Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и о бездо́ждiи.
  • Рыда́ла Иуде́а, и врата́ ея́ разруши́шася, и отемни́шася на земли́, и во́пль Иерусали́ма взы́де.
  • И вельмо́жи его́ посла́ша ме́ншихъ сво­и́хъ къ водѣ́: прiидо́ша на кла́дязи и не обрѣто́ша воды́, и от­несо́ша сосу́ды своя́ тщы́: постыжде́ни су́ть и посра́млени, и покры́ша главы́ своя́.
  • И дѣла́ земли́ оскудѣ́ша, я́ко не бя́ше дождя́ на зе́млю: постыжде́ни су́ть земледѣ́лцы, покры́ша главы́ своя́.
  • И еле́ницы на ни́вѣ роди́ша и оста́виша, я́ко не бѣ́ травы́.
  • Она́гри ста́ша на ка́менiихъ, бра́ша въ себе́ вѣ́тръ я́ко змі́еве, оскудѣ́ша о́чи и́хъ, я́ко не бѣ́ травы́.
  • Беззако́нiя на́ша противуста́ша на́мъ: Го́споди, сотвори́ на́мъ ра́ди и́мене тво­его́, я́ко мно́зи грѣси́ на́ши предъ тобо́ю, тебѣ́ согрѣши́хомъ.
  • Ожида́нiе Изра́илево, Го́споди, спаси́телю на́шъ во вре́мя ско́рби! вску́ю я́ко при­­шле́цъ еси́ на земли́ и я́ко пу́тникъ укланя́ющься во вита́лище?
  • Еда́ бу́деши я́коже человѣ́къ спя́й, или́ а́ки му́жъ не могі́й спасти́? ты́ же въ на́съ еси́, Го́споди, и и́мя твое́ при́звано бы́сть на на́съ, не забу́ди на́съ.
  • Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь лю́демъ си́мъ: воз­люби́ша подвиза́ти но́зѣ сво­и́ и не упоко́ишася, и Бо́гъ не благопоспѣши́ въ ни́хъ, ны́нѣ воспомяне́тъ беззако́нiя и́хъ и посѣти́тъ грѣхи́ и́хъ.
  • И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: не моли́ся о лю́дехъ си́хъ во бла́го:
  • егда́ пости́тися бу́дутъ, не услы́шу проше́нiя и́хъ, и а́ще при­­несу́тъ всесожже́нiя и же́ртвы, не благоволю́ въ ни́хъ: я́ко мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ а́зъ сконча́ю и́хъ.
  • И реко́хъ: сы́й Го́споди Бо́же, се́, проро́цы и́хъ прорица́ютъ и глаго́лютъ: не у́зрите меча́, и гла́дъ не бу́детъ ва́мъ, но и́стину и ми́ръ да́мъ на земли́ и на мѣ́стѣ се́мъ.
  • И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: лжи́во проро́цы прорица́ютъ во и́мя мое́, не посла́хъ и́хъ, ни заповѣ́дахъ и́мъ, ни глаго́лалъ е́смь къ ни́мъ: поне́же видѣ́нiя лжи́ва и гада́нiя и волше́б­ст­ва и про­изво́лы се́рдца сво­его́ ті́и прорица́ютъ ва́мъ.
  • Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь о проро́цѣхъ, и́же проро́че­ст­вуютъ во и́мя мое́ ло́жная, и а́зъ не посла́хъ и́хъ, и́же глаго́лютъ: ме́чь и гла́дъ не бу́детъ на земли́ се́й: сме́ртiю лю́тою у́мрутъ и гла́домъ сконча́ют­ся проро́цы ті́и.
  • И лю́дiе, и́мже ті́и проро́че­ст­вуютъ, бу́дутъ изве́ржени на путе́хъ Иерусали́ма от­ лица́ меча́ и гла́да, и не бу́детъ погреба́яй и́хъ, и жены́ и́хъ и сы́нове и́хъ и дще́ри и́хъ, и излiю́ на ни́хъ зла́я и́хъ.
  • И рече́ши къ ни́мъ сло́во сiе́: да изведу́тъ о́чи ва́ши сле́зы де́нь и но́щь, и да не преста́нутъ, я́ко сотре́нiемъ вели́кимъ сотре́на [дѣ́ва] дще́рь люді́й мо­и́хъ и я́звою зло́ю зѣло́.
  • А́ще изы́ду на по́ле, и се́, закла́ни мече́мъ: и а́ще вни́ду во гра́дъ, и се́, иста́яв­шiи гла́домъ: я́ко проро́къ и свяще́н­никъ от­идо́ша въ зе́млю, ея́же не вѣ́дяху.
  • Еда́ от­ме́щущь от­ве́рглъ еси́ Иу́ду, и от­ Сiо́на от­ступи́ душа́ твоя́? вску́ю порази́лъ еси́ на́съ, и нѣ́сти на́мъ исцѣле́нiя? жда́хомъ ми́ра, и не бя́ху блага́я: вре́мене уврачева́нiя, и се́, боя́знь.
  • Позна́хомъ, Го́споди, грѣхи́ на́шя, беззако́нiя оте́цъ на́шихъ, я́ко согрѣши́хомъ предъ тобо́ю.
  • Преста́ни ра́ди и́мене тво­его́, не погуби́ престо́ла сла́вы тво­ея́: воспомяни́, не разори́ завѣ́та тво­его́ и́же съ на́ми.
  • Еда́ е́сть во изва́ян­ныхъ язы́ческихъ, и́же дожди́тъ? или́ небеса́ мо́гутъ да́ти вла́гу свою́? не ты́ ли еси́, Го́споди Бо́же на́шъ? и пожде́мъ тебе́, Го́споди, ты́ бо сотвори́лъ еси́ вся́ сiя́.
  • Слово Господа, которое было к Иеремии по случаю бездождия.
  • Плачет Иуда, ворота его распались, почернели на земле, и вопль поднимается в Иерусалиме.
  • Вельможи посылают слуг своих за водою; они приходят к колодезям и не находят воды; возвращаются с пустыми сосудами; пристыженные и смущенные, они покрывают свои головы.
  • Так как почва растрескалась оттого, что не было дождя на землю, то и земледельцы в смущении и покрывают свои головы.
  • Даже и лань рождает на поле и оставляет детей, потому что нет травы.
  • И дикие ослы стоят на возвышенных местах и глотают, подобно шакалам, воздух; глаза их потускли, потому что нет травы.
  • Хотя беззакония наши свидетельствуют против нас, но Ты, Господи, твори с нами ради имени Твоего; отступничество наше велико, согрешили мы пред Тобою.
  • Надежда Израиля, Спаситель его во время скорби! Для чего Ты – как чужой в этой земле, как прохожий, который зашел переночевать?
  • Для чего Ты – как человек изумленный, как сильный, не имеющий силы спасти? И однако же Ты, Господи, посреди нас, и Твое имя наречено над нами; не оставляй нас.
  • Так говорит Господь народу сему: за то, что они любят бродить, не удерживают ног своих, за то Господь не благоволит к ним, припоминает ныне беззакония их и наказывает грехи их.
  • И сказал мне Господь: ты не молись о народе сем во благо ему.
  • Если они будут поститься, Я не услышу вопля их; и если вознесут всесожжение и дар, не приму их; но мечом и голодом, и моровою язвою истреблю их.
  • Тогда сказал я: Господи Боже! вот, пророки говорят им: «не увидите меча, и голода не будет у вас, но постоянный мир дам вам на сем месте».
  • И сказал мне Господь: пророки пророчествуют ложное именем Моим; Я не посылал их и не давал им повеления, и не говорил им; они возвещают вам видения ложные и гадания, и пустое и мечты сердца своего.
  • Поэтому так говорит Господь о пророках: они пророчествуют именем Моим, а Я не посылал их; они говорят: «меча и голода не будет на сей земле»: мечом и голодом будут истреблены эти пророки,
  • и народ, которому они пророчествуют, разбросан будет по улицам Иерусалима от голода и меча, и некому будет хоронить их, – они и жены их, и сыновья их, и дочери их; и Я изолью на них зло их.
  • И скажи им слово сие: да льются из глаз моих слезы ночь и день, и да не перестают; ибо великим поражением поражена дева, дочь народа моего, тяжким ударом.
  • Выхожу я на поле, – и вот, убитые мечом; вхожу в город, – и вот истаевающие от голода; даже и пророк и священник бродят по земле бессознательно.
  • Разве Ты совсем отверг Иуду? Разве душе Твоей опротивел Сион? Для чего поразил нас так, что нет нам исцеления? Ждем мира, и ничего доброго нет; ждем времени исцеления, и вот ужасы.
  • Сознаем, Господи, нечестие наше, беззаконие отцов наших; ибо согрешили мы пред Тобою.
  • Не отрини нас ради имени Твоего; не унижай престола славы Твоей: вспомни, не разрушай завета Твоего с нами.
  • Есть ли между суетными богами языческими производящие дождь? или может ли небо само собою подавать ливень? не Ты ли это, Господи, Боже наш? На Тебя надеемся мы; ибо Ты творишь все это.
  • كلمة الرب التي صارت الى ارميا من جهة القحط.

  • ناحت يهوذا وابوابها ذبلت حزنت الى الارض وصعد عويل اورشليم.

  • واشرافهم ارسلوا اصاغرهم للماء. أتوا الى الاجباب فلم يجدوا ماء رجعوا بآنيتهم فارغة. خزوا وخجلوا وغطوا رؤوسهم.

  • من اجل ان الارض قد تشققت لانه لم يكن مطر على الارض خزي الفلاحون. غطوا رؤوسهم.

  • حتى ان الايلة ايضا في الحقل ولدت وتركت لانه لم يكن كلأ.

  • الفراء وقفت على الهضاب تستنشق الريح مثل بنات آوى. كلت عيونها لانه ليس عشب

  • وان تكن آثامنا تشهد علينا يا رب فاعمل لاجل اسمك. لان معاصينا كثرت. اليك اخطأنا.

  • يا رجاء اسرائيل مخلصه في زمان الضيق لماذا تكون كغريب في الارض وكمسافر يميل ليبيت.

  • لماذا تكون كانسان قد تحير كجبار لا يستطيع ان يخلّص. وانت في وسطنا يا رب وقد دعينا باسمك. لا تتركنا

  • هكذا قال الرب لهذا الشعب. هكذا احبوا ان يجولوا. لم يمنعوا ارجلهم فالرب لم يقبلهم. الآن يذكر اثمهم ويعاقب خطاياهم.

  • وقال الرب لي لا تصل لاجل هذا الشعب للخير.

  • حين يصومون لا اسمع صراخهم وحين يصعدون محرقة وتقدمة لا اقبلهم بل بالسيف والجوع والوبإ انا افنيهم.

  • فقلت آه ايها السيد الرب. هوذا الانبياء يقولون لهم لا ترون سيفا ولا يكون لكم جوع بل سلاما ثابتا اعطيكم في هذا الموضع.

  • فقال الرب لي. بالكذب يتنبأ الانبياء باسمي. لم ارسلهم ولا امرتهم ولا كلمتهم. برؤيا كاذبة وعرافة وباطل ومكر قلوبهم هم يتنبأون لكم

  • لذلك هكذا قال الرب عن الانبياء الذين يتنبأون باسمي وانا لم ارسلهم وهم يقولون لا يكون سيف ولا جوع في هذه الارض بالسيف والجوع يفنى اولئك الانبياء.

  • والشعب الذي يتنبأون له يكون مطروحا في شوارع اورشليم من جرى الجوع والسيف وليس من يدفنهم هم ونساؤهم وبنوهم وبناتهم واسكب عليهم شرهم.

  • وتقول لهم هذه الكلمة. لتذرف عيناي دموعا ليلا ونهارا ولا تكفا لان العذراء بنت شعبي سحقت سحقا عظيما بضربة موجعة جدا.

  • اذا خرجت الى الحقل فاذا القتلى بالسيف واذا دخلت المدينة فاذا المرضى بالجوع لان النبي والكاهن كليهما يطوفان في الارض ولا يعرفان شيئا.

  • هل رفضت يهوذا رفضا او كرهت نفسك صهيون. لماذا ضربتنا ولا شفاء لنا. انتظرنا السلام فلم يكن خير وزمان الشفاء فاذا رعب.

  • قد عرفنا يا رب شرنا اثم آبائنا لاننا قد اخطأنا اليك.

  • لا ترفض لاجل اسمك. لا تهن كرسي مجدك. اذكر. لا تنقض عهدك معنا.

  • هل يوجد في اباطيل الامم من يمطر او هل تعطي السموات وابلا. أما انت هو الرب الهنا فنرجوك لانك انت صنعت كل هذه

  • Palabra de Jehová que vino a Jeremías con motivo de la sequía.

  • «Se ha enlutado Judá,
    sus puertas desfallecen;
    se sentaron tristes en tierra
    y sube el clamor de Jerusalén.
  • Los nobles envían a sus criados por agua;
    van a las lagunas, pero no hallan agua;
    vuelven con sus vasijas vacías;
    se avergüenzan, se confunden
    y cubren sus cabezas.
  • Se ha resquebrajado la tierra
    porque no ha llovido en el país;
    los labradores, confundidos,
    se cubren la cabeza.
  • Aun las ciervas en los campos
    paren y abandonan la cría,
    porque no hay hierba.
  • Los asnos monteses
    se ponen en las alturas
    y aspiran el viento como los chacales,
    pero sus ojos se ofuscan
    porque no hay hierba.»

  • Aunque nuestras iniquidades testifican contra nosotros, Jehová,
    ¡actúa por amor de tu nombre!
    Porque nuestras rebeliones se han multiplicado,
    contra ti hemos pecado.
  • Tú, la esperanza de Israel,
    su Salvador en el tiempo de la aflicción,
    ¿por qué te has hecho como forastero en la tierra,
    como caminante que se retira para pasar la noche?
  • ¿Por qué eres como un hombre atónito,
    como un valiente incapaz de librar?
    Sin embargo, tú estás entre nosotros, Jehová,
    y sobre nosotros es invocado tu nombre;
    no nos desampares.

  • Así ha dicho Jehová acerca de este pueblo: «Se deleitaron en vagar, y no dieron descanso a sus pies»; por tanto, Jehová no se agrada de ellos; se acordará ahora de su maldad y castigará sus pecados.
  • Y me dijo Jehová: «No ruegues por el bien de este pueblo.
  • Cuando ayunen, yo no escucharé su clamor, y cuando ofrezcan holocausto y ofrenda no los aceptaré, sino que los consumiré con espada, con hambre y con pestilencia.»
  • Yo dije: «¡Ah, ah, Señor, Jehová!, mira que los profetas les dicen: “No veréis espada ni habrá hambre entre vosotros, sino que en este lugar os daré paz verdadera.”»
  • Me dijo entonces Jehová: «Falsamente profetizan los profetas en mi nombre. Yo no los envié ni los mandé ni les hablé; visión mentirosa, adivinación, vanidad y engaño de su corazón os profetizan.
  • Por tanto, así ha dicho Jehová sobre los profetas que profetizan en mi nombre, los cuales yo no envié, y que dicen: “Ni espada ni hambre habrá en esta tierra.” ¡Con espada y con hambre serán consumidos esos profetas!
  • Y el pueblo a quien profetizan quedará tirado por las calles de Jerusalén a causa del hambre y la espada, y no habrá quien los entierre, ni a ellos ni a sus mujeres ni a sus hijos ni a sus hijas. Y sobre ellos derramaré su propia maldad.
  • »Les dirás, pues, esta palabra:

    »“Derramen mis ojos lágrimas
    noche y día, y no cesen,
    porque la virgen hija de mi pueblo
    ha sufrido una terrible desgracia,
    porque su llaga es muy dolorosa.
  • Si salgo al campo, veo muertos a espada;
    si entro en la ciudad, veo enfermos de hambre,
    y tanto el profeta como el sacerdote
    andan vagando por el país, y nada entienden.”»

  • ¿Has desechado del todo a Judá?
    ¿Ha aborrecido tu alma a Sión?
    ¿Por qué hiciste que nos hirieran sin remedio?
    Esperamos paz, pero no hubo tal bien;
    tiempo de curación, y he aquí turbación.
  • Reconocemos, Jehová, nuestra impiedad
    y la iniquidad de nuestros padres,
    porque contra ti hemos pecado.
  • Por amor de tu nombre, no nos deseches
    ni deshonres tu glorioso trono;
    acuérdate, no invalides tu pacto con nosotros.
  • ¿Hay entre los ídolos de las naciones
    alguno capaz de hacer llover?
    ¿Acaso darán lluvias los cielos?
    ¿No eres tú, Jehová, nuestro Dios?
    En ti, pues, esperamos,
    pues tú has hecho todas estas cosas.