И разби́ся сосу́дъ, его́же то́й творя́ше от гли́ны рука́ма свои́ма: и па́ки то́й сотвори́ изъ него́ и́ный сосу́дъ, я́коже уго́дно во о́чiю его́ твори́ти.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́, реку́щее:

еда́, я́коже скуде́льникъ се́й, не возмогу́ сотвори́ти ва́съ, до́ме Изра́илевъ? рече́ Госпо́дь: се́, я́коже бре́нiе въ руку́ скуде́льника, та́ко вы́ есте́, до́ме Изра́илевъ, въ руку́ мое́ю:

наконе́цъ возглаго́лю на язы́къ и на ца́рство, да искореню́ и́хъ и разорю́ и расточу́ я́:

и а́ще обрати́тся язы́къ то́й от всѣ́хъ лука́вствъ свои́хъ, то́ раска́юся о озлобле́нiихъ, я́же помы́слихъ сотвори́ти и́мъ:

и наконе́цъ реку́ на язы́къ и ца́рство, да возсози́жду и насажду́ я́,

и а́ще сотворя́тъ лука́вая предъ очи́ма мои́ма, е́же не послу́шати гла́са моего́, то́ раска́юся о благи́хъ, я́же глаго́лахъ сотвори́ти и́мъ.

И ны́нѣ рцы́ ко муже́мъ Иу́динымъ и обита́телемъ Иерусали́ма, рекі́й: сiя́ рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ творю́ на ва́съ зла́я и мы́шлю на ва́съ умышле́нiе: да обрати́тся у́бо кі́йждо от пути́ своего́ лука́ваго, и испра́вите пути́ ва́шя и умышле́нiя ва́ша.

И реко́ша: укрѣпи́мся, и́бо по развраще́ниемъ на́шымъ по́йдемъ, и кі́йждо уго́дное се́рдца своего́ лука́ваго сотвори́мъ.

Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: вопроси́те ны́нѣ язы́ковъ, кто́ слы́ша сицева́я стра́шная, я́же сотвори́ зѣло́ дѣ́ва Изра́илева?

еда́ оскудѣ́ютъ от ка́мене сосцы́, или́ снѣ́гъ от Лива́на? еда́ уклони́тся вода́ зѣ́лно вѣ́тромъ носи́мая?

поне́же забы́ша мене́ лю́дiе мои́ всу́е жру́ще, и изнемо́гутъ на путе́хъ свои́хъ и на стезя́хъ вѣ́чныхъ, е́же взы́ти на стези́ не иму́щыя пути́ на хожде́нiе,

е́же положи́ти зе́млю сво́ю въ запустѣ́нiе и во звизда́нiе вѣ́чное: вся́къ, и́же пре́йдетъ по не́й, почуди́тся и покива́етъ главо́ю свое́ю:

я́коже вѣ́тръ паля́щь разсѣ́ю и́хъ предъ враги́ и́хъ, хребе́тъ, а не лице́ покажу́ и́мъ въ де́нь поги́бели и́хъ.

И реко́ша: прiиди́те и умы́слимъ иеремі́ю совѣ́тъ, и́бо не поги́бнетъ зако́нъ от свяще́нника, ни совѣ́тъ от прему́драго, ни сло́во от проро́ка: прiиди́те и порази́мъ его́ язы́комъ, и не во́нмемъ всѣ́мъ словесе́мъ его́.

Вонми́, Го́споди, мнѣ́ и услы́ши гла́съ оправда́нiя моего́.

Еда́ воздаю́тся зла́я за блага́я? я́ко глаго́лаша словеса́ на ду́шу мою́ и мучи́телство свое́ сокры́ша ми́. Помяни́ стоя́вшаго мя́ предъ тобо́ю, е́же глаго́лати за ни́хъ блага́я, да отвращу́ гнѣ́въ тво́й от ни́хъ.

Сего́ ра́ди да́ждь сы́ны и́хъ въ гла́дъ и собери́ и́хъ въ ру́цѣ меча́: да бу́дутъ жены́ и́хъ безча́дны и вдовы́, и му́жiе и́хъ да бу́дутъ убiе́ни сме́ртiю, и ю́ноши и́хъ да паду́тъ мече́мъ на ра́ти:

да бу́детъ во́пль въ домѣ́хъ и́хъ: наведи́ на ни́хъ разбо́йники внеза́пу, поне́же совѣща́ша сло́во, да и́мутъ мя́, и сѣ́ти скры́ша на мя́.

Ты́ же, Го́споди, вѣ́си ве́сь совѣ́тъ и́хъ на мя́ въ сме́рть: да не очи́стиши беззако́нiя и́хъ и грѣхо́въ и́хъ от лица́ твоего́ да не изгла́диши: да бу́детъ болѣ́знь и́хъ предъ тобо́ю, и во вре́мя я́рости твоея́ сотвори́ и́мъ.

Еврейский

הַדָּבָר אֲשֶׁר הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ, מֵאֵת יְהוָה לֵאמֹר׃

קוּם וְיָרַדְתָּ בֵּית הַיּוֹצֵר; וְשָׁמָּה אַשְׁמִיעֲךָ אֶת־דְּבָרָי׃

וָאֵרֵד בֵּית הַיּוֹצֵר; וְהִנֵּהוּ (וְהִנֵּה־הוּא) עֹשֶׂה מְלָאכָה עַל־הָאָבְנָיִם׃

וְנִשְׁחַת הַכְּלִי, אֲשֶׁר הוּא עֹשֶׂה בַּחֹמֶר בְּיַד הַיּוֹצֵר; וְשָׁב, וַיַּעֲשֵׂהוּ כְּלִי אַחֵר, כַּאֲשֶׁר יָשַׁר בְּעֵינֵי הַיּוֹצֵר לַעֲשׂוֹת׃ פ

וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֵלַי לֵאמוֹר׃

הֲכַיּוֹצֵר הַזֶּה לֹא־אוּכַל לַעֲשׂוֹת לָכֶם בֵּית יִשְׂרָאֵל נְאֻם־יְהוָה; הִנֵּה כַחֹמֶר בְּיַד הַיּוֹצֵר, כֵּן־אַתֶּם בְּיָדִי בֵּית יִשְׂרָאֵל׃ ס

רֶגַע אֲדַבֵּר, עַל־גּוֹי וְעַל־מַמְלָכָה; לִנְתוֹשׁ וְלִנְתוֹץ וּלְהַאֲבִיד׃

וְשָׁב הַגּוֹי הַהוּא, מֵרָעָתוֹ, אֲשֶׁר דִּבַּרְתִּי עָלָיו; וְנִחַמְתִּי עַל־הָרָעָה, אֲשֶׁר חָשַׁבְתִּי לַעֲשׂוֹת לוֹ׃ ס

וְרֶגַע אֲדַבֵּר, עַל־גּוֹי וְעַל־מַמְלָכָה; לִבְנֹת וְלִנְטֹעַ׃

וְעָשָׂה הָרָעָה (הָרַע) בְּעֵינַי, לְבִלְתִּי שְׁמֹעַ בְּקוֹלִי; וְנִחַמְתִּי עַל־הַטּוֹבָה, אֲשֶׁר אָמַרְתִּי לְהֵיטִיב אוֹתוֹ׃ ס

וְעַתָּה אֱמָר־נָא אֶל־אִישׁ־יְהוּדָה וְעַל־יוֹשְׁבֵי יְרוּשָׁלִַם לֵאמֹר, כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנֵּה אָנֹכִי יוֹצֵר עֲלֵיכֶם רָעָה, וְחֹשֵׁב עֲלֵיכֶם מַחֲשָׁבָה; שׁוּבוּ נָא, אִישׁ מִדַּרְכּוֹ הָרָעָה, וְהֵיטִיבוּ דַרְכֵיכֶם וּמַעַלְלֵיכֶם׃

וְאָמְרוּ נוֹאָשׁ; כִּי־אַחֲרֵי מַחְשְׁבוֹתֵינוּ נֵלֵךְ, וְאִישׁ שְׁרִרוּת לִבּוֹ־הָרָע נַעֲשֶׂה׃ ס

לָכֵן, כֹּה אָמַר יְהוָה, שַׁאֲלוּ־נָא בַּגּוֹיִם, מִי שָׁמַע כָּאֵלֶּה; שַׁעֲרֻרִת עָשְׂתָה מְאֹד, בְּתוּלַת יִשְׂרָאֵל׃

הֲיַעֲזֹב מִצּוּר שָׂדַי שֶׁלֶג לְבָנוֹן; אִם־יִנָּתְשׁוּ, מַיִם זָרִים קָרִים נוֹזְלִים׃

כִּי־שְׁכֵחֻנִי עַמִּי לַשָּׁוְא יְקַטֵּרוּ; וַיַּכְשִׁלוּם בְּדַרְכֵיהֶם שְׁבִילֵי עוֹלָם, לָלֶכֶת נְתִיבוֹת, דֶּרֶךְ לֹא סְלוּלָה׃

לָשׂוּם אַרְצָם לְשַׁמָּה שְׁרוּקַת (שְׁרִיקוֹת) עוֹלָם; כֹּל עוֹבֵר עָלֶיהָ, יִשֹּׁם וְיָנִיד בְּרֹאשׁוֹ׃

כְּרוּחַ־קָדִים אֲפִיצֵם לִפְנֵי אוֹיֵב; עֹרֶף וְלֹא־פָנִים אֶרְאֵם בְּיוֹם אֵידָם׃ ס

וַיֹּאמְרוּ, לְכוּ וְנַחְשְׁבָה עַל־יִרְמְיָהוּ מַחֲשָׁבוֹת, כִּי לֹא־תֹאבַד תּוֹרָה מִכֹּהֵן, וְעֵצָה מֵחָכָם, וְדָבָר מִנָּבִיא; לְכוּ וְנַכֵּהוּ בַלָּשׁוֹן, וְאַל־נַקְשִׁיבָה אֶל־כָּל־דְּבָרָיו׃

הַקְשִׁיבָה יְהוָה אֵלָי; וּשְׁמַע לְקוֹל יְרִיבָי׃

הַיְשֻׁלַּם תַּחַת־טוֹבָה רָעָה, כִּי־כָרוּ שׁוּחָה לְנַפְשִׁי; זְכֹר עָמְדִי לְפָנֶיךָ, לְדַבֵּר עֲלֵיהֶם טוֹבָה, לְהָשִׁיב אֶת־חֲמָתְךָ מֵהֶם׃

לָכֵן תֵּן אֶת־בְּנֵיהֶם לָרָעָב, וְהַגִּרֵם עַל־יְדֵי־חֶרֶב, וְתִהְיֶנָה נְשֵׁיהֶם שַׁכֻּלוֹת וְאַלְמָנוֹת, וְאַנְשֵׁיהֶם, יִהְיוּ הֲרֻגֵי מָוֶת; בַּחוּרֵיהֶם, מֻכֵּי־חֶרֶב בַּמִּלְחָמָה׃

תִּשָּׁמַע זְעָקָה מִבָּתֵּיהֶם, כִּי־תָבִיא עֲלֵיהֶם גְּדוּד פִּתְאֹם; כִּי־כָרוּ שִׁיחָה (שׁוּחָה) לְלָכְדֵנִי, וּפַחִים טָמְנוּ לְרַגְלָי׃

וְאַתָּה יְהוָה יָדַעְתָּ אֶת־כָּל־עֲצָתָם עָלַי לַמָּוֶת, אַל־תְּכַפֵּר עַל־עֲוֹנָם, וְחַטָּאתָם מִלְּפָנֶיךָ אַל־תֶּמְחִי; וְהָיוּ (וְיִהְיוּ) מֻכְשָׁלִים לְפָנֶיךָ, בְּעֵת אַפְּךָ עֲשֵׂה בָהֶם׃ ס

Украинский (Огієнко)

Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

Устань, і зійди до дому ганчара, і там почуєш слова Мої.

І зійшов я до дому ганчара, аж ось він робить працю на кружалі.

І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив.
І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.

І було мені слово Господнє, говорячи:

Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів?
каже Господь.
Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити,

та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.

А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!

Та вони відказали: Пропало!
бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.

Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між народами, чи хто чув, як оце?
Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

Хіба сніг Лівану зійде зо скелі на полі?
Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?

Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так, що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,

щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним…
Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю…

Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед ворогом;
потилицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!

І сказали вони: Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка.
Ходіть, і удармо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова його!

Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!

Хіба замість доброго злим надолужено буде?
Бо яму копають вони для моєї душі…
Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!

Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили…

А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, не прости їм провин, а гріха їхнього із-перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, зроби поміж ними оце під час гніву Свого!

Таджикский

Языки

КАЛОМЕ ки бар Ирмиё аз ҷониби Парвардигор нозил шуда, гуфт:

«Бархез ва ба хонаи кулолгар фурӯд ой, ва дар он ҷо суханони Худро ба ту хоҳам шунавонид».

Ва ман ба хонаи кулолгар фурӯд омадам, ва инак, ӯ бар чархҳо кор мекард.

Ва зарфе ки кулолгар аз гил месохт, дар дасти ӯ вайрон шуд, ва ӯ аз нав зарфи дигаре аз он сохт, ба тавре ки ба чашми кулолгар рост омад, ки бисозад.

Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:

«Оё Ман ба шумо, эй хонадони Исроил, мисли ҳамин кулолгар наметавонам рафтор намоям? – мегӯяд Парвардигор. – Инак, чунон ки гил дар дасти кӯзагар аст, ончунон шумо, эй хонадони Исроил, дар дасти Ман мебошед.

Баъзан Ман дар бораи халқе ва мамлакате мегӯям, ки онҳоро решакан ва хароб ва талаф хоҳам намуд,

Валекин агар халқе ки дар бораи онҳо ин суханро гуфтаам, аз шарорати худ тавба кунанд, Ман он мусибатеро, ки азм доштам бар онҳо оварам, ботил хоҳам кард.

Ва баъзан Ман дар бораи халқе ва мамлакате мегӯям, ки онҳоро обод ва устувор хоҳам сохт,

Валекин агар онҳо пеши назари Ман бадкорӣ карда, ба овози Ман гӯш надиҳанд, Ман он некиро, ки мехостам ба онҳо бикунам, ботил хоҳам кард.

Ва акнун ту ба мардони Яҳудо ва сокинони Ерусалим муроҷиат намуда, бигӯй: ́Парвардигор чунин мегӯяд: инак, Ман мусибате барои шумо муҳайё менамоям, ва қасде ба муқобили шумо дорам; пас шумо ҳар яке аз роҳи бади худ баргардед, ва роҳҳо ва аъмоли худро ислоҳ намоед́.

Вале онҳо мегӯянд: ́Не, умеде нест! Зеро ки мо қасдҳои худро пайравӣ хоҳем кард, ва ҳар яке бар тибқи саркашии дили шарири худ рафтор хоҳем намуд́.

Бинобар ин Парвардигор чунин мегӯяд: дар миёни халқҳо бипурсед: кист, ки чизе монанди ин шунида бошад? Бокираи Исроил маъсияти азиме ба амал овардааст.

Оё барфи Лубнон қуллаи кӯҳро тарк мекунад? Оё обҳои сарде ки аз ҷойҳои дур ҷорист, хушк мешавад?

Аммо қавми Ман Маро фаромӯш карда, барои батолат бухур месӯзонанд, ва он батолат онҳоро дар роҳҳои онҳо, ки тариқҳои қадим аст, пешпо мезанад, то ки бо пайроҳаҳои ҷоддаи нообод қадамгузор шаванд,

То ки замини худро ба биёбон табдил дода, боиси мадҳушии абадӣ гардонанд, ба тавре ки ҳар касе ки аз он гузар кунад, дар ҳайрат афтода, сари худро хоҳад ҷунбонид.

Ман мисли боди шарқӣ онҳоро пеши душман пароканда хоҳам кард; дар рӯзи ҳалокаташон пуштро ба онҳо нишон хоҳам дод, на ин ки рӯйро».

Ва онҳо гуфтанд: «Биёед, бар зидди Ирмиё тадбирҳо биандешем, зеро ки шариат аз коҳин, ва машварат аз хирадманд, ва калом аз набӣ нобуд нахоҳад шуд; пас биёед, ӯро бо забон зарба занем, ва ба суханони ӯ гӯш наандозем».

Ба ман, эй Парвардигор, гӯш андоз ва овози мухолифони маро бишнав.

Оё ба ивази некӣ бадӣ мекунанд? Онҳо, охир, барои ҷони ман чоҳ мекананд. Ба ёд овар, ки ман ба ҳузури Ту истода будам, то ки дар бораи онҳо суханони нек гуфта, ғазаби Туро аз онҳо баргардонам.

Бинобар ин писарони онҳоро ба қаҳтӣ гирифтор намо, ва онҳоро ба дами шамшер бисупор; бигзор занони онҳо гумкардафарзанд ва бева шаванд, ва шавҳаронашон куштаи вабо, ва ҷавононашон дар ҷанг қурбони шамшер гарданд.

Бигзор аз хонаҳои онҳо нолаю фиғон шунида шавад, вақте ки Ту ногаҳон бар онҳо фавҷе биёрӣ; зеро ки онҳо барои андармон кардани ман чоҳ кандаанд, ва домҳо барои пойҳои ман ба таври ниҳонӣ гузоштаанд.

Валекин Ту, эй Парвардигор, тамоми қасди онҳоро, ки барои куштани ман доранд, медонӣ; пас гуноҳи онҳоро наомурз, ва маъсияти онҳоро аз хотири Худ набарор; бигзор онҳо ба ҳузури Ту вожгун гарданд; дар вақти ғазаби Худ бар онҳо доварӣ намо.