Скрыть
23:2
23:8
23:9
23:13
23:23
23:26
23:34
23:35
23:36
23:37
23:38
23:39
Церковнославянский (рус)
Го́ре па́стыремъ, и́же погубля́ютъ и расточа́ютъ о́вцы па́­ст­вы мо­ея́, рече́ Госпо́дь.
Сего́ ра́ди сiя́ рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ къ пасу́щымъ люді́й мо­и́хъ: вы́ расточи́ли есте́ о́вцы моя́, и от­верго́сте я́, и не посѣти́сте и́хъ, се́, а́зъ посѣщу́ на ва́съ по лука́в­ст­ву умышле́нiй ва́шихъ, рече́ Госпо́дь:
и а́зъ соберу́ оста́нки ста́да мо­его́ от­ всѣ́хъ земе́ль, въ ня́же изверго́хъ и́хъ та́мо, и воз­вращу́ и́хъ къ селе́ниемъ и́хъ, и воз­расту́тъ и умно́жат­ся.
И воз­ста́влю надъ ни́ми па́стыри, и упасу́тъ и́хъ, и не убоя́т­ся ктому́, ниже́ ужа́снут­ся, и ни еди́нъ поги́бнетъ от­ числа́, рече́ Госпо́дь.
Се́, дні́е гряду́тъ, глаго́летъ Госпо́дь, и воз­ста́влю дави́ду восто́къ пра́ведный, и ца́р­ст­вовати бу́детъ Ца́рь и прему́дръ бу́детъ и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду на земли́:
во дне́хъ его́ спасе́т­ся Иу́да, и Изра́иль пребу́детъ въ наде́жди, и сiе́ и́мя ему́, и́мже нареку́тъ его́: Госпо́дь пра́веденъ на́шъ.
Сего́ ра́ди, се́, дні́е гряду́тъ, рече́ Госпо́дь, и не реку́тъ ктому́: живе́тъ Госпо́дь, и́же изведе́ сы́ны Изра́илевы от­ земли́ Еги́петскiя:
но: живе́тъ Госпо́дь, и́же изведе́ и преведе́ сѣ́мя до́му Изра́илева от­ земли́ сѣ́верски и от­ всѣ́хъ земе́ль, въ ня́же изве́рже и́хъ та́мо, и обита́ти и́мутъ въ земли́ сво­е́й.
О проро́цѣхъ сотре́но е́сть се́рдце мое́ во мнѣ́, вострепета́ша вся́ ко́сти моя́, бы́хъ я́ко му́жъ пiя́нъ и я́ко человѣ́къ, его́же одолѣ́ вино́, от­ лица́ Госпо́дня и от­ лица́ благолѣ́пiя сла́вы его́.
Я́ко прелюбо­дѣя́ньми испо́лнена е́сть земля́, я́ко от­ лица́ и́хъ пла́кася земля́, изсхо́ша па́жити пусты́н­ныя: и бы́сть тече́нiе и́хъ лука́во, и крѣ́пость и́хъ та́кожде.
Поне́же проро́къ и свяще́н­никъ оскверни́шася, и въ дому́ мо­е́мъ обрѣто́хъ лука́в­ст­во и́хъ, рече́ Госпо́дь:
того́ ра́ди пу́ть и́хъ бу́детъ и́мъ по́лзокъ во тмѣ́, и по́ткнут­ся и паду́тъ въ не́мъ: наведу́ бо на ни́хъ зла́я въ лѣ́то посѣще́нiя и́хъ, рече́ Госпо́дь.
И во проро́цѣхъ самарі́йскихъ ви́дѣхъ беззако́нiя: проро́че­с­т­воваху чрезъ Ваа́ла и прельща́ху лю́ди моя́ Изра́иля.
И во проро́цѣхъ Иерусали́мскихъ ви́дѣхъ ужа́сная, прелюбо­дѣ́й­ст­ву­ю­щихъ и ходя́щихъ во лжи́ и скрѣпля́ющихъ ру́ки стропти́вымъ, да не от­врати́т­ся кі́йждо от­ пути́ сво­его́ лука́ваго: бы́ша мнѣ́ вси́ а́ки Cодо́мъ, и обита́ющiи въ не́мъ я́ко Гомо́рръ.
Сего́ ра́ди та́ко рече́ Госпо́дь си́лъ ко проро́комъ: се́, а́зъ напита́ю и́хъ пелы́немъ и напою́ и́хъ же́лчiю, от­ проро́ковъ бо Иерусали́мскихъ изы́де оскверне́нiе на всю́ зе́млю.
Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: не слу́шайте слове́съ проро́ковъ, и́же проро́че­ст­вуютъ ва́мъ и прельща́ютъ ва́съ: видѣ́нiе от­ се́рдца сво­его́ глаго́лютъ, а не от­ у́стъ Госпо́днихъ.
Глаго́лютъ от­верга́ющымъ мя́: глаго́ла Госпо́дь, ми́ръ бу́детъ ва́мъ: и всѣ́мъ, и́же хо́дятъ въ по́хотехъ сво­и́хъ, и вся́кому, ходя́щему въ стропти́в­ст­вѣ се́рдца сво­его́, реко́ша: не прiи́дутъ на ва́съ зла́я.
Кто́ бо бы́сть въ совѣ́тѣ Госпо́дни, и ви́дѣ и слы́ша словеса́ его́? кто́ вня́тъ сло́во его́ и слы́ша?
Се́, бу́ря от­ Го́спода и я́рость исхо́дитъ въ сотрясе́нiе, устреми́в­шися прiи́детъ на нечести́выя.
И ктому́ не воз­врати́т­ся я́рость Госпо́дня, до́ндеже сотвори́тъ сiе́ и до́ндеже соверши́тъ помышле́нiе се́рдца сво­его́. Въ послѣ́днiя дни́ уразумѣ́ете совѣ́тъ его́.
Не посыла́хъ проро́ки, а они́ теча́ху: не глаго́лахъ къ ни́мъ, и ті́и проро́че­с­т­воваху.
И а́ще бы ста́ли въ совѣ́тѣ мо­е́мъ, слы́шана сотвори́ли бы словеса́ моя́ и от­врати́ли бы люді́й мо­и́хъ от­ пути́ и́хъ лука́ваго и от­ начина́нiй и́хъ лука́выхъ.
Бо́гъ при­­ближа́яйся а́зъ е́смь, глаго́летъ Госпо́дь, а не Бо́гъ издале́ча {Евр.: еда́ Бо́гъ бли́зъ су́щiй а́зъ е́смь, рече́ Госпо́дь, а не Бо́гъ издале́ча?}
А́ще утаи́т­ся кто́ въ сокрове́н­ныхъ, и а́зъ не узрю́ ли его́? рече́ Госпо́дь. Еда́ не́бо и зе́млю не а́зъ наполня́ю? рече́ Госпо́дь.
Слы́шахъ, я́же глаго́лютъ проро́цы, проро́че­ст­ву­ю­ще во и́мя мое́ лжу́ и глаго́люще: ви́дѣхъ со́нъ, [ви́дѣхъ со́нъ].
Доко́лѣ бу́детъ въ се́рдцы проро́ковъ прорица́ющихъ лжу́ и проро́че­ст­ву­ю­щихъ льще́нiя се́рдца сво­его́,
мы́слящихъ, да забве́нъ бу́детъ зако́нъ мо́й въ со́нiихъ и́хъ, я́же вѣща́ютъ кі́йждо и́скрен­нему сво­ему́, я́коже забы́ша отцы́ и́хъ и́мя мое́ ра́ди Ваа́ла?
Проро́къ, и́же и́мать сновидѣ́нiе, да вѣща́етъ сновидѣ́нiе свое́, а и́же и́мать сло́во мое́, да глаго́летъ сло́во мое́ во и́стинѣ. Что́ пле́вы ко пшени́цѣ? та́ко сло́во мое́, рече́ Госпо́дь.
Еда́ словеса́ моя́ не су́ть я́коже о́гнь горя́щь, рече́ Госпо́дь, и я́ко мла́тъ сотры́ющь ка́мень?
Сего́ ра́ди, се́, а́зъ ко проро́комъ, рече́ Госпо́дь, и́же кра́дутъ словеса́ моя́ кі́йждо от и́скрен­няго сво­его́.
Се́, а́зъ на проро́ки, глаго́летъ Госпо́дь, износя́щыя проро́че­ст­вiя язы́комъ и дре́млющыя дрема́нiе свое́.
Се́, а́зъ на проро́ки, прорица́ющыя со́нiе лжи́во, рече́ Госпо́дь, и провѣща́ша та́, и прельсти́ша лю́ди моя́ во лжа́хъ сво­и́хъ и во пре́лестехъ сво­и́хъ, а́зъ же не посла́хъ и́хъ, ни заповѣ́дахъ и́мъ, и по́льзою не упо́льзуютъ люді́й си́хъ, [рече́ Госпо́дь].
И а́ще вопро́сятъ лю́дiе сі́и, или́ проро́къ, или́ свяще́н­никъ, реку́ще: ко́е [е́сть] бре́мя Госпо́дне? и рече́ши къ ни́мъ: вы́ есте́ бре́мя, и пове́ргу ва́съ, рече́ Госпо́дь.
И проро́къ, и свяще́н­никъ, и лю́дiе, и́же реку́тъ: бре́мя Госпо́дне, посѣщу́ ме́стiю на му́жа того́ и на до́мъ его́.
Си́це рцы́те кі́йждо ко и́скрен­нему и ко бра́ту сво­ему́: что́ от­вѣща́ Госпо́дь? и что́ глаго́ла Госпо́дь?
И бре́мя Госпо́дне не помяне́т­ся ктому́, и́бо бре́мя бу́детъ кому́ждо сло́во его́: и преврати́сте словеса́ Бо́га жива́го, Го́спода си́лъ, Бо́га на́­шего.
Сiя́ рцы́ ко проро́ку: что́ от­вѣща́ тебѣ́ Госпо́дь? и что́ глаго́ла Госпо́дь?
А́ще же рече́те: бре́мя Госпо́дне: сего́ ра́ди та́ко рече́ Госпо́дь: поне́же рекли́ есте́ глаго́лъ се́й бре́мя Госпо́дне, и посла́хъ къ ва́мъ, рекі́й: не глаго́лите бре́мя Госпо́дне:
сего́ ра́ди, се́, а́зъ воз­му́ и пове́ргу ва́съ и гра́дъ, его́же да́хъ ва́мъ и отце́мъ ва́шымъ, от­ лица́ мо­его́,
и да́мъ ва́съ въ поноше́нiе вѣ́чное и въ срамоту́ вѣ́чную, я́же никогда́ забве́нiемъ загла́дит­ся.
Рус. (Юнгеров)
Горе пастырям, которые губят и разгоняют овец паствы Моей, говорит Господь.
Посему так говорит Господь, Бог Израилев к пасущим народ Мой: вы разогнали овец Моих и отвергли их, и не смотрели за ними, вот и Я взыщу с вас за злыя дела ваши, говорит Господь.
И Я соберу остатки стада Моего из всех земель, в которыя Я изгнал их, и возвращу их в селения их, и возрастут и умножатся.
И поставлю над ними пастырей, и будут пасти их, и более они нс будут бояться и трепетать, и никто из них не погибнет, говорит Господь.
Вот наступают дни, говорит Господь, и Я возставлю Давиду Восток праведный, и царствовать будет Царь, и премудр будет, и совершит суд и правду на земле.
Во дни Его спасется Иуда, и Израиль будет жить безопасно, и сие имя Ему, которым назовут Его: „Господь Праведный нашъ“.
Посему, вот наступают дни, говорит Господь, когда уже не будут говорить: „жив Господь, Который вывел сынов Израиля из земли Египетской“,
Но „жив Господь, Который вывел и привел семя дома Израилева из земли cеверной и из всех стран, в которыя изгнал ихъ“, и жить будут в земле своей.
О пророках. Сокрушено сердце мое во мне, потрясены все кости мои, я стал. как человек пьяный и как человек, которого одолело вино, от Лица Господа и от благолепия славы Его.
Ибо прелюбодеяниями наполнена земля, от них восплакала земля, высохли пастбища пустыни, и стало стремление их лукаво и сила их таковаже.
Ибо пророк и священник осквернились, и в дому Моем Я видел лукавство их, говорит Господь.
Посему путь их будет скользким во мраке, и споткнутся и падут на нем, ибо наведу на них бедствие в год посещения их, говорит Господь.
И в пророках Самарийских Я видел беззакония: они пророчествовали во имя Ваала и прельщали народ Мой, Израиля.
И в пророках Иерусалимских Я видел ужасное: они прелюбодействовали и ходили во лжи, поддерживали руки порочных, чтобы никто не обращался с пути своего лукаваго; все они были для Меня, как Содом, и живущие в нем как Гоморр.
Посему так говорит Господь сил о пророках: вот Я накормлю их полынью и напою их желчию, ибо от пророков Иерусалимских вышло осквернение на всю землю.
Так говорит Господь сил: не слушайте слов пророков, пророчествующих вам, ибо они обманывают вас: видение от сердца своего разсказывают, а не из уст Господних.
Отвергающим Меня они дерзко говорят: Господь сказал: „мир будет у васъ“, и всем, которые ходят, по своим похотям, и всякому, ходящему по упорству своего сердца, говорят: не придет на вас беда.
Ибо кто был в совете Господнем и видел и слышал слова Его? Кто внял слову Его и слышал?
Вот идет буря от Господа с яростию для потрясения, стремительно придет на нечестивых.
И ярость Господня дотоле не прекратится, доколе Он не совершит сие и доколе не исполнит помысл сердца Своего. В последние дни уразумеете совет Его.
Я не посылал пророков, а они бежали; не говорил Я им, а они пророчествовали.
И еслибы участвовали в Моем совете, то возвещали бы слова Мои и отвратили-бы народ Мой от лукавого пути их и от лукавых дел их.
Я Бог, находящийся близко, говорит Господь, а не Бог вдали.
Может-ли кто скрыться в тайных (местах), чтобы Я не видел его? говорит Господь. Не Я ли наполняю небо и землю? говорит Господь.
Я слышу, что говорят пророки, пророчествующие ложь именем Моим, говоря: „я видел сонъ“ (я видел сон).
Доколе (это) будет в сердце пророков, пророчествующих ложь и пророчествующих обман сердца своего,
Думающих о забвении закона Моего в сновидениях их, которыя они пересказывают друг другу, как и отцы их забыли имя Мое ради Ваала?
Пророк, видевший сон, пусть и разсказывает сон свой, а получивший слово Мое, пусть возвещает слово Мое верно. Что общого у мякины с пшеницей? так и слово Мое, говорит Господь.
Слова Мои не подобны-ли огню горящему, говорит Господь, и не подобны-ли молоту, раздробляющему камень?
Посему, вот Я на пророков, говорит Господь, которые крадут слова Мои друг у друга.
Вот Я на пророков, говорит Господь, произносящих пророчества языком и возвещающих дремоту свою.
Вот Я на пророков, возвещающих лживые сны, говорит Господь: они разсказывают их и обманывают народ Мой своею ложью и своими прельщениями, а Я не посылал их, ни повелевал им, и не принесут они никакой пользы народу сему (говорит Господь).
И если будут спрашивать: народ сей, или пророк, или священник, говоря: „какое бремя от Господа“? то скажи им: „вы – бремя, и Я отвергну васъ“, говорит Господь.
И если пророк, священник, и народ скажут: „бремя от Господа“, Я отомщу человеку тому и дому его.
Так говорите каждый ближнему и брату своему: „что ответил Господь и что сказал Господь“?
И (слово) „бремя от Господа“ пусть не упоминается более, ибо для каждого будет бременем слово его, ибо вы извратили слова Бога живого, Господа сил, Бога нашего.
Так говори пророку: что ответил тебе Господь и что сказал Господь?
Если-же будете говорить: „бремя от Господа“, то так говорит Господь: за то, что вы говорите слово это: „бремя от Господа“, а Я послал к вам сказать: не говорите: „бремя от Господа“,
За это, вот Я возьму и отвергну от Лица Моего вас и город, который Я дал вам и отцам вашим.
И предам вас поношению вечному и посрамлению вечному, которое никогда не изгладится и не забудется.
Украинский (Огієнко)
Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська, говорить Господь!
Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть Мій народ: Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними.
Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь!
А Я позбираю останок отари Своєї зо всіх тих країв, куди Я їх повиганяв був, і їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться.
І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь!
Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить.
За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний.
А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша.
Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського,
а тільки: Як живий Господь, що вивів і випровадив насіння дому Ізраїлевого з північного краю, і зо всіх тих країв, куди їх був повиганяв!
І осядуть вони на своїй землі.
Про пророків.
Розривається серце моє в моїм нутрі, тріпочуть всі кості мої, я став, як п́яний, як той муж, що по ньому вино перейшло, через Господа й ради святих Його слів…
Бо земля перелюбниками стала повна, бо через прокляття потрапила в жалобу земля, повисихали в степах пасовиська, бо стався лихим їхній біг, їхня сила це кривда…
Бо й пророк та священик грішать, їхнє зло Я знайшов теж у домі Своїм, говорить Господь.
Тому буде для них їхня дорога, мов сковзанка в темряві, вони будуть попхнені й впадуть через неї, бо зло Я спроваджу на них року навіщення їх, говорить Господь…
А в тих самарійських пророків Я бачив безглуздя, вони пророкували Ваалом собі, і вчинили блудячим народ Мій, Ізраїля!
А в єрусалимських пророків Я бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся…
Всі вони Мені стали, немов той Содом, а мешканці його, як Гомора…
Тому так промовляє Господь Саваот про пророків оцих: Ось Я їх полином нагодую, і водою отруйною їх напою, бо від єрусалимських пророків безбожність пішла для всієї землі!
Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів цих пророків, що вам пророкують, вони роблять безглуздими вас, висловлюють привиди серця свого, а не слово з уст Господніх.
Вони справді говорять до тих, що Мене ображають: Господь говорив: Мир вам буде!
А кожному, хто ходить в упертості серця свого, говорять вони: Зло не прийде на вас!
А хто ж то стояв на таємній Господній нараді, і бачив та чув Його слово?
Хто до слова Його прислухався й почув?
Ось буря Господня, як лютість, виходить, а вихор крутливий на голову несправедливих впаде…
Гнів Господній не вернеться, поки не зробить, і поки не виконає Він замірів серця Свого;
наприкінці днів зрозумієте добре все це!
Цих пророків Я не посилав, вони побігли самі, Я їм не говорив, та вони пророкують.
А якби в Моїй раді таємній стояли вони, то вони об́являли б народові Моєму слова Мої, і їх відвертали б від їхньої злої дороги, та від зла їхніх учинків.
Чи Я Бог тільки зблизька, говорить Господь, а не Бог і здалека?
Якщо заховається хто у криївках, то Я не побачу Його?
говорить Господь.
Чи Я неба й землі не наповнюю?
каже Господь.
Я чув, що говорять пророки, що Йменням Моїм пророкують неправду й говорять: Мені снилося, снилось мені!…
Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, та пророкують оману свого серця?
Вони замишляють зробити, щоб народ Мій забув Моє Ймення, їхніми снами, які один одному розповідають, як через Ваала забули були їхні батьки Моє Ймення.
Той пророк, що йому снився сон, нехай розповідає про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє, що соломі до збіжжя?
говорить Господь.
Хіба слово Моє не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розлупує?
Тому то ось Я на пророків, говорить Господь, що слова Мої крадуть один від одного.
Ось Я на пророків, говорить Господь, що вживають свого язика, але кажуть: Це мова Господня!
Оце Я на тих, що сни неправдиві звіщають, говорить Господь, вони розповідають про них та впроваджують в блуд Мій народ своєю неправдою й глумом своїм, хоч Я не посилав їх і їм не наказував, і вони помогти не поможуть народові цьому, говорить Господь….
А коли запитає тебе цей народ, чи пророк, чи священик, говорячи: Яке то Господнє пророцтво?
то скажеш до них: Ви тягар, і Я вас поскидаю, говорить Господь.
А пророка й священика та той народ, який скаже: Господній тягар, то Я мужа того й його дім покараю!
Отак скажете ви один одному й кожен до брата свого: Що Господь відповів, й що Господь говорив?
А про Господній тягар не згадуйте більш, бо кожному слово його стане за тягара, і ви перекрутили б слова Бога Живого, Господа Саваота, нашого Бога.
Так пророкові скажеш: Що Господь тобі відповів, і Що Господь говорив?
Якщо ж будете ви говорити: Господній тягар, тому так промовляє Господь: За те, що ви кажете слово оце: Господній тягар, хоч Я посилав до вас, кажучи: Не говоріте Господній тягар,
тому конче Я вас підійму, немов тягара, та й викину вас і те місто, що дав був Я вам та вашим батькам, від Свого лиця…
І дам Я на вас сором вічний та вічну ганьбу, що не буде забута!…
«ВОЙ бар чӯпононе ки гӯсфандони рамаи Маро гумроҳ ва пароканда мекунанд!» – мегӯяд Парвардигор.
Бинобар ин Парвардигор, Худои Исроил ба чӯпононе ки қавми маро мечаронанд, чунин мегӯяд: «Шумо рамаи Маро пароканда намудаед ва бадар рондаед, ва ба онҳо нигоҳубин накардаед, – инак, Ман шуморо барои корҳои бадатон ҷазо хоҳам дод, – мегӯяд Парвардигор.
Ва Ман бақияи рамаи Худро аз ҳамаи заминҳое ки ба он ҷо бадар рондаам, ҷамъ хоҳам кард, ва онҳоро ба чарогоҳҳошон хоҳам баргардонид, ва онҳо борвар ва афзун хоҳанд шуд.
Ва бар онҳо чӯпононро таъин хоҳам намуд, ки онҳоро бичаронанд; ва онҳо дигар ҳаросон ва мушавваш ва саргум нахоҳанд шуд, – мегӯяд Парвардигор.
Инак, айёме фаро мерасад, – мегӯяд Парвардигор, – ки Ман Шохаи одиле барои Довуд барқарор хоҳам намуд, ва Подшоҳе салтанат хоҳад ронд, ва хирадмандона рафтор хоҳад намуд, ва инсофу адолатро дар замин ба амал хоҳад овард.
Дар айёми Ӯ Яҳудо наҷот хоҳад ёфт, ва Исроил дар амният сокин хоҳад шуд; ва ин аст номи Ӯ, ки бо он хонда хоҳад шуд: ́Парвардигор – адолати мо́.
Бинобар ин, инак, айёме фаро мерасад, – мегӯяд Парвардигор, – ки дигар гуфта нахоҳад шуд: ́Қасам ба ҳаёти Парвардигор, ки банӣ Исроилро аз замини Миср берун овард́,
Балки: ́Қасам ба ҳаёти Парвардигор, ки банӣ Исроилро аз замини шимолӣ ва аз ҳамаи заминҳое ки онҳоро ба он ҷо бадар ронда буд, берун овард́; ва онҳо дар замини худ сокин хоҳанд шуд».
Дар бораи анбиё. Дили ман андаруни ман шикастааст, ҳамаи устухонҳои маро ларза гирифтааст; мисли шахси масте гардидаам, ва мисли марде ки шароб бар вай ғолиб омада бошад; ин ҳама аз баҳри Парвардигор аст, аз баҳри суханони поки Ӯ:
Зеро ки замин аз зинокорон пур шудааст; зеро ки замин аз боиси лаънат мотам гирифтааст, ва чарогоҳҳои биёбон хушкидааст; зеро ки шарорат иштиёқи онҳост, ва кизб қуввати онҳост.
«Зеро ки ҳам набӣ ва ҳам коҳин риёкорӣ мекунанд; ҳатто дар хонаи Худ шарорати онҳоро ёфтаам, – мегӯяд Парвардигор. –
Бинобар ин, роҳашон барои онҳо мисли ҷойҳои лағжонак дар торикӣ хоҳад буд; Онҳоро тела хоҳанд дод, ва онҳо дар он ҷо хоҳанд афтод, зеро ки Ман бар онҳо мусибате дар соли ҷазояшон хоҳам овард.
Ва Ман дар миёни анбиёи Сомария чизҳои ҳеҷу пучро дидаам: онҳо ба номи Баал нубувват карда, қавми Ман – Исроилро дар иштибоҳ андохтаанд.
Валекин дар миёни анбиёи Ерусалим чизҳои зиштро мебинам: онҳо ба зино дода мешаванд ва дар кизб роҳ мераванд, ва дастҳои шариронро тақвият менамоянд, бе он ки ҳар яке аз шарорати худ баргарданд; ҳамаи онҳо дар назари Ман мисли Садӯм, ва сокинони он мисли Амӯро гардидаанд».
Бинобар ин Парвардигори лашкарҳо дар бораи анбиё чунин мегӯяд: «Инак, Ман онҳоро явшон хоҳам хӯронид, ва онҳоро оби заҳрдор хоҳам нӯшонид, зеро ки аз анбиёи Ерусалим риё дар тамоми замин паҳн шудааст».
Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд: «Ба суханони анбиё, ки барои шумо нубувват мекунанд, гӯш надиҳед: онҳо шуморо дар иштибоҳ андохта, рӯъёи дили худро баён менамоянд, на он чиро, ки аз даҳони Худо бошад.
Ба бадгӯёни Ман ҳамеша мегӯянд: ́Парвардигор гуфт, ки барои шумо осоиштагӣ хоҳад буд́. Ва ба ҳамаи онҳое ки ба саркашии дили худ рафтор мекунанд, мегӯянд: ́Мусибате бар шумо нахоҳад омад́».
Зеро, кист, ки дар машварати Парвардигор истода, каломи Ӯро дида ва шунида бошад? Кист, ки ба каломи Ӯ гӯш дода ва сарфаҳм рафта бошад?
Икак, тундбоде бошиддат вазида, хашми Парвардигор берун омадааст, ва тундбод чарх зада, бар сари шарирон фурӯд хоҳад омад.
Оташи ғазаби Парвардигор, то Ӯ муродоти дили Худро ба амал наоварад ва иҷро накунад, фурӯ нахоҳад нишаст; дар оянда шумо инро ба хубӣ фаҳм хоҳед кард.
«Ин анбиёро Ман нафиристодаам, балки худашон давидаанд; ба онҳо сухане нагуфтаам, балки худашон нубувват кардаанд.
Ва агар онҳо дар машварати Ман меистоданд, мебоист суханони Маро ба қавми Ман мефаҳмонданд, ва онҳоро аз роҳи бадашон ва аз аъмоли шариронаашон мегардонданд.
Оё Ман фақат аз наздик Худо ҳастам, – мегӯяд Парвардигор, – ва аз дур Худо нестам?
Агар касе дар ҷои махфие пинҳон шавад, оё Ман вайро намебинам? – мегӯяд Парвардигор. Оё Ман замин ва осмонро пур намекунам? – мегӯяд Парвардигор.
Он чиро, ки ин анбиё ба номи Ман бардурӯғ нубувват кардаанд, шунидаам; онҳо мегӯянд: ́Хоб дидаам, хоб дидаам́.
То ба кай ин дар дили анбиёе ки бардурӯғ нубувват мекунанд ва анбиёи фиреби дили худ мебошанд, хоҳад буд,
Ки онҳо ба воситаи хобҳои худ, ки ба ҳамдигар нақл мекунанд, мехоҳанд қавми Маро ба фаромӯш кардани номи Ман оварда расонанд, чунон ки падарони онҳо номи Маро аз барои Баал фаромӯш карданд?
Набие ки хоб дида бошад, бигзор хобашро нақл кунад, ва касе ки каломи Ман дар ӯст, каломи Маро ба ростӣ баён намояд; коҳро бо гандум чӣ кор аст? – мегӯяд Парвардигор.
Каломи Ман, охир, мисли оташ аст, – мегӯяд Парвардигор, – ва мисли болға сахраро пора-пора мекунад.
Бинобар ин, инак, Ман, – мегӯяд Парвардигор, – зидди анбиёе ҳастам, ки суханони Маро аз ҳамдигар медузданд.
Инак, Ман, – мегӯяд Парвардигор, – зидди анбиёе ҳастам, ки забони худро ба кор андохта, нутқ эрод мекунанд.
Инак, Ман, – мегӯяд Парвардигор, – зидди онҳое ҳастам, ки дар асоси хобҳои дурӯғ нубувват мекунанд, ва он хобҳоро нақл намуда, қавми Маро бо дурӯғгӯиҳо ва бемулоҳизагии худ дар иштибоҳ меандозанд, ва ҳол он ки Ман онҳоро нафиристодаам ва амр нафармудаам, ва онҳо ба ин қавм ҳеҷ манфиате нахоҳанд расонид, – мегӯяд Парвардигор.
Ва агар ин қавм, ё набӣ, ё коҳин аз ту пурсида, гӯянд: ́Бори Парвардигор чист?́ – пас ба онҳо бигӯй: ́Кадом бор? Ман шуморо тарк хоҳам кард, – мегӯяд Парвардигор́.
Ва ҳар гоҳ набӣ ва коҳин ва қавм бигӯянд: ́Бори Парвардигор́, – Ман он шахс ва хонаи вайро гирифтори ҷазо хоҳам кард.
Ҳар яке ба ёри худ ва бародари худ чунин бигӯед: ́Парвардигор чӣ ҷавобе додааст?́ ва ́Парвардигор чӣ гуфтааст?́
Валекин ́бори Парвардигор́-ро дигар зикр накунед, зеро ки бор барои кас сухане ки вай мегӯяд, хоҳад буд, ва ҳол он ки шумо суханони Худои Ҳай, Парвардигори лашкарҳо, Худои моро таҳриф намудаед.
Ба набӣ чунин бигӯй: ́Парвардигор ба ту чӣ ҷавобе додааст?́ ва ́Парвардигор чӣ гуфтааст?́
Ва агар ́бори Парвардигор́ бигӯед, пас Парвардигор чунин мегӯяд: азбаски шумо ин суханро, яъне ́бори Парвардигор́- ро гуфтаед, дар сурате ки Ман назди шумо фиристода, фармудаам, ки ́бори Парвардигор́ нагӯед, –
Бинобар ин инак, Ман шуморо тамоман фаромӯш хоҳам кард, ва шумо ва он шаҳреро, ки ба шумо ва падаронатон додаам, аз ҳузури Худ рад хоҳам намуд;
Ва нанги абадӣ ва хиҷолати абадиро бар шумо хоҳам овард, ки он фаромӯш нахоҳад шуд».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible