та́ко рече́ Госпо́дь: ста́ни во дворѣ́ до́му Госпо́дня и проповѣ́ждь всѣ́мъ Иуде́омъ, входя́щымъ кла́нятися въ до́мъ Госпо́день, вся́ словеса́, я́же завѣща́хъ тебѣ́ проповѣ́дати и́мъ, не уйми́ словесе́:

не́гли послу́шаютъ и отвратя́тся кі́йждо от пути́ своего́ зла́го, и почі́ю от зо́лъ, я́же помышля́ю сотвори́ти и́мъ злы́хъ ра́ди начина́нiй и́хъ.

И рече́ши: та́ко рече́ Госпо́дь: а́ще не послу́шаете мене́, е́же ходи́ти въ зако́нѣхъ мои́хъ, я́же да́хъ предъ лице́мъ ва́шимъ,

въ послуша́нiе слове́съ о́трокъ мои́хъ проро́ковъ, и́хже а́зъ посыла́ю къ ва́мъ изъ у́тра, и посла́хъ, и не послу́шасте мене́,

и да́мъ до́мъ се́й я́коже Сило́мъ, и гра́дъ се́й да́мъ въ кля́тву всѣ́мъ язы́комъ всея́ земли́.

И слы́шаша жерцы́ и лжепроро́цы и вси́ лю́дiе иеремі́ю глаго́люща словеса́ сiя́ въ дому́ Госпо́дни.

И бы́сть, егда́ Иеремі́а преста́ глаго́лати вся́, ели́ка завѣща́ ему́ Госпо́дь глаго́лати всѣ́мъ лю́демъ, и я́ша иеремі́ю жерцы́ и лжепроро́цы и вси́ лю́дiе, глаго́люще: сме́ртiю да у́мретъ,

я́ко прорече́ и́менемъ Госпо́днимъ, глаго́ля: я́коже Сило́мъ бу́детъ се́й до́мъ, и гра́дъ се́й опустѣ́етъ от живу́щихъ. И собра́шася вси́ лю́дiе на иеремі́ю въ дому́ Госпо́дни.

И слы́шаша кня́зи Иу́дины словеса́ сiя́, и взыдо́ша от до́му царе́ва въ до́мъ Госпо́день и сѣдо́ша во преддве́рiи вра́тъ до́му Госпо́дня но́выхъ.

И рѣ́ша жерцы́ и лжепроро́цы князе́мъ и всѣ́мъ лю́демъ, глаго́люще: су́дъ сме́ртный человѣ́ку сему́, я́ко прорече́ на се́й гра́дъ, я́коже слы́шасте во у́шы ва́ши.

И рече́ Иеремі́а ко всѣ́мъ князе́мъ и ко всѣ́мъ лю́демъ, глаго́ля: Госпо́дь посла́ мя прорещи́ на до́мъ се́й и на гра́дъ се́й вся́ словеса́, я́же слы́шасте:

и ны́нѣ лу́чшыя сотвори́те пути́ ва́шя и дѣла́ ва́ша и послу́шайте гла́са Го́спода Бо́га ва́шего, и преста́нетъ Госпо́дь от зо́лъ, я́же глаго́ла на вы́:

и се́, а́зъ въ рука́хъ ва́шихъ, сотвори́те ми́ я́коже уго́дно и я́коже лу́чше ва́мъ явля́ется:

но разумѣ́юще да уразумѣ́ете, я́ко а́ще убiе́те мя́, кро́вь непови́нну дади́те са́ми на ся́ и на гра́дъ се́й и на живу́щыя въ не́мъ: я́ко пои́стиннѣ посла́ мя Госпо́дь къ ва́мъ глаго́лати во у́шы ва́ши вся́ словеса́ сiя́.

И рѣ́ша кня́зи и вси́ лю́дiе ко жерце́мъ и ко лжепроро́комъ: нѣ́сть человѣ́ку сему́ су́дъ сме́ртный, я́ко во и́мя Го́спода на́шего глаго́ла къ на́мъ.

И воста́ша му́жiе от старѣ́йшинъ зе́мскихъ и рѣ́ша всему́ собо́ру людско́му, глаго́люще:

Михе́а мораѳи́тскiй бѣ́ проро́чествуя во дни́ езекі́и царя́ Иу́дина и рече́ всѣ́мъ лю́демъ Иу́динымъ, глаго́ля: та́ко рече́ Госпо́дь: Сiо́нъ я́ко ни́ва изоре́тся, и Иерусали́мъ я́ко въ пу́ть непрохо́дный бу́детъ, и гора́ хра́ма бу́детъ въ лу́гъ дубра́вный.

Еда́ убива́я уби́ его́ езекі́а ца́рь Иу́динъ и вси́ лю́дiе Иу́дины? не убоя́шалися у́бо Го́спода? И поне́же помоли́шася лицу́ Госпо́дню, и почи́ Госпо́дь от зо́лъ, я́же глаго́лаше на ня́: и мы́ сотвори́хомъ зло́бы вели́ки на ду́шы на́шя.

И бѣ́ человѣ́къ прорица́я и́менемъ Госпо́днимъ, урі́а сы́нъ саме́овъ от карiаѳiари́ма, и прорече́ на гра́дъ се́й и о земли́ се́й по всѣ́мъ словесе́мъ иеремі́инымъ.

И слы́ша ца́рь Иоаки́мъ и вси́ кня́зи вся́ словеса́ его́ и иска́ху уби́ти его́: и слы́ша урі́а и убоя́ся, и бѣжа́ и прiи́де во Еги́петъ.

И посла́ ца́рь Иоаки́мъ му́жы во Еги́петъ, Елдаѳа́на сы́на Ахо́рова и му́жы съ ни́мъ во Еги́петъ,

и изведо́ша его́ отту́ду и приведо́ша его́ ко царю́, и порази́ его́ мече́мъ и вве́рже его́ во гро́бъ сыно́въ люді́й свои́хъ.

Оба́че рука́ Ахика́ма сы́на Сафані́ина бѣ́ со иеремі́ею, е́же не преда́ти его́ въ ру́цѣ люді́й, да не убiю́тъ его́.

Еврейский

בְּרֵאשִׁית, מַמְלְכוּת יְהוֹיָקִים בֶּן־יֹאשִׁיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; הָיָה הַדָּבָר הַזֶּה, מֵאֵת יְהוָה לֵאמֹר׃

כֹּה אָמַר יְהוָה, עֲמֹד בַּחֲצַר בֵּית־יְהוָה, וְדִבַּרְתָּ עַל־כָּל־עָרֵי יְהוּדָה, הַבָּאִים לְהִשְׁתַּחֲוֹת בֵּית־יְהוָה, אֵת כָּל־הַדְּבָרִים, אֲשֶׁר צִוִּיתִיךָ לְדַבֵּר אֲלֵיהֶם; אַל־תִּגְרַע דָּבָר׃

אוּלַי יִשְׁמְעוּ, וְיָשֻׁבוּ אִישׁ מִדַּרְכּוֹ הָרָעָה; וְנִחַמְתִּי אֶל־הָרָעָה, אֲשֶׁר אָנֹכִי חֹשֵׁב לַעֲשׂוֹת לָהֶם, מִפְּנֵי רֹעַ מַעַלְלֵיהֶם׃

וְאָמַרְתָּ אֲלֵיהֶם, כֹּה אָמַר יְהוָה; אִם־לֹא תִשְׁמְעוּ אֵלַי, לָלֶכֶת בְּתוֹרָתִי, אֲשֶׁר נָתַתִּי לִפְנֵיכֶם׃

לִשְׁמֹעַ, עַל־דִּבְרֵי עֲבָדַי הַנְּבִאִים, אֲשֶׁר אָנֹכִי שֹׁלֵחַ אֲלֵיכֶם; וְהַשְׁכֵּם וְשָׁלֹחַ וְלֹא שְׁמַעְתֶּם׃

וְנָתַתִּי אֶת־הַבַּיִת הַזֶּה כְּשִׁלֹה; וְאֶת־הָעִיר הַזֹּאתָה (הַזֹּאת) אֶתֵּן לִקְלָלָה, לְכֹל גּוֹיֵי הָאָרֶץ׃ ס

וַיִּשְׁמְעוּ הַכֹּהֲנִים וְהַנְּבִאִים וְכָל־הָעָם; אֶת־יִרְמְיָהוּ, מְדַבֵּר אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה בְּבֵית יְהוָה׃

וַיְהִי כְּכַלּוֹת יִרְמְיָהוּ, לְדַבֵּר אֵת כָּל־אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה, לְדַבֵּר אֶל־כָּל־הָעָם; וַיִּתְפְּשׂוּ אֹתוֹ הַכֹּהֲנִים וְהַנְּבִאִים וְכָל־הָעָם לֵאמֹר מוֹת תָּמוּת׃

מַדּוּעַ נִבֵּיתָ בְשֵׁם־יְהוָה לֵאמֹר, כְּשִׁלוֹ יִהְיֶה הַבַּיִת הַזֶּה, וְהָעִיר הַזֹּאת תֶּחֱרַב מֵאֵין יוֹשֵׁב; וַיִּקָּהֵל כָּל־הָעָם אֶל־יִרְמְיָהוּ בְּבֵית יְהוָה׃

וַיִּשְׁמְעוּ שָׂרֵי יְהוּדָה, אֵת הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, וַיַּעֲלוּ מִבֵּית־הַמֶּלֶךְ בֵּית יְהוָה; וַיֵּשְׁבוּ בְּפֶתַח שַׁעַר־יְהוָה הֶחָדָשׁ׃ ס

וַיֹּאמְרוּ הַכֹּהֲנִים וְהַנְּבִאִים אֶל־הַשָּׂרִים, וְאֶל־כָּל־הָעָם לֵאמֹר; מִשְׁפַּט־מָוֶת לָאִישׁ הַזֶּה, כִּי נִבָּא אֶל־הָעִיר הַזֹּאת, כַּאֲשֶׁר שְׁמַעְתֶּם בְּאָזְנֵיכֶם׃

וַיֹּאמֶר יִרְמְיָהוּ אֶל־כָּל־הַשָּׂרִים, וְאֶל־כָּל־הָעָם לֵאמֹר; יְהוָה שְׁלָחַנִי, לְהִנָּבֵא אֶל־הַבַּיִת הַזֶּה וְאֶל־הָעִיר הַזֹּאת, אֵת כָּל־הַדְּבָרִים אֲשֶׁר שְׁמַעְתֶּם׃

וְעַתָּה, הֵיטִיבוּ דַרְכֵיכֶם וּמַעַלְלֵיכֶם, וְשִׁמְעוּ בְּקוֹל יְהוָה אֱלֹהֵיכֶם; וְיִנָּחֵם יְהוָה, אֶל־הָרָעָה, אֲשֶׁר דִּבֶּר עֲלֵיכֶם׃

וַאֲנִי הִנְנִי בְיֶדְכֶם; עֲשׂוּ־לִי כַּטּוֹב וְכַיָּשָׁר בְּעֵינֵיכֶם׃

אַךְ יָדֹעַ תֵּדְעוּ, כִּי אִם־מְמִתִים אַתֶּם אֹתִי, כִּי־דָם נָקִי, אַתֶּם נֹתְנִים עֲלֵיכֶם, וְאֶל־הָעִיר הַזֹּאת וְאֶל־יֹשְׁבֶיהָ; כִּי בֶאֱמֶת, שְׁלָחַנִי יְהוָה עֲלֵיכֶם, לְדַבֵּר בְּאָזְנֵיכֶם, אֵת כָּל־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה׃ ס

וַיֹּאמְרוּ הַשָּׂרִים וְכָל־הָעָם, אֶל־הַכֹּהֲנִים וְאֶל־הַנְּבִיאִים; אֵין־לָאִישׁ הַזֶּה מִשְׁפַּט־מָוֶת, כִּי, בְּשֵׁם יְהוָה אֱלֹהֵינוּ דִּבֶּר אֵלֵינוּ׃

וַיָּקֻמוּ אֲנָשִׁים, מִזִּקְנֵי הָאָרֶץ; וַיֹּאמְרוּ, אֶל־כָּל־קְהַל הָעָם לֵאמֹר׃

מִיכָיָהּ (מִיכָה) הַמּוֹרַשְׁתִּי, הָיָה נִבָּא, בִּימֵי חִזְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה; וַיֹּאמֶר אֶל־כָּל־עַם יְהוּדָה לֵאמֹר כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, צִיּוֹן שָׂדֶה תֵחָרֵשׁ וִירוּשָׁלַיִם עִיִּים תִּהְיֶה, וְהַר הַבַּיִת לְבָמוֹת יָעַר׃

הֶהָמֵת הֱמִתֻהוּ חִזְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה וְכָל־יְהוּדָה, הֲלֹא יָרֵא אֶת־יְהוָה, וַיְחַל אֶת־פְּנֵי יְהוָה, וַיִּנָּחֶם יְהוָה, אֶל־הָרָעָה אֲשֶׁר־דִּבֶּר עֲלֵיהֶם; וַאֲנַחְנוּ, עֹשִׂים רָעָה גְדוֹלָה עַל־נַפְשׁוֹתֵינוּ׃

וְגַם־אִישׁ, הָיָה מִתְנַבֵּא בְּשֵׁם יְהוָה, אוּרִיָּהוּ בֶּן־שְׁמַעְיָהוּ, מִקִּרְיַת הַיְּעָרִים; וַיִּנָּבֵא עַל־הָעִיר הַזֹּאת וְעַל־הָאָרֶץ הַזֹּאת, כְּכֹל דִּבְרֵי יִרְמְיָהוּ׃

וַיִּשְׁמַע הַמֶּלֶךְ־יְהוֹיָקִים וְכָל־גִּבּוֹרָיו וְכָל־הַשָּׂרִים אֶת־דְּבָרָיו, וַיְבַקֵּשׁ הַמֶּלֶךְ הֲמִיתוֹ; וַיִּשְׁמַע אוּרִיָּהוּ וַיִּרָא, וַיִּבְרַח וַיָּבֹא מִצְרָיִם׃

וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ יְהוֹיָקִים אֲנָשִׁים מִצְרָיִם; אֵת אֶלְנָתָן בֶּן־עַכְבּוֹר וַאֲנָשִׁים אִתּוֹ אֶל־מִצְרָיִם׃

וַיּוֹצִיאוּ אֶת־אוּרִיָּהוּ מִמִּצְרַיִם, וַיְבִאֻהוּ אֶל־הַמֶּלֶךְ יְהוֹיָקִים, וַיַּכֵּהוּ בֶּחָרֶב; וַיַּשְׁלֵךְ אֶת־נִבְלָתוֹ, אֶל־קִבְרֵי בְּנֵי הָעָם׃

אַךְ, יַד אֲחִיקָם בֶּן־שָׁפָן, הָיְתָה אֶת־יִרְמְיָהוּ; לְבִלְתִּי תֵּת־אֹתוֹ בְיַד־הָעָם לַהֲמִיתוֹ׃ פ

Украинский (Огієнко)

На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, було оце слово від Господа, кажучи:

Так говорить Господь: Стань на подвір́ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що приходять на поклін до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, не вбав ані слова.

Може почують вони, і вернуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки!

І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не будете прислухуватися до Мене, щоб ходити за Законом Моїм, якого Я дав вам,

щоб прислухуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слухали ви,

то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі…

І чули священики, і пророки, і ввесь народ Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі.

І сталося, як Єремія закінчив говорити все, що наказав був Господь сказати до всього народу, то схопили його священики, і пророки, і ввесь народ, говорячи: Ти конче помреш!

Нащо пророкував ти Господнім Ім́ям, кажучи: Як Шіло, буде дім цей, а місто це буде зруйноване, так що не буде в ньому мешканця?
І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі.

І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царського дому до дому Господнього, і сіли при вході до нової Господньої брами.

І сказали священики та пророки до князів та до всього народу, говорячи: Присуд смерти цьому чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми вухами!

І сказав Єремія до всіх князів і до всього народу, говорячи: Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова, що ви чули.

А тепер поліпшіть ваші дороги та ваші чини, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас.

А я ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших очах!

Тільки справді пізнаєте ви, якщо ви вб́єте мене, що ви невинну кров спровадите на себе й на це місто та на мешканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші вуха всі ці слова.

І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків: Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім́ям Господа, нашого Бога!

І встали люди зо старших Краю, і сказали до всього збору народу, говорячи:

Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму підгірками лісу…

Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда?
Чи ж він не побоявся Господа, і не злагодив Господнього лиця?
І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них.
А ми вчинимо таке велике зло на свої душі?

І також пророкував був Господнім Ім́ям один чоловік, Урійя, син Шемаї, з Кір́ят-Єаріму, і пророкував проти цього міста та проти цього Краю всі ті слова, як Єремія.

І почув був слова його цар Єгояким, і всі лицарі його та всі князі;
і шукав цар способу забити його.
І почув це Урійя, і злякався, й утік прийшов до Єгипту.

І послав цар Єгояким людей до Єгипту, Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту.

І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей…

Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку народу забити його.

Таджикский

Языки

ДАР ибтидои подшоҳии Еҳӯёқим ибни Йӯшиё подшоҳи Яҳудо ин калом аз ҷониби Парвардигор нозил шуда, гуфт:

«Парвардигор чунин мегӯяд: дар саҳни хонаи Парвардигор биист ва ба ҳамаи шаҳрҳои Яҳудо, ки ба хонаи Худо барои саҷда кардан меоянд, ҳамаи суханонеро, ки ба ту амр фармудаам, ки ба онҳо бигӯӣ, бигӯй, ва калимае кам накун.

Шояд онҳо бишнаванд ва ҳар яке аз роҳи бади худ баргарданд, ва он гоҳ Ман мусибатеро, ки мехоҳам бар онҳо барои аъмоли бадашон биёрам, ботил хоҳам кард.

Ва ба онҳо бигӯй: ́Парвардигор чунин мегӯяд: агар шумо Маро нашнавед дар бораи он ки бар тибқи шариати Ман, ки пеши шумо гузоштаам, рафтор намоед,

Ва ба суханони бандагони Ман, анбиёе ки назди шумо мефиристам, гӯш андозед, – ва ҳол он ки ҳар рӯз аз субҳи дам онҳоро мефиристам, вале шумо гӯш наандохтаед, –

Пас ин хонаро Ман мисли Шилӯ хоҳам гардонид, ва ин шаҳрро барои ҳамаи халқҳои замин рамзи лаънат хоҳам сохт́».

Ва коҳинон ва анбиё ва тамоми қавм ин суханонро, ки Ирмиё дар хонаи Парвардигор гуфт, шуниданд.

Ва чун Ирмиё гуфтани ҳар он чиро, ки Парвардигор амр фармуда буд, ки ба тамоми халқ бигӯяд, ба итмом расонид, коҳинон ва анбиё ва тамоми қавм ӯро дастгир карда, гуфтанд: «Ту бояд бимирӣ!

Чаро ту ба номи Парвардигор нубувват карда гуфтӣ, ки ин хона мисли Шилӯ хоҳад шуд, ва ин шаҳр валангор ва ғайримаскун хоҳад гардид?» Ва тамоми қавм дар хонаи Парвардигор дар гирди Ирмиё ҷамъ омаданд.

Ва ҳангоме ки мирони Яҳудо ин чизҳоро шуниданд, аз хонаи подшоҳ баромада, ба даҳани дарвозаи нави хонаи Парвардигор нишастанд.

Ва коҳинон ва анбиё ба мирон ва тамоми қавм рӯ оварда, гуфтанд: «Ин шахс сазовори ҳукми қатл аст, зеро ки дар ҳаққи ин шаҳр нубувват намуд, чунон ки ба гӯшҳои худ шунидед».

Валекин Ирмиё ба ҳамаи мирон ва тамоми қавм хитоб намуда, гуфт: «Парвардигор маро фиристодааст, то дар ҳаққи ин хона ва ин шаҳр ҳамаи суханонеро, ки шунидед, нубувват намоям.

Ва акнун роҳҳои худ ва аъмоли худро ислоҳ намоед ва овози Парвардигор Худои худро бишнавед, ва он гоҳ Парвардигор аз мусибате ки дар бораи шумо фармудааст, пушаймон хоҳад шуд.

Дар хусуси ман бошад, инак, ман дар дасти шумо ҳастам: он чи ба назари шумо дуруст ва ҳаққонӣ намояд, бо ман бикунед.

Аммо яқинан бидонед, ки агар шумо маро ба қатл расонед, хуни бегуноҳеро шумо бар худатон ва бар ин шаҳр ва бар сокинони он хоҳед гузошт, зеро ки ба ростӣ Парвардигор маро фиристодааст, то ки ҳамаи ин суханонро ба гӯши шумо баён намоям».

Он гоҳ мирон ва тамоми қавм ба коҳинон ва анбиё гуфтанд: «Ин шахс сазовори ҳукми қатл нест, зеро ки ба номи Парвардигор Худои мо ба мо сухан рондааст».

Ва баъзе аз пирони замин бархостанд ва ба тамоми ҷамъомади қавм рӯ оварда, гуфтаанд:

«Михои Мӯраштӣ дар айёми Ҳизқиё подшоҳи Яҳудо нубувват кард ва ба тамоми қавми Яҳудо хитоб намуда, гуфт: ́Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд: Сион мисли саҳро шудгор карда хоҳад шуд, ва Ерусалим ба харобазор табдил хоҳад ёфт, ва кӯҳи хонаи Парвардигор – ба теппаҳои дарахтзор́.

Оё Ҳизқиё подшоҳи Яҳудо ва тамоми Яҳудо ӯро қатл карданд? Не, вай аз Парвардигор тарсид ва пеши Парвардигор тазаррӯъ намуд, ва Парвардигор аз мусибате ки дар бораи онҳо фармуда буд, пушаймон шуд; валекин мо мусибати азиме бар ҷонҳои худ меоварем!»

Боз Уриё ибни Шамаъё ном шахси дигаре аз Қирят-Еорим буд, ки ба номи Парвардигор нубувват менамуд, ва дар бораи ин шаҳр ва ин замин айнан мисли суханони Ирмиё нубивват кард.

Ва ҳангоме ки подшоҳ Еҳӯёқим, ва тамоми акобираш, ва ҳамаи мирон суханони ӯро шуниданд, подшоҳ хост ӯро ба қатл расонад; ва Уриё инро шунида, тарсид ва гурехта, ба Миср рафт.

Ва подшоҳ Еҳӯёқим ба Миср одам фиристод: Элнотон ибни Акбӯр ва чанд касро бо вай ба Миср равона кард.

Ва онҳо Уриёро аз Миср бароварданд, ва ӯро назди подшоҳ Еҳӯёқим оварданд, ва ӯро вай ба дами шамшер қатл кард, ва ҷасади ӯро дар қабристони мардуми оддӣ партофт.

Аммо дасти Аҳиқом ибни Шофон бо Ирмиё буд, то ки ӯро ба дасти қавм барои куштан насупорад.