Скрыть
33:3
33:12
33:13
33:19
33:21
33:23
33:24
Церковнославянский (рус)
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и втори́цею, то́йже бя́ше еще́ свя́занъ во дворѣ́ темни́чнѣмъ, глаго́ля:
та́ко рече́ Госпо́дь, творя́й зе́млю и устроя́яй ю́, е́же испра́вити ю́, Госпо́дь и́мя ему́:
возопі́й ко мнѣ́, и от­вѣща́ю ти́ и воз­вѣщу́ тебѣ́ вели́кая и крѣ́пкая, и́хже не разумѣ́лъ еси́.
Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ о домѣ́хъ гра́да сего́ и о хра́мѣхъ царя́ Иу́дина, расте́рзан­ныхъ на остро́ги и на забра́ла,
е́же проти́витися ко халде́емъ, и напо́лню его́ ме́ртвыми человѣ́ки, и́хже порази́хъ во гнѣ́вѣ мо­е́мъ и въ я́рости мо­е́й, и от­врати́хъ лице́ мое́ от­ ни́хъ всѣ́хъ ра́ди зло́бъ и́хъ.
Се́, а́зъ наведу́ на ня́ срастѣ́нiе я́звы и исцѣле́нiе, и изврачу́ю я́ и явлю́ и́мъ, е́же слу́шати, и исцѣлю́ я́ и сотворю́ и́мъ ми́ръ и вѣ́ру:
и обращу́ преселе́нiе Иу́дино и преселе́нiе Изра́илево, и согражду́ я́, я́коже и пре́жде,
и очи́щу я́ от­ всѣ́хъ непра́вдъ и́хъ, и́миже согрѣши́ша ми́, и ми́лостивъ бу́ду всѣ́мъ непра́вдамъ и́хъ, и́миже от­ступи́ша от­ мене́.
И бу́детъ въ весе́лiе и во хвалу́ и въ вели́чiе всѣ́мъ лю́демъ земли́, и́же услы́шатъ вся́ благоты́, я́же а́зъ сотворю́ и́мъ, и убоя́т­ся, и огорча́т­ся о всѣ́хъ благота́хъ и о все́мъ ми́рѣ, его́же а́зъ сотворю́ и́мъ.
Та́ко рече́ Госпо́дь: еще́ услы́шит­ся въ се́мъ мѣ́стѣ, о не́мже вы́ глаго́лете: пу́сто е́сть от­ человѣ́къ и от­ ско́тъ, во градѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣ́ Иерусали́ма, опустѣ́в­шихъ, поне́же нѣ́сть человѣ́ка, ни скота́,
гла́съ весе́лiя и гла́съ ра́дости, гла́съ жениха́ и гла́съ невѣ́сты, гла́съ глаго́лющихъ: исповѣ́дайтеся Го́сподеви Вседержи́телю, я́ко бла́гъ Госпо́дь, я́ко въ вѣ́къ ми́лость его́: и при­­несу́тъ да́ры похвале́нiя въ до́мъ Госпо́день, я́ко воз­вращу́ все́ преселе́нiе земли́ тоя́ по пре́жнему, рече́ Госпо́дь.
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ: еще́ бу́дутъ на се́мъ мѣ́стѣ пустѣ́мъ, за е́же не бы́ти человѣ́ку, ни скоту́, во всѣ́хъ градѣ́хъ его́ обита́лища пастухо́въ пасу́щихъ о́вцы,
во градѣ́хъ го́рнихъ и во градѣ́хъ по́льныхъ, и во градѣ́хъ наге́въ и въ земли́ Венiами́ни, и во окре́стныхъ Иерусали́ма и во градѣ́хъ Иу́диныхъ, еще́ по́йдутъ о́вцы къ руцѣ́ исчисля́ющаго, глаго́летъ Госпо́дь.
Се́, дні́е гряду́тъ, рече́ Госпо́дь, и воз­ста́влю сло́во благо, е́же глаго́лахъ къ до́му Изра́илеву и къ до́му Иу́дину.
Во дне́хъ о́нѣхъ и въ то́ вре́мя про­израсти́ти сотворю́ дави́ду от­ра́сль пра́вды, и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду на земли́.
Во дне́хъ о́нѣхъ спасе́нъ бу́детъ Иу́да, и Иерусали́мъ пребу́детъ въ наде́жди: и сiе́ е́сть и́мя, и́мже нареку́тъ его́: Госпо́дь пра́веденъ на́шъ.
Та́ко бо рече́ Госпо́дь: не оскудѣ́етъ от­ дави́да му́жъ сѣдя́й на престо́лѣ до́му Изра́илева:
и от­ жерце́въ и от­ леви́товъ не поги́бнетъ му́жъ от­ лица́ мо­его́, при­­нося́й всесожже́нiя и да́ръ и творя́й же́ртвы по вся́ дни́.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и глаго́ля:
та́ко глаго́летъ Госпо́дь: мо́жетъ ли разори́тися завѣ́тъ мо́й со дне́мъ и завѣ́тъ мо́й съ но́щiю, е́же не бы́ти дню́ и но́щи во вре́мя свое́?
то́ и завѣ́тъ мо́й разори́т­ся съ дави́домъ рабо́мъ мо­и́мъ, е́же не бы́ти от­ него́ сы́ну ца́р­ст­ву­ю­щу на престо́лѣ его́, и съ Леви́ты и свяще́н­ники рабы́ мо­и́ми.
Я́коже сочте́ны бы́ти не мо́гутъ звѣ́зды небе́сныя, ни измѣ́ренъ бы́ти песо́къ морскі́й, та́ко умно́жу сѣ́мя раба́ мо­его́ дави́да и леви́ты служи́тели моя́.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и глаго́ля:
еда́ не ви́дѣлъ еси́, что́ реко́ша лю́дiе сі́и, глаго́люще: два́ наро́да, и́хже избра́ Госпо́дь, и се́, от­ве́рже я́: и преогорчи́ша люді́й мо­и́хъ, [сего́ ра́ди] я́ко да не бу́детъ ктому́ наро́дъ предъ ни́ми?
Та́ко рече́ Госпо́дь: не положи́хъ ли у́бо завѣ́та мо­его́ между́ дне́мъ и но́щiю и зако́новъ небеси́ и земли́?
Тогда́ и сѣ́мя Иа́ковле и дави́да раба́ мо­его́ от­ве́ргу, е́же не прiя́ти от­ сѣ́мене его́ князе́й сѣ́мене Авраа́ма и Исаа́ка и Иа́кова: я́ко па́ки воз­вращу́ плѣ́нъ и́хъ и поми́лую и́хъ.
Рус. (Юнгеров)
И было слово Господне к Иеремии вторично, когда он был еще связан во дворе темничном, и сказано:
Так говорит Господь, сотворивший землю и устроивший ее и приведший в порядок, Господь – имя Ему:
Воззови ко Мне, и Я отвечу тебе, и возвещу тебе великое и мощное, чего ты не знаешь.
Ибо так говорит Господь Бог Израилев о домах города сего и о домах царя Иудейского, разрушенных для (устройства) вала и щитов,
Чтобы противостоять Халдеям: Я наполню его мертвыми людьми, которых Я поражаю во гневе Моем и в ярости Моей, и отвращаю Лице Мое от них, за все пороки их.
Вот, Я заживлю и залечу их рану, и уврачую их, и открою им, что слушать, и исцелю их, и дарую им мир и веру.
И возвращу переселенных Иудеев и переселенных Израильтян, и возстановлю их, как (было) и прежде.
И очищу их от всех беззаконий их, которыми они согрешили предо Мною, и милостив буду ко всем неправдам их, коими они отступили от Меня.
И будут они веселием, и хвалою, и величием у всех народов земли, которые услышат о всех благах, какия Я окажу им, и убоятся, и огорчатся из-за всех благ и из-за всего мира, которые Я доставлю им.
Так говорит Господь: еще услышат в сем месте, - о котором вы говорите: пусто, – без людей и без скота, в городах Иудейских и на улицах Иерусалима, которые опустели, ибо нет ни людей, ни скота,
Голос веселия и голос радости, голос жениха и голос невесты, голос говорящих: „прославляйте Господа Вседержителя, ибо благ Господь, ибо во век милость Его“, и принесут дары хваления в дом Господень, ибо возвращу всех переселенных земли той в прежнее состояние, говорит Господь.
Так говорит Господь сил: еще будет на этом пустом месте, - так как на нем нет ни людей, ни скота, и во всех городах его жилища пастухов, пасущих овец,
В городах нагорных, и в городах равнины, и в городах южных, и в земле Вениамина, и в окрестностях Иерусалима, и в городах Иуды, опять будут проходить овцы под рукою считающого, говорит Господь.
Вот наступают дни, говорит Господь, и Я исполню доброе слово Мое, которое Я изрек о доме Израиля и о доме Иуды.
В те дни и в то время Я произращу Давиду Отрасль Праведную, и будет производить суд и правду на земле.
В те дни спасен будет Иуда и Иерусалим будет жить безопасно, и сие имя, коим назовут Его: „Господь Праведный нашъ“.
Ибо так говорит Господь: не прекратится у Давида муж, сидящий на престоле дома Израилева,
И из священников и левитов не прекратится муж пред Лицем Моим, приносящий всесожжения и дар и совершающий жертвоприношения всякий день.
И было слово Господне к Иеремии и сказано:
Так говорит Господь: если может нарушиться завет Мой о дне и завет Мой о ночи, чтобы не было ни дня, ни ночи в свое время,
То разрушится и завет Мой с Давидом, рабом Моим, чтобы не было у него сына, царствующого на престоле его, и с левитами и священниками рабами Моими.
Как не могут быть сочтены звезды небесныя и не может быть измерен песок морской, так умножу семя раба Моего Давида и левитов, служащих Мне.
И было слово Господне к Иеремии и сказано:
Ужели ты не видишь, что народ этот говорит: „два племени, которыя избрал Господь, вот Он отверг ихъ“? и (чрез сие) презирают народ Мой, как бы он уже не будет народом в глазах их.
Так говорит Господь: если завета Моего о дне и ночи, и законов неба и земли Я не утвердил,
То и семя Иакова и Давида, раба Моего, отвергну, чтобы не брать из семени его князей для семени Авраама, и Исаака, и Иакова, ибо снова возвращу пленных их и помилую их.
Еврейский
וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֶל־יִרְמְיָהוּ שֵׁנִית; וְהוּא עוֹדֶנּוּ עָצוּר, בַּחֲצַר הַמַּטָּרָה לֵאמֹר׃
כֹּה־אָמַר יְהוָה עֹשָׂהּ; יְהוָה, יוֹצֵר אוֹתָהּ לַהֲכִינָהּ יְהוָה שְׁמוֹ׃
קְרָא אֵלַי וְאֶעֱנֶךָּ; וְאַגִּידָה לְּךָ גְּדֹלוֹת וּבְצֻרוֹת לֹא יְדַעְתָּם׃ ס
כִּי כֹה אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, עַל־בָּתֵּי הָעִיר הַזֹּאת, וְעַל־בָּתֵּי מַלְכֵי יְהוּדָה; הַנְּתֻצִים אֶל־הַסֹּלְלוֹת וְאֶל־הֶחָרֶב׃
בָּאִים, לְהִלָּחֵם אֶת־הַכַּשְׂדִּים, וּלְמַלְאָם אֶת־פִּגְרֵי הָאָדָם, אֲשֶׁר־הִכֵּיתִי בְאַפִּי וּבַחֲמָתִי; וַאֲשֶׁר הִסְתַּרְתִּי פָנַי מֵהָעִיר הַזֹּאת, עַל כָּל־רָעָתָם׃
הִנְנִי מַעֲלֶה־לָּהּ אֲרֻכָה וּמַרְפֵּא וּרְפָאתִים; וְגִלֵּיתִי לָהֶם, עֲתֶרֶת שָׁלוֹם וֶאֱמֶת׃
וַהֲשִׁבֹתִי אֶת־שְׁבוּת יְהוּדָה, וְאֵת שְׁבוּת יִשְׂרָאֵל; וּבְנִתִים כְּבָרִאשֹׁנָה׃
וְטִהַרְתִּים, מִכָּל־עֲוֹנָם אֲשֶׁר חָטְאוּ־לִי; וְסָלַחְתִּי, לְכוֹל־ (לְכָל־) עֲוֹנוֹתֵיהֶם אֲשֶׁר חָטְאוּ־לִי, וַאֲשֶׁר פָּשְׁעוּ בִי׃
וְהָיְתָה לִּי, לְשֵׁם שָׂשׂוֹן לִתְהִלָּה וּלְתִפְאֶרֶת, לְכֹל גּוֹיֵי הָאָרֶץ; אֲשֶׁר יִשְׁמְעוּ אֶת־כָּל־הַטּוֹבָה, אֲשֶׁר אָנֹכִי עֹשֶׂה אֹתָם, וּפָחֲדוּ וְרָגְזוּ, עַל כָּל־הַטּוֹבָה וְעַל כָּל־הַשָּׁלוֹם, אֲשֶׁר אָנֹכִי עֹשֶׂה לָּהּ׃ ס
כֹּה אָמַר יְהוָה, עוֹד יִשָּׁמַע בַּמָּקוֹם־הַזֶּה, אֲשֶׁר אַתֶּם אֹמְרִים, חָרֵב הוּא, מֵאֵין אָדָם וּמֵאֵין בְּהֵמָה; בְּעָרֵי יְהוּדָה וּבְחֻצוֹת יְרוּשָׁלִַם, הַנְשַׁמּוֹת, מֵאֵין אָדָם וּמֵאֵין יוֹשֵׁב וּמֵאֵין בְּהֵמָה׃
קוֹל שָׂשׂוֹן וְקוֹל שִׂמְחָה, קוֹל חָתָן וְקוֹל כַּלָּה, קוֹל אֹמְרִים הוֹדוּ אֶת־יְהוָה צְבָאוֹת כִּי־טוֹב יְהוָה כִּי־לְעוֹלָם חַסְדּוֹ, מְבִאִים תּוֹדָה בֵּית יְהוָה; כִּי־אָשִׁיב אֶת־שְׁבוּת־הָאָרֶץ כְּבָרִאשֹׁנָה אָמַר יְהוָה׃ ס
כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת, עוֹד יִהְיֶה בַּמָּקוֹם הַזֶּה, הֶחָרֵב מֵאֵין־אָדָם וְעַד־בְּהֵמָה וּבְכָל־עָרָיו; נְוֵה רֹעִים, מַרְבִּצִים צֹאן׃
בְּעָרֵי הָהָר בְּעָרֵי הַשְּׁפֵלָה וּבְעָרֵי הַנֶּגֶב, וּבְאֶרֶץ בִּנְיָמִן וּבִסְבִיבֵי יְרוּשָׁלִַם וּבְעָרֵי יְהוּדָה; עֹד תַּעֲבֹרְנָה הַצֹּאן עַל־יְדֵי מוֹנֶה אָמַר יְהוָה׃ ס
הִנֵּה יָמִים בָּאִים נְאֻם־יְהוָה; וַהֲקִמֹתִי אֶת־הַדָּבָר הַטּוֹב, אֲשֶׁר דִּבַּרְתִּי אֶל־בֵּית יִשְׂרָאֵל וְעַל־בֵּית יְהוּדָה׃
בַּיָּמִים הָהֵם וּבָעֵת הַהִיא, אַצְמִיחַ לְדָוִד צֶמַח צְדָקָה; וְעָשָׂה מִשְׁפָּט וּצְדָקָה בָּאָרֶץ׃
בַּיָּמִים הָהֵם תִּוָּשַׁע יְהוּדָה, וִירוּשָׁלִַם תִּשְׁכּוֹן לָבֶטַח; וְזֶה אֲשֶׁר־יִקְרָא־לָהּ יְהוָה צִדְקֵנוּ׃ ס
כִּי־כֹה אָמַר יְהוָה; לֹא־יִכָּרֵת לְדָוִד, אִישׁ יֹשֵׁב עַל־כִּסֵּא בֵית־יִשְׂרָאֵל׃
וְלַכֹּהֲנִים הַלְוִיִּם, לֹא־יִכָּרֵת אִישׁ מִלְּפָנָי; מַעֲלֶה עוֹלָה וּמַקְטִיר מִנְחָה וְעֹשֶׂה־זֶּבַח כָּל־הַיָּמִים׃ ס
וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יִרְמְיָהוּ לֵאמוֹר׃
כֹּה אָמַר יְהוָה, אִם־תָּפֵרוּ אֶת־בְּרִיתִי הַיּוֹם, וְאֶת־בְּרִיתִי הַלָּיְלָה; וּלְבִלְתִּי הֱיוֹת יוֹמָם־וָלַיְלָה בְּעִתָּם׃
גַּם־בְּרִיתִי תֻפַר אֶת־דָּוִד עַבְדִּי, מִהְיוֹת־לוֹ בֵן מֹלֵךְ עַל־כִּסְאוֹ; וְאֶת־הַלְוִיִּם הַכֹּהֲנִים מְשָׁרְתָי׃
אֲשֶׁר לֹא־יִסָּפֵר צְבָא הַשָּׁמַיִם, וְלֹא יִמַּד חוֹל הַיָּם; כֵּן אַרְבֶּה, אֶת־זֶרַע דָּוִד עַבְדִּי, וְאֶת־הַלְוִיִּם מְשָׁרְתֵי אֹתִי׃ ס
וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יִרְמְיָהוּ לֵאמֹר׃
הֲלוֹא רָאִיתָ, מָה־הָעָם הַזֶּה דִּבְּרוּ לֵאמֹר, שְׁתֵּי הַמִּשְׁפָּחוֹת, אֲשֶׁר בָּחַר יְהוָה בָּהֶם וַיִּמְאָסֵם; וְאֶת־עַמִּי יִנְאָצוּן, מִהְיוֹת עוֹד גּוֹי לִפְנֵיהֶם׃ ס
כֹּה אָמַר יְהוָה, אִם־לֹא בְרִיתִי יוֹמָם וָלָיְלָה; חֻקּוֹת שָׁמַיִם וָאָרֶץ לֹא־שָׂמְתִּי׃
גַּם־זֶרַע יַעֲקוֹב וְדָוִד עַבְדִּי אֶמְאַס, מִקַּחַת מִזַּרְעוֹ מֹשְׁלִים, אֶל־זֶרַע אַבְרָהָם יִשְׂחָק וְיַעֲקֹב; כִּי־אָשׁוּב (אָשִׁיב) אֶת־שְׁבוּתָם וְרִחַמְתִּים׃ ס
ВА Ирмиё ҳанӯз дар саҳни посгоҳ маҳбус буд, ки каломи Парвардигор бори дуюм бар ӯ нозил шуда, гуфт:
«Парвардигоре ки ин корро мекунад, Парвардигоре ки инро ба вуҷуд оварда, мустаҳкам менамояд, ва номи Ӯ Парвардигор аст, чунин мегӯяд:
Маро бихон, ва Ман туро иҷобат хоҳам намуд, ва ба ту чизҳои бузург ва ниҳониеро, ки намедонӣ, баён хоҳам кард.
Зеро чунин мегӯяд Парвардигор, Худои Исроил дар бораи хонаҳои ин шаҳр ва дар бораи хонаҳои подшоҳони Яҳудо, ки барои хокрезҳо ва барои ҳарбу зарб валангор карда шудааст
Ба воситаи онҳое ки омадаанд, то бар зидди калдониён ҷангида, он хонаҳоро аз лошаҳои одамоне пур кунанд, ки Ман онҳоро дар хашм ва ғазаби Худ зарба задаам, ва ба сабаби тамоми шарорати онҳо рӯи Худро аз ин шаҳр пинҳон кардаам:
Инак, Ман ба он марҳам ва даво хоҳам бахшид, ва онҳоро шифо хоҳам дод, ва фаровонии осоиштагӣ ва ростиро ба онҳо зоҳир хоҳам сохт.
Ва асирони Яҳудо ва асирони Исроилро хоҳам баргардонид, ва онҳоро мисли пештара бино хоҳам кард.
Ва онҳоро аз тамоми гуноҳе ки пеши Ман ба амал овардаанд, пок хоҳам кард, ва ҳамаи гуноҳҳои онҳоро, ки пеши Ман ба амал овардаанд, ва ба василаи онҳо бар зидди Ман исён кардаанд, хоҳам омурзид.
Ва он барои Ман номи шодмонӣ, ҷалол ва шукӯҳ пеши ҳамаи халқҳои замин хоҳад буд, ки онҳо тамоми некиеро, ки Ман ба он мекунам, хоҳанд шунид, ва аз боиси тамоми он некӣ ва тамоми он осоиштагие ки Ман ба он мебахшам, тарсида, ба ларза хоҳанд афтод.
Парвардигор чунин мегӯяд: дар ин макон, ки шумо дар бораи он мегӯед: ́Он вайрона аст: на одам дорад ва на чорво́, яъне дар шаҳрҳои Яҳудо ва дар кӯчаҳои Ерусалим, ки валангор гардида, на одаме доранд, на сокине ва на чорвое,
Боз садои шодмонӣ ва садои хурсандӣ, овози домод ва овози арӯс шунида хоҳад шуд, овози онҳое ки мегӯянд: ́Парвардигори лашкарҳоро ҳамд гӯед, зеро Парвардигор некӯст, ва эҳсони Ӯ то абад аст́, овози онҳое ки қурбонии шукрона ба хонаи Парвардигор меоваранд; зеро ки Ман асирони ин заминро мисли пештара хоҳам баргардонид, – мегӯяд Парвардигор.
Парвардигори лашкарҳо чунин мегӯяд: дар ин макон, ки вайронаи бе одам ва бе чорво гардидааст, ва дар ҳамаи шаҳрҳои он боз чарогоҳҳои чӯпонон хоҳад буд, ки онҳо рамаҳои худро бемалол хоҳанд хобонид.
Дар шаҳрҳои кӯҳистон, дар шаҳрҳои пастӣ ва дар шаҳрҳои ҷанубӣ, ва дар замини Бинёмин ва дар атрофи Ерусалим ва дар шаҳрҳои Яҳудо боз рамаҳо аз зери дасти шуморандагон хоҳанд гузашт, – мегӯяд Парвардигор.
Инак, айёме фаро мерасад, – мегӯяд Парвардигор, – ки Ман он каломи некро, ки дар бораи хонадони Исроил ва дар бораи хонадони Яҳудо баён намудаам, ба ҷо хоҳам овард.
Дар он айём ва дар он замон Ман Шохаи одиле барои Довуд хоҳам рӯёнид, ва Ӯ инсофу адолатро дар замин ба амал хоҳад овард.
Дар он айём Яҳудо наҷот хоҳад ёфт, ва Ерусалим дар амният сокин хоҳад шуд; ва ин аст номе ки бо он хонда хоҳад шуд: ́Парвардигор – адолати мо́.
Зеро ки Парвардигор чунин мегӯяд: аз Довуд касе ки бар тахти хонадони Исроил биншинад, кам нахоҳад шуд,
Ва аз коҳинони левизода касе ки ҳар рӯз қурбониҳои сӯхтанӣ бароварад ва ҳадияҳои ордӣ бисӯзонад ва забҳҳо ба амал оварад, аз ҳузури Ман кам нахоҳад шуд».
Ва каломи Парвардигор бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:
«Парвардигор чунин мегӯяд: агар шумо тавонед паймони Маро, ки бо рӯз бастаам, ва паймони Маро, ки бо шаб бастаам, ботил намоед, ба тавре ки рӯз ва шаб дар вақти худ фаро нарасад,
Он гоҳ паймоне низ, ки бо бандаи Худ Довуд бастаам, ботил хоҳад шуд, ба тавре ки ӯро писаре набошад, ки бар тахти ӯ подшоҳӣ кунад, ҳамчунин паймоне ки бо коҳинони левизода, ки хизматгузорони Мананд, бастаам.
Чунон ки лашкари осмон сону шумор надорад, ва реги дарё аз андоза берун аст, ончунон насли бандаи Худ Довуд ва левизодагонро, ки ба Ман хизматгузорӣ менамоянд, афзун хоҳам кард».
Ва каломи Парвардигор бар Ирмиё нозил шуда, гуфт:
«Оё намебинӣ, ки ин қавм чӣ мегӯянд: ́Он ду хонадоне ки Парвардигор баргузида буд, Ӯ аз онҳо безор шудааст́, ва аз қавми Ман нафрат мекунанд, гӯё ки дигар дар назари онҳо халқе набошанд?
Парвардигор чунин мегӯяд: агар паймони Худро бо рӯз ва шаб намебастам, ва қонунҳои осмон ва заминро барқарор намекардам,
Он гоҳ аз насли Яъқуб ва бандаи Худ Довуд низ безор мешудам, то ки аз насли ӯ ҳокимонро барои насли Иброҳим, Исҳоқ ва Яъқуб нагирам; зеро ки асирони онҳоро хоҳам баргардонид ва бар онҳо раҳм хоҳам кард».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible