Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • И слы́ша Сафані́а сы́нъ наѳа́нь и годолі́а сы́нъ пасхо́ровъ, и Иоаха́лъ сы́нъ селемі́инъ и фасхо́ръ сы́нъ Мелхі́евъ словеса́, я́же иеремі́а глаго́ла ко всѣ́мъ лю́демъ, глаго́ля:
  • та́ко рече́ Госпо́дь: сѣдя́й во гра́дѣ се́мъ у́мретъ мече́мъ и гла́домъ и мо́ромъ, исходя́й же ко халде́емъ жи́въ бу́детъ, и бу́детъ душа́ его́ на обрѣ́тенiе, и жи́въ бу́детъ.
  • Я́ко та́ко рече́ Госпо́дь: преда́нiемъ преда́ст­ся гра́дъ се́й въ ру́цѣ си́лы царя́ Вавило́нска, и во́зметъ его́.
  • И реко́ша царю́: да у́мретъ человѣ́къ то́й, я́ко се́й разслабля́етъ ру́цѣ муже́й вою́ющихъ оста́в­шихся во гра́дѣ и ру́ки всѣ́хъ люді́й, глаго́ля къ ни́мъ по словесе́мъ си́мъ: я́ко человѣ́къ се́й не проповѣ́даетъ лю́демъ си́мъ ми́ра, но то́кмо зла́я.
  • И рече́ ца́рь седекі́а: се́, то́й въ рука́хъ ва́шихъ. Поне́же не можа́­ше ца́рь проти́ву и́мъ.
  • И взя́ша иеремі́ю и вверго́ша его́ въ ро́въ Мелхі́инъ, сы́на царе́ва, и́же бя́ше во дворѣ́ темни́чнѣмъ: и свѣ́сиша его́ у́жами въ ро́въ, въ ро́вѣ же не бя́ше воды́, но ти́на, и бя́ше въ ти́нѣ иеремі́а.
  • И слы́ша Авдемеле́хъ му́ринъ, и то́й бя́ше во дворѣ́ царе́вѣ, я́ко вверго́ша иеремі́ю въ ро́въ: ца́рь же [въ то́й ча́съ] сѣдя́ше во вратѣ́хъ Венiами́нихъ.
  • И изы́де Авдемеле́хъ от­ до́му царе́ва и рече́ ко царю́ глаго́ля:
  • злосотвори́лъ еси́, я́же сотвори́лъ еси́, убива́я человѣ́ка сего́ от­ лица́ гла́да, я́ко нѣ́сть хлѣ́ба во гра́дѣ ктому́.
  • И повелѣ́ ца́рь Авдемеле́ху, глаго́ля: по­ими́ съ собо́ю от­сю́ду три́десять муже́й и извлецы́ иеремі́ю изъ ро́ва, да не у́мретъ.
  • И поя́тъ Авдемеле́хъ му́жы, и прiи́де въ до́мъ царе́въ подзе́мный, и взя́ от­ту́ду ве́тхи по́рты и ве́тхiя у́жы, и вве́рже я́ ко иеремі́и въ ро́въ, и рече́ къ нему́:
  • положи́ сiя́ подъ у́жы. И сотвори́ иеремі́а си́це.
  • И извлеко́ша его́ у́жами и изъя́ша его́ изъ ро́ва. И сѣ́де иеремі́а во дворѣ́ темни́чнѣмъ.
  • И посла́ ца́рь, и при­­зва́ къ себѣ́ иеремі́ю въ до́мъ аселиси́ль, и́же въ дому́ Госпо́дни. И рече́ ему́ ца́рь: вопроша́ю тя́ словесе́ [еди́наго], и не ута́й от­ мене́ словесе́.
  • И рече́ иеремі́а царю́: а́ще повѣ́мъ ти́, то́ не сме́ртiю ли умори́ши мя́? и а́ще совѣща́ю ти́, то́ не послу́шаеши мене́.
  • И кля́т­ся ему́ ца́рь, глаго́ля: жи́въ Госпо́дь, и́же сотвори́ на́мъ ду́шу сiю́, а́ще убiю́ тя́ и а́ще преда́мъ тя́ въ ру́цѣ человѣ́къ си́хъ и́щущихъ души́ тво­ея́ [на сме́рть].
  • И рече́ ему́ иеремі́а: та́ко рече́ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: а́ще изыды́й изы́деши къ во­ево́дамъ царя́ Вавило́нска, жива́ бу́детъ душа́ твоя́, и гра́дъ се́й не пожже́т­ся огне́мъ, и жи́въ бу́деши ты́ и до́мъ тво́й:
  • а́ще же не изы́деши ко князе́мъ царя́ Вавило́нска, преда́ст­ся гра́дъ се́й въ ру́цѣ халде́йстѣ, и пожгу́тъ его́ огне́мъ, и ты́ не спасе́шися от­ руки́ и́хъ.
  • И рече́ ца́рь иеремі́и: а́зъ опасе́нiе и́мамъ от­ Иуде́евъ избѣжа́в­шихъ ко халде́емъ, да не предаду́тъ мя́ [халде́е] въ ру́цѣ и́хъ, и поруга́ют­ся ми́.
  • И рече́ иеремі́а: не предадя́тъ тебе́: послу́шай у́бо словесе́ Госпо́дня, е́же а́зъ глаго́лю тебѣ́, и лу́чше ти́ бу́детъ, и жива́ бу́детъ душа́ твоя́:
  • и а́ще не восхо́щеши ты́ изы́ти, сiе́ сло́во, е́же сказа́ мнѣ́ Госпо́дь:
  • и се́, вся́ жены́, оста́в­шыяся въ дому́ царя́ Иу́дина, изведу́т­ся ко князе́мъ царя́ Вавило́нска: и ты́я глаго́лаху: прельсти́ша тя́ и премого́ша тя́ му́жiе ми́рницы тво­и́, и осла́биша во поползнове́нiихъ но́гу твою́ и от­врати́шася от­ тебе́:
  • и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ изведу́тъ ко халде́емъ, и ты́ не уцѣлѣ́еши, я́ко руко́ю царя́ Вавило́нска я́тъ бу́деши, и гра́дъ се́й пожже́т­ся.
  • И рече́ ему́ ца́рь: человѣ́къ да не увѣ́сть слове́съ си́хъ, и да не у́мреши ты́.
  • И а́ще услы́шатъ кня́зи, я́ко глаго́лахъ съ тобо́ю, и прiи́дутъ къ тебѣ́ и реку́тъ ти́: повѣ́ждь на́мъ, что́ глаго́ла къ тебѣ́ ца́рь? не ута́й от­ на́съ, и не убiе́мъ тебе́: и что́ глаго́ла къ тебѣ́ ца́рь?
  • И рече́ши и́мъ: поверго́хъ а́зъ моле́нiе мое́ предъ лице́мъ царе́вымъ, я́ко да не воз­врати́тъ мене́ въ до́мъ Ионаѳа́нь, умре́ти ми́ та́мо.
  • И прiидо́ша вси́ кня́зи ко иеремі́и и вопроси́ша его́. И повѣ́да и́мъ по всѣ́мъ словесе́мъ си́мъ, я́же заповѣ́да ему́ ца́рь. И умо́лкнуша, я́ко нѣ́сть слы́шано сло́во Госпо́дне.
  • И сѣдя́ше иеремі́а во дворѣ́ темни́чнѣмъ, до́ндеже взя́ша Иерусали́мъ.
  • И услышали Сафатия, сын Матфана, и Годолия, сын Пасхора, и Юхал, сын Селемии, и Пасхор, сын Малхии, слова, которые Иеремия произнес ко всему народу, говоря:
  • так говорит Господь: кто останется в этом городе, умрет от меча, голода и моровой язвы; а кто выйдет к Халдеям, будет жив, и душа его будет ему вместо добычи, и он останется жив.
  • Так говорит Господь: непременно предан будет город сей в руки войска царя Вавилонского, и он возьмет его.
  • Тогда князья сказали царю: да будет этот человек предан смерти, потому что он ослабляет руки воинов, которые остаются в этом городе, и руки всего народа, говоря к ним такие слова; ибо этот человек не благоденствия желает народу сему, а бедствия.
  • И сказал царь Седекия: вот, он в ваших руках, потому что царь ничего не может делать вопреки вам.
  • Тогда взяли Иеремию и бросили его в яму Малхии, сына царя, которая была во дворе стражи, и опустили Иеремию на веревках; в яме той не было воды, а только грязь, и погрузился Иеремия в грязь.
  • И услышал Авдемелех Ефиоплянин, один из евнухов, находившихся в царском доме, что Иеремию посадили в яму; а царь сидел тогда у ворот Вениаминовых.
  • И вышел Авдемелех из дома царского и сказал царю:
  • государь мой царь! худо сделали эти люди, так поступив с Иеремиею пророком, которого бросили в яму; он умрет там от голода, потому что нет более хлеба в городе.
  • Царь дал приказание Авдемелеху Ефиоплянину, сказав: возьми с собою отсюда тридцать человек и вытащи Иеремию пророка из ямы, доколе он не умер.
  • Авдемелех взял людей с собою и вошел в дом царский под кладовую, и взял оттуда старых негодных тряпок и старых негодных лоскутьев и опустил их на веревках в яму к Иеремии.
  • И сказал Авдемелех Ефиоплянин Иеремии: подложи эти старые брошенные тряпки и лоскутья под мышки рук твоих, под веревки. И сделал так Иеремия.
  • И потащили Иеремию на веревках и вытащили его из ямы; и оставался Иеремия во дворе стражи.
  • Тогда царь Седекия послал и призвал Иеремию пророка к себе, при третьем входе в дом Господень, и сказал царь Иеремии: я у тебя спрошу нечто; не скрой от меня ничего.
  • И сказал Иеремия Седекии: если я открою тебе, не предашь ли ты меня смерти? и если дам тебе совет, ты не послушаешь меня.
  • И клялся царь Седекия Иеремии тайно, говоря: жив Господь, Который сотворил нам душу сию, не предам тебя смерти и не отдам в руки этих людей, которые ищут души твоей.
  • Тогда Иеремия сказал Седекии: так говорит Господь Бог Саваоф, Бог Израилев: если ты выйдешь к князьям царя Вавилонского, то жива будет душа твоя, и этот город не будет сожжен огнем, и ты будешь жив, и дом твой;
  • а если не выйдешь к князьям царя Вавилонского, то этот город будет предан в руки Халдеев, и они сожгут его огнем, и ты не избежишь от рук их.
  • И сказал царь Седекия Иеремии: я боюсь Иудеев, которые перешли к Халдеям, чтобы Халдеи не предали меня в руки их, и чтобы те не надругались надо мною.
  • И сказал Иеремия: не предадут; послушай гласа Господа в том, что я говорю тебе, и хорошо тебе будет, и жива будет душа твоя.
  • А если ты не захочешь выйти, то вот слово, которое открыл мне Господь:
  • вот, все жены, которые остались в доме царя Иудейского, отведены будут к князьям царя Вавилонского, и скажут они: «тебя обольстили и превозмогли друзья твои; ноги твои погрузились в грязь, и они удалились от тебя».
  • И всех жен твоих и детей твоих отведут к Халдеям, и ты не избежишь от рук их; но будешь взят рукою царя Вавилонского, и сделаешь то, что город сей будет сожжен огнем.
  • И сказал Седекия Иеремии: никто не должен знать этих слов, и тогда ты не умрешь;
  • и если услышат князья, что я разговаривал с тобою, и придут к тебе, и скажут тебе: «скажи нам, что говорил ты царю, не скрой от нас, и мы не предадим тебя смерти, – и также что говорил тебе царь»,
  • то скажи им: «я повергнул пред лице царя прошение мое, чтобы не возвращать меня в дом Ионафана, чтобы не умереть там».
  • И пришли все князья к Иеремии и спрашивали его, и он сказал им согласно со всеми словами, какие царь велел сказать, и они молча оставили его, потому что не узнали сказанного царю.
  • И оставался Иеремия во дворе стражи до того дня, в который был взят Иерусалим. И Иерусалим был взят.
  • وسمع شفطيا بن متان وجدليا بن فشحور ويوخل بن شلميا وفشحور بن ملكيا الكلام الذي كان ارميا يكلم به الشعب قائلا

  • هكذا قال الرب. الذي يقيم في هذه المدينة يموت بالسيف والجوع والوبإ. واما الذي يخرج الى الكلدانيين فانه يحيا وتكون له نفسه غنيمة فيحيا.

  • هكذا قال الرب. هذه المدينة ستدفع دفعا ليد جيش ملك بابل فياخذها.

  • فقال الرؤساء للملك ليقتل هذا الرجل لانه بذلك يضعف ايادي رجال الحرب الباقين في هذه المدينة وايادي كل الشعب اذ يكلمهم بمثل هذا الكلام. لان هذا الرجل لا يطلب السلام لهذا الشعب بل الشر.

  • فقال الملك صدقيا ها هو بيدكم لان الملك لا يقدر عليكم في شيء.

  • فاخذوا ارميا والقوه في جب ملكيا ابن الملك الذي في دار السجن ودلوا ارميا بحبال. ولم يكن في الجب ماء بل وحل فغاص ارميا في الوحل

  • فلما سمع عبد ملك الكوشي رجل خصي وهو في بيت الملك انهم جعلوا ارميا في الجب والملك جالس في باب بنيامين

  • خرج عبد ملك من بيت الملك وكلم الملك قائلا.

  • يا سيدي الملك قد اساء هؤلاء الرجال في كل ما فعلوا بارميا النبي الذي طرحوه في الجب فانه يموت في مكانه بسبب الجوع لانه ليس بعد خبز في المدينة.

  • فأمر الملك عبد ملك الكوشي قائلا خذ معك من هنا ثلاثين رجلا واطلع ارميا من الجب قبلما يموت.

  • فاخذ عبد ملك الرجال معه ودخل الى بيت الملك الى اسفل المخزن واخذ من هناك ثيابا رثة وملابس بالية ودلاها الى ارميا الى الجب بحبال.

  • وقال عبد ملك الكوشي لارميا ضع الثياب الرثة والملابس البالية تحت ابطيك تحت الحبال. ففعل ارميا كذلك.

  • فجذبوا ارميا بالحبال واطلعوه من الجب. فاقام ارميا في دار السجن

  • فارسل الملك صدقيا واخذ ارميا النبي اليه الى المدخل الثالث الذي في بيت الرب وقال الملك لارميا انا اسألك عن أمر. لا تخف عني شيئا.

  • فقال ارميا لصدقيا اذا اخبرتك أفما تقتلني قتلا. واذا اشرت عليك فلا تسمع لي.

  • فحلف الملك صدقيا لارميا سرا قائلا حيّ هو الرب الذي صنع لنا هذه النفس اني لا اقتلك ولا ادفعك ليد هؤلاء الرجال الذين يطلبون نفسك.

  • فقال ارميا لصدقيا هكذا قال الرب اله الجنود اله اسرائيل. ان كنت تخرج خروجا الى رؤساء ملك بابل تحيا نفسك ولا تحرق هذه المدينة بالنار بل تحيا انت وبيتك.

  • ولكن ان كنت لا تخرج الى رؤساء ملك بابل تدفع هذه المدينة ليد الكلدانيين فيحرقونها بالنار وانت لا تفلت من يدهم.

  • فقال صدقيا الملك لارميا اني اخاف من اليهود الذين قد سقطوا للكلدانيين لئلا يدفعوني ليدهم فيزدروا بي.

  • فقال ارميا لا يدفعونك. اسمع لصوت الرب في ما اكلمك انا به فيحسن اليك وتحيا نفسك.

  • وان كنت تأبى الخروج فهذه هي الكلمة التي اراني الرب اياها.

  • ها كل النساء اللواتي بقين في بيت ملك يهوذا يخرجن الى رؤساء ملك بابل وهنّ يقلن قد خدعك وقدر عليك مسالموك. غاصت في الحمأة رجلاك وارتدتا الى الوراء

  • ويخرجون كل نسائك وبنيك الى الكلدانيين وانت لا تفلت من يدهم لانك انت تمسك بيد ملك بابل وهذه المدينة تحرق بالنار

  • فقال صدقيا لارميا لا يعلم احد بهذا الكلام فلا تموت.

  • واذا سمع الرؤساء اني كلمتك واتوا اليك وقالوا لك اخبرنا بماذا كلمت الملك لا تخف عنا فلا نقتلك وماذا قال لك الملك.

  • فقل لهم اني القيت تضرعي امام الملك حتى لا يردني الى بيت يوناثان لاموت هناك.

  • فأتى كل الرؤساء الى ارميا وسألوه فاخبرهم حسب كل هذا الكلام الذي اوصاه به الملك فسكتوا عنه لان الأمر لم يسمع.

  • فاقام ارميا في دار السجن الى اليوم الذي أخذت فيه اورشليم. ولما أخذت اورشليم

  • І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
  • Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме!
  • Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його!
  • І сказали зверхники до царя: Нехай же уб́ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці.
    Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!…
  • І сказав цар Седекія: Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас.
  • І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір́ї в́язниці, і спустили Єремію шнурами.
    А в ямі була не вода, а тільки багно, і загруз Єремія в багні!
  • І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.
  • І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:
  • Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба…
  • І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!
  • І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.
  • І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури!
    І зробив Єремія так.
  • І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями.
    І сидів Єремія в подвір́ї в́язниці.
  • І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому.
    І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого!
  • І сказав Єремія до Седекії: Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб́єш ти мене?
    А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш…
  • І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб́ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!
  • І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.
  • А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки…
  • І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене…
  • І сказав Єремія: Не дадуть!
    Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!
  • А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:
  • І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі;
    погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли.
  • А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем…
  • І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш.
  • Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві!
    Не ховай перед нами, і не вб́ємо тебе.
    І що ж говорив тобі цар?
  • то скажеш до них: Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти.
  • І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар.
    І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.
  • І сидів Єремія на подвір́ї в́язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим.
    І сталося, як був здобутий Єрусалим: