Скрыть
18:1
18:2
18:3
18:4
18:5
18:9
18:10
18:14
Церковнославянский (рус)
Сло́во, е́же бы́сть ко иеремі́и от­ Го́спода, реку́щее:
востани́ и сни́ди въ до́мъ скуде́льничь, и та́мо услы́шиши словеса́ моя́.
И снидо́хъ въ до́мъ скуде́льничь, и се́, то́й творя́ше дѣ́ло на ка́менехъ.
И разби́ся сосу́дъ, его́же то́й творя́ше от­ гли́ны рука́ма сво­и́ма: и па́ки то́й сотвори́ изъ него́ и́ный сосу́дъ, я́коже уго́дно во о́чiю его́ твори́ти.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́, реку́щее:
еда́, я́коже скуде́льникъ се́й, не воз­могу́ сотвори́ти ва́съ, до́ме Изра́илевъ? рече́ Госпо́дь: се́, я́коже бре́нiе въ руку́ скуде́льника, та́ко вы́ есте́, до́ме Изра́илевъ, въ руку́ мое́ю:
наконе́цъ воз­глаго́лю на язы́къ и на ца́р­ст­во, да искореню́ и́хъ и разорю́ и расточу́ я́:
и а́ще обрати́т­ся язы́къ то́й от­ всѣ́хъ лука́в­ст­въ сво­и́хъ, то́ раска́юся о озлобле́нiихъ, я́же помы́слихъ сотвори́ти и́мъ:
и наконе́цъ реку́ на язы́къ и ца́р­ст­во, да воз­сози́жду и насажду́ я́,
и а́ще сотворя́тъ лука́вая предъ очи́ма мо­и́ма, е́же не послу́шати гла́са мо­его́, то́ раска́юся о благи́хъ, я́же глаго́лахъ сотвори́ти и́мъ.
И ны́нѣ рцы́ ко муже́мъ Иу́динымъ и обита́телемъ Иерусали́ма, рекі́й: сiя́ рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ творю́ на ва́съ зла́я и мы́шлю на ва́съ умышле́нiе: да обрати́т­ся у́бо кі́йждо от­ пути́ сво­его́ лука́ваго, и испра́вите пути́ ва́шя и умышле́нiя ва́ша.
И реко́ша: укрѣпи́мся, и́бо по развраще́ниемъ на́шымъ по́йдемъ, и кі́йждо уго́дное се́рдца сво­его́ лука́ваго сотвори́мъ.
Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: вопроси́те ны́нѣ язы́ковъ, кто́ слы́ша сицева́я стра́шная, я́же сотвори́ зѣло́ дѣ́ва Изра́илева?
еда́ оскудѣ́ютъ от­ ка́мене сосцы́, или́ снѣ́гъ от­ Лива́на? еда́ уклони́т­ся вода́ зѣ́лно вѣ́тромъ носи́мая?
поне́же забы́ша мене́ лю́дiе мо­и́ всу́е жру́ще, и изнемо́гутъ на путе́хъ сво­и́хъ и на стезя́хъ вѣ́чныхъ, е́же взы́ти на стези́ не иму́щыя пути́ на хожде́нiе,
е́же положи́ти зе́млю сво́ю въ запустѣ́нiе и во звизда́нiе вѣ́чно­е: вся́къ, и́же пре́йдетъ по не́й, почуди́т­ся и покива́етъ главо́ю сво­е́ю:
я́коже вѣ́тръ паля́щь разсѣ́ю и́хъ предъ враги́ и́хъ, хребе́тъ, а не лице́ покажу́ и́мъ въ де́нь поги́бели и́хъ.
И реко́ша: прiиди́те и умы́слимъ иеремі́ю совѣ́тъ, и́бо не поги́бнетъ зако́нъ от­ свяще́н­ника, ни совѣ́тъ от­ прему́драго, ни сло́во от­ проро́ка: прiиди́те и порази́мъ его́ язы́комъ, и не во́нмемъ всѣ́мъ словесе́мъ его́.
Вонми́, Го́споди, мнѣ́ и услы́ши гла́съ оправда́нiя мо­его́.
Еда́ воз­даю́т­ся зла́я за блага́я? я́ко глаго́лаша словеса́ на ду́шу мою́ и мучи́тел­ст­во свое́ сокры́ша ми́. Помяни́ стоя́в­шаго мя́ предъ тобо́ю, е́же глаго́лати за ни́хъ блага́я, да от­вращу́ гнѣ́въ тво́й от­ ни́хъ.
Сего́ ра́ди да́ждь сы́ны и́хъ въ гла́дъ и собери́ и́хъ въ ру́цѣ меча́: да бу́дутъ жены́ и́хъ безча́дны и вдовы́, и му́жiе и́хъ да бу́дутъ убiе́ни сме́ртiю, и ю́ноши и́хъ да паду́тъ мече́мъ на ра́ти:
да бу́детъ во́пль въ домѣ́хъ и́хъ: наведи́ на ни́хъ разбо́йники внеза́пу, поне́же совѣща́ша сло́во, да и́мутъ мя́, и сѣ́ти скры́ша на мя́.
Ты́ же, Го́споди, вѣ́си ве́сь совѣ́тъ и́хъ на мя́ въ сме́рть: да не очи́стиши беззако́нiя и́хъ и грѣхо́въ и́хъ от­ лица́ тво­его́ да не изгла́диши: да бу́детъ болѣ́знь и́хъ предъ тобо́ю, и во вре́мя я́рости тво­ея́ сотвори́ и́мъ.
Греческий [Greek (Koine)]
ὁ λόγος ὁ γενό­με­νος παρα­̀ κυρίου προ­̀ς Ιερεμιαν λέγων
ἀνάστηθι καὶ κατα­́βηθι εἰς οἶκον τοῦ κεραμέως καὶ ἐκεῖ ἀκούσῃ τοὺς λόγους μου
καὶ κατέβην εἰς τὸν οἶκον τοῦ κεραμέως καὶ ἰδοὺ αὐτὸς ἐποίει ἔργον ἐπι­̀ τῶν λίθων
καὶ διέπεσεν τὸ ἀγγεῖον ὃ αὐτὸς ἐποίει ἐν ταῖς χερσὶν αὐτοῦ καὶ πάλιν αὐτὸς ἐποίησεν αὐτὸ ἀγγεῖον ἕτερον καθὼς ἤρεσεν ἐνώπιον αὐτοῦ τοῦ ποιῆσαι
καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου προ­́ς με λέγων
εἰ καθὼς ὁ κεραμεὺς οὗτος οὐ δυνήσομαι τοῦ ποιῆσαι ὑμᾶς οἶκος Ισραηλ ἰδοὺ ὡς ὁ πηλὸς τοῦ κεραμέως ὑμεῖς ἐστε ἐν ταῖς χερσίν μου
πέρας λαλήσω ἐπι­̀ ἔθνος ἢ ἐπι­̀ βασιλείαν τοῦ ἐξᾶραι αὐτοὺς καὶ τοῦ ἀπο­λλύειν
καὶ ἐπι­στραφῇ τὸ ἔθνος ἐκεῖνο ἀπο­̀ πάν­των τῶν κακῶν αὐτῶν καὶ μετανοήσω περὶ τῶν κακῶν ὧν ἐλογισάμην τοῦ ποιῆσαι αὐτοῖς
καὶ πέρας λαλήσω ἐπι­̀ ἔθνος καὶ ἐπι­̀ βασιλείαν τοῦ ἀνοικοδομεῖσθαι καὶ τοῦ κατα­φυτεύ­εσθαι
καὶ ποιήσωσιν τὰ πονηρὰ ἐναν­τίον μου τοῦ μὴ ἀκούειν τῆς φωνῆς μου καὶ μετανοήσω περὶ τῶν ἀγαθῶν ὧν ἐλάλησα τοῦ ποιῆσαι αὐτοῖς
καὶ νῦν εἰπὸν προ­̀ς ἄνδρας Ιουδα καὶ προ­̀ς τοὺς κατοικοῦν­τας Ιερουσαλημ ἰδοὺ ἐγὼ πλάσ­σω ἐφ᾿ ὑμᾶς κακὰ καὶ λογίζομαι ἐφ᾿ ὑμᾶς λογισμόν ἀπο­στραφήτω δὴ ἕκασ­τος ἀπο­̀ ὁδοῦ αὐτοῦ τῆς πονηρᾶς καὶ καλλίονα ποιήσετε τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα ὑμῶν
καὶ εἶπαν ἀνδριούμεθα ὅτι ὀπίσω τῶν ἀπο­στροφῶν ἡμῶν πορευσόμεθα καὶ ἕκασ­τος τὰ ἀρεστὰ τῆς καρδίας αὐτοῦ τῆς πονηρᾶς ποιήσομεν
δια­̀ τοῦτο τάδε λέγει κύριος ἐρωτήσατε δὴ ἐν ἔθνεσιν τίς ἤκουσεν τοιαῦτα φρικτά ἃ ἐποίησεν σφόδρα παρθένος Ισραηλ
μὴ ἐκλείψουσιν ἀπο­̀ πέτρας μαστοὶ ἢ χιὼν ἀπο­̀ τοῦ Λιβάνου μὴ ἐκκλινεῖ ὕδωρ βιαίως ἀνέμῳ φερόμενον
ὅτι ἐπελάθον­τό μου ὁ λαός μου εἰς κενὸν ἐθυμίασαν καὶ ἀσθενήσουσιν ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν σχοίνους αἰωνίους τοῦ ἐπι­βῆναι τρίβους οὐκ ἔχον­τας ὁδὸν εἰς πορείαν
τοῦ τάξαι τὴν γῆν αὐτῶν εἰς ἀφανισμὸν καὶ σύριγμα αἰώνιον πάν­τες οἱ δια­πορευόμενοι δι᾿ αὐτῆς ἐκστήσον­ται καὶ κινήσουσιν τὴν κεφαλὴν αὐτῶν
ὡς ἄνεμον καύσωνα δια­σπερῶ αὐτοὺς κατα­̀ προ­́σωπον ἐχθρῶν αὐτῶν δείξω αὐτοῖς ἡμέραν ἀπωλείας αὐτῶν
καὶ εἶπαν δεῦτε λογισώμεθα ἐπι­̀ Ιερεμιαν λογισμόν ὅτι οὐκ ἀπο­λεῖται νόμος ἀπο­̀ ἱερέως καὶ βουλὴ ἀπο­̀ συν­ετοῦ καὶ λόγος ἀπο­̀ προ­φήτου δεῦτε καὶ πατάξωμεν αὐτὸν ἐν γλώσ­σῃ καὶ ἀκουσόμεθα πάν­τας τοὺς λόγους αὐτοῦ
εἰσάκουσόν μου κύριε καὶ εἰσάκουσον τῆς φωνῆς τοῦ δικαιώματός μου
εἰ ἀν­ταποδίδοται ἀν­τὶ ἀγαθῶν κακά ὅτι συν­ελάλησαν ῥήματα κατα­̀ τῆς ψυχῆς μου καὶ τὴν κόλασιν αὐτῶν ἔκρυψάν μοι μνήσθητι ἑστηκότος μου κατα­̀ προ­́σωπόν σου τοῦ λαλῆσαι ὑπὲρ αὐτῶν ἀγαθὰ τοῦ ἀπο­στρέψαι τὸν θυμόν σου ἀπ᾿ αὐτῶν
δια­̀ τοῦτο δὸς τοὺς υἱοὺς αὐτῶν εἰς λιμὸν καὶ ἄθροισον αὐτοὺς εἰς χεῖρας μαχαίρας γενέσθωσαν αἱ γυναῖκες αὐτῶν ἄτεκνοι καὶ χῆραι καὶ οἱ ἄνδρες αὐτῶν γενέσθωσαν ἀνῃρη­μέ­νοι θανάτῳ καὶ οἱ νεανίσκοι αὐτῶν πεπτωκότες μαχαίρᾳ ἐν πολέμῳ
γενηθήτω κραυγὴ ἐν ταῖς οἰκίαις αὐτῶν ἐπάξεις ἐπ᾿ αὐτοὺς λῃστὰς ἄφνω ὅτι ἐνεχείρησαν λόγον εἰς σύλλημψίν μου καὶ παγίδας ἔκρυψαν ἐπ᾿ ἐμέ
καὶ σύ κύριε ἔγνως ἅπασαν τὴν βουλὴν αὐτῶν ἐπ᾿ ἐμὲ εἰς θάνατον μὴ ἀθῳώσῃς τὰς ἀδικίας αὐτῶν καὶ τὰς ἁμαρτίας αὐτῶν ἀπο­̀ προ­σώπου σου μὴ ἐξαλείψῃς γενέσθω ἡ ἀσθένεια αὐτῶν ἐναν­τίον σου ἐν καιρῷ θυμοῦ σου ποίησον ἐν αὐτοῖς
Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.
І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.
І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив.
І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.
І було мені слово Господнє, говорячи:
Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів?
каже Господь.
Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!
Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,
та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.
А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,
та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.
А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!
Та вони відказали: Пропало!
бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.
Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце?
Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!
Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі?
Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?
Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,
щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним…
Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю…
Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом;
потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!
І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка.
Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!
Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!
Хіба замість доброго злим надолужено буде?
Бо яму копають вони для моєї душі…
Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!
Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!
Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили…
А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible