И тогда́ си́ла царя́ Вавило́нска остро́гъ обложи́ о́крестъ Иерусали́ма, Иеремі́а же стрего́мь бя́ше во дворѣ́ темни́чнѣмъ, и́же е́сть во дворѣ́ царя́ Иу́дина,

въ не́йже заключи́ его́ седекі́а ца́рь, глаго́ля: почто́ ты прорица́еши, глаго́ля: та́ко рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ даю́ се́й гра́дъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́,

и седекі́а ца́рь Иу́динъ не спасе́тся от руки́ Халде́йски, я́ко преда́нiемъ преда́стся въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и соглаго́летъ усты́ свои́ми ко усто́мъ его́, и о́чи его́ о́чи его́ у́зрятъ,

и въ Вавило́нъ вни́детъ седекі́а и ту́ бу́детъ, до́ндеже посѣщу́ его́, глаго́летъ Госпо́дь: а́ще же воева́ти бу́дете на халде́и, ничесо́же успѣ́ете?

И рече́ Иеремі́а: бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

се́, Анамеи́лъ, сы́нъ Сало́мль, бра́та отца́ твоего́, и́детъ къ тебѣ́, глаго́ля: прикупи́ себѣ́ село́ мое́, е́же во Анаѳо́ѳѣ, я́ко тебѣ́ су́дъ у́жичества прiя́ти во притяжа́нiе.

И прiи́де ко мнѣ́ Анамеи́лъ, сы́нъ Сало́мль, бра́та отца́ моего́, по словеси́ Госпо́дню во дво́ръ темни́чный и рече́ ми: прикупи́ себѣ́ село́ мое́, е́же во Анаѳо́ѳѣ въ земли́ Венiами́ни: я́ко тебѣ́ су́дъ прикупи́ти е́, ты́ бо ста́рѣй. И разумѣ́хъ, я́ко сло́во Госпо́дне е́сть,

и прикупи́хъ село́ Анамеи́ле, сы́на бра́та отца́ моего́, от Анаѳо́ѳа, и поста́вихъ ему́ седмьна́десять Си́кль сребра́,

и вписа́хъ въ кни́гу и запеча́тахъ, и засвидѣ́телствовахъ по́слухи и поста́вихъ сребро́ на вѣса́хъ.

И взя́хъ кни́гу купле́нiя прочте́ну и запеча́тану.

И да́хъ кни́гу купле́нiя Вару́хови сы́ну нирі́ину, сы́на маассе́ова, предъ очи́ма Анамеи́ла сы́на бра́та отца́ моего́, и предъ очи́ма стоя́щихъ по́слухъ и вписа́вшихъ въ кни́ги купле́нiя, и предъ очи́ма всѣ́хъ Иуде́овъ, сѣдя́щихъ во дворѣ́ темни́чнѣмъ.

И завѣща́хъ Вару́ху предъ очи́ма и́хъ, глаго́ля:

та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ: возми́ кни́гу сiю́ купле́нiя запечатлѣ́нну и кни́гу прочте́ную и вложи́ ю́ въ сосу́дъ гли́нянъ, да пребу́детъ дни́ мно́жайшыя.

Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель Бо́гъ Изра́илевъ: еще́ притя́жутся хра́мины и се́ла и виногра́ды на се́й земли́.

И моли́хся ко Го́сподеви по отда́нiи кни́ги прикупле́нiя Вару́ху сы́ну нирі́ину, глаго́ля:

о, сы́й Го́споди Бо́же! ты́ сотвори́лъ еси́ не́бо и зе́млю крѣ́постiю твое́ю вели́кою и мы́шцею твое́ю высо́кою, не утаи́тся от тебе́ ничто́же,

творя́й ми́лость въ ты́сящы и отдая́й грѣхи́ о́тчи въ нѣ́дра ча́дъ и́хъ по ни́хъ: Бо́гъ вели́кiй и крѣ́пкiй,

Бо́гъ вели́ка совѣ́та и си́ленъ дѣлесы́, Бо́гъ вели́кiй Вседержи́тель и великоимени́тъ Госпо́дь: о́чи твои́ отве́рсты на вся́ пути́ сыно́въ человѣ́ческихъ, да́ти кому́ждо по пути́ его́ и по плоду́ начина́нiй его́:

и́же сотвори́лъ еси́ зна́менiя и чудеса́ во земли́ Еги́петстѣй, да́же до сего́ дне́ и во Изра́или и въ лю́дехъ, и сотвори́лъ еси́ и́мя себѣ́, я́коже де́нь се́й,

и изве́лъ еси́ лю́ди твоя́ Изра́иля изъ земли́ Еги́петскiя зна́менiи и чудесы́, руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и видѣ́нiи вели́кими,

и да́лъ еси́ и́мъ сiю́ зе́млю, е́юже кля́лся еси́ отце́мъ и́хъ, зе́млю кипя́щую ме́домъ и млеко́мъ.

И внидо́ша и прiя́ша ю́, и не послу́шаша гла́са твоего́ и въ за́повѣдехъ твои́хъ не ходи́ша: вся́, я́же заповѣ́далъ еси́ и́мъ [твори́ти], не сотвори́ша, и сотвори́ша, да сбу́дутся и́мъ вся́ зла́я сiя́.

Се́, наро́дъ и́детъ на се́й гра́дъ взя́ти его́, и гра́дъ пре́данъ е́сть въ ру́цѣ халде́евъ вою́ющихъ на́нь от лица́ меча́ и гла́да и мо́ра. Я́коже глаго́лалъ еси́, та́ко и бы́сть: и се́, ты́ зри́ши.

А ты́ ко мнѣ́ глаго́леши: притяжи́ себѣ́ село́ сребро́мъ: и вписа́хъ въ кни́гу, и запеча́тахъ, и засвидѣ́телствовахъ по́слухи, гра́дъ же преда́стся въ ру́цѣ халде́йстѣ.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:

а́зъ Госпо́дь Бо́гъ всея́ пло́ти, еда́ от мене́ утаи́тся что́?

Сего́ ра́ди та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: отда́нъ преда́стся се́й гра́дъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́,

и прiи́дутъ халде́е вою́ющiи на се́й гра́дъ, и пожгу́тъ его́ огне́мъ, и хра́мины сожгу́тъ, въ ни́хже кади́ша на кро́вѣхъ свои́хъ Ваа́лу и возлива́ша возлiя́нiя бого́мъ инѣ́мъ, ко е́же разгнѣ́вати мя́.

Поне́же бѣ́ша сы́нове Изра́илевы и сы́нове Иу́дины еди́ни творя́ще зло́ предъ очи́ма мои́ма от ю́ности своея́, сы́нове Изра́илевы подвиза́ютъ мя́ на гнѣ́въ въ дѣ́лѣхъ ру́къ свои́хъ, рече́ Госпо́дь.

Я́ко на гнѣ́въ мо́й и на я́рость мою́ бѣ́ гра́дъ се́й, от него́же дне́ согради́ша его́ и да́же до сего́ дне́, я́ко отста́вити его́ от лица́ моего́,

зло́бы ра́ди вся́кiя сыно́въ Изра́илевыхъ и Иу́диныхъ, я́ко сотвори́ша разгнѣ́вати мя́ ті́и и ца́рiе и́хъ, и кня́зи и́хъ и вельмо́жи и́хъ, и жерцы́ и́хъ и проро́цы и́хъ, му́жiе Иу́дины и живу́щiи во Иерусали́мѣ,

и обрати́ша хребе́тъ ко мнѣ́, а не лице́: и наказа́хъ я́ изъ у́тра, и не послу́шаша прiя́ти наказа́нiя,

и положи́ша оскверне́нiя своя́ въ дому́, идѣ́же нарѣче́ся и́мя мое́, въ нечисто́тахъ свои́хъ:

и согради́ша тре́бища Ваа́лу, я́же въ де́бри сы́на енно́мля, е́же возноси́ти сы́ны своя́ и дще́ри своя́ моло́ху, и́хже не заповѣ́дахъ и́мъ, и не взы́де на се́рдце мое́, е́же сотвори́ти ме́рзость сiю́ на согрѣше́нiе Иу́дѣ.

И ны́нѣ та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ ко гра́ду, о не́мже ты́ глаго́леши: пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ.

Се́, а́зъ соберу́ я́ от всея́ земли́, идѣ́же разсѣ́яхъ я́ во гнѣ́вѣ мое́мъ и я́рости мое́й и въ преогорче́нiи ве́лiемъ, и обращу́ я́ на сiе́ мѣ́сто, и посажду́ я́ во упова́нiи,

и бу́дутъ ми́ въ лю́ди, и а́зъ бу́ду и́мъ въ Бо́га:

и да́мъ и́мъ пу́ть и́нъ и се́рдце и́но, боя́тися мене́ вся́ дни́, на благоту́ и́мъ и ча́домъ и́хъ по ни́хъ:

и завѣща́ю и́мъ завѣ́тъ вѣ́чный, его́же не отвращу́ послѣди́ и́хъ, и стра́хъ мо́й да́мъ въ се́рдце и́хъ, ко е́же не отступи́ти и́мъ от мене́:

и посѣщу́ е́же ублажи́ти я́ и насажду́ я́ въ се́й земли́ съ вѣ́рою и со всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ и со все́ю душе́ю мое́ю.

Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь: я́коже наведо́хъ на лю́ди сiя́ вся́ зла́я сiя́ вели́кая, та́ко а́зъ наведу́ на ни́хъ вся́ благоты́, я́же а́зъ глаго́лахъ къ ни́мъ.

И возоблада́ютъ па́ки се́лы на земли́, о не́йже ты́ глаго́леши: непрохо́дна бу́детъ от человѣ́къ и скота́, и преда́шася въ ру́цѣ халде́йстѣ.

И притя́жутъ се́ла сребро́мъ: и впи́шеши въ кни́ги, и запеча́таеши, и опослуши́ши по́слухи въ земли́ Венiами́ни и о́крестъ Иерусали́ма, и во градѣ́хъ Иу́диныхъ и во градѣ́хъ го́рнихъ, и во градѣ́хъ по́льныхъ и во градѣ́хъ наге́въ {ю́жныхъ}: я́ко возвращу́ преселе́нiя и́хъ, глаго́летъ Госпо́дь.

Еврейский

הַדָּבָר אֲשֶׁר־הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ מֵאֵת יְהוָה, בִּשְׁנַת (בַּשָּׁנָה) הָעֲשִׂרִית, לְצִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; הִיא הַשָּׁנָה שְׁמֹנֶה־עֶשְׂרֵה שָׁנָה לִנְבוּכַדְרֶאצַּר׃

וְאָז, חֵיל מֶלֶךְ בָּבֶל, צָרִים עַל־יְרוּשָׁלִָם; וְיִרְמְיָהוּ הַנָּבִיא, הָיָה כָלוּא בַּחֲצַר הַמַּטָּרָה, אֲשֶׁר בֵּית־מֶלֶךְ יְהוּדָה׃

אֲשֶׁר כְּלָאוֹ, צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה לֵאמֹר; מַדּוּעַ אַתָּה נִבָּא לֵאמֹר, כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי נֹתֵן אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל וּלְכָדָהּ׃

וְצִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה, לֹא יִמָּלֵט מִיַּד הַכַּשְׂדִּים; כִּי הִנָּתֹן יִנָּתֵן בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל, וְדִבֶּר־פִּיו עִם־פִּיו, וְעֵינָיו אֶת־עֵינוֹ (עֵינָיו) תִּרְאֶינָה׃

וּבָבֶל יוֹלִךְ אֶת־צִדְקִיָּהוּ וְשָׁם יִהְיֶה, עַד־פָּקְדִי אֹתוֹ נְאֻם־יְהוָה; כִּי תִלָּחֲמוּ אֶת־הַכַּשְׂדִּים לֹא תַצְלִיחוּ׃ פ

וַיֹּאמֶר יִרְמְיָהוּ; הָיָה דְּבַר־יְהוָה אֵלַי לֵאמֹר׃

הִנֵּה חֲנַמְאֵל, בֶּן־שַׁלֻּם דֹּדְךָ, בָּא אֵלֶיךָ לֵאמֹר; קְנֵה לְךָ, אֶת־שָׂדִי אֲשֶׁר בַּעֲנָתוֹת, כִּי לְךָ מִשְׁפַּט הַגְּאֻלָּה לִקְנוֹת׃

וַיָּבֹא אֵלַי חֲנַמְאֵל בֶּן־דֹּדִי כִּדְבַר יְהוָה אֶל־חֲצַר הַמַּטָּרָה, וַיֹּאמֶר אֵלַי קְנֵה נָא אֶת־שָׂדִי אֲשֶׁר־בַּעֲנָתוֹת אֲשֶׁר בְּאֶרֶץ בִּנְיָמִין, כִּי־לְךָ מִשְׁפַּט הַיְרֻשָּׁה וּלְךָ הַגְּאֻלָּה קְנֵה־לָךְ; וָאֵדַע כִּי דְבַר־יְהוָה הוּא׃

וָאֶקְנֶה אֶת־הַשָּׂדֶה, מֵאֵת חֲנַמְאֵל בֶּן־דֹּדִי אֲשֶׁר בַּעֲנָתוֹת; וָאֶשְׁקֲלָה־לּוֹ אֶת־הַכֶּסֶף, שִׁבְעָה שְׁקָלִים וַעֲשָׂרָה הַכָּסֶף׃

וָאֶכְתֹּב בַּסֵּפֶר וָאֶחְתֹּם, וָאָעֵד עֵדִים; וָאֶשְׁקֹל הַכֶּסֶף בְּמֹאזְנָיִם׃

וָאֶקַּח אֶת־סֵפֶר הַמִּקְנָה; אֶת־הֶחָתוּם הַמִּצְוָה וְהַחֻקִּים וְאֶת־הַגָּלוּי׃

וָאֶתֵּן אֶת־הַסֵּפֶר הַמִּקְנָה, אֶל־בָּרוּךְ בֶּן־נֵרִיָּה בֶּן־מַחְסֵיָה, לְעֵינֵי חֲנַמְאֵל דֹּדִי, וּלְעֵינֵי הָעֵדִים, הַכֹּתְבִים בְּסֵפֶר הַמִּקְנָה; לְעֵינֵי כָּל־הַיְּהוּדִים, הַיֹּשְׁבִים בַּחֲצַר הַמַּטָּרָה׃

וָאֲצַוֶּה אֶת־בָּרוּךְ, לְעֵינֵיהֶם לֵאמֹר׃

כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, לָקוֹחַ אֶת־הַסְּפָרִים הָאֵלֶּה אֵת סֵפֶר הַמִּקְנָה הַזֶּה וְאֵת הֶחָתוּם, וְאֵת סֵפֶר הַגָּלוּי הַזֶּה, וּנְתַתָּם בִּכְלִי־חָרֶשׂ; לְמַעַן יַעַמְדוּ יָמִים רַבִּים׃ ס

כִּי כֹה אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; עוֹד יִקָּנוּ בָתִּים וְשָׂדוֹת וּכְרָמִים בָּאָרֶץ הַזֹּאת׃ פ

וָאֶתְפַּלֵּל אֶל־יְהוָה; אַחֲרֵי תִתִּי אֶת־סֵפֶר הַמִּקְנָה, אֶל־בָּרוּךְ בֶּן־נֵרִיָּה לֵאמֹר׃

אֲהָהּ אֲדֹנָי יְהוִה, הִנֵּה אַתָּה עָשִׂיתָ, אֶת־הַשָּׁמַיִם וְאֶת־הָאָרֶץ, בְּכֹחֲךָ הַגָּדוֹל, וּבִזְרֹעֲךָ הַנְּטוּיָה; לֹא־יִפָּלֵא מִמְּךָ כָּל־דָּבָר׃

עֹשֶׂה חֶסֶד לַאֲלָפִים, וּמְשַׁלֵּם עֲוֹן אָבוֹת, אֶל־חֵיק בְּנֵיהֶם אַחֲרֵיהֶם; הָאֵל הַגָּדוֹל הַגִּבּוֹר, יְהוָה צְבָאוֹת שְׁמוֹ׃

גְּדֹל הָעֵצָה, וְרַב הָעֲלִילִיָּה; אֲשֶׁר־עֵינֶיךָ פְקֻחוֹת, עַל־כָּל־דַּרְכֵי בְּנֵי אָדָם, לָתֵת לְאִישׁ כִּדְרָכָיו, וְכִפְרִי מַעֲלָלָיו׃

אֲשֶׁר־שַׂמְתָּ אֹתוֹת וּמֹפְתִים בְּאֶרֶץ־מִצְרַיִם עַד־הַיּוֹם הַזֶּה, וּבְיִשְׂרָאֵל וּבָאָדָם; וַתַּעֲשֶׂה־לְּךָ שֵׁם כַּיּוֹם הַזֶּה׃

וַתֹּצֵא אֶת־עַמְּךָ אֶת־יִשְׂרָאֵל מֵאֶרֶץ מִצְרָיִם; בְּאֹתוֹת וּבְמוֹפְתִים, וּבְיָד חֲזָקָה וּבְאֶזְרוֹעַ נְטוּיָה, וּבְמוֹרָא גָּדוֹל׃

וַתִּתֵּן לָהֶם אֶת־הָאָרֶץ הַזֹּאת, אֲשֶׁר־נִשְׁבַּעְתָּ לַאֲבוֹתָם לָתֵת לָהֶם; אֶרֶץ זָבַת חָלָב וּדְבָשׁ׃

וַיָּבֹאוּ וַיִּרְשׁוּ אֹתָהּ, וְלֹא־שָׁמְעוּ בְקוֹלֶךָ וּבְתֹרוֹתֶךָ (וּבְתוֹרָתְךָ) לֹא־הָלָכוּ, אֵת כָּל־אֲשֶׁר צִוִּיתָה לָהֶם לַעֲשׂוֹת לֹא עָשׂוּ; וַתַּקְרֵא אֹתָם, אֵת כָּל־הָרָעָה הַזֹּאת׃

הִנֵּה הַסֹּלְלוֹת, בָּאוּ הָעִיר לְלָכְדָהּ, וְהָעִיר נִתְּנָה, בְּיַד הַכַּשְׂדִּים הַנִּלְחָמִים עָלֶיהָ, מִפְּנֵי הַחֶרֶב וְהָרָעָב וְהַדָּבֶר; וַאֲשֶׁר דִּבַּרְתָּ הָיָה וְהִנְּךָ רֹאֶה׃

וְאַתָּה אָמַרְתָּ אֵלַי אֲדֹנָי יְהוִה, קְנֵה־לְךָ הַשָּׂדֶה בַּכֶּסֶף וְהָעֵד עֵדִים; וְהָעִיר נִתְּנָה בְּיַד הַכַּשְׂדִּים׃

וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יִרְמְיָהוּ לֵאמֹר׃

הִנֵּה אֲנִי יְהוָה, אֱלֹהֵי כָּל־בָּשָׂר; הֲמִמֶּנִּי, יִפָּלֵא כָּל־דָּבָר׃

לָכֵן כֹּה אָמַר יְהוָה; הִנְנִי נֹתֵן אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בְּיַד הַכַּשְׂדִּים, וּבְיַד נְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל וּלְכָדָהּ׃

וּבָאוּ הַכַּשְׂדִּים, הַנִּלְחָמִים עַל־הָעִיר הַזֹּאת, וְהִצִּיתוּ אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בָּאֵשׁ וּשְׂרָפוּהָ; וְאֵת הַבָּתִּים אֲשֶׁר קִטְּרוּ עַל־גַּגּוֹתֵיהֶם לַבַּעַל, וְהִסִּכוּ נְסָכִים לֵאלֹהִים אֲחֵרִים, לְמַעַן הַכְעִסֵנִי׃

כִּי־הָיוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל וּבְנֵי יְהוּדָה, אַךְ עֹשִׂים הָרַע בְּעֵינַי מִנְּעֻרֹתֵיהֶם; כִּי בְנֵי־יִשְׂרָאֵל, אַךְ מַכְעִסִים אֹתִי בְּמַעֲשֵׂה יְדֵיהֶם נְאֻם־יְהוָה׃

כִּי עַל־אַפִּי וְעַל־חֲמָתִי, הָיְתָה לִּי הָעִיר הַזֹּאת, לְמִן־הַיּוֹם אֲשֶׁר בָּנוּ אוֹתָהּ, וְעַד הַיּוֹם הַזֶּה; לַהֲסִירָהּ מֵעַל פָּנָי׃

עַל כָּל־רָעַת בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל וּבְנֵי יְהוּדָה, אֲשֶׁר עָשׂוּ לְהַכְעִסֵנִי, הֵמָּה מַלְכֵיהֶם שָׂרֵיהֶם, כֹּהֲנֵיהֶם וּנְבִיאֵיהֶם; וְאִישׁ יְהוּדָה, וְיֹשְׁבֵי יְרוּשָׁלִָם׃

וַיִּפְנוּ אֵלַי עֹרֶף וְלֹא פָנִים; וְלַמֵּד אֹתָם הַשְׁכֵּם וְלַמֵּד, וְאֵינָם שֹׁמְעִים לָקַחַת מוּסָר׃

וַיָּשִׂימוּ שִׁקּוּצֵיהֶם, בַּבַּיִת אֲשֶׁר־נִקְרָא־שְׁמִי עָלָיו לְטַמְּאוֹ׃

וַיִּבְנוּ אֶת־בָּמוֹת הַבַּעַל אֲשֶׁר בְּגֵיא בֶן־הִנֹּם, לְהַעֲבִיר אֶת־בְּנֵיהֶם וְאֶת־בְּנוֹתֵיהֶם לַמֹּלֶךְ, אֲשֶׁר לֹא־צִוִּיתִים, וְלֹא עָלְתָה עַל־לִבִּי, לַעֲשׂוֹת הַתּוֹעֵבָה הַזֹּאת; לְמַעַן הַחֲטִי (הַחֲטִיא) אֶת־יְהוּדָה׃ ס

וְעַתָּה לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; אֶל־הָעִיר הַזֹּאת אֲשֶׁר אַתֶּם אֹמְרִים, נִתְּנָה בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל, בַּחֶרֶב וּבָרָעָב וּבַדָּבֶר׃

הִנְנִי מְקַבְּצָם מִכָּל־הָאֲרָצוֹת, אֲשֶׁר הִדַּחְתִּים שָׁם בְּאַפִּי וּבַחֲמָתִי וּבְקֶצֶף גָּדוֹל; וַהֲשִׁבֹתִים אֶל־הַמָּקוֹם הַזֶּה, וְהֹשַׁבְתִּים לָבֶטַח׃

וְהָיוּ לִי לְעָם; וַאֲנִי אֶהְיֶה לָהֶם לֵאלֹהִים׃

וְנָתַתִּי לָהֶם לֵב אֶחָד וְדֶרֶךְ אֶחָד, לְיִרְאָה אוֹתִי כָּל־הַיָּמִים; לְטוֹב לָהֶם, וְלִבְנֵיהֶם אַחֲרֵיהֶם׃

וְכָרַתִּי לָהֶם בְּרִית עוֹלָם, אֲשֶׁר לֹא־אָשׁוּב מֵאַחֲרֵיהֶם, לְהֵיטִיבִי אוֹתָם; וְאֶת־יִרְאָתִי אֶתֵּן בִּלְבָבָם, לְבִלְתִּי סוּר מֵעָלָי׃

וְשַׂשְׂתִּי עֲלֵיהֶם לְהֵטִיב אוֹתָם; וּנְטַעְתִּים בָּאָרֶץ הַזֹּאת בֶּאֱמֶת, בְּכָל־לִבִּי וּבְכָל־נַפְשִׁי׃ ס

כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה, כַּאֲשֶׁר הֵבֵאתִי אֶל־הָעָם הַזֶּה, אֵת כָּל־הָרָעָה הַגְּדוֹלָה הַזֹּאת; כֵּן אָנֹכִי מֵבִיא עֲלֵיהֶם אֶת־כָּל־הַטּוֹבָה, אֲשֶׁר אָנֹכִי דֹּבֵר עֲלֵיהֶם׃

וְנִקְנָה הַשָּׂדֶה בָּאָרֶץ הַזֹּאת; אֲשֶׁר אַתֶּם אֹמְרִים, שְׁמָמָה הִיא מֵאֵין אָדָם וּבְהֵמָה, נִתְּנָה בְּיַד הַכַּשְׂדִּים׃

שָׂדוֹת בַּכֶּסֶף יִקְנוּ, וְכָתוֹב בַּסֵּפֶר וְחָתוֹם וְהָעֵד עֵדִים, בְּאֶרֶץ בִּנְיָמִן וּבִסְבִיבֵי יְרוּשָׁלִַם, וּבְעָרֵי יְהוּדָה וּבְעָרֵי הָהָר, וּבְעָרֵי הַשְּׁפֵלָה וּבְעָרֵי הַנֶּגֶב; כִּי־אָשִׁיב אֶת־שְׁבוּתָם נְאֻם־יְהוָה׃ פ

Украинский (Огієнко)

Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, це вісімнадцятий рік Навуходоносора.

А тоді військо вавилонського царя облягало Єрусалим, а пророк Єремія був ув́язнений в подвір́ї в́язниці, що була при домі царя Юдиного,

що ув́язнив його Седекія, цар Юдин, говорячи: Нащо ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я видам це місто в руку вавилонського царя, і він здобуде його…

А Седекія, цар Юдин, не втече від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя, і будуть говорити уста його з його устами, а очі його будуть бачити очі його…

І заведе він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відвідаю його, говорить Господь.
Коли ж будете воювати з халдеями, не пощаститься вам…

А Єремія відказав: Було мені слово Господнє таке:

Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дядька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне право купити.

І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подвір́я в́язниці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спадщини й твій викуп, купи собі!
І пізнав я, що це слово Господнє.

І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім шеклів срібла.

А написав я купчу, і запечатав, і засвідчив свідками, та й зважив срібло вагою.

І взяв я купчого листа запечатаного, за законом та уставами, і відкритого.

І дав я купчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір́ї в́язниці.

І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього купчого листа, і запечатаного, і того листа відкритого, і даси його в глиняний посуд, щоб заховались на довгий час.

Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми та поля й виноградники в цьому Краї!

І молився я до Господа потому, як дав був купчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:

О Господи, Боже!
Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, нічого для Тебе нема неможливого!

Милість Ти тисячам чиниш, і за провину батьків після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могутній, Господь Саваот Йому Ймення!

Великий в пораді й могутній у чинах, що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів,

що знаки та чуда чинив Ти в єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між народом, і зробив Собі Ймення, як цього дня!

І Ти вивів народ Свій Ізраїля з краю єгипетського знаками та чудами, і рукою потужною, і раменом витягненим та страхом великим.

І дав Ти їм Край цей, який їхнім батькам заприсяг був, щоб дати їм Край цей, що тече молоком він та медом.

І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Законом Твоїм не ходили;
усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спіткало їх все оце лихо…

Ось доходять до міста вали, щоб здобути його, й місто віддане буде у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і моровицю…
І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.

А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срібло, і засвідч купівлю свідками.
ось місто віддане буде у руку халдеїв…

І було Господнє слово до Єремії, говорячи:

Ось Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе?

Тому так промовляє Господь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і він здобуде його!

І прийдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпалять це місто огнем, та й спалять його й ті доми, що приносились жертви Ваалові на їхніх дахах, і лилися литі жертви для інших богів, щоб Мене прогнівити…

Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиняли на очах Моїх від юнацтва свого, сини бо Ізраїлеві лиш гнівили Мене чином рук своїх, каже Господь…

Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лютість Мою з того дня, як його збудували, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця

за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учинили, щоб гнівити Мене, вони, їхні царі, князі, їхні священики й їхні пророки, і юдеяни й мешканці Єрусалиму…

І вони обернулись до Мене потилицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, та не слухалися, щоб прийняти науку…

І поклали гидоти свої в тому храмі, в якому Ім́я Моє кликалося, щоб його занечистити…

І побудували жертовні пагірки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не входило в серце Мені, щоб чинити ту гидоту, щоб уводити Юду у гріх.

Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно віддане буде у руку царя вавилонського мечем, і голодом, і моровицею:

Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди вигнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересердям, і верну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно,

і вони Мені стануть народом, а Я буду їм Богом!

І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них.

І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!

І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю.

Бо так промовляє Господь: Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них!

І купуватимуть поле в цім Краї, про якого ви кажете: Він спустошення, так що немає людини й скотини, він відданий в руку халдеїв.

І будуть вони купувати поля за срібло, і писати про це у листі, й запечатувати, і свідчити свідками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірських, і в містах долішніх, і в містах південних, бо верну їх із полону, говорить Господь!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

اَلْكَلِمَةُ الَّتِي صَارَتْ إِلَى إِرْمِيَا مِنْ قِبَلِ الرَّبِّ،فِي السَّنَةِ الْعَاشِرَةِ لِصِدْقِيَّا مَلِكِ يَهُوذَا، هِيَ السَّنَةُ الثَّامِنَةُ عَشَرَةَ لِنَبُوخَذْرَاصَّرَ،

وَكَانَ حِينَئِذٍ جَيْشُ مَلِكِ بَابِلَ يُحَاصِرُ أُورُشَلِيمَ، وَكَانَ إِرْمِيَا النَّبِيُّ مَحْبُوسًا فِي دَارِ السِّجْنِ الَّذِي فِي بَيْتِ مَلِكِ يَهُوذَا،

لأَنَّ صِدْقِيَّا مَلِكَ يَهُوذَا حَبَسَهُ قَائِلاً: «لِمَاذَا تَنَبَّأْتَ قَائِلاً: هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: هأَنَذَا أَدْفَعُ هذِهِ الْمَدِينَةَ لِيَدِ مَلِكِ بَابِلَ، فَيَأْخُذُهَا؟

وَصِدْقِيَّا مَلِكُ يَهُوذَا لاَ يُفْلِتُ مِنْ يَدِ الْكَلْدَانِيِّينَ بَلْ إِنَّمَا يُدْفَعُ لِيَدِ مَلِكِ بَابِلَ، وَيُكَلِّمُهُ فَمًا لِفَمٍ وَعَيْنَاهُ تَرَيَانِ عَيْنَيْهِ،

وَيَسِيرُ بِصِدْقِيَّا إِلَى بَابِلَ فَيَكُونُ هُنَاكَ حَتَّى أَفْتَقِدَهُ، يَقُولُ الرَّبُّ. إِنْ حَارَبْتُمُ الْكَلْدَانِيِّينَ لاَ تَنْجَحُونَ».

فَقَالَ إِرْمِيَا: «كَلِمَةُ الرَّبِّ صَارَتْ إِلَيَّ قَائِلَةً:

هُوَذَا حَنَمْئِيلُ بْنُ شَلُّومَ عَمِّكَ يَأْتِي إِلَيْكَ قَائِلاً: اشْتَرِ لِنَفْسِكَ حَقْلِي الَّذِي فِي عَنَاثُوثَ، لأَنَّ لَكَ حَقَّ الْفِكَاكِ لِلشِّرَاءِ».

فَجَاءَ إِلَيَّ حَنَمْئِيلُ ابْنُ عَمِّي حَسَبَ كَلِمَةِ الرَّبِّ إِلَى دَارِ السِّجْنِ، وَقَالَ لِي: «اشْتَرِ حَقْلِي الَّذِي فِي عَنَاثُوثَ الَّذِي فِي أَرْضِ بِنْيَامِينَ، لأَنَّ لَكَ حَقَّ الإِرْثِ، وَلَكَ الْفِكَاكُ. اشْتَرِهِ لِنَفْسِكَ». فَعَرَفْتُ أَنَّهَا كَلِمَةُ الرَّبِّ.

فَاشْتَرَيْتُ مِنْ حَنَمْئِيلَ ابْنِ عَمِّي الْحَقْلَ الَّذِي فِي عَنَاثُوثَ، وَوَزَنْتُ لَهُ الْفِضَّةَ، سَبْعَةَ عَشَرَ شَاقِلاً مِنَ الْفِضَّةِ.

وَكَتَبْتُهُ فِي صَكّ وَخَتَمْتُ وَأَشْهَدْتُ شُهُودًا، وَوَزَنْتُ الْفِضَّةَ بِمَوَازِينَ.

وَأَخَذْتُ صَكَّ الشِّرَاءِ الْمَخْتُومَ حَسَبَ الْوَصِيَّةِ وَالْفَرِيضَةِ وَالْمَفْتُوحَ.

وَسَلَّمْتُ صَكَّ الشِّرَاءِ لِبَارُوخَ بْنِ نِيرِيَّا بْنِ مَحْسِيَا أَمَامَ حَنَمْئِيلَ ابْنِ عَمِّي، وَأَمَامَ الشُّهُودِ الَّذِينَ أَمْضَوْا صَكَّ الشِّرَاءِ أَمَامَ كُلِّ الْيَهُودِ الْجَالِسِينَ فِي دَارِ السِّجْنِ.

وَأَوْصَيْتُ بَارُوخَ أَمَامَهُمْ قَائِلاً:

«هكَذَا قَالَ رَبُّ الْجُنُودِ إِلهُ إِسْرَائِيلَ: خُذْ هذَيْنِ الصَّكَّيْنِ، صَكَّ الشِّرَاءِ هذَا الْمَخْتُومَ، وَالصَّكَّ الْمَفْتُوحَ هذَا، وَاجْعَلْهُمَا فِي إِنَاءٍ مِنْ خَزَفٍ لِكَيْْ يَبْقَيَا أَيَّامًا كَثِيرَةً.

لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ رَبُّ الْجُنُودِ إِلهُ إِسْرَائِيلَ: سَيَشْتَرُونَ بَعْدُ بُيُوتًا وَحُقُولاً وَكُرُومًا فِي هذِهِ الأَرْضِ».

ثُمَّ صَلَّيْتُ إِلَى الرَّبِّ بَعْدَ تَسْلِيمِ صَكِّ الشِّرَاءِ لِبَارُوخَ بْنِ نِيرِيَّا قَائِلاً:

«آهِ، أَيُّهَا السَّيِّدُ الرَّبُّ، هَا إِنَّكَ قَدْ صَنَعْتَ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضَ بِقُوَّتِكَ الْعَظِيمَةِ، وَبِذِرَاعِكَ الْمَمْدُودَةِ. لاَ يَعْسُرُ عَلَيْكَ شَيْءٌ.

صَانِعُ الإِحْسَانِ لأُلُوفٍ، وَمُجَازِي ذَنْبِ الآبَاءِ فِي حِضْنِ بَنِيهِمْ بَعْدَهُمُ، الإِلهُ الْعَظِيمُ الْجَبَّارُ، رَبُّ الْجُنُودِ اسْمُهُ.

عَظِيمٌ فِي الْمَشُورَةِ، وَقَادِرٌ فِي الْعَمَلِ، الَّذِي عَيْنَاكَ مَفْتُوحَتَانِ عَلَى كُلِّ طُرُقِ بَنِي آدَمَ لِتُعْطِيَ كُلَّ وَاحِدٍ حَسَبَ طُرُقِهِ، وَحَسَبَ ثَمَرِ أَعْمَالِهِ.

الَّذِي جَعَلْتَ آيَاتٍ وَعَجَائِبَ فِي أَرْضِ مِصْرَ إِلَى هذَا الْيَوْمِ، وَفِي إِسْرَائِيلَ وَفِي النَّاسِ، وَجَعَلْتَ لِنَفْسِكَ اسْمًا كَهذَا الْيَوْمِ،

وَأَخْرَجْتَ شَعْبَكَ إِسْرَائِيلَ مِنْ أَرْضِ مِصْرَ بِآيَاتٍ وَعَجَائِبَ، وَبِيَدٍ شَدِيدَةٍ وَذِرَاعٍ مَمْدُودَةٍ وَمَخَافَةٍ عَظِيمَةٍ،

وَأَعْطَيْتَهُمْ هذِهِ الأَرْضَ الَّتِي حَلَفْتَ لآبَائِهِمْ أَنْ تُعْطِيَهُمْ إِيَّاهَا، أَرْضًا تَفِيضُ لَبَنًا وَعَسَلاً.

فَأَتَوْا وَامْتَلَكُوهَا، وَلَمْ يَسْمَعُوا لِصَوْتِكَ، وَلاَ سَارُوا فِي شَرِيعَتِكَ. كُلُّ مَا أَوْصَيْتَهُمْ أَنْ يَعْمَلُوهُ لَمْ يَعْمَلُوهُ، فَأَوْقَعْتَ بِهِمْ كُلَّ هذَا الشَّرِّ.

هَا الْمَتَارِسُ! قَدْ أَتَوْا إِلَى الْمَدِينَةِ لِيَأْخُذُوهَا، وَقَدْ دُفِعَتِ الْمَدِينَةُ لِيَدِ الْكَلْدَانِيِّينَ الَّذِينَ يُحَارِبُونَهَا بِسَبَبِ السَّيْفِ وَالْجُوعِ وَالْوَبَإِ، وَمَا تَكَلَّمْتَ بِهِ فَقَدْ حَدَثَ، وَهَا أَنْتَ نَاظِرٌ.

وَقَدْ قُلْتَ أَنْتَ لِي أَيُّهَا السَّيِّدُ الرَّبُّ: اشْتَرِ لِنَفْسِكَ الْحَقْلَ بِفِضَّةٍ وَأَشْهِدْ شُهُودًا، وَقَدْ دُفِعَتِ الْمَدِينَةُ لِيَدِ الْكَلْدَانِيِّينَ».

ثُمَّ صَارَتْ كَلِمَةُ الرَّبِّ إِلَى إِرْمِيَا قَائِلَةً:

«هأَنَذَا الرَّبُّ إِلهُ كُلِّ ذِي جَسَدٍ. هَلْ يَعْسُرُ عَلَيَّ أَمْرٌ مَا؟

لِذلِكَ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: هأَنَذَا أَدْفَعُ هذِهِ الْمَدِينَةَ لِيَدِ الْكَلْدَانِيِّينَ وَلِيَدِ نَبُوخَذْرَاصَّرَ مَلِكِ بَابِلَ فَيَأْخُذُهَا.

فَيَأْتِي الْكَلْدَانِيُّونَ الَّذِينَ يُحَارِبُونَ هذِهِ الْمَدِينَةَ، فَيُشْعِلُونَ هذِهِ الْمَدِينَةَ بِالنَّارِ، وَيُحْرِقُونَهَا وَالْبُيُوتَ الَّتِي بَخَّرُوا عَلَى سُطُوحِهَا لِلْبَعْلِ وَسَكَبُوا سَكَائِبَ لآلِهَةٍ أُخْرَى لِيُغِيظُونِي.

لأَنَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ وَبَنِي يَهُوذَا إِنَّمَا صَنَعُوا الشَّرَّ فِي عَيْنَيَّ مُنْذُ صِبَاهُمْ. لأَنَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ إِنَّمَا أَغَاظُونِي بِعَمَلِ أَيْدِيهِمْ، يَقُولُ الرَّبُّ.

لأَنَّ هذِهِ الْمَدِينَةَ قَدْ صَارَتْ لِي لِغَضَبِي وَلِغَيْظِي مِنَ الْيَوْمِ الَّذِي فِيهِ بَنَوْهَا إِلَى هذَا الْيَوْمِ، لأَنْزِعَهَا مِنْ أَمَامِ وَجْهِي

مِنْ أَجْلِ كُلِّ شَرِّ بَنِي إِسْرَائِيلَ وَبَنِي يَهُوذَا الَّذِي عَمِلُوهُ لِيُغِيظُونِي بِهِ، هُمْ وَمُلُوكُهُمْ وَرُؤَسَاؤُهُمْ وَكَهَنَتُهُمْ وَأَنْبِيَاؤُهُمْ وَرِجَالُ يَهُوذَا وَسُكَّانُ أُورُشَلِيمَ.

وَقَدْ حَوَّلُوا لِي الْقَفَا لاَ الْوَجْهَ. وَقَدْ عَلَّمْتُهُمْ مُبَكِّرًا وَمُعَلِّمًا، وَلكِنَّهُمْ لَمْ يَسْمَعُوا لِيَقْبَلُوا أَدَبًا.

بَلْ وَضَعُوا مَكْرُهَاتِهِمْ فِي الْبَيْتِ الَّذِي دُعِيَ بِاسْمِي، لِيُنَجِّسُوهُ.

وَبَنَوْا الْمُرْتَفِعَاتِ لِلْبَعْلِ الَّتِي فِي وَادِي ابْنِ هِنُّومَ، لِيُجِيزُوا بَنِيهِمْ وَبَنَاتِهِمْ فِي النَّارِ لِمُولَكَ، الأَمْرَ الَّذِي لَمْ أُوصِهِمْ بِهِ، وَلاَ صَعِدَ عَلَى قَلْبِي، لِيَعْمَلُوا هذَا الرِّجْسَ، لِيَجْعَلُوا يَهُوذَا يُخْطِئُ.

«وَالآنَ لِذلِكَ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ إِلهُ إِسْرَائِيلَ عَنْ هذِهِ الْمَدِينَةِ الَّتِي تَقُولُونَ إِنَّهَا قَدْ دُفِعَتْ لِيَدِ مَلِكِ بَابِلَ بِالسَّيْفِ وَالْجُوعِ وَالْوَبَإِ:

هأَنَذَا أَجْمَعُهُمْ مِنْ كُلِّ الأَرَاضِي الَّتِي طَرَدْتُهُمْ إِلَيْهَا بِغَضَبِي وَغَيْظِي وَبِسُخْطٍ عَظِيمٍ، وَأَرُدُّهُمْ إِلَى هذَا الْمَوْضِعِ، وَأُسَكِّنُهُمْ آمِنِينَ.

وَيَكُونُونَ لِي شَعْبًا وَأَنَا أَكُونُ لَهُمْ إِلهًا.

وَأُعْطِيهِمْ قَلْبًا وَاحِدًا وَطَرِيقًا وَاحِدًا لِيَخَافُونِي كُلَّ الأَيَّامِ، لِخَيْرِهِمْ وَخَيْرِ أَوْلاَدِهِمْ بَعْدَهُمْ.

وَأَقْطَعُ لَهُمْ عَهْدًا أَبَدِيًّا أَنِّي لاَ أَرْجِعُ عَنْهُمْ لأُحْسِنَ إِلَيْهِمْ، وَأَجْعَلُ مَخَافَتِي فِي قُلُوبِهِمْ فَلاَ يَحِيدُونَ عَنِّي.

وَأَفْرَحُ بِهِمْ لأُحْسِنَ إِلَيْهِمْ، وَأَغْرِسَهُمْ فِي هذِهِ الأَرْضِ بِالأَمَانَةِ بِكُلِّ قَلْبِي وَبِكُلِّ نَفْسِي.

لأَنَّهُ هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: كَمَا جَلَبْتُ عَلَى هذَا الشَّعْبِ كُلَّ هذَا الشَّرِّ الْعَظِيمِ، هكَذَا أَجْلِبُ أَنَا عَلَيْهِمْ كُلَّ الْخَيْرِ الَّذِي تَكَلَّمْتُ بِهِ إِلَيْهِمْ.

فَتُشْتَرَى الْحُقُولُ فِي هذِهِ الأَرْضِ الَّتِي تَقُولُونَ إِنَّهَا خَرِبَةٌ بِلاَ إِنْسَانٍ وَبِلاَ حَيَوَانٍ، وَقَدْ دُفِعَتْ لِيَدِ الْكَلْدَانِيِّينَ.

يَشْتَرُونَ الْحُقُولَ بِفِضَّةٍ، وَيَكْتُبُونَ ذلِكَ فِي صُكُوكٍ، وَيَخْتِمُونَ وَيُشْهِدُونَ شُهُودًا فِي أَرْضِ بِنْيَامِينَ وَحَوَالَيْ أُورُشَلِيمَ، وَفِي مُدُنِ يَهُوذَا وَمُدُنِ الْجَبَلِ وَمُدُنِ السَّهْلِ وَمُدُنِ الْجَنُوبِ، لأَنِّي أَرُدُّ سَبْيَهُمْ، يَقُولُ الرَّبُّ».