и да по́слеши я́ ко царю́ Идуме́йску и ко царю́ Моа́вску и ко царю́ сыно́въ Аммо́нихъ, и ко царю́ ти́рску и ко царю́ Сидо́нску, въ руку́ посло́въ и́хъ иду́щихъ срѣ́тенiемъ свои́мъ во Иерусали́мъ ко седекі́и царю́ Иу́дину,

и завѣща́й и́мъ ко господе́мъ и́хъ рещи́: та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: та́ко рцы́те ко господе́мъ свои́мъ:

а́зъ сотвори́хъ зе́млю и человѣ́ка и скоты́, я́же на лицы́ земли́, крѣ́постiю мое́ю вели́кою и мы́шцею мое́ю высо́кою, и да́мъ ю́, ему́же бу́детъ уго́дно предъ очи́ма мои́ма.

И ны́нѣ а́зъ да́хъ всю́ зе́млю сiю́ въ ру́цѣ Навуходоно́сору царю́ Вавило́нску, да ему́ рабо́таютъ, и звѣ́ри се́лныя да́хъ дѣ́лати ему́:

и послу́жатъ ему́ вси́ язы́цы и сы́ну его́ и сы́ну сы́на его́, до́ндеже прiи́детъ вре́мя земли́ его́ и его́ самого́, и послу́жатъ ему́ мно́зи наро́ди и ца́рiе вели́цы:

страна́ же и ца́рство, ели́цы а́ще не порабо́таютъ царю́ Вавило́нску и ели́цы не вдѣ́жутъ вы́и своея́ въ яре́мъ царя́ Вавило́нска, мече́мъ и гла́домъ посѣщу́ и́хъ, рече́ Госпо́дь, до́ндеже сконча́ются въ руцѣ́ его́.

Вы́ же не слу́шайте лжепроро́къ ва́шихъ и волхву́ющихъ ва́мъ и ви́дящихъ со́нiя ва́мъ, ни чарова́нiй ва́шихъ, ни обая́телей ва́шихъ глаго́лющихъ: не послу́жите царю́ Вавило́нскому:

я́ко лжу́ прорица́ютъ ті́и ва́мъ, е́же бы удали́тися ва́мъ от земли́ ва́шея, изве́ргнути ва́съ и е́же поги́бнути ва́мъ.

Страна́ же, я́же скло́нитъ вы́ю свою́ подъ яре́мъ царя́ Вавило́нска и послу́житъ ему́, оста́влю ю́ на земли́ свое́й, глаго́летъ Госпо́дь: и ора́ти бу́детъ ю́ и всели́тся на не́й.

И ко седекі́и царю́ Иу́дину глаго́лахъ по всѣ́мъ словесе́мъ си́мъ, глаго́ля: склони́те вы́и ва́шя подъ и́го царя́ Вавило́нска и служи́те ему́ и лю́демъ его́, и жи́ви бу́дете:

почто́ умира́ете, ты́ и лю́дiе твои́, мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ, я́коже рече́ Госпо́дь ко страна́мъ, не хотѣ́вшымъ служи́ти царю́ Вавило́нску?

не послу́шайте сло́въ проро́ковъ глаго́лющихъ ва́мъ: не послу́жите царю́ Вавило́нску:

я́ко непра́ведно ті́и прорица́ютъ ва́мъ: я́ко не посла́хъ и́хъ, рече́ Госпо́дь, ті́и же прорица́ютъ и́менемъ мои́мъ о непра́вдѣ, е́же бы погуби́ти ва́съ, и поги́бнете вы́ и проро́цы ва́ши, прорица́ющiи ва́мъ о непра́вдѣ ло́жная.

Ва́мъ и всѣ́мъ лю́демъ си́мъ и жерце́мъ глаго́лахъ, рекі́й: та́ко рече́ Госпо́дь: не слу́шайте слове́съ проро́ческихъ, прорица́ющихъ ва́мъ лжу́ и глаго́лющихъ: се́, сосу́ди до́му Госпо́дня возвратя́тся от Вавило́на ны́нѣ вско́рѣ: я́ко лжу́ прорица́ютъ ва́мъ,

не послу́шайте и́хъ, но служи́те царю́ Вавило́нскому, да жи́ви бу́дете. Вску́ю даете́ гра́дъ се́й въ запустѣ́нiе?

А́ще су́ть проро́цы и е́сть сло́во Госпо́дне въ ни́хъ, да предста́нутъ Го́споду Вседержи́телю, да не оти́дутъ сосу́ди, оста́вшiися въ дому́ Госпо́дни и въ дому́ царя́ Иу́дина и во Иерусали́мѣ, въ Вавило́нъ.

Та́ко бо глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель о столпѣ́хъ и о умыва́лницѣ, и о подста́вахъ и о про́чихъ сосу́дѣхъ оста́вшихся во гра́дѣ се́мъ,

и́хже не взя́ Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй, егда́ пресели́ Иехоні́ю сы́на Иоаки́мова, царя́ Иу́дина, изъ Иерусали́ма въ Вавило́нъ, и вся́ старѣ́йшины Иу́дины и Иерусали́мли.

Та́ко бо глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ о сосу́дѣхъ оста́вшихся въ дому́ Госпо́дни и въ дому́ царя́ Иу́дина и во Иерусали́мѣ:

въ Вавило́нъ принесу́тся и та́мо бу́дутъ да́же до дне́ посѣще́нiя своего́, глаго́летъ Госпо́дь: и повелю́ принести́ я́ и возврати́ти на мѣ́сто сiе́.

Еврейский

בְּרֵאשִׁית, מַמְלֶכֶת יְהוֹיָקִם בֶּן־יֹאושִׁיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; הָיָה הַדָּבָר הַזֶּה אֶל־יִרְמְיָה, מֵאֵת יְהוָה לֵאמֹר׃

כֹּה־אָמַר יְהוָה אֵלַי, עֲשֵׂה לְךָ, מוֹסֵרוֹת וּמֹטוֹת; וּנְתַתָּם עַל־צַוָּארֶךָ׃

וְשִׁלַּחְתָּם אֶל־מֶלֶךְ אֱדוֹם וְאֶל־מֶלֶךְ מוֹאָב, וְאֶל־מֶלֶךְ בְּנֵי עַמּוֹן, וְאֶל־מֶלֶךְ צֹר וְאֶל־מֶלֶךְ צִידוֹן; בְּיַד מַלְאָכִים הַבָּאִים יְרוּשָׁלִַם, אֶל־צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה׃

וְצִוִּיתָ אֹתָם, אֶל־אֲדֹנֵיהֶם לֵאמֹר; כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, כֹּה תֹאמְרוּ אֶל־אֲדֹנֵיכֶם׃

אָנֹכִי עָשִׂיתִי אֶת־הָאָרֶץ, אֶת־הָאָדָם וְאֶת־הַבְּהֵמָה אֲשֶׁר עַל־פְּנֵי הָאָרֶץ, בְּכֹחִי הַגָּדוֹל, וּבִזְרוֹעִי הַנְּטוּיָה; וּנְתַתִּיהָ לַאֲשֶׁר יָשַׁר בְּעֵינָי׃

וְעַתָּה, אָנֹכִי נָתַתִּי אֶת־כָּל־הָאֲרָצוֹת הָאֵלֶּה, בְּיַד נְבוּכַדְנֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל עַבְדִּי; וְגַם אֶת־חַיַּת הַשָּׂדֶה, נָתַתִּי לוֹ לְעָבְדוֹ׃

וְעָבְדוּ אֹתוֹ כָּל־הַגּוֹיִם, וְאֶת־בְּנוֹ וְאֶת־בֶּן־בְּנוֹ; עַד בֹּא־עֵת אַרְצוֹ גַּם־הוּא, וְעָבְדוּ בוֹ גּוֹיִם רַבִּים, וּמְלָכִים גְּדֹלִים׃

וְהָיָה הַגּוֹי וְהַמַּמְלָכָה, אֲשֶׁר לֹא־יַעַבְדוּ אֹתוֹ אֶת־נְבוּכַדְנֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל, וְאֵת אֲשֶׁר לֹא־יִתֵּן אֶת־צַוָּארוֹ, בְּעֹל מֶלֶךְ בָּבֶל; בַּחֶרֶב וּבָרָעָב וּבַדֶּבֶר אֶפְקֹד עַל־הַגּוֹי הַהוּא נְאֻם־יְהוָה, עַד־תֻּמִּי אֹתָם בְּיָדוֹ׃

וְאַתֶּם אַל־תִּשְׁמְעוּ אֶל־נְבִיאֵיכֶם וְאֶל־קֹסְמֵיכֶם, וְאֶל חֲלֹמֹתֵיכֶם, וְאֶל־עֹנְנֵיכֶם וְאֶל־כַּשָּׁפֵיכֶם; אֲשֶׁר־הֵם אֹמְרִים אֲלֵיכֶם לֵאמֹר, לֹא תַעַבְדוּ אֶת־מֶלֶךְ בָּבֶל׃

כִּי שֶׁקֶר, הֵם נִבְּאִים לָכֶם; לְמַעַן הַרְחִיק אֶתְכֶם מֵעַל אַדְמַתְכֶם, וְהִדַּחְתִּי אֶתְכֶם וַאֲבַדְתֶּם׃

וְהַגּוֹי, אֲשֶׁר יָבִיא אֶת־צַוָּארוֹ בְּעֹל מֶלֶךְ־בָּבֶל וַעֲבָדוֹ; וְהִנַּחְתִּיו עַל־אַדְמָתוֹ נְאֻם־יְהוָה, וַעֲבָדָהּ וְיָשַׁב בָּהּ׃

וְאֶל־צִדְקִיָּה מֶלֶךְ־יְהוּדָה דִּבַּרְתִּי, כְּכָל־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה לֵאמֹר; הָבִיאוּ אֶת־צַוְּארֵיכֶם בְּעֹל מֶלֶךְ־בָּבֶל, וְעִבְדוּ אֹתוֹ וְעַמּוֹ וִחְיוּ׃

לָמָּה תָמוּתוּ אַתָּה וְעַמֶּךָ, בַּחֶרֶב בָּרָעָב וּבַדָּבֶר; כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר יְהוָה, אֶל־הַגּוֹי אֲשֶׁר לֹא־יַעֲבֹד אֶת־מֶלֶךְ בָּבֶל׃

וְאַל־תִּשְׁמְעוּ אֶל־דִּבְרֵי הַנְּבִאִים, הָאֹמְרִים אֲלֵיכֶם לֵאמֹר, לֹא תַעַבְדוּ אֶת־מֶלֶךְ בָּבֶל; כִּי שֶׁקֶר, הֵם נִבְּאִים לָכֶם׃

כִּי לֹא שְׁלַחְתִּים נְאֻם־יְהוָה, וְהֵם נִבְּאִים בִּשְׁמִי לַשָּׁקֶר; לְמַעַן הַדִּיחִי אֶתְכֶם וַאֲבַדְתֶּם, אַתֶּם וְהַנְּבִאִים הַנִּבְּאִים לָכֶם׃

וְאֶל־הַכֹּהֲנִים וְאֶל־כָּל־הָעָם הַזֶּה דִּבַּרְתִּי לֵאמֹר, כֹּה אָמַר יְהוָה, אַל־תִּשְׁמְעוּ אֶל־דִּבְרֵי נְבִיאֵיכֶם, הַנִּבְּאִים לָכֶם לֵאמֹר, הִנֵּה כְלֵי בֵית־יְהוָה מוּשָׁבִים מִבָּבֶלָה עַתָּה מְהֵרָה; כִּי שֶׁקֶר, הֵמָּה נִבְּאִים לָכֶם׃

אַל־תִּשְׁמְעוּ אֲלֵיהֶם, עִבְדוּ אֶת־מֶלֶךְ־בָּבֶל וִחְיוּ; לָמָּה תִהְיֶה הָעִיר הַזֹּאת חָרְבָּה׃

וְאִם־נְבִאִים הֵם, וְאִם־יֵשׁ דְּבַר־יְהוָה אִתָּם; יִפְגְּעוּ־נָא בַּיהוָה צְבָאוֹת, לְבִלְתִּי־בֹאוּ הַכֵּלִים הַנּוֹתָרִים בְּבֵית־יְהוָה, וּבֵית מֶלֶךְ יְהוּדָה וּבִירוּשָׁלִַם בָּבֶלָה׃ פ

כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, אֶל־הָעַמֻּדִים, וְעַל־הַיָּם וְעַל־הַמְּכֹנוֹת; וְעַל יֶתֶר הַכֵּלִים, הַנּוֹתָרִים בָּעִיר הַזֹּאת׃

אֲשֶׁר לֹא־לְקָחָם, נְבוּכַדְנֶאצַּר מֶלֶךְ בָּבֶל, בַּגְלוֹתוֹ אֶת־יְכָונְיָה (יְכָנְיָה) בֶן־יְהוֹיָקִים מֶלֶךְ־יְהוּדָה מִירוּשָׁלִַם בָּבֶלָה; וְאֵת כָּל־חֹרֵי יְהוּדָה וִירוּשָׁלִָם׃ ס

כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; עַל־הַכֵּלִים, הַנּוֹתָרִים בֵּית יְהוָה, וּבֵית מֶלֶךְ־יְהוּדָה וִירוּשָׁלִָם׃

בָּבֶלָה יוּבָאוּ וְשָׁמָּה יִהְיוּ; עַד יוֹם פָּקְדִי אֹתָם נְאֻם־יְהוָה, וְהַעֲלִיתִים וַהֲשִׁיבֹתִים, אֶל־הַמָּקוֹם הַזֶּה׃ פ

Украинский (Огієнко)

На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юди, було оце слово до Єремії від Господа, кажучи:

Так сказав був до мене Господь: Зроби собі поворозки та ярма, і надінь їх на шию свою.

І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що приходять до Єрусалиму до Седекії, царя Юдиного.

І накажеш їм, щоб до своїх володарів говорили: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Так скажете вашим володарям:

Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм, і дав її тому, хто сподобався в очах Моїх.

А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову звірину дав Я йому, щоб служила йому.

І будуть служити всі народи йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час також його власному краєві, і поневолять його численні народи та великі царі.

І станеться, той народ і те царство, що не будуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своєї в ярмо вавилонського царя, покараю Я народ цей мечем, і голодом, і заразою, говорить Господь, аж поки не зроблю їм кінця рукою його!

А ви не прислухайтесь до ваших пророків, і до ваших ворожбитів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників, що говорять до вас, кажучи: Не служіть вавилонському цареві!

Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддалити вас з вашої землі, і Я вас вижену, і ви погинете.

А народ, що вкладе свою шию в ярмо вавилонського царя й буде служити йому, то залишу його на його землі, говорить Господь, і він буде її обробляти, і буде сидіти на ній.

І до Седекії, царя Юдиного, говорив Я згідно з усіма цими словами, кажучи: Вкладіть ваші шиї в ярмо вавилонського царя, і служіть йому та його народові, і будете жити.

Пощо помрете ти та народ твій від меча, голоду та моровиці, як говорив був Господь про той люд, що не буде служити вавилонському цареві?

І не прислухуйтеся до слів пророків, що кажуть до вас, говорячи: Не будете служити вавилонському цареві, бо неправду вони вам пророкують.

Бо Я не посилав їх, говорить Господь, і вони пророкують неправду в Ім́я Моє, щоб Я вигнав вас, і погинете ви та пророки, що вам те пророкують!…

А до священиків та до всього цього народу говорив я, кажучи: Так говорить Господь: Не прислухуйтеся до слів ваших пророків, що пророкують вам, кажучи: Ось тепер незабаром вертається з Вавилону посуд Господнього дому, бо лжу вони пророкують.

Не прислухуйтеся до них, служіть цареві вавилонському, то будете жити, нащо буде це місто руїною?

А якщо вони пророки, і якщо слово Господнє з ними, нехай же просять вони Господа Саваота, щоб не перейшов посуд, позосталий в Господньому домі, і в домі царя Юди, і в Єрусалимі до Вавилону.

Бо так промовляє Господь Саваот про стовпи, і про море, і про підстави, і про решту посуду, позосталого в цьому місті,

що не забрав їх Навуходоносор, цар вавилонський, коли виганяв був в неволю Єхонію, Єгоякимового сина, царя Юди, з Єрусалиму до Вавилону, та всіх шляхетних Юди та Єрусалиму.

Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів, про посуд, позосталий в Господньому домі та в домі царя Юди та Єрусалиму:

До Вавилону буде він спроваджений, і там пробуватиме аж до дня Моїх відвідин їх, говорить Господь, тоді випроваджу його, і верну його до цього місця…

Таджикский

Языки

ДАР ибтидои подшоҳии Еҳӯёқим ибни Йӯшиё подшоҳи Яҳудо ин калом бар Ирмиё аз ҷониби Парвардигор нозил шуда, гуфт:

Парвардигор ба ман чунин гуфт: «Бандҳо ва юғҳо барои худ бисоз, ва онҳоро бар гардани худ бимон.

Ва онҳоро назди подшоҳи Адӯм, ва подшоҳи Мӯоб, ва подшоҳи банӣ Аммӯн, ва подшоҳи Сӯр, ва подшоҳи Сидӯн ба воситаи қосидоне ки ба Ерусалим назди Сидқиё подшоҳи Яҳудо меоянд, бифирист.

Ва ба онҳо амр фармо, ки ба хоҷаҳои худ бигӯянд: ́Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: ба хоҷаҳои худ чунин бигӯед:

Ман замин, одамизод ва чорпоёнеро, ки бар рӯи заминанд, бо қудрати азими Худ ва бозуи тӯлонии Худ ба вуҷуд овардам, ва онро ба касе ки дар назари Ман писанд омад, додам.

Ва алҳол Ман ҳамаи ин заминҳоро ба дасти бандаи Худ Набукаднесар подшоҳи Бобил супурдам; ва ҳайвоноти саҳроро низ ба ӯ додам, то ки хизмати ӯро ба ҷо оваранд.

Ва ҳамаи халқҳо ба ӯ, ва ба писараш, ва ба писари писараш хизмат хоҳанд кард, то замоне ки навбати замини ӯ низ бирасад, ва он гоҳ халқҳои бисёр ва подшоҳони бузург ӯро бандаи худ хоҳанд гардонид.

Ва агар халқе ва мамлакате ба ӯ, яъне ба Набукаднесар подшоҳи Бобил хизмат кардан нахоҳанд, ва гардани худро зери юғи подшоҳи Бобил хам накунанд, Ман, – мегӯяд Парвардигор, – он халқро бо шамшер, қаҳтӣ ва вабо ҷазо хоҳам дод, то онҳоро бо дасти ӯ талаф намоям.

Ва шумо ба анбиёи худ, ва ба соҳирони худ, ва ба хобгузорони худ, ва ба фолбинони худ, ва ба ҷодугарони худ, ки ба шумо мегӯянд: ́Ба подшоҳи Бобил хизмат нахоҳед кард́, – гӯш надиҳед,

Зеро онҳо ба шумо бардурӯғ нубувват мекунанд, то ки шуморо аз заминатон дур созанд, ва Ман шуморо бадар ронам, ва шумо талаф шавед.

Валекин халқе ки гардани худро зери юғи подшоҳи Бобил хам карда, ба ӯ хизмат мекунанд, Ман, – мегӯяд Парвардигор, – онҳоро бар заминашон хоҳам гузошт, ва онҳо онро киштукор хоҳанд кард ва дар он сокин хоҳанд шуд́».

Ва ба Сидқиё подшоҳи Яҳудо ман ҳамаи ин суханонро ба забон оварда, гуфтам: «Гардани худро зери юғи подшоҳи Бобил хам кунед, ва ба ӯ ва қавми ӯ хизмат кунед, – ва зинда хоҳед монд.

Чаро ту ва қавми ту аз шамшер, қаҳтӣ ва вабо бимиред, чунон ки Парвардигор дар бораи халқе ки ба подшоҳи Бобил хизмат нахоҳанд кард, гуфтааст?

Ва ба суханони анбиёе ки ба шумо мегӯянд: ́Ба подшоҳи Бобил хизмат нахоҳед кард́, гӯш надиҳед, чунки онҳо ба шумо бардурӯғ нубувват мекунанд.

Зеро Ман онҳоро нафиристодаам, – мегӯяд Парвардигор, – балки онҳо ба номи Ман бардурӯғ нубувват мекунанд, то ки Ман шуморо бадар ронам, ва шумо талаф шавед, – шумо ва анбиёе ки ба шумо нубувват мекунанд».

Ва ба коҳннон ва тамоми ин қавм ман рӯ оварда, гуфтам: «Парвардигор чунин мегӯяд: ба суханони анбиёи худ, ки ба шумо нубувват карда, мегӯянд: ́Инак, зарфҳои хонаи Парвардигор акнун ба зудӣ аз Бобил баргардонида хоҳад шуд́, гӯш надиҳед, зеро ки онҳо ба шумо бардурӯғ нубувват мекунанд.

Ба онҳо гӯш надиҳед, ба подшоҳи Бобил хизмат кунед ва зинда монед; чаро ин шаҳр харобазор шавад?

Ва агар онҳо анбиё бошанд, ва агар каломи Парвардигор бо онҳо бошад, бигзор пеши Парвардигори лашкарҳо шафоат намоянд, ки зарфҳое ки дар хонаи Парвардигор, ва дар хонаи подшоҳи Яҳудо, ва дар Ерусалим боқӣ мондааст, ба Бобил бурда нашавад.

Зеро ки Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд дар бораи сутунҳо ва обанбор ва пояҳо ва дигар зарфҳое ки дар ин шаҳр боқӣ мондааст,

Ки онҳоро Набукаднесар подшоҳи Бобил нагирифтааст, ҳангоме ки Еконё ибни Еҳӯёқим подшоҳи Яҳудо ва ҳамаи мирони Яҳудо ва Ерусалимро аз Ерусалим ба Бобил ба асирӣ бурдааст, –

Зеро ки Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил дар бораи зарфҳое ки дар хонаи Парвардигор ва дар хонаи подшоҳи Яҳудо ва дар Ерусалим боқӣ мондааст, чунин мегӯяд:

Онҳо ба Бобил бурда хоҳад шуд ва то рӯзе ки Ман онҳоро тафаққуд намоям, дар он ҷо хоҳад монд, – мегӯяд Парвардигор; – ва он гоҳ онҳоро берун оварда, ба ин макон хоҳам баргардонид».