And the vessel that he made of clay was marred in the hand of the potter; so he made it again into another vessel, as it seemed good to the potter to make.

Then the word of the LORD came to me, saying:

«O house of Israel, can I not do with you as this potter?» says the LORD. «Look, as the clay is in the potteŕs hand, so are you in My hand, O house of Israel!

The instant I speak concerning a nation and concerning a kingdom, to pluck up, to pull down, and to destroy it,

if that nation against whom I have spoken turns from its evil, I will relent of the disaster that I thought to bring upon it.

And the instant I speak concerning a nation and concerning a kingdom, to build and to plant it,

if it does evil in My sight so that it does not obey My voice, then I will relent concerning the good with which I said I would benefit it.

«Now therefore, speak to the men of Judah and to the inhabitants of Jerusalem, saying, «Thus says the LORD: «Behold, I am fashioning a disaster and devising a plan against you. Return now every one from his evil way, and make your ways and your doings good.»»́

And they said, «That is hopeless! So we will walk according to our own plans, and we will every one obey the dictates of his evil heart.»

Therefore thus says the LORD: «Ask now among the Gentiles, Who has heard such things? The virgin of Israel has done a very horrible thing.

Will a man leave the snow water of Lebanon, Which comes from the rock of the field? Will the cold flowing waters be forsaken for strange waters?

«Because My people have forgotten Me, They have burned incense to worthless idols. And they have caused themselves to stumble in their ways, From the ancient paths, To walk in pathways and not on a highway,

To make their land desolate and a perpetual hissing; Everyone who passes by it will be astonished And shake his head.

I will scatter them as with an east wind before the enemy; I will show them the back and not the face In the day of their calamity.»

Then they said, «Come and let us devise plans against Jeremiah; for the law shall not perish from the priest, nor counsel from the wise, nor the word from the prophet. Come and let us attack him with the tongue, and let us not give heed to any of his words.»

Give heed to me, O LORD, And listen to the voice of those who contend with me!

Shall evil be repaid for good? For they have dug a pit for my life. Remember that I stood before You To speak good for them, To turn away Your wrath from them.

Therefore deliver up their children to the famine, And pour out their blood By the force of the sword; Let their wives become widows And bereaved of their children. Let their men be put to death, Their young men be slain By the sword in battle.

Let a cry be heard from their houses, When You bring a troop suddenly upon them; For they have dug a pit to take me, And hidden snares for my feet.

Yet, LORD, You know all their counsel Which is against me, to slay me. Provide no atonement for their iniquity, Nor blot out their sin from Your sight; But let them be overthrown before You. Deal thus with them In the time of Your anger.

Церковнославянский (рус)

Сло́во, е́же бы́сть ко иеремі́и от Го́спода, реку́щее:

востани́ и сни́ди въ до́мъ скуде́льничь, и та́мо услы́шиши словеса́ моя́.

И снидо́хъ въ до́мъ скуде́льничь, и се́, то́й творя́ше дѣ́ло на ка́менехъ.

И разби́ся сосу́дъ, его́же то́й творя́ше от гли́ны рука́ма свои́ма: и па́ки то́й сотвори́ изъ него́ и́ный сосу́дъ, я́коже уго́дно во о́чiю его́ твори́ти.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́, реку́щее:

еда́, я́коже скуде́льникъ се́й, не возмогу́ сотвори́ти ва́съ, до́ме Изра́илевъ? рече́ Госпо́дь: се́, я́коже бре́нiе въ руку́ скуде́льника, та́ко вы́ есте́, до́ме Изра́илевъ, въ руку́ мое́ю:

наконе́цъ возглаго́лю на язы́къ и на ца́рство, да искореню́ и́хъ и разорю́ и расточу́ я́:

и а́ще обрати́тся язы́къ то́й от всѣ́хъ лука́вствъ свои́хъ, то́ раска́юся о озлобле́нiихъ, я́же помы́слихъ сотвори́ти и́мъ:

и наконе́цъ реку́ на язы́къ и ца́рство, да возсози́жду и насажду́ я́,

и а́ще сотворя́тъ лука́вая предъ очи́ма мои́ма, е́же не послу́шати гла́са моего́, то́ раска́юся о благи́хъ, я́же глаго́лахъ сотвори́ти и́мъ.

И ны́нѣ рцы́ ко муже́мъ Иу́динымъ и обита́телемъ Иерусали́ма, рекі́й: сiя́ рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ творю́ на ва́съ зла́я и мы́шлю на ва́съ умышле́нiе: да обрати́тся у́бо кі́йждо от пути́ своего́ лука́ваго, и испра́вите пути́ ва́шя и умышле́нiя ва́ша.

И реко́ша: укрѣпи́мся, и́бо по развраще́ниемъ на́шымъ по́йдемъ, и кі́йждо уго́дное се́рдца своего́ лука́ваго сотвори́мъ.

Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: вопроси́те ны́нѣ язы́ковъ, кто́ слы́ша сицева́я стра́шная, я́же сотвори́ зѣло́ дѣ́ва Изра́илева?

еда́ оскудѣ́ютъ от ка́мене сосцы́, или́ снѣ́гъ от Лива́на? еда́ уклони́тся вода́ зѣ́лно вѣ́тромъ носи́мая?

поне́же забы́ша мене́ лю́дiе мои́ всу́е жру́ще, и изнемо́гутъ на путе́хъ свои́хъ и на стезя́хъ вѣ́чныхъ, е́же взы́ти на стези́ не иму́щыя пути́ на хожде́нiе,

е́же положи́ти зе́млю сво́ю въ запустѣ́нiе и во звизда́нiе вѣ́чное: вся́къ, и́же пре́йдетъ по не́й, почуди́тся и покива́етъ главо́ю свое́ю:

я́коже вѣ́тръ паля́щь разсѣ́ю и́хъ предъ враги́ и́хъ, хребе́тъ, а не лице́ покажу́ и́мъ въ де́нь поги́бели и́хъ.

И реко́ша: прiиди́те и умы́слимъ иеремі́ю совѣ́тъ, и́бо не поги́бнетъ зако́нъ от свяще́нника, ни совѣ́тъ от прему́драго, ни сло́во от проро́ка: прiиди́те и порази́мъ его́ язы́комъ, и не во́нмемъ всѣ́мъ словесе́мъ его́.

Вонми́, Го́споди, мнѣ́ и услы́ши гла́съ оправда́нiя моего́.

Еда́ воздаю́тся зла́я за блага́я? я́ко глаго́лаша словеса́ на ду́шу мою́ и мучи́телство свое́ сокры́ша ми́. Помяни́ стоя́вшаго мя́ предъ тобо́ю, е́же глаго́лати за ни́хъ блага́я, да отвращу́ гнѣ́въ тво́й от ни́хъ.

Сего́ ра́ди да́ждь сы́ны и́хъ въ гла́дъ и собери́ и́хъ въ ру́цѣ меча́: да бу́дутъ жены́ и́хъ безча́дны и вдовы́, и му́жiе и́хъ да бу́дутъ убiе́ни сме́ртiю, и ю́ноши и́хъ да паду́тъ мече́мъ на ра́ти:

да бу́детъ во́пль въ домѣ́хъ и́хъ: наведи́ на ни́хъ разбо́йники внеза́пу, поне́же совѣща́ша сло́во, да и́мутъ мя́, и сѣ́ти скры́ша на мя́.

Ты́ же, Го́споди, вѣ́си ве́сь совѣ́тъ и́хъ на мя́ въ сме́рть: да не очи́стиши беззако́нiя и́хъ и грѣхо́въ и́хъ от лица́ твоего́ да не изгла́диши: да бу́детъ болѣ́знь и́хъ предъ тобо́ю, и во вре́мя я́рости твоея́ сотвори́ и́мъ.

Украинский (Огієнко)

Языки

Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.

І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.

І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив.
І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.

І було мені слово Господнє, говорячи:

Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів?
каже Господь.
Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,

та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.

А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!

Та вони відказали: Пропало!
бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.

Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце?
Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі?
Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?

Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,

щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним…
Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю…

Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом;
потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка.
Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!

Хіба замість доброго злим надолужено буде?
Бо яму копають вони для моєї душі…
Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!

Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили…

А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!