и рече́ши: слы́ши сло́во Госпо́дне, царю́ Иу́динъ, и́же сѣди́ши на престо́лѣ дави́довѣ, ты́ и до́мъ тво́й, и раби́ твои́ и лю́дiе твои́ и входя́щiи две́рьми си́ми:

сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: твори́те су́дъ и пра́вду, и изба́вите си́лою угнете́на от руку́ оби́дящаго и́, и прише́лца и си́ра и вдови́цы не оскорбля́йте, не угнета́йте беззако́нно, и кро́ве непови́нныя не излива́йте на мѣ́стѣ се́мъ.

А́ще бо творя́ще сотворите́ сло́во сiе́, то́ вни́дутъ врата́ми до́му сего́ ца́рiе сѣдя́щiи на престо́лѣ дави́довѣ и всѣда́ющiи на колесни́цы и на ко́ни, ті́и и раби́ и́хъ и лю́дiе и́хъ.

А́ще же не послу́шаете слове́съ си́хъ, са́мъ собо́ю закля́хся, рече́ Госпо́дь, я́ко въ пусты́ню бу́детъ до́мъ се́й.

Поне́же та́ко глаго́летъ Госпо́дь на до́мъ царя́ Иу́дина: Галаа́дъ ты́ мнѣ́, глава́ Лива́нская, а́ще не поста́влю тебе́ въ пусты́ню, во гра́ды необита́нны,

и наведу́ на тя́ убива́юща му́жа и сѣки́ру его́, и посѣку́тъ избра́нныя ке́дры твоя́ и ве́ргутъ на о́гнь.

И про́йдутъ язы́цы мно́зи сквозѣ́ гра́дъ се́й, и рече́тъ кі́йждо и́скреннему своему́: вску́ю сотвори́ Госпо́дь та́ко гра́ду сему́ вели́кому?

И отвѣща́ютъ: сего́ ра́ди, я́ко оста́виша завѣ́тъ Го́спода Бо́га своего́ и поклони́шася бого́мъ чужди́мъ и послужи́ша и́мъ.

Не пла́чите ме́ртваго, ниже́ рыда́йте о не́мъ: пла́чите пла́чемъ о исходя́щемъ, я́ко не возврати́тся ктому́, ниже́ уви́дитъ земли́ рожде́нiя своего́.

Поне́же сiя́ рече́ Госпо́дь къ Селли́му сы́ну Иосі́ину царю́ Иу́дину ца́рствующему вмѣ́сто Иосі́и отца́ своего́, и́же изше́лъ е́сть от мѣ́ста сего́: не возврати́тся ктому́ сѣ́мо,

но на мѣ́стѣ то́мъ, а́може преведо́хъ его́, та́мо у́мретъ и земли́ сея́ не у́зритъ ктому́.

Го́ре созида́ющему до́мъ сво́й съ непра́вдою и го́рницы своя́ не въ судѣ́, у него́же бли́жнiй его́ дѣ́лаетъ ту́не, и мзды́ его́ не возда́стъ ему́:

и́же рече́: сози́жду себѣ́ до́мъ простра́ненъ, и го́рницы широ́ки со отве́рстыми о́кнами и сво́ды ке́дровыми, и распи́саны че́рвленцемъ.

Еда́ ца́рствовати бу́деши, я́ко ты́ поощря́ешися о Аха́зѣ отцѣ́ твое́мъ? не ядя́тъ, ниже́ пiю́тъ: лу́чше тебѣ́ бы́ло твори́ти су́дъ и пра́вду бла́гу.

Не позна́ша, не суди́ша суда́ смире́нныхъ, ниже́ суда́ ни́ща: не сiе́ ли тебѣ́ е́сть, е́же не зна́ти тебѣ́ мене́, рече́ Госпо́дь?

Се́, не су́ть о́чи твои́, ниже́ се́рдце твое́ бла́го, но къ сребролю́бiю твоему́ и кро́ве непови́нныя пролiя́нiю, и ко оби́дамъ и ко убі́йству, е́же твори́ти я́.

Сего́ ра́ди сiя́ рече́ Госпо́дь ко Иоаки́му сы́ну Иосі́ину царю́ Иу́дину: го́ре му́жу сему́, не опла́чутъ его́: го́ре, бра́те! ниже́ возрыда́ютъ о не́мъ: увы́ мнѣ́, господи́не!

Погребе́нiемъ о́слимъ погребе́тся, влачи́мь изве́рженъ бу́детъ внѣ́ вра́тъ Иерусали́ма.

Взы́ди на Лива́нъ и возопі́й, и въ Васа́нъ да́ждь гла́съ тво́й, и возопі́й на о́нъ по́лъ мо́ря, я́ко сотре́ни су́ть вси́ любо́внiи твои́.

Глаго́лахъ къ тебѣ́ въ паде́нiи твое́мъ, и ре́клъ еси́: не услы́шу. Се́й пу́ть тво́й от ю́ности твоея́, я́ко не послу́шалъ еси́ гла́са моего́.

Всѣ́хъ па́стырей твои́хъ упасе́тъ вѣ́тръ, и любо́внiи твои́ во плѣне́нiе по́йдутъ, и тогда́ постыди́шися и посрами́шися от всѣ́хъ лю́бящихъ тя́:

и́же сѣди́ши въ Лива́нѣ и гнѣзди́шися въ ке́дрѣхъ, возстене́ши, егда́ прiи́дутъ къ тебѣ́ болѣ́зни, я́ко ражда́ющiя.

Живу́ а́зъ, рече́ Госпо́дь, а́ще бу́детъ Иехоні́а сы́нъ Иоаки́ма ца́рь Иу́динъ, пе́рстень на руцѣ́ деснѣ́й мое́й, отту́ду исто́ргну тя́

и преда́мъ тя́ въ ру́ки и́щущихъ души́ твоея́ и въ ру́ки, и́хже ты́ бои́шися лица́, и въ ру́ки Навуходоно́сора царя́ Вавило́нска и въ ру́ки халде́омъ,

и отве́ргу тя́ и ма́терь твою́, я́же роди́ тя, въ зе́млю чу́жду, въ не́йже нѣ́сте рожде́ни, и та́мо у́мрете:

а въ зе́млю, въ ню́же ті́и жела́ютъ душа́ми свои́ми возврати́тися, не возвратя́тся.

Обезче́стися Иехоні́а, а́ки сосу́дъ непотре́бенъ, я́ко отринове́нъ бы́сть то́й и сѣ́мя его́, и изве́рженъ въ зе́млю, ея́же не вѣ́дяше.

Земле́, земле́, земле́, слы́ши сло́во Госпо́дне!

Сiя́ рече́ Госпо́дь: напиши́ му́жа сего́ отве́ржена, му́жа, и́же во дне́хъ свои́хъ не предуспѣ́етъ: ниже́ бо бу́детъ от сѣ́мене его́ му́жъ, и́же ся́детъ на престо́лѣ дави́довѣ, и вла́сть имѣ́яй ктому́ во Иу́дѣ.

Еврейский

כֹּה אָמַר יְהוָה, רֵד בֵּית־מֶלֶךְ יְהוּדָה; וְדִבַּרְתָּ שָׁם, אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה׃

וְאָמַרְתָּ שְׁמַע דְּבַר־יְהוָה, מֶלֶךְ יְהוּדָה, הַיֹּשֵׁב עַל־כִּסֵּא דָוִד; אַתָּה וַעֲבָדֶיךָ וְעַמְּךָ, הַבָּאִים בַּשְּׁעָרִים הָאֵלֶּה׃ ס

כֹּה אָמַר יְהוָה, עֲשׂוּ מִשְׁפָּט וּצְדָקָה, וְהַצִּילוּ גָזוּל מִיַּד עָשׁוֹק; וְגֵר יָתוֹם וְאַלְמָנָה אַל־תֹּנוּ אַל־תַּחְמֹסוּ, וְדָם נָקִי, אַל־תִּשְׁפְּכוּ בַּמָּקוֹם הַזֶּה׃

כִּי אִם־עָשׂוֹ תַּעֲשׂוּ, אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה; וּבָאוּ בְשַׁעֲרֵי הַבַּיִת הַזֶּה מְלָכִים יֹשְׁבִים לְדָוִד עַל־כִּסְאוֹ, רֹכְבִים בָּרֶכֶב וּבַסּוּסִים, הוּא וְעַבְדָו (וַעֲבָדָיו) וְעַמּוֹ׃

וְאִם לֹא תִשְׁמְעוּ, אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; בִּי נִשְׁבַּעְתִּי נְאֻם־יְהוָה, כִּי־לְחָרְבָּה יִהְיֶה הַבַּיִת הַזֶּה׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, עַל־בֵּית מֶלֶךְ יְהוּדָה, גִּלְעָד אַתָּה לִי רֹאשׁ הַלְּבָנוֹן; אִם־לֹא אֲשִׁיתְךָ מִדְבָּר, עָרִים לֹא נוֹשָׁבָה (נוֹשָׁבוּ)׃

וְקִדַּשְׁתִּי עָלֶיךָ מַשְׁחִתִים אִישׁ וְכֵלָיו; וְכָרְתוּ מִבְחַר אֲרָזֶיךָ, וְהִפִּילוּ עַל־הָאֵשׁ׃

וְעָבְרוּ גּוֹיִם רַבִּים, עַל הָעִיר הַזֹּאת; וְאָמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ, עַל־מֶה עָשָׂה יְהוָה כָּכָה, לָעִיר הַגְּדוֹלָה הַזֹּאת׃

וְאָמְרוּ, עַל אֲשֶׁר עָזְבוּ, אֶת־בְּרִית יְהוָה אֱלֹהֵיהֶם; וַיִּשְׁתַּחֲווּ לֵאלֹהִים אֲחֵרִים וַיַּעַבְדוּם׃ ס

אַל־תִּבְכּוּ לְמֵת, וְאַל־תָּנֻדוּ לוֹ; בְּכוּ בָכוֹ לַהֹלֵךְ, כִּי לֹא יָשׁוּב עוֹד, וְרָאָה אֶת־אֶרֶץ מוֹלַדְתּוֹ׃ ס

כִּי כֹה אָמַר־יְהוָה אֶל־שַׁלֻּם בֶּן־יֹאשִׁיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה, הַמֹּלֵךְ תַּחַת יֹאשִׁיָּהוּ אָבִיו, אֲשֶׁר יָצָא מִן־הַמָּקוֹם הַזֶּה; לֹא־יָשׁוּב שָׁם עוֹד׃

כִּי, בִּמְקוֹם אֲשֶׁר־הִגְלוּ אֹתוֹ שָׁם יָמוּת; וְאֶת־הָאָרֶץ הַזֹּאת לֹא־יִרְאֶה עוֹד׃ ס

הוֹי בֹּנֶה בֵיתוֹ בְּלֹא־צֶדֶק, וַעֲלִיּוֹתָיו בְּלֹא מִשְׁפָּט; בְּרֵעֵהוּ יַעֲבֹד חִנָּם, וּפֹעֲלוֹ לֹא יִתֶּן־לוֹ׃

הָאֹמֵר, אֶבְנֶה־לִּי בֵּית מִדּוֹת, וַעֲלִיּוֹת מְרֻוָּחִים; וְקָרַע לוֹ חַלּוֹנָי, וְסָפוּן בָּאָרֶז, וּמָשׁוֹחַ בַּשָּׁשַׁר׃

הֲתִמְלֹךְ, כִּי אַתָּה מְתַחֲרֶה בָאָרֶז; אָבִיךָ הֲלוֹא אָכַל וְשָׁתָה, וְעָשָׂה מִשְׁפָּט וּצְדָקָה, אָז טוֹב לוֹ׃

דָּן דִּין־עָנִי וְאֶבְיוֹן אָז טוֹב; הֲלוֹא־הִיא הַדַּעַת אֹתִי נְאֻם־יְהוָה׃

כִּי אֵין עֵינֶיךָ וְלִבְּךָ, כִּי אִם־עַל־בִּצְעֶךָ; וְעַל דַּם־הַנָּקִי לִשְׁפּוֹךְ, וְעַל־הָעֹשֶׁק וְעַל־הַמְּרוּצָה לַעֲשׂוֹת׃ ס

לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה, אֶל־יְהוֹיָקִים בֶּן־יֹאשִׁיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה, לֹא־יִסְפְּדוּ לוֹ, הוֹי אָחִי וְהוֹי אָחוֹת; לֹא־יִסְפְּדוּ לוֹ, הוֹי אָדוֹן וְהוֹי הֹדֹה׃

קְבוּרַת חֲמוֹר יִקָּבֵר; סָחוֹב וְהַשְׁלֵךְ, מֵהָלְאָה לְשַׁעֲרֵי יְרוּשָׁלִָם׃ ס

עֲלִי הַלְּבָנוֹן וּצְעָקִי, וּבַבָּשָׁן תְּנִי קוֹלֵךְ; וְצַעֲקִי מֵעֲבָרִים, כִּי נִשְׁבְּרוּ כָּל־מְאַהֲבָיִךְ׃

דִּבַּרְתִּי אֵלַיִךְ בְּשַׁלְוֹתַיִךְ, אָמַרְתְּ לֹא אֶשְׁמָע; זֶה דַרְכֵּךְ מִנְּעוּרַיִךְ, כִּי לֹא־שָׁמַעַתְּ בְּקוֹלִי׃

כָּל־רֹעַיִךְ תִּרְעֶה־רוּחַ, וּמְאַהֲבַיִךְ בַּשְּׁבִי יֵלֵכוּ; כִּי אָז תֵּבֹשִׁי וְנִכְלַמְתְּ, מִכֹּל רָעָתֵךְ׃

יֹשַׁבְתִּי (יֹשַׁבְתְּ) בַּלְּבָנוֹן, מְקֻנַּנְתִּי (מְקֻנַּנְתְּ) בָּאֲרָזִים; מַה־נֵּחַנְתְּ בְּבֹא־לָךְ חֲבָלִים, חִיל כַּיֹּלֵדָה׃

חַי־אָנִי נְאֻם־יְהוָה, כִּי אִם־יִהְיֶה כָּנְיָהוּ בֶן־יְהוֹיָקִים מֶלֶךְ יְהוּדָה, חוֹתָם עַל־יַד יְמִינִי; כִּי מִשָּׁם אֶתְּקֶנְךָּ׃

וּנְתַתִּיךָ, בְּיַד מְבַקְשֵׁי נַפְשֶׁךָ, וּבְיַד אֲשֶׁר־אַתָּה יָגוֹר מִפְּנֵיהֶם; וּבְיַד נְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל וּבְיַד הַכַּשְׂדִּים׃

וְהֵטַלְתִּי אֹתְךָ, וְאֶת־אִמְּךָ אֲשֶׁר יְלָדַתְךָ, עַל הָאָרֶץ אַחֶרֶת, אֲשֶׁר לֹא־יֻלַּדְתֶּם שָׁם; וְשָׁם תָּמוּתוּ׃

וְעַל־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר־הֵם מְנַשְּׂאִים אֶת־נַפְשָׁם לָשׁוּב שָׁם; שָׁמָּה לֹא יָשׁוּבוּ׃ ס

הַעֶצֶב נִבְזֶה נָפוּץ, הָאִישׁ הַזֶּה כָּנְיָהוּ, אִם־כְּלִי, אֵין חֵפֶץ בּוֹ; מַדּוּעַ הוּטֲלוּ הוּא וְזַרְעוֹ, וְהֻשְׁלְכוּ, עַל־הָאָרֶץ אֲשֶׁר לֹא־יָדָעוּ׃

אֶרֶץ אֶרֶץ אָרֶץ; שִׁמְעִי דְּבַר־יְהוָה׃ ס

כֹּה אָמַר יְהוָה, כִּתְבוּ אֶת־הָאִישׁ הַזֶּה עֲרִירִי, גֶּבֶר לֹא־יִצְלַח בְּיָמָיו; כִּי לֹא יִצְלַח מִזַּרְעוֹ, אִישׁ יֹשֵׁב עַל־כִּסֵּא דָוִד, וּמֹשֵׁל עוֹד בִּיהוּדָה׃

Украинский (Огієнко)

Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.

Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!

Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.

А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!

Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!

І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!

І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?

І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився…

Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!

Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже…

Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ́ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,

що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі!
І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.

Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш?
Чи ж твій батько не їв та не пив?
І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,

він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було!
Чи не це Мене знати?
говорить Господь.

Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?…

Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате!
й О сестро!
Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!

Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму…

Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі…

Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму!
Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу…

Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!…

О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!

Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!

І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв…

І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираєте!

А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, туди не повернуться!

Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений?
Хіба він посудина та непотрібна?
Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?

О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:

Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Haec dicit Dominus: «Descende in domum regis Iudae et loqueris ibi verbum hoc

et dices: Audi verbum Domini, rex Iudae, qui sedes super solium David, tu et servi tui et populus tuus, qui ingredimini per portas istas.

Haec dicit Dominus: Facite iudicium et iustitiam et liberate vi oppressum de manu expoliantis et advenam et pupillum et viduam nolite affligere neque opprimatis inique et sanguinem innocentem ne effundatis in loco isto.

Si enim facientes feceritis verbum istud, ingredientur per portas domus huius reges, sedentes de genere David super thronum eius et ascendentes currus et equos, ipsi et servi et populus eorum.

Quod si non audieritis verba haec, in memetipso iuravi, dicit Dominus, quia in solitudinem erit domus haec.

Quia haec dicit Dominus super domum regis Iudae: Galaad tu mihi, caput Libani, verumtamen ponam te solitudinem, urbes inhabitabiles,

et sanctificabo super te interficientem virum et arma eius, et succident electas cedros tuas et praecipitabunt in ignem.

Et pertransibunt gentes multae per civitatem hanc, et dicet unusquisque proximo suo: "Quare fecit Dominus sic civitati huic grandi?".

Et respondebunt: "Eo quod dereliquerint pactum Domini Dei sui et adoraverint deos alienos et servierint eis"».

Nolite flere mortuum neque lugeatis super eum fletu; plangite eum, qui egreditur, quia non revertetur ultra nec videbit terram nativitatis suae.

Quia haec dicit Dominus ad Sellum filium Iosiae regem Iudae, qui regnavit pro Iosia patre suo: «Qui egressus est de loco isto, non revertetur huc amplius,

sed in loco, ad quem transtulerunt eum, ibi morietur et terram istam non videbit amplius».

Vae, qui aedificat domum suam in iniustitia et cenacula sua non in iudicio, proximum suum servire facit gratis et mercedem eius non reddet ei;

qui dicit: «Aedificabo mihi domum latam et cenacula spatiosa»; qui aperit sibi fenestras et facit laquearia cedrina pingitque sinopide!

Numquid regnabis, quoniam gloriaris in cedris? Pater tuus numquid non comedit et bibit? Sed fecit iudicium et iustitiam, tunc bene erat ei.

Iudicavit causam pauperis et egeni, tunc bene. «Numquid non hoc est nosse me?», dicit Dominus.

Tui vero oculi et cor tuum nonnisi ad avaritiam et ad sanguinem innocentem fundendum et ad calumniam et ad oppressionem faciendam.

Propterea haec dicit Dominus ad Ioachim filium Iosiae regem Iudae: «Non plangent eum: "Vae, frater meus!" et "Vae, soror!". Non concrepabunt ei: "Vae, domine!" et "Vae, inclite!".

Sepultura asini sepelietur, tractus et proiectus longe extra portas Ierusalem».

Ascende Libanum et clama et in Basan da vocem tuam et clama de Abarim, quia contriti sunt omnes amatores tui.

Locutus sum ad te in securitate tua, et dixisti: «Non audiam!». Haec est via tua ab adulescentia tua, quia non audisti vocem meam.

Omnes pastores tuos pascet ventus, et amatores tui in captivitatem ibunt, quia tunc confunderis et erubesces ab omni malitia tua.

Quae sedes in Libano et nidificas in cedris, quomodo congemisces, cum venerint tibi dolores quasi dolores parturientis!

«Vivo ego, dicit Dominus, quia si fuerit Iechonias, filius Ioachim rex Iudae, anulus in manu dextera mea, inde evellam eum

et dabo te in manu quaerentium animam tuam et in manu, quorum tu formidas faciem, in manu Nabuchodonosor, regis Babylonis, et in manu Chaldaeorum;

et mittam te et matrem tuam, quae genuit te, in terram alienam, in qua nati non estis, ibique moriemini;

et in terram, ad quam ipsi levant animam suam, ut revertantur, illuc non revertentur».

Numquid vas despectum et contritum, vir iste Iechonias? Numquid vas absque omni voluptate? Quare abiecti sunt, ipse et semen eius, et proiecti in terram, quam ignoraverunt?

Terra, terra, terra, audi sermonem Domini!

Haec dicit Dominus: «Scribite virum istum sterilem, virum, qui in diebus suis non prosperabitur; nec enim erit de semine eius vir, qui sedeat super solium David et potestatem habeat ultra in Iuda».