Я́ко сiя́ глаго́летъ Госпо́дь о сынѣ́хъ и дще́рехъ, и́же родя́тся на мѣ́стѣ се́мъ, и о ма́терехъ и́хъ, я́же роди́ша и́хъ, и о отцѣ́хъ и́хъ роди́вшихъ я́ въ земли́ се́й:

сме́ртiю лю́тою изо́мрутъ, не опла́чутся и не погребу́тся: во о́бразъ на лицы́ земли́ бу́дутъ и мече́мъ паду́тъ и гла́домъ сконча́ются, и бу́дутъ тру́пiе и́хъ во снѣ́дь пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ.

Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: да не вни́деши въ до́мъ и́хъ пи́рный, ни да хо́диши пла́кати, ниже́ да рыда́еши и́хъ, поне́же отъя́хъ ми́ръ мо́й от люді́й си́хъ, рече́ Госпо́дь, ми́лость и щедро́ты.

И у́мрутъ вели́цыи и ма́лiи въ земли́ се́й: не погребу́тся, ни опла́чутся, ниже́ терза́нiе о ни́хъ бу́детъ, ниже́ обрі́ются ра́ди и́хъ,

и не прело́мятъ хлѣ́ба во стена́нiи и́хъ ко утѣше́нiю надъ ме́ртвымъ, и не даду́тъ и́мъ питiя́ ча́ши ко утѣше́нiю надъ отце́мъ и ма́терiю и́хъ.

И въ до́мъ пи́рный да не вни́деши сѣдѣ́ти съ ни́ми, е́же я́сти и пи́ти.

Поне́же сiя́ глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ отиму́ от мѣ́ста сего́ во о́чiю ва́шею и во дне́хъ ва́шихъ гла́съ ра́дости и гла́съ весе́лiя, гла́съ жениха́ и гла́съ невѣ́сты.

И бу́детъ, егда́ возвѣсти́ши лю́демъ си́мъ вся́ словеса́ сiя́, и реку́тъ къ тебѣ́: вску́ю глаго́лалъ е́сть Госпо́дь на на́съ вся́ зла́я сiя́? ка́я непра́вда на́ша? и кі́й грѣ́хъ на́шъ, и́мже согрѣши́хомъ Го́споду Бо́гу на́шему?

И рече́ши къ ни́мъ: поне́же оста́виша мя́ отцы́ ва́ши, глаго́летъ Госпо́дь, и идо́ша вслѣ́дъ бого́въ чужди́хъ, и послужи́ша и́мъ и поклони́шася и́мъ, мене́ же оста́виша и зако́на моего́ не сохрани́ша:

и вы́ го́рше дѣ́ласте, не́же отцы́ ва́ши, и се́, вы́ хо́дите кі́йждо вслѣ́дъ по́хотей се́рдца ва́шего лука́ваго, е́же не слу́шати мене́:

и изри́ну ва́съ от земли́ сея́ въ зе́млю, ея́же не вѣ́сте вы́ и отцы́ ва́ши, и послу́жите та́мо бого́мъ чужди́мъ де́нь и но́щь, и́же не даду́тъ ва́мъ ми́лости.

Сего́ ра́ди, се́, дні́е гряду́тъ, глаго́летъ Госпо́дь, и не реку́тъ ктому́: жи́въ Госпо́дь, и́же изведе́ сыно́въ Изра́илевыхъ от земли́ Еги́петскiя:

но: живе́тъ Госпо́дь, и́же изведе́ сыно́въ Изра́илевыхъ от земли́ сѣ́верныя и от всѣ́хъ стра́нъ, а́може изве́ржени бы́ша: и возвращу́ и́хъ въ зе́млю и́хъ, ю́же да́хъ отце́мъ и́хъ.

Се́, а́зъ послю́ ры́бари мно́ги, рече́ Госпо́дь, и уловя́тъ и́хъ: и посе́мъ послю́ мно́ги ловцы́, и уловя́тъ и́хъ на вся́цѣй горѣ́ и на вся́цѣмъ хо́лмѣ и от пеще́ръ ка́менныхъ.

Я́ко о́чи мои́ на всѣ́хъ путе́хъ и́хъ, не сокрове́ни су́ть от лица́ моего́, и не утае́на су́ть беззако́нiя и́хъ от о́чiю мое́ю.

И возда́мъ пе́рвѣе сугу́бая беззако́нiя и грѣхи́ и́хъ, и́миже оскверни́ша зе́млю мою́ въ мертвечи́нахъ ме́рзостей свои́хъ и въ беззако́нiихъ свои́хъ, и́миже напо́лниша достоя́нiе мое́.

Го́споди, ты́ крѣ́пость моя́ и по́мощь моя́ и прибѣ́жище мое́ во дне́хъ злы́хъ: къ тебѣ́ язы́цы прiи́дутъ от послѣ́днихъ земли́ и реку́тъ: вои́стинну лжи́выхъ стяжа́ша отцы́ на́ши и́доловъ, и нѣ́сть въ ни́хъ по́льзы.

Еда́ сотвори́тъ себѣ́ человѣ́къ бо́ги, и ті́и не су́ть бо́зи?

Сего́ ра́ди, се́, а́зъ покажу́ и́мъ во вре́мя сiе́ ру́ку мою́ и зна́ему сотворю́ и́мъ си́лу мою́, и позна́ютъ, я́ко и́мя мнѣ́ Госпо́дь.

Еврейский

וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֵלַי לֵאמֹר׃

לֹא־תִקַּח לְךָ אִשָּׁה; וְלֹא־יִהְיוּ לְךָ בָּנִים וּבָנוֹת, בַּמָּקוֹם הַזֶּה׃

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, עַל־הַבָּנִים וְעַל־הַבָּנוֹת, הַיִּלּוֹדִים בַּמָּקוֹם הַזֶּה; וְעַל־אִמֹּתָם הַיֹּלְדוֹת אוֹתָם, וְעַל־אֲבוֹתָם הַמּוֹלִדִים אוֹתָם בָּאָרֶץ הַזֹּאת׃

מְמוֹתֵי תַחֲלֻאִים יָמֻתוּ, לֹא יִסָּפְדוּ וְלֹא יִקָּבֵרוּ, לְדֹמֶן עַל־פְּנֵי הָאֲדָמָה יִהְיוּ; וּבַחֶרֶב וּבָרָעָב יִכְלוּ, וְהָיְתָה נִבְלָתָם לְמַאֲכָל, לְעוֹף הַשָּׁמַיִם וּלְבֶהֱמַת הָאָרֶץ׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, אַל־תָּבוֹא בֵּית מַרְזֵחַ, וְאַל־תֵּלֵךְ לִסְפּוֹד, וְאַל־תָּנֹד לָהֶם; כִּי־אָסַפְתִּי אֶת־שְׁלוֹמִי מֵאֵת הָעָם־הַזֶּה נְאֻם־יְהוָה, אֶת־הַחֶסֶד וְאֶת־הָרַחֲמִים׃

וּמֵתוּ גְדֹלִים וּקְטַנִּים בָּאָרֶץ הַזֹּאת לֹא יִקָּבֵרוּ; וְלֹא־יִסְפְּדוּ לָהֶם, וְלֹא יִתְגֹּדַד, וְלֹא יִקָּרֵחַ לָהֶם׃

וְלֹא־יִפְרְסוּ לָהֶם עַל־אֵבֶל לְנַחֲמוֹ עַל־מֵת; וְלֹא־יַשְׁקוּ אוֹתָם כּוֹס תַּנְחוּמִים, עַל־אָבִיו וְעַל־אִמּוֹ׃

וּבֵית־מִשְׁתֶּה לֹא־תָבוֹא לָשֶׁבֶת אוֹתָם; לֶאֱכֹל וְלִשְׁתּוֹת׃ ס

כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הִנְנִי מַשְׁבִּית מִן־הַמָּקוֹם הַזֶּה לְעֵינֵיכֶם וּבִימֵיכֶם; קוֹל שָׂשׂוֹן וְקוֹל שִׂמְחָה, קוֹל חָתָן וְקוֹל כַּלָּה׃

וְהָיָה, כִּי תַגִּיד לָעָם הַזֶּה, אֵת כָּל־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; וְאָמְרוּ אֵלֶיךָ, עַל־מֶה דִבֶּר יְהוָה עָלֵינוּ אֵת כָּל־הָרָעָה הַגְּדוֹלָה הַזֹּאת, וּמֶה עֲוֹנֵנוּ וּמֶה חַטָּאתֵנוּ, אֲשֶׁר חָטָאנוּ לַיהוָה אֱלֹהֵינוּ׃

וְאָמַרְתָּ אֲלֵיהֶם, עַל אֲשֶׁר־עָזְבוּ אֲבוֹתֵיכֶם אוֹתִי נְאֻם־יְהוָה, וַיֵּלְכוּ, אַחֲרֵי אֱלֹהִים אֲחֵרִים, וַיַּעַבְדוּם וַיִּשְׁתַּחֲווּ לָהֶם; וְאֹתִי עָזָבוּ, וְאֶת־תּוֹרָתִי לֹא שָׁמָרוּ׃

וְאַתֶּם הֲרֵעֹתֶם לַעֲשׂוֹת מֵאֲבוֹתֵיכֶם; וְהִנְּכֶם הֹלְכִים, אִישׁ אַחֲרֵי שְׁרִרוּת לִבּוֹ־הָרָע, לְבִלְתִּי שְׁמֹעַ אֵלָי׃

וְהֵטַלְתִּי אֶתְכֶם, מֵעַל הָאָרֶץ הַזֹּאת, עַל־הָאָרֶץ אֲשֶׁר לֹא יְדַעְתֶּם, אַתֶּם וַאֲבוֹתֵיכֶם; וַעֲבַדְתֶּם־שָׁם אֶת־אֱלֹהִים אֲחֵרִים יוֹמָם וָלַיְלָה, אֲשֶׁר לֹא־אֶתֵּן לָכֶם חֲנִינָה׃ ס

לָכֵן הִנֵּה־יָמִים בָּאִים נְאֻם־יְהוָה; וְלֹא־יֵאָמֵר עוֹד חַי־יְהוָה, אֲשֶׁר הֶעֱלָה אֶת־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם׃

כִּי אִם־חַי־יְהוָה, אֲשֶׁר הֶעֱלָה אֶת־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל מֵאֶרֶץ צָפוֹן, וּמִכֹּל הָאֲרָצוֹת, אֲשֶׁר הִדִּיחָם שָׁמָּה; וַהֲשִׁבֹתִים עַל־אַדְמָתָם, אֲשֶׁר נָתַתִּי לַאֲבוֹתָם׃ ס

הִנְנִי שֹׁלֵחַ לְדַוָּגִים (לְדַיָּגִים) רַבִּים נְאֻם־יְהוָה וְדִיגוּם; וְאַחֲרֵי־כֵן, אֶשְׁלַח לְרַבִּים צַיָּדִים, וְצָדוּם מֵעַל כָּל־הַר וּמֵעַל כָּל־גִּבְעָה, וּמִנְּקִיקֵי הַסְּלָעִים׃

כִּי עֵינַי עַל־כָּל־דַּרְכֵיהֶם, לֹא נִסְתְּרוּ מִלְּפָנָי; וְלֹא־נִצְפַּן עֲוֹנָם מִנֶּגֶד עֵינָי׃

וְשִׁלַּמְתִּי רִאשׁוֹנָה, מִשְׁנֵה עֲוֹנָם וְחַטָּאתָם, עַל חַלְּלָם אֶת־אַרְצִי; בְּנִבְלַת שִׁקּוּצֵיהֶם וְתוֹעֲבוֹתֵיהֶם, מָלְאוּ אֶת־נַחֲלָתִי׃ ס

יְהוָה עֻזִּי וּמָעֻזִּי וּמְנוּסִי בְּיוֹם צָרָה; אֵלֶיךָ, גּוֹיִם יָבֹאוּ מֵאַפְסֵי־אָרֶץ, וְיֹאמְרוּ, אַךְ־שֶׁקֶר נָחֲלוּ אֲבוֹתֵינוּ, הֶבֶל וְאֵין־בָּם מוֹעִיל׃

הֲיַעֲשֶׂה־לּוֹ אָדָם אֱלֹהִים; וְהֵמָּה לֹא אֱלֹהִים׃

לָכֵן הִנְנִי מוֹדִיעָם, בַּפַּעַם הַזֹּאת, אוֹדִיעֵם אֶת־יָדִי וְאֶת־גְּבוּרָתִי; וְיָדְעוּ כִּי־שְׁמִי יְהוָה׃ ס

Украинский (Огієнко)

І було слово Господнє до мене, промовляючи:

Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці.

Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому:

Від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі…
Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині…

Бо так промовляє Господь: Не заходь у дім смутку, і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, говорить Господь, ласку та милість.

І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини…

І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір́ю…

І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.

Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої!

І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: За що Господь говорив проти нас все велике це лихо?
І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому?

І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, каже Господь, і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували!

А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити…

Тому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки.
І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.

Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського,

а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх…
Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім.

Оце Я пошлю по численних рибалок, говорить Господь, і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір́я, і зо скельних розщілин.

Бо очі Мої на всі їхні дороги: вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина.

І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили…

О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі!
Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було…

Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги?

Тому то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Моє це Господь!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

ثُمَّ صَارَ إِلَيَّ كَلاَمُ الرَّبِّ قَائِلاً:

«لاَ تَتَّخِذْ لِنَفْسِكَ امْرَأَةً، وَلاَ يَكُنْ لَكَ بَنُونَ وَلاَ بَنَاتٌ فِي هذَا الْمَوْضِعِ.

لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ عَنِ الْبَنِينَ وَعَنِ الْبَنَاتِ الْمَوْلُودِينَ فِي هذَا الْمَوْضِعِ، وَعَنْ أُمَّهَاتِهِمِ اللَّوَاتِي وَلَدْنَهُمْ، وَعَنْ آبَائِهِمِ الَّذِينَ وَلَدُوهُمْ فِي هذِهِ الأَرْضِ:

مِيتَاتِ أَمْرَاضٍ يَمُوتُونَ. لاَ يُنْدَبُونَ وَلاَ يُدْفَنُونَ، بَلْ يَكُونُونَ دِمْنَةً عَلَى وَجْهِ الأَرْضِ، وَبِالسَّيْفِ وَالْجُوعِ يَفْنَوْنَ، وَتَكُونُ جُثَثُهُمْ أُكْلاً لِطُيُورِ السَّمَاءِ وَلِوُحُوشِ الأَرْضِ.

لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: لاَ تَدْخُلْ بَيْتَ النَّوْحِ وَلاَ تَمْضِ لِلنَّدْبِ وَلاَ تُعَزِّهِمْ، لأَنِّي نَزَعْتُ سَلاَمِي مِنْ هذَا الشَّعْبِ، يَقُولُ الرَّبُّ، الإِحْسَانَ وَالْمَرَاحِمَ.

فَيَمُوتُ الْكِبَارُ وَالصِّغَارُ فِي هذِهِ الأَرْضِ. لاَ يُدْفَنُونَ وَلاَ يَنْدُبُونَهُمْ، وَلاَ يَخْمِشُونَ أَنْفُسَهُمْ وَلاَ يَجْعَلُونَ قَرَعَةً مِنْ أَجْلِهِمْ.

وَلاَ يَكْسِرُونَ خُبْزًا فِي الْمَنَاحَةِ لِيُعَزُّوهُمْ عَنْ مَيِّتٍ، وَلاَ يَسْقُونَهُمْ كَأْسَ التَّعْزِيَةِ عَنْ أَبٍ أَوْ أُمٍّ.

وَلاَ تَدْخُلْ بَيْتَ الْوَلِيمَةِ لِتَجْلِسَ مَعَهُمْ لِلأَكْلِ وَالشُّرْبِ.

لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ رَبُّ الْجُنُودِ إِلهُ إِسْرَائِيلَ: هأَنَذَا مُبَطِّلٌ مِنْ هذَا الْمَوْضِعِ، أَمَامَ أَعْيُنِكُمْ وَفِي أَيَّامِكُمْ، صَوْتَ الطَّرَبِ وَصَوْتَ الْفَرَحِ، صَوْتَ الْعَرِيسِ وَصَوْتَ الْعَرُوسِ.

« وَيَكُونُ حِينَ تُخْبِرُ هذَا الشَّعْبَ بِكُلِّ هذِهِ الأُمُورِ أَنَّهُمْ يَقُولُونَ لَكَ: لِمَاذَا تَكَلَّمَ الرَّبُّ عَلَيْنَا بِكُلِّ هذَا الشَّرِّ الْعَظِيمِ، فَمَا هُوَ ذَنْبُنَا وَمَا هِيَ خَطِيَّتُنَا الَّتِي أَخْطَأْنَاهَا إِلَى الرَّبِّ إِلهِنَا؟

فَتَقُولُ لَهُمْ: مِنْ أَجْلِ أَنَّ آبَاءَكُمْ قَدْ تَرَكُونِي، يَقُولُ الرَّبُّ، وَذَهَبُوا وَرَاءَ آلِهَةٍ أُخْرَى وَعَبَدُوهَا وَسَجَدُوا لَهَا، وَإِيَّايَ تَرَكُوا، وَشَرِيعَتِي لَمْ يَحْفَظُوهَا.

وَأَنْتُمْ أَسَأْتُمْ فِي عَمَلِكُمْ أَكْثَرَ مِنْ آبَائِكُمْ. وَهَا أَنْتُمْ ذَاهِبُونَ كُلُّ وَاحِدٍ وَرَاءَ عِنَادِ قَلْبِهِ الشِّرِّيرِ حَتَّى لاَ تَسْمَعُوا لِي.

فَأَطْرُدُكُمْ مِنْ هذِهِ الأَرْضِ إِلَى أَرْضٍ لَمْ تَعْرِفُوهَا أَنْتُمْ وَلاَ آبَاؤُكُمْ، فَتَعْبُدُونَ هُنَاكَ آلِهَةً أُخْرَى نَهَارًا وَلَيْلاً حَيْثُ لاَ أُعْطِيكُمْ نِعْمَةً.

«لِذلِكَ هَا أَيَّامٌ تَأْتِي، يَقُولُ الرَّبُّ، وَلاَ يُقَالُ بَعْدُ: حَيٌّ هُوَ الرَّبُّ الَّذِي أَصْعَدَ بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِ مِصْرَ،

بَلْ حَيٌّ هُوَ الرَّبُّ الَّذِي أَصْعَدَ بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِ الشِّمَالِ وَمِنْ جَمِيعِ الأَرَاضِي الَّتِي طَرَدَهُمْ إِلَيْهَا. فَأُرْجِعُهُمْ إِلَى أَرْضِهِمِ الَّتِي أَعْطَيْتُ آبَاءَهُمْ إِيَّاهَا.

«هأَنَذَا أُرْسِلُ إِلَى جَزَّافِينَ كَثِيرِينَ، يَقُولُ الرَّبُّ، فَيَصْطَادُونَهُمْ، ثُمَّ بَعْدَ ذلِكَ أُرْسِلُ إِلَى كَثِيرِينَ مِنَ الْقَانِصِينَ فَيَقْتَنِصُونَهُمْ عَنْ كُلِّ جَبَل وَعَنْ كُلِّ أَكَمَةٍ وَمِنْ شُقُوقِ الصُّخُورِ.

لأَنَّ عَيْنَيَّ عَلَى كُلِّ طُرُقِهِمْ. لَمْ تَسْتَتِرْ عَنْ وَجْهِي، وَلَمْ يَخْتَفِ إِثْمُهُمْ مِنْ أَمَامِ عَيْنَيَّ.

وَأُعَاقِبُ أَوَّلاً إِثْمَهُمْ وَخَطِيَّتَهُمْ ضِعْفَيْنِ، لأَنَّهُمْ دَنَّسُوا أَرْضِي، وَبِجُثَثِ مَكْرُهَاتِهِمْ وَرَجَاسَاتِهِمْ قَدْ مَلأُوا مِيرَاثِي».

يَا رَبُّ، عِزِّي وَحِصْنِي وَمَلْجَإِي فِي يَوْمِ الضِّيِق، إِلَيْكَ تَأْتِي الأُمَمُ مِنْ أَطْرَافِ الأَرْضِ، وَيَقُولُونَ: «إِنَّمَا وَرِثَ آبَاؤُنَا كَذِبًا وَأَبَاطِيلَ وَمَا لاَ مَنْفَعَةَ فِيهِ.

هَلْ يَصْنَعُ الإِنْسَانُ لِنَفْسِهِ آلِهَةً وَهِيَ لَيْسَتْ آلِهَةً؟».

«لِذلِكَ هأَنَذَا أُعَرِّفُهُمْ هذِهِ الْمَرَّةَ، أُعَرِّفُهُمْ يَدِي وَجَبَرُوتِي، فَيَعْرِفُونَ أَنَّ اسْمِي يَهْوَهُ.