Сло́во бы́вшее ко иеремі́и [от Го́спода] и ко всѣ́мъ Иуде́емъ су́щымъ въ земли́ Еги́петстѣй и сѣдя́щымъ во Магда́лѣ и во тафна́сѣ, и во мемфи́сѣ и въ земли́ паѳу́рстѣ, глаго́ля:

та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: вы́ ви́дѣсте вся́ зла́я, я́же наведо́хъ на Иерусали́мъ и на гра́ды Иу́дины: и се́, пу́сти су́ть ны́нѣ от живу́щихъ,

от лица́ зло́бы и́хъ, ю́же сотвори́ша разгнѣ́вати мя́, ходя́ще кади́ти бого́мъ чужди́мъ, и́хже не вѣ́дѣсте вы́ са́ми и отцы́ ва́ши.

И посла́хъ къ ва́мъ о́троки моя́ проро́ки зау́тра, и посыла́хъ я́, глаго́ля: не твори́те дѣ́ла оскверне́нiя сего́, его́же возненави́дѣхъ.

И не послу́шаша мене́, ни приклони́ша у́ха своего́ обрати́тися от зло́бъ свои́хъ, е́же не кади́ти бого́мъ инѣ́мъ.

И вска́па я́рость моя́ и гнѣ́въ мо́й и разгорѣ́ся во вратѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣ́ Иерусали́ма: и бы́ша во опустѣ́нiе и въ непроходи́мую до сего́ дне́.

И ны́нѣ си́це рече́ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ: вску́ю вы́ творите́ зло́бы вели́ки на ду́шы своя́, е́же изсѣщи́ ва́мъ му́жы и жены́, младе́нца и ссу́щаго от среды́ Иу́ды, да не оста́нется ни еди́нъ от ва́съ,

разгнѣ́вати мя́ въ дѣ́лѣхъ ру́къ ва́шихъ, кади́ти бого́мъ инѣ́мъ въ земли́ Еги́петстѣй, въ ню́же прiидо́сте жи́ти та́мо, да изсѣ́чени бу́дете и въ прокля́тiе да бу́дете и на укори́зну во всѣ́хъ язы́цѣхъ земли́?

еда́ забы́сте зло́бы оте́цъ ва́шихъ и зло́бы царе́й Иу́диныхъ, и зло́бы князе́й ва́шихъ и зло́бы ва́шя, и зло́бы же́нъ ва́шихъ, я́же сотвори́ша въ земли́ Иу́динѣ и внѣ́ Иерусали́ма?

И не преста́ша да́же до сего́ дне́ и не убоя́шася, и не держа́хуся зако́новъ мои́хъ и повелѣ́нiй мои́хъ, я́же да́хъ предъ лице́мъ ва́шимъ и предъ очи́ма оте́цъ ва́шихъ.

Того́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ приста́влю лице́ мое́ на вы́ во зло́, е́же погуби́ти вся́ лю́ди Иу́дины:

и возму́ оста́нки Иу́дины, и́же поста́виша ли́ца своя́, е́же вни́ти въ зе́млю Еги́петску и жи́ти та́мо, и исче́знутъ вси́ въ земли́ Еги́петстѣй, и паду́тъ мече́мъ и гла́домъ, и исче́знутъ от ма́ла да́же до вели́ка: и бу́дутъ на укори́зну и въ па́губу и въ прокля́тiе:

и посѣщу́ на сѣдя́щихъ въ земли́ Еги́петстѣй, я́коже посѣти́хъ на Иерусали́мъ, мече́мъ и гла́домъ и сме́ртiю,

и не бу́детъ уцѣлѣ́вша ни еди́наго же от оста́вшихъ Иу́диныхъ, обита́ющихъ въ земли́ Еги́петстѣй, е́же возврати́тися на зе́млю Иу́дину, къ не́йже ті́и надѣ́ются душа́ми свои́ми возврати́тися та́мо: не возвратя́тся, ра́звѣ избѣ́гшiи.

И отвѣща́ша иеремі́и вси́ му́жiе разумѣ́ющiи, я́ко кадя́тъ жены́ и́хъ бого́мъ ины́мъ, и вся́ жены́ собо́ръ вели́къ, и вси́ лю́дiе сѣдя́щiи въ земли́ Еги́петстѣй, въ земли́ паѳу́рстѣ, глаго́люще:

сло́во, е́же глаго́лалъ еси́ къ на́мъ во и́мя Госпо́дне, не послу́шаемъ тебе́,

я́ко творя́ще сотвори́мъ вся́кое сло́во, е́же изы́детъ изъ у́стъ на́шихъ, кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и возлива́ти е́й возлiя́нiя, я́коже сотвори́хомъ мы́ и отцы́ на́ши, и ца́рiе на́ши и кня́зи на́ши во градѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣ́ Иерусали́ма: и насы́тихомся хлѣ́бовъ, и бла́го на́мъ бы́сть, и зла́ не ви́дѣхомъ.

И егда́ преста́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и возлива́ти возлiя́нiя, оскудѣ́хомъ хлѣ́бы вси́ мы́, и мече́мъ и гла́домъ сконча́хомся.

И егда́ кади́хомъ мы́ цари́цѣ небе́снѣй и возлива́хомъ е́й возлiя́нiя, еда́ безъ муже́й на́шихъ твори́хомъ е́й опрѣсно́ки и возлива́хомъ е́й возлiя́нiя?

И рече́ Иеремі́а всѣ́мъ лю́демъ си́льнымъ и всѣ́мъ жена́мъ и всѣ́мъ лю́демъ отвѣща́вшымъ ему́ словеса́, глаго́ля:

не кажде́нiе ли, е́же кади́сте во градѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣу́ду Иерусали́ма вы́ и отцы́ ва́ши, и ца́рiе ва́ши и кня́зи ва́ши и лю́дiе земли́, помяну́ Госпо́дь, и взы́де на се́рдце его́?

И не можа́ше Госпо́дь терпѣ́ти ктому́ от лица́ зло́бы дѣя́нiй ва́шихъ и от гну́сностей, я́же сотвори́сте: и бы́сть земля́ ва́ша во опустѣ́нiе и въ непрохожде́нiе и въ кля́тву, е́же не бы́ти живу́щымъ, я́коже е́сть де́нь се́й,

от лица́ си́хъ, и́мже кади́сте [и́доломъ] и и́миже согрѣши́сте Го́сподеви: и не послу́шасте гла́са Госпо́дня, и въ повелѣ́нiихъ его́ и въ зако́нѣ и во свидѣ́нiихъ его́ не ходи́сте, и пости́гнуша вы́ зла́я сiя́, я́коже де́нь се́й.

И рече́ Иеремі́а лю́демъ и жена́мъ: слы́шите сло́во Госпо́дне, ве́сь Иу́да, и́же есте́ въ земли́ Еги́петстѣй:

та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ, глаго́ля: вы́ и жены́ ва́шя усты́ ва́шими соглаго́ласте и рука́ми ва́шими испо́лнисте, глаго́люще: творя́ще сотвори́мъ исповѣ́данiя на́ша, я́же обѣща́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и возлива́ти возлiя́нiя е́й: пребыва́юще пребы́сте во обѣ́тѣхъ ва́шихъ и творя́ще сотвори́сте я́.

Того́ ра́ди слы́шите сло́во Госпо́дне: ве́сь Иу́да, сѣдя́щiи въ земли́ Еги́петстѣй: се́, кля́хся и́менемъ мои́мъ вели́кимъ, рече́ Госпо́дь, а́ще бу́детъ ктому́ и́мя мое́ во устѣ́хъ всего́ Иу́ды, е́же рещи́, жи́въ Госпо́дь Бо́гъ, во все́й земли́ Еги́петстѣй.

Я́ко се́, а́зъ возбуди́хся на ня́ озло́бити и́хъ, а не благосотвори́ти, и исче́знутъ ве́сь Иу́да живу́щiи въ земли́ Еги́петстѣй мече́мъ и гла́домъ, до́ндеже сконча́ются.

И уцѣлѣ́вшiи от меча́ возвратя́тся на зе́млю Иу́дину ма́лымъ число́мъ: и увѣ́дятъ оста́вшiи Иу́дины, пресели́вшiися въ зе́млю Еги́петску обита́ти та́мо, сло́во чiе́ пребу́детъ, мое́, или́ и́хъ?

И сiе́ ва́мъ зна́менiе, глаго́летъ Госпо́дь, я́ко посѣщу́ а́зъ на вы́ на мѣ́стѣ се́мъ, да увѣ́дите, я́ко вои́стинну испо́лнятся словеса́ моя́ на ва́съ во зла́я.

Та́ко рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ предаю́ фарао́на вафрі́а царя́ Еги́петска въ ру́цѣ врага́ его́ и въ ру́цѣ и́щущихъ души́ его́, я́коже да́хъ седекі́ю царя́ Иу́дина въ ру́цѣ Навуходоно́сора царя́ Вавило́нска врага́ его́ и и́щущаго души́ его́.

Еврейский

הַדָּבָר אֲשֶׁר הָיָה אֶל־יִרְמְיָהוּ, אֶל כָּל־הַיְּהוּדִים, הַיֹּשְׁבִים בְּאֶרֶץ מִצְרָיִם; הַיֹּשְׁבִים בְּמִגְדֹּל וּבְתַחְפַּנְחֵס וּבְנֹף, וּבְאֶרֶץ פַּתְרוֹס לֵאמֹר׃ ס

כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, אַתֶּם רְאִיתֶם, אֵת כָּל־הָרָעָה אֲשֶׁר הֵבֵאתִי עַל־יְרוּשָׁלִַם, וְעַל כָּל־עָרֵי יְהוּדָה; וְהִנָּם חָרְבָּה הַיּוֹם הַזֶּה, וְאֵין בָּהֶם יוֹשֵׁב׃

מִפְּנֵי רָעָתָם, אֲשֶׁר עָשׂוּ לְהַכְעִסֵנִי, לָלֶכֶת לְקַטֵּר, לַעֲבֹד לֵאלֹהִים אֲחֵרִים; אֲשֶׁר לֹא יְדָעוּם, הֵמָּה אַתֶּם וַאֲבֹתֵיכֶם׃

וָאֶשְׁלַח אֲלֵיכֶם אֶת־כָּל־עֲבָדַי הַנְּבִיאִים, הַשְׁכֵּים וְשָׁלֹחַ לֵאמֹר; אַל־נָא תַעֲשׂוּ, אֵת דְּבַר־הַתֹּעֵבָה הַזֹּאת אֲשֶׁר שָׂנֵאתִי׃

וְלֹא שָׁמְעוּ וְלֹא־הִטּוּ אֶת־אָזְנָם, לָשׁוּב מֵרָעָתָם; לְבִלְתִּי קַטֵּר לֵאלֹהִים אֲחֵרִים׃

וַתִּתַּךְ חֲמָתִי וְאַפִּי, וַתִּבְעַר בְּעָרֵי יְהוּדָה, וּבְחֻצוֹת יְרוּשָׁלִָם; וַתִּהְיֶינָה לְחָרְבָּה לִשְׁמָמָה כַּיּוֹם הַזֶּה׃ ס

וְעַתָּה כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, לָמָה אַתֶּם עֹשִׂים רָעָה גְדוֹלָה אֶל־נַפְשֹׁתֵכֶם, לְהַכְרִית לָכֶם אִישׁ־וְאִשָּׁה עוֹלֵל וְיוֹנֵק מִתּוֹךְ יְהוּדָה; לְבִלְתִּי הוֹתִיר לָכֶם שְׁאֵרִית׃

לְהַכְעִסֵנִי בְּמַעֲשֵׂי יְדֵיכֶם, לְקַטֵּר לֵאלֹהִים אֲחֵרִים בְּאֶרֶץ מִצְרַיִם, אֲשֶׁר־אַתֶּם בָּאִים לָגוּר שָׁם; לְמַעַן הַכְרִית לָכֶם, וּלְמַעַן הֱיוֹתְכֶם לִקְלָלָה וּלְחֶרְפָּה, בְּכֹל גּוֹיֵי הָאָרֶץ׃

הַשְׁכַחְתֶּם אֶת־רָעוֹת אֲבוֹתֵיכֶם וְאֶת־רָעוֹת מַלְכֵי יְהוּדָה, וְאֵת רָעוֹת נָשָׁיו, וְאֵת רָעֹתֵכֶם, וְאֵת רָעֹת נְשֵׁיכֶם; אֲשֶׁר עָשׂוּ בְּאֶרֶץ יְהוּדָה, וּבְחֻצוֹת יְרוּשָׁלִָם׃

לֹא דֻכְּאוּ, עַד הַיּוֹם הַזֶּה; וְלֹא יָרְאוּ, וְלֹא־הָלְכוּ בְתוֹרָתִי וּבְחֻקֹּתַי, אֲשֶׁר־נָתַתִּי לִפְנֵיכֶם וְלִפְנֵי אֲבוֹתֵיכֶם׃ ס

לָכֵן, כֹּה־אָמַר יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הִנְנִי שָׂם פָּנַי בָּכֶם לְרָעָה; וּלְהַכְרִית אֶת־כָּל־יְהוּדָה׃

וְלָקַחְתִּי אֶת־שְׁאֵרִית יְהוּדָה, אֲשֶׁר־שָׂמוּ פְנֵיהֶם לָבוֹא אֶרֶץ־מִצְרַיִם לָגוּר שָׁם, וְתַמּוּ כֹל בְּאֶרֶץ מִצְרַיִם יִפֹּלוּ, בַּחֶרֶב בָּרָעָב יִתַּמּוּ, מִקָּטֹן וְעַד־גָּדוֹל, בַּחֶרֶב וּבָרָעָב יָמֻתוּ; וְהָיוּ לְאָלָה לְשַׁמָּה, וְלִקְלָלָה וּלְחֶרְפָּה׃

וּפָקַדְתִּי, עַל הַיּוֹשְׁבִים בְּאֶרֶץ מִצְרַיִם, כַּאֲשֶׁר פָּקַדְתִּי עַל־יְרוּשָׁלִָם; בַּחֶרֶב בָּרָעָב וּבַדָּבֶר׃

וְלֹא יִהְיֶה פָּלִיט וְשָׂרִיד לִשְׁאֵרִית יְהוּדָה, הַבָּאִים לָגוּר־שָׁם בְּאֶרֶץ מִצְרָיִם; וְלָשׁוּב אֶרֶץ יְהוּדָה, אֲשֶׁר־הֵמָּה מְנַשְּׂאִים אֶת־נַפְשָׁם לָשׁוּב לָשֶׁבֶת שָׁם, כִּי לֹא־יָשׁוּבוּ כִּי אִם־פְּלֵטִים׃ ס

וַיַּעֲנוּ אֶת־יִרְמְיָהוּ, כָּל־הָאֲנָשִׁים הַיֹּדְעִים כִּי־מְקַטְּרוֹת נְשֵׁיהֶם לֵאלֹהִים אֲחֵרִים, וְכָל־הַנָּשִׁים הָעֹמְדוֹת קָהָל גָּדוֹל; וְכָל־הָעָם הַיֹּשְׁבִים בְּאֶרֶץ־מִצְרַיִם בְּפַתְרוֹס לֵאמֹר׃

הַדָּבָר אֲשֶׁר־דִּבַּרְתָּ אֵלֵינוּ בְּשֵׁם יְהוָה; אֵינֶנּוּ שֹׁמְעִים אֵלֶיךָ׃

כִּי עָשֹׂה נַעֲשֶׂה אֶת־כָּל־הַדָּבָר אֲשֶׁר־יָצָא מִפִּינוּ, לְקַטֵּר לִמְלֶכֶת הַשָּׁמַיִם וְהַסֵּיךְ־לָהּ נְסָכִים, כַּאֲשֶׁר עָשִׂינוּ אֲנַחְנוּ וַאֲבֹתֵינוּ מְלָכֵינוּ וְשָׂרֵינוּ, בְּעָרֵי יְהוּדָה, וּבְחֻצוֹת יְרוּשָׁלִָם; וַנִּשְׂבַּע־לֶחֶם וַנִּהְיֶה טוֹבִים, וְרָעָה לֹא רָאִינוּ׃

וּמִן־אָז חָדַלְנוּ לְקַטֵּר לִמְלֶכֶת הַשָּׁמַיִם וְהַסֵּךְ־לָהּ נְסָכִים חָסַרְנוּ כֹל; וּבַחֶרֶב וּבָרָעָב תָּמְנוּ׃

וְכִי־אֲנַחְנוּ מְקַטְּרִים לִמְלֶכֶת הַשָּׁמַיִם, וּלְהַסֵּךְ לָהּ נְסָכִים; הֲמִבַּלְעֲדֵי אֲנָשֵׁינוּ, עָשִׂינוּ לָהּ כַּוָּנִים לְהַעֲצִבָה, וְהַסֵּךְ לָהּ נְסָכִים׃ פ

וַיֹּאמֶר יִרְמְיָהוּ אֶל־כָּל־הָעָם; עַל־הַגְּבָרִים וְעַל־הַנָּשִׁים וְעַל־כָּל־הָעָם, הָעֹנִים אֹתוֹ דָּבָר לֵאמֹר׃

הֲלוֹא אֶת־הַקִּטֵּר, אֲשֶׁר קִטַּרְתֶּם בְּעָרֵי יְהוּדָה וּבְחֻצוֹת יְרוּשָׁלִַם, אַתֶּם וַאֲבוֹתֵיכֶם מַלְכֵיכֶם וְשָׂרֵיכֶם וְעַם הָאָרֶץ; אֹתָם זָכַר יְהוָה, וַתַּעֲלֶה עַל־לִבּוֹ׃

וְלֹא־יוּכַל יְהוָה עוֹד לָשֵׂאת, מִפְּנֵי רֹעַ מַעַלְלֵיכֶם, מִפְּנֵי הַתּוֹעֵבֹת אֲשֶׁר עֲשִׂיתֶם; וַתְּהִי אַרְצְכֶם לְחָרְבָּה וּלְשַׁמָּה וְלִקְלָלָה מֵאֵין יוֹשֵׁב כְּהַיּוֹם הַזֶּה׃

מִפְּנֵי אֲשֶׁר קִטַּרְתֶּם וַאֲשֶׁר חֲטָאתֶם לַיהוָה, וְלֹא שְׁמַעְתֶּם בְּקוֹל יְהוָה, וּבְתֹרָתוֹ וּבְחֻקֹּתָיו וּבְעֵדְוֹתָיו לֹא הֲלַכְתֶּם; עַל־כֵּן קָרָאת אֶתְכֶם הָרָעָה הַזֹּאת כַּיּוֹם הַזֶּה׃ ס

וַיֹּאמֶר יִרְמְיָהוּ אֶל־כָּל־הָעָם, וְאֶל כָּל־הַנָּשִׁים; שִׁמְעוּ דְּבַר־יְהוָה, כָּל־יְהוּדָה אֲשֶׁר בְּאֶרֶץ מִצְרָיִם׃ ס

כֹּה־אָמַר יְהוָה־צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר, אַתֶּם וּנְשֵׁיכֶם וַתְּדַבֵּרְנָה בְּפִיכֶם וּבִידֵיכֶם מִלֵּאתֶם לֵאמֹר, עָשֹׂה נַעֲשֶׂה אֶת־נְדָרֵינוּ, אֲשֶׁר נָדַרְנוּ לְקַטֵּר לִמְלֶכֶת הַשָּׁמַיִם, וּלְהַסֵּךְ לָהּ נְסָכִים; הָקֵים תָּקִימְנָה אֶת־נִדְרֵיכֶם, וְעָשֹׂה תַעֲשֶׂינָה אֶת־נִדְרֵיכֶם׃ פ

לָכֵן שִׁמְעוּ דְבַר־יְהוָה, כָּל־יְהוּדָה הַיֹּשְׁבִים בְּאֶרֶץ מִצְרָיִם; הִנְנִי נִשְׁבַּעְתִּי בִּשְׁמִי הַגָּדוֹל אָמַר יְהוָה, אִם־יִהְיֶה עוֹד שְׁמִי נִקְרָא בְּפִי כָּל־אִישׁ יְהוּדָה, אֹמֵר חַי־אֲדֹנָי יְהוִה בְּכָל־אֶרֶץ מִצְרָיִם׃

הִנְנִי שֹׁקֵד עֲלֵיהֶם לְרָעָה וְלֹא לְטוֹבָה; וְתַמּוּ כָל־אִישׁ יְהוּדָה אֲשֶׁר בְּאֶרֶץ־מִצְרַיִם בַּחֶרֶב וּבָרָעָב עַד־כְּלוֹתָם׃

וּפְלִיטֵי חֶרֶב יְשֻׁבוּן מִן־אֶרֶץ מִצְרַיִם אֶרֶץ יְהוּדָה מְתֵי מִסְפָּר; וְיָדְעוּ כָּל־שְׁאֵרִית יְהוּדָה, הַבָּאִים לְאֶרֶץ־מִצְרַיִם לָגוּר שָׁם, דְּבַר־מִי יָקוּם מִמֶּנִּי וּמֵהֶם׃

וְזֹאת־לָכֶם הָאוֹת נְאֻם־יְהוָה, כִּי־פֹקֵד אֲנִי עֲלֵיכֶם בַּמָּקוֹם הַזֶּה; לְמַעַן תֵּדְעוּ, כִּי קוֹם יָקוּמוּ דְבָרַי עֲלֵיכֶם לְרָעָה׃ ס

כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי נֹתֵן אֶת־פַּרְעֹה חָפְרַע מֶלֶךְ־מִצְרַיִם בְּיַד אֹיְבָיו, וּבְיַד מְבַקְשֵׁי נַפְשׁוֹ; כַּאֲשֶׁר נָתַתִּי אֶת־צִדְקִיָּהוּ מֶלֶךְ־יְהוּדָה, בְּיַד נְבוּכַדְרֶאצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל אֹיְבוֹ וּמְבַקֵּשׁ נַפְשׁוֹ׃ ס

Украинский (Огієнко)

Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи:

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця…

Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки.

І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив!

Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам.

І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня…

А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта?

Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі?

Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму?

Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам.

Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду!

І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою…

І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею…

І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там.
Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!

І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи:

Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім́ям, ми не слухаємо тебе.

Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму.
І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви?

І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи:

Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня…

За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня.

І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї!

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші.

Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім́ям, говорить Господь, що не буде вже Ім́я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог!
у всьому єгипетському краї.

Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними.
І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє?

А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло.

Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Verbum, quod factum est per Ieremiam ad omnes Iudaeos, qui habitabant in terra Aegypti, habitantes in Magdolo et in Taphnis et in Memphi et in terra Phatures, dicens:

«Haec dicit Dominus exercituum, Deus Israel: Vos vidistis omne malum istud, quod adduxi super Ierusalem et super omnes urbes Iudae; et ecce desertae sunt hodie, et non est in eis habitator

propter malitiam, quam fecerunt, ut me ad iracundiam provocarent et irent, ut sacrificarent et colerent deos alienos, quos nesciebant et illi et vos et patres vestri.

Et misi ad vos omnes servos meos prophetas, de nocte consurgens mittensque et dicens: Nolite facere verbum abominationis huiuscemodi, quam odivi.

Et non audierunt nec inclinaverunt aurem suam, ut converterentur a malis suis et non sacrificarent diis alienis;

et effusa est indignatio mea et furor meus et succensa est in civitatibus Iudae et in plateis Ierusalem, et versae sunt in solitudinem et vastitatem secundum diem hanc.

Et nunc haec dicit Dominus exercituum, Deus Israel: Quare vos facitis malum grande contra animas vestras, ut intereat ex vobis vir et mulier, parvulus et lactans de medio Iudae, nec relinquatur vobis quidquam residuum,

provocantes me in operibus manuum vestrarum, sacrificando diis alienis in terra Aegypti, in quam ingressi estis, ut ibi peregrinemini, et dissipet vos, et sitis in maledictionem et in opprobrium cunctis gentibus terrae?

Numquid obliti estis mala patrum vestrorum et mala regum Iudae et mala uxorum eius et mala vestra et mala uxorum vestrarum, quae fecerunt in terra Iudae et in plateis Ierusalem?

Non sunt contriti usque ad diem hanc et non timuerunt et non ambulaverunt in lege mea et in praeceptis meis, quae dedi coram vobis et coram patribus vestris.

Ideo haec dicit Dominus exercituum, Deus Israel: Ecce ego ponam faciem meam in vobis in malum et disperdam omnem Iudam.

Et assumam reliquias Iudae, qui posuerunt facies suas, ut ingrederentur terram Aegypti et peregrinarentur ibi, et consumentur omnes in terra Aegypti: cadent in gladio et in fame et consumentur a minimo usque ad maximum, in gladio et in fame morientur; et erunt in exsecrationem et in stuporem et in maledictionem et in opprobrium.

Et visitabo super habitatores terrae Aegypti, sicut visitavi super Ierusalem, in gladio et in fame et in peste:

et non erit qui effugiat et sit residuus de reliquiis Iudaeorum, qui venerunt, ut peregrinarentur in terra Aegypti et reverterentur in terram Iudae, ad quam ipsi elevant animas suas, ut revertantur et habitent ibi; non revertentur, nisi qui fugerint».

Responderunt autem Ieremiae omnes viri, scientes quod sacrificarent uxores eorum diis alienis, et universae mulieres, quarum stabat multitudo grandis, et omnis populus habitantium in terra Aegypti in Phatures, dicentes:

«Sermonem, quem locutus es ad nos in nomine Domini, non audiemus ex te,

sed facientes faciemus omne verbum, quod egressum est de ore nostro, ut sacrificemus reginae caeli et libemus ei libamina, sicut fecimus nos et patres nostri, reges nostri et principes nostri in urbibus Iudae et in plateis Ierusalem, et saturati sumus panibus et bene nobis erat malumque non vidimus.

Ex eo autem tempore, quo cessavimus sacrificare reginae caeli et libare ei libamina, indigemus omnibus et gladio et fame consumpti sumus.

Quod si nos sacrificamus reginae caeli et libamus ei libamina, numquid sine viris nostris fecimus ei placentas ad effingendum eam et libandum ei libamina?».

Et dixit Ieremias ad omnem populum, adversum viros et adversum mulieres et adversum universam plebem, qui responderant ei verbum, dicens:

«Numquid non sacrificium, quod sacrificastis in civitatibus Iudae et in plateis Ierusalem, vos et patres vestri, reges vestri et principes vestri et populus terrae, horum recordatus est Dominus, et ascendit super cor eius?

Et non poterat Dominus ultra portare propter malitiam operum vestrorum et propter abominationes, quas fecistis; et facta est terra vestra in desolationem et in stuporem et in maledictum, eo quod non sit habitator, sicut est dies haec.

Propterea quod sacrificaveritis et peccaveritis Domino et non audieritis vocem Domini et in lege et in praeceptis et in testimoniis eius non ambulaveritis, idcirco evenerunt vobis mala haec, sicut est dies haec».

Dixit autem Ieremias ad omnem populum et ad universas mulieres: «Audite verbum Domini, omnis Iuda, qui estis in terra Aegypti.

Haec dicit Dominus exercituum, Deus Israel, dicens: Vos et uxores vestrae locuti estis ore vestro et manibus vestris implestis dicentes: "Faciamus vota nostra, quae vovimus, ut sacrificemus reginae caeli et libemus ei libamina". Implete vota vestra et opere perpetrate ea.

Ideo audite verbum Domini, omnis Iuda, qui habitatis in terra Aegypti: Ecce ego iuravi in nomine meo magno, ait Dominus, quia nequaquam ultra vocabitur nomen meum ex ore omnis viri Iudae dicentis: "Vivit Dominus Deus", in omni terra Aegypti.

Ecce ego vigilabo super eos in malum et non in bonum, et consumentur omnes viri Iudae, qui sunt in terra Aegypti, gladio et fame, donec penitus consumantur.

Et, qui fugerint gladium, revertentur de terra Aegypti in terram Iudae, viri pauci, et scient omnes reliquiae Iudae, quae ingressae sunt terram Aegypti, ut peregrinarentur ibi, cuius sermo compleatur, meus an illorum.

Et hoc vobis signum, ait Dominus, quod visitem ego super vos in loco isto, ut sciatis quia vere complebuntur sermones mei contra vos in malum.

Haec dicit Dominus: Ecce ego tradam pharaonem Ophree, regem Aegypti, in manu inimicorum eius et in manu quaerentium animam illius, sicut tradidi Sedeciam regem Iudae in manu Nabuchodonosor regis Babylonis inimici sui et quaerentis animam eius».