Скрыть
26:1
26:4
26:7
26:8
26:12
26:14
26:16
26:17
26:21
26:22
Церковнославянский (рус)
Въ нача́лѣ ца́р­ст­ва Иоаки́ма сы́на Иосі́ина бы́сть сло́во сiе́ от­ Го́спода:
та́ко рече́ Госпо́дь: ста́ни во дворѣ́ до́му Госпо́дня и проповѣ́ждь всѣ́мъ Иуде́омъ, входя́щымъ кла́нятися въ до́мъ Госпо́день, вся́ словеса́, я́же завѣща́хъ тебѣ́ проповѣ́дати и́мъ, не уйми́ словесе́:
не́гли послу́шаютъ и от­вратя́т­ся кі́йждо от­ пути́ сво­его́ зла́го, и почі́ю от­ зо́лъ, я́же помышля́ю сотвори́ти и́мъ злы́хъ ра́ди начина́нiй и́хъ.
И рече́ши: та́ко рече́ Госпо́дь: а́ще не послу́шаете мене́, е́же ходи́ти въ зако́нѣхъ мо­и́хъ, я́же да́хъ предъ лице́мъ ва́шимъ,
въ послуша́нiе слове́съ о́трокъ мо­и́хъ проро́ковъ, и́хже а́зъ посыла́ю къ ва́мъ изъ у́тра, и посла́хъ, и не послу́шасте мене́,
и да́мъ до́мъ се́й я́коже Сило́мъ, и гра́дъ се́й да́мъ въ кля́тву всѣ́мъ язы́комъ всея́ земли́.
И слы́шаша жерцы́ и лжепроро́цы и вси́ лю́дiе иеремі́ю глаго́люща словеса́ сiя́ въ дому́ Госпо́дни.
И бы́сть, егда́ Иеремі́а преста́ глаго́лати вся́, ели́ка завѣща́ ему́ Госпо́дь глаго́лати всѣ́мъ лю́демъ, и я́ша иеремі́ю жерцы́ и лжепроро́цы и вси́ лю́дiе, глаго́люще: сме́ртiю да у́мретъ,
я́ко прорече́ и́менемъ Госпо́днимъ, глаго́ля: я́коже Сило́мъ бу́детъ се́й до́мъ, и гра́дъ се́й опустѣ́етъ от­ живу́щихъ. И собра́шася вси́ лю́дiе на иеремі́ю въ дому́ Госпо́дни.
И слы́шаша кня́зи Иу́дины словеса́ сiя́, и взыдо́ша от­ до́му царе́ва въ до́мъ Госпо́день и сѣдо́ша во преддве́рiи вра́тъ до́му Госпо́дня но́выхъ.
И рѣ́ша жерцы́ и лжепроро́цы князе́мъ и всѣ́мъ лю́демъ, глаго́люще: су́дъ сме́ртный человѣ́ку сему́, я́ко прорече́ на се́й гра́дъ, я́коже слы́шасте во у́шы ва́ши.
И рече́ Иеремі́а ко всѣ́мъ князе́мъ и ко всѣ́мъ лю́демъ, глаго́ля: Госпо́дь посла́ мя прорещи́ на до́мъ се́й и на гра́дъ се́й вся́ словеса́, я́же слы́шасте:
и ны́нѣ лу́чшыя сотвори́те пути́ ва́шя и дѣла́ ва́ша и послу́шайте гла́са Го́спода Бо́га ва́­шего, и преста́нетъ Госпо́дь от­ зо́лъ, я́же глаго́ла на вы́:
и се́, а́зъ въ рука́хъ ва́шихъ, сотвори́те ми́ я́коже уго́дно и я́коже лу́чше ва́мъ явля́ет­ся:
но разумѣ́юще да уразумѣ́ете, я́ко а́ще убiе́те мя́, кро́вь непови́н­ну дади́те са́ми на ся́ и на гра́дъ се́й и на живу́щыя въ не́мъ: я́ко по­и́стин­нѣ посла́ мя Госпо́дь къ ва́мъ глаго́лати во у́шы ва́ши вся́ словеса́ сiя́.
И рѣ́ша кня́зи и вси́ лю́дiе ко жерце́мъ и ко лжепроро́комъ: нѣ́сть человѣ́ку сему́ су́дъ сме́ртный, я́ко во и́мя Го́спода на́­шего глаго́ла къ на́мъ.
И воста́ша му́жiе от­ старѣ́йшинъ зе́мскихъ и рѣ́ша всему́ собо́ру людско́му, глаго́люще:
Михе́а мораѳи́тскiй бѣ́ проро́че­ст­вуя во дни́ езекі́и царя́ Иу́дина и рече́ всѣ́мъ лю́демъ Иу́динымъ, глаго́ля: та́ко рече́ Госпо́дь: Сiо́нъ я́ко ни́ва изоре́т­ся, и Иерусали́мъ я́ко въ пу́ть непрохо́дный бу́детъ, и гора́ хра́ма бу́детъ въ лу́гъ дубра́вный.
Еда́ убива́я уби́ его́ езекі́а ца́рь Иу́динъ и вси́ лю́дiе Иу́дины? не убоя́шалися у́бо Го́спода? И поне́же помоли́шася лицу́ Госпо́дню, и почи́ Госпо́дь от­ зо́лъ, я́же глаго́лаше на ня́: и мы́ сотвори́хомъ зло́бы вели́ки на ду́шы на́шя.
И бѣ́ человѣ́къ прорица́я и́менемъ Госпо́днимъ, урі́а сы́нъ саме́овъ от­ карiаѳiари́ма, и прорече́ на гра́дъ се́й и о земли́ се́й по всѣ́мъ словесе́мъ иеремі́инымъ.
И слы́ша ца́рь Иоаки́мъ и вси́ кня́зи вся́ словеса́ его́ и иска́ху уби́ти его́: и слы́ша урі́а и убоя́ся, и бѣжа́ и прiи́де во Еги́петъ.
И посла́ ца́рь Иоаки́мъ му́жы во Еги́петъ, Елдаѳа́на сы́на Ахо́рова и му́жы съ ни́мъ во Еги́петъ,
и изведо́ша его́ от­ту́ду и при­­ведо́ша его́ ко царю́, и порази́ его́ мече́мъ и вве́рже его́ во гро́бъ сыно́въ люді́й сво­и́хъ.
Оба́че рука́ Ахика́ма сы́на Сафані́ина бѣ́ со иеремі́ею, е́же не преда́ти его́ въ ру́цѣ люді́й, да не убiю́тъ его́.
Синодальный
1 Иеремия послан говорить во дворе дома Господня. 8 Нападение на него. Заступничество. Приход князей. 12 Иеремия снова призывает к покаянию. 17 Сообщение старейшин о Михее и Урии. 24 Ахикам спасает Иеремию.
В начале царствования Иоакима, сына Иосии, царя Иудейского, было такое слово от Господа:
так говорит Господь: стань на дворе дома Господня и скажи ко всем городам Иудеи, приходящим на поклонение в дом Господень, все те слова, какие повелю тебе сказать им; не убавь ни слова.
Может быть, они послушают и обратятся каждый от злого пути своего, и тогда Я отменю то бедствие, которое думаю сделать им за злые деяния их.
И скажи им: так говорит Господь: если вы не послушаетесь Меня в том, чтобы поступать по закону Моему, который Я дал вам,
чтобы внимать словам рабов Моих, пророков, которых Я посылаю к вам, посылаю с раннего утра, и которых вы не слушаете, –
то с домом сим Я сделаю то же, что с Силомом, и город сей предам на проклятие всем народам земли.
Священники и пророки и весь народ слушали Иеремию, когда он говорил сии слова в доме Господнем.
И когда Иеремия сказал все, что Господь повелел ему сказать всему народу, тогда схватили его священники и пророки и весь народ, и сказали: «ты должен умереть;
зачем ты пророчествуешь именем Господа и говоришь: дом сей будет как Силом, и город сей опустеет, останется без жителей?» И собрался весь народ против Иеремии в доме Господнем.
Когда услышали об этом князья Иудейские, то пришли из дома царя к дому Господню и сели у входа в новые ворота дома Господня.
Тогда священники и пророки так сказали князьям и всему народу: «смертный приговор этому человеку! потому что он пророчествует против города сего, как вы слышали своими ушами».
И сказал Иеремия всем князьям и всему народу: «Господь послал меня пророчествовать против дома сего и против города сего все те слова, которые вы слышали;
итак исправьте пути ваши и деяния ваши и послушайтесь гласа Господа Бога вашего, и Господь отменит бедствие, которое изрек на вас;
а что до меня, вот – я в ваших руках; делайте со мною, что в глазах ваших покажется хорошим и справедливым;
только твердо знайте, что если вы умертвите меня, то невинную кровь возложите на себя и на город сей и на жителей его; ибо истинно Господь послал меня к вам сказать все те слова в уши ваши».
Тогда князья и весь народ сказали священникам и пророкам: «этот человек не подлежит смертному приговору, потому что он говорил нам именем Господа Бога нашего».
И из старейшин земли встали некоторые и сказали всему народному собранию:
«Михей Морасфитянин пророчествовал во дни Езекии, царя Иудейского, и сказал всему народу Иудейскому: так говорит Господь Саваоф: Сион будет вспахан, как поле, и Иерусалим сделается грудою развалин, и гора дома сего – лесистым холмом.
Умертвили ли его за это Езекия, царь Иудейский, и весь Иуда? Не убоялся ли он Господа и не умолял ли Господа? и Господь отменил бедствие, которое изрек на них; а мы хотим сделать большое зло душам нашим?
Пророчествовал также именем Господа некто Урия, сын Шемаии, из Кариаф-Иарима, – и пророчествовал против города сего и против земли сей точно такими же словами, как Иеремия.
Когда услышал слова его царь Иоаким и все вельможи его и все князья, то искал царь умертвить его. Услышав об этом, Урия убоялся и убежал, и удалился в Египет.
Но царь Иоаким и в Египет послал людей: Елнафана, сына Ахборова, и других с ним.
И вывели Урию из Египта и привели его к царю Иоакиму, и он умертвил его мечом и бросил труп его, где были простонародные гробницы.
Но рука Ахикама, сына Сафанова, была за Иеремию, чтобы не отдавать его в руки народа на убиение».
Греческий [Greek (Koine)]
33:1ἐν ἀρχῇ βασιλέως Ιωακιμ υἱοῦ Ιωσια ἐγενήθη ὁ λόγος οὗτος παρα­̀ κυρίου
33:2οὕτως εἶπεν κύριος στῆθι ἐν αὐλῇ οἴκου κυρίου καὶ χρηματιεῖς ἅπασι τοῖς Ιουδαίοις καὶ πᾶσι τοῖς ἐρχο­μέ­νοις προ­σκυνεῖν ἐν οἴκῳ κυρίου ἅπαν­τας τοὺς λόγους οὓς συν­έταξά σοι αὐτοῖς χρηματίσαι μὴ ἀφέλῃς ῥῆμα
33:3ἴσως ἀκούσον­ται καὶ ἀπο­στραφήσον­ται ἕκασ­τος ἀπο­̀ τῆς ὁδοῦ αὐτοῦ τῆς πονηρᾶς καὶ παύσομαι ἀπο­̀ τῶν κακῶν ὧν ἐγὼ λογίζομαι τοῦ ποιῆσαι αὐτοῖς ἕνεκεν τῶν πονηρῶν ἐπι­τηδευμάτων αὐτῶν
33:4καὶ ἐρεῖς οὕτως εἶπεν κύριος ἐὰν μὴ ἀκούσητέ μου τοῦ πορεύ­εσθαι ἐν τοῖς νομίμοις μου οἷς ἔδωκα κατα­̀ προ­́σωπον ὑμῶν
33:5εἰσακούειν τῶν λόγων τῶν παίδων μου τῶν προ­φητῶν οὓς ἐγὼ ἀπο­στέλλω προ­̀ς ὑμᾶς ὄρθρου καὶ ἀπέστειλα καὶ οὐκ εἰσηκούσατέ μου
33:6καὶ δώσω τὸν οἶκον τοῦτον ὥσπερ Σηλωμ καὶ τὴν πόλιν δώσω εἰς κατα­́ραν πᾶσιν τοῖς ἔθνεσιν πάσης τῆς γῆς
33:7καὶ ἤκουσαν οἱ ἱερεῖς καὶ οἱ ψευδο­προ­φῆται καὶ πᾶς ὁ λαὸς τοῦ Ιερεμιου λαλοῦν­τος τοὺς λόγους τούτους ἐν οἴκῳ κυρίου
33:8καὶ ἐγένετο Ιερεμιου παυσα­μέ­νου λαλοῦν­τος πάν­τα ἃ συν­έταξεν αὐτῷ κύριος λαλῆσαι παν­τὶ τῷ λαῷ καὶ συν­ελάβοσαν αὐτὸν οἱ ἱερεῖς καὶ οἱ ψευδο­προ­φῆται καὶ πᾶς ὁ λαὸς λέγων θανάτῳ ἀπο­θανῇ
33:9ὅτι ἐπρο­φήτευσας τῷ ὀνόματι κυρίου λέγων ὥσπερ Σηλωμ ἔσται ὁ οἶκος οὗτος καὶ ἡ πόλις αὕτη ἐρημωθή­σε­ται ἀπο­̀ κατοικούν­των καὶ ἐξεκκλησιάσθη πᾶς ὁ λαὸς ἐπι­̀ Ιερεμιαν ἐν οἴκῳ κυρίου
33:10καὶ ἤκουσαν οἱ ἄρχον­τες Ιουδα τὸν λόγον τοῦτον καὶ ἀνέβησαν ἐξ οἴκου τοῦ βασιλέως εἰς οἶκον κυρίου καὶ ἐκάθισαν ἐν προ­θύροις πύλης κυρίου τῆς καινῆς
33:11καὶ εἶπαν οἱ ἱερεῖς καὶ οἱ ψευδο­προ­φῆται προ­̀ς τοὺς ἄρχον­τας καὶ παν­τὶ τῷ λαῷ κρίσις θανάτου τῷ ἀνθρώπῳ τούτῳ ὅτι ἐπρο­φήτευσεν κατα­̀ τῆς πόλεως ταύτης καθὼς ἠκούσατε ἐν τοῖς ὠσὶν ὑμῶν
33:12καὶ εἶπεν Ιερεμιας προ­̀ς τοὺς ἄρχον­τας καὶ παν­τὶ τῷ λαῷ λέγων κύριος ἀπέστειλέν με προ­φητεῦσαι ἐπι­̀ τὸν οἶκον τοῦτον καὶ ἐπι­̀ τὴν πόλιν ταύτην πάν­τας τοὺς λόγους τούτους οὓς ἠκούσατε
33:13καὶ νῦν βελτίους ποιήσατε τὰς ὁδοὺς ὑμῶν καὶ τὰ ἔργα ὑμῶν καὶ ἀκούσατε τῆς φωνῆς κυρίου καὶ παύ­σε­ται κύριος ἀπο­̀ τῶν κακῶν ὧν ἐλάλησεν ἐφ᾿ ὑμᾶς
33:14καὶ ἰδοὺ ἐγὼ ἐν χερσὶν ὑμῶν ποιήσατέ μοι ὡς συμφέρει καὶ ὡς βέλτιον ὑμῖν
33:15ἀλλ᾿ ἢ γνόν­τες γνώσεσθε ὅτι εἰ ἀναιρεῖτέ με αἷμα ἀθῷον δίδοτε ἐφ᾿ ὑμᾶς καὶ ἐπι­̀ τὴν πόλιν ταύτην καὶ ἐπι­̀ τοὺς κατοικοῦν­τας ἐν αὐτῇ ὅτι ἐν ἀληθείᾳ ἀπέσταλκέν με κύριος προ­̀ς ὑμᾶς λαλῆσαι εἰς τὰ ὦτα ὑμῶν πάν­τας τοὺς λόγους τούτους
33:16καὶ εἶπαν οἱ ἄρχον­τες καὶ πᾶς ὁ λαὸς προ­̀ς τοὺς ἱερεῖς καὶ προ­̀ς τοὺς ψευδο­προ­φήτας οὐκ ἔστιν τῷ ἀνθρώπῳ τούτῳ κρίσις θανάτου ὅτι ἐπι­̀ τῷ ὀνόματι κυρίου τοῦ θεοῦ ἡμῶν ἐλάλησεν προ­̀ς ἡμᾶς
33:17καὶ ἀνέστησαν ἄνδρες τῶν πρεσβυτέρων τῆς γῆς καὶ εἶπαν πάσῃ τῇ συν­αγωγῇ τοῦ λαοῦ
33:18Μιχαιας ὁ Μωραθίτης ἦν ἐν ταῖς ἡμέραις Εζεκιου βασιλέως Ιουδα καὶ εἶπεν παν­τὶ τῷ λαῷ Ιουδα οὕτως εἶπεν κύριος Σιων ὡς ἀγρὸς ἀροτριαθή­σε­ται καὶ Ιερουσαλημ εἰς ἄβατον ἔσται καὶ τὸ ὄρος τοῦ οἴκου εἰς ἄλσος δρυμοῦ
33:19μὴ ἀνελὼν ἀνεῖλεν αὐτὸν Εζεκιας καὶ πᾶς Ιουδα οὐχὶ ὅτι ἐφοβήθησαν τὸν κύριον καὶ ὅτι ἐδεήθησαν τοῦ προ­σώπου κυρίου καὶ ἐπαύσατο κύριος ἀπο­̀ τῶν κακῶν ὧν ἐλάλησεν ἐπ᾿ αὐτούς καὶ ἡμεῖς ἐποιήσαμεν κακὰ μεγά­λα ἐπι­̀ ψυχὰς ἡμῶν
33:20καὶ ἄνθρωπος ἦν προ­φητεύ­ων τῷ ὀνόματι κυρίου Ουριας υἱὸς Σαμαιου ἐκ Καριαθιαριμ καὶ ἐπρο­φήτευσεν περὶ τῆς γῆς ταύτης κατα­̀ πάν­τας τοὺς λόγους Ιερεμιου
33:21καὶ ἤκουσεν ὁ βασιλεὺς Ιωακιμ καὶ πάν­τες οἱ ἄρχον­τες πάν­τας τοὺς λόγους αὐτοῦ καὶ ἐζήτουν ἀπο­κτεῖναι αὐτόν καὶ ἤκουσεν Ουριας καὶ εἰσῆλθεν εἰς Αἴγυπτον
33:22καὶ ἐξαπέστειλεν ὁ βασιλεὺς ἄνδρας εἰς Αἴγυπτον
33:23καὶ ἐξηγάγοσαν αὐτὸν ἐκεῖθεν καὶ εἰσηγάγοσαν αὐτὸν προ­̀ς τὸν βασιλέα καὶ ἐπάταξεν αὐτὸν ἐν μαχαίρᾳ καὶ ἔρριψεν αὐτὸν εἰς τὸ μνῆμα υἱῶν λαοῦ αὐτοῦ
33:24πλη­̀ν χεὶρ Αχικαμ υἱοῦ Σαφαν ἦν μετὰ Ιερεμιου τοῦ μὴ παρα­δοῦναι αὐτὸν εἰς χεῖρας τοῦ λαοῦ τοῦ μὴ ἀνελεῖν αὐτόν
ДАР ибтидои подшоҳии Еҳӯёқим ибни Йӯшиё подшоҳи Яҳудо ин калом аз ҷониби Парвардигор нозил шуда, гуфт:
«Парвардигор чунин мегӯяд: дар саҳни хонаи Парвардигор биист ва ба ҳамаи шаҳрҳои Яҳудо, ки ба хонаи Худо барои саҷда кардан меоянд, ҳамаи суханонеро, ки ба ту амр фармудаам, ки ба онҳо бигӯӣ, бигӯй, ва калимае кам накун.
Шояд онҳо бишнаванд ва ҳар яке аз роҳи бади худ баргарданд, ва он гоҳ Ман мусибатеро, ки мехоҳам бар онҳо барои аъмоли бадашон биёрам, ботил хоҳам кард.
Ва ба онҳо бигӯй: ́Парвардигор чунин мегӯяд: агар шумо Маро нашнавед дар бораи он ки бар тибқи шариати Ман, ки пеши шумо гузоштаам, рафтор намоед,
Ва ба суханони бандагони Ман, анбиёе ки назди шумо мефиристам, гӯш андозед, – ва ҳол он ки ҳар рӯз аз субҳи дам онҳоро мефиристам, вале шумо гӯш наандохтаед, –
Пас ин хонаро Ман мисли Шилӯ хоҳам гардонид, ва ин шаҳрро барои ҳамаи халқҳои замин рамзи лаънат хоҳам сохт́».
Ва коҳинон ва анбиё ва тамоми қавм ин суханонро, ки Ирмиё дар хонаи Парвардигор гуфт, шуниданд.
Ва чун Ирмиё гуфтани ҳар он чиро, ки Парвардигор амр фармуда буд, ки ба тамоми халқ бигӯяд, ба итмом расонид, коҳинон ва анбиё ва тамоми қавм ӯро дастгир карда, гуфтанд: «Ту бояд бимирӣ!
Чаро ту ба номи Парвардигор нубувват карда гуфтӣ, ки ин хона мисли Шилӯ хоҳад шуд, ва ин шаҳр валангор ва ғайримаскун хоҳад гардид?» Ва тамоми қавм дар хонаи Парвардигор дар гирди Ирмиё ҷамъ омаданд.
Ва ҳангоме ки мирони Яҳудо ин чизҳоро шуниданд, аз хонаи подшоҳ баромада, ба даҳани дарвозаи нави хонаи Парвардигор нишастанд.
Ва коҳинон ва анбиё ба мирон ва тамоми қавм рӯ оварда, гуфтанд: «Ин шахс сазовори ҳукми қатл аст, зеро ки дар ҳаққи ин шаҳр нубувват намуд, чунон ки ба гӯшҳои худ шунидед».
Валекин Ирмиё ба ҳамаи мирон ва тамоми қавм хитоб намуда, гуфт: «Парвардигор маро фиристодааст, то дар ҳаққи ин хона ва ин шаҳр ҳамаи суханонеро, ки шунидед, нубувват намоям.
Ва акнун роҳҳои худ ва аъмоли худро ислоҳ намоед ва овози Парвардигор Худои худро бишнавед, ва он гоҳ Парвардигор аз мусибате ки дар бораи шумо фармудааст, пушаймон хоҳад шуд.
Дар хусуси ман бошад, инак, ман дар дасти шумо ҳастам: он чи ба назари шумо дуруст ва ҳаққонӣ намояд, бо ман бикунед.
Аммо яқинан бидонед, ки агар шумо маро ба қатл расонед, хуни бегуноҳеро шумо бар худатон ва бар ин шаҳр ва бар сокинони он хоҳед гузошт, зеро ки ба ростӣ Парвардигор маро фиристодааст, то ки ҳамаи ин суханонро ба гӯши шумо баён намоям».
Он гоҳ мирон ва тамоми қавм ба коҳинон ва анбиё гуфтанд: «Ин шахс сазовори ҳукми қатл нест, зеро ки ба номи Парвардигор Худои мо ба мо сухан рондааст».
Ва баъзе аз пирони замин бархостанд ва ба тамоми ҷамъомади қавм рӯ оварда, гуфтаанд:
«Михои Мӯраштӣ дар айёми Ҳизқиё подшоҳи Яҳудо нубувват кард ва ба тамоми қавми Яҳудо хитоб намуда, гуфт: ́Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд: Сион мисли саҳро шудгор карда хоҳад шуд, ва Ерусалим ба харобазор табдил хоҳад ёфт, ва кӯҳи хонаи Парвардигор – ба теппаҳои дарахтзор́.
Оё Ҳизқиё подшоҳи Яҳудо ва тамоми Яҳудо ӯро қатл карданд? Не, вай аз Парвардигор тарсид ва пеши Парвардигор тазаррӯъ намуд, ва Парвардигор аз мусибате ки дар бораи онҳо фармуда буд, пушаймон шуд; валекин мо мусибати азиме бар ҷонҳои худ меоварем!»
Боз Уриё ибни Шамаъё ном шахси дигаре аз Қирят-Еорим буд, ки ба номи Парвардигор нубувват менамуд, ва дар бораи ин шаҳр ва ин замин айнан мисли суханони Ирмиё нубивват кард.
Ва ҳангоме ки подшоҳ Еҳӯёқим, ва тамоми акобираш, ва ҳамаи мирон суханони ӯро шуниданд, подшоҳ хост ӯро ба қатл расонад; ва Уриё инро шунида, тарсид ва гурехта, ба Миср рафт.
Ва подшоҳ Еҳӯёқим ба Миср одам фиристод: Элнотон ибни Акбӯр ва чанд касро бо вай ба Миср равона кард.
Ва онҳо Уриёро аз Миср бароварданд, ва ӯро назди подшоҳ Еҳӯёқим оварданд, ва ӯро вай ба дами шамшер қатл кард, ва ҷасади ӯро дар қабристони мардуми оддӣ партофт.
Аммо дасти Аҳиқом ибни Шофон бо Ирмиё буд, то ки ӯро ба дасти қавм барои куштан насупорад.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible