сребро́ изва́яно е́сть, не глаго́лютъ, носи́ми но́сятся, поне́же ходи́ти не возмо́гутъ: не убо́йтеся и́хъ, я́ко не сотворя́тъ зла́, и бла́га нѣ́сть въ ни́хъ.

Нѣ́сть подо́бенъ тебѣ́, Го́споди: вели́къ еси́ ты́ и вели́ко и́мя твое́ въ крѣ́пости.

Кто́ не убои́тся тебе́, о, Царю́ язы́ковъ твоя́ бо че́сть между́ всѣ́ми прему́дрыми язы́ковъ, и во всѣ́хъ ца́рствахъ и́хъ ни еди́нъ е́сть подо́бенъ тебѣ́.

Ку́пно бу́iи и безу́мнiи су́ть, уче́нiе су́етныхъ и́хъ дре́во е́сть:

сребро́ изви́то от Ѳарси́са прихо́дитъ, зла́то от офа́за, и рука́ златаре́й, дѣла́ вся́ худо́жниковъ: въ синету́ и багряни́цу одѣ́ютъ и́хъ, дѣла́ умодѣ́лниковъ вся́ сiя́.

Госпо́дь же Бо́гъ и́стиненъ е́сть, то́й Бо́гъ живы́й и Ца́рь вѣ́чный, от гнѣ́ва его́ подви́гнется земля́, и не стерпя́тъ язы́цы преще́нiя его́.

Та́ко рцы́те и́мъ: бо́зи, и́же небесе́ и земли́ не сотвори́ша, да поги́бнутъ от земли́ и от си́хъ, и́же подъ небесе́мъ су́ть.

Госпо́дь сотвори́вый зе́млю во крѣ́пости свое́й, устро́ивый вселе́нную въ прему́дрости свое́й, и ра́зумомъ свои́мъ простре́ не́бо.

Ко гла́су своему́ дае́тъ мно́жество во́дъ на небеси́: и возведе́ о́блаки от послѣ́днихъ земли́, блиста́нiя въ до́ждь сотвори́ и изведе́ вѣ́тръ от сокро́вищъ свои́хъ.

Бу́й сотвори́ся вся́къ человѣ́къ от ума́ [своего́], постыдѣ́ся вся́къ златодѣ́лникъ во извая́нiихъ свои́хъ, я́ко ло́жная слiя́, нѣ́сть ду́ха въ ни́хъ:

су́етна су́ть дѣла́, смѣ́ху досто́йна, во вре́мя посѣще́нiя своего́ поги́бнутъ.

Нѣ́сть сицева́я ча́сть Иа́кову, я́ко созда́вый вся́ то́й е́сть, и Изра́иль же́злъ достоя́нiя его́, Госпо́дь си́лъ и́мя ему́.

Собра́ отвнѣ́ имѣ́нiе, обита́ющее во избра́нныхъ,

поне́же та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ отве́ргу обита́тели земли́ сея́ въ ско́рби и смущу́ и́хъ, я́ко да обря́щется я́зва твоя́.

Го́ре во сокруше́нiи твое́мъ, болѣ́зненна я́зва твоя́: а́зъ же рѣ́хъ: вои́стинну сiя́ болѣ́знь моя́ [е́сть] и объя́тъ мя́, жили́ще мое́ опустѣ́, поги́бе:

ски́нiя моя́ опустѣ́, поги́бе, и вся́ ко́жи моя́ растерза́шася: сыно́въ мои́хъ и ове́цъ мои́хъ нѣ́сть, нѣ́сть ктому́ мѣ́ста ски́нiи мое́й, мѣ́ста ко́жамъ мои́мъ:

поне́же обуя́ша па́стырiе и Го́спода не взыска́ша, сего́ ра́ди не уразумѣ́ все́ ста́до и расточе́но бы́сть.

Гла́съ слы́шанiя, се́, гряде́тъ и тру́съ ве́лiй от земли́ сѣ́верныя, да положи́тъ гра́ды Иу́дины въ запустѣ́нiе и во обита́нiе змие́мъ {стру́ѳомъ}.

Вѣ́мъ, Го́споди, я́ко нѣ́сть человѣ́ку пу́ть его́, ниже́ му́жъ по́йдетъ и испра́витъ ше́ствiе свое́.

Накажи́ на́съ, Го́споди, оба́че въ судѣ́, а не въ я́рости, да не ума́леныхъ на́съ сотвори́ши.

Излі́й гнѣ́въ тво́й на язы́ки не зна́ющыя тя́ и на племена́, я́же и́мене твоего́ не призва́ша, я́ко поядо́ша Иа́кова и потреби́ша его́ и па́жить его́ опустоши́ша.

Еврейский

שִׁמְעוּ אֶת־הַדָּבָר, אֲשֶׁר דִּבֶּר יְהוָה עֲלֵיכֶם בֵּית יִשְׂרָאֵל׃

כֹּה אָמַר יְהוָה, אֶל־דֶּרֶךְ הַגּוֹיִם אַל־תִּלְמָדוּ, וּמֵאֹתוֹת הַשָּׁמַיִם אַל־תֵּחָתּוּ; כִּי־יֵחַתּוּ הַגּוֹיִם מֵהֵמָּה׃

כִּי־חֻקּוֹת הָעַמִּים הֶבֶל הוּא; כִּי־עֵץ מִיַּעַר כְּרָתוֹ, מַעֲשֵׂה יְדֵי־חָרָשׁ בַּמַּעֲצָד׃

בְּכֶסֶף וּבְזָהָב יְיַפֵּהוּ; בְּמַסְמְרוֹת וּבְמַקָּבוֹת יְחַזְּקוּם וְלוֹא יָפִיק׃

כְּתֹמֶר מִקְשָׁה הֵמָּה וְלֹא יְדַבֵּרוּ, נָשׂוֹא יִנָּשׂוּא כִּי לֹא יִצְעָדוּ; אַל־תִּירְאוּ מֵהֶם כִּי־לֹא יָרֵעוּ, וְגַם־הֵיטֵיב אֵין אוֹתָם׃ ס

מֵאֵין כָּמוֹךָ יְהוָה; גָּדוֹל אַתָּה וְגָדוֹל שִׁמְךָ בִּגְבוּרָה׃

מִי לֹא יִרָאֲךָ מֶלֶךְ הַגּוֹיִם, כִּי לְךָ יָאָתָה; כִּי בְכָל־חַכְמֵי הַגּוֹיִם וּבְכָל־מַלְכוּתָם מֵאֵין כָּמוֹךָ׃

וּבְאַחַת יִבְעֲרוּ וְיִכְסָלוּ; מוּסַר הֲבָלִים עֵץ הוּא׃

כֶּסֶף מְרֻקָּע מִתַּרְשִׁישׁ יוּבָא, וְזָהָב מֵאוּפָז, מַעֲשֵׂה חָרָשׁ וִידֵי צוֹרֵף; תְּכֵלֶת וְאַרְגָּמָן לְבוּשָׁם, מַעֲשֵׂה חֲכָמִים כֻּלָּם׃

וַיהוָה אֱלֹהִים אֱמֶת, הוּא־אֱלֹהִים חַיִּים וּמֶלֶךְ עוֹלָם; מִקִּצְפּוֹ תִּרְעַשׁ הָאָרֶץ, וְלֹא־יָכִלוּ גוֹיִם זַעְמוֹ׃ ס

כִּדְנָה תֵּאמְרוּן לְהוֹם, אֱלָהַיָּא, דִּי־שְׁמַיָּא וְאַרְקָא לָא עֲבַדוּ; יֵאבַדוּ מֵאַרְעָא וּמִן־תְּחוֹת שְׁמַיָּא אֵלֶּה׃ ס

עֹשֵׂה אֶרֶץ בְּכֹחוֹ, מֵכִין תֵּבֵל בְּחָכְמָתוֹ; וּבִתְבוּנָתוֹ נָטָה שָׁמָיִם׃

לְקוֹל תִּתּוֹ הֲמוֹן מַיִם בַּשָּׁמַיִם, וַיַּעֲלֶה נְשִׂאִים מִקְצֵה אֶרֶץ (הָאָרֶץ); בְּרָקִים לַמָּטָר עָשָׂה, וַיּוֹצֵא רוּחַ מֵאֹצְרֹתָיו׃

נִבְעַר כָּל־אָדָם מִדַּעַת, הֹבִישׁ כָּל־צוֹרֵף מִפָּסֶל; כִּי שֶׁקֶר נִסְכּוֹ וְלֹא־רוּחַ בָּם׃

הֶבֶל הֵמָּה, מַעֲשֵׂה תַּעְתֻּעִים; בְּעֵת פְּקֻדָּתָם יֹאבֵדוּ׃

לֹא־כְאֵלֶּה חֵלֶק יַעֲקֹב, כִּי־יוֹצֵר הַכֹּל הוּא, וְיִשְׂרָאֵל, שֵׁבֶט נַחֲלָתוֹ; יְהוָה צְבָאוֹת שְׁמוֹ׃ ס

אִסְפִּי מֵאֶרֶץ כִּנְעָתֵךְ; יֹשַׁבְתִּי (יֹשֶׁבֶת) בַּמָּצוֹר׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי קוֹלֵעַ אֶת־יוֹשְׁבֵי הָאָרֶץ בַּפַּעַם הַזֹּאת; וַהֲצֵרוֹתִי לָהֶם לְמַעַן יִמְצָאוּ׃ ס

אוֹי לִי עַל־שִׁבְרִי, נַחְלָה מַכָּתִי; וַאֲנִי אָמַרְתִּי, אַךְ זֶה חֳלִי וְאֶשָּׂאֶנּוּ׃

אָהֳלִי שֻׁדָּד, וְכָל־מֵיתָרַי נִתָּקוּ; בָּנַי יְצָאֻנִי וְאֵינָם, אֵין־נֹטֶה עוֹד אָהֳלִי, וּמֵקִים יְרִיעוֹתָי׃

כִּי נִבְעֲרוּ הָרֹעִים, וְאֶת־יְהוָה לֹא דָרָשׁוּ; עַל־כֵּן לֹא הִשְׂכִּילוּ, וְכָל־מַרְעִיתָם נָפוֹצָה׃ ס

קוֹל שְׁמוּעָה הִנֵּה בָאָה, וְרַעַשׁ גָּדוֹל מֵאֶרֶץ צָפוֹן; לָשׂוּם אֶת־עָרֵי יְהוּדָה שְׁמָמָה מְעוֹן תַּנִּים׃ ס

יָדַעְתִּי יְהוָה, כִּי לֹא לָאָדָם דַּרְכּוֹ; לֹא־לְאִישׁ הֹלֵךְ, וְהָכִין אֶת־צַעֲדוֹ׃

יַסְּרֵנִי יְהוָה אַךְ־בְּמִשְׁפָּט; אַל־בְּאַפְּךָ פֶּן־תַּמְעִטֵנִי׃

שְׁפֹךְ חֲמָתְךָ, עַל־הַגּוֹיִם אֲשֶׁר לֹא־יְדָעוּךָ, וְעַל מִשְׁפָּחוֹת, אֲשֶׁר בְּשִׁמְךָ לֹא קָרָאוּ; כִּי־אָכְלוּ אֶת־יַעֲקֹב, וַאֲכָלֻהוּ וַיְכַלֻּהוּ, וְאֶת־נָוֵהוּ הֵשַׁמּוּ׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!

Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!

Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!

Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.

Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони.
Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!

Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім́я Твоє могутністю!

Хто не буде боятись Тебе, Царю народів?
Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!

Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!

Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.

А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний!
Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!…

Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!

Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!

Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли…

Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча!
А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.

Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури.
Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої…

Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо…

Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів…

Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.

Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!

Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з́їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!…