Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • И услы́ша пасхо́ръ сы́нъ Емме́ровъ свяще́н­никъ, и́же поста́вленъ бѣ́ нача́лникъ въ дому́ Госпо́дни, иеремі́ю проро́че­ст­ву­ю­ща словеса́ сiя́:
  • и уда́ри пасхо́ръ иеремі́ю проро́ка и вве́рже его́ въ кла́ду, я́же бѣ́ во вратѣ́хъ Венiами́нихъ вы́шнихъ въ дому́ Госпо́дни.
  • Бы́в­шу же у́тру, изведе́ пасхо́ръ иеремі́ю от­ кла́ды. И рече́ къ нему́ иеремі́а: не пасхо́ръ нарече́ [Госпо́дь] и́мя твое́, но пресе́лника от­всю́ду.
  • Поне́же сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ да́мъ тя́ въ преселе́нiе и всѣ́хъ друго́въ тво­и́хъ: и паду́тъ мече́мъ вра́гъ сво­и́хъ, и о́чи тво­и́ у́зрятъ, и тебе́ и всего́ Иу́ду да́мъ въ ру́ки царя́ Вавило́нска, и преведу́тъ и́хъ въ Вавило́нъ и побiю́тъ и́хъ мечьми́.
  • И да́мъ всю́ си́лу гра́да сего́ и вся́ труды́ его́ и вся́ сокро́вища царя́ Иу́дина да́мъ въ ру́ки враго́въ его́, и расхи́тятъ и́хъ и во́змутъ и от­веду́тъ въ Вавило́нъ.
  • Ты́ же, пасхо́ръ, и вси́ обита́телiе до́му тво­его́, отъи́дете во плѣне́нiе, и въ Вавило́нъ прiи́деши и та́мо у́мреши, та́мо же и погребе́шися ты́ и вси́ дру́зiе тво­и́, и́мже проро́че­с­т­вовалъ еси́ лжу́.
  • Прельсти́лъ мя́ еси́, Го́споди, и прельще́нъ е́смь, крѣплѣ́йшiй мене́ еси́ и превоз­мо́глъ еси́: бы́хъ въ посмѣ́хъ ве́сь де́нь, вси́ руга́ют­ся мнѣ́.
  • Поне́же го́рькимъ сло́вомъ мо­и́мъ посмѣю́ся, от­верже́нiе и бѣ́дность наведу́, я́ко бы́сть въ поноше́нiе мнѣ́ сло́во Госпо́дне и въ посмѣ́хъ ве́сь де́нь.
  • И реко́хъ: не воспомяну́ и́мене Госпо́дня, ниже́ воз­глаго́лю ктому́ во и́мя его́. И бы́сть въ се́рдцы мо­е́мъ я́ко о́гнь горя́щь, паля́щь въ косте́хъ мо­и́хъ, и разслабѣ́хъ от­всю́ду, и не могу́ носи́ти:
  • слы́шахъ бо досади́тел­ст­ва мно́гихъ собра́в­шихся о́крестъ: напади́те, напади́мъ на́нь, вси́ му́жiе дру́зiе его́: наблюда́йте помышле́нiе его́, а́ще [ка́ко] прельсти́т­ся, и премо́жемъ на́нь и сотвори́мъ от­мще́нiе на́­ше ему́.
  • Госпо́дь же со мно́ю е́сть я́ко боре́цъ крѣ́пкiй: сего́ ра́ди погна́ша и уразумѣ́ти не мого́ша: постыдѣ́шася зѣло́, я́ко не разумѣ́ша безче́стiя сво­его́, е́же во вѣ́къ не забве́но бу́детъ.
  • И ты́, Го́споди си́лъ, искуша́яй пра́ведная, вѣ́даяй утро́бы и сердца́, [молю́тися,] да ви́жду мще́нiе твое́ на ни́хъ, тебѣ́ бо от­кры́хъ прю́ мою́.
  • По́йте Го́споду, хвали́те Го́спода, я́ко изба́ви ду́шу убо́гаго от­ руки́ лука́выхъ.
  • Про́клятъ де́нь, въ о́ньже роди́хся: де́нь, въ о́ньже породи́ мя ма́ти моя́, да не бу́детъ благослове́нъ.
  • Про́клятъ му́жъ, и́же воз­вѣсти́ отцу́ мо­ему́, рекі́й: роди́ся тебѣ́ о́трокъ му́жескъ, и я́ко ра́достiю воз­весели́ его́.
  • Да бу́детъ человѣ́къ то́й я́коже гра́ди, я́же преврати́ Госпо́дь я́ростiю и не раска́яся: да слы́шитъ во́пль зау́тра и рыда́нiе во вре́мя полу́ден­но­е:
  • я́ко не уби́лъ мене́ въ ложесна́хъ ма́тере, и была́ бы мнѣ́ ма́ти моя́ гро́бъ мо́й и ложесна́ зача́тiя вѣ́чнаго.
  • Вску́ю изыдо́хъ изъ ложе́снъ, да ви́жду труды́ и болѣ́зни, и сконча́шася въ постыдѣ́нiи дні́е мо­и́?
  • Когда Пасхор, сын Еммеров, священник, он же и надзиратель в доме Господнем, услышал, что Иеремия пророчески произнес слова сии,
  • то ударил Пасхор Иеремию пророка и посадил его в колоду, которая была у верхних ворот Вениаминовых при доме Господнем.
  • Но на другой день Пасхор выпустил Иеремию из колоды, и Иеремия сказал ему: не «Пасхор»* нарек Господь имя тебе, но «Магор Миссавив»**. //*Мир вокруг. /**Ужас вокруг.
  • Ибо так говорит Господь: вот, Я сделаю тебя ужасом для тебя самого и для всех друзей твоих, и падут они от меча врагов своих, и твои глаза увидят это. И всего Иуду предам в руки царя Вавилонского, и отведет их в Вавилон и поразит их мечом.
  • И предам все богатство этого города и все стяжание его, и все драгоценности его; и все сокровища царей Иудейских отдам в руки врагов их, и разграбят их и возьмут, и отправят их в Вавилон.
  • И ты, Пасхор, и все живущие в доме твоем, пойдете в плен; и придешь в Вавилон, и там умрешь, и там будешь похоронен, ты и все друзья твои, которым ты пророчествовал ложно.
  • Ты влек меня, Господи, – и я увлечен; Ты сильнее меня – и превозмог, и я каждый день в посмеянии, всякий издевается надо мною.
  • Ибо лишь только начну говорить я, – кричу о насилии, вопию о разорении, потому что слово Господне обратилось в поношение мне и в повседневное посмеяние.
  • И подумал я: «не буду я напоминать о Нем и не буду более говорить во имя Его»; но было в сердце моем, как бы горящий огонь, заключенный в костях моих, и я истомился, удерживая его, и не мог.
  • Ибо я слышал толки многих: угрозы вокруг; «заявите, говорили они, и мы сделаем донос». Все, жившие со мною в мире, сторожат за мною, не споткнусь ли я: «может быть, говорят, он попадется, и мы одолеем его и отмстим ему».
  • Но со мною Господь, как сильный ратоборец; поэтому гонители мои споткнутся и не одолеют; сильно посрамятся, потому что поступали неразумно; посрамление будет вечное, никогда не забудется.
  • Господи сил! Ты испытываешь праведного и видишь внутренность и сердце. Да увижу я мщение Твое над ними, ибо Тебе вверил я дело мое.
  • Пойте Господу, хвалите Господа, ибо Он спасает душу бедного от руки злодеев. –
  • Проклят день, в который я родился! день, в который родила меня мать моя, да не будет благословен!
  • Проклят человек, который принес весть отцу моему и сказал: «у тебя родился сын», и тем очень обрадовал его.
  • И да будет с тем человеком, что с городами, которые разрушил Господь и не пожалел; да слышит он утром вопль и в полдень рыдание
  • за то, что он не убил меня в самой утробе – так, чтобы мать моя была мне гробом, и чрево ее оставалось вечно беременным.
  • Для чего вышел я из утробы, чтобы видеть труды и скорби, и чтобы дни мои исчезали в бесславии?
  • وسمع فشحور بن امّير الكاهن. وهو ناظر اول في بيت الرب. ارميا يتنبأ بهذه الكلمات.

  • فضرب فشحور ارميا النبي وجعله في المقطرة التي في باب بنيامين الاعلى الذي عند بيت الرب.

  • وكان في الغد ان فشحور اخرج ارميا من المقطرة. فقال له ارميا لم يدع الرب اسمك فشحور بل مجور مسّا بيب.

  • لانه هكذا قال الرب. هانذا اجعلك خوفا لنفسك ولكل محبيك فيسقطون بسيف اعدائهم وعيناك تنظران وادفع كل يهوذا ليد ملك بابل فيسبيهم الى بابل ويضربهم بالسيف.

  • وادفع كل ثروة هذه المدينة وكل تعبها وكل مثمناتها وكل خزائن ملوك يهوذا ادفعها ليد اعدائهم فيغنمونها وياخذونها ويحضرونها الى بابل.

  • وانت يا فشحور وكل سكان بيتك تذهبون في السبي وتأتي الى بابل وهناك تموت وهناك تدفن انت وكل محبيك الذين تنبأت لهم بالكذب

  • قد اقنعتني يا رب فاقتنعت وألححت عليّ فغلبت. صرت للضحك كل النهار كل واحد استهزأ بي.

  • لاني كلما تكلمت صرخت. ناديت ظلم واغتصاب. لان كلمة الرب صارت لي للعار وللسخرة كل النهار.

  • فقلت لا اذكره ولا انطق بعد باسمه. فكان في قلبي كنار محرقة محصورة في عظامي فمللت من الامساك ولم استطع

  • لاني سمعت مذمة من كثيرين. خوف من كل جانب. يقولون اشتكوا فنشتكي عليه. كل اصحابي يراقبون ظلعي قائلين لعله يطغى فنقدر عليه وننتقم منه.

  • ولكن الرب معي كجبار قدير. من اجل ذلك يعثر مضطهديّ ولا يقدرون. خزوا جدا لانهم لم ينجحوا خزيا ابديا لا ينسى.

  • فيا رب الجنود مختبر الصدّيق ناظر الكلى والقلب دعني ارى نقمتك منهم لاني لك كشفت دعواي.

  • رنموا للرب سبحوا الرب لانه قد انقذ نفس المسكين من يد الاشرار

  • ملعون اليوم الذي ولدت فيه. اليوم الذي ولدتني فيه امي لا يكن مباركا.

  • ملعون الانسان الذي بشّر ابي قائلا قد ولد لك ابن مفرحا اياه فرحا.

  • وليكن ذلك الانسان كالمدن التي قلبها الرب ولم يندم فيسمع صياحا في الصباح وجلبة في وقت الظهيرة.

  • لانه لم يقتلني من الرحم فكانت لي امي قبري ورحمها حبلى الى الابد.

  • لماذا خرجت من الرحم لارى تعبا وحزنا فتفنى بالخزي ايامي

  • El sacerdote Pasur hijo de Imer, que presidía como principal en la casa de Jehová, oyó a Jeremías profetizar estas palabras.
  • Entonces Pasur hizo azotar al profeta Jeremías y lo puso en el cepo que estaba en la puerta superior de Benjamín, la cual conducía a la casa de Jehová.
  • Al día siguiente, Pasur sacó a Jeremías del cepo. Le dijo entonces Jeremías: «Jehová no ha llamado tu nombre Pasur, sino Magor-misabib.
  • Y así ha dicho Jehová: “He aquí, yo haré que seas un terror para ti mismo y para todos los que bien te quieren. Caerán por la espada de sus enemigos, y tus ojos lo verán. A todo Judá entregaré en manos del rey de Babilonia, que los llevará cautivos a Babilonia y los matará a espada.
  • Entregaré asimismo toda la riqueza de esta ciudad, todo su trabajo y todas sus cosas preciosas. Entregaré todos los tesoros de los reyes de Judá en manos de sus enemigos, que los saquearán, los tomarán y los llevarán a Babilonia.
  • Y tú, Pasur, y todos los que habitan en tu casa iréis cautivos. Entrarás en Babilonia y allí morirás. Allí serás enterrado, tú y todos los que bien te quieren, a los cuales has profetizado con mentira.”»

  • ¡Me sedujiste, Jehová,
    y me dejé seducir!
    ¡Más fuerte fuiste que yo, y me venciste!
    ¡Cada día he sido escarnecido,
    cada cual se burla de mí!
  • Cuantas veces hablo, doy voces, grito:
    «¡Violencia y destrucción!»,
    porque la palabra de Jehová
    me ha sido para afrenta y escarnio cada día.
  • Por eso dije: «¡No me acordaré más de él
    ni hablaré más en su nombre!»
    No obstante, había en mi corazón
    como un fuego ardiente metido en mis huesos.
    Traté de resistirlo, pero no pude.
  • He oído lo que muchos murmuran:
    «¡Terror por todas partes!
    ¡Denunciadlo, denunciémoslo!»
    Todos mis amigos esperaban que claudicara.
    Decían: «¡Quizá se engañe,
    y prevaleceremos contra él
    y tomaremos de él nuestra venganza!»
  • Mas Jehová está conmigo
    como un poderoso gigante;
    por tanto, los que me persiguen tropezarán
    y no prevalecerán;
    serán avergonzados en gran manera, porque no prosperarán;
    tendrán perpetua confusión, que jamás será olvidada.

  • Jehová de los ejércitos,
    que pruebas a los justos,
    que ves los pensamientos y el corazón,
    ¡vea yo tu venganza de ellos,
    porque a ti he encomendado mi causa!

  • ¡Cantad a Jehová, alabad a Jehová,
    porque ha librado la vida del pobre de mano de los malignos!

  • ¡Maldito el día en que nací!
    ¡Que no sea bendecido el día en que mi madre me dio a luz!
  • ¡Maldito el hombre que dio la noticia a mi padre, diciendo:
    «Un hijo varón te ha nacido»,
    causándole gran alegría!
  • Sea tal hombre como las ciudades
    que asoló Jehová sin volverse atrás de ello;
    que oiga gritos por la mañana
    y voces a mediodía,
  • porque no me mató en el vientre.
    Mi madre entonces hubiera sido mi sepulcro,
    pues su vientre habría quedado embarazado para siempre.
  • ¿Para qué salí del vientre?
    ¿Para ver trabajo y dolor,
    y que mis días se gastaran en afrenta?