И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: а́ще ста́нутъ Моисе́й и самуи́лъ предъ лице́мъ мои́мъ, нѣ́сть душа́ моя́ къ лю́демъ си́мъ: изри́ни тѣ́хъ [от лица́ моего́], и да изы́дутъ.

И бу́детъ, а́ще реку́тъ къ тебѣ́: ка́мо изы́демъ? и рече́ши къ ни́мъ: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: и́же ко сме́рти, ко сме́рти: и и́же къ мечу́, къ мечу́: и и́же ко гла́ду, ко гла́ду: и и́же ко плѣне́нiю, ко плѣне́нiю.

И отмщу́ и́мъ четы́рьми о́бразы, рече́ Госпо́дь: ме́чь на закла́нiе, и пси́ на растерза́нiе, и пти́цы небесе́ и звѣ́рiе земли́ на пожре́нiя и расхище́нiе.

И преда́мъ и́хъ во утѣсне́нiе всѣ́мъ ца́рствамъ земны́мъ, ра́ди Манассі́и сы́на езекі́ина царя́ Иу́дина за вся́, я́же сотвори́ во Иерусали́мѣ.

Кто́ умилосе́рдится къ тебѣ́, Иерусали́ме? и кто́ поскорби́тъ о тебѣ́, или́ кто́ по́йдетъ моли́ти о ми́рѣ тебѣ́?

Ты́ оста́вилъ мя́ еси́, рече́ Госпо́дь, вспя́ть поше́лъ еси́: и простру́ ру́ку мою́ на тя́ и убiю́ тя, и ктому́ не пощажу́ и́хъ

и расточу́ и́хъ расточе́нiемъ во вратѣ́хъ люді́й мои́хъ: обезча́дѣша, погуби́ша люді́й мои́хъ зло́бами свои́ми, и не обрати́шася.

Умно́жишася вдови́цы и́хъ па́че песка́ морска́го: наведо́хъ на ма́терь ю́ношы, бѣ́дность о полу́дни, наверго́хъ на ню́ внеза́пу стра́хъ и тре́петъ.

Пра́здна бы́сть роди́вшая се́дмь, оскудѣ́ душа́ ея́, за́йде е́й со́лнце еще́ средѣ́ полу́дне, постыжде́на бы́сть и укоре́на: про́чыя и́хъ въ ме́чь да́мъ предъ враги́ и́хъ, рече́ Госпо́дь.

Го́ре мнѣ́, ма́ти [моя́], вску́ю мя́ родила́ еси́ му́жа при́телнаго и суди́маго по все́й земли́? не зая́хъ, ниже́ зая́тъ у мене́ кто́: си́ла моя́ оскудѣ́ от клену́щихъ мя́, [рече́ Госпо́дь].

Бу́ди, Влады́ко, исправля́ющымъ и́мъ: а́ще не притеко́хъ ко тебѣ́ во вре́мя озлобле́нiя и́хъ и во вре́мя ско́рби и́хъ, во блага́я на врага́.

Еда́ позна́ется желѣ́зо? и одѣя́нiе мѣ́дяно крѣ́пость твоя́.

И сокро́вища твоя́ въ расхище́нiе да́мъ, измѣ́ну за вся́ грѣхи́ твоя́, и во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ:

и порабощу́ тя о́крестъ враго́мъ твои́мъ, въ земли́, ея́же не вѣ́си: я́ко о́гнь возжже́ся от я́рости моея́, на ва́съ горѣ́ти бу́детъ.

Ты́ вѣ́си, Го́споди, воспомяни́ мя и посѣти́ мя и защити́ мя от гоня́щихъ мя́, не въ долготерпѣ́нiе твое́ воспрiими́ мя: вѣ́ждь, я́ко прiя́хъ тебе́ ра́ди поноше́нiе от отверга́ющихъ словеса́ твоя́:

сконча́й и́хъ, и бу́детъ сло́во твое́ мнѣ́ въ ра́дость и во весе́лiе се́рдца моего́, я́ко при́звано е́сть и́мя твое́ на мнѣ́, Го́споди Бо́же си́лъ.

Не сѣдо́хъ въ со́нмѣ и́хъ игра́ющихъ, но боя́хся от лица́ руки́ твоея́: на еди́нѣ сѣдя́хъ, я́ко го́рести испо́лнихся.

Вску́ю оскорбля́ющiи мя́ возмога́ютъ на мя́? я́зва моя́ тверда́, отку́ду исцѣлю́ся? бы́сть мнѣ́ я́ко вода́ лжи́вая, не иму́щая вѣ́рности.

Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: а́ще обрати́шися, возста́влю тя́, и предъ лице́мъ мои́мъ ста́неши: и а́ще изведе́ши честно́е от недосто́йнаго, я́ко уста́ моя́ бу́деши: и обратя́тся ті́и къ тебѣ́, и ты́ не обрати́шися къ ни́мъ.

И да́мъ тя́ лю́демъ си́мъ а́ки стѣ́ну крѣ́пку, мѣ́дяну: и пора́туютъ на тя́ и не возмо́гутъ на тя́, я́ко а́зъ съ тобо́ю е́смь, да спасу́ тя и изба́влю тя́, рече́ Госпо́дь:

изба́влю тя́ от ру́къ злѣ́йшихъ и искуплю́ тя от ру́къ губи́телей.

Еврейский

וַיֹּאמֶר יְהוָה אֵלַי, אִם־יַעֲמֹד מֹשֶׁה וּשְׁמוּאֵל לְפָנַי, אֵין נַפְשִׁי אֶל־הָעָם הַזֶּה; שַׁלַּח מֵעַל־פָּנַי וְיֵצֵאוּ׃

וְהָיָה כִּי־יֹאמְרוּ אֵלֶיךָ אָנָה נֵצֵא; וְאָמַרְתָּ אֲלֵיהֶם כֹּה־אָמַר יְהוָה, אֲשֶׁר לַמָּוֶת לַמָּוֶת וַאֲשֶׁר לַחֶרֶב לַחֶרֶב, וַאֲשֶׁר לָרָעָב לָרָעָב, וַאֲשֶׁר לַשְּׁבִי לַשֶּׁבִי׃

וּפָקַדְתִּי עֲלֵיהֶם אַרְבַּע מִשְׁפָּחוֹת נְאֻם־יְהוָה, אֶת־הַחֶרֶב לַהֲרֹג, וְאֶת־הַכְּלָבִים לִסְחֹב; וְאֶת־עוֹף הַשָּׁמַיִם וְאֶת־בֶּהֱמַת הָאָרֶץ לֶאֱכֹל וּלְהַשְׁחִית׃

וּנְתַתִּים לִזְוָעָה (לְזַעֲוָה), לְכֹל מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ; בִּגְלַל מְנַשֶּׁה בֶן־יְחִזְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה, עַל אֲשֶׁר־עָשָׂה בִּירוּשָׁלִָם׃

כִּי מִי־יַחְמֹל עָלַיִךְ יְרוּשָׁלִַם, וּמִי יָנוּד לָךְ; וּמִי יָסוּר, לִשְׁאֹל לְשָׁלֹם לָךְ׃

אַתְּ נָטַשְׁתְּ אֹתִי נְאֻם־יְהוָה אָחוֹר תֵּלֵכִי; וָאַט אֶת־יָדִי עָלַיִךְ וָאַשְׁחִיתֵךְ, נִלְאֵיתִי הִנָּחֵם׃

וָאֶזְרֵם בְּמִזְרֶה בְּשַׁעֲרֵי הָאָרֶץ; שִׁכַּלְתִּי אִבַּדְתִּי אֶת־עַמִּי, מִדַּרְכֵיהֶם לוֹא־שָׁבוּ׃

עָצְמוּ־לִי אַלְמְנֹתָו מֵחוֹל יַמִּים, הֵבֵאתִי לָהֶם עַל־אֵם בָּחוּר שֹׁדֵד בַּצָּהֳרָיִם; הִפַּלְתִּי עָלֶיהָ פִּתְאֹם, עִיר וּבֶהָלוֹת׃

אֻמְלְלָה יֹלֶדֶת הַשִּׁבְעָה, נָפְחָה נַפְשָׁהּ בָּאָה (בָּא) שִׁמְשָׁהּ בְּעֹד יוֹמָם בּוֹשָׁה וְחָפֵרָה; וּשְׁאֵרִיתָם, לַחֶרֶב אֶתֵּן לִפְנֵי אֹיְבֵיהֶם נְאֻם־יְהוָה׃ ס

אוֹי־לִי אִמִּי, כִּי יְלִדְתִּנִי, אִישׁ רִיב וְאִישׁ מָדוֹן לְכָל־הָאָרֶץ; לֹא־נָשִׁיתִי וְלֹא־נָשׁוּ־בִי כֻּלֹּה מְקַלְלַונִי׃ ס

אָמַר יְהוָה, אִם־לֹא שָׁרוֹתִךָ (שֵׁרִיתִיךָ) לְטוֹב; אִם־לוֹא הִפְגַּעְתִּי בְךָ, בְּעֵת־רָעָה וּבְעֵת צָרָה אֶת־הָאֹיֵב׃

הֲיָרֹעַ בַּרְזֶל בַּרְזֶל מִצָּפוֹן וּנְחֹשֶׁת׃

חֵילְךָ וְאוֹצְרוֹתֶיךָ לָבַז אֶתֵּן לֹא בִמְחִיר; וּבְכָל־חַטֹּאותֶיךָ וּבְכָל־גְּבוּלֶיךָ׃

וְהַעֲבַרְתִּי אֶת־אֹיְבֶיךָ, בְּאֶרֶץ לֹא יָדָעְתָּ; כִּי־אֵשׁ קָדְחָה בְאַפִּי עֲלֵיכֶם תּוּקָד׃ ס

אַתָּה יָדַעְתָּ יְהוָה, זָכְרֵנִי וּפָקְדֵנִי וְהִנָּקֶם לִי מֵרֹדְפַי, אַל־לְאֶרֶךְ אַפְּךָ תִּקָּחֵנִי; דַּע שְׂאֵתִי עָלֶיךָ חֶרְפָּה׃

נִמְצְאוּ דְבָרֶיךָ וָאֹכְלֵם, וַיְהִי דְבָרֶיךָ (דְבָרְךָ) לִי, לְשָׂשׂוֹן וּלְשִׂמְחַת לְבָבִי; כִּי־נִקְרָא שִׁמְךָ עָלַי, יְהוָה אֱלֹהֵי צְבָאוֹת׃ ס

לֹא־יָשַׁבְתִּי בְסוֹד־מְשַׂחֲקִים וָאֶעְלֹז; מִפְּנֵי יָדְךָ בָּדָד יָשַׁבְתִּי, כִּי־זַעַם מִלֵּאתָנִי׃ ס

לָמָּה הָיָה כְאֵבִי נֶצַח, וּמַכָּתִי אֲנוּשָׁה; מֵאֲנָה הֵרָפֵא, הָיוֹ תִהְיֶה לִי כְּמוֹ אַכְזָב, מַיִם לֹא נֶאֱמָנוּ׃ ס

לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה, אִם־תָּשׁוּב וַאֲשִׁיבְךָ לְפָנַי תַּעֲמֹד, וְאִם־תּוֹצִיא יָקָר מִזּוֹלֵל כְּפִי תִהְיֶה; יָשֻׁבוּ הֵמָּה אֵלֶיךָ, וְאַתָּה לֹא־תָשׁוּב אֲלֵיהֶם׃

וּנְתַתִּיךָ לָעָם הַזֶּה, לְחוֹמַת נְחֹשֶׁת בְּצוּרָה, וְנִלְחֲמוּ אֵלֶיךָ וְלֹא־יוּכְלוּ לָךְ; כִּי־אִתְּךָ אֲנִי לְהוֹשִׁיעֲךָ וּלְהַצִּילֶךָ נְאֻם־יְהוָה׃

וְהִצַּלְתִּיךָ מִיַּד רָעִים; וּפְדִתִיךָ מִכַּף עָרִצִים׃ פ

Украинский (Огієнко)

І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б!
Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!

І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо?
то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон…

І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили…

І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.

Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме?
І хто співчуття тобі виявить?
І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?

Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!

І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,

у Мене більше було його вдів, як морського піску!
А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,

зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась…
А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь…

Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі!
Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене…

Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!

Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?

Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.

І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!

Ти, Господи, знаєш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене!
На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!

Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!

Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.

Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись?
Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?

Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!

І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!

І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Et dixit Dominus ad me: «Si steterit Moyses et Samuel co ram me, non est anima mea ad populum istum; eice illos a facie mea, et egrediantur.

Quod si dixerint ad te: "Quo egrediemur?", dices ad eos: Haec dicit Dominus: Qui ad mortem, ad mortem; et qui ad gladium, ad gladium; et qui ad famem, ad famem; et qui ad captivitatem, ad captivitatem.

Et mandabo super eos quattuor species, dicit Dominus: gladium ad occisionem et canes ad lacerandum et volatilia caeli et bestias terrae ad devorandum et dissipandum.

Et dabo eos in commotionem universis regnis terrae, propter Manassem filium Ezechiae regem Iudae, super omnibus, quae fecit in Ierusalem.

Quis enim miserebitur tui, Ierusalem, aut quis contristabitur pro te, aut quis ibit ad rogandum de pace tua?

Tu reppulisti me, dicit Dominus, retrorsum abiisti; et extendi manum meam super te et interfeci te: laboravi miserans.

Et ventilavi eos ventilabro in portis terrae; orbavi et disperdidi populum meum: a viis suis non sunt reversi.

Multiplicatae sunt mihi viduae eius super arenam maris, induxi eis super matrem militem vastatorem meridie, misi super eam repente perturbationem et terrorem.

Infirmata est, quae peperit septem, exhalavit animam suam; occidit ei sol, cum adhuc esset dies, confusa est et erubuit, et residuos eorum in gladium dabo in conspectu inimicorum eorum», ait Dominus.

Vae mihi, mater mea, quoniam genuisti me virum rixae et virum discordiae in universa terra! Non feneravi, nec feneravit mihi quisquam; omnes maledicunt mihi.

Amen, Domine, ministravi tibi in bonum, intercessi apud te in tempore afflictionis et in tempore tribulationis pro inimico.

Numquid frangitur ferro ferrum aquilonis et aes?

«Divitias tuas et thesauros tuos in direptionem dabo gratis, propter omnia peccata tua, in omnibus terminis tuis.

Et servire te faciam inimicis tuis in terra, quam nescis, quia ignis succensus est in furore meo: super vos ardebit».

Tu scis, Domine; recordare mei et visita me et vindica me de his, qui persequuntur me; noli in patientia tua abripere me, scito quoniam sustinui pro te opprobrium.

Inventi sunt sermones tui, et comedi eos, et factum est mihi verbum tuum in gaudium et in laetitiam cordis mei, quoniam invocatum est nomen tuum super me, Domine, Deus exercituum.

Non sedi in concilio ludentium et gloriatus sum; a facie manus tuae solus sedebam, quoniam indignatione replesti me.

Quare factus est dolor meus perpetuus, et plaga mea desperabilis renuit curari? Factus es mihi quasi rivus mendax, aquae infideles.

Propter hoc haec dixit Dominus: «Si converteris, convertam te, et ante faciem meam stabis; et si separaveris pretiosum a vili, quasi os meum eris; convertentur ipsi ad te, et tu non converteris ad eos.

Et dabo te populo huic in murum aereum fortem; et bellabunt adversum te et non praevalebunt, quia ego tecum sum, ut salvem te et eruam te, dicit Dominus.

Et liberabo te de manu pessimorum et redimam te de manu fortium».