Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
20:3
20:6
20:8
20:10
20:13
20:15
20:16
см.:Быт.19:24-25;
20:17
И услы́ша пасхо́ръ сы́нъ Емме́ровъ свяще́нникъ, и́же поста́вленъ бѣ́ нача́лникъ въ дому́ Госпо́дни, иеремі́ю проро́чествующа словеса́ сiя́:
и уда́ри пасхо́ръ иеремі́ю проро́ка и вве́рже его́ въ кла́ду, я́же бѣ́ во вратѣ́хъ Венiами́нихъ вы́шнихъ въ дому́ Госпо́дни.
Бы́вшу же у́тру, изведе́ пасхо́ръ иеремі́ю от кла́ды. И рече́ къ нему́ Иеремі́а: не пасхо́ръ нарече́ [Госпо́дь] и́мя твое́, но пресе́лника отвсю́ду.
Поне́же сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ да́мъ тя́ въ преселе́нiе и всѣ́хъ друго́въ твои́хъ: и паду́тъ мече́мъ вра́гъ свои́хъ, и о́чи твои́ у́зрятъ, и тебе́ и всего́ Иу́ду да́мъ въ ру́ки царя́ Вавило́нска, и преведу́тъ и́хъ въ Вавило́нъ и побiю́тъ и́хъ мечьми́.
И да́мъ всю́ си́лу гра́да сего́ и вся́ труды́ его́ и вся́ сокро́вища царя́ Иу́дина да́мъ въ ру́ки враго́въ его́, и расхи́тятъ и́хъ и во́змутъ и отведу́тъ въ Вавило́нъ.
Ты́ же, пасхо́ръ, и вси́ обита́телiе до́му твоего́, отъи́дете во плѣне́нiе, и въ Вавило́нъ прiи́деши и та́мо у́мреши, та́мо же и погребе́шися ты́ и вси́ дру́зiе твои́, и́мже проро́чествовалъ еси́ лжу́.
Прельсти́лъ мя́ еси́, Го́споди, и прельще́нъ е́смь, крѣплѣ́йшiй мене́ еси́ и превозмо́глъ еси́: бы́хъ въ посмѣ́хъ ве́сь де́нь, вси́ руга́ются мнѣ́.
Поне́же го́рькимъ сло́вомъ мои́мъ посмѣю́ся, отверже́нiе и бѣ́дность наведу́, я́ко бы́сть въ поноше́нiе мнѣ́ сло́во Госпо́дне и въ посмѣ́хъ ве́сь де́нь.
И реко́хъ: не воспомяну́ и́мене Госпо́дня, ниже́ возглаго́лю ктому́ во и́мя его́. И бы́сть въ се́рдцы мое́мъ я́ко о́гнь горя́щь, паля́щь въ косте́хъ мои́хъ, и разслабѣ́хъ отвсю́ду, и не могу́ носи́ти:
слы́шахъ бо досади́телства мно́гихъ собра́вшихся о́крестъ: напади́те, напади́мъ на́нь, вси́ му́жiе дру́зiе его́: наблюда́йте помышле́нiе его́, а́ще [ка́ко] прельсти́тся, и премо́жемъ на́нь и сотвори́мъ отмще́нiе на́ше ему́.
Госпо́дь же со мно́ю е́сть я́ко боре́цъ крѣ́пкiй: сего́ ра́ди погна́ша и уразумѣ́ти не мого́ша: постыдѣ́шася зѣло́, я́ко не разумѣ́ша безче́стiя своего́, е́же во вѣ́къ не забве́но бу́детъ.
И ты́, Го́споди си́лъ, искуша́яй пра́ведная, вѣ́даяй утро́бы и сердца́, [молю́тися,] да ви́жду мще́нiе твое́ на ни́хъ, тебѣ́ бо откры́хъ прю́ мою́.
По́йте Го́споду, хвали́те Го́спода, я́ко изба́ви ду́шу убо́гаго от руки́ лука́выхъ.
Про́клятъ де́нь, въ о́ньже роди́хся: де́нь, въ о́ньже породи́ мя ма́ти моя́, да не бу́детъ благослове́нъ.
Про́клятъ му́жъ, и́же возвѣсти́ отцу́ моему́, рекі́й: роди́ся тебѣ́ о́трокъ му́жескъ, и я́ко ра́достiю возвесели́ его́.
Да бу́детъ человѣ́къ то́й я́коже гра́ди, я́же преврати́ Госпо́дь я́ростiю и не раска́яся: да слы́шитъ во́пль зау́тра и рыда́нiе во вре́мя полу́денное:
я́ко не уби́лъ мене́ въ ложесна́хъ ма́тере, и была́ бы мнѣ́ ма́ти моя́ гро́бъ мо́й и ложесна́ зача́тiя вѣ́чнаго.
Вску́ю изыдо́хъ изъ ложе́снъ, да ви́жду труды́ и болѣ́зни, и сконча́шася въ постыдѣ́нiи дні́е мои́?
І почув Пашхур, Іммерів син, священик, що був старшим наглядачем, начальник Господнього дому, Єремію, що пророкував ці слова.
І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в́язницю, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі…
І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в́язниці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім́я тобі, а тільки Маґор-Міссавів.
Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це.
А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток, і всю коштовність його, та всі скарби юдських царів, усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону…
А ти, Пашхуре, та всі мешканці дому твого підете до полону.
І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.
І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.
Намовляв мене, Господи, і був я намовлений, Ти взяв міцно мене й переміг!
Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене…
Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене…
Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: Ґвалт!
та Грабіж!
і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище…
та Грабіж!
і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище…
І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити!
І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу!
І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу!
Бо чув я обмову численних, ось острах навколо: Розкажіть, донесемо на нього!
Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже: Може буде обманений і переможемо його, і помстимося над ним!
Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже: Може буде обманений і переможемо його, і помстимося над ним!
Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть!
Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться!
Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, вічний сором їм буде, який не забудеться!
А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце.
Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!
Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!
Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв!
Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!
Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: Народилось тобі дитя-хлопець, а тим справді потішив його!
І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня,
за те, що в утробі мене не забив, і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!…
Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?…
Der Priester Paschhur, der Sohn Immers, war damals Oberaufseher am Tempel. Als er den Propheten Jeremia so reden hörte,
gab er Befehl, ihn festzunehmen, zu schlagen und in den Block einzuschließen, der sich
am oberen Benjamintor im Tempelbezirk befand.
Am folgenden Morgen kam Paschhur zu Jeremia und löste ihn aus dem Block. Da sagte Jeremia zu ihm: »Der HERR nennt dich nicht mehr Paschhur, sondern ́Schrecken überalĺ.
Höre, was er dir sagen lässt: ́Ich mache dich zum Schrecken für dich selbst und alle deine Freunde. Du musst mit eigenen Augen ansehen, wie sie durch das Schwert ihrer Feinde fallen.
Ich liefere die Bewohner von ganz Juda an den König von Babylonien aus. Er wird einen Teil von ihnen nach Babylonien wegführen und die anderen mit dem Schwert töten.
Den ganzen Reichtum dieser Stadt gebe ich den Feinden, allen Besitz und alle Kostbarkeiten, auch die Schätze der Könige von Juda. Sie werden geraubt und nach Babylonien weggeschafft.
Auch du, Paschhur, wirst mit deiner ganzen Familie nach Babylonien verschleppt. Dort wirst du sterben und begraben werden, zusammen mit deinen Freunden, die du mit deinen falschen Weisungen ins Verderben geführt hast.́«
Du hast mich verführt, HERR, und ich habe mich verführen lassen; du hast mich gepackt und mir Gewalt angetan. Nun spotten sie immerzu über mich, alle lachen mich aus.
Denn sooft ich in deinem Auftrag rede, muss ich Unrecht anprangern. »Verbrechen!«, muss ich rufen, »Unterdrückung!« Und das bringt mir nichts als Spott und Hohn ein, Tag für Tag.
Aber wenn ich mir sage: »Ich will nicht mehr an Gott denken und nicht mehr in seinem Auftrag reden«, dann brennt dein Wort in meinem Innern wie ein Feuer. Ich nehme meine ganze Kraft zusammen, um es zurückzuhalten – ich kann es nicht.
Viele höre ich tuscheln, sie nennen mich schon »Schrecken überall«. Die einen fordern: »Verklagt ihn!« Die anderen sagen: »Ja, wir wollen ihn anzeigen!« Sogar meine besten Freunde warten darauf, dass ich mir eine Blöße gebe. »Vielleicht bringen wir ihn dazu, dass er etwas Unvorsichtiges sagt«, flüstern sie, »dann können wir uns an ihm rächen!«
Doch du, HERR, stehst mir bei, du bist mein mächtiger Beschützer! Deshalb kommen meine Verfolger zu Fall, sie richten nichts aus. Ihre Pläne misslingen und sie müssen sich auslachen lassen. Diese Schande bleibt für immer an ihnen hängen.
HERR, du Herrscher der Welt, du kennst alle, die dir die Treue halten! Du prüfst sie auf Herz und Nieren. Lass mich sehen, wie du es meinen Feinden heimzahlst; denn dir habe ich meine Sache anvertraut.
Singt dem HERRN und lobt ihn! Denn er rettet den Armen aus der Gewalt seiner Feinde.
Verflucht sei der Tag, an dem ich geboren wurde, ausgelöscht der Tag, an dem meine Mutter mich zur Welt brachte!
Verflucht sei der Mann, der meinen Vater mit der Nachricht erfreute: »Ein Junge ist́s, du hast einen Sohn bekommen!«
Ausgelöscht soll jener Tag sein wie die Städte, die der HERR ohne Erbarmen zerstörte. Am Morgen sei er voll Klagen, am Mittag voll Kriegslärm,
weil er mich nicht sterben ließ im Mutterleib. Meine Mutter wäre mir dann zum Grab geworden, sie wäre für immer schwanger geblieben.
Warum musste ich den Mutterschoß verlassen, um nichts als Elend und Kummer zu erleben und in Schande zu enden!
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Пасхор посадил Иеремию на день в колоду. Пророчество Иеремии против него. 7 Слово Господне «было в сердце моем, как бы горящий огонь». 14 «Проклят день, в который я родился».
Когда Пасхор, сын Еммеров, священник, он же и надзиратель в доме Господнем, услышал, что Иеремия пророчески произнес слова сии,
то ударил Пасхор Иеремию пророка и посадил его в колоду, которая была у верхних ворот Вениаминовых при доме Господнем.
Но на другой день Пасхор выпустил Иеремию из колоды, и Иеремия сказал ему: не «Пасхор»* нарек Господь имя тебе, но «Магор Миссавив»**. //*Мир вокруг. /**Ужас вокруг.
Ибо так говорит Господь: вот, Я сделаю тебя ужасом для тебя самого и для всех друзей твоих, и падут они от меча врагов своих, и твои глаза увидят это. И всего Иуду предам в руки царя Вавилонского, и отведет их в Вавилон и поразит их мечом.
И предам все богатство этого города и все стяжание его, и все драгоценности его; и все сокровища царей Иудейских отдам в руки врагов их, и разграбят их и возьмут, и отправят их в Вавилон.
И ты, Пасхор, и все живущие в доме твоем, пойдете в плен; и придешь в Вавилон, и там умрешь, и там будешь похоронен, ты и все друзья твои, которым ты пророчествовал ложно.
Ты влек меня, Господи, – и я увлечен; Ты сильнее меня – и превозмог, и я каждый день в посмеянии, всякий издевается надо мною.
Ибо лишь только начну говорить я, – кричу о насилии, вопию о разорении, потому что слово Господне обратилось в поношение мне и в повседневное посмеяние.
И подумал я: «не буду я напоминать о Нем и не буду более говорить во имя Его»; но было в сердце моем, как бы горящий огонь, заключенный в костях моих, и я истомился, удерживая его, и не мог.
Ибо я слышал толки многих: угрозы вокруг; «заявите, говорили они, и мы сделаем донос». Все, жившие со мною в мире, сторожат за мною, не споткнусь ли я: «может быть, говорят, он попадется, и мы одолеем его и отмстим ему».
Но со мною Господь, как сильный ратоборец; поэтому гонители мои споткнутся и не одолеют; сильно посрамятся, потому что поступали неразумно; посрамление будет вечное, никогда не забудется.
Господи сил! Ты испытываешь праведного и видишь внутренность и сердце. Да увижу я мщение Твое над ними, ибо Тебе вверил я дело мое.
Пойте Господу, хвалите Господа, ибо Он спасает душу бедного от руки злодеев. –
Проклят день, в который я родился! день, в который родила меня мать моя, да не будет благословен!
Проклят человек, который принес весть отцу моему и сказал: «у тебя родился сын», и тем очень обрадовал его.
И да будет с тем человеком, что с городами, которые разрушил Господь и не пожалел; да слышит он утром вопль и в полдень рыдание
за то, что он не убил меня в самой утробе – так, чтобы мать моя была мне гробом, и чрево ее оставалось вечно беременным.
Для чего вышел я из утробы, чтобы видеть труды и скорби, и чтобы дни мои исчезали в бесславии?