Скрыть
32:1
32:6
32:9
32:10
32:11
32:13
32:14
32:16
32:23
32:24
32:25
32:26
32:28
32:31
32:32
32:36
Церковнославянский (рус)
Сло́во бы́в­шее от­ Го́спода ко иеремі́и въ деся́тое лѣ́то седекі́и, царя́ Иу́дина, то́ лѣ́то осмо­е­на́­де­сять Навуходоно́сору царю́ Вавило́нску.
И тогда́ си́ла царя́ Вавило́нска остро́гъ обложи́ о́крестъ Иерусали́ма, Иеремі́а же стрего́мь бя́ше во дворѣ́ темни́чнѣмъ, и́же е́сть во дворѣ́ царя́ Иу́дина,
въ не́йже заключи́ его́ седекі́а ца́рь, глаго́ля: почто́ ты прорица́еши, глаго́ля: та́ко рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ даю́ се́й гра́дъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́,
и седекі́а ца́рь Иу́динъ не спасе́т­ся от­ руки́ Халде́йски, я́ко преда́нiемъ преда́ст­ся въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и соглаго́летъ усты́ сво­и́ми ко усто́мъ его́, и о́чи его́ о́чи его́ у́зрятъ,
и въ Вавило́нъ вни́детъ седекі́а и ту́ бу́детъ, до́ндеже посѣщу́ его́, глаго́летъ Госпо́дь: а́ще же во­ева́ти бу́дете на халде́и, ничесо́же успѣ́ете?
И рече́ Иеремі́а: бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
се́, Анамеи́лъ, сы́нъ Сало́мль, бра́та отца́ тво­его́, и́детъ къ тебѣ́, глаго́ля: при­­купи́ себѣ́ село́ мое́, е́же во Анаѳо́ѳѣ, я́ко тебѣ́ су́дъ у́жиче­ст­ва прiя́ти во при­­тяжа́нiе.
И прiи́де ко мнѣ́ Анамеи́лъ, сы́нъ Сало́мль, бра́та отца́ мо­его́, по словеси́ Госпо́дню во дво́ръ темни́чный и рече́ ми: при­­купи́ себѣ́ село́ мое́, е́же во Анаѳо́ѳѣ въ земли́ Венiами́ни: я́ко тебѣ́ су́дъ при­­купи́ти е́, ты́ бо ста́рѣй. И разумѣ́хъ, я́ко сло́во Госпо́дне е́сть,
и при­­купи́хъ село́ Анамеи́ле, сы́на бра́та отца́ мо­его́, от­ Анаѳо́ѳа, и поста́вихъ ему́ седмь­на́­де­сять Си́кль сребра́,
и вписа́хъ въ кни́гу и запеча́тахъ, и засвидѣ́тел­ст­вовахъ по́слухи и поста́вихъ сребро́ на вѣса́хъ.
И взя́хъ кни́гу купле́нiя прочте́ну и запеча́тану.
И да́хъ кни́гу купле́нiя Вару́хови сы́ну нирі́ину, сы́на маассе́ова, предъ очи́ма Анамеи́ла сы́на бра́та отца́ мо­его́, и предъ очи́ма стоя́щихъ по́слухъ и вписа́в­шихъ въ кни́ги купле́нiя, и предъ очи́ма всѣ́хъ Иуде́овъ, сѣдя́щихъ во дворѣ́ темни́чнѣмъ.
И завѣща́хъ Вару́ху предъ очи́ма и́хъ, глаго́ля:
та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ: воз­ми́ кни́гу сiю́ купле́нiя запечатлѣ́н­ну и кни́гу прочте́ную и вложи́ ю́ въ сосу́дъ гли́нянъ, да пребу́детъ дни́ мно́жайшыя.
Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ: еще́ при­­тя́жут­ся хра́мины и се́ла и виногра́ды на се́й земли́.
И моли́хся ко Го́сподеви по от­да́нiи кни́ги при­­купле́нiя Вару́ху сы́ну нирі́ину, глаго́ля:
о, сы́й Го́споди Бо́же! ты́ сотвори́лъ еси́ не́бо и зе́млю крѣ́постiю тво­е́ю вели́кою и мы́шцею тво­е́ю высо́кою, не утаи́т­ся от­ тебе́ ничто́же,
творя́й ми́лость въ ты́сящы и от­дая́й грѣхи́ о́тчи въ нѣ́дра ча́дъ и́хъ по ни́хъ: Бо́гъ вели́кiй и крѣ́пкiй,
Бо́гъ вели́ка совѣ́та и си́ленъ дѣлесы́, Бо́гъ вели́кiй Вседержи́тель и велико­имени́тъ Госпо́дь: о́чи тво­и́ от­ве́рсты на вся́ пути́ сыно́въ человѣ́ческихъ, да́ти кому́ждо по пути́ его́ и по плоду́ начина́нiй его́:
и́же сотвори́лъ еси́ зна́менiя и чудеса́ во земли́ Еги́петстѣй, да́же до сего́ дне́ и во Изра́или и въ лю́дехъ, и сотвори́лъ еси́ и́мя себѣ́, я́коже де́нь се́й,
и изве́лъ еси́ лю́ди твоя́ Изра́иля изъ земли́ Еги́петскiя зна́менiи и чудесы́, руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и видѣ́нiи вели́кими,
и да́лъ еси́ и́мъ сiю́ зе́млю, е́юже кля́л­ся еси́ отце́мъ и́хъ, зе́млю кипя́щую ме́домъ и млеко́мъ.
И внидо́ша и прiя́ша ю́, и не послу́шаша гла́са тво­его́ и въ за́повѣдехъ тво­и́хъ не ходи́ша: вся́, я́же заповѣ́далъ еси́ и́мъ [твори́ти], не сотвори́ша, и сотвори́ша, да сбу́дут­ся и́мъ вся́ зла́я сiя́.
Се́, наро́дъ и́детъ на се́й гра́дъ взя́ти его́, и гра́дъ пре́данъ е́сть въ ру́цѣ халде́евъ вою́ющихъ на́нь от­ лица́ меча́ и гла́да и мо́ра. Я́коже глаго́лалъ еси́, та́ко и бы́сть: и се́, ты́ зри́ши.
А ты́ ко мнѣ́ глаго́леши: при­­тяжи́ себѣ́ село́ сребро́мъ: и вписа́хъ въ кни́гу, и запеча́тахъ, и засвидѣ́тел­ст­вовахъ по́слухи, гра́дъ же преда́ст­ся въ ру́цѣ халде́йстѣ.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
а́зъ Госпо́дь Бо́гъ всея́ пло́ти, еда́ от­ мене́ утаи́т­ся что́?
Сего́ ра́ди та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: от­да́нъ преда́ст­ся се́й гра́дъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́,
и прiи́дутъ халде́е вою́ющiи на се́й гра́дъ, и пожгу́тъ его́ огне́мъ, и хра́мины сожгу́тъ, въ ни́хже кади́ша на кро́вѣхъ сво­и́хъ Ваа́лу и воз­лива́ша воз­лiя́нiя бого́мъ инѣ́мъ, ко е́же разгнѣ́вати мя́.
Поне́же бѣ́ша сы́нове Изра́илевы и сы́нове Иу́дины еди́ни творя́ще зло́ предъ очи́ма мо­и́ма от­ ю́ности сво­ея́, сы́нове Изра́илевы подвиза́ютъ мя́ на гнѣ́въ въ дѣ́лѣхъ ру́къ сво­и́хъ, рече́ Госпо́дь.
Я́ко на гнѣ́въ мо́й и на я́рость мою́ бѣ́ гра́дъ се́й, от­ него́же дне́ согради́ша его́ и да́же до сего́ дне́, я́ко от­ста́вити его́ от­ лица́ мо­его́,
зло́бы ра́ди вся́кiя сыно́въ Изра́илевыхъ и Иу́диныхъ, я́ко сотвори́ша разгнѣ́вати мя́ ті́и и ца́рiе и́хъ, и кня́зи и́хъ и вельмо́жи и́хъ, и жерцы́ и́хъ и проро́цы и́хъ, му́жiе Иу́дины и живу́щiи во Иерусали́мѣ,
и обрати́ша хребе́тъ ко мнѣ́, а не лице́: и наказа́хъ я́ изъ у́тра, и не послу́шаша прiя́ти наказа́нiя,
и положи́ша оскверне́нiя своя́ въ дому́, идѣ́же нарѣче́ся и́мя мое́, въ нечисто́тахъ сво­и́хъ:
и согради́ша тре́бища Ваа́лу, я́же въ де́бри сы́на ен­но́мля, е́же воз­носи́ти сы́ны своя́ и дще́ри своя́ моло́ху, и́хже не заповѣ́дахъ и́мъ, и не взы́де на се́рдце мое́, е́же сотвори́ти ме́рзость сiю́ на согрѣше́нiе Иу́дѣ.
И ны́нѣ та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ ко гра́ду, о не́мже ты́ глаго́леши: пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ.
Се́, а́зъ соберу́ я́ от­ всея́ земли́, идѣ́же разсѣ́яхъ я́ во гнѣ́вѣ мо­е́мъ и я́рости мо­е́й и въ преогорче́нiи ве́лiемъ, и обращу́ я́ на сiе́ мѣ́сто, и посажду́ я́ во упова́нiи,
и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, и а́зъ бу́ду и́мъ въ Бо́га:
и да́мъ и́мъ пу́ть и́нъ и се́рдце и́но, боя́тися мене́ вся́ дни́, на благоту́ и́мъ и ча́домъ и́хъ по ни́хъ:
и завѣща́ю и́мъ завѣ́тъ вѣ́чный, его́же не от­вращу́ послѣди́ и́хъ, и стра́хъ мо́й да́мъ въ се́рдце и́хъ, ко е́же не от­ступи́ти и́мъ от­ мене́:
и посѣщу́ е́же ублажи́ти я́ и насажду́ я́ въ се́й земли́ съ вѣ́рою и со всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ и со все́ю душе́ю мо­е́ю.
Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь: я́коже наведо́хъ на лю́ди сiя́ вся́ зла́я сiя́ вели́кая, та́ко а́зъ наведу́ на ни́хъ вся́ благоты́, я́же а́зъ глаго́лахъ къ ни́мъ.
И воз­облада́ютъ па́ки се́лы на земли́, о не́йже ты́ глаго́леши: непрохо́дна бу́детъ от­ человѣ́къ и скота́, и преда́шася въ ру́цѣ халде́йстѣ.
И при­­тя́жутъ се́ла сребро́мъ: и впи́шеши въ кни́ги, и запеча́таеши, и опослуши́ши по́слухи въ земли́ Венiами́ни и о́крестъ Иерусали́ма, и во градѣ́хъ Иу́диныхъ и во градѣ́хъ го́рнихъ, и во градѣ́хъ по́льныхъ и во градѣ́хъ наге́въ {ю́жныхъ}: я́ко воз­вращу́ преселе́нiя и́хъ, глаго́летъ Госпо́дь.
Греческий [Greek (Koine)]
39:1ὁ λόγος ὁ γενό­με­νος παρα­̀ κυρίου προ­̀ς Ιερεμιαν ἐν τῷ ἐνιαυτῷ τῷ δεκάτῳ τῷ βασιλεῖ Σεδεκια οὗτος ἐνιαυτὸς ὀκτωκαιδέκα­τος τῷ βασιλεῖ Ναβουχοδονοσορ βασιλεῖ Βαβυλῶνος
39:2καὶ δύναμις βασιλέως Βαβυλῶνος ἐχαράκωσεν ἐπι­̀ Ιερουσαλημ καὶ Ιερεμιας ἐφυλάσ­σετο ἐν αὐλῇ τῆς φυλακῆς ἥ ἐστιν ἐν οἴκῳ τοῦ βασιλέως
39:3ἐν ᾗ κατέκλεισεν αὐτὸν ὁ βασιλεὺς Σεδεκιας λέγων δια­̀ τί σὺ προ­φητεύ­εις λέγων οὕτως εἶπεν κύριος ἰδοὺ ἐγὼ δίδωμι τὴν πόλιν ταύτην ἐν χερσὶν βασιλέως Βαβυλῶνος καὶ λήμψ­σε­ται αὐτήν
39:4καὶ Σεδεκιας οὐ μὴ σωθῇ ἐκ χειρὸς τῶν Χαλδαίων ὅτι παρα­δόσει παρα­δοθή­σε­ται εἰς χεῖρας βασιλέως Βαβυλῶνος καὶ λαλήσει στόμα αὐτοῦ προ­̀ς στόμα αὐτοῦ καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ ὄψον­ται
39:5καὶ εἰσελεύ­­σε­ται Σεδεκιας εἰς Βαβυλῶνα καὶ ἐκεῖ καθιεῖται
39:6καὶ λόγος κυρίου ἐγενήθη προ­̀ς Ιερεμιαν λέγων
39:7ἰδοὺ Αναμεηλ υἱὸς Σαλωμ ἀδελφοῦ πατρός σου ἔρχεται προ­̀ς σὲ λέγων κτῆσαι σεαυτῷ τὸν ἀγρόν μου τὸν ἐν Αναθωθ ὅτι σοὶ κρίμα παρα­λαβεῖν εἰς κτῆσιν
39:8καὶ ἦλθεν προ­́ς με Αναμεηλ υἱὸς Σαλωμ ἀδελφοῦ πατρός μου εἰς τὴν αὐλὴν τῆς φυλακῆς καὶ εἶπέν μοι κτῆσαι τὸν ἀγρόν μου τὸν ἐν γῇ Βενιαμιν τὸν ἐν Αναθωθ ὅτι σοὶ κρίμα κτήσασθαι καὶ σὺ πρεσβύτερος καὶ ἔγνων ὅτι λόγος κυρίου ἐστίν
39:9καὶ ἐκτησάμην τὸν ἀγρὸν Αναμεηλ υἱοῦ ἀδελφοῦ πατρός μου καὶ ἔστησα αὐτῷ ἑπτὰ σίκλους καὶ δέκα ἀργυρίου
39:10καὶ ἔγραψα εἰς βιβλίον καὶ ἐσφραγισάμην καὶ διεμαρτυράμην μάρτυρας καὶ ἔστησα τὸ ἀργύριον ἐν ζυγῷ
39:11καὶ ἔλαβον τὸ βιβλίον τῆς κτήσεως τὸ ἐσφραγισμένον καὶ τὸ ἀνεγνωσμένον
39:12καὶ ἔδωκα αὐτὸ τῷ Βαρουχ υἱῷ Νηριου υἱοῦ Μαασαιου κατ᾿ ὀφθαλμοὺς Αναμεηλ υἱοῦ ἀδελφοῦ πατρός μου καὶ κατ᾿ ὀφθαλμοὺς τῶν ἑστηκότων καὶ γραφόν­των ἐν τῷ βιβλίῳ τῆς κτήσεως καὶ κατ᾿ ὀφθαλμοὺς τῶν Ιουδαίων τῶν ἐν τῇ αὐλῇ τῆς φυλακῆς
39:13καὶ συν­έταξα τῷ Βαρουχ κατ᾿ ὀφθαλμοὺς αὐτῶν λέγων
39:14οὕτως εἶπεν κύριος παν­τοκράτωρ λαβὲ τὸ βιβλίον τῆς κτήσεως τοῦτο καὶ τὸ βιβλίον τὸ ἀνεγνωσμένον καὶ θήσεις αὐτὸ εἰς ἀγγεῖον ὀστράκινον ἵνα δια­μείνῃ ἡμέρας πλείους
39:15ὅτι οὕτως εἶπεν κύριος ἔτι κτηθήσον­ται ἀγροὶ καὶ οἰκίαι καὶ ἀμπελῶνες ἐν τῇ γῇ ταύτῃ
39:16καὶ προ­σευξάμην προ­̀ς κύριον μετὰ τὸ δοῦναί με τὸ βιβλίον τῆς κτήσεως προ­̀ς Βαρουχ υἱὸν Νηριου λέγων
39:17ὦ κύριε σὺ ἐποίησας τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν τῇ ἰσχύι σου τῇ μεγά­λῃ καὶ τῷ βραχίονί σου τῷ ὑψηλῷ καὶ τῷ μετεώρῳ οὐ μὴ ἀπο­κρυβῇ ἀπο­̀ σοῦ οὐθέν
39:18ποιῶν ἔλεος εἰς χιλιάδας καὶ ἀπο­διδοὺς ἁμαρτίας πατέρων εἰς κόλπους τέκνων αὐτῶν μετ᾿ αὐτούς ὁ θεὸς ὁ μέγας καὶ ἰσχυρός
39:19κύριος μεγά­λης βουλῆς καὶ δυνατὸς τοῖς ἔργοις ὁ θεὸς ὁ μέγας ὁ παν­τοκράτωρ καὶ μεγαλώνυμος κύριος οἱ ὀφθαλμοί σου εἰς τὰς ὁδοὺς τῶν υἱῶν τῶν ἀνθρώπων δοῦναι ἑκάστῳ κατα­̀ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ
39:20ὃς ἐποίησας σημεῖα καὶ τέρατα ἐν γῇ Αἰγύπτῳ ἕως τῆς ἡμέρας ταύτης καὶ ἐν Ισραηλ καὶ ἐν τοῖς γηγενέσιν καὶ ἐποίησας σεαυτῷ ὄνομα ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη
39:21καὶ ἐξήγαγες τὸν λαόν σου Ισραηλ ἐκ γῆς Αἰγύπτου ἐν σημείοις καὶ ἐν τέρασιν καὶ ἐν χειρὶ κραταιᾷ καὶ ἐν βραχίονι ὑψηλῷ καὶ ἐν ὁράμασιν μεγά­λοις
39:22καὶ ἔδωκας αὐτοῖς τὴν γῆν ταύτην ἣν ὤμοσας τοῖς πατράσιν αὐτῶν γῆν ῥέουσαν γάλα καὶ μέλι
39:23καὶ εἰσήλθοσαν καὶ ἐλάβοσαν αὐτὴν καὶ οὐκ ἤκουσαν τῆς φωνῆς σου καὶ ἐν τοῖς προ­στάγμασίν σου οὐκ ἐπορεύ­θησαν ἅπαν­τα ἃ ἐνετείλω αὐτοῖς οὐκ ἐποίησαν καὶ ἐποίησας συμβῆναι αὐτοῖς πάν­τα τὰ κακὰ ταῦτα
39:24ἰδοὺ ὄχλος ἥκει εἰς τὴν πόλιν ταύτην συλλαβεῖν αὐτήν καὶ ἡ πόλις ἐδόθη εἰς χεῖρας Χαλδαίων τῶν πολεμούν­των αὐτὴν ἀπο­̀ προ­σώπου μαχαίρας καὶ τοῦ λιμοῦ ὡς ἐλάλησας οὕτως ἐγένετο
39:25καὶ σὺ λέγεις προ­́ς με κτῆσαι σεαυτῷ ἀγρὸν ἀργυρίου καὶ ἔγραψα βιβλίον καὶ ἐσφραγισάμην καὶ ἐπεμαρτυράμην μάρτυρας καὶ ἡ πόλις ἐδόθη εἰς χεῖρας Χαλδαίων
39:26καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου προ­́ς με λέγων
39:27ἐγὼ κύριος ὁ θεὸς πάσης σαρκός μὴ ἀπ᾿ ἐμοῦ κρυβή­σε­ταί τι
39:28δια­̀ τοῦτο οὕτως εἶπεν κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ δοθεῖσα παρα­δοθή­σε­ται ἡ πόλις αὕτη εἰς χεῖρας βασιλέως Βαβυλῶνος καὶ λήμψ­σε­ται αὐτήν
39:29καὶ ἥξουσιν οἱ Χαλδαῖοι πολεμοῦν­τες ἐπι­̀ τὴν πόλιν ταύτην καὶ καύσουσιν τὴν πόλιν ταύτην ἐν πυρὶ καὶ κατα­καύσουσιν τὰς οἰκίας ἐν αἷς ἐθυμιῶσαν ἐπι­̀ τῶν δωμάτων αὐτῶν τῇ Βααλ καὶ ἔσπενδον σπονδὰς θεοῖς ἑτέροις προ­̀ς τὸ παρα­πικρᾶναί με
39:30ὅτι ἦσαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ καὶ οἱ υἱοὶ Ιουδα μόνοι ποι­οῦν­τες τὸ πονηρὸν κατ᾿ ὀφθαλμούς μου ἐκ νεότητος αὐτῶν
39:31ὅτι ἐπι­̀ τὴν ὀργήν μου καὶ ἐπι­̀ τὸν θυμόν μου ἦν ἡ πόλις αὕτη ἀφ᾿ ἧς ἡμέρας ᾠκοδόμησαν αὐτὴν καὶ ἕως τῆς ἡμέρας ταύτης ἀπαλλάξαι αὐτὴν ἀπο­̀ προ­σώπου μου
39:32δια­̀ πάσας τὰς πονηρίας τῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ Ιουδα ὧν ἐποίησαν πικρᾶναί με αὐτοὶ καὶ οἱ βασιλεῖς αὐτῶν καὶ οἱ ἄρχον­τες αὐτῶν καὶ οἱ ἱερεῖς αὐτῶν καὶ οἱ προ­φῆται αὐτῶν ἄνδρες Ιουδα καὶ οἱ κατοικοῦν­τες Ιερουσαλημ
39:33καὶ ἐπέστρεψαν προ­́ς με νῶτον καὶ οὐ προ­́σωπον καὶ ἐδίδαξα αὐτοὺς ὄρθρου καὶ ἐδίδαξα καὶ οὐκ ἤκουσαν ἐπι­λαβεῖν παιδείαν
39:34καὶ ἔθηκαν τὰ μιάσματα αὐτῶν ἐν τῷ οἴκῳ οὗ ἐπεκλήθη τὸ ὄνομά μου ἐπ᾿ αὐτῷ ἐν ἀκαθαρσίαις αὐτῶν
39:35καὶ ᾠκοδόμησαν τοὺς βωμοὺς τῇ Βααλ τοὺς ἐν φάραγγι υἱοῦ Εννομ τοῦ ἀναφέρειν τοὺς υἱοὺς αὐτῶν καὶ τὰς θυγατέρας αὐτῶν τῷ Μολοχ βασιλεῖ ἃ οὐ συν­έταξα αὐτοῖς καὶ οὐκ ἀνέβη ἐπι­̀ καρδίαν μου τοῦ ποιῆσαι τὸ βδέλυγμα τοῦτο προ­̀ς τὸ ἐφαμαρτεῖν τὸν Ιουδαν
39:36καὶ νῦν οὕτως εἶπεν κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ ἐπι­̀ τὴν πόλιν ἣν σὺ λέγεις παρα­δοθή­σε­ται εἰς χεῖρας βασιλέως Βαβυλῶνος ἐν μαχαίρᾳ καὶ ἐν λιμῷ καὶ ἐν ἀπο­στολῇ
39:37ἰδοὺ ἐγὼ συν­άγω αὐτοὺς ἐκ πάσης τῆς γῆς οὗ διέσπειρα αὐτοὺς ἐκεῖ ἐν ὀργῇ μου καὶ τῷ θυμῷ μου καὶ παροξυσμῷ μεγά­λῳ καὶ ἐπι­στρέψω αὐτοὺς εἰς τὸν τόπον τοῦτον καὶ καθιῶ αὐτοὺς πεποιθότας
39:38καὶ ἔσον­ταί μοι εἰς λαόν καὶ ἐγὼ ἔσομαι αὐτοῖς εἰς θεόν
39:39καὶ δώσω αὐτοῖς ὁδὸν ἑτέραν καὶ καρδίαν ἑτέραν φοβηθῆναί με πάσας τὰς ἡμέρας εἰς ἀγαθὸν αὐτοῖς καὶ τοῖς τέκνοις αὐτῶν μετ᾿ αὐτούς
39:40καὶ δια­θήσομαι αὐτοῖς δια­θήκην αἰωνίαν ἣν οὐ μὴ ἀπο­στρέψω ὄπισθεν αὐτῶν καὶ τὸν φόβον μου δώσω εἰς τὴν καρδίαν αὐτῶν προ­̀ς τὸ μὴ ἀπο­στῆναι αὐτοὺς ἀπ᾿ ἐμοῦ
39:41καὶ ἐπι­σκέψομαι τοῦ ἀγαθῶσαι αὐτοὺς καὶ φυτεύ­σω αὐτοὺς ἐν τῇ γῇ ταύτῃ ἐν πίστει καὶ ἐν πάσῃ καρδίᾳ καὶ ἐν πάσῃ ψυχῇ
39:42ὅτι οὕτως εἶπεν κύριος καθὰ ἐπήγαγον ἐπι­̀ τὸν λαὸν τοῦτον πάν­τα τὰ κακὰ τὰ μεγά­λα ταῦτα οὕτως ἐγὼ ἐπάξω ἐπ᾿ αὐτοὺς πάν­τα τὰ ἀγαθά ἃ ἐλάλησα ἐπ᾿ αὐτούς
39:43καὶ κτηθήσον­ται ἔτι ἀγροὶ ἐν τῇ γῇ ᾗ σὺ λέγεις ἄβατός ἐστιν ἀπο­̀ ἀνθρώπων καὶ κτήνους καὶ παρεδόθησαν εἰς χεῖρας Χαλδαίων
39:44καὶ κτήσον­ται ἀγροὺς ἐν ἀργυρίῳ καὶ γράψεις βιβλίον καὶ σφραγιῇ καὶ δια­μαρτυρῇ μάρτυρας ἐν γῇ Βενιαμιν καὶ κύκλῳ Ιερουσαλημ καὶ ἐν πόλεσιν Ιουδα καὶ ἐν πόλεσιν τοῦ ὄρους καὶ ἐν πόλεσιν τῆς Σεφηλα καὶ ἐν πόλεσιν τῆς Ναγεβ ὅτι ἀπο­στρέψω τὰς ἀπο­ικίας αὐτῶν
Еврейский
הַדָּבָר אֲשֶׁר־הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ מֵאֵת יְהוָה, בִּשְׁנַת (בַּשָּׁנָה) הָעֲשִׂרִית, לְצִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; הִיא הַשָּׁנָה שְׁמֹנֶה־עֶשְׂרֵה שָׁנָה לִנְבוּכַדְרֶאצַּר׃
וְאָז, חֵיל מֶלֶךְ בָּבֶל, צָרִים עַל־יְרוּשָׁלִָם; וְיִרְמְיָהוּ הַנָּבִיא, הָיָה כָלוּא בַּחֲצַר הַמַּטָּרָה, אֲשֶׁר בֵּית־מֶלֶךְ יְהוּדָה׃
אֲשֶׁר כְּלָאוֹ, צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה לֵאמֹר; מַדּוּעַ אַתָּה נִבָּא לֵאמֹר, כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי נֹתֵן אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל וּלְכָדָהּ׃
וְצִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה, לֹא יִמָּלֵט מִיַּד הַכַּשְׂדִּים; כִּי הִנָּתֹן יִנָּתֵן בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל, וְדִבֶּר־פִּיו עִם־פִּיו, וְעֵינָיו אֶת־עֵינוֹ (עֵינָיו) תִּרְאֶינָה׃
וּבָבֶל יוֹלִךְ אֶת־צִדְקִיָּהוּ וְשָׁם יִהְיֶה, עַד־פָּקְדִי אֹתוֹ נְאֻם־יְהוָה; כִּי תִלָּחֲמוּ אֶת־הַכַּשְׂדִּים לֹא תַצְלִיחוּ׃ פ
וַיֹּאמֶר יִרְמְיָהוּ; הָיָה דְּבַר־יְהוָה אֵלַי לֵאמֹר׃
הִנֵּה חֲנַמְאֵל, בֶּן־שַׁלֻּם דֹּדְךָ, בָּא אֵלֶיךָ לֵאמֹר; קְנֵה לְךָ, אֶת־שָׂדִי אֲשֶׁר בַּעֲנָתוֹת, כִּי לְךָ מִשְׁפַּט הַגְּאֻלָּה לִקְנוֹת׃
וַיָּבֹא אֵלַי חֲנַמְאֵל בֶּן־דֹּדִי כִּדְבַר יְהוָה אֶל־חֲצַר הַמַּטָּרָה, וַיֹּאמֶר אֵלַי קְנֵה נָא אֶת־שָׂדִי אֲשֶׁר־בַּעֲנָתוֹת אֲשֶׁר בְּאֶרֶץ בִּנְיָמִין, כִּי־לְךָ מִשְׁפַּט הַיְרֻשָּׁה וּלְךָ הַגְּאֻלָּה קְנֵה־לָךְ; וָאֵדַע כִּי דְבַר־יְהוָה הוּא׃
וָאֶקְנֶה אֶת־הַשָּׂדֶה, מֵאֵת חֲנַמְאֵל בֶּן־דֹּדִי אֲשֶׁר בַּעֲנָתוֹת; וָאֶשְׁקֲלָה־לּוֹ אֶת־הַכֶּסֶף, שִׁבְעָה שְׁקָלִים וַעֲשָׂרָה הַכָּסֶף׃
וָאֶכְתֹּב בַּסֵּפֶר וָאֶחְתֹּם, וָאָעֵד עֵדִים; וָאֶשְׁקֹל הַכֶּסֶף בְּמֹאזְנָיִם׃
וָאֶקַּח אֶת־סֵפֶר הַמִּקְנָה; אֶת־הֶחָתוּם הַמִּצְוָה וְהַחֻקִּים וְאֶת־הַגָּלוּי׃
וָאֶתֵּן אֶת־הַסֵּפֶר הַמִּקְנָה, אֶל־בָּרוּךְ בֶּן־נֵרִיָּה בֶּן־מַחְסֵיָה, לְעֵינֵי חֲנַמְאֵל דֹּדִי, וּלְעֵינֵי הָעֵדִים, הַכֹּתְבִים בְּסֵפֶר הַמִּקְנָה; לְעֵינֵי כָּל־הַיְּהוּדִים, הַיֹּשְׁבִים בַּחֲצַר הַמַּטָּרָה׃
וָאֲצַוֶּה אֶת־בָּרוּךְ, לְעֵינֵיהֶם לֵאמֹר׃
כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, לָקוֹחַ אֶת־הַסְּפָרִים הָאֵלֶּה אֵת סֵפֶר הַמִּקְנָה הַזֶּה וְאֵת הֶחָתוּם, וְאֵת סֵפֶר הַגָּלוּי הַזֶּה, וּנְתַתָּם בִּכְלִי־חָרֶשׂ; לְמַעַן יַעַמְדוּ יָמִים רַבִּים׃ ס
כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; עוֹד יִקָּנוּ בָתִּים וְשָׂדוֹת וּכְרָמִים בָּאָרֶץ הַזֹּאת׃ פ
וָאֶתְפַּלֵּל אֶל־יְהוָה; אַחֲרֵי תִתִּי אֶת־סֵפֶר הַמִּקְנָה, אֶל־בָּרוּךְ בֶּן־נֵרִיָּה לֵאמֹר׃
אֲהָהּ אֲדֹנָי יְהוִה, הִנֵּה אַתָּה עָשִׂיתָ, אֶת־הַשָּׁמַיִם וְאֶת־הָאָרֶץ, בְּכֹחֲךָ הַגָּדוֹל, וּבִזְרֹעֲךָ הַנְּטוּיָה; לֹא־יִפָּלֵא מִמְּךָ כָּל־דָּבָר׃
עֹשֶׂה חֶסֶד לַאֲלָפִים, וּמְשַׁלֵּם עֲוֹן אָבוֹת, אֶל־חֵיק בְּנֵיהֶם אַחֲרֵיהֶם; הָאֵל הַגָּדוֹל הַגִּבּוֹר, יְהוָה צְבָאוֹת שְׁמוֹ׃
גְּדֹל הָעֵצָה, וְרַב הָעֲלִילִיָּה; אֲשֶׁר־עֵינֶיךָ פְקֻחוֹת, עַל־כָּל־דַּרְכֵי בְּנֵי אָדָם, לָתֵת לְאִישׁ כִּדְרָכָיו, וְכִפְרִי מַעֲלָלָיו׃
אֲשֶׁר־שַׂמְתָּ אֹתוֹת וּמֹפְתִים בְּאֶרֶץ־מִצְרַיִם עַד־הַיּוֹם הַזֶּה, וּבְיִשְׂרָאֵל וּבָאָדָם; וַתַּעֲשֶׂה־לְּךָ שֵׁם כַּיּוֹם הַזֶּה׃
וַתֹּצֵא אֶת־עַמְּךָ אֶת־יִשְׂרָאֵל מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם; בְּאֹתוֹת וּבְמוֹפְתִים, וּבְיָד חֲזָקָה וּבְאֶזְרוֹעַ נְטוּיָה, וּבְמוֹרָא גָּדוֹל׃
וַתִּתֵּן לָהֶם אֶת־הָאָרֶץ הַזֹּאת, אֲשֶׁר־נִשְׁבַּעְתָּ לַאֲבוֹתָם לָתֵת לָהֶם; אֶרֶץ זָבַת חָלָב וּדְבָשׁ׃
וַיָּבֹאוּ וַיִּרְשׁוּ אֹתָהּ, וְלֹא־שָׁמְעוּ בְקוֹלֶךָ וּבְתֹרוֹתֶךָ (וּבְתוֹרָתְךָ) לֹא־הָלָכוּ, אֵת כָּל־אֲשֶׁר צִוִּיתָה לָהֶם לַעֲשׂוֹת לֹא עָשׂוּ; וַתַּקְרֵא אֹתָם, אֵת כָּל־הָרָעָה הַזֹּאת׃
הִנֵּה הַסֹּלְלוֹת, בָּאוּ הָעִיר לְלָכְדָהּ, וְהָעִיר נִתְּנָה, בְּיַד הַכַּשְׂדִּים הַנִּלְחָמִים עָלֶיהָ, מִפְּנֵי הַחֶרֶב וְהָרָעָב וְהַדָּבֶר; וַאֲשֶׁר דִּבַּרְתָּ הָיָה וְהִנְּךָ רֹאֶה׃
וְאַתָּה אָמַרְתָּ אֵלַי אֲדֹנָי יְהוִה, קְנֵה־לְךָ הַשָּׂדֶה בַּכֶּסֶף וְהָעֵד עֵדִים; וְהָעִיר נִתְּנָה בְּיַד הַכַּשְׂדִּים׃
וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יִרְמְיָהוּ לֵאמֹר׃
הִנֵּה אֲנִי יְהוָה, אֱלֹהֵי כָּל־בָּשָׂר; הֲמִמֶּנִּי, יִפָּלֵא כָּל־דָּבָר׃
לָכֵן כֹּה אָמַר יְהוָה; הִנְנִי נֹתֵן אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בְּיַד הַכַּשְׂדִּים, וּבְיַד נְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל וּלְכָדָהּ׃
וּבָאוּ הַכַּשְׂדִּים, הַנִּלְחָמִים עַל־הָעִיר הַזֹּאת, וְהִצִּיתוּ אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בָּאֵשׁ וּשְׂרָפוּהָ; וְאֵת הַבָּתִּים אֲשֶׁר קִטְּרוּ עַל־גַּגּוֹתֵיהֶם לַבַּעַל, וְהִסִּכוּ נְסָכִים לֵאלֹהִים אֲחֵרִים, לְמַעַן הַכְעִסֵנִי׃
כִּי־הָיוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל וּבְנֵי יְהוּדָה, אַךְ עֹשִׂים הָרַע בְּעֵינַי מִנְּעֻרֹתֵיהֶם; כִּי בְנֵי־יִשְׂרָאֵל, אַךְ מַכְעִסִים אֹתִי בְּמַעֲשֵׂה יְדֵיהֶם נְאֻם־יְהוָה׃
כִּי עַל־אַפִּי וְעַל־חֲמָתִי, הָיְתָה לִּי הָעִיר הַזֹּאת, לְמִן־הַיּוֹם אֲשֶׁר בָּנוּ אוֹתָהּ, וְעַד הַיּוֹם הַזֶּה; לַהֲסִירָהּ מֵעַל פָּנָי׃
עַל כָּל־רָעַת בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל וּבְנֵי יְהוּדָה, אֲשֶׁר עָשׂוּ לְהַכְעִסֵנִי, הֵמָּה מַלְכֵיהֶם שָׂרֵיהֶם, כֹּהֲנֵיהֶם וּנְבִיאֵיהֶם; וְאִישׁ יְהוּדָה, וְיֹשְׁבֵי יְרוּשָׁלִָם׃
וַיִּפְנוּ אֵלַי עֹרֶף וְלֹא פָנִים; וְלַמֵּד אֹתָם הַשְׁכֵּם וְלַמֵּד, וְאֵינָם שֹׁמְעִים לָקַחַת מוּסָר׃
וַיָּשִׂימוּ שִׁקּוּצֵיהֶם, בַּבַּיִת אֲשֶׁר־נִקְרָא־שְׁמִי עָלָיו לְטַמְּאוֹ׃
וַיִּבְנוּ אֶת־בָּמוֹת הַבַּעַל אֲשֶׁר בְּגֵיא בֶן־הִנֹּם, לְהַעֲבִיר אֶת־בְּנֵיהֶם וְאֶת־בְּנוֹתֵיהֶם לַמֹּלֶךְ, אֲשֶׁר לֹא־צִוִּיתִים, וְלֹא עָלְתָה עַל־לִבִּי, לַעֲשׂוֹת הַתּוֹעֵבָה הַזֹּאת; לְמַעַן הַחֲטִי (הַחֲטִיא) אֶת־יְהוּדָה׃ ס
וְעַתָּה לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; אֶל־הָעִיר הַזֹּאת אֲשֶׁר אַתֶּם אֹמְרִים, נִתְּנָה בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל, בַּחֶרֶב וּבָרָעָב וּבַדָּבֶר׃
הִנְנִי מְקַבְּצָם מִכָּל־הָאֲרָצוֹת, אֲשֶׁר הִדַּחְתִּים שָׁם בְּאַפִּי וּבַחֲמָתִי וּבְקֶצֶף גָּדוֹל; וַהֲשִׁבֹתִים אֶל־הַמָּקוֹם הַזֶּה, וְהֹשַׁבְתִּים לָבֶטַח׃
וְהָיוּ לִי לְעָם; וַאֲנִי אֶהְיֶה לָהֶם לֵאלֹהִים׃
וְנָתַתִּי לָהֶם לֵב אֶחָד וְדֶרֶךְ אֶחָד, לְיִרְאָה אוֹתִי כָּל־הַיָּמִים; לְטוֹב לָהֶם, וְלִבְנֵיהֶם אַחֲרֵיהֶם׃
וְכָרַתִּי לָהֶם בְּרִית עוֹלָם, אֲשֶׁר לֹא־אָשׁוּב מֵאַחֲרֵיהֶם, לְהֵיטִיבִי אוֹתָם; וְאֶת־יִרְאָתִי אֶתֵּן בִּלְבָבָם, לְבִלְתִּי סוּר מֵעָלָי׃
וְשַׂשְׂתִּי עֲלֵיהֶם לְהֵטִיב אוֹתָם; וּנְטַעְתִּים בָּאָרֶץ הַזֹּאת בֶּאֱמֶת, בְּכָל־לִבִּי וּבְכָל־נַפְשִׁי׃ ס
כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, כַּאֲשֶׁר הֵבֵאתִי אֶל־הָעָם הַזֶּה, אֵת כָּל־הָרָעָה הַגְּדוֹלָה הַזֹּאת; כֵּן אָנֹכִי מֵבִיא עֲלֵיהֶם אֶת־כָּל־הַטּוֹבָה, אֲשֶׁר אָנֹכִי דֹּבֵר עֲלֵיהֶם׃
וְנִקְנָה הַשָּׂדֶה בָּאָרֶץ הַזֹּאת; אֲשֶׁר אַתֶּם אֹמְרִים, שְׁמָמָה הִיא מֵאֵין אָדָם וּבְהֵמָה, נִתְּנָה בְּיַד הַכַּשְׂדִּים׃
שָׂדוֹת בַּכֶּסֶף יִקְנוּ, וְכָתוֹב בַּסֵּפֶר וְחָתוֹם וְהָעֵד עֵדִים, בְּאֶרֶץ בִּנְיָמִן וּבִסְבִיבֵי יְרוּשָׁלִַם, וּבְעָרֵי יְהוּדָה וּבְעָרֵי הָהָר, וּבְעָרֵי הַשְּׁפֵלָה וּבְעָרֵי הַנֶּגֶב; כִּי־אָשִׁיב אֶת־שְׁבוּתָם נְאֻם־יְהוָה׃ פ
КАЛОМЕ ки бар Ирмиё аз ҷониби Парвардигор дар соли даҳуми Сидқиё подшоҳи Яҳудо нозил шуд, ки ин сол соли ҳаждаҳуми Набукаднесар буд.
Ва он вақт лашкари подшоҳи Бобил Ерусалимро муҳосира карда буд, ва Ирмиёи набӣ дар саҳни посгоҳи назди хонаи подшоҳи Яҳудо маҳбус буд,
Ки ӯро Сидқиё подшоҳи Яҳудо дар он ҷо ҳабс карда, гуфта буд: «Чаро ту нубувват карда, мегӯӣ: ́Парвардигор чунин мегӯяд: инак, Ман ин шаҳрро ба дасти подшоҳи Бобил хоҳам супурд, ва ӯ онро мусаххар хоҳад кард;
Ва Сидқиё подшоҳи Яҳудо аз дасти калдониён раҳо нахоҳад шуд, зеро ки ӯ ҳатман ба дасти подшоҳи Бобил супурда хоҳад шуд, ва даҳони ӯ бо даҳони вай сухан хоҳад ронд, ва чашмони ӯ чашмони вайро хоҳад дид;
Ва Сидқиёро вай ба Бобил хоҳад бурд, ва ӯ то вақте ки Ман ӯро тафаққуд намоям, дар он ҷо хоҳад буд, – мегӯяд Парвардигор, – зеро ки агар бо калдониён ҷанг кунед, муваффақият нахоҳед ёфт́».
Ва Ирмиё гуфт: «Каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
Инак Ҳанамъил ибни Шаллуми тағоят назди ту меояд, то бигӯяд: ́Киштзори маро, ки дар Анотӯт аст, бихар, зеро ки мувофиқи ҳаққи фидияи хешовандӣ ту бояд бихарӣ́.
Ва Ҳанамъил писари тағоям бар тибқи каломи Парвардигор назди ман ба саҳни посгоҳ омада, ба ман гуфт: ́Лутфан, киштзори маро, ки дар Анотӯт, дар замини Бинёмин аст, бихар, зеро ки ҳаққи меросгирӣ аз они туст ва ҳаққи фидияи хешовандӣ аз они туст, пас онро барои худ бихар́. Ва ман донистам, ки ин каломи Парвардигор аст.
Ва киштзорро, ки дар Анотӯт буд, аз Ҳанамъил писари тағоям харидам; ва баҳои онро ба ӯ баркашида додам, ки ҳабдаҳ сиқл нуқра буд.
Ва васиқа навиштам, ва мӯҳр задам, ва шоҳидонро барои шаҳодат даъват намудам, ва нуқраро бо тарозу баркашидам.
Ва васиқаи харидро, ҳам онро, ки бар тибқи аҳком ва фароиз баста мӯҳр зада шуда буд, ва ҳам онро, ки яла буд, гирифтам, –
Ва ин васиқаи харидро ба Борух ибни Нериё ибни Маҳсеё дар пеши назари Ҳанамъил писари тағоям ва дар пеши назари шоҳидоне ки васиқаи харидро имзо карда буданд, дар пеши назари ҳамаи яҳудиёне ки дар саҳни посгоҳ нишаста буданд, супурдам.
Ва ба Борух дар пеши назари онҳо супориш дода, гуфтам:
́Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: ин васиқаҳоро, яъне васиқаи ин харидро: ҳам онро, ки баста мӯҳр зада шудааст, ва ҳам ин васиқаи яларо бигир, ва онҳоро дар зарфи сафолин бимон, то ки рӯзҳои бисёр биистад.
Зеро ки Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил чунин мегӯяд: боз хонаҳо ва киштзорҳо ва токзорҳо дар ин замин харида хоҳад шуд́.
Ва баъд аз он ки васиқаи харидро ба Борух ибни Нериё супурдам, пеши Парвардигор чунин дуо гуфтам:
́Ё Худоё Парвардигоро! Инак, Ту осмон ва заминро бо қуввати бузурги Худ ва бо бозуи тӯлонии Худ ба вуҷуд овардӣ; барои Ту чизи мушкиле нест.
Ту ба ҳазорҳо марҳамат менамоӣ, ва подоши маъсияти падаронро ба оғӯши фарзандонашон баъд аз онҳо мерасонӣ, эй Худои бузурги ҷаббор, ки номи Ту Парвардигори лашкарҳост!
Ту дар рой бузург ва дар аъмол қавӣ ҳастӣ; чашмони Ту бар ҳамаи роҳҳои банӣ одам воз аст, то ки ба ҳар кас мувофиқи роҳҳояш ва бар тибқи самараи аъмолаш подош диҳӣ.
Ту аломот ва мӯъҷизот дар замини Миср, ва то имрӯз дар Исроил ва дар миёни мардумон ба амал овардӣ, ва барои Худ, чунон ки имрӯз аст, ном пайдо кардӣ.
Ту қавми Худ – Исроилро бо аломот ва мӯъҷизот, ва бо дасти қавӣ ва бозуи тӯлонӣ, ва бо ҳайбати азим аз замини Миср берун овардӣ;
Ва ин заминро, ки ба падаронашон қасам хӯрдӣ, ки ба онҳо бидиҳӣ, ба онҳо додӣ, – замине ки шир ва асал дар он ҷорист.
Ва онҳо омада, онро ба тасарруфи худ дароварданд, вале овози Туро нашниданд, бар тибқи шариати Ту рафтор накарданд ва он чиро, ки Ту амр фармудӣ, ки ба ҷо оваранд, ба ҷо наоварданд; ба ин сабаб Ту тамоми ин мусибатро бар онҳо овардӣ.
Инак, хокрезҳо ба шаҳр расидааст, то ки онро забт кунанд; ва шаҳр ба дасти калдониёне ки ба зидди он ҷанг мекунанд, аз боиси шамшер ва қаҳтӣ ва вабо таслим мешавад; ва он чи Ту гуфта будӣ, ба амал меояд, ва инак, Ту инро мебинӣ.
Ва Ту, эй Парвардигор Худо, ба ман мегӯӣ: ин киштзорро барои худ ба нуқра бихар ва шоҳидонро барои шаҳодат даъват намо, ва ҳол он ки шаҳр ба дасти калдониён супурда мешавад́».
Ва каломи Парвардигор бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:
«Инак, Ман – Парвардигор – Худои тамоми башар ҳастам; оё барои Ман чизи мушкиле ҳаст?
Бинобар ин Парвардигор чунин мегӯяд: инак, Ман ин шаҳрро ба дасти калдониён ва ба дасти Набукаднесар подшоҳи Бобил месупорам, ва ӯ онро хоҳад гирифт.
Ва калдониёне ки ба зидди ин шаҳр ҷанг мекунанд, дохил шуда, ба ин шаҳр оташ хоҳанд зад ва онро бо хонаҳое ки бар бомҳои онҳо барои Баал бухур месӯзониданд ва ҳадияҳои рехтанӣ барои худоёни бегона рехта, Маро ба ғазаб меоварданд, хоҳанд сӯзонид,
Зеро ки банӣ Исроил ва банӣ Яҳудо аз наврасии худ фақат он чиро, ки дар назари Ман бад буд, ба амал меоварданд; зеро ки банӣ Исроил ҳамеша Маро бо амали дастҳои худ ба ғазаб меоварданд, – мегӯяд Парвардигор.
Зеро ки ин шаҳр аз рӯзе ки онро бино карданд, то имрӯз сабаби хашм ва ғазаби Ман гардидааст, то ки онро аз ҳузури Худ дур андозам
Аз боиси тамоми шарорате ки банӣ Исроил ва банӣ Яҳудо ба амал оварданд, то ки Маро ба ғазаб оваранд, – худи онҳо, подшоҳони онҳо, мирони онҳо, коҳинони онҳо ва анбиёи онҳо, ва мардони Яҳудо ва сокинони Ерусалим.
Ва онҳо пушти худро ба Ман гардонданд, на рӯи худро; ва Ман онҳоро таълим додам, ҳар рӯз таълим додам, вале онҳо нашниданд, то панде бипазиранд.
Ва дар хонае ки ба номи Ман номида шудааст, чизҳои зишти худро гузоштанд, то ки онро палид созанд.
Ва минбарҳои Баалро дар водии Бен-Ҳиннӯм бино карданд, то ки писарон ва духтарони худро барои Мӯлик аз оташ гузаронанд, ки инро Ман нафармудаам ва ин ба хаёлам наомадааст, ки чунин кори зиште карда, Яҳудоро гумроҳ созанд.
Бинобар ин алҳол Парвардигор, Худои Исроил дар ҳаққи ин шаҳр, ки шумо дар бораи он мегӯед: ́Он ба дасти подшоҳи Бобил ба василаи шамшер ва қаҳтӣ ва вабо таслим шудааст́, чунин мегӯяд:
Инак, Ман онҳоро аз ҳамаи заминҳое ки дар ғазаб ва хашм ва қаҳри бузурги Худ онҳоро ба он ҷо бадар ронда будам, ҷамъ хоҳам овард, ва онҳоро ба ин макон баргардонида, дар амният сокин хоҳам кард.
Ва онҳо қавми Ман хоҳанд буд, ва Ман Худои онҳо хоҳам буд.
Ва Ман ба онҳо як дил ва як роҳ хоҳам дод, то ки ба манфиати худашон ва фарзандонашон, ки баъд аз онҳо хоҳанд буд, ҳамеша аз Ман битарсанд.
Ва паймони ҷовидонӣ бо онҳо хоҳам баст, ки бар тибқи он аз онҳо рӯ нахоҳам гардонид, то ки ба онҳо некӣ кунам; ва тарси Худро дар дили онҳо ҷойгир хоҳам кард, то ки онҳо аз Ман дур нашаванд.
Ва аз некӣ кардан ба онҳо шод хоҳам шуд, ва онҳоро ба ростӣ, бо тамоми дили Худ ва бо тамоми ҷони Худ дар ин замин мисли ниҳоле хоҳам шинонид.
Зеро Парвардигор чунин мегӯяд: чунон ки тамоми ин мусибати азимро бар ин қавм овардам, ончунон Ман тамоми некиеро, ки Ман дар бораи онҳо гуфтаам, бар онҳо хоҳам овард.
Ва дар ин замин, ки шумо дар бораи он мегӯед: ́Ин биёбони бе одам ва бе чорво аст, ки ба дасти калдониён супурда шудааст́, киштзорҳо харида хоҳад шуд;
Киштзорҳоро ба нуқра харида, васиқаҳо хоҳанд навишт ва баста мӯҳр хоҳанд зад, ва шоҳидонро барои шаҳодат даъват хоҳанд намуд – дар замини Бинёмин ва дар атрофи Ерусалим, ва дар шаҳрҳои Яҳудо ва дар шаҳрҳои кӯҳистон, ва дар шаҳрҳои пастӣ ва дар шаҳрҳои ҷанубӣ; зеро ки асирони онҳоро хоҳам баргардонид», – мегӯяд Парвардигор.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible