Сло́во, е́же бы́сть ко иеремі́и от Го́спода, егда́ Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй и вси́ во́и его́, и вся́ земля́ вла́сти его́ и вси́ лю́дiе воева́ху на Иерусали́мъ и на вся́ гра́ды Иу́дины, глаго́ля:

та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: иди́ ко седекі́и царю́ Иу́дину и рече́ши ему́: та́ко рече́ Госпо́дь: преда́нiемъ преда́стся се́й гра́дъ въ ру́цѣ царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́ и пожже́тъ его́ огне́мъ:

и ты́ не уцѣлѣ́еши от руку́ его́, и я́тъ бу́деши, и въ ру́цѣ его́ преда́сися: и о́чи твои́ о́чи его́ у́зрятъ, и уста́ его́ со усты́ твои́ми соглаго́лютъ, и въ Вавило́нъ вни́деши.

Но оба́че слы́ши сло́во Госпо́дне, седекі́е, царю́ Иу́динъ! та́ко глаго́летъ Госпо́дь къ тебѣ́: не у́мреши от меча́, но въ ми́рѣ у́мреши:

и я́коже пла́каша отце́въ твои́хъ ца́рствовавшихъ пре́жде тебе́, воспла́чутся и тебе́: увы́, го́споди, и́: увы́, го́споди! воспла́чутся и тебе́, я́ко сло́во а́зъ соглаго́лахъ, рече́ Госпо́дь.

И глаго́ла Иеремі́а проро́къ ко седекі́и царю́ Иу́дину вся́ словеса́ сiя́ во Иерусали́мѣ.

И си́ла царя́ Вавило́нска воева́ на Иерусали́мъ и на гра́ды Иу́дины оста́вшыяся: на лахи́съ и на ази́ку, я́ко ті́и оста́шася во градѣ́хъ Иу́диныхъ гра́ды тве́рды.

Сло́во бы́вшее ко иеремі́и от Го́спода, повнегда́ сконча́ти царю́ седекі́и завѣ́тъ къ лю́демъ, и́же во Иерусали́мѣ, е́же нарещи́ и́мъ отпуще́нiе,

е́же отпусти́ти кому́ждо раба́ своего́ и кому́ждо рабы́ню свою́, Евре́анина и Евре́аныню, свобо́дны, да не рабо́таетъ му́жъ от Изра́иля.

И обрати́шася вси́ вельмо́жи и вси́ лю́дiе вступи́вшiи въ завѣ́тъ, е́же отпусти́ти кому́ждо раба́ своего́ и кому́ждо рабу́ свою́ свобо́дны и ктому́ не владѣ́ти и́ми. Слы́шаша у́бо и отпусти́ша.

И обрати́шася по си́хъ вспя́ть и удержа́ша па́ки рабы́ и рабы́ни своя́, и́хже отпусти́ша свобо́дныхъ, и взя́ша въ рабы́ и рабы́ни.

И бы́сть сло́во Госпо́дне ко иеремі́и от Го́спода глаго́ля:

та́ко рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: а́зъ завѣща́хъ завѣ́тъ ко отце́мъ ва́шымъ въ де́нь, въ о́ньже изба́вихъ я́ от земли́ Еги́петскiя, изъ до́му рабо́ты, глаго́ля:

егда́ сконча́ются ше́сть лѣ́тъ, да отпу́стиши бра́та своего́ Евре́анина, и́же про́данъ е́сть тебѣ́: и да дѣ́лаетъ ти́ ше́сть лѣ́тъ, и да отпу́стиши его́ свобо́дна от себе́. И не послу́шаша мене́ отцы́ ва́ши, ни приклони́ша у́ха своего́.

И обрати́стеся вы́ дне́сь сотвори́ти пра́вая предъ очи́ма мои́ма, е́же нарещи́ кому́ждо отпуще́нiе бли́жняго своего́: и соверши́сте завѣ́тъ предъ лице́мъ мои́мъ въ дому́, идѣ́же нарѣче́ся и́мя мое́ въ не́мъ:

и отврати́стеся, и оскверни́сте завѣ́тъ мо́й, е́же возврати́ти кому́ждо раба́ своего́ и кому́ждо рабу́ свою́, и́хже отпусти́сте свобо́дны душе́ю и́хъ: и покори́сте и́хъ, я́коже бы́ти у ва́съ въ рабы́ и въ рабы́ни.

Того́ ра́ди си́це рече́ Госпо́дь: вы́ не послу́шасте мене́, нарещи́ отпуще́нiя кі́йждо бра́ту своему́ и кі́йждо бли́жнему своему́: се́, а́зъ нарица́ю отпуще́нiе ва́мъ на ме́чь и на сме́рть и на гла́дъ, и да́мъ вы́ на разсы́панiе всѣ́мъ ца́рствамъ земны́мъ:

и да́мъ му́жы преступи́вшыя завѣ́тъ мо́й и не храня́щыя слове́съ завѣ́та моего́, ему́же соизво́лиша предъ лице́мъ мои́мъ: телца́ его́же разсѣко́ша на двѣ́ ча́сти и ходи́ша между́ раздѣле́нными частьми́ его́:

кня́зи Иу́дины и кня́зи Иерусали́мли, и вельмо́жы и жерцы́ и вся́ лю́ди земли́ ходя́щыя между́ раздѣле́нымъ телце́мъ,

и да́мъ я́ въ ру́ки враго́мъ и́хъ и въ ру́ки и́щущихъ души́ и́хъ, и бу́дутъ тру́пи и́хъ въ я́дь пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ:

и седекі́ю царя́ Иуде́йска и кня́зи его́ да́мъ въ ру́цѣ враго́въ и́хъ и въ руку́ и́щущихъ души́ и́хъ и въ руку́ во́инства царя́ Вавило́нска, отбѣга́ющихъ от ни́хъ.

Се́, а́зъ завѣща́ю, рече́ Госпо́дь, и возвращу́ я́ въ зе́млю сiю́, и повою́ютъ на ню́, и во́змутъ ю́, и пожгу́тъ ю́ огне́мъ и гра́ды Иу́дины: и да́мъ я́ въ непрохо́дны от живу́щихъ.

Еврейский

הַדָּבָר אֲשֶׁר־הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ מֵאֵת יְהוָה; וּנְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל וְכָל־חֵילוֹ וְכָל־מַמְלְכוֹת אֶרֶץ מֶמְשֶׁלֶת יָדוֹ וְכָל־הָעַמִּים, נִלְחָמִים עַל־יְרוּשָׁלִַם וְעַל־כָּל־עָרֶיהָ לֵאמֹר׃

כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הָלֹךְ וְאָמַרְתָּ, אֶל־צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; וְאָמַרְתָּ אֵלָיו, כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי נֹתֵן אֶת־הָעִיר הַזֹּאת בְּיַד מֶלֶךְ־בָּבֶל, וּשְׂרָפָהּ בָּאֵשׁ׃

וְאַתָּה, לֹא תִמָּלֵט מִיָּדוֹ, כִּי תָּפֹשׂ תִּתָּפֵשׂ, וּבְיָדוֹ תִּנָּתֵן; וְעֵינֶיךָ אֶת־עֵינֵי מֶלֶךְ־בָּבֶל תִּרְאֶינָה, וּפִיהוּ אֶת־פִּיךָ יְדַבֵּר וּבָבֶל תָּבוֹא׃

אַךְ שְׁמַע דְּבַר־יְהוָה, צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; כֹּה־אָמַר יְהוָה עָלֶיךָ, לֹא תָמוּת בֶּחָרֶב׃

בְּשָׁלוֹם תָּמוּת, וּכְמִשְׂרְפוֹת אֲבוֹתֶיךָ הַמְּלָכִים הָרִאשֹׁנִים אֲשֶׁר־הָיוּ לְפָנֶיךָ, כֵּן יִשְׂרְפוּ־לָךְ, וְהוֹי אָדוֹן יִסְפְּדוּ־לָךְ; כִּי־דָבָר אֲנִי־דִבַּרְתִּי נְאֻם־יְהוָה׃ ס

וַיְדַבֵּר יִרְמְיָהוּ הַנָּבִיא, אֶל־צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ יְהוּדָה; אֵת כָּל־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה בִּירוּשָׁלִָם׃

וְחֵיל מֶלֶךְ־בָּבֶל, נִלְחָמִים עַל־יְרוּשָׁלִַם, וְעַל כָּל־עָרֵי יְהוּדָה הַנּוֹתָרוֹת; אֶל־לָכִישׁ וְאֶל־עֲזֵקָה, כִּי הֵנָּה, נִשְׁאֲרוּ בְּעָרֵי יְהוּדָה עָרֵי מִבְצָר׃ פ

הַדָּבָר אֲשֶׁר־הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ מֵאֵת יְהוָה; אַחֲרֵי כְּרֹת הַמֶּלֶךְ צִדְקִיָּהוּ בְּרִית, אֶת־כָּל־הָעָם אֲשֶׁר בִּירוּשָׁלִַם, לִקְרֹא לָהֶם דְּרוֹר׃

לְשַׁלַּח אִישׁ אֶת־עַבְדּוֹ וְאִישׁ אֶת־שִׁפְחָתוֹ הָעִבְרִי וְהָעִבְרִיָּה חָפְשִׁים; לְבִלְתִּי עֲבָד־בָּם בִּיהוּדִי אָחִיהוּ אִישׁ׃

וַיִּשְׁמְעוּ כָל־הַשָּׂרִים וְכָל־הָעָם אֲשֶׁר־בָּאוּ בַבְּרִית, לְשַׁלַּח אִישׁ אֶת־עַבְדּוֹ וְאִישׁ אֶת־שִׁפְחָתוֹ חָפְשִׁים, לְבִלְתִּי עֲבָד־בָּם עוֹד; וַיִּשְׁמְעוּ וַיְשַׁלֵּחוּ׃

וַיָּשׁוּבוּ אַחֲרֵי־כֵן, וַיָּשִׁבוּ, אֶת־הָעֲבָדִים וְאֶת־הַשְּׁפָחוֹת, אֲשֶׁר שִׁלְּחוּ חָפְשִׁים; וַיַּכְבִּישׁוּם (וַיִּכְבְּשׁוּם), לַעֲבָדִים וְלִשְׁפָחוֹת׃ ס

וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֶל־יִרְמְיָהוּ, מֵאֵת יְהוָה לֵאמֹר׃

כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; אָנֹכִי, כָּרַתִּי בְרִית אֶת־אֲבוֹתֵיכֶם, בְּיוֹם הוֹצִאִי אוֹתָם מֵאֶרֶץ מִצְרַיִם, מִבֵּית עֲבָדִים לֵאמֹר׃

מִקֵּץ שֶׁבַע שָׁנִים תְּשַׁלְּחוּ אִישׁ אֶת־אָחִיו הָעִבְרִי אֲשֶׁר־יִמָּכֵר לְךָ, וַעֲבָדְךָ שֵׁשׁ שָׁנִים, וְשִׁלַּחְתּוֹ חָפְשִׁי מֵעִמָּךְ; וְלֹא־שָׁמְעוּ אֲבוֹתֵיכֶם אֵלַי, וְלֹא הִטּוּ אֶת־אָזְנָם׃

וַתָּשֻׁבוּ אַתֶּם הַיּוֹם, וַתַּעֲשׂוּ אֶת־הַיָּשָׁר בְּעֵינַי, לִקְרֹא דְרוֹר אִישׁ לְרֵעֵהוּ; וַתִּכְרְתוּ בְרִית לְפָנַי, בַּבַּיִת אֲשֶׁר־נִקְרָא שְׁמִי עָלָיו׃

וַתָּשֻׁבוּ וַתְּחַלְּלוּ אֶת־שְׁמִי, וַתָּשִׁבוּ, אִישׁ אֶת־עַבְדּוֹ וְאִישׁ אֶת־שִׁפְחָתוֹ, אֲשֶׁר־שִׁלַּחְתֶּם חָפְשִׁים לְנַפְשָׁם; וַתִּכְבְּשׁוּ אֹתָם, לִהְיוֹת לָכֶם, לַעֲבָדִים וְלִשְׁפָחוֹת׃ ס

לָכֵן כֹּה־אָמַר יְהוָה, אַתֶּם לֹא־שְׁמַעְתֶּם אֵלַי, לִקְרֹא דְרוֹר, אִישׁ לְאָחִיו וְאִישׁ לְרֵעֵהוּ; הִנְנִי קֹרֵא לָכֶם דְּרוֹר נְאֻם־יְהוָה, אֶל־הַחֶרֶב אֶל־הַדֶּבֶר וְאֶל־הָרָעָב, וְנָתַתִּי אֶתְכֶם לִזְוָעָה (לְזַעֲוָה), לְכֹל מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ׃

וְנָתַתִּי אֶת־הָאֲנָשִׁים, הָעֹבְרִים אֶת־בְּרִתִי, אֲשֶׁר לֹא־הֵקִימוּ אֶת־דִּבְרֵי הַבְּרִית, אֲשֶׁר כָּרְתוּ לְפָנָי; הָעֵגֶל אֲשֶׁר כָּרְתוּ לִשְׁנַיִם, וַיַּעַבְרוּ בֵּין בְּתָרָיו׃

שָׂרֵי יְהוּדָה וְשָׂרֵי יְרוּשָׁלִַם, הַסָּרִסִים וְהַכֹּהֲנִים, וְכֹל עַם הָאָרֶץ; הָעֹבְרִים, בֵּין בִּתְרֵי הָעֵגֶל׃

וְנָתַתִּי אוֹתָם בְּיַד אֹיְבֵיהֶם, וּבְיַד מְבַקְשֵׁי נַפְשָׁם; וְהָיְתָה נִבְלָתָם לְמַאֲכָל, לְעוֹף הַשָּׁמַיִם וּלְבֶהֱמַת הָאָרֶץ׃

וְאֶת־צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה וְאֶת־שָׂרָיו, אֶתֵּן בְּיַד אֹיְבֵיהֶם, וּבְיַד מְבַקְשֵׁי נַפְשָׁם; וּבְיַד חֵיל מֶלֶךְ בָּבֶל, הָעֹלִים מֵעֲלֵיכֶם׃

הִנְנִי מְצַוֶּה נְאֻם־יְהוָה, וַהֲשִׁבֹתִים אֶל־הָעִיר הַזֹּאת וְנִלְחֲמוּ עָלֶיהָ, וּלְכָדוּהָ וּשְׂרָפֻהָ בָאֵשׁ; וְאֶת־עָרֵי יְהוּדָה אֶתֵּן שְׁמָמָה מֵאֵין יֹשֵׁב׃ פ

Украинский (Огієнко)

Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський, і все військо його, і всі царства землі, панування руки його, та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти всіх міст його, кажучи:

Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звістиш йому: Так говорить Господь: Ось Я віддам оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю його огнем.

А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схоплений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти прийдеш.

Але послухай Господнього слова, Седекіє, царю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча!

У мирі помреш ти;
і як палили на погребі батькам твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й О пане будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь.

І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова в Єрусалимі.

А військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними.

Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був заповіта з усім народом, що в Єрусалимі, щоб оголосити їм волю,

щоб кожен відпустив раба свого, і кожен свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не поневолював свого брата юдея.

І послухалися всі князі та ввесь народ, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен свою невільницю, вільними, щоб більш не неволити їх.
І вони послухалися, і повідпускали.

Але потому вони знову вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпускали були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць.

І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи:

Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського краю, з дому рабства, кажучи:

З кінцем семи років відпустите кожен свого брата єврея, що буде проданий тобі й послужить тобі шість років, і відпустиш його вільним від себе.
Та не слухалися Мене ваші батьки, і не прихилили свого уха до цього.

А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кликалось Ім́я Моє.

Та ви знову збезчестили Ім́я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями.

Тому так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я говорить Господь оголошу вам волю до меча, до моровиці й до голоду, і віддам вас на пострах для всіх царств землі!…

І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надвоє теля та перейшли між його кавалками,

також князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та ввесь народ Краю, що проходили поміж кавалками цього теляти,

то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане падло їхнє стервом для птаства небесного та для земної звірини…

А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку війська вавилонського царя, що відходить від вас.

Ось Я накажу, говорить Господь, і верну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спустошення, і не буде в них мешканця!…

Немецкий (GNB)

Языки

Nebukadnezzar, der König von Babylonien, hatte den Kampf gegen Jerusalem und die anderen Städte in Juda eröffnet. Er hatte nicht nur das ganze babylonische Heer aufgeboten, sondern auch noch die Truppen all der Völker und Reiche, die er sich unterworfen hatte.

Da erging das Wort des HERRN an Jeremia, er sagte zu ihm:

»Ich, der HERR, der Gott Israels, befehle dir: Geh zu Zidkija, dem König von Juda, und sage ihm: ́So spricht der HERR: Ich gebe diese Stadt in die Gewalt des Königs von Babylonien; er wird sie in Brand stecken.

Auch du selbst wirst ihm nicht entkommen. Seine Leute werden dich gefangen nehmen und dann werden sie dich nach Babylon schaffen.

Doch höre das Wort des HERRN, Zidkija, König von Juda! So spricht der HERR zu dir: Sie werden dich nicht umbringen!

Nein, in Frieden sollst du sterben. Und wie man beim Tod deiner Vorfahren, der früheren Könige von Juda, Feuer entzündet und Weihrauch verbrannt hat, so soll man es auch zu deiner Ehre tun. Das Volk soll dir die Totenklage halten und rufen: Ach, unser Herrscher! Das sage ich, der HERR.́«

Der Prophet Jeremia überbrachte diese Botschaft Zidkija, dem König von Juda, in Jerusalem,

als das Heer des Babylonierkönigs den Kampf gegen Jerusalem und gegen Lachisch und Aseka eröffnet hatte. Lachisch und Aseka waren damals die einzigen befestigten Städte in Juda, die noch nicht gefallen waren.

Wieder erging das Wort des HERRN an Jeremia, und dies war der Anlass:

König Zidkija hatte mit den Einwohnern Jerusalems ein feierliches Abkommen getroffen, dass alle hebräischen Sklaven und Sklavinnen freizulassen seien.

Niemand sollte mehr einen Mann oder eine Frau aus Juda, ein Mitglied des eigenen Volkes, als Sklaven oder als Sklavin für sich arbeiten lassen.

Alle, die dem Abkommen zugestimmt hatten, die führenden Männer Jerusalems und alle anderen, die es betraf, hatten sich zunächst auch daran gehalten und die hebräischen Sklaven und Sklavinnen freigelassen.

Schon bald aber holten sie diese wieder zum Sklavendienst zurück.

Da erging das Wort des HERRN an Jeremia. Er erhielt den Auftrag, den Bewohnern Jerusalems Folgendes auszurichten:

»So spricht der HERR, der Gott Israels: ́Als ich eure Vorfahren aus Ägypten herausführte, wo sie als Sklaven gelebt hatten, da habe ich mit ihnen einen Bund geschlossen und verfügt:

Alle sieben Jahre sollt ihr die Israeliten, die sich als Sklaven verkaufen mussten, wieder freigeben. Sechs Jahre sollen sie eure Sklaven sein, dann müsst ihr sie wieder freilassen. Doch eure Vorfahren haben nicht auf mich gehört und sich nicht daran gehalten.

Ihr nun hattet euch anders besonnen und getan, was ich für recht und gut erklärt habe. Ihr hattet die Freilassung eurer Brüder und Schwestern verfügt und euch vor mir im Tempel, in meinem eigenen Haus, durch ein feierliches Abkommen dazu verpflichtet.

Jetzt aber habt ihr euch wieder anders besonnen: Die Menschen, die gerade in die Freiheit entlassen waren, habt ihr zurückgeholt und lasst sie erneut als eure Sklaven arbeiten. Damit habt ihr meine Ehre angetastet.

Darum sage ich euch: Weil ihr nicht auf mich gehört und die Freilassung eurer Brüder und Schwestern nicht durchgeführt habt, werde ich, der HERR, jetzt an euch eine Freilassung durchführen: Ich gebe euch frei für das Schwert, für die Pest und den Hunger! Alle Völker der Erde werden entsetzt sein, wenn sie sehen, was mit euch geschieht.

Die führenden Männer von Juda und Jerusalem, die Hofbeamten und Priester und alle anderen, die es betrifft, haben das Abkommen mit mir geschlossen, alle waren dabei, als der Stier in zwei Hälften zerteilt wurde, alle sind zwischen den Hälften hindurchgegangen. Aber sie haben sich nicht an das Abkommen gehalten und sind den Verpflichtungen nicht nachgekommen, die sie vor mir übernommen hatten. Darum soll es ihnen nun ergehen wie jenem Stier.

Ich gebe sie in die Gewalt ihrer mordgierigen Feinde, und Geier und Schakale werden ihre Leichen fressen.

Auch König Zidkija und seine Minister liefere ich den Kriegsleuten des Königs von Babylonien aus, die nur darauf warten, sie umzubringen. Das Heer des Babylonierkönigs ist zwar jetzt von euch abgezogen;

aber ich, der HERR, befehle ihm, zu dieser Stadt zurückzukehren. Es soll Jerusalem belagern und erobern und in Schutt und Asche legen! Und die Städte in Juda mache ich zu einer Wüste, in der niemand mehr wohnt.́«