Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Иеремии

 
  • Сло́во бы́в­шее ко иеремі́и [от­ Го́спода] и ко всѣ́мъ Иуде́емъ су́щымъ въ земли́ Еги́петстѣй и сѣдя́щымъ во Магда́лѣ и во тафна́сѣ, и во мемфи́сѣ и въ земли́ паѳу́рстѣ, глаго́ля:
  • та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: вы́ ви́дѣсте вся́ зла́я, я́же наведо́хъ на Иерусали́мъ и на гра́ды Иу́дины: и се́, пу́сти су́ть ны́нѣ от­ живу́щихъ,
  • от­ лица́ зло́бы и́хъ, ю́же сотвори́ша разгнѣ́вати мя́, ходя́ще кади́ти бого́мъ чужди́мъ, и́хже не вѣ́дѣсте вы́ са́ми и отцы́ ва́ши.
  • И посла́хъ къ ва́мъ о́троки моя́ проро́ки зау́тра, и посыла́хъ я́, глаго́ля: не твори́те дѣ́ла оскверне́нiя сего́, его́же воз­ненави́дѣхъ.
  • И не послу́шаша мене́, ни при­­клони́ша у́ха сво­его́ обрати́тися от­ зло́бъ сво­и́хъ, е́же не кади́ти бого́мъ инѣ́мъ.
  • И вска́па я́рость моя́ и гнѣ́въ мо́й и разгорѣ́ся во вратѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣ́ Иерусали́ма: и бы́ша во опустѣ́нiе и въ непроходи́мую до сего́ дне́.
  • И ны́нѣ си́це рече́ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ: вску́ю вы́ творите́ зло́бы вели́ки на ду́шы своя́, е́же изсѣщи́ ва́мъ му́жы и жены́, младе́нца и ссу́щаго от­ среды́ Иу́ды, да не оста́нет­ся ни еди́нъ от­ ва́съ,
  • разгнѣ́вати мя́ въ дѣ́лѣхъ ру́къ ва́шихъ, кади́ти бого́мъ инѣ́мъ въ земли́ Еги́петстѣй, въ ню́же прiидо́сте жи́ти та́мо, да изсѣ́чени бу́дете и въ прокля́тiе да бу́дете и на укори́зну во всѣ́хъ язы́цѣхъ земли́?
  • еда́ забы́сте зло́бы оте́цъ ва́шихъ и зло́бы царе́й Иу́диныхъ, и зло́бы князе́й ва́шихъ и зло́бы ва́шя, и зло́бы же́нъ ва́шихъ, я́же сотвори́ша въ земли́ Иу́динѣ и внѣ́ Иерусали́ма?
  • И не преста́ша да́же до сего́ дне́ и не убоя́шася, и не держа́хуся зако́новъ мо­и́хъ и повелѣ́нiй мо­и́хъ, я́же да́хъ предъ лице́мъ ва́шимъ и предъ очи́ма оте́цъ ва́шихъ.
  • Того́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: се́, а́зъ при­­ста́влю лице́ мое́ на вы́ во зло́, е́же погуби́ти вся́ лю́ди Иу́дины:
  • и воз­му́ оста́нки Иу́дины, и́же поста́виша ли́ца своя́, е́же вни́ти въ зе́млю Еги́петску и жи́ти та́мо, и исче́знутъ вси́ въ земли́ Еги́петстѣй, и паду́тъ мече́мъ и гла́домъ, и исче́знутъ от­ ма́ла да́же до вели́ка: и бу́дутъ на укори́зну и въ па́губу и въ прокля́тiе:
  • и посѣщу́ на сѣдя́щихъ въ земли́ Еги́петстѣй, я́коже посѣти́хъ на Иерусали́мъ, мече́мъ и гла́домъ и сме́ртiю,
  • и не бу́детъ уцѣлѣ́в­ша ни еди́наго же от­ оста́в­шихъ Иу́диныхъ, обита́ющихъ въ земли́ Еги́петстѣй, е́же воз­врати́тися на зе́млю Иу́дину, къ не́йже ті́и надѣ́ют­ся душа́ми сво­и́ми воз­врати́тися та́мо: не воз­вратя́т­ся, ра́звѣ избѣ́гшiи.
  • И от­вѣща́ша иеремі́и вси́ му́жiе разумѣ́ющiи, я́ко кадя́тъ жены́ и́хъ бого́мъ ины́мъ, и вся́ жены́ собо́ръ вели́къ, и вси́ лю́дiе сѣдя́щiи въ земли́ Еги́петстѣй, въ земли́ паѳу́рстѣ, глаго́люще:
  • сло́во, е́же глаго́лалъ еси́ къ на́мъ во и́мя Госпо́дне, не послу́шаемъ тебе́,
  • я́ко творя́ще сотвори́мъ вся́кое сло́во, е́же изы́детъ изъ у́стъ на́шихъ, кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и воз­лива́ти е́й воз­лiя́нiя, я́коже сотвори́хомъ мы́ и отцы́ на́ши, и ца́рiе на́ши и кня́зи на́ши во градѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣ́ Иерусали́ма: и насы́тихомся хлѣ́бовъ, и бла́го на́мъ бы́сть, и зла́ не ви́дѣхомъ.
  • И егда́ преста́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и воз­лива́ти воз­лiя́нiя, оскудѣ́хомъ хлѣ́бы вси́ мы́, и мече́мъ и гла́домъ сконча́хомся.
  • И егда́ кади́хомъ мы́ цари́цѣ небе́снѣй и воз­лива́хомъ е́й воз­лiя́нiя, еда́ безъ муже́й на́шихъ твори́хомъ е́й опрѣсно́ки и воз­лива́хомъ е́й воз­лiя́нiя?
  • И рече́ иеремі́а всѣ́мъ лю́демъ си́льнымъ и всѣ́мъ жена́мъ и всѣ́мъ лю́демъ от­вѣща́в­шымъ ему́ словеса́, глаго́ля:
  • не кажде́нiе ли, е́же кади́сте во градѣ́хъ Иу́диныхъ и внѣу́ду Иерусали́ма вы́ и отцы́ ва́ши, и ца́рiе ва́ши и кня́зи ва́ши и лю́дiе земли́, помяну́ Госпо́дь, и взы́де на се́рдце его́?
  • И не можа́­ше Госпо́дь терпѣ́ти ктому́ от­ лица́ зло́бы дѣя́нiй ва́шихъ и от­ гну́сностей, я́же сотвори́сте: и бы́сть земля́ ва́ша во опустѣ́нiе и въ непрохожде́нiе и въ кля́тву, е́же не бы́ти живу́щымъ, я́коже е́сть де́нь се́й,
  • от­ лица́ си́хъ, и́мже кади́сте [и́доломъ] и и́миже согрѣши́сте Го́сподеви: и не послу́шасте гла́са Госпо́дня, и въ повелѣ́нiихъ его́ и въ зако́нѣ и во свидѣ́нiихъ его́ не ходи́сте, и пости́гнуша вы́ зла́я сiя́, я́коже де́нь се́й.
  • И рече́ иеремі́а лю́демъ и жена́мъ: слы́шите сло́во Госпо́дне, ве́сь Иу́да, и́же есте́ въ земли́ Еги́петстѣй:
  • та́ко рече́ Госпо́дь Вседержи́тель, Бо́гъ Изра́илевъ, глаго́ля: вы́ и жены́ ва́шя усты́ ва́шими соглаго́ласте и рука́ми ва́шими испо́лнисте, глаго́люще: творя́ще сотвори́мъ исповѣ́данiя на́ша, я́же обѣща́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и воз­лива́ти воз­лiя́нiя е́й: пребыва́юще пребы́сте во обѣ́тѣхъ ва́шихъ и творя́ще сотвори́сте я́.
  • Того́ ра́ди слы́шите сло́во Госпо́дне: ве́сь Иу́да, сѣдя́щiи въ земли́ Еги́петстѣй: се́, кля́хся и́менемъ мо­и́мъ вели́кимъ, рече́ Госпо́дь, а́ще бу́детъ ктому́ и́мя мое́ во устѣ́хъ всего́ Иу́ды, е́же рещи́, жи́въ Госпо́дь Бо́гъ, во все́й земли́ Еги́петстѣй.
  • Я́ко се́, а́зъ воз­буди́хся на ня́ озло́бити и́хъ, а не благосотвори́ти, и исче́знутъ ве́сь Иу́да живу́щiи въ земли́ Еги́петстѣй мече́мъ и гла́домъ, до́ндеже сконча́ют­ся.
  • И уцѣлѣ́в­шiи от­ меча́ воз­вратя́т­ся на зе́млю Иу́дину ма́лымъ число́мъ: и увѣ́дятъ оста́в­шiи Иу́дины, пресели́в­шiися въ зе́млю Еги́петску обита́ти та́мо, сло́во чiе́ пребу́детъ, мое́, или́ и́хъ?
  • И сiе́ ва́мъ зна́менiе, глаго́летъ Госпо́дь, я́ко посѣщу́ а́зъ на вы́ на мѣ́стѣ се́мъ, да увѣ́дите, я́ко во­и́стин­ну испо́лнят­ся словеса́ моя́ на ва́съ во зла́я.
  • Та́ко рече́ Госпо́дь: се́, а́зъ предаю́ фарао́на вафрі́а царя́ Еги́петска въ ру́цѣ врага́ его́ и въ ру́цѣ и́щущихъ души́ его́, я́коже да́хъ седекі́ю царя́ Иу́дина въ ру́цѣ навуходоно́сора царя́ Вавило́нска врага́ его́ и и́щущаго души́ его́.
  • Слово, которое было к Иеремии о всех Иудеях, живущих в земле Египетской, поселившихся в Магдоле и Тафнисе, и в Нофе, и в земле Пафрос:
  • так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: вы видели все бедствие, какое Я навел на Иерусалим и на все города Иудейские; вот, они теперь пусты, и никто не живет в них,
  • за нечестие их, которое они делали, прогневляя Меня, ходя кадить и служить иным богам, которых не знали ни они, ни вы, ни отцы ваши.
  • Я посылал к вам всех рабов Моих, пророков, посылал с раннего утра, чтобы сказать: «не делайте этого мерзкого дела, которое Я ненавижу».
  • Но они не слушали и не приклонили уха своего, чтобы обратиться от своего нечестия, не кадить иным богам.
  • И излилась ярость Моя и гнев Мой и разгорелась в городах Иудеи и на улицах Иерусалима; и они сделались развалинами и пустынею, как видите ныне.
  • И ныне так говорит Господь Бог Саваоф, Бог Израилев: зачем вы делаете это великое зло душам вашим, истребляя у себя мужей и жен, взрослых детей и младенцев из среды Иудеи, чтобы не оставить у себя остатка,
  • прогневляя Меня изделием рук своих, каждением иным богам в земле Египетской, куда вы пришли жить, чтобы погубить себя и сделаться проклятием и поношением у всех народов земли?
  • Разве вы забыли нечестие отцов ваших и нечестие царей Иудейских, ваше собственное нечестие и нечестие жен ваших, какое они делали в земле Иудейской и на улицах Иерусалима?
  • Не смирились они и до сего дня, и не боятся и не поступают по закону Моему и по уставам Моим, которые Я дал вам и отцам вашим.
  • Посему так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: вот, Я обращу против вас лице Мое на погибель и на истребление всей Иудеи
  • и возьму оставшихся Иудеев, которые обратили лице свое, чтобы идти в землю Египетскую и жить там, и все они будут истреблены, падут в земле Египетской; мечом и голодом будут истреблены; от малого и до большого умрут от меча и голода, и будут проклятием и ужасом, поруганием и поношением.
  • Посещу живущих в земле Египетской, как Я посетил Иерусалим, мечом, голодом и моровою язвою,
  • и никто не избежит и не уцелеет из остатка Иудеев, пришедших в землю Египетскую, чтобы пожить там и потом возвратиться в землю Иудейскую, куда они всею душею желают возвратиться, чтобы жить там; никто не возвратится, кроме тех, которые убегут оттуда.
  • И отвечали Иеремии все мужья, знавшие, что жены их кадят иным богам, и все жены, стоявшие там в большом множестве, и весь народ, живший в земле Египетской, в Пафросе, и сказали:
  • сло́ва, которое ты говорил нам именем Господа, мы не слушаем от тебя;
  • но непременно будем делать все то, что вышло из уст наших, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияния, как мы делали, мы и отцы наши, цари наши и князья наши, в городах Иудеи и на улицах Иерусалима, потому что тогда мы были сыты и счастливы и беды не видели.
  • А с того времени, как перестали мы кадить богине неба и возливать ей возлияния, терпим во всем недостаток и гибнем от меча и голода.
  • И когда мы кадили богине неба и возливали ей возлияния, то разве без ведома мужей наших делали мы ей пирожки с изображением ее и возливали ей возлияния?
  • Тогда сказал Иеремия всему народу, мужьям и женам, и всему народу, который так отвечал ему:
  • не это ли каждение, которое совершали вы в городах Иудейских и на улицах Иерусалима, вы и отцы ваши, цари ваши и князья ваши, и народ страны, воспомянул Господь? И не оно ли взошло Ему на сердце?
  • Господь не мог более терпеть злых дел ваших и мерзостей, какие вы делали; поэтому и сделалась земля ваша пустынею и ужасом, и проклятием, без жителей, как видите ныне.
  • Так как вы, совершая то курение, грешили пред Господом и не слушали гласа Господа, и не поступали по закону Его и по установлениям Его, и по повелениям Его, то и постигло вас это бедствие, как видите ныне.
  • И сказал Иеремия всему народу и всем женам: слушайте слово Господне, все Иудеи, которые в земле Египетской:
  • так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: вы и жены ваши, что устами своими говорили, то и руками своими делали; вы говорите: «станем выполнять обеты наши, какие мы обещали, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияние», – твердо держитесь обетов ваших и в точности исполняйте обеты ваши.
  • За то выслушайте слово Господне, все Иудеи, живущие в земле Египетской: вот, Я поклялся великим именем Моим, говорит Господь, что не будет уже на всей земле Египетской произносимо имя Мое устами какого-либо Иудея, говорящего: «жив Господь Бог!»
  • Вот, Я буду наблюдать над вами к погибели, а не к добру; и все Иудеи, которые в земле Египетской, будут погибать от меча и голода, доколе совсем не истребятся.
  • Только малое число избежавших от меча возвратится из земли Египетской в землю Иудейскую, и узнают все оставшиеся Иудеи, которые пришли в землю Египетскую, чтобы пожить там, чье слово сбудется: Мое или их.
  • И вот вам знамение, говорит Господь, что Я посещу вас на сем месте, чтобы вы знали, что сбудутся слова Мои о вас на погибель вам.
  • Так говорит Господь: вот, Я отдам фараона Вафрия, царя Египетского, в руки врагов его и в руки ищущих души его, как отдал Седекию, царя Иудейского, в руки Навуходоносора, царя Вавилонского, врага его и искавшего души его.
  • الكلمة التي صارت الى ارميا من جهة كل اليهود الساكنين في ارض مصر الساكنين في مجدل وفي تحفنحيس وفي نوف وفي ارض فتروس قائلة.

  • هكذا قال رب الجنود اله اسرائيل. انتم رأيتم كل الشر الذي جلبته على اورشليم وعلى كل مدن يهوذا فها هي خربة هذا اليوم وليس فيها ساكن

  • من اجل شرهم الذي فعلوه ليغيظوني اذ ذهبوا ليبخروا ويعبدوا آلهة اخرى لم يعرفوها هم ولا انتم ولا آباؤكم.

  • فارسلت اليكم كل عبيدي الانبياء مبكرا ومرسلا قائلا لا تفعلوا امر هذا الرجس الذي ابغضته.

  • فلم يسمعوا ولا امالوا اذنهم ليرجعوا عن شرهم فلا يبخروا لآلهة اخرى.

  • فانسكب غيظي وغضبي واشتعلا في مدن يهوذا وفي شوارع اورشليم فصارت خربة مقفرة كهذا اليوم.

  • فالآن هكذا قال الرب اله الجنود اله اسرائيل. لماذا انتم فاعلون شرا عظيما ضد انفسكم لانقراضكم رجالا ونساء اطفالا ورضعا من وسط يهوذا ولا تبقى لكم بقية.

  • لاغاظتي باعمال اياديكم اذ تبخرون لآلهة اخرى في ارض مصر التي اتيتم اليها لتتغربوا فيها لكي تنقرضوا ولكي تصيروا لعنة وعارا بين كل امم الارض.

  • هل نسيتم شرور آبائكم وشرور ملوك يهوذا وشرور نسائهم وشروركم وشرور نسائكم التي فعلت في ارض يهوذا وفي شوارع اورشليم.

  • لم يذلّوا الى هذا اليوم ولا خافوا ولا سلكوا في شريعتي وفرائضي التي جعلتها امامكم وامام آبائكم

  • لذلك هكذا قال رب الجنود اله اسرائيل. هانذا اجعل وجهي عليكم للشر ولأقرض كل يهوذا.

  • وآخذ بقية يهوذا الذين جعلوا وجوههم للدخول الى ارض مصر ليتغربوا هناك فيفنون كلهم في ارض مصر. يسقطون بالسيف وبالجوع يفنون من الصغير الى الكبير بالسيف والجوع يموتون ويصيرون حلفا ودهشا ولعنة وعارا.

  • واعاقب الذين يسكنون في ارض مصر كما عاقبت اورشليم بالسيف والجوع والوبإ.

  • ولا يكون ناج ولا باق لبقية يهوذا الآتين ليتغربوا هناك في ارض مصر ليرجعوا الى ارض يهوذا التي يشتاقون الى الرجوع لاجل السكن فيها لانه لا يرجع منهم الا المنفلتون

  • فاجاب ارميا كل الرجال الذين عرفوا ان نساءهم يبخّرن لآلهة اخرى وكل النساء الواقفات محفل كبير وكل الشعب الساكن في ارض مصر في فتروس قائلين

  • اننا لا نسمع لك الكلمة التي كلمتنا بها باسم الرب

  • بل سنعمل كل امر خرج من فمنا فنبخر لملكة السموات ونسكب لها سكائب كما فعلنا نحن وآباؤنا وملوكنا ورؤساؤنا في ارض يهوذا وفي شوارع اورشليم فشبعنا خبزا وكنا بخير ولم نر شرا.

  • ولكن من حين كففنا عن التبخير لملكة السموات وسكب سكائب لها احتجنا الى كل وفنينا بالسيف والجوع.

  • واذ كنا نبخر لملكة السموات ونسكب لها سكائب فهل بدون رجالنا كنا نصنع لها كعكا لنعبدها ونسكب لها السكائب

  • فكلم ارميا كل الشعب الرجال والنساء وكل الشعب الذين جاوبوه بهذا الكلام قائلا

  • أليس البخور الذي بخرتموه في مدن يهوذا وفي شوارع اورشليم انتم وآباؤكم وملوككم ورؤساؤكم وشعب الارض هو الذي ذكره الرب وصعد على قلبه.

  • ولم يستطع الرب ان يحتمل بعد من اجل شر اعمالكم من اجل الرجاسات التي فعلتم فصارت ارضكم خربة ودهشا ولعنة بلا ساكن كهذا اليوم.

  • من اجل انكم قد بخرتم واخطأتم الى الرب ولم تسمعوا لصوت الرب ولم تسلكوا في شريعته وفرائضه وشهاداته من اجل ذلكم قد اصابكم هذا الشر كهذا اليوم.

  • ثم قال ارميا لكل الشعب ولكل النساء اسمعوا كلمة الرب يا جميع يهوذا الذين في ارض مصر.

  • هكذا تكلم رب الجنود اله اسرائيل قائلا. انتم ونساؤكم تكلمتم بفمكم واكملتم باياديكم قائلين اننا انما نتمم نذورنا التي نذرناها ان نبخر لملكة السموات ونسكب لها سكائب فانهنّ يقمن نذوركم ويتممن نذوركم.

  • لذلك اسمعوا كلمة الرب يا جميع يهوذا الساكنين في ارض مصر. هانذا قد حلفت باسمي العظيم قال الرب ان اسمي لن يسمى بعد بفم انسان ما من يهوذا في كل ارض مصر قائلا حيّ السيد الرب.

  • هانذا اسهر عليهم للشر لا للخير فيفنى كل رجال يهوذا الذين في ارض مصر بالسيف والجوع حتى يتلاشوا.

  • والناجون من السيف يرجعون من ارض مصر الى ارض يهوذا نفرا قليلا فيعلم كل بقية يهوذا الذين أتوا الى ارض مصر ليتغربوا فيها كلمة ايّنا تقوم

  • وهذه هي العلامة لكم يقول الرب اني اعاقبكم في هذا الموضع لتعلموا انه لا بد ان يقوم كلامي عليكم للشر.

  • هكذا قال الرب. هانذا ادفع فرعون حفرع ملك مصر ليد اعدائه وليد طالبي نفسه كما دفعت صدقيا ملك يهوذا ليد نبوخذراصر ملك بابل عدوه وطالب نفسه

  • Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи:
  • Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця…
  • Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки.
  • І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив!
  • Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам.
  • І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня…
  • А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта?
  • Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі?
  • Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму?
  • Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам.
  • Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду!
  • І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою…
  • І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею…
  • І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там.
    Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!
  • І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи:
  • Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім́ям, ми не слухаємо тебе.
  • Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму.
    І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.
  • А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!
  • А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви?
  • І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи:
  • Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?
  • І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня…
  • За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня.
  • І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї!
  • Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші.
  • Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім́ям, говорить Господь, що не буде вже Ім́я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог!
    у всьому єгипетському краї.
  • Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону.
  • А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними.
    І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє?
  • А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло.
  • Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!