яды́й пло́ти мы́шцы своея́:^–

^–снѣ́сть бо Манассі́й Ефре́мово, и Ефре́мъ Манассі́ино, я́ко вку́пѣ повою́ютъ Иу́ду. ²¹Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость [его́], но еще́ рука́ его́ высока́.

Украинский (Огієнко)

Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!

Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість.
Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.

Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров́ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім́я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.

Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця:

Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами!

Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував:

Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота…

Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня.

Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст.

І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними.

Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять.
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…

Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму…

Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!…

І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого:

Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Populus, qui ambulabat in tenebris, vidit lucem magnam; habitantibus in regione umbrae mortis lux orta est eis.

Multiplicasti exsultationem et magnificasti laetitiam; laetantur coram te sicut laetantes in messe, sicut exsultant, quando dividunt spolia.

Iugum enim oneris eius et virgam umeri eius et sceptrum exactoris eius fregisti, sicut in die Madian.

Quia omnis caliga incedentis cum tumultu et vestimentum mixtum sanguine erit in combustionem, cibus ignis.

Parvulus enim natus est nobis, filius datus est nobis; et factus est principatus super umerum eius; et vocabitur nomen eius admirabilis Consiliarius, Deus fortis, Pater aeternitatis, Princeps pacis.

Magnum erit eius imperium, et pacis non erit finis super solium David et super regnum eius, ut confirmet illud et corroboret in iudicio et iustitia amodo et usque in sempiternum: zelus Domini exercituum faciet hoc.

Verbum misit Dominus in Iacob, et cecidit in Israel.

Et sciet omnis populus Ephraim et habitantes Samariam in superbia et magnitudine cordis dicentes:

«Lateres ceciderunt, sed quadris lapidibus aedificabimus; sycomori succisae sunt, sed cedris commutabimus».

Et elevavit Dominus hostes super eum et inimicos eius excitavit,

Syriam ab oriente et Philisthim ab occidente, qui devoraverunt Israel toto ore. In omnibus his non est aversus furor eius, sed adhuc manus eius extenta.

Et populus non est reversus ad percutientem se, et Dominum exercituum non inquisierunt.

Et succidit Dominus ab Israel caput et caudam, palmam et arundinem die una:

longaevus et honorabilis vultu ipse est caput, et propheta docens mendacium ipse est cauda;

rectores populi istius seducentes et, qui regebantur, perierunt.

Propter hoc super adulescentulis eius non laetabitur Dominus et pupillorum eius et viduarum non miserebitur, quia omnis impius est et nequam, et universum os loquitur stultitiam. In omnibus his non est aversus furor eius, sed adhuc manus eius extenta.

Succensa est enim quasi ignis impietas, veprem et spinam vorat, et succenditur in densitate saltus, et convolvuntur columnae fumi.

In ira Domini exercituum incenditur terra; et est populus quasi esca ignis: vir fratri suo non parcit.

Et devorat ad dexteram et esurit et comedit ad sinistram et non saturatur; unusquisque carnem proximi sui vorat:

Manasses Ephraim, et Ephraim Manassen, simul ipsi contra Iudam. In omnibus his non est aversus furor eius, sed adhuc manus eius extenta.